Розробки "Творчість українця, славного сина Полтавщини Миколи Гоголя, вивчаємо..."

Мета: ширше ознайомити учнів із особистістю та творчістю видатного російського та українського письменника;

 пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення мистецтва українського народу;

розвивати творчу активність дітей;

вчити дітей змістовно проводити свята та дозвілля, сприяти формуванню творчої особистості, її духовно-ціннісних орієнтирів, естетичного смаку.

Обладнання: столи, а на столах різноманітні ярмаркові вироби: кошики, качалки, макогони, рублі, дерев’яні ложки; одяг – хустки, сорочки, спідниці, прикраси для дівчат та інше.

 

На сцену вибігають дівчата в українському одязі.

•  Ой, дівчата, а чи ви не забули?
• Що?
• Та в неділю ярмарок в Сорочинцях!
• Я хочу купити собі нові стрічки.
• А я черевики.
• А я б купила ситцю та такого, якого ще ні в кого з дівчат не бачила.

(Побачили сусіда, звертаються до нього):

• Здорові були, Петровичу!
• Здорові й ви були, дівчата.
• А  чи поїдете на ярмарок?
• Атож, поїду.
• «Галанську» свою корівку поведете?
• Поведу!
• Заливає молоком?
• Заливає.
• Не продешевте ж!
• Та то вже як буде!

На сцену виїжджає «кінь», запряжений у воза з мішками. Збоку виходить дівчина, співає, звертаючись до Явтуха:

• Да куди ж їдеш, Явтуше? Да куди ж їдеш, мій друже?
• Не скажу!
• Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш.
• На ярмарок!
• Підвези ж мене, Явтуше, підвези мене, мій друже!
• Не хочу!
• Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!
• Сідай, та скраєчку!
• Ой що везеш, Явтуше, ой що везеш, мій друже?
• Не скажу!
• Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш.
• Груші!
• Ой дай мені, яв туше, ой дай мені, мій друже!
• Не дам!
• Та коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!
• Візьми, та гниленьку!
• Обніму тебе, яв туше, обніму тебе, мій друже!
• Не хочу!
• Да коли ж твоя та й добрая ласка, то й схочеш.
• Обніми, та не задуши.
• Поцілую тебе, яв туше, поцілую тебе, мій друже!
• Не хочу!
• Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш.
• Поцілуй, та не вкуси!

Розпочинається «ярмарок». Від одного столу до іншого переходять покупці в пошуках необхідних товарів.

 

Сценка 1

Біля столу сидить дідок, перебирає глечики. Підходить молодиця:

• Дідусю, за дві копійки оддасте?
• За три копійки.
• Дідусю, та він же худенький!
• Бери кріпенький.
• Віддайте за дві копійки!
• Ні, буде за три. Та йому ж справжня ціна п’ятак, а я уже по-божому оддаю за три.

 

Сценка 2

• А скільки за цю гребінку?
• І ви, куме, гребінку купуєте?
• Еге ж!
• Бери, тьотю, от єту гребінку!
• Малувата вона. Мені якби таку, щоб і вошу вбити, щоб таки і прясти…
• Бери оцю. (Показує найбільшу.) Цією тигра вбити можна!
• Та щоб і плавкенька була…
• Єта сорок.
• Та хай вам!
• Бери меншу, довше буде!

 

Сценка 3

• А по чім півники?
• Три копійки штука.
• Е-е-е!
• Є і по два на копійку. А ці по п’ять на копійку. А ось по двадцять. Беріть оцих! Солодкі та добрі!

 

 

Сценка 4

 

• По чім ця тканина?
• Та дуже дешево: поцілунок за метр!
• То відміряйте мені три! (Забирає тканину.) Бабусю, ідіть розрахуйтесь!

А тут веде жінка за мотузок свого чоловіка. (Звучить пісня «Ой там на толчку, на базарі».)

 

Інсценізація уривка із повісті М.В. Гоголя «Сорочинський ярмарок»

На сцену виїжджає «кінь», запряжений у воза, на ньому стоять і лежать мішки з пшеницею. Його за вуздечку веде Черевик. По обидва боки від воза йде Хівря (мати) з Параскою (дочкою). Назустріч їм – ватага хлопців.

Грицько. Ай да дивчина! Славная дивчина! Я бы отдал всё, чтобы поцеловать её. Да рядом – дьявол. (Хлопцы смеются.)

Хивря. Чтобы ты подавился, негодный бурлак! Чтоб твоего отца горшком в голову стукнуло! Чтобы он поскользнулся на льду, антихрист проклятый! Чтоб ему на том свете чёрт бороду обжёг!

Грицько. Вишь, как ругается! И язик у неё, у столетней ведьмы, не заболит выговорить эти слова!

Хивря. Столетней! Нечестивец! Пойди умойся наперёд, сорванец негодный! Я не видала твоёй матери, но знаю, что дрянь, и отец дрянь, и тётка дрянь. Столетней! Да у тебя ещё молоко на губах не обсохло.

Черевик. Да хватит, жинка, не ругайся! Торговлю спугнёшь! (Подъезжает к столу, разгружает с женой мешки.)

(К Параске подкрадывается Грицько, берёт её за локоть, та вскрикивает.)

Грицько. Тс-с-с! Не бойся, серденько, не бойся! Я тебе ничего не скажу худого.

Параска. Может, и правда, ничего худого не скажеш. Да сил нет руку отнять от тебя. Верно, это лукавый…

Грицько. Иди ко мне, моё серденько! (Обнимает.)

Параска (отталкивает его). Нет, парубок, не срами меня перед людьми!

Грицько. Парасю моя! Серденько! Сегодня же сватов пошлю к Черевику.

Параска. Смотри, Грицько, выбирай удачное время!

Грицько. А вот я его в шинок поведу, там подобреет. А ты рушники для сватов приготовила?

Параска. Уже давно готовы, тебя ждут! Иди уже! Да гляди, не обмани меня, парубок!

 

Інсценізація уривка з повісті М.В. Гоголя «Тарас Бульба»

Тарас Бульба. А поворотись-ка, сын! Экой ты смешной какой! Что это на вас за поповские підрясники? И этак все ходять в академии? Стойте, стойте! Дайте мне вас розглядеть хорошенько. Таких свиток ещё и на свете не было. А побеги который из вас! Я посмотрю, не шлёпнется ли он на землю, запутавшись в полы?

Остап. Не смійся, не смійся, батьку!

Тарас Бульба. Смотри ты какой пышный! А от чего бы не смеяться?

Остап. Да так, хоть ты мне и батько, а как будеш смеяться, то, ей-богу, поколочу!

Тарас Бульба. Ах ты такой-сякой сын! Как, батька!?. (Отступает несколько шагов, удивлён.)

Остап. Да хоть бы и батька. За обиду не посмотрю и не уважу никого.

Тарас Бульба. Как же хочешь ты со мною биться? Разве что на кулаки?

Остап. Да уж на чём бы то ни было.

Тарас Бульба. Ну, давай на кулаки! Посмотрю я, что за человек ты в кулаке! (Бьются.) Да он славно бьётся! Ей богу, хорошо! Добре, сынку! Вот так колоти всякого, как меня, никому не спускай! (Андрию) А ты, бейбас, что стоишь и руки опустил? Что же ты, собачий сын, не колотишь меня? Э, да ты мазунчик, как я вижу. Сейчас же на ярмарке купим всё, что нужно казаку, - и на Запорожье.

Андрий. Не удастся и с девками погулять, и не удастся и дому родного узнать.

Тарас Бульба. Какая вам нежба?! Ваша нежба – чистое поле да добрый конь. Это всё дрянь, чем набивают головы ваши и академии, и книжки, и философии. Запорожье – вот наука! Там только наберётесь разуму! (к трактирному) Эй, трактирный! Ставь нам скорее на стол всё, что есть. Не надо пампушек, медовиков и других пундиков. Тащи нам всего барана, козу давай, меды сорокалетние. Да горелки побольше, чистой, пенной горелки, чтобы играла, как бешеная. Ну, боже благослови! Будьте здоровы, сынки, и ты Остап, и ты Андрий. Чтобы вы на войне всегда были удачливы; чтобы бусурманов били, и турков бы били, и татарву били бы; когда ляхи полезут, то и ляхов били бы! А признайтесь, сынки, крепко стегали вас берёзовыми и свежим вишняком и, чай, не только по субботам?

Остап. Нечего, батько, вспоминать, что было, то прошло.

Андрий. Пускай теперь кто-нибудь зацепит! Вот пусть только подвернётся теперь какая-нибудь татарва, будет знать, что за вещь казацкая сабля!

Тарас Бульба. Добре, сынку, ей-богу, добре! Да когда на то пошло, и я с вами еду. Какого дьявола мне здесь ждать? Чтоб я стал гречкосеем, домоводом? Глядеть за овцами да за свиньями да бабиться с женой? Да пропади оно! Я казак, не хочу. Ей-богу, поеду! Завтра же едем! Зачем откладывать! К чему нам всё это? На что эти горшки? (Разбивает горшок.) Первый долг и первая честь казака – защитить родную землю-мать от бусурманов.

 

Сценка 5

 

Торгівля продовжується.

• Дідусю, а по чім ваша картопля?
• По десять карбованців.
• А чи добра ваша картопелька?
• Та ти знаєш, дочко, як без сала, то недобра, а як із салом, то й за вуха не відтягнеш.

 

 

Сценка 6

 

• Тітонько, а по чім яйця?
• Цілі по два карбованці, а биті по п’ятдесят копійок.
• То набийте мені три десятки!

Виконується український танець.

 

Інсценізація уривка з твору «Травнева ніч, або Утоплена»

Левко. Гром, хохот, песни слышались всё тише и тише. Смычок умирает, теряя неясные звуки в пустоте воздуха. Всё стало пусто и глухо.

(Тихо звучит песня «Ніч яка місячна».)

Левко (садится кака пенёк, задумался). И на речке тихо. Даже камыш не шевельнётся.

(Появляется хоровод русалок, водят хоровод, от них отходит панночка.)

Панночка (плачет, вытирает слёзы волосами, обращается к Левку). Парубок, найди мне мою мачуху. Я ничего не пожалею для тебя. Я награжу тебя… Она страшная відьма: не было от неё покоя мне на белом свете. Она вывела румянец своими  нечистыми чарами с щёк моих. Погляди на мою шею: на ней синие пятна от железных когтей её. Посмотри на очи: они не глядят от слёз. Найди её, парубок. Она здесь, она на берегу, играет в хоровод. Но она лукава и хитра, она приняла вид утопленницы.

(Голоса из хоровода)

- Давайте в ворона, давайте играть в ворона.

- Кому же быть вороном?

(из толпы выходит девушка):

- Я буду вороном!

(Девушки разбегаются, она их довит. Схватила одну девушку.)

Левко (встаёт). Вон ведьма.

(Русалки окружают мачеху и уводят её).

 

Сценка 7

Селяни ідуть з ярмарку.

• Купив, чоловіче, те що казала?
• Ні.
• А гроші де?
• Нема.
• А де ж ти їх дів?
• А от де: за чоботи просили чотири, а я давав три – це сім; карбованця туди – карбованця сюди – от і всі десять.

 

 

Сценка 8

 

• Діду, корову продав?
• Продав.
• А гроші ж де?
• Воно бач, стара… Та ж ополоника купив.

 

Сценка 9

 

• От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх зразу гроші й витягли.
• А в тебе?
• Е, ти думаєш, що й я дурний. Я їх попомучив. У кумів зранку гроші витягли, а в мене аж увечері.

Співають дівчата:

Цвіте терен, цвіте терен,

Та й лист опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.