Розділ ІV. Суспільна географія України Тема 1. Українська держава Тема 2. Населення України

Про матеріал
Лекція розрахована на студентів коледжів, що вивчають курс географії 11 класу загальноосвітньої школи. Тема розкривається за пунктами згідно до програми курса "Географічний простір Землі".
Перегляд файлу

Лекція 14

Розділ ІV. Суспільна географія України

Тема 1. Українська держава

Тема 2.  Населення України

Практична робота 9. Аналіз картограм  народжуваності, смертності, природного приросту, густоти  населення, урбанізації в Україні.

Мета: проаналізувати політико-географічне положення України на усіх рівнях, визначити проблеми адміністративно-територіального устрою України; розкрити особливості та закономірності демографічних процесів і розселення в Україні; з’ясувати  вплив політико-географічного положення на економічний розвиток України, її місце в Європі та світі.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності студентів:

Знаннєвий компонент:

називає і показує на карті країни-сусіди України; знає кількість населення України та особливості його динаміки;  називає  основні просторові закономірності демографічних процесів і розселення населення в Україні; пояснює особливості демографічної ситуації в країні, урбанізаційних процесів.

Діяльнісний компонент:

характеризує політико-географічне положення України на глобальному, регіональному, локальному рівнях; вирізняє спільні кордони України з політичними та економічними партнерами, з країнами інших політичних та економічних блоків; визначає проблеми адміністративно-територіального устрою України. характеризує природний і механічний рух населення, статево-вікову структуру; уміє знаходити й добирати  статистичні матеріали на сайті Державної служби статистики України; аналізує статистичні й картографічні матеріали про населення;   розрізняє  якість життя у  великих і малих, монофункціональних і багатофункціональних містах;   прогнозує вплив системи розселення на розміщення виробництва та соціальної інфраструктури.

Оцінно-ціннісний компонент:

висловлює судження щодо впливу політико-географічного положення на економічний розвиток України, її місце в Європі та світі усвідомлює значимість якості трудових ресурсів для економічного зростання країни.

Обладнання:   політична карта світу,  адміністративна карта України, атласи.

Тип заняття: комбінований

 

ХІД  ЗАНЯТТЯ:

І. Організаційний момент                                                                        3 хв.

ІІ. Перевірка  знань           20 хв.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності                            5 хв.

Вивчення нового матеріалу                                                                    25 хв.

IY. Закріплення нових знань, умінь та навичок:     

виконання практичної роботи         20 хв.

Y. Підсумок заняття                                                  5 хв.

YI.Домашнє завдання                                                   2 хв.

ІІ. Перевірка  знань

Виконання контрольної роботи за розділом «Загальні суспільно-географічні закономірності світу»

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 

 Ми починаємо новий розділ нашого курсу – «Суспільна географія України». В світовій географічній науці терміну "Суспільна географія" відповідає термін "Human geography". Суспільна географія вивчає і аналізує в єдності тріаду «Населення - Господарство – Природа», взаємозв'язки між елементами цієї тріади. Це базова частина географічної науки, яка комплексно вивчає антропосферу Землі. Який же  стан цієї тріади  в Україні? Сьогодні розглянемо становлення нашої держави у світовому просторі,  проаналізуємо дані щодо демографічних процесів у нашій країні.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Українська держава і територія держави України  

Згадайте: яка площа нашої країни? Яке місце за територією займає Україна в Європі?

Територія України  суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

Загальна площа території України становить 603 628 км², тобто 5,7 % території Європи і 0,44 % території світу. 

Засади державного ладу нашої держави прописані в її Основному Законі — Конституції України. Згідно з її статтею 1 Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Стаття 2 проголошує Україну унітарною державою з республіканською формою державного правління.

Характеристика географічного положення будь-якої держави включає в себе інформацію про фізико-географічні, економіко-географічні, політико-географічні її особливості. Україна належить до великих європейських країн і до середніх за світовими мірками. Наша держава має значну геоторію — сукупність території суходолу, акваторії (територіальних вод) та аероторії (повітряного простору).

Політико-географічне положення України: глобальне, регіональне, сусідське.

 Кожна незалежна країна зацікавлена в розширенні свого геополітичного простору. Політико-географічне положення — це розташування країни щодо її політичних союзників і противників, військових блоків, осередків міжнародної нестабільності, регіональних конфліктів. Геополітичне положення України в цілому сприятливе, проте має й свої недоліки.

