«Розкриття поетичної самобутності гуцулів, краси природи в повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Самбірський фаховий медичний коледж

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора з навачальноиї робот

________ А.Г. Каднічанський

«____» ______________2022р.

відкритого заняття на тему:

«Розкриття поетичної самобутності гуцулів, краси природи в повісті Михайла Коцюбинського

 «Тіні забутих предків»

Розробила викладач

з диципліни

"Українська література"

Любінська Л.І.

Розглянуто та затверджено

на засіданні циклової комісії

загальноосвітніх дисциплін

Протокол від № ___

від «_____» _____________2022 р.

Голова ЦК __________О. Й. Гриців

Самбір

2022р.

Розглянуто та затверджено на засіданні

ЦК загальноосвітніх дисциплінх дисциплін

Протокол від № ___

від «_____» _____________2022 р.

Голова ЦК __________О. Й. Гриців

Представлена розробка є змістом відкритого заняття з української літератури. Окрім змісту та структурних елементів лекції, подано також матеріали різного плану до вивчення теми: відеоматеріали з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», слайди та презентації до теми, віртуальна подорож, фото письменника М. Коцюбинського та кінорежисера С. Параджанова, різноманітний роздатковий матеріал.

Розробка відкритого заняття або окремі її елементи можуть бути використані викладачами української літератури або студентами під час вивчення зазначеної теми.

Рецензія

Тема методичної розробки за програмою є заключною у вивченні творчості відомого письменника Михайла Коцюбинського. Тому основним завданням є показати високу майстерність творця у змалюванні природи Карпат, народних звичаїв та традицій, вірувань гуцулів та їх колоритність на загальнонародному тлі.

Михайло Коцюбинський – великий письменник – гуманіст, виразник дум і прагнень народних – посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на кінець ХІХ – початок ХХ ст., яскраво відбиває не тільки глибинні соціальні зрушення в тогочасному суспільстві, а й активні пошуки, якими був позначений літературний процес на рубежі двох століть.

Під час заняття викладачем були використані інноваційні технології у вигляді презентацій та інтерактивної подорожі, які доповнювали навчальний матеріал. В ході заняття застосовувалися також метод взаємоперевірки, роботи в групах та елементи гри. Багато уваги було зосереджено на бесіді, під час якої студенти мали змогу вчитися правильно формулювати власну думку, могли доповнювати відповіді один одного та вчитися толерантності.

Окремо потрібно відмітити вдале поєднання лекції з елементами гри та роботи в групі. За допомогою таких форм навчання відбувається формування національно-мовної особистості.

Дослідження-презентації проведені в групах на чолі з викладачем орієнтують студента у виборі навчального матеріалу, а також формують навчально-мовні та комунікативні вміння і навички, розширюють читацький рівень студентів.

Під час поєднання різноманітних методів навчання збагачується мовний запас, здійснюється усвідомлення причетності до навколишнього середовища, студенти одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати різні засоби для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

Твори М.Коцюбинського писані так, що не можуть бути поза часом, вони крокують поряд з розвитком соціально-культурного життя народу, зберігаючи свою цінність та популярність. Саме тому тема методичної розробки цікава для молодого покоління. Заохочення до вивчення літературної спадщини рідного народу – важливе завдання кожного викладача.

Рецензент                                                         Л.Я. Куцинда

Зміст

1. Вступ
2. Основна частина (конспект заняття)
3. Додатки

Вступ

Головним завданням під час вивчення теми є допомогти студентам збагнути неповторний колорит і чарівність Гуцульщини, самобутність гуцулів, розкрити їхнє своєрідне міфологічне світовідчуття крізь призму повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Поряд з цим також звернути увагу на розвиток вміння й навичок аналізу художнього твору в діалектичній єдності форми і змісту, сприяти вихованню зацікавленості й поваги до народних звичаїв та традицій.

Використані методи під час заняття були спрямовані на розвиток творчих здібностей студента та на підвищення рівня самостійності опрацювання великого обсягу матеріалу. Тому не випадково обрано метод гри та взаємоперевірки, елементи лекції-подорожі, робота в групах.

Працюючи над проблемою розвитку творчих здібностей на заняттях української літератури, доводиться неодноразово переконуватися у тому, що обійтися без використання новітніх технологій навчання не можливо. Інтерактивні методи роботи на лекціях набагато збільшують пізнавальну активність та самостійність студентів, мотивують потребу самовдосконалення.

За допомогою бесіди та інтерактивної гри «Мікрофон» під час заняття відбувається формування національно-вихованої особистості, а це, в свою чергу, має суттєвий відбиток на розвитку толерантності та на збагаченні міжпредметних зв’язків при вивченні літератури.

Тема заняття в запропонованій методичній розробці:

«Розкриття поетичної самобутності гуцулів, краси природи в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Студенти повинні знати:

загальні відомості про М.Коцюбинського;

історію створення повісті;

зміст повісті;

ідейно-тематичні особливості твору та неповторний колорит та чарівність Гуцульщини;

гуцульське своєрідне міфологічне світовідчуття;

жанр твору;

тематику повісті;

проблематику твору.

Студенти повинні вміти:

аналізувати повість;

систематизувати та аналізувати особливості сюжету та композиції;

словесно створювати образний портрет арічки. Івана;

висловлювати своє ставлення до вчинків персонажів; їхнього морального вибору;

складати портфоліо, сенкан до вивченого твору.

Актуальність теми.

Сьогодні Україна пережває період активного самопізнання, самоствердження, заново відкриває свою культуру, історію, відроджує звичаї, обряди. мову. Протягом довгих років років нам, укранцям, прищеплювали комплекс меншовартості, наполегливо працювали над нівеляцією питомих рис українського менталітету й нав'язуванням чужих "совкових" антиєвропейських стереотипів, традицій.

