Розробка конспекту уроку з зарубіжної літератури для 7 класу

Про матеріал

Розробка конспекту уроку з зарубіжної літератури для 7 класу на тему: "Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов «Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі".

Перегляд файлу

Конспект уроку

на тему:

Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов

«Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його

сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.

Підготувала

вчитель зарубіжної літератури

Нагірненської СЗШ І-ІІІ ст.

Дуркалець Л.Я.

Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай…

Тема: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов

«Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його

сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.

Мета: навчальна: ознайомити учнів з віршем К.Симонова « Жди мене ...» , виявити моральну актуальність теми в сучасному світі, довести, що любов — першооснова життя, засіб бачення і пізнання світу та власної душі, допомогти зрозуміти, що кохання — найсвітліше, найніжніше почуття, що здатне творити чудо, робити людину доброю, чуйною, благородною;

розвивальна: формувати й розвивати навички усного зв’язного мовлення учнів, навички виразного читання віршів напам’ять; розвивати фантазію та творчу уяву;

виховна: виховувати повагу до справжніх почуттів, формувати культуру відповіді (логічність, послідовність, аргументованість, емоційність, самостійність), культуру спілкування на уроці; уміння обстоювати власну точку зору. Сприяти формуванню моральних якостей особистості учнів.

Обладнання: портрет К.М.Симонова, мультимедійна презентація, підручник, збірки поетичних творів, виставка дитячих робіт та репродукції картин, відеофільми.

Тип уроку: урок – дослідження з елементами проекту.

Форма проведення уроку: урок - гімн серцю.

Проблема: виховання патріотизму у молодого покоління (на прикладі життєвого та творчого шляху Костянтина Симонова та сучасної поезії).

Гіпотеза: в результаті спільної проектної діяльності учні зможуть дати аналіз вірша К. Симонова «Чекай мене ...» і написати лист-відповідь на цей вірш.

Планований результат: учні самостійно і під керівництвом вчителя працюють в групах, створюють проекти у вигляді рефератів, буклетів, комп'ютерної презентації.

Проектування: при створенні проекту учням пропонується скористатися ресурсами Інтернету , шкільної бібліотеки.

Епіграф:

Ми виграли війну не тільки зброєю, а й силою людських почуттів.

Олесь Гончар

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності

Асоціативна розминка.

Вчитель На попередніх уроках ми з вами говорили вже про дружбу та любов. Напевно, кожен із вас задумувався над тим, для чого ж людині потрібно мати друзів або що таке кохання. Виявляється, що це почуття - чи не найголовніше у повсякденному житті. Для того, щоб збагнути, навіщо людині воно потрібне, треба передусім визначити, що це таке. Кожна людина кохання розуміє по-своєму, адже воно багатогранне. - З чим у вас асоціюється слово кохання?

Інтерактивна вправа «Калейдоскоп». Робота з цитатами про кохання.

А зараз за допомогою літературного калейдоскопу попробуємо зложити цитатну доріжку з висловів відомих людей про кохання.

Роздаю учням конвертики з карточками на яких записано слова з цитат про кохання. Під музику вони їх складають і зачитують.

-Той, хто кохає по-справжньому якусь одну людину, любить увесь світ. (Е.Фром)

-Кохання — це бажання бути коханим. (Платон)

-Кохання — найсильніше з усіх пристрастей, тому воно одночасно оволодіває головою, серцем і тілом. (Вольтер)

-Кохати глибоко — означає забути про себе. (Ж.Ж.Руссо)

-Любов наділяє благородством навіть тих, кому природа відмовила в ньому. (В.Шекспір)

-Найбільше щастя в житті - це впевненість, що тебе кохають. (В.Гюго)

-Любов, як свічка: від великого подиху вітру — розгорається, а від легенького вітерцю — гасне. (І.Франко)

Вчитель:

Сподіваюся, що все сказане про кохання відомими людьми надихнуло вас на власні роздуми та узагальнення. Тож як ви думаєте, що таке кохання?

Прийом “Мікрофон”

- Кохання — найсвітліше, найніжніше почуття, яке здатне творити чудо,

воно робить людину доброю, чуйною, благородною.

- Це - велике натхнення, любов до життя.

- Кохання - це велика цінність, яку дає нам мирне життя.

- Це повага, підтримка, взаєморозуміння один одного.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

Вчитель:

Яку поезію про кохання ви знаєте? Виразно прочитайте напам’ять.

