зміст

вступ

Екскурсії відіграють важливу функціональну роль у задоволенні рекреаційних потреб кожної дитини: духовних, естетичних, інформаційних. Вони дозволяють моделювати рекреаційну діяльність людини, пов'язану з пізнанням навколишнього світу: особливостей природи, сучасних та історичних подій, елементів побуту, традицій, вірувань, творчих здобутків людства.

Як вид діяльності, екскурсія, поєднує взаємопов'язані та взаємообумовлені дії. Вони можуть бути різноманітними - рух групи за маршрутом, рух відносно об'єктів, перегляд пам'яток.

Діяльність учнів  на  екскурсіях виявляється в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів.

Діяльність  вчителя складається з ряду дій, головними з яких є підготовка і проведення  навчально-тематичної екскурсії.

Як форма спілкування, екскурсія передбачає взаємозв'язок і взаємодію  вчителя  і  дітей на основі їх спільної діяльності. Екскурсії допомагають конкретизувати раніше набуті знання і дати нові, розвивають вміння розуміти природні та суспільні явища і процеси, посилюють інтерес до того, що вивчається і викликають певні чуттєві враження.

Мета  нашої  програми  полягає  в  тому, щоб ознайомити  учнів з  історичним  минулим і  сьогоденням нашої  країни, досягненням  національної  культури, природою, традиціями та  звичаями свого  народу засобами  екскурсій на  місцевому  матеріалі.

Завдання  програми навчально-тематичних  екскурсій  полягає  в тому, щоб допомогти  педагогічним працівникам у  надані учням додаткових  знань про  рідний  край; забезпечити освітнє, пізнавальне та  виховне  значення  екскурсій.

Адже екскурсія це складна форма навчально-виховної роботи. Під час екскурсії діти  не тільки засвоюють нові знання, а й поглиблюють, розширюють наявні; здобувають уміння і навички їх застосування.  Екскурсії дають можливість для комплексного використання методів навчання; збагачують знання і самого вчителя; допомагають  виявити практичну значимість знань, сприяють ознайомленню учнів з досягненнями науки; допомагають залучити учнів до простих досліджень; вони  є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Значення екскурсій  заключається  в тому, що:

• знання здобуваються в природних умовах;
• багатство ілюстрованого матеріалу для спостереження;
• явища сприймаються в цілісності;
• збирається багатий матеріал для подальшої роботи;
• позитивно впливає на емоційну сферу учнів.

Екскурсії  діляться по  типам:

• за відношенням до навчальної програми: програмні і позапрограмні;
• за змістом: тематичні і комбіновані;
• за часом проведення відносного матеріалу, який вивчається: вступні, поточні, заключні;
• за відношенням до навчального предмету: ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні і т.п.

До організації і проведення екскурсій ставляться вимоги:

• наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до екскурсійної роботи;
• чітке визначення освітньої і виховної мети екскурсії;
• вибір оптимального змісту екскурсії з урахованням рівня підготовки учнів;
• правильний вибір екскурсійних об'єктів;
• дотримання логіки пізнавального процесу;
• оптимальний вибір методів і принципів навчання;
• раціональне поєднання слова і наочності;
• мотивація пізнавальної діяльності учнів;
• формування в учнів наукового світогляду, моральних та інших якостей;
• формування в учнів загальноосвітніх і спеціальних вмінь і навичок у процесі застосування знань на практиці;
• організаційна чіткість проведення екскурсії;
• дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.

Навчальні екскурсії мають визначену мету поглиблення та конкретизації знань і вмінь з різних предметів. Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятники тощо. Екскурсії плануються заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів і проводяться в позаурочний час), їх проведення є визначеним у навчальній програмі. Учитель здійснює ретельну підготовку проведення навчальної екскурсії. Він заздалегідь ознайомлюється з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії. У класі ж він проводить таку підготовку:

• пояснює учням мету і зміст екскурсії, дає характеристику об'єкта, зацікавлює ним;
• подає план екскурсії (необхідно занотувати основні елементи екскурсії);
• за потреби - накреслюється маршрут-схема (коли необхідно, щоб учні рухалися по складному плану, скажімо в лісі).

У класі, на уроці, після  екскурсії  обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії - усне опитування, використання даних у ході наступних уроків. У міру потреби наслідки екскурсії, коли її сфотографовано, з використанням виробничої або іншої інформації, оформлюються у вигляді стенда, плаката чи альбому.

1. Технологічні карти  навчально-тематичних екскурсій

1. Технологічна карта екскурсії 

«Походження  назви  свого населеного пункту»:

• Порядковий номер екскурсії в календарному плані загальноосвітнього закладу:  3 - «Походження назви свого населеного пункту».
•  Клас: 2,
• Навчальна  дисципліна: «Я і Україна»
• Вік учнів: 8 років, кількість учасників екскурсії – 11 учнів
• Тема екскурсії:  «Де ти живеш», її місце в навчальному плані – розділ програми «Твій рідний край»
• Категорія екскурсії:

• За змістом – тематична
• За місцем проведення – заміська
• За способом пересування – пішохідна
• За формою проведення – учбова екскурсія
• За сезонністю – весна

• Загальна тривалість екскурсії в годинах:  2 години
• Загальна  протяжність екскурсії в кілометрах:  1,5 км.
• Обладнання для проведення екскурсії: –
• Маршрут екскурсії:  Школа № 101 – балка Зелена – Школа № 101
• Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенню – творчі роботи: малюнки, розповіді, вірші.
• Дата апробації екскурсії: 16 квітня 2010 року.
• ПІБ особи яка оформила ТКЕ та проводитиме екскурсію: Римар Т.М.

2. Технологічна картка екскурсії

«До   пам’ятних  місць м. Кривого Рогу,  присвячених Т.Г. Шевченку».

• Порядковий номер екскурсії у календарному плані навчального закладу, її назва: Екскурсія  №  1  учнів 9-х класів  «Екскурсія  до  пам’ятних  місць м. Кривого Рогу,  присвячених Т.Г. Шевченку».
• Клас, навчальна дисципліна, яку забезпечує екскурсія: 9-ті класи; курс «Українська література», урок «Тарасові світанки».
• Вік учнів – екскурсантів: 14 – 15 років.
• Кількість учасників екскурсії: 15 осіб.
• Тема екскурсії: «Ім’я Тараса Шевченка в Кривому Розі».
• Загальна тривалість екскурсії в годинах: 2,20 години.
• Загальна протяжність екскурсії в кілометрах: 10 км.
• Маршрут екскурсії: селище ім. Шевченка, Центрально-Міський район, проспект «Визволення» - Криворізький державний театр ім. Шевченка, вул. Українська – пам’ятник Т.Г. Шевченку
• Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенню: бесіда, виконання малюнків.
• Дата апробації екскурсії: 06.02.2010.
• П.І.П. особи, яка оформила ТКЕ та проводила екскурсію: Аршулик Тетяна Миколаївна.

3. Технологічна картка екскурсії

«Інгулецький   технікум  Криворізького  технічного  університету».

• Порядковий номер екскурсії в календарному плані загальноосвітнього навчального закладу, її назва. Екскурсія №1 учнів 9-б класу Криворізької загальноосвітньої школи № 99. Назва «Екскурсія до Інгулецького технікуму  Криворізького технічного  університету».
• Клас та навчальна дисципліна, яку забезпечує екскурсія.   9-б клас, предмет географія, розділ «Господарство. Промисловість України.», урок «Чорна металургія».
• Вік учнів-екскурсантів: 14 – 15 років.
• Кількість учасників: 14 чоловік.
• Тема екскурсії: знайомство учнів 9-их класів з місцевим професійним навчальним закладом:  Інгулецьким технікумом Криворізького технічного університету (ІТКТУ) - вищим навчальним закладом І рівня акредитації.
• Загальна тривалість екскурсії:  1,5 години.
• Загальна протяжність екскурсії в км. 1  км.
• Обладнання для проведення екскурсії: -
• Маршрут екскурсії: вулиця Нєдєліна – ІТКТУ – вулиця Нєдєліна
• Етапи екскурсії: -
• Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенню. Обмін враженнями, зібрання фотоматеріалів, випуск буклетів, бюлетенів.

4. Технологічна картка екскурсії

«Збір колекції гірських порід та вивчення особливостей їхнього видобутку в  Інгулецькому кар’єрі».

• Порядковий номер екскурсії в календарному плані загальноосвітнього закладу,її назва: «Екскурсія з метою збору колекції гірських порід та вивчення особливостей видобутку в місцевому кар’єрі»

• Клас, навчальна дисципліна, яка забезпечує екскурсії: учні 6-А класу загальноосвітньої школи №114, предмет – географія;  тема «Літосфера»
• Вік учнів засідання: 12 років.
• Кількість учасників засідання: 30 учнів.
• Тема  екскурсії: «Екскурсія з метою збору колекції гірських порід та вивчення особливостей видобутку в місцевому кар’єрі»
• Категорія екскурсії: по функціональному призначенню – основна; по пізнавальним цінностям - пізнавальна
• Загальна тривалість екскурсій в годинах: 2 години
• Загальна протяжність екскурсії в кілометрах: кабінет географії
• Обладнання для проведення екскурсії: колекція мінералів та гірських порід Інгулецького кар’єру
• Маршрут екскурсії:  КЗШ №114, вул.Каткова, 35
• Етапи екскурсії:  розповідь про магматичні, осадові, метаморфічні гірські породи; корисні копалини та їх видобуток;  опис гірських порід;знайомство з професією геолога (профорієнтаційна робота)
• Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенні: бесіда, робота з колекцією гірських порід, прийом «Географічний практикум», фільм «Інгулецький кар’єр».
• Дата засідання:  листопад 2010 року
• П.І.Б. особи, яка оформляла ТКЕ та проводила екскурсію:  Ковальова Олена Владиславівна

5. Технологічна картка екскурсії

«Сталеві  руки  Олексія  Семеренка».

• Порядковий номер екскурсії в календарному плані загальноосвітнього закладу,її назва:  екскурсія «Сталеві руки Олексія Семеренко» в шкільний музей КЗШ №114 імені Ф.Л. Каткова
• Клас, навчальна дисципліна, яка забезпечує екскурсії:  учні 6-А класу загальноосвітньої школи №114, предмет – географія;  тема «Земля – планета людей»
• Вік учнів засідання: 12 років.
• Кількість учасників засідання: 30 учнів.
• Тема  екскурсії:  «Сталеві руки Олексія Семеренко»
• Категорія екскурсії: по функціональному призначенню – додаткова; по пізнавальним цінностям - пізнавальна
• Загальна тривалість екскурсій в годинах: 1 години
• Загальна протяжність екскурсії в кілометрах: музей КЗШ №114 імені Ф.Л. Каткова. кабінет географії
• Обладнання для проведення екскурсії: музейний стенд
• Маршрут екскурсії: КЗШ №114, вул. Каткова, 35
• Етапи екскурсії:  розповідь про армспорт ;знайомство з екскурсійним маршрутом «Сталеві руки Олексія Семернко»: (Прага, Кривий Ріг, Харків, Гдиня, Давард, Келовна, Сопот, Хельд, Олександрія); профорієнтаційна робота з учнями.
• Форми опрацювання матеріалів екскурсії з учнями по її завершенні: бесіда, розповідь, відеофільм «Сталеві руки Олексія Семеренко»
• П.І.Б. особи, яка оформляла ТКЕ та проводила екскурсію: Ковальова Олена Владиславівна

2. МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИХ ЕКСКУРСІЙ

1. Навчально – тематична  екскурсія  «Походження  назви  свого населеного пункту»

1.     Методологічна розробка навчально-тематичної екскурсії

• Вид екскурсії: пішохідна
• Тривалість екскурсії: 2 години
• Протяжність маршруту: 1,5 км
• Короткий опис маршруту: КЗШ № 101 – Балка Зелена - КЗШ № 101
• Мета: Дати уявлення про походження назви свого населеного пункту, розвивати інтерес до історичного минулого , виховувати почуття гордості за досягнення своїх пращурів.
• Завдання: Відобразити у творчих роботах свої враження про побачене та почуте

2.     Картосхема  навчально – тематичної  екскурсії

3.     Контрольний  текст навчально – тематичної  екскурсії

Шанобливе ставлення до минулого - прикметна риса нашого народу. Про минувшину в Україні завжди казали - свята, добра. Прислів'я - то народна мудрість вони говорять : «Не за нас стало, не за нас і перестане» ; «Не силою роби, а розумом, не серцем, а звичаєм». З давніх-давен пам'ять про минуле зберігається в міфах, легендах, переказах, піснях.

Хто ми? Які? Звідки? Ці питання завжди з нами. Відповіді на них ми шукаємо всюди. В здовж річки Інгулець простяглося наше селище Зелене. Весною воно вкрите зеленню та білим цвітом садів. Зимою - це снігові поля та біленькі хати, з яких сивиною повзе в гору дим. Село наше і давнє і молоде. Історія його сягає 1688 року, коли запорізький козак Василь Зелений, рятуючись від пожежі холери, втік з Хортиці і оселився на березі невеликої річки, що впадала в Інгулець. Тут він організував зимівник, де і перебув лихо. Від його імені і пішла назва місцевості Зелена балка, Зелена річка, а пізніше і назва зимівника. Саме тут на правому березі річки Інгулець запоріжці хоронили своїх бойових товаришів, тут перебували лихоліття.

Після знищення Запорізької Січі в 1775 році та закінчення російсько-турецької війни, царський уряд щедро роздавав землі на півдні України сановникам, Бойовим офіцерам козацькій старшині, іноземним колоністам. В кінці 18 на початку 19 століть власниками земель у наших містах стали генерали Рахманов і Долгинцев, офіцери Галковський Д., Добровольський В. та інші.

Василь Добровольський польський шляхтич на російській службі, офіцер лейб-гвардії уланського полку, учасник однієї з останніх російсько-турецьких  воєн, кавалер трьох бойових нагород (Георгієвські хрести), отримав чотири тисячі десятин пожалуваних земель. Вони розташовані в долині річки Інгулець, широкій та мальовничій, із залишками знищених запорізьких зимівників.

Один з них, заснований ще в XVІІ столітті, нагадував про себе доволі довго уламками кам'яних хрестів на козацькому цвинтарі.

Назву селу дала Зелена балка довжиною в 50 верст, що простяглася з північно-західного боку селянського житла. Балка ця густо поросла тереном і глодом. Річка Інгулець на той час відзначалася великою глибиною, у її заплавах водилось багато птахів, в річці - риби, ліс же становив надійний притулок для дичини.

Балка має довжину, що перевищує 30 км. В минулому вона була густо пороща чагарниками з терну та глоду, а поблизу річки Інгулець - високими деревами. Балкою протікає невелика річка, що є притокою Інгульця. Місце де вона впадає в Інгулець у нас називають плесом. Тут, у затишку дерев і яру люблять рибалити місцеві дітлахи. Навесні сюди на нерест іде риба. А в гаю - справжнє царство первоцвітів. В затінку кущів синіють проліски, ряст, жовтіють дрібненькі зірочки. Трохи пізніше їх змінять духмяні фіалки та тюльпани, соковиті зелені трави. Гай - місце відпочинку жителів селища та прогулянок школярів. В наш час обабіч балки вівся видобуток залізної руди, так утворилися два кар'єри, що заповнилися джерельною водою. Вище від кар'єрів балка була перекрита дамбою і створені -ставки. Невелика річка перетворилася на струмок, який в посушливі роки місцями пересихає та щовесни широко розливається. В скрутні часи перебудови  практично всі дерева в гаю були вирубані на дрова, Зараз балка переживає не кращі часи, але все одно є мальовничим куточком нашого краю.

4.     Табель  екскурсії

5.     Паспорт екскурсійного об’єкту

• Назва об’єкту

• Сучасна:  Зелена Балка
• Первинна:  Зелена Балка
• Місцева:  Балка

• Фотографія об’єкту:

• Назва екскурсії в якій,  використовується об’єкт: Походження назви свого населеного пункту
• Історична подія, з якою пов’язаний об’єкт, дата події:   Утворення села Зелене, XVIII ст.
• Місце знаходження об’єкту: Північний захід від селища Зелене
• Опис об’єкту:   Балка має довжину, що перевищує  30 км
• Джерела відомості про об’єкт: 

• О.О.Мельник, О.В. Степаненко «Історичний фольклор Криворіжжя»
• В.О.Комаров «Історія Криворіжжя», Дніпропетровськ «Січ», 1992р.
• Історія міст і сіл Української РСР.  Дніпропетровська область, Київ, 1969рік
• Б.В,Братанич, М.І.Романенко  «Історія рідного краю» «Дніпрокнига», 2005 рік

• Збереження об’єкту:
• Охорона об’єкту:
• Дата складання паспорту (картки):   1 березня 2010 року
• ПІБ укладача Римар Т.М.

6.     Висновок

У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчальну роботу.

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери

Отже, наша екскурсія – це  є  вивчення  рідного краю, його минулого і сьогодення.

7.     Використана література

• О.О.Мельник, О.В. Степаненко «Історичний фольклор Криворіжжя»
• В.О.Комаров «Історія Криворіжжя», Дніпропетровськ «Січ», 1992р.
• Історія міст і сіл Української РСР.  Дніпропетровська область, Київ, 1969рік
• Б.В,Братанич, М.І.Романенко  «Історія рідного краю» «Дніпрокнига», 2005 рік

2. Навчально – тематична  екскурсія  «До памятних  місць міста  Кривого Рогу, присвячених Т.Г. Шевченку»

1.     Методологічна розробка навчально-тематичної екскурсії

• Вид екскурсії: пішохідна
• Тривалість екскурсії: 2 години 20 хвилин
• Протяжність маршруту: 10 км
• Короткий опис маршруту: селище ім. Шевченка, Центрально-Міський район, - Криворізький державний театр ім. Шевченка, проспект «Визволення»  -   пам’ятник Т.Г. Шевченку, вул. Українська

• Мета: поглиблення розуміння учнями епохи, у яку жив Т.Г. Шевченко; поглиблення знань школярів про життя і творчий доробок митця; зібрати відомості про історію селища ім. Т. Шевченка,   важливі події, пов’язані з пам’яттю письменника;  глибше осмислити враження, які справила на Т. Шевченка природа м. Кривого Рогу, відчути велику любов  і шану криворіжців до Батька української літератури; розкрити взаємозв’язок літератури з життям; викликати інтерес до художнього слова; створити можливість для літературного розвитку школярів; розкрити багатство зорових вражень, емоційність, конкретність; допомогти зробити постать митця ближчою для учнів.

• Завдання: ознайомити дев’ятикласників з основними пам’ятними місцями м. Кривого Рогу, пов’язаними із постаттю  генія українського слова Т.Г. Шевченка.

2.     Картосхема  навчально – тематичної  екскурсії

3.     Контрольний  текст навчально – тематичної  екскурсії

• Ознайомлення учнів з метою, змістом та об’єктами екскурсій, маршрутною схемою.
• «Шевченкознавство в рідному краї».
• Обговорення питань-доповідей під час літературно-краєзнавчої екскурсії.
• Обговорення учнівських повідомлень про пам’ятники Т. Шевченкові.
• Ознайомлення з висловами видатних митців про Т. Шевченка. Повідомлення «Слово про генія».
• Ознайомлення з легендами та переказами про селище ім. Шевченка (народна назва Алахівка).
• Літературні спогади про Тараса Шевченка (І.І. Панаєв).
• Інформація про сквер ім. Тараса Шевченка.
• Пам’ятні верби Т.Г. Шевченка.
• Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка.
• Декламування поезій та уривків із художніх творів Т.Г. Шевченка під час літературно-краєзнавчої екскурсії.
• Фотографування об’єктів.
• Підсумки та аналіз навчальної екскурсії.

 Тарас Шевченко - основоположник нової української літератури. Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму.

Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини XIX - початку XX століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві в значній мірі і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення. Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой - борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу.

Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу - Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін. Роль Шевченка в розвитку української літературної мови. Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського. Використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузько місцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова. Вшанування пам'яті. Царизм репресіями прагнув зупинити лавину народної шани й любові до великого сина України, а вийшло навпаки.

З 1918 року вшанування пам'яті великого Кобзаря 9 березня стало в нашій країні щорічним і всенародним. Відкрито пам'ятники поетові в Києві, Каневі, Харкові та в інших містах України, могилу великого Тараса оголошено заповідником, ім'я Шевченка присвоєно Київському університетові, театру опери та балету; масовими тиражами видаються його твори, відкрито Державний музей Т. Г. Шевченка, його ім'я присвоєно навчальним закладам і науковим установам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. За цей час почесного звання шевченківського лауреата удостоєні П. Тичина, О. Гончар, П. Загребельний, В. Сосюра, М. Бажан, Г. Тютюнник, Ю. Збанацький, П. Майборода, С. Людкевич, О. Кульчицька, А. Малишко, В. Касіян, І. Драч, Л. Но-виченко, Д. Павличко, М. Вінграновський, В. Стус, Б. Антоненко-Давидович, М. Жулинський, Р. Лубківський та інші митці. За рішенням ЮНЕСКО. ювілеї Т. Г. Шевченка відзначалися в усіх державах світу, в багатьох із них вийшли переклади «Кобзаря».

Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина України, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу: «Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури» (Луначарський); «Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (Курелла, Німеччина); «Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Камілар, Румунія); «Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Хікмет, Туреччина); «Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі» (Якубець, Польща). Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Шевченко.

У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.

Про все більшу світову славу великого Кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у Палермо (Канада), Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо. Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому "Кобзар" і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни. Тарас... Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. Нас просто не існує без нього: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. Синонімічна пара на всі часи, доки й світу.

Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на Україні нема, нема такої могили на всій планеті. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи. Той вогонь — його іменний Глагол. Коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. Отоді мали те, що мали.

Шевченко універсальний. Кажемо: Тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. Росіянин не назве Пушкіна Олександром, англієць Шекспіра — Вільямом, німець не нарече імені Гете чи Шіллера, француз — Гюго. Там інший вимір, там — відчуття дистанції. Шевченко для свідомості українців — не просто література. Він — наш всесвіт

Явище Шевченка — виправдання України перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. Слово, яке не співвідноситься з його Словом,— нічого не варте. "До Шевченка треба доростати всім життям"

Тарас Шевченко!... Це ім'я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Берне, Руставелі і Нізамі, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.

Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом жандармів. Оглядаючи прожите життя, сповнене страшної негоди і злиднів, він з болем говорив: "Сколько лет потерянных., сколько цветов увядших!" Засуджуючи царський режим, який занапастив життя великого поета, М. О. Некрасов у своєму вірші "На смерть Шевченко" писав: Всё он изведал: тюрьму петербургскую, Справки, доносы, жандармов любезности, Всё - и раздольную степь Оренбургскую, И её крепость... В нужде, в неизвестности Там, оскорбляемый каждым невеждою, Жил он солдатом с солдатами жалкими, Мог умереть он, конечно, под палками, Может и жил-то он этой надеждою."

Царський уряд не вперше розправлявся так з небажаними йому передовими людьми. Полум'яний співець свободи, Тарас Григорович Шевченко поділив сумну долю кращих людей, які жили в роки царської реакції. Пушкін і Лєрмонтов, убиті з намови царя, замучений Полежаев, декабристи, загиблі у Сибіру на каторзі, були його попередниками. Не кращою була доля і його сучасників. Чаадаева оголосили божевільним. Герцену довелося тікати за кордон. Великого російського критика Віссаріона Бєлінського врятувала від каземату лише смерть. У заслання потрапив Салтиков-Щедрін, на каторгу було відправлено Достоєвського. Але ні арешти і жорсткі переслідування, ні вогкі і темні каземати III відділення. Ні заслання і солдатчина - ніякі утиски не змогли зігнути поета-революціонера Тараса Шевченка. Караюсь, мучуся... але не каюсь! писав він у вірші "О думи мої!". Шевченко говорив, що він ніколи не зійде з раз назавжди обраного шляху, з шляху народного співця: Нікому я не продамся, В найми не наймуся. Не зігнувши великого Кобзаря духовно, царизм зламав його фізично.

Незважаючи на те, що Шевченко був "наділений міцною будовою тіла", як було сказано у вироку про заслання, царські сатрапи завдали непоправимо!' шкоди його здоров'ю, злочинно скоротили життя і прискорили смерть.

Як відомо, Шевченко був сином селянина-кріпака і сам був кріпаком. Батько і мати великого поета передчасно померли від непосильної праці, нестатків і хвороб. Така ж доля чекала Тараса Шевченка. Незважаючи на тяжкі умови життя, на погіршення стану здоров'я, Тарас Григорович не втрачав любові до життя, до малювання, до поезії. Особливо чутливий він був до сприйняття чудової української природи. Колоритні пейзажі рідної землі -"садок вишневий коло хати", могутній сивий Дніпро, широкі степи з почорнілими на них могилами, вітри, що пахнуть чебрецем і м'ятою, переливний блиск ковили, безкрайні обрії - все це знав і любив Тарас. Все це глибоко хвилювало вразливого юнака і згодом ожило в його поезії.

Шевченко ввібрав у себе усе багатство народних пісень та переказів, і природно, що у його чарівних піснях бриніли такі ж мотиви, які створював сам народ. Ненависть трудового люду до своїх гнобителів живила творчість Кобзаря. Постала у віршах Шевченка нещасна, поневолена Україна, кров'ю серця писав він про страждання рідного народу, про муки підневільного життя. Гнівними словами картав поет царство панів і чиновників.

Художник і поет, в розумінні Т. Г. Шевченка, носій світла істини, він мусить бути корисним людям. Саме таким поетом і художником, провісником правди і волі був Тарас Шевченко.

Поезія великого Кобзаря - це гімн любові до людства, гімн боротьби за свободу і світлу долю всіх пригноблених народів.

Царський уряд боючись сили полум'яного Шевченкового слова, заслав поета у солдатчину, в далекі казахські степи. Відбуваючи -скарання. Шевченко служив у Орську, оточеному мертвим, тьмяним степом. Кочовики називали Орську фортецю яман-кала, що означає "страшне місто". Сюди і був засланий поет. У вироку, що вирішив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання - цар заслав поета назавжди. Микола Палкін власною рукою дописав у вироку: "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати". Художнику зв'язали руки, поетові закрили рота. З цього приводу Шевченко з глибоким обуренням говорив:

"Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачней нельзя было придумать, как послать меня в Отдельный Оренбургский корпус солдатом. И ко всему этому мне запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования. Трибунал во главе с самим сатаной не мог бы вынести такого нечеловеческого приговора".

Сучасна медицина науково обґрунтувала, як згубно впливають на здоров'я людини так звані негативні емоції - туга, сум, пригніченість, самотність. Але ще сильніше відбилися на здоров'ї Т. Г. Шевченка нестерпно важкі, ворожі, штучно створені царизмом умови життя у солдатчині. Дві тяжкі хвороби - ревматизм і скорбут, на які хворів у засланні поет, дуже підточили його серце, тим більше, що вони проходили в умовах надзвичайної моральної пригніченості і невимовних душевних мук. Українські і російські друзі поета робили все можливе, щоб полегшити тяжку долю Тараса Шевченка, допомагаючи йому морально і матеріально, але здоров'я поета з кожним днем все гіршало.

Рядовому Тарасу Шевченку найсуворіше було заборонено писати й малювати. Та великий бунтар не скорився. Всупереч усьому у вигнанні він потай писав і малював і створив чимало поетичних творів, зробив багато малюнків, портретів, картин, з яких складається цілий альбом. На Шевченка було зроблено донос, в результаті якого його під конвоєм відправляють у Новопетровське укріплення, на берег Каспійського моря. Сім років - з 17 жовтня 1850 по 2 серпня 1857 р., які провів тут поет, були найстрашнішими роками у житті Шевченка. Вони цілком зламали його здоров'я. Суворі природні умови, віддаленість від культурних центрів країни, деспотизм і жорстокість офіцерства робили нестерпним життя засланого поета.

Заслання і солдатчина не зломили ні волі, ні її переконань. Але здоров'я поета, його фізичні сили були надламані.

Героїчне життя великого Кобзаря, його велика моральна сила, непохитна воля борця, його волелюбна поезія були близькі й дорогі російським революційним демократам. Разом із Герценом і Чернишевським великий Кобзар з глибокою переконливістю проголошує, що треба будити волю, приспану царизмом, кличе Русь до сокири, прямо закликає до збройного повстання. ...Добра не жди, Не жди сподіваної волі - Вона заснула: цар Микола її приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру - Та й заходиться вже будить. Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі народу, вона кликала маси на боротьбу, вселяла смертельний страх у ворогів…   …вставайте Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. Ці рядки знаменитого Шевченкового "Заповіту" запалювали народ, загартовували його волю до боротьби, зміцнювали віру в краще майбутнє..

У безсмертній поезії великого Кобзаря, яка то полум'яніла гнівом, то іскрилася бадьорістю, завжди і незмінно звучала віра у світле прийдешнє народу. Шевченко твердо вірив, що пригноблені розірвуть кайдани, в які вони закуті, скинуть ярмо кріпацтва і самодержавства, з'єднаються в єдину вільну й дружню сім'ю і в цьому світі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі. Чернишевський, Добролюбов та їх бойові соратники - "штурмани бурі", як образно називав їх Герцен, високо цінили полум'яну поезію Шевченка. М. Г. Чернишевський, який очолював революційно-демократичний рух, називав Т. Г. Шевченка "новою невідомою зіркою, та такої величини і блиску, таким світилом, що, мабуть, і Сіріусу, і Актуру носа втре".

Незважаючи на фізичну кволість та недугу, Тарас Шевченко до кінця свого життя не припиняв активної творчої праці, всі свої сили віддавав боротьбі за знищення політичного безправ'я, кріпацтва і національного гніту

Смерть геніального поета, полум'яного борця за волю і щастя людей викликала глибокий сум народу, пекучим болем відгукнулася у серцях мільйонів трударів. Для прощання з Т. Г. Шевченком труну з його тілом було встановлено в Академії мистецтв, поруч з кімнатою небіжчика. Багато квітів і лаврових вінків вкривало труну, заповняло кімнату.

28 лютого 1861 року на панахиді були виголошені промови не тільки російською, але й українською і польською мовами. Відомо, що царський уряд будь-що прагнув опорочити українську мову, заявляючи, що це мова не літературна, а простонародна. І треба було мати велику мужність, щоб виголосити над труною Т. Г. Шевченка промову українською мовою, тим більше, що в храмі в цей час були присутні царські жандарми. До труни великого Кобзаря прийшла також і вся корпорація польських студентів і викладачів. Один з них, демократ В. Ю. Хорошевський, виголосив над труною проникливу промову польською мовою: "Нехай також і польське слово, коротке, але сердечне, лунає біля твоєї труни, славний поете русинський! Ти любив край свій рідний, своє Дніпро синє, свій народ сірячинний; ти був могутнім співцем цього народу... Хвала ж тобі, гідний Тарасе, хвала тобі!"

Ховали Шевченка на Смоленському кладовищі. За труною йшли його численні друзі і знайомі, серед них були М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Лєсков, Л. Жемчужников, І. Панаєв та багато інших.

Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря -безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя,, биттям гарячого людського серця.

Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.

Перелік питань для обговорення під час літературно-краєзнавчої екскурсії.

1. Учнівські повідомлення «Пам’ятники Т. Шевченкові»:

• інформація про пам’ятник Т. Шевченкові. Кривому Розі;
• пам’ятник Т. Шевченкові у м. Києві;
• пам’ятник Т. Шевченкові у м. Москві;
• пам’ятник Т. Шевченкові у м. Харкові;
• пам’ятник Т. Шевченкові у канадійському місті Палермо.

2. Повідомлення учнів «Слово про генія».
3. Легенда про селище ім. Шевченка (народна назва Алахівка).
4. Літературні спогади про Тараса Шевченка (І.І. Панаєв).
5. Інформація про сквер ім. Тараса Шевченка.
6. Пам’ятні верби Т.Г. Шевченка.
7. Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка.

Учнівські повідомлення «Пам’ятники Т. Шевченкові»

інформація про пам’ятник Т. Шевченкові у  Кривому Розі

Встановлено у листопаді 1954 на площі перед міським театром  у Центрально-Міському районі. Скульптор І.М. Гончар, архітектор С.Л. Куклінський. Скульптура виконана із залізобетону на цегельному постаменті, у повний зріст. Поруч росте верба, висаджена з пагона, завезеного з місця заслання поета.

пам’ятник Т. Шевченкові у м. Києві

Пам'ятник Т.Шевченкові в Києві - спорудже­но за постановою Ради народних комісарів УPCP та ЦККП(б)Увід 10.IV.1935. Автори: скульптор М.Манізер та архітектор Є.Левінсон. Пам'ятник установлено в Шевченківському парку навпроти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка на земляному пагорбку пірамідальної форми. Висота постаті сягає за 6 м, а всього пам’ятника - близько 14 м. Постамент виго­товлено з рожево­го граніту, а фігу­ру відлито з брон­зи на Ленінградсь­кому заводі ху­дожнього лиття. Весь комплекс пам'ятника добре вписується в за­гальний ансамбль парку. Скульптор реалістично відтворив образ геніального поета й митця в усій його величі. Т.Шев­ченко стоїть у глибокій задумі, стримуючи в собі не­збориму силу і гнів... На постаменті напис: "Т.Г.Шев­ченко. 1814-1861". А нижче слова з його "Заповіту":

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Урочисте  відкриття  пам'ятника  відбулося 6.ІІІ.1939 р.

пам’ятник Т. Шевченкові у м. Москві

Пам’ятник Т. Шевченкові в Москві - збудова­но за постановою Ради Міністрів СРСР від 15.VI.1962 р. на відзначення 150-річчя від дня народження Шевченка. 30.ІХ.1962 р. Міністерство культури СРСР оголосило Всесоюзний конкурс на проект пам'ятника. Надійшло 33 проекти. Пере­можцями стали українські скульптори М.Грицюк, Ю.Синькевич і А.Фуженко та архітектори А.Сницарєв, Ю.Чеканюк. Пам'ятник установлено на набе­режній ім. Тараса Шевченка, у сквері перед будин­ком готелю "Украйна". Висота пам'ятника - 14 м. Постамент виготовлено із жежелівського граніту, постать відлито з бронзи. Пам'ятник відзначається простотою і ясністю композиційного задуму. Мо­гутня постать поета, що ніби виростає зі скелі, пря­мує назустріч бурі. Пам'ятник урочисто відкрито 10.VI.1964 р.

пам’ятник Т. Шевченкові у м. Харкові

Пам'ятник Т.Шевченкові в Харкові - збудовано за постановою Харківської міськради від 2.VІ. 1929 р. У 1930-1933 рр. було оголошено кілька конкурсів на проект пам'ятника Шевченкові в Харкові Перемож­цями стали скульптор М.Манізер і архітектор Й.Лангбард. Пам'ятник установлено в міському парку на Сумській вулиці. Висота його - 16,5 м, постаті поета -5,5 м. Круглий постамент зі східцями виготовлено з сірого лабрадориту, постать поета й інші фігури відли­то з бронзи в Ленінграді. Пам'ятник добре вписується в загальний ансамбль парку. Центральна частина - постать Шевченка на повен зріст - піднята на три­гранному пілоні. Довкола пілона на ступінчастих вис­тупах розміщено 16 фігур, які символізують історичне минуле українського народу. Тут - постать Шевченкової "Катерини", знесилений селянин, група по­встанців часів Коліївщини, кріпак із жорном на пле­чах, солдат-рекрут, далі юнак і літній робітник, що символізують собою події революції в Росії 1905-1907 рр., і дві постаті, що уособлюють події 1917 р.; на найвищих бічних висту­пах - чотири постаті, які підняли пра­пор перемоги: військовик, селянин, шах­тар і дівчина-студентка з книжкою в руках. Глибоку ідею монумен­та автори втілили в ясні скульптурні й архітектурні форми. Для різних персонажів скульпторові позувати визначні українські актори Н.Ужвій, А.Бучма, І.Мар'яненко й О.Сердюк. На центральному пітоні напис: "Шевченко". Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 24.ІІІ.1935 р.

пам’ятник Т. Шевченкові у канадійському місті Палермо

 Пам'ятник Т.Шевченкові в канадійському місті Палермо - споруджено в одному з осередків україн­ського населення провінції Онтаріо (поблизу м. То­ронто) як дар українського народу укра­їнцям, що жи­вуть у Кана­ді. Автори: скульптори М.Вронський і О.Олійник, архітектор В.Гнєздилов. Бронзову по­стать поета встановлено на невисоко­му постамен­ті з сірого гра­ніту (загаль­на висота па­м'ятника - 4 м). На постаменті викарбувано напис: "Т.Г.Шевченко 1814-1861. Від українського радянсь­кого народу українцям Канади". Урочисте відкриття першого на американському континенті пам'ятника Шевченкові відбулося 1.VIІ.1951 р. В композиції мо­нумента, в русі, постаті й атрибутах відтворено образ енергійної, сповненої духовних сил людини...

Повідомлення учнів «Слово про генія».

• «Невмираючий дух поета, як і раніше, витає к Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення». (Павло Грабовський.)
• «Він був сином мужика - і став володарем у царстві духа». (Іван Франко.)
• «Не бронзою пам'ятників, а вірністю, любов’ю і правом сина входить великий Кобзар у життя народів...» (Михайло Стельмах.)
• «Творчість Шевченка є благородною частино нашої історичної спадщини». (Джон Кеннеді.)
• «До того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуться різними мовами». (Назим Хікмет.)
• «Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. Поет живе в серцях свого народу». (Максим Рильський).
• «Т.Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя». (Олесь Гончар.)
• «Читайте Шевченка, а там отворена вам ціла проява, історія і душа українського народу». (Василь Стефаник.)
• «Вірші Шевченка завжди залишаються щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги його народу». (Браян Малруні.)
• «Шевченко так промовисто висловив невмирущу рішучість людини боротися за волю та її незгасну віру в кінцеву перемогу». (Дуайт Ейзенгавер.)

Легенда про селище ім. Шевченка (Народна назва Алахівка).

Селище ім. Шевченка

Закладено у кінці 40-х років у складі Дзержинського району. Остаточно сформувалось в 50-60-х рр. Складається з 9 вулиць приватного сектору. Має 353 приватних будинки. Загальна довжина вулиць – 3,9 км. Площа – 13,5 тисяч кв.м.  Багатий на зелені насадження.

Гірниче селище ім. Шевченка

Закладене в 1930-1933 рр. гірниками шахтоуправління ім. Кагановича. Розвитку набуло в 50-60 роках. Входить до складу житломасиву рудоуправління ХХ партз’їзду  ВАТ «Суха Балка».

Легенда про селище ім. Шевченка (народна назва Алахівка)

Старі люди на Криворіжжі розповідали про безіменного полоненого татарина , який колись жив у козацькому зимівнику, що був на місці теперішньої Аллахівки.

Запорожці взяли його в полон у бою. Працьовитим виявився полонений. Робив у дворі все, що йому наказували й доручали. А коли татарин молився, то завжди голосно , щоб чути його було далеко за межами хутора, проказував одні й ті ж слова: «Аллах акбар! Аллах акбар!»

Через це люди й казали на татарина - Аллахів син. А якщо треба було поїхати до зимівника, в якому полонений жив, то казали: «а нумо, поїдемо на Аллахівку...»

Вже давно того татарина немає серед живих, а назва в Кривому Розі залишилась - Аллахівка.

«Переказ про Аллахівку» - криворізька легенда, яку віднайшов краєзнавець та літератор Олександр Степаненко.

Вперше опублікована в 1990-і роки.

Літературні спогади про Тараса Шевченка  (І.І. Панаєв).

Крім належних щотижневих артистично-літературних, великосвітсько-літературних і просто літературних вечорів, літератори часом сходилися один в одного і влаштовували вечори. Найгостиннішим з тогочасних літе­раторів був Є. П. Гребінка, який постійно запрошував до себе своїх літе­ратурних приятелів, коли одержував з Малоросії сало, варення чи на­ливку. Гребінка тоді ще не був одружений. Він жив на Петербурзькій стороні в казенній квартирі Другого кадетського корпусу, де був учителем.

Якось він запросив мене до себе разом з М. О. Язиковим, котрий уже тоді був дуже популярний серед усіх близьких мені літераторів як приєм­ний і веселий співрозмовник, дотепник і каламбурист. Багато хто приймав Язикова за літератора й співробітника п. Краєвського.

— Ви чим саме займаєтеся? — запитували його.— Яка ваша спеціаль-ність?

— А так,— відповідав звичайно, усміхаючись, Язиков,— більше роз-маїтостями промишляю.

Цього разу в Гребінки зійшлося численне товариство і, між іншим, Шевченко, який починав уже користуватися великою популярністю серед своїх співвітчизників; товариші Гребінки по службі — О. О. Комаров і Прокопович (товариш Гоголя по Ніжинському ліцею і приятель його). Прокопович і Комаров обидва дуже любили літературу й пописували вір­шики. З Комаровим був знайомий я з дитинства і згодом, після приїзду до Петербурга Бєлінського, зблизився з ним ще більше. Про Комарова і про вплив на нього Бєлінського я ще матиму нагоду говорити. На вечорі в Гребінки не було кому проповідувати ні про святиню мистецтва, ні про якісь високі матерії: там просто говорили про щоденні й літературні но­вини і пригоди.

На початку вечора Гребінка познайомив мене з якимось паном, що був тоді (де було чи не з 1837 році) одним з головних співробітників «Библиотеки для чтения». Прізвища цього пана я не пригадую. Він мав дуже поважний і глибокодумний вигляд і, замість білизни, носив шер­стяну червону фуфайку, яка виглядала з-під галстука і з-під рукавів.

Язиков звертав на себе загальну увагу своїми кумедними розповідями і багатьох смішив до цілковитого знесилля.

За вечерею йому випало сидіти поряд із співробітником «Библиотеки для чтения» в шерстяній фуфайці. Співробітник виявляв не тільки вели­чезну повагу до Язикова, а й ніяковів перед ним як перед авторитетом.

Дозвольте запитати,— звернувся він до Язикова,— я маю честь роз­мовляти з нашим славетним поетом Миколою Михайловичем Язиковим?

Так точно,— відповів Язиков, скромно потупивши очі й анітрохи не задумавшись.

Дуже приємно познайомитися,— сказав співробітник, простягаючи йому свою руку.

Язиков, зовсім не бентежачись, потиснув її.

— Чи не ощасливите ви нас якимось новим товаром? – вів далі співробітник.

— У мене є чимало начерків,— відповідав Язиков з почуттям гідності,
але всьому цьому треба дати лад. Я все збираюся і все відкладаю. 

Ця розмова була почута багатьма, і до Язикова почали звертатися з різними запитаннями як до поета, його однофамільця. Язиков грав свою
роль досить вдало. Деякі смішливі вискочили з-за столу... 

Співробітник «Библиотеки для чтения» після кількахвилинного мовчання крякнув і знову звернувся до Язикова.

— Чи смію звернутися до вас, Миколо Михайловичу,— почав він,—
з уклінним проханням. Я співробітник «Библиотеки для чтения», і коли б  ви погодились прикрасити наш журнал хоча б якимось невеличким тво-
ром, то принесли б велику втіху Осипу Івановичу Сенковському, який глибоко поважає ваш талант.             

Язиков схилив голову на знак вдячності за гарну думку про нього Сенковського і відповів, що саме тепер він нічого не може обіцяти, але з часом, можливо, коли щось опрацює, і так далі...

— Уже сама надія щось одержати від вас тішитиме нас,— відповідав співробітник.

У цю хвилину багато хто не витримав і покотився зо сміху, але вечеря закінчилася, і гуркіт стільців заглушив цей сміх.

Де тепер той співробітник? Чи згадує він про свою зустріч із славет­ним поетом Язиковим? І хтозна, можливо, в якомусь періодичному ви­данні з'явиться його статейка під назвою: «Спогади про поета Язикова». Ото буде скарб для наших поважних бібліографів та для п. Геннаді, який так невдало відредагував останнє видання Пушкіна і змусив Соболевського вигукнути:

О жертва бедная двух адовых исчадий,

Тебя убил Дантес и издает Геннадий!

Після вечері всі пожвавішали ще більше. Гребінка почав наспівувати малоросійські пісні, а Шевченко пританцьовував під свої рідні звуки.

Інформація про сквер ім. Тараса Шевченка.

Сквер ім. Т.Г. Шевченка знаходиться на проспекті Карла Маркса, поблизу Головпоштамту та театру драми і музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка в Центрально-Міському районі. Закладено у листопаді 1954 р. Площа – 0,4 га. Обладнаний пішохідними доріжками, клумбами, місцями для відпочинку. У центрі – пам’ятник Тарасові Шевченку.

Пам’ятні верби Т.Г. Шевченка

Були висаджені в Кривому Розі:

• На майдані проти міського театру драми та музичної комедії ім. Шевченка. Завезена у 60 роки професором І. Добро вольським з м. Шевченка у Казахстані, де поет відбув заслання. Вважається пам’яткою історії та природи.
• У сквері Українського політехнічного технікуму у центрально-міському районі. Гілка верби одержана викладачем О. Куце волом як дар від НАН Казахстану на честь 175-ліття народження Кобзаря у квітні 1988 року.

Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка.

Театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка бере по­чаток від театру "Кривбас", який створено у грудні 1931 р. Перший спектакль "Справа честі" за п'єсою І. Микитенка. Біля витоків стояли К.Зубков, К. Копацький, А. Красноплахтич, К. ГІоднозов, Ф. Антонов. Базою для утворення став "Театр робітничої молоді, що діяв під назвою "Комсомольський перфоратор" .У 1934 році перейменовано, в обласний пересувний робітничо-се­лянський театр №4, який давав виїзні спектаклі в колгоспах Дніпропетровської області.

До складу. трупи входили В. Левицька, А. Кушнірова, В. Андрієнко, С. Кучеренко, Н. Закохана, В. Кованько, В. Гацуліна, Ю. Іванников ін. Мав статус українського музично-драматичного театру як Дніпропетровський пересувний драматичний. У 1937 обрав назву Жовтневої революції й переведен до Дніпродзержинська, де дістав назву театру російської драми. Перебував на гастролях у Хар­кові, Севастополі, Джанкої, Нікополі, Мелітополі, Марганці, П'ятихатках.

У 1939 дістав премію на II Всеукраїнському огляді робітничо-селянських театрів за п'єсу М. Горького "Останні". У репер­туарі 30-х п'єси "Шельменко-денщик", "Наталка Полтавка", "Запорожець за Дунаєм", "Чапаев", "Платон Кречет", "В степах України", "Сади цвітуть" та інші. У серпні 1941 евакуйован до Красноярського краю.

У жовтні 1941 - жовтні 1942 перебував у Канську. Дав 10 спектаклів у Канську, Мінусінську, Абакані, Ужурі. У жовтні 1941 - квітні 1943 перебував у Єнісейську, давав спектаклі на копальнях тр-ту "Єнісейзолото". У травні 1943 -травні 1944 грав у клубі залізничників у Красноярську.

За роки евакуації поставив 30 п'єс. З серпня 1944 повернувся до
Дніпродзержинська, де одержав назву російського театру драми ім. Т.Г. Шевченка. У 40-х працювали заслужені артисти України, Росії, Узбекистану В. Забалуєв, Д. Данилов, О. Калінніков, актори О. Козлов, Н. Левіна, А. Мінєєв та ін.

 У 1949 переведено до Кривого Рогу, де використовував сцену клубу "Райдуга". У 1951 одержав нове приміщення на пр.К.Маркса (архітектор В.Зуєв) на 850 місць. Серед кращих у трупі 50-х: П.Захаров, Л.Сошинська, В. Брацлавський, В. Забалуєв, С. Андропов, М. Єсипенко, П. Литвиненко, Р. Каргіна, О. Семенов, Д. Ратнер-Дашков, Волянський та ін.

Серед прем'єр тих часів "Ревізор", «Зикові», "Кремлівські куранти". «Міщани», "Дядя Ваня", «Порт-Артур», «Сильні духом» та ін. Діяв народний університет театрального мистецтва, де займалося 600 чол. У липні 1966 реорганізовано у музично-драматичний. До складу входили акторська трупа, балетна, хорова групи та оркестр. Працювало 67 чол. У 1968 утворена філія в м. Жовті Води, обслуговував 280 тис. чол. Репертуар складався зі спектаклів «Четверо Жанни», "Біла ніч", "Мері Ів.", "Вільний вітер", "Холопка", "Варвар" "Трибунал" та ін. У 70-х працювали актори О. Семенов, С. Анненкс Поляков, В. Хохлов, Б. Ніколаєва, Г Капралов. В. Козодой, А. Ран.

У 1981 перейменовано у театр драми  музкомедії. За 1931-1981 створено 400 спектаклів. У 80-х працювали В. Кетавець, I. Трунов, Ф. Ткач, А. Дул Суханов, Р. Озерова, Моканова та ін. У 1984 нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України. Покладено початок постановкам оперет. Серед них "Сільва", "Маріца", "Циганський барон", "Містер Ікс", "Весела вдова".

 З початку 90-х репертуар насичено українською класикою. Се­ред провідних акторів В. Полубоярцев, Г. Педченко, М. Катюха, О. Осннець, Т. Брисіна, І. Данко, Т. Птужник, К. Смирнова-Балагура, Ю. Рижов, Н. Удовенко, Н. Соколовська,  І. Горшкова.

• Творчі шукання – стан душі.

Декламування поезії Т.Г. Шевченка.

4.     Табель  екскурсії  

5.     Висновок

Таким чином, екскурсії і походи такого плану збагачують дітей яскравими життєвими враженнями. І дуже важливо, щоб учні ще багато разів зверталися до них, відтворювали у своїй уяві пережиті образи, картини.

На базі екскурсій і походів учні отримують додаткову цікаву інформацію про життєвий і творчий шлях митця, що дає змогу всебічно розглянути постать письменника.

Отже, наша екскурсія – літературний похід до визначених місць Кривого Рогу, присвячених Т.Г. Шевченку, маючи чітко визначену мету, у ході проведення була здійснена і реалізована стовідсотково. Екскурсія будувалась на активній основі, що й послугувало її ефективному проведенні. Слід зазначити, що під час організації екскурсії було попередньо проведена підготовча робота: чітке визначення кола об’єктів, з якими ознайомилися учні; інформативність; розподіл обов’язок серед дітей.

Школярі були зацікавлені під час екскурсії, проявили неабиякий інтерес до тих об’єктів, з якими вони знайомилися і заздалегідь були підготовлені до походу.

Краєзнавчо-літературна екскурсія сприяла розкриттю і поглибленню, усвідомленню учнями взаємозв’язку літератури із життям та викликала більший інтерес до художнього слова.

6.     Використана література

• На землі, на рідній… /Т. Гусейнова – Кривий Ріг: ПП «Видавничий дім», 2000. – 356с
• Пасічник Е.А. Методика викладання української літератури в середніх начальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Ленвіт, 2000. – с. 377.
• Педагогіка: 60 екзаменаційних відповідей: експрес-довідник/ Кондратова Л.В., Бешевець Л.В. – Кривий Ріг: КДПУ, 2004. – с. 122.
• Федоренко В. Шевченкіана…// Дивослово. - 2009’5. – с. 8.
• Хомич Я. Твір, що єднає минуле, теперішнє й майбутнє…// Дивослово. - 2009’5. – с. 3.

3. Навчально – тематична  екскурсія  «Інгулецький  технікум Криворізького технічного  університету»

1. Методологічна розробка навчально-тематичної екскурсії

• Вид екскурсії: пішохідна
• Тривалість екскурсії: 1 година
• Протяжність маршруту: 1 км
• Короткий опис маршруту: вулиця Нєдєліна – ІТКТУ – вулиця  Нєдєліна

• Мета: це  показати різноманітні можливості вибору професій гірничого напрямку і визначитись з майбутню професією для тих, хто вирішив продовжити навчання в технікумі,  це виховання любові та поваги до своєї малої Батьківщини, розширення кругозору та отримання додаткових знань.

• Завдання: коротке узагальнення побаченого.

2. Картосхема  навчально – тематичної  екскурсії

3. Контрольний  текст навчально – тематичної  екскурсії

Ми з вами живемо не просто в країні-кузні, а й в місті сталеварів. Для декого з вас цей рік є останнім роком шкільного життя, постає питання вибору професії. А більшість з них пов’язана з підприємствами чорної металургії. З метою отримання більшої інформації та кращого вивчення цієї галузі, ми з учнями 9-го класу вирішили здійснити екскурсію до  Інгулецького технікуму Криворізького технічного університету (ІТКТУ) - вищого навчального закладу І рівня акредитації, що розташований в м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область, Україна), що готує спеціалістів для гірничорудної промисловості.

В технікумі нас зустріла зав. кафедрою економіки Татарінова Оксана Василівна, яка провела учнів до  зали технікуму та познайомила з етапами проведення екскурсії, зробила короткий екскурс в минуле, нагадавши історію  гірничої справи.

Історія

Ранні археологічні свідчення про гірничі розробки відносяться до раннього кам’яного віку. Мідь видобувалась вже біля 5000 року до нашої ери. Мідь, золото і гравій видобувались за 3000 роки до нашої ери в Єгипті. Залізна руда видобувалась у 8 сторіччі до нашої ери в Альпах, кам’яне вугілля було відоме в Великій Британії вже в 9 сторіччі. Початок видобування корисних копалин поринає в сиву давнину. Ще первісна людина для виготовлення кам’яних знарядь праці вимушена була шукати і використовувати камінь, який добре піддавався обробці. Зокрема в Україні на Донбасі виявлені древні шахти кам’яної доби для видобутку кременю.

Однак по-справжньому гірнича справа почала розвиватися в період рабовласницького ладу. В цей час в сферу видобування залучаються родовища мідних та олов’яних руд, свинцю, золота, срібла, сурми, а також асфальт та будівельні матеріали. Для розробки руд використовувались бронзові знаряддя праці. Величним пам’ятником гірничій справі та будівництву старовини є Великі Єгипетські Піраміди, під якими розуміють піраміди фараонів Хеопса,  Хефрена та Мікерина, які правили Єгиптом майже 3 тис. років до нашої ери. Вони стоять поряд на околиці м. Каїра з боку Лівійськової пустелі. Піраміди складені з блоків вапняку масою від 2,5 до 70 т. Добування вапняних блоків велося в кар’єрах на східному березі Нілу. Відокремлення блоків від масиву, імовірно, здійснювалося за допомогою так званого «клинового способу». Він зводиться до пробурювання отворів по контуру блоку, після чого в отвори забивали спеціальні дерев’яні клини і поливали їх водою. Набухаючи, дерев’яні клини відривали блоки від масиву.

До мегалітичних пам’ятників гірничій справі належать також кам’яні блоки, які видобували для гігантських фігур на острові Пасха, знаменита «Баальбекська тераса» в ліванській долині Бекаа (тут в каменоломні знаходиться найбільший з відомих оброблений людиною камінь — його вага понад 1000 т), велетенські блоки в Саксайуамані (інкська кладка). В Україні відомі велетенські рукотворні кургани — так звані «піраміди степів» датовані IV-ІІ тис. до н. е., довжина яких сягає 200 м, сучасна висота — 10 м.

В античному світі (стародавні Греція та Рим) головним фактором розвитку виробничих сил було широке застосування нового металу — заліза. Масштаби гірничих робіт досягли великих розмірів і охоплюють, крім родовищ заліза, родовища руд міді (Кіпр), золота (о-ви Сіфнос і Тасос, Фракія), срібла (Лавріонські рудні, Сіфнос, Македонія, Лідія та ін.). З розвитком феодальних відносин відбувалися значні зрушення в розвитку гірничої справи Європи, Закавказзя, Середньої Азії. Високого рівня гірнича справа досягла в середні віки в Центральній Європі (Чехія, Саксонія, Франція). Тут формуються гірничі райони, міста рудокопів (Фрайберг, Гарц, Мансфельд, Тироль, Богемія, Шварцвальд та інші). Одним із пам’ятників світової історії середніх віків є твір Георгія Аґріколи (1494 −1555, справжнє ім'я — Георг Бауер) «Про гірничу справу і металургію» в дванадцяти книгах. Це — перша енциклопедія гірничої справи і металургії, яка підвела підсумок всьому досвіду людства по видобуванню руди та плавці металів аж до XVI ст. Роки життя та діяльності Аґріколи належать до епохи Відродження, коли в ряді країн Європи почали складатися капіталістичні відносини. Праця Аґріколи протягом двох віків була основним посібником для всіх рудокопів.

Ретроспективний аналіз Гірничої справи  дозволяє відзначити такі основні віхи її розвитку: 7 тис. р. до н. е. і раніше — добування нерудної сировини, 7-5 тис. до н. е. — початок видобутку кольорових металів — міді, золота, олова, сурми, ІХ-ХУІІІ ст. до н. е. — початок видобутку руд заліза, антична доба і сер. віки — початок розробки покладів вугілля та нафти, в ХХ ст. — радіоактивних мінералів. Якщо брати технології видобутку, то найдавніші — відкритим та шахтним способом, з І тис. до н. е. з’являється свердловинна гірнича технологія, а з 50-х рр. ХХ ст. — розробка родовищ на морському і океанічному дні.

Що стосується механізації гірничих робіт, то перші машини та механізми з’являються тільки в античний час, у XVI-XVII ст. вони суттєво вдосконалюються, а в XVIII-ХІХ ст. обладнуються автономним приводом. З другої половини ХХ ст. починається період комплексної механізації, а в останні десятиліття — автоматизації гірничих робіт. В кінці ХХ ст. щорічно з надр Землі видобувалося близько  120 млрд. т. гірничої маси і близько 25 млрд. тон  корисних копалин. У зв'язку з поширенням потреб на залізо уже в середньовіччі виникли труднощі з добуванням у необхідних обсягах деревного вугілля, яке використовувалося для виплавки металів. По мірі знищення лісів викопне вугілля починає відігравати все більше значення в промисловості. Особливо сприятливі умови для вуглевидобутку створилися в Англії. Саме тут наприкінці XVII ст. почали будувати вугільні шахти (копальні). Починаючи з цього часу вугілля починають активно видобувати і застосовувати для потреб промисловості, а згодом  і транспорту.

Далі Оксана Василівна провела нас по коридорам технікуму, показала кабінети та розповіла про основні професії, фахівців яких готує технікум.

Загальна інформація про Інгулецький технікум Криворізького технічного університету.

Ліцензія АА № 234158 — видана Міністерством освіти і науки України на надання освітніх послуг, пов’язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог молодшого спеціаліста. За постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1997 року Інгулецький технікум є структурним підрозділом Криворізького технічного університету і входить до його складу. Випускники технікуму можуть вступити до КТУ на ІІІ курс та продовжити навчання за інтегрованими навчальними програмами.

Технікум готує спеціалістів для гірничо-видобувної та гірничо-збагачувальної промисловості. Підготовка за спеціальностями відповідає встановленим стандартам освіти. В Інгулецькому технікумі Криворізького технічного університету працюють 58 викладачів: із них один кандидат наук, більшість викладачів мають вищу кваліфікаційну категорію.

Технікум підтримує тісні зв’язки з науковими установами та найбільшими промисловими підприємствами регіону, а саме: з Інститутом проблем природокористування та екології НАНУ, Українським державним науково-дослідницьким інститутом безпеки праці в гірничорудній промисловості, Криворізьким ботанічним садом, ВАТ ІнГЗК, ВАТ ПівдГЗК, ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», Криворізькою комплексною геологічною партією казенного підприємства Південукргеологія державної геологічної служби. Технікум та його студенти беруть участь у численних науково-дослідницьких конкурсах та пошукових роботах.

Головним пріоритетом подальшого розвитку навчального закладу є входження до Європейського простору вищої освіти (Болонський процес) та створення на базі технікуму інституту.

Технікум здійснює загальноосвітню та фахову підготовку молодших спеціалістів за такими напрямками та спеціальностями:

• Напрямок гірництво:

• Спеціальність технологія відкритої розробки корисних копалин. Кваліфікація гірничий технік-технолог.
• Спеціальність експлуатація та ремонт гірничого електро технічного обладнання та автоматичних пристроїв. Кваліфікація гірничий технік-електромеханік.
• Спеціальність збагачення корисних копалин. Кваліфікація технік-технолог.
  • Напрямок екологія:

• Спеціальність прикладна екологія. Кваліфікація технік-еколог.

Щоб краще ознайомитися з професіями гірничих підприємств, Оксана Василівна запропонувала нам відвідати лабораторії та кабінети з фахових дисциплін.

Нас вже  чекали в лабораторії загальної електротехніки. Зав. лабораторії Ільїна Н.С. Розповіла учням  про спеціальність експлуатація та ремонт гірничого електротехнічного обладнання та автоматичних пристроїв. Познайомила з лабораторією загальної електротехніки. Діти могли побачити основні прилади, що використовують на гірничих підприємствах. Познайомилися з їх призначенням та правилами ТБ при їх використанні (фото 2, 3).

Наступна зупинка була в лабораторії збагачувальних дисциплін.

Викладач Франко І.О. познайомила екскурсантів з принципами роботи сепаратора і дішламатора, пояснила, як на  гірничо-збагачувальних комбінатах  відокремлюють магнітний матеріал від не магнітного, згущують промисловий продукт і   отримують кінцеву продукцію: залізорудний концентрат (фото 4,5).

Але найбільше зацікавились діти в кабінеті гірничих машин і комплексів. Викладач Іванов Є.С. наглядно познайомив з принципами роботи гірничих машин, які, до речі, дуже зацікавили хлопчиків. Вони весь час крутилися навколо їх і задавали безліч питань (фото 6,7).

Далі нас чекали в лабораторії електромеханічних приладів. Знайомство з принципами роботи електромеханічних приладів та можливість до всього доторкнутися власноруч привернули увагу не тільки хлопчиків, але й дівчат. (фото 8)

А далі нас чекали в бібліотеці. Діти побачили величезний бібліотечний фонд, проглянули підручники, енциклопедії і дехто вже відчув себе студентом. А в читальній залі наш гід по технікуму Оксана Василівна розповіла про правила прийому до технікуму та можливості учнів в придбанні вищої освіти (фото 9,10).

Після екскурсії діти отримали завдання написати відгук і розказати, що їм сподобалось більш за все. Враження оформити у вигляді буклету або брошури.

Якісну підготовку фахівців забезпечує матеріальна база технікуму: до послуг студентів бібліотека з читальною залою, 2 комп’ютерні класи, сучасно обладнані виробничі майстерні, кабінети, лабораторії. Всі студенти технікуму є членами профспілки (фото 11).

4. Табель  екскурсії

5. Висновок

Під час підготовки до екскурсії учні розглянули передумови розвитку та принципи розміщення сучасних металургійних підприємств, познайомились з історією розвитку металургії в Україні та нашому місті, розглянули екологічні проблеми, пов’язані з роботою підприємств. Я заздалегідь ознайомилась з навчальним закладом, який ми вирішили відвідати, продумала та домовилась про дату та час проведення екскурсії. А також про тему екскурсії – це знайомство з професіями, фахівців з яких готує ІТКТУ для гірничо-видобувної та гірничо-збагачувальної промисловості.

Добра попередня організація, професійний підхід вчителів технікуму та велика кількість обладнання, яке продемонстрували учням, не дали можливості нудьгувати. Зацікавилися не тільки хлопці. Вражені були і дівчата. Тому всі відгуки учнів були схвальними. Вони із задоволенням ділилися враженнями з іншими.

6. Використана література

• Горная энциклопедия, том 4,  - Москва, «Советская энциклопедия», 1989г.
• Енциклопедія Криворіжжя. Бухтіяров В.П. Кривий Ріг «ЯВВА» 2005 рік.
•   С.Н. Бобилев. «Економіка природокористування»; М: ТЕИС, 1997;
• А.В. Колосов, «Эколого-экономические принципы развития горного производства», - Москва, «Недра», 1987г.
• www.ingok.com

7. Фотоматеріали

Фото 1.

Інгулецький технікум Криворізького технічного університету

Фото 2,3.

 Лабораторія загальної електротехніки.

Зав. лабораторії Ільїна Н.С.

Фото 4, 5.

В лабораторії  збагачувальних  дисциплін

Фото 6,7.

В кабінеті  гірничих  машин  і  комплексів

Фото 8.

В лабораторії електромеханічних  приладів

Фото 9.

Бібліотека

Фото 10.

Робота  в бібліотеці

Фото 11.

Кабінет профспілки

8. Додатки

Додаток 1.

Додаток 2.

Додаток 3.

Освітньо-кваліфікаційний рівень

Освітньо-кваліфікаційний рівень освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

В Україні розрізняють наступні освітньо-кваліфікаційні рівні (згідно з відповідними освітньо-професійними програмами):

• кваліфікований робітник;
• молодший спеціаліст;
• бакалавр;
• спеціаліст;
• магістр.

Навчальні заклади відповідно до потреб народного господарства в межах ліцензованого обсягу прийому на відповідний напрям підготовки чи спеціальність здійснюють на конкурсній основі прийом на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою.

Освітньо-професійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, які визначають зміст та нормативний термін навчання і передбачають відповідні форми контролю та державної атестації. Зазначені освітньо-професійні програми затверджуються Міносвіти.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлюються державними стандартами освіти, які є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше ніж один раз на 10 років. Контроль за рівнем освітньої та фахової підготовки, яку здобуває особа у процесі засвоєння змісту навчання, і визначення його відповідності встановленим у змісті освіти вимогам здійснюються в установленому порядку.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.

Зміст навчання — це науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Зміст навчання визначається освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів, структурно-логічною схемою підготовки, програмами навчальних дисциплін, іншими нормативними документами та навчальною і навчально-методичною літературою.

Нормативна частина змісту навчання — це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Вибіркова частина змісту навчання — це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих робітниках та у фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

Нормативний термін навчання — це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для очної форми навчання.

Термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для заочної та інших форм навчання визначається навчальним закладом і може перевищувати нормативний термін навчання не більше ніж на 20 відсотків. Навчальні заклади самостійно визначають перелік та зміст вибіркових навчальних дисциплін освітньо-професійних програм, а також розробляють структурно-логічну схему навчання, робочі програми нормативних навчальних дисциплін. Переліки робітничих професій, а також напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою у навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, та зразки документів про здобуття освіти і певної кваліфікації та порядок їх видачі затверджує Кабінет Міністрів України. Умови прийому на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників розробляються і затверджуються Міносвіти в установленому порядку.

Правила прийому на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців встановлюються вищим навчальним закладом відповідно до Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) та Типових умов прийому до вищих навчальних закладів, які розробляються і затверджуються Міносвіти в установленому порядку. Здобуття відповідної кваліфікації фахівця підтверджується державною атестацією, яка здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією на підставі результатів державних іспитів та (або) захисту кваліфікаційної роботи після виконання відповідної освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста.

4. Навчально – тематична  екскурсія  «Збір  колекції  гірських  порід  в Інгулецькому  карєрі»

1.     Методологічна розробка навчально-тематичної екскурсії

• Вид екскурсії: пішохідна
• Тривалість екскурсії: 2 години
• Протяжність маршруту: кабінет географії

• Короткий опис маршруту: розповідь про магматичні, осадові, метаморфічні гірські породи; корисні копалини та їх видобуток.
• Мета: формувати наукові погляди на природу Землі; закріпити й поглибити знання учнів про гірські породи та корисні копалини; знайомство з професією геолога; розвивати географічне мислення.
• Завдання: коротке узагальнення вивченого  матеріалу, обробка матеріалу який було запропоновано учням

2.     Контрольний  текст навчально – тематичної  екскурсії

Під час вивчення земної кори в ній було виділено відносно просту й однорідну за своїм складом і властивостями речовину, яку назвали міне­ралом. Сьогодні відомо близько 3 000 різних мінералів: польові шпати, кварц, слюда, алмаз, графіт, золото, самородна ртуть та ін. Переважна більшість мінералів являють собою тверді тіла, але є рідкі (наприклад, са­мородна ртуть) і газоподібні мінерали.

Найбільш поширених мінералів існує лише кілька десятків, їх нази­вають породоутворюючими. Поєднання цих мінералів утворюють більш складні природні сполуки — гірські породи, що відрізняються одна від одної за своїм складом, властивостями та зовнішнім виглядом. Гірські породи — це скупчення одного чи кількох мінералів, що являють собою самостійне тіло в земній корі. Нараховується понад 1,5 тис. гірських порід. За своїм походженням вони підрозділяються на три великі групи: магма­тичні, осадові й метаморфічні.

Магматичні гірські породи

Ці гірські породи є результатом застигання магми. Залежно від ділян­ки земної кори, на якій відбувається остигання й отвердіння магми, фор­муються різні магматичні гірські породи.

Граніти й лабрадорити утворюються глибоко в земних надрах, вони складаються з великих кристалів, причому величина кристалів залежить від глибини застигання й отвердіння магми: чим глибше це відбулося, тим більшими будуть кристали, що складають гірську породу. Граніти й ла­брадорити важкі й міцні. На вулицях великих міст можна побачити пли­ти, вирізані з них, і розглянути їхню будову. Базальти, обсидіани й пемза утворюються на земній поверхні в результаті поверхневого магматизму (вулканізму). Базальт є щільною гірською породою темних (від сірого до чорного) кольорів, що складається з кристалів, які не можна побачити неозброєним оком. Обсидіан, який називають також вулканічним склом, нагадує склоподібну масу. Пемза — пориста гірська порода, утворена в ре­зультаті швидкого застигання магми, вона легша за воду.

Малюнок 1.

Гірські породи Криворізького басейну

Осадові гірські породи

Осадові гірські породи утворюються внаслідок впливу зовнішніх про­цесів на поверхню літосфери. За походженням розрізняють уламкові, хімічні й органічні осадові гірські породи.

Власне назва уламкових гірських порід вказує на те, що вони склада­ються з уламків (осколків) мінералів і гірських порід, утворених в резуль­таті вивітрювання. Цей процес призводить до руйнування твердих порід, що подрібнюються й транспортуються вітром, текучими водами й льодо­виками, а потім накопичуються на дні морів, озер, рік, пониженнях сухо­долу, де згодом можуть твердіти. До уламкових порід належать валуни, галечники, пісок, конгломерати, піщаники, леси, глини.

Хімічні гірські породи утворюються в результаті випадання в осад (відкладення) речовин, розчинених у водах океанів, морів, озер і рік. Найбільш поширеними гірськими породами цього різновиду є кам'яна (кухонна) та калійна солі, гіпси.

Уламкові й хімічні гірські породи часто поєднують у групу осадових гірських порід неорганічного походження.

До органічних осадових порід належать торф, буре й кам'яне вугілля, вапняк, крейда та ін. Вони утворилися із решток відмерлих організмів, у першу чергу рослин. Деякі органічні породи сформовані мушлями за­гиблих морських тварин (наприклад, черепашник) і продуктами життє­діяльності організмів.

Метаморфічні гірські породи

Осадові й магматичні гірські породи не залишаються незмінними в земній корі. З часом вони можуть занурюватися в глибокі зони, де пере­бувають під впливом високих температур і великого тиску. За таких умов відбуваються якісні зміни порід (ущільнення, перекристалізація), в резуль­таті чого утворюються метаморфічні гірські породи, що відрізняються за зовнішнім виглядом і властивостями від осадових і магматичних. Процес формування нових порід називається метаморфізмом (у перекладі з грець­кої — «перетворення») а власне породи — метаморфічними.

У результаті метаморфізму з вапняків формуються різнобарвні сму­гасті мармури, з глин — кристалічні сланці, а з пісків і піщаників — квар­цити. Граніти в процесі метаморфізму набувають смугастості й перетво­рюються на гнейси й граніто-гнейси. Смугастість і сланцюватість — го­ловні ознаки метаморфічних порід.

Корисні копалини та їх видобуток

Гірські породи й мінерали, що використовуються людиною назива­ють корисними копалинами. Залежно від використання розрізняють го­рючі, металеві й неметалеві копалини.

Корисні копалини, що залягають близько поверхні, видобувають відкри­тим способом. Для цього можуть використовуватися кар'єри. Кар'єр — сукупність гірських копалень, обладнаних для видобування корисних ко­палин безпосередньо із земної поверхні. Вугільні кар'єри називають роз­різами, а кар'єри з видобутку будівельного каменю — каменоломнями. Поклади корисної копалини, наприклад шар залізної руди чи його части­на, призначена для відпрацьовування одним кар'єром, називається кар'єр­ним полем. Довжина кар'єрного поля становить від сотень метрів до 2-4 км, ширина може дорівнювати 100-200 м, а в окремих випадках — 350-500 м. Це залежить від глибини копальні.

Малюнок 2.

 Інгулецький кар’єр

Елементами кар'єру є уступи, підуступи та заходки. Товща гірських порід розділяється за глибиною на горизонтальні шари. Шари розробля­ються в низхідному порядку уступами (східцями). Іноді уступ поділяється за висотою на підуступи (зазвичай два). Підуступи одного уступу обслуго­вуються спільними для них засобами транспорту, але мають кожний власні засоби відбивання та навантаження. Поділ усієї товщі порід на уступи й на підуступи зазвичай проводять за ознакою однорідності гірської маси, що дозволяє спростити видобуток і подальшу переробку корисної копалини. Уступ обмежений збоку укосом, нахиленим до обрію під кутом 25-70° (залежно від властивостей породи), а зверху — горизонтальною площадкою. Уступ розробляється заходками (окремими смугами), висота яких дорів­нює висоті уступу, а ширина — ширині вибою.

Основними виробничими процесами в кар'єрі є відбій, навантажен­ня, транспортування та розвантаження гірської маси. Відбій — це процес відділенні гірської породи від масиву з одночасним її подрібненням або розпушенням. Він здійснюється за допомогою бурильновибухових робіт (на кар'єрах для видобутку будівельного каменю використовуються каменерізальні машини). Навантаження на транспортні засоби здійснюється екскаваторами. У м'яких і сипучих породах (наприклад, піску) процеси відбиття й навантаження поєднуються й виконуються екскаватором. Транспортування здійснюється різними способами: автомашинами, за­лізничним транспортом, стрічковими транспортерами, підйомниками.

Малюнок 3.

Бурові установки

Малюнок 4.

Навантаження на транспортні засоби здійснюється екскаваторами

Інгулецьке родовище залізистих кварцитів, у географічному відношенні, входить до складу Криворізького залізорудного басейну, являється його південною окраїною.

Поверхня родовища до 1963 року уявляла собою  горбкувату місцевість з невеликим схилом на південно-схід та схід, розчленовану річкою Інгулець та двома балками, Скелевата та Березнеговата, які упадають у долину річки.

У теперішній час поверхня порушена експлуатаційними, викривними роботами кар’єра ІнГЗКа та відвалами гірських порід.

Загальна довжина родовища – 3,5 км.

Північна частина приєднується до зони обвалу гірних робіт з видобутку багатої руди шахти „Центральна”

Інгулецьке родовище залізистих кварцитів являється сировинною базою Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

В адміністративному відношенні воно знаходиться на території Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Клімат району – континентальний з середньорічною температурою повітря  +8, мінімальною -  -32, максимальною - +38. Середньорічна кількість опадів складає 400-420 мм, Вітри домінують східні, північно-східні. Глибина промерзання ґрунтів 0,3-1м.

До господарсько-питного водопостачання створили Південне водосховище (живлення за рахунок вод р. Дніпро). Технічне водопостачання збагачувального  комплексу ІнГЗКа ведеться за рахунок зворотньої води із хвістосховища.

Енергопостачання комбінату здійснюється від підстанції – системи Дніпроенерго, розташованої у 40 км від нього.

У ході екскурсії збираються зразки гірських порід, характерних для певної місцевості. У школі ці породи вивчаються й описуються.

Малюнок 5.

Вивчення гірських порід

Приклад опису гірських порід

Назва гірської породи, до якої групи належить. Особливості утворення.

Склад гірської породи (до складу гірських порід зазвичай входять кілька мінералів, наприклад, граніт складається з кварцу, слюди та польово­го шпату).

Форма і колір (наприклад, граніт буває сірого, рожевого, червоного та іншого кольорів).

Вага (вказується відносно — важкий, легкий, середній).

Полиск (матовий, металевий, скляний чи відсутній).

Твердість (риса наноситься склом чи нігтем — м'яка порода, риса на­носиться лезом ножа — тверда, риса наноситься кварцом чи її взагалі неможливо нанести — дуже тверда).

Структура (масивна, шарувата, сланцювата, пориста, пухирчаста).

Використання людиною в практичній діяльності. Додаткові відомості про гірську породу.

Дані про зібрані гірські породи можна занести в таблицю. Приклад таблиці з характеристикою глини.

Таблиця 1

Геологічна характеристика залізистих кварцитів

Знайомство з професією геолога Дяченко В.І.

Особливості роботи:

Виявлення й оцінка родовищ корисних копалин у процесі зйомки, пошуку і розвідки, складання геологічних карт, геологічних профілів.

Геолог повинен знати:

Теоретичні і прикладні питання геології, технологію переробки мінеральної сировини, геологічні прийоми вивчення надр, економіку, географію.

Професійно важливі риси:

• фізична витривалість;
• просторова уява;
• спостережливість;
• уважність;
• логічне мислення;
• емоційно-вольова стійкість;
• технічний слух.

Медичні протипоказання:

• схильність до застудних захворювань;
• порушення функцій опорно-рухового апарату;
• виражені захворювання серцево-судинної системи;
• хвороби суглобів;
• хвороби, пов'язані з втратою свідомості.

Шляхи отримання професії:

геологічні ВУЗи, університети.

У наш раціональний час, коли навіть у космос літають по туристичній путівці, геологія залишається, мабуть, останнім притулком романтика…

Досить часто професія геолога асоціюється у молоді з далекими романтичними подорожами. Певною мірою це дійсно так, лише подорожують геологи не на відомі світові курорти, а найчастіше кудись в глуху тайгу або тундру, на розвідування родовищ.

У більшості випадків їх робота пов’язана з частими і тривалими відрядженнями, проходить у польових умовах («кабінетні» геологи, що займаються переважно аналізом інформації у стаціонарних умовах, також є, але рідше). Нерідко робота здійснюється так званим вахтовим методом — геологи на декілька тижнів виїжджають в експедицію, де працюють у дуже інтенсивному режимі і практично без вихідних, зате після кожної такої поїздки отримують досить тривалий відпочинок.

В умовах експедицій робота відбувається в обмеженому колективі, вимагає вміння бути терпеливим до інших людей, уживатися з ними, лояльно ставитися до побутових незручностей та різної скрути, пов'язаної з похідним життям.

Робота геолога починається з вивчення і співставлення гірських порід, взятих з поверхні землі, дна моря або зі свердловин, відбору зразків, їх лабораторного дослідження. Геолог повинен зрозуміти, чи є в даному районі корисні копалини, які саме, як вони розташовані і наскільки доцільна їхня промислова розробка.

Місця роботи таких фахівців — геологорозвідувальні експедиції, геофізичні й бурильні партії, науково-дослідні та проектні організації. Основна сфера застосування їхньої праці — розвідування і освоєння родовищ корисних копалини. Потрібні вони і в будівництві (наприклад, для виявлення особливостей ґрунтів на місці майбутніх споруд).

Сучасна геологія – меганаука, що включає величезну кількість дисциплін:

• геофізика (фізичні властивості землі, гравітаційні, електромагнітні поля);
• геохімія (хімічний склад землі);
• мінералогія (вчення про мінерали – стійкі природні з'єднання);
• стратиграфія (послідовність відкладення шарів гірських порід);
• тектоніка (рух земної кори);
• петрографія (вчення про гірські породи).

Геологи потрібні не лише крупним нафто- і газодобувним компаніям, але і крупним будівельним фірмам. Недавно у геологів з'явився ще один фронт робіт – в компаніях, пов'язаних з розвідуванням і видобутком корисних копалин за кордоном: у Південній Африці і Латинській Америці, Європі (зокрема, на території колишньої Югославії). Туди охоче беруть випускників геологічних вузів, але вимагають хороших знань іноземної мови. Так, для роботи в Перу треба володіти іспанською, у Південній Африці, Канаді - англійською).
Професія є помірно поширеною.

3.     Табель  екскурсії

4.     Висновок

Під час екскурсії найдоцільнішим є використання групових форм роботи. Значною мірою це пояснюється тим, що вони є найбільш гнучкими, поєднуючи в собі елементи фронтальної та індивідуальної форм роботи, але в той же час забезпечують перехід у нову якість навчання.

Зазвичай роботу в групах поділяють на чотири основні етапи:

• одержання завдання та його усвідомлення;
• планування роботи;
• виконання роботи;
• підбиття підсумків.

На першому етапі формується група, визначається лідер, відбувається знайомство із завданнями та джерелами знань. На другому етапі розподіляються обов’язки , планується хід виконання навчального завдання. На третьому етапі, використовуючи  різноманітні джерела знань, учні виконують навчальні завдання. Четвертий етап передбачає виступи учнів групи, обговорення результатів, підбиття підсумків.

Під час екскурсії вчитель, насамперед, виступає як організатор навчальної діяльності, він допомагає визначити шляхи досягнення мети, консультує, співпрацює з учнями, спонукає їх до оволодіння, узагальнення  вміннями  та навичками  засвоєння знань, виховує творчі здібності та викликає емоційне ставлення до цінностей, відтворених у матеріалі, що вивчається.

Екскурсія з   теми «Літосфера» дає можливість познайомити учнів з гірськими породами та корисними копалинами своєї місцевості,  з професією геолога.

5.     Використана література

• Літня практика з географії. – Х.: Видав. гр. «Основа», 2004-112с.
• Природнича географія Кривбасу / КазаковВ.Л., Паранько І.С. та ініш. – Кривий ріг: КДПУ, 2005. – 156с.
• А.Б. Кодунов. Вековая история Ингулецких рудников.- Кривий Ріг: Видавничий дім, 2001 р.- 50 с.

5. Навчально – тематична  екскурсія  «Сталеві  руки  Олексія  Семеренка»

1.     Методологічна розробка навчально-тематичної екскурсії

• Вид екскурсії: пішохідна
• Тривалість екскурсії: 1 година
• Протяжність маршруту: музей КЗШ №114 імені Ф.Л. Каткова, кабінет географії
• Короткий опис маршруту: Екскурсія відбувається у шкільному музеї, де керівник музею Каткова Тетяна Сергіївна та екскурсоводи школи розповідають про чемпіона світу та Європи з армспорту, колишнього  випускника середньої школи №114 Семеренко Олексія.

• Мета: продовжити знайомство з випускниками КЗШ №114. Розповісти про 4-х кратного чемпіона світу та 8-ми кратного чемпіона Європи з армспорту Олексія Семеренко.

• Завдання: коротке узагальнення вивченого  матеріалу, обробка матеріалу який було запропоновано учням

2.     Картосхема  навчально – тематичної  екскурсії

3.     Контрольний  текст навчально – тематичної  екскурсії

Олексій Семеренко - чемпіон світу із силової боротьби на руках. Олексій – командир зенітно-ракетного взводу Криворізької танкової дивізії, капітан. Ні армію, ні спорт Олексій однаково не може відділити від свого життя. Син кадрового офіцера (батько – Віктор Петрович), він з дитинства не шукав для себе іншої долі, ніж доля військової людини. І з дитинства в ньому жило гаряче захоплення спортом. Їх сім’я традиційно їздила по Союзу, і в кожному пункті призначення батька Олексій одразу ж записувався в діючу спортивну секцію. Спорт полюбив з дитинства, щодня разом з солдатами пропадав на спортивному майданчику. Так, до закінчення школи в його “багажу” опинився перший розряд по спортивній байдарці, лижам, шахам, декілька поясів по карате. Закінчив Олексій нашу 114 школу в 1993 році і вступив до Харківського військового університету.

На другому курсі в рамках першості навчального закладу командування організувало змагання по тоді ще молодому, але вже популярному серед молоді спорту – армрестлінгу. Курсант Семеренко не залишив жодних шансів на перемогу учасникам турніру, ставши абсолютним чемпіоном. Старший викладач кафедри фізпідготовки і спорту полковник Микола Іванович Галашко довго придивлявся до міцного хлопчини, коли той захоплено займався в спортивній залі рукопашним боєм разом з товаришами. Після правильної організації тренувального процесу спортивні результати Олексія різко пішли вгору. Декілька тренувань під керівництвом офіцера, який став його тренером – і  курсант “зламав опір” студентів місцевого інституту фізичної культури. Через декілька місяців на чемпіонаті Збройних Сил, що проходив у Десні, майбутній офіцер посів 3-тє місце серед вузів країни і 4-те – у Збройних Силах. Тимчасова невдача не охолодила амбіційні плани Олексія: разом з тренером він більш продуктивно та професійно використовує тренування. Результат не примусив себе чекати: коли в Харкові відбувся черговий чемпіонат, курсанту вже не було рівних серед армійців. В 1997 році в Одесі він знову виборює титул абсолютного чемпіона. Бойовий настрій військовослужбовця помітили керівники федерації армрестлінгу нашої країни.

Пройшов час, на чемпіонаті Європи по армрестлінгу серед любителів в Угорщині Олексій став другим. “Чесно кажучи, я сам не чекав такого успіху, – згадує Олексій. – В змаганнях брало участь 25 чоловіків з 16 країн. Я програв лише багаторазовому чемпіону, спортсмену з Туреччини”. В 1999 році в світових змаганнях не прийшлося брати участь: був дуже зайнятий на службі. В армрестлингу велике значення має не тільки фізична сила, але і реакція борця: бій як такий продовжується кілька секунд. Тому в змаганнях не завжди перемагають більш сильні фізично борці. Головне – не порушувати основне правило: фаланги пальців суперника повинні при захваті залишатися вільними. Словом, боротьба на руках – заняття серйозне, даремно, що в стародавні часи вона була не більш, ніж забава відвідувачів бару.

Пройшов час, й в 1961 році американці провели перші офіційні змагання. І ось уже у всьому світі серйозно говорять про те, що боротьба на руках повинна увійти в програму найближчих Олімпійських ігор.

Олексій Семеренко із тих хлопців, які в житті прагнуть всього добитися своєю працею, старанням і потом. Він у всьому любить дисципліну і порядок.

“Тренуватися, - говорить Олексій, - потрібно, звичайно, кожен день. Але у мене так не виходить. Адже я - офіцер. Приходиться в наряди ходити через день. А після безсонної ночі – не до гир. Але все одно, більше тижня таких перерв в тренуваннях стараюся не робити. Втомився чи ні – займаюся. Я так і прагну робити. Куріння, вживання алкоголю, як і в іншому виді спорту, негативно впливають на спортивні результати. Якщо по-справжньому слідкувати за своїм організмом, то можна займатися армрестлінгом навіть до 50 років”.

Для такого майстра, як Олексій Семеренко змагання в танковій дивізії не більш ніж розминка. В своїй ваговій категорії (до 80 кг) Олексій завжди перемагає. “Боротися, можна сказати, немає з ким, - скаржиться він. – Серйозно займатися армрестлінгом солдатам ніколи. Так, тренуємось колективно: моя рука проти двох солдатських. Але це, звичайно, зовсім не та техніка”. Але зараз Олексій тренується в атлетичному залі.

Він поставив за мету стати першим, і це вдалося. Себе не жаліє на тренуваннях. Бо коли цього нема – високого результату навряд чи доб’єшся. Виграє у суперників за рахунок швидкої реакції, фізичної сили, й, безумовно, фарту.

Крім армспорту, Олексій полюбляє плавання. Він першорозрядник з шахів, лижного спорту, спортивної греблі. Має третій розряд з технічного водного туризму. Коли повертається із змагань, то любить “тихе полювання” (збирати гриби).

В чемпіона світу міцніша права рука. Він нею підіймає гирю вагою в 56 кілограмів дванадцять разів, лівою – вісім. Таку гирю для домашніх тренувань йому подарував Ігор Мойсєєв, товариш по команді та його тренер.

В спілкуванні Олексій – приємний співрозмовник. Вірно сказано в народній приказці: “Сильна людина – добра людина”. Колеги відмічають його природне благородство – офіцер в будь-яку хвилину готовий відгукнутися на людське горе, не байдужий до участі у розв’язанні проблем товаришів.

Спортивне захоплення офіцера мало дієвий вплив на покращення фізичного стану солдатів і сержантів полку. Мало того, що силові куточки постійно поповнюються новими зразками “тренувального вантажу”, тепер у вечірній час вони працюють у подвоєному ритмі. Є прагнення у хлопців бути хоча б трішечки схожими на свого кумира-силача.

Олексій має дружину Тетяну, вона теж випускниця 114 школи, закінчила Харківський держуніверситет, за професією – біофізик. Тетяна вірний друг, надійний помічник і самий гарячий вболівальник. Вона розуміє і підтримує захоплення чоловіка. А ще вони мають маленьке “сонечко” – Юленьку, яка завжди буде бачити свого батька в образі богатиря (“не перевелись ще на землі богатирі наші”). Юля – учениця 3-Б класу КЗШ 114. Олексій нагадує силачів із міфів Стародавньої Греції. В одному з них могутні атланти тримали небо руками врятовуючи людей. Така аналогія з капітаном Семеренком якраз доречна - Олексій разом з бойовими друзями теж охороняє небо.

Могутній велетень Кривбасу,

Ти чемпіон на заздрість нам.

Були часи, що в рідній школі

Навчавсь, змагавсь – та час настав,

Армспорт пізнав, і ось відразу

Посипався медалей град.

Ми з перемогами вітаєм!

За тебе кожен учень рад!

Ти – нам зразок служіння справі,

Як чоловік, як татко теж.

За Олексія дуже раді.

Талант його не має меж!

Малюнок 2.

Олексій Семеренко – 4-х кратний чемпіон світу та 8-ний чемпіон Європи

Малюнок 3.

15-ти кратний чемпіон України

4.     Табель  екскурсії

5.     Висновок

Під час екскурсії найдоцільнішим є використання групових форм роботи. Значною мірою це пояснюється тим, що вони є найбільш гнучкими, поєднуючи в собі елементи фронтальної та індивідуальної форм роботи, але в той же час забезпечують перехід у нову якість навчання.

Зазвичай роботу в групах поділяють на чотири основні етапи:

• одержання завдання та його усвідомлення;
• планування роботи;
• виконання роботи;
• підбиття підсумків.

На першому етапі формується група, визначається лідер, відбувається знайомство із завданнями та джерелами знань. На другому етапі розподіляються обов’язки , планується хід виконання навчального завдання. На третьому етапі, використовуючи  різноманітні джерела знань, учні виконують навчальні завдання. Четвертий етап передбачає виступи учнів групи, обговорення результатів, підбиття підсумків.

Під час екскурсії вчитель, насамперед, виступає як організатор навчальної діяльності, він допомагає визначити шляхи досягнення мети, консультує, співпрацює з учнями, спонукає їх до оволодіння, узагальнення  вміннями  та навичками  засвоєння знань, виховує творчі здібності та викликає емоційне ставлення до цінностей, відтворених у матеріалі, що вивчається.

Екскурсія з теми «Земля – планета людей» допомагає учням  дізнатися про видатних людей Придніпров’я. А саме головне, що мрії дітей збуваються і ми це бачимо на прикладах випускників.

6. Використана література

• Петренко В.А. Железные руки: Учебно-методическое пособие по основам армспорта.- Х.: Поиск, 2000.- 84 с.
• ArmPower, may 2002 wydanie specjalhe
• ArmPower, lipiec 2002 wydanie specjalhe
• EAF In the World of Armsport: Европейская федерация армспорта фГУП.- Минводы: Изд-во «КЗ», 2001.- 35 с.
• Armrestling S.B.F.I. 2002 Italy