Повість М.Коцюбинського дає змогу нам більш детально дослідити нашу культуру, самобутність гуцулів на межі 19-20ст., пробудити національну пам'ять, яку вбвали століттями.  Цей твір, на мою думку, знайомить нас із забутими традиціями, звичаями, а врешті-решт та історією нашого народу, нагадує сучасникам якого вони роду, де їхні витоки, пробуджує патріотичні почуття, національну свідомість.

Тип заняття:   комбінована лекція з елементами подорожі, лекція-бесіда.

Обладнання: портрет письменника, підручники, міні-проект «Віртуальна подорож до Карпат», презентація «Культура й побут гуцулів», запис коломийок, картки (на кожну парту) з тлумаченням діалектних слів, художній фільм «Тіні забутих предків» (режисер С.Параджанов).

Форма проведення заняття: робота в групах,  клоуз-тест, демонстрація проектів,  взаємооцінювання, гра «Мікрофон», гра «Вгадай героя твору».

Міжпредметні зв’язки: географія, мистецтво, музика, культурологія.

Методичне забезпечення: робоча програма дисципліни, конспект лекцій,  словничок – картка діалектизмів за повістю «Тіні забутих предків», тести.

Література ( основна та додаткова ):

1. Українська література. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів за ред. Г.Ф.Семенюка – К.: «Освіта», 2010р.
2. Українська література. Хрестоматія 10 клас. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2005р.
3. Шевчук В. Поезія не живе на смітнику… Михайло Коцюбинський та його проза // Михайло Коцюбинський. Що записано в книгу життя. Повісті та оповідання.— Харків, 1994.
4. Поетика прози Михайла Коцюбинського.— К., 1989.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, ноутбук.

Забезпечення заняття:

фотографії-Карпат, фотокадри з фільму.

Епіграф до заняття:

Гуцули — оригінальніший народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою. Глибокий язичник-гуцул все своє життя, до смерті, проводить у бороть­бі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води.

М. Коцюбинський

Любов, відчай, самотність, смерть – Ось фрески із життя людини, які ми створювали.

С. Параджанов

Хід заняття

1. Організаційний момент.

1.1 Привітання студентів.

1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями заняття.

(На дошці записано тему заняття та епіграф, а біля портрету письменника зазначено роки життя)

Викладач

Запишіть, будь ласка, тему нашого заняття та зверніть увагу на епіграф до нього.  Повість «Тіні забутих предків» лягла в основу однойменного фільму Сергія Параджанова, який створив шедевр кінематографії. Метою сьогоднішнього заняття є опрацювання змісту повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», дізнатися про історію створення колоритності карпатської природи у творі, його фольклорні джерела.

Викладач

Також сьогодні ми познайомимося із традиціями гуцульського народу, їхніми віруваннями.

Протягом десятків років творчості М. Коцюбинського хвилювала й продовжує хвилювати своїх прихильників. У чому ж секрет популярності його творів? Перш за все, у тому, що звертався він до своїх читачів із зрозумілими для всіх проблемами. По-друге, долі його героїв перегукуються із долями наших сучасників. По-третє, секрет його популярності – у своєрідному індивідуальному стилі й зверненні до нових літературних напрямків.

Сьогодні ми з вами трішки помандруємо стежками Гуцульщини, побуваємо і побачимо ті місця, які надихнули М. Коцюбинського на написання повісті «Тіні забутих предків», відчуємо казковість карпатського життя.

3. Актуалізація опорних знань.

● Перевірка домашнього завдання

- Хто такий М.Коцюбинський? (коротка біографія)

- Твори М.Коцюбинського.

Літературна гра «Закінчи речення»

1. В українській літературі М. Коцюбинський відомий передусім як… (Імпресіоніст)

2. Слово «іntermezzo» означає… (Перепочинок, пауза)

3. Новела «Intermezzo» присвячена… (Кононівським полям)

4. На початку новели «Intermezzo» і в її фіналі наявний образ… (Моя утома)

5. Ознакою драматичного твору в новелі є… (Перелік дійових осіб на початку твору)

6. «Єднала небо із землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля» дійова особа новели… (Жайворонок)

7. Дослідники, вивчаючи жанрову специфіку новели «Intermezzo», відносили її до… (Поезії в прозі)

8. Вівчарка Павла символізує… (Дворянство), Трепов — … (Жандармерію), Оверко — … (Принижене селянство)

9. М. Коцюбинському «присвоїли титул»… (Сонцепоклонник)

10. Новела «Intermezzo» написана у… (Час реакції)

11. Кульмінацією новели є епізод — … (Зустріч митця з селянином)

12. Уривок «Прощайте. Йду поміж людьми. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає» є елементом сюжету — … (Розв’язкою)

1. Де відбуваються події повісті «Тіні забутих предків»? (У Карпатах)
2. Які два роди ворогували між собою? (Гутенюки і Палійчуки)
3. Між ким зароджується кохання? (Між Іваном і Марічкою)
4. Як загинула Марічка? (Потонула в річці Черемош)
5. Ким був Юра? (Чарівником-мольфаром)
6.  Як називається музичний інструмент, що сповіщає гуцулів про події в селі? (Трембіта)

4. Сприйняття та засвоєння студентами навчального матеріалу

4.1. Вступне слово вчителя

Протягом десятиліть творчість М. Коцюбинського хвилювала й про­довжує хвилювати читачів. У чому ж секрет популярності його творів? По-перше, у тому, що звертався він до своїх читачів зі зрозумілими для всіх проблемами. По-друге, його герої завжди живуть серед нас і часто нас самих хвилює те, що тривожило їхні душі майже сто років тому. По-третє, у тому, що автор мав своєрідний індивідуальний стиль і не боявся звернутися до нових літературних напрямів.