Бернс «A Red, Red Rose» (англійською мовою).

Прокоментуй цей вірш.

Вірш «A Red, Red Rose» уперше з’явився в 1794 р. Поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому.

А я прочитаю вірш Бернса «Любов» в перекладі Лукаша.
Яка провідна тема вірша?

Провідна тема вірша — кохання та його значення в житті людини.

ЗАВДАННЯ “Логічний ланцюжок слів”

Клоуз-тест:

Роберт Бернс — великий шотландський _____________. Його поезія нікого не залишає ______________. Він писав прості і гарні ______________ , які співали по всій ___________________. Він був чудовим ліричним поетом і міг писати гумористичні і сатиричні вірші, оспівуючи ____________, _____________, ______________. Вірші він присвячував багатьом ___________. І в кожному з них він загострював увагу на ___________________, _______________, ________________, _____________ Т. Шевченко називав його __________________________.

Інтерактивний прийом «Павутинка».

Слід до поданих слів дібрати правильне тлумачення.

Епітет	Художня ознака
Уособлення	Перенесення ознак живої істоти на неживу
Порівняння	Зіставлення предметів, явищ, дій за якимись ознаками
Гіпербола	Перебільшення
Анафора	Однаковий початок рядків у вірші

А сьогодні ми ще познайомимось з такими термінами

Словничок уроку

Звукопис: добирання звуків у віршованій мові, яке має художньо-виразне значення. Видами звукопису є асонанс (повторення голосних звуків), алітерація (повторення приголосних звуків).

Інверсія (перестановка): зворотний порядок слів, коли підмет і присудок "міняються" місцями.

Епістолярна форма: в перекладі з грецької - лист, послання.

Послання: літературний твір (зазвичай у віршовій формі) у вигляді звертання до якої-небудь особи або групи осіб.

Антитеза: Протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів.

ІV. Оголошення теми й мети уроку

Отже тема нашого уроку: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов «Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.

Мета нашого уроку - ознайомитись із творчістю поетів минулого і сьогодення, які писали про дружбу та кохання; розкрити особливості поетичного світу кожного з них; довести, що любов - першооснова життя, найсвітліше, найніжніше почуття.

Будемо працювати за таким планом

План уроку

1.К.М.Симонов- письменник вогненних років.

2.Історія створення та аналіз вірша Симонова «Жди мене».

3.К.М.Симонов і сьогодення.

Робота з епіграфом.

А епіграфом нашого уроку стануть слова:

Ми виграли війну не тільки зброєю, а й силою людських почуттів.

Олесь Гончар

ВІДЕОРОЛИК

(ТСН 1+ 1. Присвячується українським військовим та їхнім родинам )

Вчитель «Жди мене…»- ці слова – це поетична молитва Констянтина Симонова. Молитва про любов і вірність.В роки війни вони звучали як заклик, як гімн любові... Цих поетичних рядків більш ніж достатньо для того, щоб увічнити ім'я Констянтина Симонова...Актуальні вони і в наш час. Тому на підтримку українських військових та їхніх родин телеканал 1+1 підготував кліп де відомий вірш К.Симонова «Жди мене»…в українському перекладі Юрія Гончаренка виконують відомі українські актори, міністр культури та ведуча ТСН.

А також дуже відомою в наш час є програма "Жди мене", яка допомагає людям розшукувати їхніх рідних і близьких, котрі загубилися в різні роки і з різних причин. Кожен бажаючий може звернутися в редакцію програми, розповісти про свою втрату і після цього почнеться пошук людини. Тепер щопонеділка телеглядачі 105 країн світу з нетерпінням чекають на ефір програми. У наших героїв з’явилася унікальна можливість не лише розповісти свою історію, але й, перебуваючи у різних країнах(!), нарешті побачитися через екран або безпосередньо у студії "Жди мене" зустрітися з рідними, яких вони розшукують.

Адже сьогодні у стрімкому світі, де все так швидко змінюється, є цінності, які ніколи не втрачають своєї вартості. Це - дружба і кохання- це справжні коштовності, які допомагають людині залишитися людиною й вижити в найскладніших випробуваннях. Кожне покоління має свої уявлення про дружбу та кохання, проте незмінним залишається те, що ці почуття дають людям велике натхнення, жагу до життя й відкриття світу. Генріх Гейне писав: «Кохання дарує особливе бачення, це наче чарівна призма, крізь яку ми зовсім поіншому сприймаємо все довкола. Однак ця призма подібна до крихітного кришталю — її дуже легко розбити, і тоді вже ніколи не зібрати друзки… Той, хто знайшов кришталеву призму кохання, повинен дбайливо зберігати її у своєму серці». Вірші великих поетів про дружбу та кохання відлунюють у нашому часі. Адже поки ми живемо, ми будемо любити одне одного!

V. Робота над темою уроку

Отже, мова сьогодні піде про Констянтина Симонова – письменника вогненних років.

А допоможуть мені у проведенні уроку наші біографи, літературознавці, художники, які досліджували дану тему працюючи над проектом «Чекай мене».

ПРЕЗЕНТАЦІЯ УЧНІВ «Симонов- поет війни і любові»

Слово біографам

1. Під час дослідження життєвого і творчого шляху Костянтина Симонова (справжнє ім'я Кирило) я дізналася, що це відомий поет, прозаїк, драматург і журналіст. Він був людиною своєї епохи - часу, в якому жив і про який розповідав. Його лірична поезія, проза та драматургія зайняли особливе місце в літературі ХХ століття.

Народився Костянтин 28 листопада 1915 в Петрограді. Але перші роки свого життя прожив у Саратові, Рязані. Батьками був названий Кирилом, але потім змінив своє ім'я. Виховувався вітчимом - викладачем військового училища. У 1930, після закінчення семирічки в Саратові, пішов вчитися на токаря. Потім у біографії Костянтина Симонова відбулися зміни: в 1931 році відбувся переїзд до Москви, після чого він працював на заводі до 1935. Приблизно в той же час були написані перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше в 1936 році. Після отримання вищої освіти в Літературному інституті імені Горького і закінчення аспірантури, відправився в Монголію.

2. Головною темою творчості Симонова була війна. І це не випадково - з перших днів Великої Вітчизняної війни Костянтин Симонов перебував у діючій армії: був власним кореспондентом газет "Червона Зірка", "Правда", "Комсомольська правда", "Бойовий прапор" та ін У 1942 Костянтину Симонову було присвоєно звання старшого батальйонного комісара, в 1943 - звання підполковника, а після війни - полковника. В якості військового кореспондента побував на всіх фронтах, був у Румунії, Болгарії, Югославії, Польщі, Німеччині, був свідком останніх боїв за Берлін.

Одними з відомих військових творів Симонова стали: «Жди мене», «Війна», «Живі і мертві». Його репортажів з фронту чекали в тилу, вірші читали на передовій між боями, записували і переписували у друзів.

«Жди меня, и я вернусь, Только очень жди…», - ці рядки стали найзнаменитішими й у жінок в тилу, й у чоловіків на всіх фронтах війни. В історії військової поезії важко знайти інший вірш, що би так відгукнувся у серцях мільйонів людей.

За багатьма творами Симонова були зняті фільми.

Після війни для Костянтина Симонова в біографії настав період відряджень: він їздив до США, Японії, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором «Літературної газети» , журналу «Новий світ»(рос.), входив до складу Союзу письменників.

Помер Костянтин Симонов 28 серпня 1979 в Москві.

Прах Симонова за його бажанням був розвіяний над місцями особливо пам`ятних йому боїв періоду Великої Вітчизняної війни.

3.27-го листопада 2015 року, в Київському Будинку Книги за підтримки телеканалу "Інтер" відбулися літературні читання, присвячені 100-річчю Костянтина Симонова. Навряд чи серед письменників воєнного часу відшукається людина, яка б пройшла стільки фронтових доріг, скільки Симонов -"Майже весь матеріал - для книг, написаних під час війни, і для більшості післявоєнних - мені дала робота кореспондентом на фронті" ,- писав автор.

На творчому вечорі ведучі телеканалу "Інтер" Анастасія Даугулє, Ірина Юсупова, Михайло Тішин і Валерія Микульська прочитали улюблені твори поета різних періодів його життя, творіння, які допомагали солдатам вижити серед нескінченних боїв і всюдисущої смерті, дарували в хвилини затишшя тепло, віру в любов і надію на зустріч з коханими.

