2 березня о 18:00Вебінар: Як казка допомагає навчати образотворчому мистецтву учнів 5-7 класів

Розробка виховного заходу для учнів 8-11 класів на тему: "Насильству - ні!"

Про матеріал
Розробка виховного заходу для учнів 8-11 класів на тему: "Насильству - ні!", присвячена річниці трагедії в м.Монреаль
Перегляд файлу

ВИХОВНИЙ ЗАХІД «НАСИЛЬСТВУ – НІ!»

Мета: формування поняття такої важливої соціальної категорії як "ґендер"; виховання засад ґендерної рівності та поваги до прав і свобод кожної статі.

Форма роботи: година спілкування.

Вік учнів: 14-16 років.

ХІД ЗАХОДУ:

(мотиваційний ролик)

Учитель: На жаль, ми живемо у світі де, існує таке негативне явище, як насилля. Давайте з`ясуємо зміст поняття «насилля». Хто скаже, що ж таке насилля?    ( Метод Коло ідей)

Насилля – це застосування особою чи групою осіб засобів примусу щодо іншої особи чи групи осіб. Насилля – це дії, що принижують людську гідність, завдають шкоди здоров`ю, а іноді й життю.

Одним з найпоширеніших видів насилля є насильство над жінками.

Більше ніж одна з трьох жінок у світі стикається з фізичним або сексуальним насильством, йдеться у доповіді Всесвітньої організації охорони здоров'я .

За цієюдоповіддю, 38% з усіхвбитихжінокзагинуливід рук своїхпартнерів. Крім того, насильство є однією з основних причин депресії та інших проблем зіздоров'ямжінок.

За словами голови ВООЗ Маргарет Чен, насильство над жінками є "глобальною проблемою для здоров'я, яка досягламасштабівепідемії".

Дослідженнязакликаєприпинитизакриватиочі на такі напади на жінок в усьомусвіті.

Згідно з доповіддю, найпоширенішимнасильство над жінками є у Південно-СхіднійАзії (Бангладеш, Східний Тимор, Індія, Бірма, Шрі-Ланка, Таїланд), де 37,7% жінокстикаються з насильством, та в країнахСхідногоСередземномор'я (Єгипет, Іран, Ірак, Йорданія, Палестина), де цейпоказник становить 37%.

У країнахЄвропи, таких, як Албанія, Азербайджан, Грузія, Литва, Молдова, Румунія, Росія, Сербія, Туреччина та Україна, насильствазазнають 25,4% жінок.

Ґендернарівністьзаймаєцентральнемісце у системі прав людини та середцінностейОрганізаціїОб’єднанихНацій (ООН). Одним з фундаментальнихпринципів Статуту ООН, якийбулоприйнятосвітовимилідерами у 1945 році, є «рівні права чоловіків та жінок», а такожзахист та просування прав жінок, як відповідальністькожноїдержави.

Під гендерною рівністю розуміються «рівні можливості самореалізації жінок і чоловіків, гарантії дотримання прав і свобод з урахуванням особливостей статей, взаємні обов’язки та спільна відповідальність в процесі життєдіяльності».

Гендерна рівність передбачаєсуспільство, в якому і жінки, і чоловікиволодіютьрівнимиможливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівністьміжжінками та чоловіками – це коли представникиобох статей можуть на рівнихмати доступ до освіти і охорониздоров’я, управління і влади, маютьрівніможливостідосягтифінансовоїнезалежності, працюючи на когосьабокеруючивласнимбізнесом, реалізаціїсвоїхособистісних та професійних потреб та інтересів.

Головнимміжнародним документом у сферігендерноїрівності є Конвенція про ліквідаціювсіх форм дискримінаціїщодожінок. Цейдокумент є єдинимкомплекснимміжнародним документом універсального характеру, зобов’язуючимдержавигарантуватидотримання прав жінок і боротися з дискримінацієющодожінок у таких областях як освіта, трудова сфера, охороназдоров’я, сімейнаполітика, фінансова, законодавча і соціально-політичнасфери.

Гендерна рівність є принципом політико-правового статусу людини в державі. Їїскладовими є: рівні права жінки та чоловіка; рівнісвободижінки та чоловіка; рівніобов’язкижінки та чоловіка; врахуванняособливостей (фізіологічних, психологічнихтощо) статей у політико-правовому регулюванні; система засобівгарантуваннярівності статей в державі.

Встановленнягендерноїрівностіпередбачаєподоланнягендернихстереотипівсуспільства.

Одним з найяскравіших прикладів насильства над жінками є трагедія, що сталася у Політехнічній школі в м.Монреаль, а саме масове вбивство студенток даного навчального закладу.

6 грудня 1989 года Марк Лепін, чоловік  25 років, озброєний напівавтоматичною гвинтівкою та мисливським ножем зайшов у будинок Монреальського політехнічного інституту. Піднявшись на другий поверх він зайшов до аудиторії, де проходили заняття з інженерної механіки.

Погрожуючи зброєю він наказав присутнім студентам розділитися по різним сторонам кімнати: чоловіки окремо, жінки – окремо.  При цьому він для більшої переконливості вистрелив у стелю.

Після того, як група була поділена він зажадав, щоб чоловіки вийшли з аудиторії, залишивши 9 жінок. Після цього він запитав , чи знають вони, чому він тут? Отримавши негативну відповідь, Лепін сказав: «Я борюсяз  фемінізмом». Одна з жінок сказала, що вони лише студентки, а це зовсім не обов’язково є проявом фемінізму. Це ще більше обурило Лепіна і він закричав: « Ви жінки, а збираєтеся стати інжеренами. Це чоловіче поле. Ви усі феміністки, ненавиджу феміністок!». Після цього він відкрив вогонь по студентках майже впритул, поранивши трьох і вбивши шість дівчат. Вийшовши з аудиторії, він почав у коридорі стріляти в усіх дівчат підряд.

Три вистріли він зробив у бюро фінансових послуг, вбивши жінку-бухгалтера. Після цього він пішов до студентської їдальні, де серед п’ятдесяти присутніх розстріляв у притулок трьох жінок.

Піднявшись сходами, Лепін зайшов ще в одну аудиторію та вбив чотирьох студенток, одну з яких – мисливським ножем. При цьому він постійно повторював: «Це все клятий ваш фемінізм! Це все тому, що ви – феміністки». Після того, як він почув звук сирени поліцейських, вбив себе пострілом у голову. 

В ході цієї страшної, безглуздої бійні загинуло 13 студенток, 1 співробітниця, поранено 14 чоловік, у тому числі четверо чоловіків!. Декілька студентів, які стали свідками трагедії так і не змогли справитися із емоційною травмою: 2 покінчили з собою, 2 стали постійними клієнтами психіатричної лікарні, 5 – так ніколи і не змогли створити родини.

У кармані піджака Лепіна була знайдена передсмертна записка, два листа, що адресовані його друзям. У них він називав дату «страти клятих феміністок, що зіпсували його життя». Ось воно.

« Прошу иметь в виду, что если сегодня, 6 декабря 1989 года, я покончу с собой, то это случится не по экономическим причинам (поскольку я специально выждал, когда мои финансовые средства подойдут к концу, даже не пытаясь устроиться на работу), а из политических соображений. Потому что я решил отправить Ad Patres [лат.: к праотцам — прим. перевод.] феминисток, которые всегда отравляли мою жизнь. Уже более семи лет жизнь не приносит мне никакого удовольствия и поскольку мне все это осточертело, я решил вставить этим бабам палку в колеса.

Даже если медиа нарекут меня «Сумасшедшим стрелком», сам я считаю себя рациональным эрудитом, которого только приближение Старухи с косой вынудило прибегнуть к крайним мерам. Потому что зачем продолжать влачить существование, если это доставляет удовольствие одному лишь правительству. Будучи по натуре скорее приверженцем прошлого (за исключением науки), феминистки всегда меня бесили. Они хотят не только сохранить женские привилегии (напр., более дешевую страховку, продленный декретный отпуск, и т.д.), но и присвоить себе мужские.

Совершенно очевидно, что если бы Олимпийские игры убрали разделения на мужчин и женщин, женщины остались бы только в соревнованиях на грацию. А потому феминистки не сражаются за то, чтобы уничтожить этот барьер. Они такие беспринципные, что не стесняются пользоваться знаниями, накопленными мужчинами на протяжении веков. Тем не менее, при каждой возможности они пытаются их переврать. Так, на днях я услышал, как чествовали канадских мужчин и женщин, сражавшихся на фронте во время мировых войн. Как вы это объясните, если женщины на фронт вообще не допускались??? Услышим ли мы также о легионершах и рабынях на галерах Цезаря, которые, конечно же, составляли 50% кадрового состава истории, даже если они никогда не существовали. Настоящий CasusBelli [лат.: повод для объявления войны — прим. перевод.].

Извините за слишком краткое письмо.

Марк Лепин

Ми не будемо сьогодні розбиратися з психологічним портретом вбивці: чому, як, яка дитяча чи юнацька травма призвела до такого зламу психіки. Сьогодні ми не будемо говорити про саме вбивство, хоча відмінність між випадком з Лепіном та  одиночним вбивством де не будь у тихій квартирі лише в тому, що коли вбивають одну жінку, це майже ніколи не називають убивством. Існує безліч евфемізмів: «сімейна сварка», «сімейна трагедія» тощо.  

Стрілянина у Монреалі стала найбільшиммасовимвбивством у Канаді і шокувалабагатьох у країні і світі. Органифедеральної та місцевоївлади в Канадіоголосили три дніжалоби, бувприспущений прапор на будівлі канадського парламенту. Обставинизлочину, якийскоївЛепін та мотиви, яківін пояснив у передсмертномулистівикликалижвавеобговорення в канадськомусуспільстві, а самезагострилиувагунапроблемінасильствапротижінок. У Монреалі та декількохіншихмістахКанадибулиспорудженімеморіали жертвам трагедії. Щорічно, 6 груднявідмічається «Національний день запобіганнянасильствапротижінок», у багатьохнавчальних закладах Канадипроходятьщорічніконференції та поминальні заходи. Післяподій у Монреалі, у 1995 роцібувприйнятийновий закон, якийввівжорсткіші правила щодокупівлі та росповсюдженнявогнепальноїзброї.

Сьогодні ми будемо говорити про інше: цих жінок убили не тому, що вони жінки, а тому, що вони навчалися на інженера, тому, що займалися чоловічою наукою, тому, що за словами самого вбивці «залізли на чоловічу територію», а це – акт агресії з їх боку. Сьогодні ми будемо говорити про гендерну проблему, яка залишається, як багато років тому дуже гострою.

(перегляд відеороликів)

Як ви вважаєте, чи існує ця проблема  у наші країні?

Жінки в Україні мають рівні можливості з чоловіками, було б бажання і здібності їх втілити – така думка є доволі поширеною. Втімця думка є хибною, наголошуютьексперти і доводить статистика. Українкидосізазнаютьдискримінацій за ознакоюстаті. Ми зібралинайбільшпоширеніпорушенняправ жінок в Україні.

  1.               Жертвидомашньогонасильства. Найбільшимкричущимпорушеннямправ жінок в Українізалишаєтьсядомашнєнасильство. Щорокувід рук кривдниківгинеблизько 600 українок, такими є дані МВС. У 2017 році до поліції надійшлопонад 110 тисячзаяввід жертв домашньогонасильства.
  2.               Отримуютьменшузарплатню. Жінки в Українізароблять у середньому на 28% менше, ніжчоловіки. Такими є даніДержавної статистики. За інформацієюрекрутинговихагенцій, цярізницящевища.
  3.                Мають меншість у владі. Відповідно до аналітичного звіту комісії Ради Європи з питань гендерної рівності за 2017 рік, Україна перебуває в групі країн із найнижчим представництвом жінок у владі.Український парламент усього на 12% складаєтьсяізжінок, тобто, на 50 чоловіків, лише 1 жінка.
  4.               Обмежені у кар’єрі. Важливим кроком на шляху до гендерної рівності стало скасування розподілу професій на «жіночі» і «чоловічі». Та цеще не означає,що в Українізникладискримінаційна практика чи не лишилосязабороненихпрофесій, кажутьексперти.
  5.               Заручниці стереотипів. «Жінка-берегиня», «господарка», «для «жіночого щастя» потрібні «кохання» і «родина» – такі стереотипи про жінку закріпилися у свідомості українців. 

Завершити даний захід я б хотіла відеороликом,  в якому представлені жінки, які обрали не жіночі професії.

(відеоролик)

Отже, я надіюсь, що у вашому житті ніколи не буде насилля. І що ви ніколи не будете його застосовувати по відношенню до інших людей. Бо це ганебно і жорстоко. Люби ближнього як самого себе і тоді все у твоєму житті буде добре

docx
Додано
28 лютого 2019
Переглядів
359
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку