Розробка конспекту уроку з зарубіжної літератури для 7 класу
Конспект уроку
на тему:
Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов
«Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його
сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.
Підготувала
вчитель зарубіжної літератури
Нагірненської СЗШ І-ІІІ ст.
Дуркалець Л.Я.
Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай…
Тема: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов
«Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його
сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.
Мета: навчальна: ознайомити учнів з віршем К.Симонова « Жди мене ...» , виявити моральну актуальність теми в сучасному світі, довести, що любов — першооснова життя, засіб бачення і пізнання світу та власної душі, допомогти зрозуміти, що кохання — найсвітліше, найніжніше почуття, що здатне творити чудо, робити людину доброю, чуйною, благородною;
розвивальна: формувати й розвивати навички усного зв’язного мовлення учнів, навички виразного читання віршів напам’ять; розвивати фантазію та творчу уяву;
виховна: виховувати повагу до справжніх почуттів, формувати культуру відповіді (логічність, послідовність, аргументованість, емоційність, самостійність), культуру спілкування на уроці; уміння обстоювати власну точку зору. Сприяти формуванню моральних якостей особистості учнів.
Обладнання: портрет К.М.Симонова, мультимедійна презентація, підручник, збірки поетичних творів, виставка дитячих робіт та репродукції картин, відеофільми.
Тип уроку: урок – дослідження з елементами проекту.
Форма проведення уроку: урок - гімн серцю.
Проблема: виховання патріотизму у молодого покоління (на прикладі життєвого та творчого шляху Костянтина Симонова та сучасної поезії).
Гіпотеза: в результаті спільної проектної діяльності учні зможуть дати аналіз вірша К. Симонова «Чекай мене ...» і написати лист-відповідь на цей вірш.
Планований результат: учні самостійно і під керівництвом вчителя працюють в групах, створюють проекти у вигляді рефератів, буклетів, комп'ютерної презентації.
Проектування: при створенні проекту учням пропонується скористатися ресурсами Інтернету , шкільної бібліотеки.
Епіграф:
Ми виграли війну не тільки зброєю, а й силою людських почуттів.
Олесь Гончар
Хід уроку
І.Організаційний момент
ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності
Асоціативна розминка.
Вчитель На попередніх уроках ми з вами говорили вже про дружбу та любов. Напевно, кожен із вас задумувався над тим, для чого ж людині потрібно мати друзів або що таке кохання. Виявляється, що це почуття - чи не найголовніше у повсякденному житті. Для того, щоб збагнути, навіщо людині воно потрібне, треба передусім визначити, що це таке. Кожна людина кохання розуміє по-своєму, адже воно багатогранне. - З чим у вас асоціюється слово кохання?
Інтерактивна вправа «Калейдоскоп». Робота з цитатами про кохання.
А зараз за допомогою літературного калейдоскопу попробуємо зложити цитатну доріжку з висловів відомих людей про кохання.
Роздаю учням конвертики з карточками на яких записано слова з цитат про кохання. Під музику вони їх складають і зачитують.
-Той, хто кохає по-справжньому якусь одну людину, любить увесь світ. (Е.Фром)
-Кохання — це бажання бути коханим. (Платон)
-Кохання — найсильніше з усіх пристрастей, тому воно одночасно оволодіває головою, серцем і тілом. (Вольтер)
-Кохати глибоко — означає забути про себе. (Ж.Ж.Руссо)
-Любов наділяє благородством навіть тих, кому природа відмовила в ньому. (В.Шекспір)
-Найбільше щастя в житті - це впевненість, що тебе кохають. (В.Гюго)
-Любов, як свічка: від великого подиху вітру — розгорається, а від легенького вітерцю — гасне. (І.Франко)
Вчитель:
Сподіваюся, що все сказане про кохання відомими людьми надихнуло вас на власні роздуми та узагальнення. Тож як ви думаєте, що таке кохання?
Прийом “Мікрофон”
- Кохання — найсвітліше, найніжніше почуття, яке здатне творити чудо,
воно робить людину доброю, чуйною, благородною.
- Це - велике натхнення, любов до життя.
- Кохання - це велика цінність, яку дає нам мирне життя.
- Це повага, підтримка, взаєморозуміння один одного.
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
Вчитель:
- Яку поезію про кохання ви знаєте? Виразно прочитайте напам’ять.
Бернс «A Red, Red Rose» (англійською мовою).
- Прокоментуй цей вірш.
