Розробка уроку до Дня писемності.

Година спілкування «Із слова починається людина, із мови починається мій рід»

 

Святково прибраний клас. На дошці слова: «Із слова починається людина, із мови починається мій рід» (Н.Рій).

Сьогодні ви прийшли в кабінет української мови на годину спілкування, щоб здійснити уявну мандрівку в Країну Писемності.

Як ви думаєте, навіщо люди мандрують?

Так, дійсно, щоб пізнати щось нове, відкрити щось невідоме до цього часу. От і ми з вами двома командами-човниками попливемо безкрайніми просторами, щоб потрапити в барвисте море української мови, побувати в Країні Писемності, щоб знати види письма, які існували за всю історію людства, і повернемося додому річкою народної мудрості. І нехай наша дорога пройде під девізом: «Із слова починається людина, із мови починається мій рід».

Тож у дорогу.

 

( Перегляд музичної презентації «Мова єднання»  Н. Бужинська)

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова, -

так натхненно писав Д.Білоус. Дійсно, нашу мову найчастіше називають калиновою.

Діти, зверніть увагу на цю гілочку. Чи можна її назвати калиновою? (Ні, не можна). Чому? (Тому що калина має плоди, а тут їх немає). Так, правильно. Немає коло гілки ягідок тому, що вони знаходяться у мене. Я зараз роздам вам по одній ягідці на кожного члена групи і попрошу вас дуже добре подумати, обговорити в групі, а потім записати на цій пурпуровій намистинці, що ви собі уявляєте, коли чуєте слово «мова».

Діти працюють в групах. Потім по черзі читають дібрані слова й прикріплюють їх до калинової гілочки.

Тепер у нас утворилося міцне й велике калинове гроно.

А ось якою постає мова у вірші Л.Лужецької:

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна

Солов’їна, барвінкова

Українська рідна мова.

Із барвистого моря української мови ми дійшли до берегів Країни Писемності. Розглянемо види письма, які існували за всю історію людства.

Перегляд мультимедійних презентацій

 

1. Предметне письмо.

Це спілкування за допомогою певних предметів. Наприклад, у північноамериканських індіанців спільне розкурювання люльки означало прийняття миру. В Україні є звичай вручення гарбуза, що означає відмову дівчини вийти заміж. Або зав’язування вузликів на хустині, щоб пам’ятати.

Предметне письмо досить обмежене: ним можна передати коротке конкретне повідомлення. Є два види предметного письма : вузликове та черепашкове.

2. Малюнкове, або піктографічне письмо

 

Піктографічне письмо -  тип письма, в якому поняття  та їхні зв'язки передаються за допомогою зорових образів, фігур, схем, спрощених та узагальнених зображень (піктограм). Багато вчених не визнають П. п. власне письмом. Передача понять у П. п. досить недосконала, бо піктограми зображують лише конкретні предмети і можуть мати чимало різноманітних і суперечливих тлумачень.

 Початки такого письма – зарубки мисливців на деревах. Зараз таке письмо ми можемо спостерігати у знаках дорожнього руху: наприклад,біла цеглина в червоному колі означає , що проїзд заборонений.

         У сучасному суспільстві малюнкове письмо зустрічається на кожному кроці. Ось декілька загальноприйнятих прикладів: череп і кістки на трансформаторних будках; або позначка авто із шашками означає таксі.

 

     Також є такий вид письма як клинопис - форму листа багато в чому визначив матеріал — глиняна табличка, на якій, поки глина ще м'яка, дерев'яною паличкою для листа або загостреним очеретом видавлювали знаки; звідси і «клиноподібні» штрихи.

   На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев’яними, вкритими воском. Такі дерев’яні таблички потім зброшуровували в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками.

3. піктографічне письмо стародавніх слов`ян. ( Підготувала Манько Е)

   Перед вами піктографічне письмо стародавніх слов’ян. Спочатку я хочу розповісти вам легенду про писанку.

    Доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку.

 Доки пишуться писанки, світ буде існувати. Зло у вигляді диявола щороку посилає своїх слуг на землю, щоб вони перевірили, чи пишуться ще писанки і чи багато їх є. Якщо так, то він втрачає силу, тому що людська любов перемагає зло.

    І ось як використовували піктографічне письмо стародавні слов`яни, малюнки які вони наносили мали кожен своє значення. ( слайди 12, 13, 14)

4.Колір писанок

Як і в черепашковому письмі так і в малюнковому, тобто піктографічному своє значення має не тільки символ ,а і колір . Так наприклад при розфотбовуванні писанки люди хотіли передати певну інформацію.

 

    Жовтий, золотистий, оранжевий кольори писанки впливають на людину подібно до сонячного проміння, дають радісний, світлий настрій. В писанці означають тепло, надію, небесні світила, врожай в господарстві.

    Червоний колір на писанках мабуть є найбагатозначнішим. Недаремно в народній мові він зблизився з поняттям красивого, слова "красний" - "гарний" стали взаємовідповідними. Червона барва символізує добро, радість життя, для молодих - надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню.

    Зелений колір означає весняне пробудження природи, надію на гарний врожай.

    Блакитний - небо, повітря, а також здоров'я.

    Бурий, коричневий - землю і її приховану життєдайну силу.

    Чорний колір - колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.

    Багатоколірна писанка є символом родинного щастя, миру, добробуту.

 

    Темні писанки писали на проводи, як вираз поваги до тих, хто відійшов у інший світ.

 

5. Ієрогліфічне письмо, або символічне.

   Найвідоміші писемності – єгипетська, шумерська, китайська, писемність майя (Мексика). З них лише китайська (та взята від неї японська) поширена й досі.

Всього у сучасній китайській писемності близько 60 тисяч ієрогліфів. Як правило, китаєць володіє декількома тисячами ієрогліфів і цього достатньо, щоб читати газети, журнали і художню літературу..

Ми зараз теж користуємося ієрогліфами, самі того не помічаючи. Наприклад, %. Сюди належать арабські (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) і римські (І, V, Х…) цифри, математичні знаки (, , , ). Ці знаки зрозуміє і українець, і француз, і турок, але прочитають (тобто озвучать) кожен по-своєму.

Але мене більше цікавить український алфавіт, або, як його ще називають, кириличний. . Кирилиця має 43 букви. З плином часу деякі букви стали зайві й були вилучені з алфавіту. Кирилиця не єдина ранньослов’янська писемність. Існувала ще і глаголиця. Вона складніша, ніж кирилиця.

Вважають, що кирилицю, точніше слов’янський алфавіт, створили два брати-монахи – Кирило і Мефодій. .  Які у 863 році склали азбуку, якою зараз користуються слов’янські народи .

 

        Як бачимо, до питання мови наші дуже далекі предки ставилися дуже серйозно, з усією відповідальністю.

Ось ми й побували в Країні Писемності. Чи було вам тут цікаво?

Але час повертатися додому. Нас чекає ріка народної мудрості.

Пропоную вам зіграти в гру «Найкмітливіший».

 

 А) лихим і в двері не ввійдеш.

                                                                       Б) вилетить – не піймаєш.

                                                                       В) коле сердечко.

                                                                       Г) а людину по мові.

                                                                       Д) менше слів.

                                                                       Е) язик не відсохне

                                                                       Є) а гострі слова – ворогів.

                                                                      Ж) її за вітром не розвієш.

                                                                       З) там більше правди.

                                                                       І) а слово – душу

1.Де мало слів,  

2.Слово – не горобець,

3.Більше діла –

4.Від красних слів-

5.Птицю пізнати по пір’ю,

6.Лагідні слова роблять

приятелів,

7.Шабля ранить тіло,

8. Рідна мова – не полова:

9. Добрим словом мур проб’єш,

10.Гостре словечко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прослухаємо вірш у виконанні _________________«Про мову», і закінчимо нашу мандрівку.

МОВА ФРАНЦУЗЬКА БРИНИТЬ, ЯК СТРУНА,

МОВА НІМЕЦЬКА – ЦЕ ШЕПІТ ВИНА.

МОВА ІТАЛІЙСЬКА – ЯК  ПІСНЯ СПІВУЧА,

МОВА ГРУЗИНСЬКА – ВОГОНЬ ЦЕ ЖАГУЧИЙ.

МОВА РОСІЙСЬКА – У  СТРУНКИХ  БЕРІЗКАХ,

МОВА БІЛОРУСЬКА – У  ПРОСТОРАХ  ПОЛІСЬКИХ.

МОЯ  Ж УКРАЇНСЬКА – ГРОНО КАЛИНОВЕ,

ВЕСНОЮ – НІЖНИЙ  ШЕПІТ ВЕРБОВИЙ,

СЕРЕД ОСЕНІ –  КУРЛИ ТУЖЛИВЕ ЖУРАВЛЯ,

А ЛІТОМ – ЗАКОХАНИЙ СПІВ СОЛОВ’Я,

СЕРЕД СПРАГИ – ДЖЕРЕЛО ЦІЛЮЩОЇ ВОДИ.

МОВО  НАША  БАТЬКІВСЬКА,

БОГОМ ТИ ДАНА НАМ НАЗАВЖДИ!

 

Оцінювання.

Домашнє завдання: Впр. 232