Інтереси нашої держави на світовій арені простежуються на трьох рів-нях: макро-, мезо- та мікро-. Макрополітичні інтереси стосуються ролі України на європейському просторі та її відносин із США, Росією, Китаєм.                  Мезополітичні (інтереси середнього рівня) визначають наші відносини з державами Чорноморського та Центральноєвропейського регіонів. Мікрорівень української геополітики — це базовий рівень, на якому ґрунтуються добросусідські відносини з країнами-сусідами.

Економічний інтерес для України, в першу чергу,  становлять європейські країни. Наша держава зацікавлена в розширенні торговельних зв’язків, нових ринках збуту та в інвестиційних (фінансових) джерелах, чому сприятимуть добрі міжнародні відносини з цими державами.

Україна підтримує  економічні, фінансові та культурні відносини з    Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Молдовою, Білоруссю. На Кавказі стратегічним партнером є Грузія. Наша держава зацікавлена в лісових ресурсах Фінляндії, бавовні та енергоресурсах Середньої Азії та Північної Африки. Важливим є перспективний розвиток відносин з багатими на природні ресурси Казахстаном, Китаєм, країнами Близького Сходу.

Донедавна основним стратегічним партнером України була Російська Федерація, але на тлі останніх подій вітчизняної історії відносини з цією країною значно послабились.

 

 

Політико-економічна оцінка державного кордону України

Україна розташована в центральній частині Європи, на північ від Чорного й Азовського морів. На суходолі межує із сімома країнами: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою; морські сусіди України — Росія, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія.

Географічне положення України в цілому сприятливе як у фізико-географічному, так і в економічному відношенні. Вона лежить на перехресті важливих транспортних шляхів з Європи в Азію та з Північної Європи й Балтії на Кавказ та Близький Схід. У стратегічному й політичному плані географічне положення України на сьогодні є несприятливим через сусідство з Росією, яка веде агресивну політику щодо нашої держави – окуповані території Криму та частини Луганської та Донецької областей.

Реформування адміністративно-територіального устрою України

Україна пройшла кілька етапів державотворення. З 1945 р. вона є повноправним членом ООН. Територія нашої держави повністю сформувалась   у 1954 р., а з  1991 р. Україна вийшла на міжнародну арену як незалежна держава.

За Конституцією України наша держава має такий адміністративно-територіальний устрій: 24 області, Автономна Республіка Крим та два міста з особливим статусом (Київ та Севастополь).

Україна є унітарною державою, усі адміністративні одиниці підпорядковуються загальнодержавним органам влади, зосередженим у столиці — м. Києві. Лише в Криму, який має статус автономії, для вирішення економічних та соціальних питань створені відповідні управлінські структури, які у своїй діяльності зважають на пріоритетність законів України. На жаль, нині цей принцип порушено через анексію Криму Росією, яка засуджена більшістю країн світу.

Тема 2.  Населення України

Кількість населення України

На початок 2019 року за даними Мінфін 42,101 млн.  осіб ( без урахування окупованих територій (Криму, Севастополя, частини Донбасу).

В 1993р. було 52,2 млн. осіб. З 1994р. і до сьогоднішнього часу  – сумна динаміка зміни чисельності: воно зменшилося на 10млн. за 15 років.

Відтворення населення: показники та природні, соціальні, економічні чинники народжуваності й смертності, їх просторові відмінності

Станом на 1 грудня 2018 року загальна кількість населення становила              42 177 579 осіб. Цей показник на 208 тисяч нижчий, ніж за цей час у 2017 році.

У Держслужбі статистики наголосили, що в Україні кількість померлих перевищує кількість новонароджених. Співвідношення складає 100 померлих на 58 новонароджених.

Зазначається, що з січня по листопад 2018 року в Україні народилось 312,6 тисячі осіб, а у 2017 році — 335,5 ( не врахована інформація з окупованих територій).  Пробний перепис населення України заплановано на 2019 р.

 Чинники, що впливають на кількість населення:  одна з причин – різний міграційний потік.

Більшість розвинутих країн компенсують низьку народжуваність високим рівнем іммігрантів. В Україні ж, попри сталу «додатну міграцію», цей прийом не працює, адже кількість приїжджих занадто мала на тлі загального населення.

Україна ще й втрачає трудовий потенціал, своє молоде, освічене і професійно спроможне населення, яке виїжджає за кордон. За рахунок цього якісні характеристики того населення, що залишається, погіршуються.

Ще більшою проблемою є рівень смертності українців: населення України містить велику частку людей пенсійного віку, що позначається на загальній смертності. До неї входить і передчасна смертність: чимало людей середнього, квітучого віку до старості не доживають. Із цим тісно пов’язане здоров’я населення, на яке впливають економічні фактори і спосіб життя.  В Україні і до цього часу спостерігається висока смертність від алкогольної залежності, смертність при ДТП і швидкі темпи поширення ВІЛ/СНІДу.

За даними Державної служби статистики, серед українських сімей 74% – однодітні, майже чверть – дводітні, а 3% виховують трьох і більше дітей. Причина цього полягає в боязні і небажанні подружніх пар народжувати більше від двох дітей через матеріальний стан чи власні погляди на життя.

Для того, щоб українці прагнули заводити дітей, з боку держави одних соціальних виплат недостатньо. Щоб більш-менш урівноважити народжуваність і смертність, повинні запроваджуватися більш системні підходи – це розвиток економіки, соціальних стандартів, життя населення в цілому. І коли громадяни починають бачити розвиток країни і свого індивідуального економічного зростання, сформується  впевненість у майбутньому та бажання продовжити свій  рід. 

Найвища народжуваність спостерігається у західних та південних областях, особливо у Волинській, Рівненській та Закарпатській, чий рівень народжуваності — 1.8—1.9 дітей на 1 жінку. Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою . Найнижча народжуваність спостерігається у областях: Сумській, Чернігівській, Луганській, Донецькій.

 

 

Особливості вікового і статевого складу населення України

Чисельність постійного населення України на 1 січня 2015 року  становила 42759,7 тис. осіб. З них 29434,3 тис. осіб (68,8%) – жителі міських поселень і 13325,4 тис. осіб (31,2%) – жителі сільської місцевості. У статевій структурі населення України переважають жінки (53,7%).

На початок 2015 року (за розрахунками) на 1000 чоловіків припадала 1161 жінка, у міських поселеннях – 1180, в сільській місцевості – 1120 жінок. Чисельна перевага жінок над чоловіками у складі населення спостерігається із 36 років та з віком збільшується, в міському населенні починається з 28 років, у сільському – спостерігається у віці 32, 40-42 та після 49 років.

Середній вік населення країни на початок 2015 року становив 40,7 року, чоловіків – 37,9 року, жінок – 43,1 року. Середній вік міських жителів 40,7 року (чоловіків – 37,9, жінок – 43,0 року), а сільських жителів – 40,8 року (чоловіків – 37,8, жінок – 43,5 року).

Міграційні процеси в Україні

  За даними Державної служби статистики, у 2015 р. населений пункт проживання змінили лише 12 із тисячі українців. Проте й досі внутрішні переміщення, що статистично обліковуються, приблизно у 10 разів переважають за обсягом міжнародну міграцію. Домінують у внутрішніх міграціях переміщення між містом і селом. Сільське населення скорочується за рахунок відпливу молоді в міста, що, відповідно, прискорює  старіння сільського населення.

Починаючи з 2014 р. численні внутрішні переселення в Україні, спричинені анексією Криму та воєнними діями на Донбасі, носять вимушений характер. За інформацією Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО), станом на 20 липня 2016 р. з непідконтрольних Уряду територій до інших регіонів України переміщено 1 млн. 29 тис. 571 особа, у тому числі у тому числі з Донецької і Луганської областей 1 млн. 7 тис. 112 осіб та Автономної Республіки Крим і міста Севастополь 22 тис. 459 осіб, серед яких 170 тис. 581 дитина та 495 тис. 93 особи з інвалідністю та похилого віку.

Українці на світовому і регіональному ринку праці

Відповідно до даних дослідження, проведеного в рамках проекту МОМ у 2014-2015 рр., за кордоном перебувають для здійснення трудової діяльності близько 700 тис. громадян України.