Саме тому, говорячи про щиро, але нещасливо закоханих, ми згадуємо не лише Ромео і Джульєтту, а й Івана та Марічку. Тому із задоволенням переглядаємо кіпошедевр С. Параджанова, співчуваючи горю героя Івана Миколайчука. Саме тому впевнені, що світ — це казка, повна чудес, що кохання — це вічна загадка душі людської, що смерть не така вже страшна, бо за нею починається нове життя.

Викладач. Ми працюватимемо за таким планом:

1. Визначення повісті як жанру.

2. Історія створення повісті.

3. тема твору.

4. Ідея повісті "тіні забутих предків".

5. Композиція повісті "тіні забутих предків".

6. Проблематика твору.

7. Образи твору.

8.Екранізація повісті.

9. Портфоліо твору.

5. Вивчення нового матеріалу.

5.1.Визначення повісті.

Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість — «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка).

Ознаки повісті:

1.  прозова мова;
2.  великий обсяг;
3.  декілька або багато героїв;
4.  розповідь про події.

5.2. Історія створення повісті.

Викладач. До слова запрошується студент-дослідник, який повідомить про історію створення. (Повідомлення студента).

  Улітку 1911 року Михайло Коцюбинський здійснив свою давню мрію — відвідав Карпати. Hезабутні дні, пpоведені М.Коцюбинським в селі Кpивоpівні сеpед смеpекових лісів і гомінливих pічок Гуцульщини, спонукають письменника бажання написати про «незвичайний казковий народ» — гуцулів. Письменник починає збирати матеріал для твору «Тіні забутих педків» : вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, записує говірку, назви рослин, проймається духом гірської природи. У зборі матеріалу про цей чудовий край допоміг Коцюбинському відомий фольклорист і етнограф В. Гнатюк, згадуючи дні проведені разом з Коцюбинським у Гуцульщині, Гнатюк, відзначав закоханість письменника в природу: "Квіти – це була його пристрасть і розкіш, й треба було бачити, як його очі іскрилися коли переходив цариною, засіяною сотнями різних квітів, що миготіли та виблискували до сонця всякими барвами".

Повертаючись з Італії влітку 1910 року, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Короткі відвідини того чарівного краю з мальовничою природою та первозданним побутом мешканців гір не дали письменнику досить матеріалу для твору, проте бажання написати про «незвичайний казковий народ», гуцулів, не полишило його. Коцюбинський ще раз відвідав гуцульський край, де вивчав звичаї, побут, фольклор його мешканців. На думку письменника, гуцули й у XX ст. залишились язичниками. Враження від «чарівного полону» горян лягли в основу повісті.

Викладач.

   Увесь час Коцюбинський проводив у мандрах, бував у горах, повертався з полонин з квітами. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя.

   Назва повісті виникла не відразу. Перша - „В зелених горах” - не вдовольнила письменника. Потім були інші варіанти: „ Голос віків”, „Подих віків”, „Відгомін передвіку”, „Спадок віків”, „Сила забутих предків” тощо. Нарешті, зупиняється на назві „Тіні забутих предків”.

Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, тобто того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. Дар - неконкретно, не-наочно. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.

Викладач. Давайте пригадаємо, де відбуваються події у повісті?(відповіді студентів)

Хто з вас був на екскурсії в Карпатах? У чому оригінальність відпочинку в горах? Які сувеніри, виготовлені гуцулами, ви привезли для своїх рідних?

До слова запрошується наш географ, який розповість нам про Карпати.

Усне повідомленнгя студента-«географа».

Природа Карпат первозданна. Тут збереглися звичаї, традиції, фольклор.

Гори сягають вершин неба, а також високі своїм духом, неповторними піснями – коломийками, дзвоном гірських потоків, широкими полонинами.

Гірська система Карпат простяглася від Братислави (Словаччина) і

закінчується на Південному Сході у Румунії.

Назва Карпати походить від назви фракійського племені «карпи», що проживали у 3-4 ст. н. ери. Довжина Карпат приблизно 1500 км. У Північно-Західній частині їхня ширина становить 240 км, а в Північно-Східній, де розташовані українські Карпати вона звужується приблизно до 100-120км.

Середня висота українських Карпат 1000м. Найвища гора Говерла, її висота – 2061м.

Край первозданної краси, легенд, працьовитих гуцулів, які довго були язичниками.

Головний символ на всіх заходах – гуцульська трембіта, довга труба довжиною до 4м. Вона сповіщає початок і кінець дня, про народження і смерть, трембіта є на весіллях, на різних заходах.

У повісті «Тіні забутих предків» автор зібрав надзвичайно цінний матеріал про життя й світогляд жителів Карпат, які ніби зрослися з природою, що наповнювала їх потужною енергію. Своєрідна гра фарб, світла і тіней у навколишньому світі впливали на формування й естетичні почування жителів Гуцульщини, що знайшло своє відображення в їхній артистичній творчості (танки, пісні, різьблення, вишивки), а також у мові гуцулів, лемків, бойків — найвідоміших етнічних груп горян. Класичним прикладом реакції людей на середовище, що їх оточує, є характер гуцулів. Саме тому гуцули й захопили М. Коцюбинського.

Цікаве походження назви «гуцул», хоча остаточно ще не з’ясоване.

Деякі вчені пов’язують його з молдавським «гоц», «гуц», (розбійник) і, отже, з масовим повстанським рухом народних месників-опришків у XVII—ХVІІІ столітті. На думку інших, слово це походить від «кочул» — пастух, ще інших — від давньоруського племені уличів.

Споконвіку гуцули займалися скотарством, лісовим промислом, сплавом лісу по гірських річках. Через природно-географічні особливості Карпат землеробство було розвинене слабо. Гуцули відомі художніми промислами, обробкою металу, гончарними виробами, килимарством. Краса цього краю, майстерність і талант його народу відбилися й у формах традиційного українського костюма. Одяг населення Карпат вирізняють в окремий комплекс, адже костюм гуцулів, зберігаючи багато

архаїчних рис, відзначається особливою своєрідністю.

