Урок 2
Тема. О. Пушкін «Пісня про віщого Олега». Сенс зіставлення князя та волхва як відображення головної думки поета. Виразне читання напам’ять уривків з балади
Мета: поглибити знання учнів про творчість Пушкіна; вчити виразно читати твори на історичну тематику, дотримуючись пауз та логічних наголосів; повторити теоретико-літературознавчі поняття, застосовувати їх під час аналізу твору; розкрити основний ідейно-художній зміст балади; вчити характеризувати головних героїв твору;
сприяти формуванню стійкого інтересу до історичного минулого свого народу; виховувати загальну культуру учнів, формувати гуманістичний світогляд.
Обладнання: мультимедійна презентація, портрет О. С. Пушкіна, виставка його книг, ілюстрацій, репродукції картин В. Васнецова.
Тип уроку: урок позакласного читання.
Пушкін – це найкраще, що є в кожній людині.
Д. С. Лихачов
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчання
«Пушкін – це найкраще, що є в кожній людині» – говорив академік Д.С.Лихачов. На сьогоднішньому уроці ми продовжимо знайомитися з творчістю Пушкіна, зрозуміємо, заради чого поет звернувся до історичного минулого.
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Автор – Олександр Сергійович Пушкін
Назва балади – «Пісня про віщого Олега»
Джерела – фольклор, історія, вірування.
Тема твору – дивовижність людського життя, невідворотність того, що присуджує людині доля.
Ідея – справжня мудрість вища найсильнішої влади.
Персонажі – князь Олег та волхв.
Художні засоби – епітети, метафори, порівняння, використання діалогів, образи-символи.
ІV. Повідомлення теми й мети уроку
V. Опрацювання навчального матеріалу
Назва: «Песнь» – слово застаріле, старослов’янське. Епітет „віщий” вказує на присутність містики у долі князя Олега.
Тема твору: дивовижність людського буття, невідворотність того, що присуджує людині доля.
Ідея: справжня мудрість вища найсильнішої влади.
Жанр: «Пісня про віщого Олега» є баладою, але має багато спільного з билиною.
Час і місце дії: дохристиянська Русь, події відбуваються на берегах Дніпра.
Історичні умови: згадуються похід князя Олега на хозарів і перемога над Візантією.
Сюжет (стислий переказ змісту за цитатним планом).
Композиція твору.
Експозиція – Олег їде по полю.
Зав’язка – зустріч із волхвом.
Розвиток дії – князь, побачивши кості коня, шкодує, що послухав чарівника.
Кульмінація – із черепа виповзає змія і жалить Олега.
Розв’язка – смерть князя.
Епілог – воїни згадують славне минуле, життя продовжується.
У тексті важливе місце має діалог. Дія розгортається швидко. Оповідь лаконічна.
Художні засоби:
епітети (віщий Олег, старий чарівник, зрадницький вал, грізній броні, товариш вірний); порівняння («кучері білі, як ранішній сніг», «гадюка…чорним кільцем обвилась»);
метафори («щит Царграда оздоблює брами», «і хвилі, і землю скорив», «чоло прорізала думка», «відпочинок знайшов він собі», «кістки лежать»);
повтори (сполучник і на початку рядків);
риторичні запитання, оклики, звертання («повідай, улюбленцю вічних богів, чи скоро я землю покину?», «з тобою, мій друже, мій вірний слуга», «чи кістка страшна мені тлінна?»);
синекдоха («князівська рука … голубить», «в стремено … не ступить нога», «піняться вина»);
інверсія ( незвичайний порядок розташування слів присутній майже в кожній строфі).
Волхвы не боятся могучих владык,
А княжеский дар им не нужен;
Правдив и свободен их вещий язык
И с волей небесною дружен.
волхва – зневажливо)
Мой конь и доныне носил бы меня...
Не ты под секирой ковыль обагриш
И жаркою кровью мой прах напоишь!..
Кудесник, ты лживый, безумный старик!
Презреть бы твое предсказанье!
Учитель. Ще з часів Давньої Греції існує поняття фатуму. Фатум – доля, неминучість. Пушкін сам у чомусь був схильний вірити в долю. Своє перше заслання і події, які передували йому, він сприймав як невідворотність. Він розповідав друзям, як циганка наворожила йому велику славу і ранню смерть. Це пророцтво не давало йому спокою, гнітило душу і знайшло відображення у багатьох творах.
1 – цитатна характеристика образу Олега.
2 – цитатна характеристика образу волхва.
Князь Олег |
Волхв |
«Вещий Олег» |
«Вдохновенный чудесник»» |
«Князь по полю едет на верном коне» |
«Из темного леса навстречу ему» |
«Соседи-враги» |
«Покорный Перуну старик одному» |
«Победой прославлено имя твое» |
«В мольбах и гаданьях проведший весь век» |
«И волны и суша покорны тебе» |
«Мудрый старец» |
«Завидует недруг столь дивной судьбе» |
«Любимец богов» |
«И пращ, и стрела, и лукавый кинжал Щадят победителя» |
«Волхвы не боятся могучих владык» |
«Незримый хранитель могущему дан» |
«Княжеский дар им не нужен» |
«Могучий владыка» |
«Правдив и свободен их вещий язык» |
Князя Олега поважають, його бояться, чекаючи від нього або нагороди, або покарання |
Сила, багатство, влада для волхва не мають значення. Він – посланець небес, долі. Він нікого не боїться |
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Домашнє завдання
Повторити матеріал про фольклорні та літературні балади.
Індивідуальні завдання для груп учнів:
1. Порівняти фольклорні балади про Робіна Гуда та літературну баладу Р. Стівенсона «Вересовий напій».
2. Знайти фольклорні традиції у літературному творі, зокрема у баладі Р. Стівенсона «Вересовий напій».
3. Порівняти балади «Світязь» А. Міцкевича та Р. Стівенсона «Вересовий напій».
4. Порівняти героїчну баладу Стівенсона «Вересовий напій» з казково-фантастичною баладою Гете «Вільшаний король».
5. Порівняти балади Р. Стівенсона «Вересовий напій» та О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега».