Розробка казки лялькового театру "Пан Коцький"

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

 

(віршована обробка Котенко С.М. для лялькового театру)

 

„ ПАН  КОЦЬКИЙ ”

                         ( 10  хвилин )

 

 

На лісовій галявині жалібно співає кіт

 

Кіт :

Ось , друзі , ба !

Ви бачите кота ,

Старого Мурчика-базіку ,

Якому вже ,

Вже , друзі , буде два,

Вже буде двадцять літ одвіку .

Вже я не той ,

Бо хвостик поріділий ,

І вушко вже зовсім не дочува .

І я скажу , скажу вам , це не діло .

Мабуть , мені старому Муркотилу – мяу ,

В оцьому лісі на старість пропадать .

 

( говорить ) :

 Ох , горе мені , горемиці,

 Біда мені , старій киці :

Ні молочка тобі тут у жбаночку,

Ні сметанки у горняточку ,

Ні печі тут теплої ,

Ні мишки під лавкою .

Замурликати пісеньки рідненької

Та й втертися лапкою м’якенькою

Мур –мур –мур .(зникає )

( По лісу йде лисиця – крутить хвостом і співає ) :

Я лисиця , я сестриця .

І сумувати мені не годиться .

У мене хвостик – гордість і краса.

Я – рудохвоста „ Міс Ліса” .

( Говорить до дітей ) :

Колобочка я вже з’їла ,

Півничком закусила ,

Курочку , що несе золоті яєчка ,

Собі пригледіла .

Піду , поласую домашньою ковбаскою.

 

( Бачить кота і говорить до дітей ) :

Ой , хто це ?

Що це , дітки , бачу я ?

Невже це котик ходить тут півдня ?

 

( Кахикає : Кгу-кгу-кгу

І говорить до кота ) :

Ви вже вибачте , що Вас займаю .

Хто такі і звідки ?

Вас не знаю.

 

Кіт (гордовито і мрійливо ) :

        Я оце блукаю ,

        Неначе бременський музика .

        На сопілці добре граю,

        Якщо хтось поруч замурлика .

Роблю жонглером на пів-ставки

І акробатом залюбки ,

І фокуси я мітко ставлю ,

Якщо поїсти щось даси .

 

Лисиця : А що ж ти будеш за «один» ?

                Як величати тебе треба ?

 

Кіт ( гордовито ) :

Мене Пан Коцький звуть завжди .

Ну , а для тебе , люба , Муркотило .

 

Лисиця :

        А я – Лисичка „ Міс краса” ,

        Та можеш просто звать – Ліса ,

        Або Алісой прозивати .

        Ходім , Коточок мій , до хати .

        Тебе я нагодую смачно ,

         Постельку м’яко настелю .

         Сідай ось тут .

         Я гостям вдячна .

         Сама вечерю принесу .

 

 

( До всіх говорить радісно і гордо ) :

  Ви бачили ? Якого друга я зустріла ?

  Тепер я в лісі житиму вже сміло .

  Хвостом крутитиму я вправо , вліво .

  Такі діла я закручу на диво !

 

( Пішла співаючи : Я лисиця , я сестриця ...)

 

( З’являється переляканий Заєць з морквою)

 

Заєць ( співає ) :

Я живу у лісі , сіромаха ,

Боюсь лисицю , вовка і комаху .

Сіре вушко , довга лапка , куций хвіст.

Цілий день ганяв по лісу навприсіст .

Щоб обідом для Лисички я не став –

Я морквинку на сніданок їй дістав .

І оце тепер морквиночку несу ,

Щоб задобрити Алісоньку – лісу .

 

( З’являється наспівуючи Лисиця )

 

Лисиця : Привіт , Сіромашко .

                Куди ти ідеш ?

 Кому вітамінну морквинку несеш ?

 

Заєць ( тремтячи ) :

        Я до тебе в гості йду .

        Тобі гостинець я несу .

         Їж морквину і капусту –

Не чіпай зайців і гуску .

Їж бадиллячко смачне .

Не чіпай тільки мене .

( Його весь час трусить )

 

Лисиця ( хитро ) :

     Що ти , що ти , любий Зайчик !

     В мене й думки не було ...

( В сторону до дітей ) :

     В животі щось підвело ...

( Зайчику ) :

     Не ходи гостить до мене !

     Та всім в лісі накажи :

     Є у мене Муркотило –

     Пан приїжджий , з дальніх міст .

     Хвіст сріблястий , куций ніс .

     А як пісню заведе –

     Все навкруг від страху мре .

 

Зайчик ( перелякано ) :

    Що ж робити нам , звірятам ?

    Як задобрити його ?

 

Лисиця : Полюбляє мій Пан Коцький

                Поїсти смачненько.

                Отож , стіл йому наготуйте

                І ховайтесь хутенько !

                А я його приведу

                І від імені всіх звірів

                Задобрю – гарно пригощу .

( Йдучи , говорить хитрувато ) :

       Прийдем разом вечірком

       До сосни , що над ярком . (Зникає )

 

Зайчик : От діла ! Такі дива !

               Що ж робити ? Куди бігти ?