Викладач.

Природа й кохання допомагали розкрити й розвинути найкращі сторони людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір, лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцула, частіше неспокійне, супроводжує коломийка — один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині.

Усне повідомленнгя студента-«етнографа"

Коломийки — це художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні. У своїй сукупності численні її зразки складають, за влучним висловом І. Франка, величезну панораму народного життя з безліччю живих картин, у яких відобразилися справжній естетичний смак і тонка спостережливість, багата творча фантазія обдарованого народу.

В українській народній творчості коломийка посідає провідне місце серед жанрових форм короткої пісні.

Найпоетичнішими є коломийки, в яких висловлені внутрішні почуття людини. Цикл коломийок про кохання являє собою зворушливу поему, сповнену глибоким ліризмом. Заключна сцена повісті змальована в дусі народної творчості. Оптимістично закінчується сумна розповідь про головного героя твору, яким письменник зумів воскресити образ «забутого предка», показати місце міфології в житті селянина. «Тіні забутих предків» є своєрідною поетичною мозаїкою, прекрасною картиною Гуцульщини, на тлі якої постає чудовий образ Івана, що в шуканні світлого, радісного — гине.

Сьогодні ми маємо можливість прослухати коломийку – зворушливу пісню душі в поєднанні з натхненною квітучою природою.

(Звучить запис коломийки)

5.3. Тема твору.

Жанр: повість.

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору, показ єдності людини і світу природи, зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту. на межі XIX-XXст у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.

5.4. Ідея твору - гімн природі, чистоті людських  взаємин і почуттів, засудження бездуховного  життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

ІМПРЕСІОНІЗМ

Часові площини повісті:

«Тіні забутих предків» - модерний твір, в якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. Хоч сюжет охоплює невеличкий відрізок часу – життя Івана Палійчука, проекція часу насправді набагато ширше. Можна визначити три часові площини відповідно до культурних шарів, наявних у творі.

 Перший – це сучасна для оповідача дійсність, побут та світогляд гуцульського села кінця ХІХ – початку ХХ століть, яскраво змальована М. Коцюбинським у деталях.

 Другий – шекспірівський ідеал кохання, яким просякнуте все людське життя, яке підноситься над смертю та облагороджує людину.  

Третій  - то доба дохристиянських народних вірувань, що повертає людину до її первісного єднання з природою.

Імпресіонізм – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

5.5. Композиція повісті "ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ"

Композиція:

Експозиція: зображення карпатської природи, збирання гуцульських родин на Храмове свято до церкви, бійка між родинами Гутенюків і Палійчуків на ґрунті давньої, незапам’ятної неприязні.

 Зав’язка:  знайомство малих Івана й Марічки.

Розвиток дії: зародження кохання й стосунків юних Івана та Марічки; перебування Івана на полонині; смерть Марічки; зникнення Івана  на  6 років, повернення та його одруження на нелюбій Палагні; господарювання Івана й Палагни; Палагна стає любаскою мольфара й нехтує Іваном;Іван іде в гори, де його починає зводити нявка, яка набула вигляду Марічки; Чугайстир хоче знищити нявку-Марічку.

Кульмінація: нявка повертається й заводить Івана до прірви, понівечений Іван помирає.

Розв’язка: похорони Івана: сумна частина + веселощі.

Конфлікт твору:

• між родами (Палійчуки – Гутенюки)

– Іван – кохання — Марічка;

• людини з дикою гірською природою (Іван – злі духи та істоти);
• людини із власним «я» (роздвоєність Івана);
• побутовий (Іван – Палагна);
• людини з людським буттям (Іван

– смерть).

5.6. Проблематика твору.

Викладач.

Чи витають сьогодні поміж нас тіні забутих предків? Чи актуальна проблематика повісті?

Проблеми:

• гармонія між людиною та світом природи;
• життя і смерть, добро і зло, проблема зради;
• сила кохання і неможливість  існування без нього;
• вплив мистецтва на людину;
• роль праці в житті людей;
• стосунки батьків та дітей;
• язичництво і християнство.

5.7. Образи повісті.

Образи повісті:

Людей:

родина Гутенюків (батько, мати, Марічка); родина Палійчуків (батько, мати, Іван); Юра — мольфар (чарівник); Палагна — багата гуцулка; баба Хима; люди;

Міфологічних істот:

 Чугайстир — добрий лісовий дух, що боронить людей від нявок; Нявка — лісова мавка, загублена дівоча душа, з діркою замість спини, що обертається на дівчину й зводить чоловіків; щезник — лісовий дух; арідник — злий дух; Природи:

Карпатські гори; річка Черемош; Бескиди; хмарки; гроза; полонина, предковічний ліс; тварини;

Предметів і явищ:

 флояра (сопілка); трембіта; бартка (гуцульська сокирка); коломийки; похорон; голос сокири.

Іван Палійчук  — дев’ятнадцята дитина у родині. Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві). Коли Іван підріс, він став гарним парубком: «Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». Іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.

Не відчуваючи себе комфортно серед людей, часто втікає в ліс. Добре знається на травах ще з семи років. Згодом знайомиться із Марічкою, дівчинкою з ворожого роду. Між дітьми зав’язується дружба, а згодом — кохання. Після смерті батька хлопець змушений іти працювати на полонину, і коли повертається, дізнається, що Марічка загинула. З великого горя Іван йде в ліс і там живе шість років. Потім повертається додому, одружується з Палагною. Закінчується його життя зустріччю із нявкою в образі Марічки. Іван йде за нею в ліс без страху, але мара зникає при появі чугайстра, доброго лісового духа. Потім Іванові вчувається її голос, і він, слідуючи за ним, падає з гори.

Марічка Гутенюк  — кохана Івана.  Познайомилася з Іваном ще з малечку. Поетична душа, складає і співає пісні, в той час як Іван грає на флоярі. Передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – Івану. Марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «Марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист Марічки до складання пісень).

Палагна  — дівчина з багатого роду, добра господарка. Але вона не була вдоволена своїм мрійливим чоловіком, який все більше любив пасти маржинку, а не ходити коло хати. Не розуміла вона й Іванових пісень. Палагна стає коханкою сусіда Юри. На відміну від ніжної, вразливої та романтичної Марічки, Палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «Його Палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». «На добрім хазяйстві Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». Між Іваном та Палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. Проте Палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника Юри.

 Юра  — мольфар, людина, наділена надприродними здібностями. Йому під силу відігнати градову хмару чи, навпаки, викликати дощ, урятувати худобу чи звести людину — залежно від обставин та уподобань. Стає коханцем Палагни і прагне звести чарами Івана зі світу. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». Образ Юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. Через пристрасну закоханість у Палагну вдається до чар, які підточують здоров’я Івана.

Індивідуальне повідомлення студента про міфологічних осіб.

-Які міфологічні істоти зображені у творі? (Відповіді студентів та ілюстрації малюнків до твору)

Щезник – злий дух: «На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».

Чугайстир – добрий лісовий дух: «Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере».

Нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки. «Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Марічки).

5.8. Екранізація повісті.

Екранізація повісті:

У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм.

 Головні ролі виконували:

 Іван Миколайчук (Іван),

Лариса Кадочникова (Марічка),

Тетяна Бестаєва (Палагна),

Спартак Багашвілі (Юра).

Режисер згадував:

"Я давно мріяв створити фільм, в якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту душу українського народу".

Після прочитання повісті М. Коцюбинського в Параджанова одразу виникло бажання її поставити. Тож він знайшов твір, що відповів його мистецьким уподобанням:

"Ми хотіли зробити фільм про вільну людину, про серце, яке хоче вирватися, звільнитися від побуту, від дрібних пристрастей і навичок... Ми відкривали для себе Карпати не як етнографічний матеріал. Любов, відчай, самотність, смерть — ось фрески з життя людини, які ми створили."

Під час прем'єри фільму у київському кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 року літературний критик Іван Дзюба зі сцени, аспірант літературознавець  Василь Стус і журналіст В'ячеслав Чорновіл в залі закликали підвестися на знак протестів проти арештів українських інтелектуалів, які відбулися влітку 1965 року. Підвелися далеко не всі, але підвелися. Під протестним листом підписалося 140 присутніх.

В березні 1965 «Тіні забутих предків» беруть участь у МКФ в аргентинському місті Мар-дель-Плата. Фільм показують ввечері передостаннього дня фестивалю в кінотеатрі «Негаро». За підсумками фестивалю картину нагороджують «Південним хрестом», а також призом ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти.

1965 — Кубок фестивалю — МКФ у Римі

1966 — Золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках (Греція)

Словникова робота

Мольфар – чаклун, чарівник

Плай — гірська стежка.

Полонина — значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу.

Маржинка — худоба.

Флояра — різновид сопилки, що має майже метрову довжину і поширена на Гуцульщині.

Крисаня — капелюх, бриль (від слова криси — відігнуті краї капелюха).

Спузар — казкар, знавець і оповідач казок, легенд, переказів.

Легінь — парубок, юнак.

Черес — широкий, шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей тощо.

Нявка — мавка.

Чугайстир — добрий лісовий дух.

Щезник — злий дух, лісовик.

Аріднік — злий дух, нечистий.

Мольфар — чаклун, чарівник.

Ватра — вогнище, багаття.

Царинка — обгороджений сінокос близько біля оселі.

Гоц — водоспад.

Габа — хвиля.

Вориння — огорожа з дерев’яних лат.

6. Робота над змістом твору.

6.1. Словникова робота

Мольфар – чаклун, чарівник

Плай — гірська стежка.

Полонина — значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу.

Маржинка — худоба.

Флояра — різновид сопилки, що має майже метрову довжину і поширена на Гуцульщині.

Крисаня — капелюх, бриль (від слова криси — відігнуті краї капелюха).

Спузар — казкар, знавець і оповідач казок, легенд, переказів.

Легінь — парубок, юнак.

Черес — широкий, шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей тощо.

Нявка — мавка.

Чугайстир — добрий лісовий дух.

Щезник — злий дух, лісовик.

Аріднік — злий дух, нечистий.

Мольфар — чаклун, чарівник.

Ватра — вогнище, багаття.

Царинка — обгороджений сінокос близько біля оселі.

Гоц — водоспад.

Габа — хвиля.

Вориння — огорожа з дерев’яних лат.

6.2.Робота над змістом твору

Як починається повість?  Що нам відомо про головного героя?

Початок твору  спокійний, простий, як і належить  з’являється фантастичний елемент. Неспокійний  був новонароджений Іванко, і забобонна мати, не знаючи чим це пояснити, вважає, що дитину їй підмінили. Мабуть, баба – повитуха при пологах  «не обкурила  десь хати», «Не засвітила свічки» і їй підклали бісеня. Тож із перших днів свого  народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних  народних вірувань, які його  батьки успадкували  від своїх, а ті – від давніших предків.

      -Яким був Іван у дитинстві?

