Розробка уроку " "Театр корифеїв". Розвиток драматургії".

Тема: «Театр корифеїв». Розвиток драматургії.

Мета: предметні компетентності: поглибити знання про історію виникнення «театру корифеїв» та його представників;

ключові компетентності: розуміти специфіку виражальних засобів театрального мистецтва;

емоційно - ціннісне ставлення: прищепити любов до театру , вміти цінувати красу й художню досконалість драматичного мистецтва;

загальнокультурна компетентність: виховувати відчуття гордості за «театр корифеїв» , що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: мультимедійні матеріали, портрети драматургів.

Епіграф до уроку: «Театр має вести вперед, а водночас знаходити гармонію.»

                                                                         І. Кліщевська

Перебіг уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. «Мозковий штурм»:

• З якими видами мистецтва пов’язаний театр?

• Що таке театр?
• Чи довелося Вам побувати в театрі?
• Назвіть театральних діячів.

2. На кожну літеру дібрати й записати слова:

Т -

Е -

А -

Т -

Р –

3. Оголошення теми, мети уроку.

 Переглядаючи сторінки історії української культури ХІХ століття, ми поринемо в історію створення «театру корифеїв», з’ясуємо хто входив до плеяди і поділимося цікавими фактами з мистецької історії найвидатніших митців української театральної сцени.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу. 

1. Історія виникнення сова «корифеїв».

  Корифеями називали провідних акторів у хорі давньогрецького театру. Вони промовляли від імені хору, коли тому доводилося брати участь у дії п’єси. Корифей здійснював контакт між актором і хором, двома – трьома віршами проводив підсумок почутого монологу або повідомив про вихід нового персонажа. З часом слово «корифей» набуло переносного значення – це провідна особа, світило в будь-якій галузі.

  Назва театру пов’язана з книгою «Корифеї української сцени», що була анонімно видана представниками київської інтелігенції в 1901 році.  У ній М. Кропивницького, М. Старицького, І. Тобілевича та інших славетних акторів вперше назвали «корифеями українського театру».

2. Виникнення першого професійного українського театру.

 У 1876  році імператор Олександр ІІ підписав Емський указ про повну заборону українського письменства. Разом з Валуєвським циркуляром 1863 року він мав повністю витіснити нашу мову з культурної сфери. Згідно з цим положенням, були заборонені книжки українською, викладання в школах, концерти і театральні вистави.

 В 1881 році пункт Емського указу про заборону українських п’єс переглядається. Після довгих років заборони, ми нарешті мали можливість ставити п’єси рідною мовою. Але була умова: виступи українською чи польською мали йти після того, як актори виступлять з тією самою програмою мовою агресора. Завдяки нашим діячам, було доведено, що багато п’єс неможливо перекласти. М. Кропивницький в 1882 році було поставлено  п’єсу Шевченка «Назар Стодоля», деякі актори не справилися із завданням художнього керівника.

 Восени 1882 року М. Кропивницький  в Єлисаветграді збирає трупу під назвою «Товариство акторів». 27 жовтня 1882 році на сцені міського театру в Єлисаветграді поставив драму «Наталку Полтавку», головну роль виконала Марія Заньковецька. З цього моменту розпочався розквіт професійного театру в Україні. Митцю вдалося об’єднати талановитих акторів: братів Тобілевичів (І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський) та їхньої сестри М. Садовською-Барілотті, М. Старицького, М. Заньковецькою. Театр М. Кропивницького був на той час справжнім джерелом української культури.

  Окрім професіоналів в акторському складі , «театр корифеїв» тісно співпрацював із відомими композиторами: П. Ніщинським «Вечорниці» до  п’єси Шевченка, М. Лисенком, який став автором музики до 21 вистави «корифеїв».

 Серед найвідоміших постановок «театру корифеїв» «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака – Артемовського, «Енеїди» І. Котляревського.

 Вони були справжніми подвижниками національного драматичного театру. Своєю плідною працею «корифеї» встигли дати поштовх до подальшого розвитку професійного українського театрального мистецтва.

3. Самостійний мистецький шлях.

 «Театр корифеїв» розділився в 1885 році.  З М. Кропивницьким залишається основний склад акторів: М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Затеркевич- Карпінська. У 1885 році розпочалися виступи.  На сцену вийшли перші вистави «Бондарівна», «Розумний і дурень», Мартин Боруля». І. Карпенка-Карого.

  М. Старицький формує нову трупу, до складу якої увійшли молоді актори. На його сцені ставилися багато опер, оперет, музичних драм «Чорноморці», «Ніч під Івана Купала», «Різдвяна ніч».

4.Захист  проєктних робіт здобувачів освіти.

- М. Кропивницький

- М. Старицький

- М. Садовський

- П. Саксаганський

- М. Заньковецький

- М. Садовська-Барілотті

IV. Підсумок урок.

V. Домашнє завдання.

   Пояснити вислів І. Кліщевської «Театр має вести вперед, а водночас знаходити гармонію».