               Мабуть , крикнуть навкруги ,

               Щоб позбігались звірі всі ?!

 

( Верещить щодуху і по черзі , захекавшись ,

збігаються всі звірі )

 

Ведмідь : Що з тобою , Зайчик мій ,

               Чом кричиш , мов сам не свій?

                 Чи морквину з’їв несвіжу ?

                 Чи отруєну кимсь їжу ?

                 Чи тобі наснилось щось ?

                 Розкажи , що наверзлось !

                 Ти мене так налякав ,

                  Що я кинув з медом жбан !

 

Кабан : А я до тебе так спішив ,

             Що навіть ікло десь одбив .

             І вушко обідрав гіллякой , -

             Мене зробив ти перелякой !

 

Вовк : Ой ! Що тут сталось , браття ?           

            Ґвалт !

           Чи хто знущається на жарт ?

Я спав під деревом старим.

Мене той крик страшний збудив !

Тепер я більше не засну ( плаче )

Мабуть , вже з лісу дремену ...

 

Зайчик ( Тужить ) :

       Ой , браття , звірі ,

       Що стряслось !

        В лисички звір страшний у хаті .

        Такий вусатий і кудлатий ,

         Ще й голосистий , волохатий !

         Нам стіл наказує заслати ,

         Щоб там було і м’ясо , й пиво ,

         Заморські яства й інші дива .

         Що , друзі , будемо робити ?

         Мабуть , нам шкіри не зносити ? (плаче)

 

Ведмідь : Ну що поробиш тут ? Гайда !

                 Накриєм стіл для „ дикуна” !

 

( Всі разом розходяться .

На галявині з’являється сосна , кущі , стіл)

 

Заєць : Я капусточку смачненьку

            Вирвав у садку хутенько .

            Сам би їв – така смачна !

             ( Кладе її на стіл )

             Так годувати треба нам Кота .

 

Вовк ( несе мішок ) :

     Гість заморський ! От дива !

     Мені болить вже голова !

     Дістав я м’яса , сала –

     Вже на село змотався пішодрала .

      Аби лисичці догодить ,

      Готовий у Кота прислугою ходить .

 

Кабан : Оце на старості мені ,

             Та ще і при каліцтві

             Доводиться шукать , Свині ,

             Горіхів й жолудів при свічці .

             І вся моя рідня свиняча

              Попрацювала , ох , добряче .

              Тому катюзі, Муркотилу,

  Сметани , молочка і сиру наносили !

 

Заєць : Обід сподобається Пану .

      Заведемо із ним ми дружбу славну.

            Тепер ховаймося мерщій!

( Всі забігали в пошуках схованки )

 

Заєць : Ведмідь , на дереві сиди ,

            Неначе в рот набрав води !

      Кабане , ляж під стіл , не ворушися,

             Неначе миша причаїся.

             А ми з Вовком , мов два зайці ,

             Засядемо он в ті кущі .

 

( Всі поховалися .

З’являється Кіт , залазить на стіл із наїдками і співає )

 

Кіт : Мау – мау – мау .

        М’ясо є і сало .

        Молочком із жбаника

        Зап’ю цього кабанчика .

        Потім вусик оближу –

        Свою пісню заведу .

        Мау – мау – мау .

        Аби щодня вечерю таку саму .

 

Заєць ( Вовку ) :

Чуєш , Вовче – брате ,

Пора тікать до хати ,

Бо , бач , йому все мало –

Ще покуштує й наше м”ясо-сало.

( Дзижчить комар і кусає Кабана )

 

Кабан ( жалібно ) :

     І так нестерпно вже свербить .

     Почухать хвостик одну мить

( Чухається так , що аж стіл двигтить )

 

Кіт : Чи мені чується , чи ні ?

        Пищить десь мишка у норі .

        Ця нірка ніби під столом . Мяу !

( кидається на Кабана )

 

Кабан : Ой , звірі , друзі , кві – ківі !

            Не жити , мабуть , вже мені !

 

Кіт ( злякався , лізе на сосну ) :

     Мяу , Мяу .

 

Ведмідь

Немає порятунку і мені !

Не втримаюсь на тонкому гіллі .

( Ведмідь падає на кущ )

 

Заєць і Вовк ( кричать разом ) :

      Тікаймо , друзі , з’їсть і нас !

 

( З’являється  Лисичка )

 

Лисиця :

Хоч і малий Пан Коцький ,

А звірів настрахав усіх .

Тож , шануватимуть його

Й мене – царицю всіх лісів .

Тепер ми разом будем в лісі панувати ,

А звірі будуть нам вечерю готувати .

Хай Вам усім отак поталанить

Такого Котика у друзях возиміть .

 

( Всі актори  виходять з-за ширми, тримаючи своїх ляльок і говорять слова):

 

Кіт : Бува Пан Коцький і в житті .

 

Лисиця : Лисичка – теж жива особа .

 

РАЗОМ : Тож просимо , уважні будьте всі !

 

Заєць : Не вірте Зайцю !

 

Вовк : А друзів вибираючи ,

 

РАЗОМ : Дивіться „ в оба” !