 Автор зауважує: «Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато… Знав, що на світі панує  нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах  повно лісовиків, які пасуть  там свою  маржинку: оленів, зайців і серн, що там блукає  веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та  роздирає нявки, що живе в лісі голос сокири…

 Дієслово «знав» підкреслює  категоричність, що  фантастичні уявлення Івана  були для нього  реальними знаннями про світ, що інакше він цей світ і не бачить. Уся природа  здається Іванові, наче  давньому язичникові, сповненою живої і таємничої сили: «Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля,  хати й  загороди та чигають на християнина або  на маржинку, щоб зробити їм  шкоду».

 Вдома, в родині,  Іван  часто був  свідком неспокою і горя. «За його  пам’яті вже двічі коло їх хати трембітала  трембіта, оповіщаючи  горам і долам про смерть: раз, коли брата Олексу роздушило дерево в лісі, а вдруге коли браччік Василь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями. Се була стара    ворожнеча між їхнім родом і родом Гутенюків». Іванові ніхто про це не розповідав, але він відчував, як в родині кипіла злість на цей рід, і сам горів бажанням помститися, хапався за важку татову бартку.

        -Як зустрілися Іван з Марічкою?

Коли одного разу родини верталися із храму, Іван став  свідком бійки і батько був посічений  барткою до смерті, сам кинувся теж в бійку, але був  потолочений, біля  возу він побачив дівчину, зірвав з неї  кісники, розірвав сорочку, але дівчина  зупинила його своїм лагідним голосом, розломила цукерку і  пригостила хлопця, зупинила зло добрим вчинком. Все відбулося природно, так зав’язалася  їхня  дружба, про яку не знали  їхні батьки. Так в  його смуток  влилась нова течійка, яка тягла його в гори, ліси і долини, де б він  міг стріти Марічку,  вони разом  пасли ягнята, пізнавали  навколишній  світ природи, який їх  оточував, природні явища ставали джерелом народження фантастичних образів.

        –Що фантастичного чули, бачили діти?

Автор розповідає  про переживання Івана й Марічки під час  прогулянки:

 «Так було тепло;  самотньо  і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання.  Але  вухо  уперто ловило і побільшало до найбільших  розмірів усякий звук, що мусив жити в лісі, і їм часом здавалося, що вони чують чийсь хід потайний,  глухе гупання барди, хекання  втомлених грудей». Коли Іванкові, який пас корів у горах, привидівся щезник в оточенні цапів, автор  зауважує, що як тільки  жах пройшов, «щезник звинувся і пропав раптом у  скелі, а цапи обернулись в коріння дерев, повалених  вітром». Отже, в дитинстві для Іванка як і  Марічки, «весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна».

  - Як Іван і Марічка сприймали природу? Як зародилося їх кохання?

   Іван і Марічка – справжні діти природи, яку  вони сприймають, як живу істоту, чарівну і загадкову. Обоє вони щедро  обдаровані люди. Їм  властиве  тонке відчуття стобарвної і стозвукової природи,  щедрість сердець і доброта, любов до пісні і музики, здатність  самим творити веселі і сумні  співаночки. З дитячої  дружби маленьких  пастушків у пору  юності Івана  й Марічки розквітло їх ніжне і глибоке кохання, яке  спалахнуло, як блискавка. Все було  природним «відколи світ світом». Іван  був стрункий, як  смерека, міцний і вродливий легінь. Природа  навчила  його грати  на флоярі, сопілці, передавати мелодією свою любов до Марічки. Через  співаночки Марічка – свою. Все, що її оточувало, «виливалося у пісню, легку і просту, як ті гори у їх давнім,  первіснім житті». Мова цих  пісень  і звуків була мовою  кохання. Діти природи Іван і Марічка  в своїх поглядах  на світ і у своєму коханні цілком  віддані безпосереднім  душевним пориванням. Гармонія людини і природи, гармонія почуттів і дій – це  та особливість, яку бачить Коцюбинський у цьому «первісному» житті гуцулів.

  -Як довго тривало їх щастя?

Але щастя їх тривало недовго. Треба було  рятувати господарство, яке занепадало без батька, Іван був змушений піти у найми на полонину, це стало  причиною їх розлучення. Він не знав, що більше  не побачить свою Марічку, яка обіцяла  його вірно чекати і виглядати.

Розповісти про перебування Івана на полонині.

Цікавою є сцена першої появи  Івана серед  вівчарів, які стародавнім  способом  розпалювали  вогонь за допомогою  тріски й каменя. Віра в   таємничу, живу силу  вогню – одна з найдавніших у світі. І язичних – гуцул вірить у надприродність вогню – ватри. Тому вівчарі, зайняті справою викрешування вогню, навіть не відповіли на вітання Івана, і коли  нарешті маленький вогник вискочив із скалки  і «ватаг побожно підняв вогонь і встромив у ватру», він обернувся до Івана і  привітався. І це не примха, а свідоме  обожнення  вогню. Його розпалення, підтримування протягом  літа – це цілий ритуал, який гуцул виконує, «як давній жрець». Бо саме вогонь  має протягом усього  сезону випасання овець «боронити од всього  лихого» худобу, і коли вже Іван  повертається з полонини в село, то там ще лишаються ватаг і спузар, бо  «вони мусять чекати, аж  згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе бог, сам має  й заснути».

Кожна важлива справа на полонині супроводжується  ворожінням, ритуальними діями, що надають їй таємничості. Від цього і характер гуцула  постає величним, загадковим, сповненим билинної сили. Так, здавалось б, звичайний процес приготування  сиру  відбувається як таїнство М. Коцюбинський з великою  майстерністю  малює  цю сцену: «Тепер має бути  тихо у стаї,  двері замкнені, і навіть спузар не сміє  кинуть оком на молоко, поки там  твориться  щось, поки ватаг  чаклує. Все наче застигло в німому чеканні… І раптом  з дна посуди, з  - під  молока, підіймається кругле  сирове тіло, що якимось чудом  родилось. Воно росте, обертає  плескаті боки, купається в білій купелі, само біле і ніжне.»

Коли сонце заходить, «ватаг виносить  зі стаї  трембіту і трубить  побідно на всі  пустинні гори,  що день скінчився миром, що  будз (сир) йому вдався,  кулеша готова і струнки чекають на нове молоко…

        -Які уявлення є ключовими  для  християнської  релігії і своєрідно  відображають  моральні  норми – добро і зло у повісті?

Уявлення про Бога і чорта є ключовими  для  християнської  релігії і своєрідно  відображають  моральні  норми – добро і зло. М. Коцюбинського цікавить, як  християнська мораль  переломиться в свідомості гуцула – язичника, який поєднує божественне з природним, наділяючи природне живою, таємничою силою. Та  особливий інтерес у письменника викликали народні  уявлення про чорта. Арідник  вигадав усю  музику, лиш флояру й трембіту – бог. Арідник видумав віз, ватру (вона була тоді без диму), млин, хату, коня, вовка, тютюн.. «Арідник, як виносив землю з моря, то  сховав трохи  землі у рот… Він плював, а там, де плюне, земля росла, і з того гори… Він, що є на світі -  мудрощі тоті – то усе від нього», – писав автор  у нататках до повісті.  Цікаво, що в уявленнях  гуцула злий дух причетний не лише до злих справ. Важливо й інше – легкий натяк на те, що й культура постає не тільки як позитивне  надбання людства, а й виявляється в таких  негативних явищах, як завдають  гуцулові шкоди.

 Визнання двох творчих начал – доброго і злого  наклало відбиток на всі уявлення  про світ у героїв в повісті. Так, із розповіді спузара Миколи Іван  довідується, що світ створили бог і чорт, чорт – початок усякої  культури: «Що є на світі – мудрощі, штудерація всяка, - то все від нього,  від сатани». За богом визнається лише право   передати всі ці «винаходи» людям: «А бог лише  крав та  давав людям».

 Іван бачить  божественне і в християнському богові, і в природі – сонці, вогні. І чорт – злий дух  постає  багатоликим  - це і арідник, і щедник, і багато  чого  іншого. Їх треба задобрити на святий вечір, щоб зберегти  маржинку, щоб  не зазнати  горя в житті. 

        Що сталося з Марічкою, поки Іван був на полонині?

 Повернувшись з полонини він дізнається, що  сталася біда. Його Марічка, виглядаючи його, брела річкою Черемош. Набігли сильні хвилі, збили її з ніг. Ніхто не міг  допомогти дівчині, вона загинула випадково  під час повені.

Що сталося з Іваном?

Смерть коханої  погнала Івана з рідного краю. Шість років  не було про нього чутно. Лише на сьомий  рік з’явився худий, зчорнілий. Горе природно  робить свою  справу.

Іван виглядав старшим своїх літ. Життя  продовжується. Через рік він одружився на хазяйновитій багатій Палагні, яку  не кохав, бо треба ж було газдувати. Іван «не був жадний до багатства – не на те гуцул живе на світі – саме  плекання маржинки сповняло радістю  серце». Він  господарював і згадував Марічку, часто чув її голос.

Іван прагнув найти сімейне щастя, не забував про  сімейні свята, традиції. На святий вечір «кликав на  тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників», мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів». І коли  вони не приходили, заклинав, щоб вони ніколи не  з’являлися, оберігали  його оселю. Ожививши природу,  людина намагалася домовитися з різними силами,  захиститися від них.

           -Що ви можете розповісти про Палагну?

Палагна, не відчувши кохання чоловіка, повела себе легковажно, зрадила Іванові з мольфаром Юрою, довершила трагедію  серця Івана. Він не хотів бійки, помсти, бо розумів, що сам винен, що не зміг і не хотів дати щастя своїй дружині. Так  проблема зради  переплилася з проблемою  провини.

 - Що в цей час відбувається з Іваном?

Все більш Іван згадує  Марічку, марить нею. Свідомість  його двоїлась. То Марічка йому  бачиться живою, і він дивується, що вона жива і водночас ніби мертва. І серце  його сповнюється радістю на фоні  суворої  природи, яка віщує недобрий кінець:

«Безжурна молодість й радість  знову  водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотніх, що навіть  лісовий шепіт не міг вдержатись там та спливав  у долину туман потоків. Через фантастичні  образи автор показує зміну психічного стану Івана, який втрачає відчуття реальності. Рятуючи Марічку від чугайстра, Іван пускається за ним також. Чугайстир втомлюється, Іван  не дає йому перепочинок, щоб Марічка встигла втекти. І коли злий дух готовий був уже припинити танок, Іван заграв ту чарівну пісню, яку почув  колись від щезника. Це була  справжня пісня, в якій злились і дихання диких гір, і глибокі душевні сили самого Івана і його  кохання до Марічки. Чугайстир  знову танцював. А Іван  чув голос Марічки, це був «поклик кохання і муки».

Від самого початку кохання Івана та Марічки  було трагічним. І не тому, що їм на перешкоді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя.

  -Що сталося з головним героєм повісті?

«Поклик кохання і муки» породжує в його душі й ілюзії, і фантастичні  образи, і врешті – решт призводить  до того, що й Іван, як і Марічка, втративши пильність, гине від зіткнення з дикою гірською природою. Велика туга за  щасливим  минулим, душевний протест проти  безрадісного  животіння призводять Івана до загибелі.

Малюючи  непереборну  силу кохання, автор повісті шукає його  джерела в таїнстві природи, таїнстві життя, таїнстві людської  душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід аж до вірувань далеких предків.

Викладач. На сторінках своєї повісті Михайло Коцюбинський детально відтворює, як гуцули відзначали  християнські свята, широким пластом накладаючи на них язичницькі обряди.

Цікавим з цього погляду є приготування до  Святої вечері.

Повідомлення студента про релігійні вірування гуцулів.

«На святий вечір Іван був завжди в дивнім настрої. Наче переповнений чимось таємничим й священним, він все робив поважно, наче службу божу служив» ,— пише М. Коцюбинський.

Традиційними як для гуцулів, так і для більшості українців були такі обряди: настилання в кімнаті сіна (дідуха), приготування дванадцати культових страв, поминання душ померлих, різдвяна молитва. Читаючи повість, ми звернули увагу на деякі звичаї, що не є характерними для нашої території, а саме:

• обкурювання хати («...обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом»);
• ритуальне годування худоби («...перш ніж сісти за стіл, ніс тайну вечерю худобі»);
• закликання на Тайну вечерю нечистої сили («...кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких, вовків лісових та ведмедів»);
• запобігання перед стихіями природи («...кликав бурю, щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви, на палені горілки, на вечерю святу...»).

Гуцули також багато уваги приділяли квітневому святу Теплого Юрія                    (24 квітня за ст. ст.), яке асоціювалося в них з повнокровним пробудженням природи, адже «води, на яких плава земля, піднесуть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки...».

Магічною силою вони наділяли першу росу в Юр'їв день, тому господар повинен був викачатися в ній на своєму полі, це мало забезпечити добрий урожай. Звідси й  вислів: «Юрієва роса краща од вівса».

Викладач. Цікавим є обряд поховання в гуцулів. Обряд поховання вимагає голосіння над покійником. Палагна «файно голосить», як відзначили сусідки. Через  деякий час  вболівань за покійним раптом виникає питання: «Чи не багато вже суму мала  бідна душа?». Проводжаючи душу на той світ вважають, що вона і так настраждалась під час життя, тому має  залишити землю веселою, щоб там уже не знати горя. Письменник тонко показує раптову зміну настрою:

 «Така думка, видимо таїлась під вагою гнітучого смутку, бо од порога  починався вже рух. Ще несміливо тупали ноги, пхалися лікті, гуркотів часом ослін, голоси рвались та лишались в глухому гомоні  юрми. І ось раптом високий жіночий  сміх гостро  розтяв важкі покрови суму, і стриманий гомін, наче поломінь, бухнув з – під шапки  чорного диму». Під дією цих веселощів, що перетворюються на справжній карнавал, і мертве обличчя ніби  починає усміхатися загадковою усмішкою смерті.

Так  поєднуються і смерть, і життя, і оптимізм людини, яка в цьому обряді показує свою зневагу до  смерті. Тож повість закінчується оптимістично, утверджуючи тріумф життя над смертю.

7. Закріплення нового матеріалу.

● Гра «Вгадай героя чи епізод твору» допоможуть нам перевірити знання тексту повісті.

Завдання. Який герой згадується у запропонованих уривках з повісті? (викладач читає уривки з тексту, студенти називають про кого з героїв йде мова)

● Уривки з тексту:

1. «Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п’ятно старості.» (Марічка)

2. «Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» (Іван)

«Безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв»(Іван)

3. «Вона і перше любила пишно вбиратись, а тепер наче щось вступило у неї: навіть у будень носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро,
блискучі дротяні запаски, а важкі згарди гнули їй шию. Часом щезала з дому й верталася пізно, червона, розтріпана, п’яна неначе…» (Палагна)

4. «Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…» (Юра)

5.  «Всі вони були богомільні, любили ходити до церкви, і особливо на храм. Там можна побачитись було з далеким родом, що осівся по околишніх селах…» (про родину Палійчуків)

6. «На камені, верхи, сидів, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». (Щезник)

7. «Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». (Чугайстир)

8. Узагальнення набутих знань.

● Гра «Мікрофон». Працюємо з уявним мікрофоном, уявляємо себе відомою людиною, яка коментує враження від прочитаного твору. Продовжте фразу:

►Мене вразило...

►Я дізнався нового…

►Труднощі виникли при…

►Вивчений твір вчить людей… ( найскладнішій науці – життю, життю за законами краси, вірності, духовності)

Літературний диктант (в робочих зошитах)

1. Повість "Тіні забутих предків" Коцюбинський написав під враженням вид перебування в...(Карпатах)

2. Перше знайомство Івана і Марічки сталося під час...(Бійки)

3. Марічка любила співати...(Коломийки)

4. Про кого сказано: "Він то сердито поблискував сивиною та світив попід скелі,недобрим зеленим вогнем? (Черемош)

5. Який художній засіб  вжито в попередньому уривку? (Уособлення)

6. Хто видобував у старий спосіб вогонь? (Ватаг)

7. Хто зраджує близькій людині? (Палагна)

8. Хто потопає в Черемоші? (Марійка)

9. Пояснити значення діалектизмів "плай","мольфар".

10. Що означає назва повісті?

11. Ким екранізована повість "Тіні забутих предків"? (Параджановим)

12.Повість називають  гімном …..?

 Складання сенканів

Зразки:

Марічка                                        Іванко

Весела, добра                               працьовитий, талановитий

Співала, чекала, кохала.             Грає, кохає, сумує.

Вона любила складати пісні.      Усе життя кохав Марічку

Талановита.                                 Романтик

9. Підведення підсумків. Оцінювання роботи студентів.

• Справжнє кохання незнищенне.
• Зло можна перемогти тільки добром.
• Треба вміти бачити красу природи, музики, народної пісні.
• Оптимізм, життєстверджуюче бачення — важлива духовна цінність людини.
• Співчуття, співпереживання — головні ознаки гуманізму людини.

10. Домашнє завдання. Підготувати твір на тему «Іван та Марічка – українські Ромео та Джульєтта»

Вірш Л.Костенко.

Оці степи, це небо,

ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо,

 усе як є – дорога, явори,  усе моє, все зветься – Україна.

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем

Кров'ю на своїй землі