До останніх хвилин життя Костянтин Симонов залишався дослідником і літописцем Великої Вітчизняної війни, і не втомлювався повторювати: "Письменник, який не хоче, щоб все людство було втягнуто в нову війну, повинен нагадувати людям, що таке війна... Думаючи про світ, необхідно пам'ятати про уроки війни".

4.Творчість Костянтина Михайловича Симонова і сьогодні залишається найбільш глибоким художнім дослідженням Великої Вітчизняної війни.

Про К. Симонова видано книги І. Вишневської, С. Фрадкін, Л. Фінка, Д.А. Бермана, Б. М. Толочінської. Про нього глибоко і серйозно писали такі відомі дослідники, як А. Абрамов, Г. Біла, А. Бочаров, З. Кедріна, Г. Ломідзе, В. Новіков, А. Макаров, В. Піскунов, П. Топер. Л. Лазарєв - автор декількох літературно-критичних книжок про К. Симонова: «Драматургія К. Симонова» (1952); «Поезія воєнного покоління» (1966); Військова проза Костянтина Симонова (1974); «Костянтин Симонов. Нарис життя і творчості »(1985, 1990).
Велика кількість статей про життя і творчість К. Симонова публікувалася і до цих пір публікується в журналах, де працював К. Симонов - «Прапор» і «Новий світ».

5.Перу К.Симонова належать ліричні вірші й історичні поеми, нариси й оповідання, повісті та романи, п'єси та сценарії. Постійно виступав він як публіцист і літературний критик. Багато займався документалістикою в літературі, в кіно, на телебаченні. Його завжди захоплювало одне : почав свій літературний шлях як поет, потім як драматург та журналіст; в останній період життя справжнім своїм покликанням вважав прозу. Перекладав поезії Тараса Шевченка («Чи не покинуть нам, небого» — 1939 рік), Юліана Тувіма, Расула Гамзатова та інших.

Про К.Симонова можна розказувати ще багато цікавого, але ми зробили детальне вивчення життя і творчості письменника і результатом нашої роботи став альманах « Письменник – фронтовик».

А зараз проведемо бліц - опитування.

Назвіть справжнє ім’я К. Симонова Кирило
Коли і де народився поет? 28 листопада 1915 в Петрограді
Яку робітничу професію здобув Симонов? Токар
Коли К. Симонов почав писати вірші? У 1935 р.
В якому навчальному закладі письменник отримав вищу освіту? Літературному інституті імені Горького
В якості кого Симонов перебував у діючій армії під час Другої світової війни? власним кореспондентом
Назвіть найвідоміші військові твори К. Симонова. «Жди мене…»,«Війна», «Живі і мертві».

Слово історикам: Війна ... Від Бреста до Москви - 1000 км , від Москви до Берліна - 1600 км , разом - 2600 км . Залізницею - 4 доби, літаком - 4:00 , перебіжками , по-пластунськи - 4 довгих роки . У роки війни на території нашої країни фашистами було зруйновано і спалено 1710 міст, понад 70 тис.сіл , залишено без притулку 25000000 чоловік. Загинуло 26500000 чоловік. Забути минуле - значить , зрадити пам'ять про людей, які загинули за щастя Батьківщини.

Вчитель: Напевно, кожна сім'я має, хоч невеликий , сімейний архів . І це дуже добре. Молоде покоління має знати і пам'ятати своїх предків. Особливо загострено відчуваєш минуле, коли дивишся фотографії та читаєш старі листи. Написали їх люди, яких може вже давно немає в живих , але за листами можна дізнатися їх турботи , почуття, мрії.

Під час війни було багато різних форм листів, але основну частину становили знамениті на той час трикутники. Збереглася велика кількість листів – листівок. Насиченість фронтових листів віршами, рядками з пісень, коломийками говорить нам про емоційність. Загострення почуттів в критичних, стресових ситуаціях змушує простих людей для вираження своїх переживань переходити до віршованої, поетичної форми. Широко поширився в роки війни жанр любовних листів, написаних віршами - вони йшли з фронту і на фронт. У них були яскраво видно почуття і прагнення бійця, який і в окопах не забував образ коханої. Основною темою листів була тема - «Чекай мене - чекаю тебе».

Слово літературознавцям:

1.Історія створення вірша «Жди мене ...»

Наша група досліджувала історію створення вірша «Жди мене ...» .

Ми дізналися, що вірш Костянтина Симонова, опубліковано в січні 1942 року в газеті «Правда». Він присвячений відомій російській актрисі Валентині Сєровій - одній з яскравих зірок радянського кіно, яка була його музою і сильним коханням. Цей вірш став життєво необхідним мільйонам людей у найважчий для них час.

Зірку радянського кінематографа тридцятих-п'ятдесятих років глядачі обожнювали. Але в той час не існувало «глянцевих» журналів, здатних задовольнити інтерес шанувальників до особистого життя актриси, тому вакуум неминуче заповнювався безліччю міфів і легенд. Актриса рано овдовіла (її першим чоловіком був Герой Радянського Союзу льотчик Анатолій Сєров) і незабаром вона пов'язала свою долю з відомим поетом Костянтином Симоновим. Вони познайомилися в 1939 році на виставі, де Сєрова грала головну роль. Симонов ходив майже на кожну її виставу, але підійти не наважувався. Вона підійшла сама. Зав`язався бурхливий роман. Навіть Велика Вітчизняна війна не могла їм перешкодити. Саме вона надихнула його на створення знаменитого вірша «Жди мене», який став всенародно улюбленим в роки Великої Вітчизняної війни. У 1941р. К. Симонов прочитав вірш лише найближчим друзям і не збирався його друкувати. Проте пізніше поет змінив рішення, коли один із друзів назвав цей вірш «ліками від туги за коханою». Уперше твір з’явився в фронтовій газеті «Правда» в лютому 1942 р. Його знав напам`ять кожний солдат, який захищав Батьківщину, кожна жінка, яка чекала чоловіка, брата, сина з війни, він знаний і сьогодні, в наш час.

Вчитель У 1943 р. за сценарієм К. Симонова був знятий фільм з однойменною назвою «Жди мене» (режисер О. Стоплер), де головну героїню зіграла Валентина Сєрова.

ВІДЕОРОЛИК (фільм Б.Леві « Жди мене»)

2. Аналіз вірша Симонова «Жди мене».

Як бачимо вірш Симонова «Жди мене» завоював серця читачів.

Солдати вирізали його з газет, переписували, сидячи в окопах, заучували

напам'ять і посилали в листах дружинам і нареченим. Його знаходили в

нагрудних кишенях поранених і вбитих ... В вірші оспівувалася вірність жінки

чоловікові-фронтовику. Валентина Сєрова - жінка поза часом. Сєрова просто

жила і любила. І її любили. Любили відчайдушно, самозабутньо, любили так,

як багато жінок тільки мріють бути коханими.

Вчитель Зараз прозвучать ці слова із вуст наших захисників, які знаходяться в зоні Ато….

ВІДЕОРОЛИК (Солдати АТО читають вірш Симонова «Жди меня»…)

ОСНОВНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ

VІ. Робота з текстом твору.

-Якому історичному періоду присвячений цей твір? (Періоду Великої Вітчизняної війни)

-У чому таємниця виживання бійця на війні? Дайте відповідь рядком з поезії. («Просто ты умела ждать, как никто другой».)

-На що саме поет звертає особливу увагу? (На ніжність, витримку, кохання)

-Чому вміння “ждати” так необхідне солдату-фронтовику? (Воно теплить його серце, надихає на нові подвиги)

-До чого закликає нас поет? (До розуміння понять “честь”, “обовязок”, “гідність”, “вірність”, “історична память”)

- Чому, на вашу думку, вірш К. Симонова «Жди мене…» мав таку шалену популярність в роки війни ?

(На фронті вірш користувався величезною популярністю. Саме такий вірш потрібен був бійцям, які були далеко від рідних, коханих. Саме така поезія допомагає вистояти в нелюдських умовах.)

Учитель : Отже, Вірш Костянтина Симонова «Жди мене» підкуповує своєю щирістю. Тому на фронті він користувався величезною популярністю. З одного боку, особисте та інтимне, призначене для двох, з іншого боку , що відкриває цілий світ, масштабне . Його можна читати і тихо, пошепки , а можна голосно, на весь голос . У кожному разі, це буде добре. Саме такого не вистачало на фронті , далеко від коханих і рідних . Така поезія допомагала вижити в нелюдських умовах, відповідала на вічні і нескінченні життєві питання. У літературі є багато віршів, але «Жди мене» Симонова стоїть окремо, оскільки зачіпає найніжніші струни людської душі . Цей твір про любов, хоча це слово жодного разу там не згадується , але кожен, що відкриває його для себе знову і знову, це розуміє. І, як всяке велике мистецтво, воно робить людину кращою, чистішою і морально багатшою. Цей вірш знайшов відгук у душі кожної людини нашої країни, знайшов відгук в серцях і душах не лише солдат, а й жінок, які вірно чекали своїх коханих з фронту тоді і чекають зараз, тому українські жінки, написали і пишуть дальше відповідь на лист Костянтина Симонова. Ці листи отримали назву «Жду тебе» і доброю звісткою полетіли до рідних в АТО.

VІІ. Рольова гра. ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Лист коханому»

Дівчина сидить за столом і пише лист під мелодію та одночасно декламує вірш

ВІРШ АНАСТАСІЇ

ПОДБІТОВОЇ-ЯНІНОЇ

"Ну, здрастуй, Коханий! Як справи на фронті?
Хоч іноді чути спів солов`я?
Як часто мружиш очі до сонця?
Хай буде незламною доля Твоя.

Життя у нас тихе, розмірене й мирне.
Вже донечка наша пішла в дитсадок.
Без Тебе самотньо, душа скоро звикне
Щоночі ридати, забившись в куток.

А вдень трохи легше: то дім, то робота,
Сусіди новинами серденько рвуть.
Та Ти не хвилюйся, настане Свобода!
Прийдеш, і запустимо в небо салют!

А поки тримайся, рятуй Батьківщину.
Співай: "Ще не вмерла..." в запеклім бою,
І згадуй малесеньку нашу дитину,
Яка всім говорить: "Я Тата люблю!"

Добраніч, Коханий! Піду подрімаю,
А зранку напишу нового листа.
Цілую і міцно Тебе обіймаю!
З любов`ю-повагою жінка Твоя. "

Солдат сидить на пеньку, пише лист і одночасно декламує

Я ПОВЕРНУСЬ...
(вірш-присвята українським солдатам та їх дружинам)
Лебідко моя, я скоро вернуся,
Неначе уперше тебе обійму.
Я з ворогом лютим за правду борюся,
І тільки тобою зараз живу.

Кохана моя, ти не плач, не журися!
Мене береже молитва свята.
Ти вір в перемогу й за мене молися,
Молися кохана - моя золота!

Не плач, я благаю, бо серденько рветься.
Твій біль відчуваю, але не боюсь.
Все скоро закінчиться - спокій вернеться,
І я, моя мила, до тебе вернусь.

Та ми заживемо у вільній країні,
І виростим в мирі щасливих дітей!
За це віддаю свою честь Україні!
За віру! За правду! За наших людей!
Автор Віта Стронська

Вчитель: Доведіть, що вірш «Жди мене…» (К. Симонов) і вірші, які написані сьогодні є прикладом листування люблячих людей. Наведіть приклади з текстів.

Учень Автори цих віршів зуміли яскраво показати, що є жінки, чоловіки, які люблять, чекають, сподіваються і вірять у швидку зустріч з коханою людиною. Це підтверджують слова з текстів віршів. Ось наприклад

*«Жди мене…»*	*Ну, здрастуй, Коханий!*	*Я повернусь*
Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай	Ну, здрастуй, Коханий!	*Лебідко моя, я скоро вернуся*
Повернуся, тільки жди	Без Тебе самотньо	Кохана моя, ти не плач, не журися!
Ти чекай одна	душа скоро звикне Щоночі ридати	Неначе уперше тебе обійму
Ти чеканням повернеш із смертельних лав	тримайся, рятуй Батьківщину	І тільки тобою зараз живу.
Як чеканням ти своїм вберегла мене	Добраніч, Коханий!	Молися кохана - моя золота!
Просто ти чекала так як ніхто не вмів	Цілую і міцно Тебе обіймаю! З любов`ю-повагою жінка Твоя. "	Я, моя мила, до тебе вернусь.

Вчитель А ось молоді дівчата з правого сектору зробили таке послання...

ВІДЕОРОЛИК

Як ви думаєте, чи своєчасні ці поезії? Чому вони так потрібні всім?
Чи важливо писати про кохання, коли йде війна?

- Вони з’єднували і тих, хто на фронті, і тих, хто в тилу. Зв’язок із домом, впевненість у тому, що ти захищаєш Батьківщину, а тебе люблять і чекають, давала і дає сили воювати і вірити в перемогу.

- Я вважаю, що К.Симонов присвятив свій вірш коханій жінці Валентині Сєроовій, але він стосується всіх, хто вірив, сподівався, чекав.

Вчитель

Отже, любов – це щастя, радість, натхнення. Але воно може стати і великим болем, якщо у життя увірветься війна. Скільки страждань, скільки сліз пролили дружини, кохані, отримуючи так звані " похоронки". А скільки дівчат залишилось без пари, скільки юних хлопців полягло у боях, не пізнавши смаку першого поцілунку, скільки ненароджених душ так і не прийшли в цей світ.

VІІІ. Сценка «Присвячується загиблому українському солдату»

МЕЛОДІЯ Хворостоаського «Жди мене», ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Ведуча
" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала:

Душа солдата

«Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Ведуча

Душа же немовляти була як чистий сніг:

Душа немовляти

«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -

Ведуча

Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він, ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:

Душа солдата

«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»

Ведуча

На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Вчитель: Але життя продовжується. І ми сьогодні не повинні втрачати віру в кохання, у себе, у людей, у Батьківщину. Ми повинні берегти і наш внутрішній світ, і перш за все, ми повинні берегти наше мирне життя. Адже навіть у воєнні роки, як ми бачимо, зароджувались найсвітліші почуття, як це було у відомої акторки Валентини Сєрової та великого поета Костянтина Симонова.

ІX.Складіть сенкан до слова «кохання", дружба.

Почуття

Ніжне й трепетне

Прекрасна “Пісня пісень”

Я вірю в нього

Кохання

Любов

абсолютна всеосяжна

пригорнути простити ридати

відпустити і вільно літати

Мить

Життя

Різнобарвне і багатоголосе.

Кличе, вчить, надихає.

Радісна мить перебування на Землі

Любов

Кохання

безмежне вічне

возвеличує облагороджує перемагає

це найпрекрасніша мелодія серця

рай

X. А зараз давайте напишемо листа солдату-захиснику нашої

Батьківщини.

Пригадайте ще раз правила листування.

«Вузлик напам’ять»

При написанні листа можливі такі частини тексту:

Звертання

Інформація про стан листування

Основний зміст листа (повідомлення про новини)

Запитання адресату

Подяка

Прохання написати лист

Передача вітань

Прощання

Кінцівка і підпис

Дата і місце написання, якщо їх немає на початку листа

Що таке епістолярна форма? ( в перекладі з грецької - лист, послання.)

XІ. Підсумок уроку.

Добігає до кінця наш урок. Час підбивати підсумки.

Як ви вважаєте, у чому полягає актуальність вірша Симонова «Жди мене»? Цей вірш автор присвятив своїй коханій. Для воєнного покоління він був символом кохання, таким він залишився і в наш час, коли наші рідні захищають свої родини, свою Батьківщину в АТО.
Звичайно, війна не може перешкодити такому почуттю, як кохання. Але хто знає, якби склалася доля цих закоханих людей і яке майбутнє було б у їхнього почуття, якби вони жили у мирний час.
Чи досягли ви поставленої мети?Так, поставленої мети ми досягли, а результати нашого дослідження знаходяться на виставці «Чекаю бе». Тут представлені реферати, літературна газета, буклети, малюнки, присвячені учасникам АТО та воїнам Великої вітчизняної війни, репродукції картин А.Лактіонова «Лист з фронту», В.Зіміна «Лист додому», «Почта»та інші.

- Отже, який висновок можна зробити, дослідивши творчість Симонова та наших сучасників?

Учень Я вважаю, що поезія, яка сьогодні прозвучала є своєрідним пам’ятником величі людського духу. Вона впливає на емоції людей; стимулює до рішучих дій, засуджує війну. Це є пам'ять для майбутніх поколінь.

Вчитель Тож бережімо цю пам’ять, вивчаймо її і нехай вона буде засторогою для кожного з нас, духовним орієнтиром до збереження миру. Адже ми - миролюбна нація, яка народжена вільною для того, щоб творити, будувати, відкривати та розвиватися. І ці безцінні якості у нас не зможе забрати ніхто!

Задумайтеся над словами українського поета Василя Симоненка у його «Лебединій пісні»…

Звучить пісня, відеоролик

XІІ. Оцінювання.

XІІІ.Домашнє завдання.