За даними цього ж дослідження, серед трудових мігрантів переважають чоловіки, найчисленнішими серед них є особи 30-44 років (понад 40%), більшість мігрантів походить із областей заходу країни. 41% трудових мігрантів мають середню або середню спеціальну освіту, 36% – вищу освіту. Основні країни призначення працівників-мігрантів – Польща, Російська Федерація, Чеська Республіка та Італія. На них припадає близько 80% загальних потоків короткострокових та довгострокових трудових мігрантів з України. Сфери зайнятості українських працівників за кордоном – це передовсім будівництво (чоловіки) і праця в домашніх господарствах (жінки), а також сфера послуг та сільське господарство.

За даними ЮНЕСКО, в період з 2000 по 2012 р. чисельність українських студентів за кордоном збільшилась у понад чотири рази і сягнула 37 тис. Особливо стрімко вона зростала в країнах, куди спрямовано потоки трудової міграції. Упродовж останніх двох років зростання чисельності українців, які виїхали на навчання за кордон, прискорилося. За даними щорічного моніторингу кількості українських громадян, які навчаються у закордонних університетах на денній формі навчання, що здійснюється аналітичним центром СEDOS (охоплює 34 країни світу), у 2013/2014 навчальному році за кордоном навчалися вже 47724 громадян України19. Найбільше з них у Польщі (15 тис.), Німеччині (9 тис.), Росії (6 тис.), Канаді (2 тис.), Чехії (2 тис.), Італії (1,9 тис.), США (1,5 тис.), Іспанії (1,4 тис.), Франції (1,3 тис.), Великобританії (1 тис.).

Демографічна політика в Україні

Демографічна політика — це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення з метою подолання негативних демографічних тенденцій.

Цілі демографічної політики зазвичай зводяться до формування бажаного режиму відтворення населення, збереження або зміни тенденцій в області динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, сімейного складу, розселення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характеристик населення.

В Україні  задля цього здійснюється фінансова допомога сім'ям: 1) сімейна допомога; 2) гранти на освіту; 3) субсидії на житлі, спеціальні цільові позики певним категоріям сімей; 4) податкові пільги сім'ям з дітьми.

Політика допомоги жінкам в здійсненні їх подвійної ролі: 1) відпустки матерям і батькам у зв'язку з народженням і вихованням дітей; 2) спеціальні пільги жінкам в області зайнятості (робота вдома, неповний робочий час, гнучкий графік роботи і так далі); 3) розвиток системи дошкільної освіти.

Політика допомоги самотнім батькам: 1) особливі пільги в забезпеченні дитячими дошкільними установами; 2) фінансова допомога.

Політика підвищення стабільності сімей: 1) регулювання мінімального віку вступу до шлюбу; 2) законодавче регулювання розлучень.

Політика планування сім'ї: 1) забезпечення засобами контрацепції; 2) політика в області абортів.

28 листопада 2017 року Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву відновив програму Доступне житло. До цього програма фактично не працювала 2 роки через відсутність фінансування.

Так, для громадян, які потребують поліпшення житлових умов, частина допомоги становить 30%, для учасників АТО і внутрішньо переміщених осіб  50%. Іншу половину вартості квартири людина повинна погасити самостійно протягом 15 днів.

Розмір допомоги по вагітності та пологах у 2019 році складає від 2 до 3 тисяч гривень, залежно від кількості календарних днів. Загальний розмір декретних виплат становить 41 280 гривень.  Максимальний розмір допомоги одинокій матері становить 2102 гривень.

Система розселення. Міські агломерації,  урбанізація, субурбанізація                   і джентрифікація.  Особливості сільських населених  пунктів.

Містами в Україні називають населені пункти, які мають не менше 10 тис. жителів, а також менші за людністю поселення, що історично склалися як міста. Міські поселення, що налічують не менше 2 тис. осіб, а понад половина зайнятих працює не в сільському чи лісовому господарстві, називаються селищами міського типу. Залежно від кількості жителів міста поділяють на малі (до 50 тис.), середні (50-100 тис.), великі (понад 100 тис. жителів). Серед великих виділяється група міст-мільйонерів, тобто тих, чисельність населення яких перевищує 1 млн. осіб (Київ, Харків, Одеса, Дніпро)

Сільський населений пункт характеризується тим, що переважна кількість жителів його зайнята у сільському господарстві. Іншими ознаками сіл є малоповерхова житлова забудова з присадибними ділянками, невелика чисельність населення. Серед них бувають великі сільські поселення (від 1 тис. жителів і більше), середні (від 0,5 до тис. жителів) та малі (менше 0,5 жителів). Найбільша кількість сільських населених   пунктів   сконцентрована   в лісостеповій   частині  України, найменша - на Донбасі.

Рівень урбанізації має значні територіальні відмінності в нашій країні. Найвищий він у Донецькій, Луганській, Харківській  та Дніпропетровській областях. Характерними рисами сучасного процесу урбанізації є зосередження більшості міського населення у великих містах. Навколо них сформувалися агломерації переважно з малих і середніх міст.

Сучасний етап урбанізації в Україні характеризується розвитком субурбанізаційних зон та інтенсифікацією агломераційних процесів з необхідністю посилення міжмуніципального співробітництва для вирішення складних завдань просторового планування та управління.

Субурбанізація - процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, у результаті чого формуються міські агломерації. Характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських поселень та міст-супутників порівняно з головними містами.

В Україні налічується 16 міських агломерацій: Київська, Харківська, Дніпровська, Одеська, Криворізька, Львівська, Чернівецька, Вінницька, Івано-Франківська, Краматорська, Тернопільська, Хмельницька, Херсонська, Закарпатська (Ужгородсько-Мукачівська), Кременчуцька, Нікопольська. Моноцентричні агломерації (Київська, Харківська, Одеська, Львівська) розвинулися внаслідок активізації розвитку машинобудування, електротехніки та електроніки, транспорту та інших видів діяльності. Поліцентричні агломерації утворилися внаслідок розвитку гірничодобувної промисловості і металургії (Донецьк-Макіївка, Горлівка-Єнакієве, Дніпро-Кам’янське тощо).

Компактне місто: нідерландський досвід. Концепт компактного міста виникає як критика субурбанізації з її автомобільною залежністю, нераціональністю використання території, екологічними проблемами та передумовами соціальної ізоляції. Натомість, він пропонує втримати місто в актуальних кордонах, не давши йому «розтягнутися» у субурбії за допомогою комплексу заходів: промоції громадського транспорту, ревіталізації центральних районів і не використовуваних площ у межах міста, змішане використання територій.

Процеси реконструкції і оновлення будівель в раніше непривабливих частинах міста та асоційований з ними переїзд до району більш заможних  мешканців (джентрифікація) відбувається в Україні також.  Як приклади джентрифікації у Києві -  Боричів Тік на Подолі, «Оболонські Липки», а також стара дачна дільниця на Осокорках. Як стверджують фахівці, в Україні нема стратегічно керованої міською владою  джентрифікації. Такою програмою могла б стати реконструкція кварталів «хрущовок», проект якої так і не був реалізований.

Сучасний етап джентрифікації в Україні також характеризується ревіталізацією виробничих будівель непрацюючих заводів.  Старі виробничі корпуси перетворюються  не тільки в житлові квартали, а і в торгівельно-розважальні комплекси, стають інфраструктурою міста.

IY .Закріплення нових знань, умінь та навичок

Виконання практичної роботи « Аналіз картограм  народжуваності, смертності, природного приросту, густоти  населення, урбанізації в Україні».

Джерела для користування: атласи «Україна у світі: природа, населення» (сторінки 39-42)

1. Проаналізуйте дані щодо  природного руху населення (стор.40 атласу)   та зробіть висновки. Дайте  свій  прогноз зміни кількості населення в Україні (збільшення чи зменшення та чому) на майбутні 20 років.

Україна (дані 2018р.)

Кількість населення

42,2 млн. осіб

Народилося осіб

164287осіб

Померлих

298017осіб

 

(У відповіді розгляньте такі питання: який показник природного приросту в країні; в яких областях він найбільший чи найменший та з чим це може бути пов’язано)

2.Розгляньте карту на стор.39  та проаналізуйте дані з густоти населення країни. Порівняйте густоту населення двох областей (завдання від викладача), поясніть причини високих чи  низьких показників.

3. Порівняйте рівень урбанізації в різних регіонах України ( завдання від викладача ) та поясніть причини такого рівня (карти на стор.39, 42).  Назвіть міста-мільйонери в Україні.

Y. Підсумок заняття

Обмін результатами практичної роботи.

YI. Домашнє завдання:

1.Опрацювати конспект лекції №14 (інформація  в Googl клас).

2. Дослідження:  Гельсінські угоди (Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі) – програма дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної Європи

 

 

 

1

 

doc
Додано
12 травня
Переглядів
348
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку