Розробка уроку з економіки " Підприємницька діяльність, її зміст та види"

Тема уроку:

                           Підприємницька діяльність, її зміст та види

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Мета   уроку:

 навчальна:     повторити, закріпити навчальний матеріал з економіки, навчити учнів застосовувати здобуті знання на практиці та в житті;

 

розвиваюча: активізувати розумову діяльність учнів, спонукати їх  для участі в обговоренні ситуацій з метою повторення та закріплення вивченого матеріалу;

 

виховна:  виховувати старанність в роботі, бажання працювати, прищепити почуття відповідальності, порядності та  поваги до обраної професії, навчити не зупинятися перед труднощами, не впадати у відчай у складних  життєвих ситуаціях, не боятися звертатися по допомогу і самим  допомагати недосвідченим.

 

Тип уроку: засвоєння нових знань, урок-бесіда ,  роздумів та обговорення

 

План уроку

   І.  Організаційні питання.

    Перевірка наявності та готовності до уроку  учнів в класі.

 

  ІІ. Повторення та перевірка домашнього завдання  у вигляді бесіди , тестів (тестування  4-5 учня) та фронтальне опитування.

  ІІІ.Хід уроку

  ІY. Підсумок уроку.

  Y. Домашнє завдання.

 

     І. Організаційна частина  1 хв.

      1.Викладач вітається з учнями. Перевіряє присутність учнів на уроці та готовність до нього. Вивчення нового матеріалу ґрунтується на тих знання, які ви одержали на попередніх уроках. Тому ми з вами повторимо деякі основні поняття та визначення  по попередніх темах з «Економіки» .

2. Перевірка домашнього завдання  (10-15 хв.)

Яким було домашнє завдання?

Викладач пропонує для перевірки виконання домашнього завдання   тестування  (4-5 учні)

 

Економічні загадки :

Припустимо, що ви щойно отримали свій перший заробіток – 2000 грн. Розкажіть, як обмеженість, альтернативна вартість і проблема вибору вплинуть на те, як ви витратите ці гроші

Дайте відповіді на питання:

1.    Чому люди, які є чужоземцями, мають різні релігії, і навіть воювали одні з одними, хочуть торгувати між собою?
2.    Чому чесний, з добрими намірами політик спокушається пропонувати економічну політику - підвищення ціни на цукор - яка погіршить становище багатьох громадян?
3.    Якщо право голосувати є привілеєм, за який американці віддавали життя, чому так мало американців приходять на вибори?
4.    Чому фермери в Бразилії, відомі як справжні господарі землі і розсудливі ділові люди, знищують акри тропічних лісів, земля під якими, як відомо, непридатна для землеробства і скотарства?
5.    Чому  американці купують  фотоапарати,  автомобілі та інші товари, вироблені робітниками інших країн, тоді як громадяни США безробітні?
6.    Багато людей знають, що загальна середня освіта та навчання в коледжі справді забезпечують більший доход. Проте немало учнів не дуже наполегливі в навчанні.
7.    Чому люди вчиняють злочини, якщо заздалегідь відомо,  що їх можуть покарати?
8.    Багато країн з великою чисельністю населення багаті. Багато країн з великою чисельністю населення бідні. Чому це так?
9.    Чому риболовецькі флоти цілеспрямовано виловлювали так багато риби, що окремі види зникли?

Хід уроку

 

1.  Підприємництво: сутність і передумови виникнення

2.  Підприємство та організаційні форми бізнесу

3.  Економічна гра: «Організаційні форми бізнесу»

 

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення

Демократизація економічної системи створює можливості для різноманітних форм господарювання і підприємницької діяльності.

Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних форм підприємницької діяльності подальший розвиток неможливий.

Підприємництво – це самостійна,  ініціативна, пов’язана з ризиком діяльність суб’єкта господарювання по виробництву продукту, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.

Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть, за допомогою досліджень Р.Кантільона, М.Вебера, Й. Шумпетера та інших.

Бажання отримати прибуток – основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність – необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).

Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб’єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі господарчо-виробничій і підприємницькій діяльності; рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей, які приймаються на свій страх і ризик. В Україні економічні передумови виникають в зв’язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.

Політичні передумови – це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво ґрунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові „правила гри”.

Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва. Нажаль в Україні життя кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до підприємництва, що має свої наслідки і зараз.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми.

Названі умови підприємницької діяльності  передбачені Законом України “Про підприємництво.”

 

Навчальний матеріал ( нвчальний диск Вавринів Л.А. Тернопіль. Видавництво Сорока-білобока, 2011 рік Тема № 15. довідник, фото)

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко пророкувати розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку.

В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці.

В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі прогнозувати наступ ризикової ситуації і своєчасно прийняти дії по їх зниженню.

Отже, підприємництво – це тип господарської поведінки, пов’язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й з ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

Основним діючим елементом у підприємництві є підприємець. Поняття “підприємець” часто вживають як синонім таких понять як “господар”, “Бізнесмен”. Людину, яка організувала свою справу і веде її, характеризують, використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття. Підприємець – суб’єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаційні здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом. Власник може отримувати доход від власності і не бути підприємцем (наприклад, здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не обов’язково виступає підприємцем (наприклад, менеджер-начальник цеху). А ось вже бізнесмена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка робить відповідну справу (бізнес).

Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку. Для того, щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та поєднати необхідні фактори виробництва - орендувати чи придбати приміщення, обладнання, матеріали, розробити ефективну технологію, найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти, що витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за певну ціну дасть змогу отримати виручку від реалізації, або доход. Різниця між виручкою від реалізації продукції та сумою витрат на її виробництво і реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі за виручку - підприємець несе збитки. Отже, успіх бізнесової діяльності не гарантований.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих суб’єктів, найбільш  точно сформулював Й.Шумпетер:

•                   виготовлення нового блага або нової якості певного блага;
•                   освоєння нового ринку збуту;
•                   отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;
•                   впровадження нового методу виробництва;
•                   проведення відповідної реорганізації.

Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій ресурсів, варто, на думку Шумпетера, мати відповідні якості:

•                   воля та здібності;
•                   бачення ситуації у реальному світлі;
•                   здатність “пливти проти течії”, долаючи опір соціальних сил;
•                   здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовною свободою, цілеспрямованою витратою сил та енергії.

Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов економічної свободи підприємництва та персональної економічної відповідальності за прийняті господарські рішення у вигляді прибутку або збитків чи банкрутства.

Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції - творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене не найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням.

 

1.2. Підприємство та організаційні форми бізнесу

Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство – це основна ланка господарства країни. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення, його життєвий рівень, результати використання виробничих фондів, науково-технічний прогрес, тобто ефективність господарювання. Держава повинна створювати сприятливі умови для виникнення підприємств та їх розвитку. Часто в економічній літературі поняття “підприємство” та “фірма” використовують як тотожні. Строго кажучи, фірма - це вже певна організація, яка володіє підприємством і здійснює на ньому господарську діяльність. В економічній теорії більш поширене саме поняття “фірма”, щоб підкреслити її цілісність, як господарської одиниці. Однак фірма може мати або контролювати декілька виробничих одиниць, до яких може входити фабрика, кар’єр, шахта та інші. Отже, фірма - самостійний господарський суб’єкт, який створено для виробництва продукції, послуг заради отримання прибутку. Це - організація, яка веде бізнес під певною назвою, має юридичну та комерційну самостійність, зареєстрована у відповідності до чинного законодавства.

 

Навчальний матеріал ( нвчальний диск Вавринів Л.А. Тернопіль. Видавництво Сорока-білобока, 2011 рік Тема № 16, довідник,фото)

Основні ознаки підприємства:

•                 самостійність у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак;
•                 закінчений цикл відтворення, тобто вироблена підприємством продукція може в умовах поділу праці набувати форму товару;
•                 підприємство - це самостійний товаровиробник, тобто воно виробляє основну масу продукції не для власного споживання, а для покупців;
•                 підприємство має бути не тільки самостійним, але й повинно отримувати прибуток, тобто бути рентабельним;
•                 у своєму складі воно не має інших юридичних осіб, але може мати складну внутрішню структуру; всі підрозділи підприємства  не є юридичними особами, тобто не мають права самостійно виступати суб’єктами ринкових відносин;
•                 підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними інтересами;
•                 підприємство є складовою частиною народногосподарського комплексу, що  визначена на основі поділу праці. Воно повинно мати свою нішу у народному господарстві, знайти споживачів своєї продукції в умовах конкурентної боротьби.

Підприємство в умовах ринкової економіки відрізняється від підприємства в умовах адміністративно-командної системи. При адміністративно-командній економіці існує лише два види підприємств - державні та кооперативні, а вид діяльності, номенклатуру продукції  визначають державні органи в особі міністерств і відомств. Немає чіткої персональної відповідальності за результати діяльності підприємств, банкрутство не допускається. Як наслідок – з’являються підприємства - “утриманці”, які одержують дотації за рахунок ефективно працюючих. Ціни на продукцію встановлює держава. Діяльність підприємств залежить від суб’єктивного фактору. Існує надлишок робочої сили.

В ринкових умовах підприємство набуває нової якості: воно самостійно обирає діяльність, має високу відповідальність за результати виробництва, зацікавлене в ефективному господарюванні, бере участь у вільній конкурентній боротьбі, яка є головною рушійною силою, що примушує стежити за досягненнями науково-технічного прогресу, передовою технологією, поліпшувати якість продукції, всебічно задовольняти споживача. Таким чином, ринок передбачає функціонування підприємства нової якості, яке відповідає вимогам більш ефективної економіки.

Фірма є основною ланкою ринкової економіки, що здійснює ділову активність.

В основі функціонування ринкової економіки лежить розвиток приватної власності. Кожному етапу її розвитку відповідають певні організаційні форми підприємств: одноосібне володіння, товариство (партнерство), корпорація.

Одноосібне володіння – бізнес, яким володіє одна людина. Підприємець сам веде свою справу, самостійно розпоряджається матеріальними ресурсами і капітальним обладнанням, контролює виробництво, реалізує продукцію, сплачує податки, досягає успіху у вигляді прибутку або зазнає збитків.

Отже, одноосібне володіння – це організаційно-правова форма підприємства, за якою людина одноосібно володіє і управляє ним, бере на себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.

Переваги одноосібного володіння:

1.               Безпосереднє управління власником.
2.               Невеликі первинні капіталовкладення.
3.               Власник отримує весь прибуток.
4.               Власник може закрити підприємство, коли це необхідне.

В більшості розвинутих країн одноосібні володіння досить популярні, бо це найпростіший і найдешевший спосіб організації бізнесу. Із 16 млн. підприємств США в одноосібному володінні знаходяться більше ніж 11 млн. Така форма організації бізнесу  має переважно короткий цикл виробництва, швидке отримання прибутку. Всі підприємства такої форми частіше малі за розміром.

До недоліків одноосібного володіння відносяться: повна майнова відповідальність, обмеженість капіталу, труднощі в одержані кредиту, велика кількість обов’язків і функцій при організації і функціонуванні виробництва.

Товариство (партнерство) – підприємство, яке засновано двома або більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об’єднує по домовленості партнерів з їх фінансовими ресурсами.

Наприклад, три друга домовляються між собою і відкривають книжковий магазин. Для того, щоб запобігти різних непорозумінь і бути впевненими в правильному плануванні бізнесу, вони з допомогою юриста укладають угоду про партнерство. В угоді вказується розподіл між ними відповідальності, обов’язків і ресурсів та майновий вклад кожного.

Основні переваги:

1.               Підприємством володіє дві та більше особи.
2.               Збитки розподіляються між партнерами.
3.               Інвестиційні можливості вищі ніж в одноосібних володіннях.
4.               Розподіл управлінської відповідальності.
5.               Податки розподіляються між усіма партнерами.

Партнерство дозволяє залучити додаткові засоби виробництва, здійснювати спеціалізацію в управлінні, що впливає на ефективність виробництва і зменшує загрозу банкрутства.

Недоліки цієї форми організації: необмежена майнова відповідальність кожного з партнерів; різні погляди або інтереси партнерів затримують прийняття рішень; невеликий розмір капіталу. Аналіз показав, що партнерство частіше всього існує в середньому 5 років, 59% опитаних оцінюють партнерство як невірний крок, вказуючи на проблеми та конфлікти між її учасниками.

Товариства розповсюджені в медицині, юридичних, аудиторських фірмах тощо.

Корпорація (або акціонерне товариство) — форма організації бізнесу, де власником виступають акціонери (власник акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції.

Такі підприємства, як юридичні особи, мають ресурси, активи, виробляють і продають продукцію, отримують прибуток (збитки), одержують кредити.

Великі підприємства, на долю яких припадає основна частина виготовленої продукції, виступають у формі корпорацій. Для їх функціонування створюється акціонерний капітал за рахунок випуску та продажу акцій. Ті, хто придбав ці акції, і є акціонерами, тобто власником акцій власниками корпорацій.

Переваги:

1.               Обмежена відповідальність.
2.               Ефективна форма залучення грошей.
3.               Можливість при необхідності збільшення розмірів виробництва товарів і послуг.
4.               Введення нових технологій і сучасної техніки.
5.               Досягнення конкурентоспроможності.
6.               При ефективній роботі отримання прибутку і дивідендів.
7.               Зниження ризику банкрутства.

Така організаційно-правова форма підприємництва, як правило, досить довго “живе” на ринку.

Недоліки: складний і дорогий процес організації та управління корпорацією, високий ступінь конкурентної боротьби, подвійне оподаткування.

В корпорацію частіше всього перереєструються успішно працюючі на ринку товариства (партнерства) і приватні підприємці, для подальшого розвитку яких потрібно поєднання капіталу та більш потужна за розміром і можливостями фірма.

В Україні існує законодавча база щодо форм організації бізнесу: закони України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про акціонерні товариства”.

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів:

•                 індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;
•                 сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України — членів однієї сім'ї, які проживають разом;
•                 приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;
•                 колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, товариства, громадської та релігійної організації;
•                 державно-комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
•                 державне підприємство, засноване на державній формі власності;
•                 спільне підприємство, засноване шляхом об'єднання майна різних власників.

За розміром підприємства бувають малі, середні і великі. В Україні підтримку малим фірмам здійснює Асоціація малих підприємств. Відповідно до законодавства України до малих належать підприємства з чисельністю працюючих : в промисловості та будівництві – до 200 чол., в науці та науковому обслуговувані – до 100, в інших галузях виробничої сфери – до 50, в галузях невиробничої сфери – до 25, в роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

Малі підприємства створюються на основі різноманітних форм власності в усіх видах господарської діяльності. Основна кількість малих підприємств створюється в роздрібній торгівлі, сфері обслуговування.

Досвід роботи таких невеликих підприємств показав, що вони спроможні швидко реагувати на зміни попиту споживачів, насичуючи ринок товарами та послугами; краще використовують вільні ресурси; оновлюють техніку і технологію, реагуючи на досягнення науково-технічного прогресу; посилюють конкуренцію; самостійно створюють нові робочі місця.

Малі підприємства відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн. На їх частку у США припадає близько 50% валового внутрішнього продукту країни, в Японії – понад 50%. У нашій промисловості на невеликі підприємства припадає близько 10% загального обсягу виробництва.

На розвиток малих підприємств в Україні потенційно впливає вигідне економіко-географічне розташування держави на перетині торгівельних шляхів, наявність потужного виробничого потенціалу, висококваліфікованих трудових ресурсів, науково-дослідної бази, рекреаційних ресурсів.

Середні за розміром фірми в розвинутих країнах не такі багаточисельні, причому зараз їх кількість зменшується. Це відбувається перш за все тому, що вони не мають такої гнучкості, як малі і такої сили, як великі підприємства. Але середні підприємства більш стійки в конкурентній боротьбі, коли працюють на спеціалізованому ринку, роблять захват окремих сегментів і стають там міні-монополістами. В цьому випадку такі підприємства  являють собою значну конкурентну силу навіть для великого бізнесу, мають тенденцію до монополізації (прикладом є шведський концерн “Електролюкс”, захопивший за 10 років понад 400 фірм), постійно концентрують капітал (на долю середніх фірм припадає самий великий процент поглинання).

Великі підприємства, з одного боку, прагнуть монополізувати свою сферу діяльності, з другого, – умови конкуренції спонукають турбуватися про якість і не підвищувати ціни на продукцію.

Безумовно, саме великим фірмам доступне масове виробництво товару, освоєння нових галузей, досягнень науково-технічного прогресу, ведення великих науково-дослідних робіт. Такі підприємства забезпечують стійке і стабільне положення економіки, мають економію на масштабах виробництва, забезпечують зайнятість великої кількості людей. Але ці переваги можуть стати саме недоліками великих підприємств, досить відчутно змінити економічний стан країни.

Таким чином, в ринковій економіці треба мати різні види і розміри підприємств, намагатися знаходити оптимальні співвідношення між ними.

 

Закріплення матеріалу.

 

Економічна гра: «Організаційні форми бізнесу»

Потрібні матеріали:

•                   кольорові картки.

Одноосібне володіння

 

 

 

 

Товариство ( партнерство)

 

 

 

Корпорація (акціонерне товариство)

 

 

 

 

Потрібний час:

10 хв.

Методика проведення гри:

1.               Роздайте учням 3 види карток різного кольору з назвою організаційних форм підприємств:

•                   жовта – “Одноосібне володіння”;
•                   блакитна – “Партнерство (товариство)”;
•                   біла картка – “Корпорація ( акціонерне товариство)”.

2.               Поясніть, що вчитель читає вголос інформацію, що містить основні ознаки певної організаційної форми бізнесу.
3.               Прослухавши інформацію вчителя, учні піднімають ту картку, яка, з їхньої точки зору, характеризує конкретну організаційну форму бізнесу.

Інформація, яку зачитує вчитель:

Яку організаційну форму бізнесу це характеризує?

•                   Людина є власником акцій підприємства

(корпорація)

•                   Власник підприємства має найбільшу ступінь свободи дій

(одноосібне володіння)

•                   Юрист склав угоду між 3 особами на спільне відкриття підприємства

(партнерство)

•                   Велика нафтопереробна компанія поєднала свій капітал з 2 нафтодобувними підприємствами

(корпорація)

•                   Значна концентрація грошей, матеріальних актів, людських ресурсів характерна для ...

(корпорації)

•                   Власник підприємства сам отримує весь прибуток

(одноосібне володіння)

•                   Невелике за розміром підприємство розподіляє між трьома його власниками відповідальність за прийняті управлінські та збитки

(партнерство)

•                   Я хочу відкрити лоток по продажу хліба. Яку організаційну форму підприємства доцільно обрати?

(одноосібне володіння)

4.               По кольоровим карткам вчитель бачить, наскільки вірно учні зрозуміли характерні ознаки організаційних форм бізнесу; якщо виникає потреба треба дає коментарі або просить, щоб це зробив хтось з учнів.

Під час розгляду різних форм організації підприємств вчитель разом з учнями порівнює, які вони мають переваги та недоліки. Цю роботу можна зробити за допомогою порівняльної таблиці на дошці. В цій таблиці потрібно чітко виділити переваги та недоліки кожної організаційної форми бізнесової діяльності.

 

Навчальний матеріал ( навчальний диск Вавринів Л.А. Тернопіль. Видавництво Сорока-білобока, 2011 рік Тема № 16, задача, тести, мультфільм « Притча про цінність життя»)

Домашнє завдання : Навчальний диск Вавринів Л.А. Тернопіль. Видавництво Сорока-білобока, 2011 рік Тема № 15.

 

Творчі завдання

1. Оцініть, чи маєте Ви риси та якості підприємця

Для цього позначте знаком “ + “ ступінь (значна, середня, незначна ) наявності у Вас рис підприємця, які наведені в таблиці.

Зробіть висновки.

Таблиця  – Таблиця для заповнення (творче завдання 1)

Якості і риси підприємця	Ступінь наявності
	Значна	Середня	Незначна
Рівень енергії               Добре здоров’я               Цілеспрямованість               Готовність ризикувати               Прагнення творчості               Потреба в співробітництві               Бажання заробити               Готовність миритися з невизначеністю               Здатність уникати конфліктів, досягати згоди з робітниками          Добра організованість          Впевненість у собі          Потреба у владі          Терпіння          Дух суперництва          Бажання та готовність брати ініціативу          Самовпевненість          Здатність багато працювати          Завзятість          Схильність новаторства          Здатність ефективно керувати

 

2. Обгрунтуйте відповідь на наступне питання:

Які риси повинен мати підприємець, що працює в сфері малого та середнього бізнесу, чому? Чи відрізняється процес прийняття управлінських рішень в малому бізнесі від аналогічного процесу а великому підприємстві?

4. ВІДПОВІДІ ДО ПРАКТИКУМУ

Тести

1.B. 2.B. 3.B. 4.A. 5.D. 6.A. 7.B. 8.B. 9.D. 10.D. 11.D.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                          Роздатковий матеріал

Одноосібне володіння – це організаційно-правова форма підприємства, за якою людина одноосібно володіє і управляє ним, бере на себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.

Переваги:

1.   Безпосереднє управління власником.
2.   Невеликі первинні капіталовкладення.
3.   Власник отримує весь прибуток.
4.   Власник може закрити підприємство, коли це необхідне.                                     

Недоліки:

1. Повна майнова відповідальність.

2. Обмеженість капіталу.

3. Труднощі в одержані кредиту.

4. Велика кількість обов’язків і функцій при організації і функціонуванні виробництва.

 

Товариство (партнерство) – підприємство, яке засновано двома або більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об’єднує по домовленості партнерів з їх фінансовими ресурсами.

Основні переваги:

1.       Підприємством володіє дві та більше особи.
2. Збитки розподіляються між партнерами.
3. Інвестиційні можливості вищі ніж в одноосібних володіннях.
4. Розподіл управлінської відповідальності.
5. Податки розподіляються між усіма партнерами.

 

 

              Недоліки:

1.Необмежена майнова відповідальність кожного з партнерів.

2.Різні погляди або інтереси партнерів затримують прийняття рішень.

3.Невеликий розмір капіталу.

 

Корпорація (або акціонерне товариство) — форма організації бізнесу, де власником виступають акціонери (власник акцій), керівництво здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток розподіляється у вигляді дивідендів на акції.

 

Переваги:

1. Обмежена відповідальність.
2. Ефективна форма залучення грошей.
3. Можливість при необхідності збільшення розмірів виробництва товарів і послуг.
4. Введення нових технологій і сучасної техніки.
5. Досягнення конкурентоспроможності.
6. При ефективній роботі отримання прибутку і дивідендів.
7. Зниження ризику банкрутства.

 

 

 

Недоліки:

1.Складний і дорогий процес організації та управління корпорацією.

2.Високий ступінь конкурентної боротьби.

         3. Подвійне оподаткування.

Література:

1.               Основи економіки: Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл/За ред.. І.Ф.Радіонової. – Камянець-Подільський: Абетка-Нова, 2005.
2.               Збірник задач з економіки для учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл/Упорядник Г.О.Горленко. – Камянець-Подільський: Абетка-Нова, 2005
3.               Усі уроки з економіки. 10(10-11)клас:Навчально-методичний посібник/Упорядник Н.С.Макарова.-Х.: Вид. група «Основа», 2006.
4.               Горленко Г.О.Практикум з економіки.10 (10-11)клас:Посібник для вчителя. - Камянець-Подільський: Абетка-Нова, 2005.

5. Навчальний диск Вавринів Л.А. Тернопіль. Видавництво Сорока-білобока, 2011 рік Тема № 15.