Вірш «A Red, Red Rose» уперше з’явився в 1794 р. Поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому.
- А я прочитаю вірш Бернса «Любов» в перекладі Лукаша.
- Яка провідна тема вірша?
Провідна тема вірша — кохання та його значення в житті людини.
ЗАВДАННЯ “Логічний ланцюжок слів”
Клоуз-тест:
Роберт Бернс — великий шотландський _____________. Його поезія нікого не залишає ______________. Він писав прості і гарні ______________ , які співали по всій ___________________. Він був чудовим ліричним поетом і міг писати гумористичні і сатиричні вірші, оспівуючи ____________, _____________, ______________. Вірші він присвячував багатьом ___________. І в кожному з них він загострював увагу на ___________________, _______________, ________________, _____________ Т. Шевченко називав його __________________________.
Інтерактивний прийом «Павутинка».
Слід до поданих слів дібрати правильне тлумачення.
|
Епітет |
Художня ознака |
|
Уособлення |
Перенесення ознак живої істоти на неживу |
|
Порівняння |
Зіставлення предметів, явищ, дій за якимись ознаками |
|
Гіпербола |
Перебільшення |
|
Анафора |
Однаковий початок рядків у вірші |
- А сьогодні ми ще познайомимось з такими термінами
Словничок уроку
Звукопис: добирання звуків у віршованій мові, яке має художньо-виразне значення. Видами звукопису є асонанс (повторення голосних звуків), алітерація (повторення приголосних звуків).
Інверсія (перестановка): зворотний порядок слів, коли підмет і присудок "міняються" місцями.
Епістолярна форма: в перекладі з грецької - лист, послання.
Послання: літературний твір (зазвичай у віршовій формі) у вигляді звертання до якої-небудь особи або групи осіб.
Антитеза: Протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів.
ІV. Оголошення теми й мети уроку
Отже тема нашого уроку: Вірші зарубіжних поетів про дружбу і кохання. К.М.Симонов «Жди мене…». Поетизація високого почуття, розкриття його сутності. Моральна актуальність теми в сучасному світі.
Мета нашого уроку - ознайомитись із творчістю поетів минулого і сьогодення, які писали про дружбу та кохання; розкрити особливості поетичного світу кожного з них; довести, що любов - першооснова життя, найсвітліше, найніжніше почуття.
Будемо працювати за таким планом
План уроку
1.К.М.Симонов- письменник вогненних років.
2.Історія створення та аналіз вірша Симонова «Жди мене».
3.К.М.Симонов і сьогодення.
Робота з епіграфом.
А епіграфом нашого уроку стануть слова:
Ми виграли війну не тільки зброєю, а й силою людських почуттів.
Олесь Гончар
ВІДЕОРОЛИК
(ТСН 1+ 1. Присвячується українським військовим та їхнім родинам )
Вчитель «Жди мене…»- ці слова – це поетична молитва Констянтина Симонова. Молитва про любов і вірність.В роки війни вони звучали як заклик, як гімн любові... Цих поетичних рядків більш ніж достатньо для того, щоб увічнити ім'я Констянтина Симонова...Актуальні вони і в наш час. Тому на підтримку українських військових та їхніх родин телеканал 1+1 підготував кліп де відомий вірш К.Симонова «Жди мене»…в українському перекладі Юрія Гончаренка виконують відомі українські актори, міністр культури та ведуча ТСН.
А також дуже відомою в наш час є програма "Жди мене", яка допомагає людям розшукувати їхніх рідних і близьких, котрі загубилися в різні роки і з різних причин. Кожен бажаючий може звернутися в редакцію програми, розповісти про свою втрату і після цього почнеться пошук людини. Тепер щопонеділка телеглядачі 105 країн світу з нетерпінням чекають на ефір програми. У наших героїв з’явилася унікальна можливість не лише розповісти свою історію, але й, перебуваючи у різних країнах(!), нарешті побачитися через екран або безпосередньо у студії "Жди мене" зустрітися з рідними, яких вони розшукують.
Адже сьогодні у стрімкому світі, де все так швидко змінюється, є цінності, які ніколи не втрачають своєї вартості. Це - дружба і кохання- це справжні коштовності, які допомагають людині залишитися людиною й вижити в найскладніших випробуваннях. Кожне покоління має свої уявлення про дружбу та кохання, проте незмінним залишається те, що ці почуття дають людям велике натхнення, жагу до життя й відкриття світу. Генріх Гейне писав: «Кохання дарує особливе бачення, це наче чарівна призма, крізь яку ми зовсім поіншому сприймаємо все довкола. Однак ця призма подібна до крихітного кришталю — її дуже легко розбити, і тоді вже ніколи не зібрати друзки… Той, хто знайшов кришталеву призму кохання, повинен дбайливо зберігати її у своєму серці». Вірші великих поетів про дружбу та кохання відлунюють у нашому часі. Адже поки ми живемо, ми будемо любити одне одного!
V. Робота над темою уроку
Отже, мова сьогодні піде про Констянтина Симонова – письменника вогненних років.
А допоможуть мені у проведенні уроку наші біографи, літературознавці, художники, які досліджували дану тему працюючи над проектом «Чекай мене».
ПРЕЗЕНТАЦІЯ УЧНІВ «Симонов- поет війни і любові»
Слово біографам
1. Під час дослідження життєвого і творчого шляху Костянтина Симонова (справжнє ім'я Кирило) я дізналася, що це відомий поет, прозаїк, драматург і журналіст. Він був людиною своєї епохи - часу, в якому жив і про який розповідав. Його лірична поезія, проза та драматургія зайняли особливе місце в літературі ХХ століття.
Народився Костянтин 28 листопада 1915 в Петрограді. Але перші роки свого життя прожив у Саратові, Рязані. Батьками був названий Кирилом, але потім змінив своє ім'я. Виховувався вітчимом - викладачем військового училища. У 1930, після закінчення семирічки в Саратові, пішов вчитися на токаря. Потім у біографії Костянтина Симонова відбулися зміни: в 1931 році відбувся переїзд до Москви, після чого він працював на заводі до 1935. Приблизно в той же час були написані перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше в 1936 році. Після отримання вищої освіти в Літературному інституті імені Горького і закінчення аспірантури, відправився в Монголію.
2. Головною темою творчості Симонова була війна. І це не випадково - з перших днів Великої Вітчизняної війни Костянтин Симонов перебував у діючій армії: був власним кореспондентом газет "Червона Зірка", "Правда", "Комсомольська правда", "Бойовий прапор" та ін У 1942 Костянтину Симонову було присвоєно звання старшого батальйонного комісара, в 1943 - звання підполковника, а після війни - полковника. В якості військового кореспондента побував на всіх фронтах, був у Румунії, Болгарії, Югославії, Польщі, Німеччині, був свідком останніх боїв за Берлін.
Одними з відомих військових творів Симонова стали: «Жди мене», «Війна», «Живі і мертві». Його репортажів з фронту чекали в тилу, вірші читали на передовій між боями, записували і переписували у друзів.
«Жди меня, и я вернусь, Только очень жди…», - ці рядки стали найзнаменитішими й у жінок в тилу, й у чоловіків на всіх фронтах війни. В історії військової поезії важко знайти інший вірш, що би так відгукнувся у серцях мільйонів людей.
За багатьма творами Симонова були зняті фільми.
Після війни для Костянтина Симонова в біографії настав період відряджень: він їздив до США, Японії, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором «Літературної газети» , журналу «Новий світ»(рос.), входив до складу Союзу письменників.
Помер Костянтин Симонов 28 серпня 1979 в Москві.
Прах Симонова за його бажанням був розвіяний над місцями особливо пам`ятних йому боїв періоду Великої Вітчизняної війни.
3.27-го листопада 2015 року, в Київському Будинку Книги за підтримки телеканалу "Інтер" відбулися літературні читання, присвячені 100-річчю Костянтина Симонова. Навряд чи серед письменників воєнного часу відшукається людина, яка б пройшла стільки фронтових доріг, скільки Симонов -"Майже весь матеріал - для книг, написаних під час війни, і для більшості післявоєнних - мені дала робота кореспондентом на фронті" ,- писав автор.
На творчому вечорі ведучі телеканалу "Інтер" Анастасія Даугулє, Ірина Юсупова, Михайло Тішин і Валерія Микульська прочитали улюблені твори поета різних періодів його життя, творіння, які допомагали солдатам вижити серед нескінченних боїв і всюдисущої смерті, дарували в хвилини затишшя тепло, віру в любов і надію на зустріч з коханими.
До останніх хвилин життя Костянтин Симонов залишався дослідником і літописцем Великої Вітчизняної війни, і не втомлювався повторювати: "Письменник, який не хоче, щоб все людство було втягнуто в нову війну, повинен нагадувати людям, що таке війна... Думаючи про світ, необхідно пам'ятати про уроки війни".
4.Творчість Костянтина Михайловича Симонова і сьогодні залишається найбільш глибоким художнім дослідженням Великої Вітчизняної війни.
Про К. Симонова видано книги І. Вишневської, С. Фрадкін, Л. Фінка, Д.А. Бермана, Б. М. Толочінської. Про нього глибоко і серйозно писали такі відомі дослідники, як А. Абрамов, Г. Біла, А. Бочаров, З. Кедріна, Г. Ломідзе, В. Новіков, А. Макаров, В. Піскунов, П. Топер. Л. Лазарєв - автор декількох літературно-критичних книжок про К. Симонова: «Драматургія К. Симонова» (1952); «Поезія воєнного покоління» (1966); Військова проза Костянтина Симонова (1974); «Костянтин Симонов. Нарис життя і творчості »(1985, 1990).
Велика кількість статей про життя і творчість К. Симонова публікувалася і до цих пір публікується в журналах, де працював К. Симонов - «Прапор» і «Новий світ».
5.Перу К.Симонова належать ліричні вірші й історичні поеми, нариси й оповідання, повісті та романи, п'єси та сценарії. Постійно виступав він як публіцист і літературний критик. Багато займався документалістикою в літературі, в кіно, на телебаченні. Його завжди захоплювало одне : почав свій літературний шлях як поет, потім як драматург та журналіст; в останній період життя справжнім своїм покликанням вважав прозу. Перекладав поезії Тараса Шевченка («Чи не покинуть нам, небого» — 1939 рік), Юліана Тувіма, Расула Гамзатова та інших.
Про К.Симонова можна розказувати ще багато цікавого, але ми зробили детальне вивчення життя і творчості письменника і результатом нашої роботи став альманах « Письменник – фронтовик».
А зараз проведемо бліц - опитування.
- Назвіть справжнє ім’я К. Симонова Кирило
- Коли і де народився поет? 28 листопада 1915 в Петрограді
- Яку робітничу професію здобув Симонов? Токар
- Коли К. Симонов почав писати вірші? У 1935 р.
- В якому навчальному закладі письменник отримав вищу освіту? Літературному інституті імені Горького
- В якості кого Симонов перебував у діючій армії під час Другої світової війни? власним кореспондентом
- Назвіть найвідоміші військові твори К. Симонова. «Жди мене…»,«Війна», «Живі і мертві».
Слово історикам: Війна ... Від Бреста до Москви - 1000 км , від Москви до Берліна - 1600 км , разом - 2600 км . Залізницею - 4 доби, літаком - 4:00 , перебіжками , по-пластунськи - 4 довгих роки . У роки війни на території нашої країни фашистами було зруйновано і спалено 1710 міст, понад 70 тис.сіл , залишено без притулку 25000000 чоловік. Загинуло 26500000 чоловік. Забути минуле - значить , зрадити пам'ять про людей, які загинули за щастя Батьківщини.
Вчитель: Напевно, кожна сім'я має, хоч невеликий , сімейний архів . І це дуже добре. Молоде покоління має знати і пам'ятати своїх предків. Особливо загострено відчуваєш минуле, коли дивишся фотографії та читаєш старі листи. Написали їх люди, яких може вже давно немає в живих , але за листами можна дізнатися їх турботи , почуття, мрії.
Під час війни було багато різних форм листів, але основну частину становили знамениті на той час трикутники. Збереглася велика кількість листів – листівок. Насиченість фронтових листів віршами, рядками з пісень, коломийками говорить нам про емоційність. Загострення почуттів в критичних, стресових ситуаціях змушує простих людей для вираження своїх переживань переходити до віршованої, поетичної форми. Широко поширився в роки війни жанр любовних листів, написаних віршами - вони йшли з фронту і на фронт. У них були яскраво видно почуття і прагнення бійця, який і в окопах не забував образ коханої. Основною темою листів була тема - «Чекай мене - чекаю тебе».
Слово літературознавцям:
1.Історія створення вірша «Жди мене ...»
Наша група досліджувала історію створення вірша «Жди мене ...» .
Ми дізналися, що вірш Костянтина Симонова, опубліковано в січні 1942 року в газеті «Правда». Він присвячений відомій російській актрисі Валентині Сєровій - одній з яскравих зірок радянського кіно, яка була його музою і сильним коханням. Цей вірш став життєво необхідним мільйонам людей у найважчий для них час.
Зірку радянського кінематографа тридцятих-п'ятдесятих років глядачі обожнювали. Але в той час не існувало «глянцевих» журналів, здатних задовольнити інтерес шанувальників до особистого життя актриси, тому вакуум неминуче заповнювався безліччю міфів і легенд. Актриса рано овдовіла (її першим чоловіком був Герой Радянського Союзу льотчик Анатолій Сєров) і незабаром вона пов'язала свою долю з відомим поетом Костянтином Симоновим. Вони познайомилися в 1939 році на виставі, де Сєрова грала головну роль. Симонов ходив майже на кожну її виставу, але підійти не наважувався. Вона підійшла сама. Зав`язався бурхливий роман. Навіть Велика Вітчизняна війна не могла їм перешкодити. Саме вона надихнула його на створення знаменитого вірша «Жди мене», який став всенародно улюбленим в роки Великої Вітчизняної війни. У 1941р. К. Симонов прочитав вірш лише найближчим друзям і не збирався його друкувати. Проте пізніше поет змінив рішення, коли один із друзів назвав цей вірш «ліками від туги за коханою». Уперше твір з’явився в фронтовій газеті «Правда» в лютому 1942 р. Його знав напам`ять кожний солдат, який захищав Батьківщину, кожна жінка, яка чекала чоловіка, брата, сина з війни, він знаний і сьогодні, в наш час.
Вчитель У 1943 р. за сценарієм К. Симонова був знятий фільм з однойменною назвою «Жди мене» (режисер О. Стоплер), де головну героїню зіграла Валентина Сєрова.
ВІДЕОРОЛИК (фільм Б.Леві « Жди мене»)
2. Аналіз вірша Симонова «Жди мене».
Як бачимо вірш Симонова «Жди мене» завоював серця читачів.
Солдати вирізали його з газет, переписували, сидячи в окопах, заучували
напам'ять і посилали в листах дружинам і нареченим. Його знаходили в
нагрудних кишенях поранених і вбитих ... В вірші оспівувалася вірність жінки
чоловікові-фронтовику. Валентина Сєрова - жінка поза часом. Сєрова просто
жила і любила. І її любили. Любили відчайдушно, самозабутньо, любили так,
як багато жінок тільки мріють бути коханими.
Вчитель Зараз прозвучать ці слова із вуст наших захисників, які знаходяться в зоні Ато….
ВІДЕОРОЛИК (Солдати АТО читають вірш Симонова «Жди меня»…)
ОСНОВНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ
VІ. Робота з текстом твору.
-Якому історичному періоду присвячений цей твір? (Періоду Великої Вітчизняної війни)
-У чому таємниця виживання бійця на війні? Дайте відповідь рядком з поезії. («Просто ты умела ждать, как никто другой».)
-На що саме поет звертає особливу увагу? (На ніжність, витримку, кохання)
-Чому вміння “ждати” так необхідне солдату-фронтовику? (Воно теплить його серце, надихає на нові подвиги)
-До чого закликає нас поет? (До розуміння понять “честь”, “обовязок”, “гідність”, “вірність”, “історична память”)
- Чому, на вашу думку, вірш К. Симонова «Жди мене…» мав таку шалену популярність в роки війни ?
(На фронті вірш користувався величезною популярністю. Саме такий вірш потрібен був бійцям, які були далеко від рідних, коханих. Саме така поезія допомагає вистояти в нелюдських умовах.)
Учитель : Отже, Вірш Костянтина Симонова «Жди мене» підкуповує своєю щирістю. Тому на фронті він користувався величезною популярністю. З одного боку, особисте та інтимне, призначене для двох, з іншого боку , що відкриває цілий світ, масштабне . Його можна читати і тихо, пошепки , а можна голосно, на весь голос . У кожному разі, це буде добре. Саме такого не вистачало на фронті , далеко від коханих і рідних . Така поезія допомагала вижити в нелюдських умовах, відповідала на вічні і нескінченні життєві питання. У літературі є багато віршів, але «Жди мене» Симонова стоїть окремо, оскільки зачіпає найніжніші струни людської душі . Цей твір про любов, хоча це слово жодного разу там не згадується , але кожен, що відкриває його для себе знову і знову, це розуміє. І, як всяке велике мистецтво, воно робить людину кращою, чистішою і морально багатшою. Цей вірш знайшов відгук у душі кожної людини нашої країни, знайшов відгук в серцях і душах не лише солдат, а й жінок, які вірно чекали своїх коханих з фронту тоді і чекають зараз, тому українські жінки, написали і пишуть дальше відповідь на лист Костянтина Симонова. Ці листи отримали назву «Жду тебе» і доброю звісткою полетіли до рідних в АТО.
VІІ. Рольова гра. ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Лист коханому»
Дівчина сидить за столом і пише лист під мелодію та одночасно декламує вірш
ВІРШ АНАСТАСІЇ
ПОДБІТОВОЇ-ЯНІНОЇ
"Ну, здрастуй, Коханий! Як справи на фронті?
Хоч іноді чути спів солов`я?
Як часто мружиш очі до сонця?
Хай буде незламною доля Твоя.
Життя у нас тихе, розмірене й мирне.
Вже донечка наша пішла в дитсадок.
Без Тебе самотньо, душа скоро звикне
Щоночі ридати, забившись в куток.
А вдень трохи легше: то дім, то робота,
Сусіди новинами серденько рвуть.
Та Ти не хвилюйся, настане Свобода!
Прийдеш, і запустимо в небо салют!
А поки тримайся, рятуй Батьківщину.
Співай: "Ще не вмерла..." в запеклім бою,
І згадуй малесеньку нашу дитину,
Яка всім говорить: "Я Тата люблю!"
Добраніч, Коханий! Піду подрімаю,
А зранку напишу нового листа.
Цілую і міцно Тебе обіймаю!
З любов`ю-повагою жінка Твоя. "
Солдат сидить на пеньку, пише лист і одночасно декламує
Я ПОВЕРНУСЬ...
(вірш-присвята українським солдатам та їх дружинам)
Лебідко моя, я скоро вернуся,
Неначе уперше тебе обійму.
Я з ворогом лютим за правду борюся,
І тільки тобою зараз живу.
Кохана моя, ти не плач, не журися!
Мене береже молитва свята.
Ти вір в перемогу й за мене молися,
Молися кохана - моя золота!
Не плач, я благаю, бо серденько рветься.
Твій біль відчуваю, але не боюсь.
Все скоро закінчиться - спокій вернеться,
І я, моя мила, до тебе вернусь.
Та ми заживемо у вільній країні,
І виростим в мирі щасливих дітей!
За це віддаю свою честь Україні!
За віру! За правду! За наших людей!
Автор Віта Стронська
Вчитель: Доведіть, що вірш «Жди мене…» (К. Симонов) і вірші, які написані сьогодні є прикладом листування люблячих людей. Наведіть приклади з текстів.
Учень Автори цих віршів зуміли яскраво показати, що є жінки, чоловіки, які люблять, чекають, сподіваються і вірять у швидку зустріч з коханою людиною. Це підтверджують слова з текстів віршів. Ось наприклад
|
«Жди мене…» |
Ну, здрастуй, Коханий! |
Я повернусь |
|
Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай |
Ну, здрастуй, Коханий! |
Лебідко моя, я скоро вернуся |
|
Повернуся, тільки жди |
Без Тебе самотньо |
Кохана моя, ти не плач, не журися! |
|
Ти чекай одна |
душа скоро звикне |
Неначе уперше тебе обійму |
|
Ти чеканням повернеш із смертельних лав |
тримайся, рятуй Батьківщину |
І тільки тобою зараз живу. |
|
Як чеканням ти своїм вберегла мене |
Добраніч, Коханий!
|
Молися кохана - моя золота! |
|
Просто ти чекала так як ніхто не вмів |
Цілую і міцно Тебе обіймаю! |
Я, моя мила, до тебе вернусь.
|
Вчитель А ось молоді дівчата з правого сектору зробили таке послання...
ВІДЕОРОЛИК
- Як ви думаєте, чи своєчасні ці поезії? Чому вони так потрібні всім?
- Чи важливо писати про кохання, коли йде війна?
- Вони з’єднували і тих, хто на фронті, і тих, хто в тилу. Зв’язок із домом, впевненість у тому, що ти захищаєш Батьківщину, а тебе люблять і чекають, давала і дає сили воювати і вірити в перемогу.
- Я вважаю, що К.Симонов присвятив свій вірш коханій жінці Валентині Сєроовій, але він стосується всіх, хто вірив, сподівався, чекав.
Вчитель
Отже, любов – це щастя, радість, натхнення. Але воно може стати і великим болем, якщо у життя увірветься війна. Скільки страждань, скільки сліз пролили дружини, кохані, отримуючи так звані " похоронки". А скільки дівчат залишилось без пари, скільки юних хлопців полягло у боях, не пізнавши смаку першого поцілунку, скільки ненароджених душ так і не прийшли в цей світ.
VІІІ. Сценка «Присвячується загиблому українському солдату»
МЕЛОДІЯ Хворостоаського «Жди мене», ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Ведуча
" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала:
Душа солдата
«Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»
Ведуча
Душа же немовляти була як чистий сніг:
Душа немовляти
«Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Ведуча
Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)
А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він, ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
«Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Та він своїй дружині сказав приблизно так:
«Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»
Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….
Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
Душа солдата
«Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
Ведуча
На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.
Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!
Вчитель: Але життя продовжується. І ми сьогодні не повинні втрачати віру в кохання, у себе, у людей, у Батьківщину. Ми повинні берегти і наш внутрішній світ, і перш за все, ми повинні берегти наше мирне життя. Адже навіть у воєнні роки, як ми бачимо, зароджувались найсвітліші почуття, як це було у відомої акторки Валентини Сєрової та великого поета Костянтина Симонова.
ІX.Складіть сенкан до слова «кохання", дружба.
Почуття
Ніжне й трепетне
Прекрасна “Пісня пісень”
Я вірю в нього
Кохання
Любов
абсолютна всеосяжна
пригорнути простити ридати
відпустити і вільно літати
Мить
Життя
Різнобарвне і багатоголосе.
Кличе, вчить, надихає.
Радісна мить перебування на Землі
Любов
Кохання
безмежне вічне
возвеличує облагороджує перемагає
це найпрекрасніша мелодія серця
рай
X. А зараз давайте напишемо листа солдату-захиснику нашої
Батьківщини.
- Пригадайте ще раз правила листування.
«Вузлик напам’ять»
При написанні листа можливі такі частини тексту:
Звертання
Інформація про стан листування
Основний зміст листа (повідомлення про новини)
Запитання адресату
Подяка
Прохання написати лист
Передача вітань
Прощання
Кінцівка і підпис
Дата і місце написання, якщо їх немає на початку листа
- Що таке епістолярна форма? ( в перекладі з грецької - лист, послання.)
XІ. Підсумок уроку.
Добігає до кінця наш урок. Час підбивати підсумки.
- Як ви вважаєте, у чому полягає актуальність вірша Симонова «Жди мене»? Цей вірш автор присвятив своїй коханій. Для воєнного покоління він був символом кохання, таким він залишився і в наш час, коли наші рідні захищають свої родини, свою Батьківщину в АТО.
- Звичайно, війна не може перешкодити такому почуттю, як кохання. Але хто знає, якби склалася доля цих закоханих людей і яке майбутнє було б у їхнього почуття, якби вони жили у мирний час.
- Чи досягли ви поставленої мети?Так, поставленої мети ми досягли, а результати нашого дослідження знаходяться на виставці «Чекаю бе». Тут представлені реферати, літературна газета, буклети, малюнки, присвячені учасникам АТО та воїнам Великої вітчизняної війни, репродукції картин А.Лактіонова «Лист з фронту», В.Зіміна «Лист додому», «Почта»та інші.
- Отже, який висновок можна зробити, дослідивши творчість Симонова та наших сучасників?
Учень Я вважаю, що поезія, яка сьогодні прозвучала є своєрідним пам’ятником величі людського духу. Вона впливає на емоції людей; стимулює до рішучих дій, засуджує війну. Це є пам'ять для майбутніх поколінь.
Вчитель Тож бережімо цю пам’ять, вивчаймо її і нехай вона буде засторогою для кожного з нас, духовним орієнтиром до збереження миру. Адже ми - миролюбна нація, яка народжена вільною для того, щоб творити, будувати, відкривати та розвиватися. І ці безцінні якості у нас не зможе забрати ніхто!
Задумайтеся над словами українського поета Василя Симоненка у його «Лебединій пісні»…
Звучить пісня, відеоролик
XІІ. Оцінювання.
XІІІ.Домашнє завдання.
- Вивчити напам’ять вірш К. Симонова «Жди мене…».
- Повторити вивчений матеріал по темі “Дружба і кохання”.
- Підготуватися до контрольної роботи.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку