Розробки уроків до курсу "Визначні постатті України"

Про матеріал

Пропоноване видання створене з метою надати методичну та практичну допомогу вчителям, які відкладають курс «Видатні постаті України середини ХVІ—ХVІІІ століть». Розробки уроків складено згідно з чинною навчальною програмою «Видатні постаті України середини ХVІ—ХVІІІ століть» Лівун Н. А., Островський В. В.

Розробки уроків містять змістовний систематизований матеріал, щодо використання різноманітних методів і прийомів навчання

У посібнику наведено плани-конспекти уроків з усіх тем, додаткові варіанти до кожного уроку, які вчитель може використовувати на свій розсуд. Для кожного уроку зазначено тип, мету обладнання, що використовують. Для проведення етапів актуалізації та закріплення знань пропоновано завдання і прийоми їх виконання, які розраховані на розвиток пізнавальної активності учнів.

Для проведення етапу вивчення нового матеріалу розроблено розгорнутий план з рекомендаціями щодо різноманітних форм і прийомів його проведення. Зазвичай це групові форми роботи, які чергуються з фронтальними й такими, що передбачають постійну активну участь учня в роботі на уроці. Головна мета такої роботи—не лише здобуття учнем певних знань, але й розвиток його здібностей. А якщо цей процес протікає в атмосфері співпраці, то ефективність навчання є найвищою. Урок завершують різноманітні види домашнього завдання, випереджальні, з нагадуванням, до чого учні мають підготуватися заздалегідь, щоб не витрачати час на уроці.

Уроки узагальнення і систематизації знань подані у формі захисту учнівських творчих робіт.

Сподіваємося, що посібник надасть реальну допомогу підчас підготовки та проведення уроків.

Перегляд файлу

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………………………….3

Програма курсу Визначні постаті України……………………………………………4

Урок № 1. Вступ……………………………………………………………………….22

Урок № 2. «Некоронований король України» Василь-Констянтин Острозький…..25

Урок № 3. Роксолана—найвідоміша українська бранка…………………………….30

Урок № 4. «Український кондотьєр» Дмитро Байда-Вишневецький………………33

Урок № 5. Козацький володар Молдови Іван Підкова………………………………37

Урок № 6. «Цар Наливай» Северин Наливайко……………………………………..38

Урок № 7. Самійло Кішка……………………………………………………………..41

Урок № 8. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний………………………………..45

Урок № 9. Узагальнювальний………………………………………………………...57

Урок № 10. Український «Гуттенберг» Іван Федоров………………………………59

Урок № 11. Гальшка Гулевичівна…………………………………………………….61

Урок № 12. Іов Борецький…………………………………………………………….65

Урок № 13. Український церковний реформатор Петро Могила…………………..70

Урок № 14. Узагальнювальний……………………………………………………….79

Урок № 15. Творець козацької держави Богдан Хмельницький……………………80

Урок № 16. Творець козацької держави Богдан Хмельницький……………………85

Урок № 17. Сини батька Хмеля……………………………………………………….90

Урок № 18. Сподвижники великого гетьмана. Іван Богун, Максим Кривоніс, Данило Нечай, Станіслав Морозенко………………………………………………...96

Урок № 19. «Хмельницький галицької землі» Семен Височан……………………..99

Урок № 20. «Великий страх Московії» Іван Виговський………………………......101

Урок № 21. «Між молотом і наковальнею». Петро Дорошенко…………………...108

Урок № 22. «Урус-шайтан» Іван Сірко……………………………………………...113

Урок № 23. Узагальнювальний……………………………………………………...118

Урок № 24. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа....120

Урок № 25. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа....126

Урок № 26. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа....131

Урок № 27. Гетьман-емігрант Пилип Орлик……………………………………….140

Урок № 28. Павло Полуботок………………………………………………………..148

Урок № 29. Останній гетьман України……………………………………………...153

Урок № 30. Петро Калнишевський—останній кошовий отаман…………………..161

Урок № 31. «Славний син карпатських гір» Олекса Довбуш……………………...163

Урок № 32. «Славний син карпатських гір» Олекса Довбуш……………………...167

Урок № 33-34. Узагальнювальний…………………………………………………..169

Урок № 35 Підсумкове узагальнення……………………………………………….170

Використані джерела………………………………………………………………..177

Додатки………………………………………………………………………………181

ПЕРЕДМОВА

Уроки узагальнення і систематизації знань подані у формі захисту учнівських творчих робіт.

Сподіваємося, що посібник надасть реальну допомогу підчас підготовки та проведення уроків.

ПРОГРАМА КУРСУ

ВИДАТНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ ХУІ-ХУПІ СТОЛІТЬ

8 клас

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В умовах становлення українського громадянського суспільства, перед історичною освітою постає завдання запропонувати підростаючому поколінню не лише сукупність знань, але й сприяти формуванню його національної свідомості, почуття гордості за власний народ і державу, бажання сприймати ідеї гуманізму та загальнолюдських цінностей. Серед таких цінностей - розуміння й усвідомлення місця і ролі особи в історичному процесі.

Життєписи історичних осіб постійно ставали і стають предметом професійних зацікавлень багатьох представників суспільствознавчих дисциплін. З наукової точки зору персоналістика, як складова історіографії, продовжує користуватися незмінною популярністю у колах дослідників минулого.

Постійною є цікавість учнів до видатних людей минувшини. Це пояснюється не лише привабливістю біографічного матеріалу конкретних осіб, але і тим, що крізь призму їхнього життя можна розкрити усю розмаїтьність реальних історичних обставин, краще зрозуміти ті умови, в контексті котрих вони діяли. Окрім того, знайомство школярів з життєписами видатних діячів не тільки розважає, а й змушує задуматись над сутністю влади, величчю, внутрішніми переживаннями, місцем можновладців і простих людей в оточуючому світі, над обов'язками, ступенем особистої свободи.

За радянських часів вирішальну роль в історії відводили народним масам. Однак вона не може відбуватися без конкретних персон та поза їхньою свідомістю, ментальністю, ідеологією чи соціальною поведінкою. Загальний хід суспільного розвитку визначається геополітичними, природними, іншими об'єктивними закономірностями, а видатні постаті змушені діяти у рамках оточуючого їх середовища. Вивчення персоналістики допоможе учням зрозуміти причини, через котрі діяльність найвідоміших постатей України не привела до здійснення їхніх мрій та планів: не вдалося зберегти незалежності держави. Тому знайомство школярів з історичними особистостями відзначається на сьогодні науковою новизною й навчально-виховною актуальністю.

Мета курсу. 1. Ознайомити учнів з життєписом та діяльністю видатних особистостей України кінця ХУІ-ХУПІ століть; показати їх вплив на хід історичного процесу; сприяти осмисленню ролі людини в історії.

Формувати історичні уміння і навички, розуміння цілісності суспільного життя, розвивати логічне мислення учнів. Вчити працювати з додатковою літературою, на її основі аналізувати різноманітні події і явища, робити висновки. Розвивати вміння висловлювати свої думки як усно, так і письмово, бачення різноманітних способів розв’язання однотипних проблем.
Виховувати особистісні бачення, почуття толерантності і поважного ставлення до інших точок зору, риси громадянської самосвідомості.

Особливості, структура та зміст програми. Запропонований курс дає змогу учням, досліджуючи особисте життя та діяльність видатних людей, глибше розуміти історичний процес, осмислити місце і роль особи в ньому.

Програма «Видатні постаті України середини ХУІ-ХУШ століть» розрахована на один рік навчання - тридцять п'ять годин у восьмому класі і може використовуватись при вивченні як окремого допрофільного курсу, так і з класах з поглибленим вивченням історії. Тематика підібрана і складена відповідно до програми загальноосвітніх навчальних закладів з історії України, а також вікових можливостей та особливостей психолога школярів даного віку. Кожен змістовий блок містить вимоги до загальноосвітньої, підготовки учнів.

В процесі вивчення окремих тем варто поєднувати самостійну дослідницьку роботу восьмикласників з розповідями вчителя. Обов'язковою є демонстрація різноманітних зображені постатей. Педагог повинен залучати учнів до роботи з додатковою літературою, вчити аргументовано і толерантно відстоювати свою точку зору.

Для додаткової мотивації та залучення дітей до пошукової роботи в запропонованому курсі передбачені уроки узагальнення. їх рекомендовано проводити у формі захисту учнівських творчих робіт. Школярі можуть написати реферат, підібрати джерела та документи дії вивчення життя і діяльності того чи іншого історичного діяча, зібрати картотеку книг і статей з даної проблематики, скласти кросворди, ребуси, підготувати малюнки, портрети тощо.

Запропонована програма не обмежує творчості вчителя, тому кожен педагог може доповнювати її на власний розсуд і змінювати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми, і порушуючи хронологічної та логічної послідовності.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів/учениць

Урок 1. Вступ.

Основна мета та завдання курсу. Загальна характеристика українських земель упродовж середини ХУІ-ХУШ століть. Роль особи в історії.

Учні/учениці повинні: - усвідомлювати необхідність вивчення курсу, його місце в системі шкільної історичної освіти; - орієнтуватися в перебігу українського історичного процесу упродовж середини ХУІ-ХУШ століть.

Урок 2. «Некоронований король України» Василь-Костянтин Острозький. Родина Острозьких. Політична діяльність князя В.-К. Острозького. Люблінська унія і українська опозиція. Князь і козацтво. Академія в Острозі. Князь В.-К. Острозький і Берестейська унія: трансформація поглядів. Останні роки життя.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Василя-Костянтина Острозького

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Василя-Костянтина Острозького, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані і:; життєписом Василя-Костянтина Острозького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Василя-Костянтина Острозького; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Василя-Костянтина Острозького; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Василя-Костянтина Острозького - зіставляти та порівнювати життєписи Василя-Костянтїна Острозьке та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Василя-Костянтина Острозького.

Урок 3. Роксолана – най-відоміша українська бранка. Татарське лихоліття на галицькій землі. Настя Лісовська. Шлях до Стамбула. Дружина султана. Двірцеві інтриги і таємниці. Зв'язки з Україною. Роксолана в творах мистецтва

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначені понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Насті Лісовської.

Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать Насті Лісовської, використовувати історичні джерела для її характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Насті Лісовської, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Насті Лісовської; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Насті Лісовської; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями явищами, пов'язаними із життє-писом Насті Лісовської; - зіставляти та порівнювати життєписи Насті Лісовської та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Насті Лісовської.

Урок 4. «Український кондо-тьєр» Дмитро Байда-Вишне-вецький.

Нащадок князів і королів. Фундатор Запорозької вольності. На службі у монархів. Дмитро Байда-Вишневецький у поезії та народній творчості.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Дмитра Вишневецького.

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Дмитра Вишневецького, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Дмитра Вишневецького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Дмитра Вишневецького уста-новлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами ,.подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Дмитра Вишневецького; - зіставляти та порівнювати життєписи Дмитра Вишневецького та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Дмитра Вишневецького.

Урок 5. Козацький володар Молдови Іван Підкова.

Походження козацького ватажка. «Вода, що гнула підкови» -версії про прізвище та прізвиська Івана Підкови. Походи в Молдавію. Молдавський володар. Мужня смерть.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Підкови.

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Івана Підкови, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Підкови, визначати їх хронологічну послідовність,: віддаленість віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, дов'язані із життєписом Івана Підкови; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Підкови; — установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Підкови; - зіставляти та порівнювати життєписи Івана Підкови та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Івана Підкови.

Урок 6. «Цар Наливай» Северин Наливайко.

Дитинство та юність Северина Наливайка. Сотник князя В.-К. Острозького. Молдовський похід. Козацький гетьман. Солоницька трагедія. Легенда про розпеченого мідного бика - страта Северина Наливайка.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Северина Наливайка.

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Северина Наливайка, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Северина Наливайка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мов-ленні поняття і терміни, по-в'язані із життєписом Северина Наливайка.

Урок 7. Самійло Кішка.

Перші згадки про Самійла Кішку. Самійло Кішка і козацькі морські проходи. Турецька неволя і славна втеча. Молдавська кампанія і Лі-вонська війна. Самійло Кішка в українській літературі.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життє-писом Самійла Кішки.

Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать Самійла Кішки, використовувати історичні джерела для його характеристики; синхронізувати події, пов'язані із життєписом Самійла Кішки, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Самійла Кішки; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основ-них і історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Самійла Кішки; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, і явищами, пов'язаними із життєписом Самійла Кішки; — зіставляти та порівнювати життєписи Самійла Кішки та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Самійла Кішки

Урок 8. Гетьман Петро Конаше-вич-Сагайдачний.

Дитячі роки Петра Сагайдачного. Формування світогляду. Прихід на Січ. Створення регулярного козацького війська. Походи у Крим і Туреччину. Московський похід. Культурно-просвітницька діяль-ність. Автономістські настрої гетьмана. Хотинська кампанія 1621-1622 рр. Доля золотого меча Петра

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних і об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Петра Сагайдачного. Учні/учениці повинні уміти: — описувати постать Петра Сагайдачного, використовувати історичні джерела для його характеристики; — синхронізувати події, пов'язані із життєписом Петра Сагайдачного, І визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Петра Сагайдачного; — показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Петра Сагайдачного; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Петра Сагайдачного; - зіставляти та порівнювати життєписи Петра Сагайдачного та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Петра Сагайдачного.

Урок 9 . Узагальнювальний

Урок 10. Український «Гуттен-берг» Іван Федоров.

Московський і Заблудівський періоди в житті Івана Федорова. Переїзд в Україну. Книгодруку-вання у Львові. Засновник друкар-ні в Острозі. Роль Івана Федорова у розвитку українського книго-друкування.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Федорова,

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Івана Федорова, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Іван Федорова, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терени, пов'язані із життєписом Івана Федорова; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Федорова - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Івана Федорова; — зіставляти та порівнювати життєписи Івана Федорова та історичних І постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Івана Федорова.

Урок 11. Гальшка Гулевичівна.

Перша українська меценатка. Ста-новлення Києво-Могилянської ака-демії. Покровителька Київського братства. Опіка Луцького братства.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Гальшки Гулевичівни.

Учні/учениці повинні уміти, - описувати постать Гальшки Гулевичівки, використовувати історія джерела для її характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Гальшки Гулевичівки визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Гальшки Гулевичівни; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Гальшки Гулевичівни; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєпис м Гальшки Гулевичівни; - зіставляти та порівнювати життєписи Гальшки Гулевичівни та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Гальшки Гулевичівни,

Урок 12. Іов Борецький. Стано-вище української церкви на початку XVII століття. Початки життєпису Іова Борецького. Львівський період діяльності. Заснування Київської братської школи. Митрополит і полеміст. Спадщина Іова Борецького

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Іова Борецького. Учні/учениці повинні уміти:: - описувати постать Іова Борецького, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Іова Борецького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; — використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Іова Борецького; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Іова Борецького; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Іова Борецького; — зіставляти та порівнювати життєписи Іова Борецького та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Іова Борецького.

Урок 13. Український церковний реформатор Петро Могила.

Нащадок молдавських господарів. Від чернецтва до митрополичої кафедри. Реформи Петра Могили. Учений-богослов. Культурно-прос-вітницька діяльність. Внесок Петра Могили в розвиток української церкви та культури.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Петра Могили. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Петра Могили, використовувати історичні джерела для його характеристики; — синхронізувати події, пов'язані із життєписом Петра Могили, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Петра Могили; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Петра Могили; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Петра Могили; - зіставляти та порівнювати життєписи Петра Могили та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Петра Могили.

Урок 14. Узагальнювальний

Уроки 15-16. Творець козацької держави Богдан Хмельницький. Походження гетьмана. Версії щодо місця народження Богдана Хмельницького. Битва під Цецорою. Турецький полон. Тернистий шлях до булави. «Батько психологічних во-єн». Володар України. Між двох вогнів. Таємниці дипломатії Богдана Хмельницького. Переяславська рада. Березневі статті. Сучасники та нащадки про великого гетьмана.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Богдана Хмельницького. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Богдана Хмельницького, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Богдана Хмельницького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Богдана Хмельницького; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Богдана Хмельницького; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Богдана Хмельницького; - зіставляти та порівнювати життєписи Богдана Хмельницького та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Богдана Хмельницького.

Урок 17. Сини батька Хмеля.

Сім'я Богдана Хмельницького. Молдавська корона чи гетьманська булава? Гетьманство Юрася Хмель-ницького.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Тимоша і Юрія Хмельницьких, використовувати історичні джерела для його характеристики; — синхронізувати події, пов'язані із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Тимоша і Юрія Хмельницьких; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, і явищами; — зіставляти та порівнювати життєписи Тимоша і Юрія Хмельницьких та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистостей Тимоша і Юрія Хмельницьких.

Урок 18. Сподвижники великого гетьмана. Іван Богун, Максим Кривоніс, Данило Нечай, Станіслав Морозенко. Полковник Данило Нечай. Іван Богун: шлях від величі до Руїни. Максим Кривоніс: «Мандрівний шотландець». Полковник Станіс-лав Морозенко.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького.

Учні/учениці повинні уміти:

- описувати постаті сподвижників Богдана Хмельницького, використовувати історичні джерела для їх характеристик; - синхронізувати події, пов'язані із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; — використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписами сподвижників Богдана Хмельницького; - зіставляти та порівнювати життєписи сподвижників Богдана Хмельницького та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистостей сподвижників Богдана Хмельницького.

Урок 19. «Хмельницький галицької землі» Семен Висо-чан. Походження родини Ви-сочанів. Семен Височан. Вата-жок повстання. Взяття Пнівсь-кого замку. Соратник Івана Бо-гуна. Лисянський полковник. За-вершення життєвого шляху.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Семена Височана. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Семена Височана, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Семена Височана, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; — використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Семена Височана; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Семена Височана; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Семена Височана; — зіставляти та порівнювати життєписи Семена Височана та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Семена Височана.

Урок 20. «Великий страх Московії» Іван Виговський.

Шляхетський рід Виговських. Генеральний писар Богдана Хмельницького. Гадяцька угода. Битва під Конотопом. Сенатор і київський воєвода. Закінчення життєвого шляху Івана Ви-говського. Загадка місце-поховання гетьмана.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Виговського. Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Івана Виговського, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Виговського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Виговського; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Виговського; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Івана Виговського; зіставляти та порівнювати життєписи Івана Виговського та історичним постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Івана Виговського.

Урок 21. «Між молотом і на коваль-нею». Петро Дорошенко — штрихи до портрета.

Онук козацького гетьмана. Участь у Національно-визвольній війні. До-рога до гетьманства. Спроба об'єднання Лівобережної та Правобережної України. Дипломатія Петра Дорошенка. Знамениті нащадки гетьмана.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Петра Дорошенка.

Учні/учениці повинні уміти: описувати постать Петра Дорошенка, використовувати історичні джерела для його характеристики;

синхронізувати події, пов'язані із життєписом Петра Дорошенка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Петра Дорошенка; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Петра Дорошенка;
установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями,явищами, пов'язаними із життєписом Петра Дорошенка;
зіставляти та порівнювати життєписи Петра Дорошенка та історичних постатей відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Петра Дорошенка.

Урок 22. «Урус-шайтан» Іван Сірко.

Славний син Слобожанщини. Як козаки мушкетерам помагали. Незмінний кошовий. Суперечливість дій та вчинків. Лист турецькому сул-тану: міфи і реальність. Смерть Івана Сірка та доля його останків.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Івана Сірка

Учні/учениці повинні уміти:описувати постать Івана Сірка, використовувати історичні джерела для його характеристики;

синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Сірка виз-начати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Сірка; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних життєписом Івана Сірка; установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Івана Сірка; зіставляти та порівнювати життєписи Івана Сірка та історичних постатей відповідного періоду;

висловлювати своє ставлення до особистості Івана Сірка.

Урок 23. Узагальнювальний

Уроки 24-26. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа. Мазепи-Колединські і Україна. Королівсь-кий повірений, що став українським гетьманом. Кавалер ордена Св. апостола Андрія Первозванного. Семен Палій - колонізатор Правобережжя. Повстання Палія 1702— 1704 рр. Відносини між С. Палієм та І. Мазепою. Постать пол-ковника в народній творчості. Іван Мазепа — союзник Карла XII. Полтавська катастрофа. Останні дні гетьмана. Культурно-освітня політи-ка гетьмана. Іван Мазепа як поет і літературний герой. Іван Мазепа в оцінках сучасників.

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєпис м Івана Мазепи.

Учні/учениці повинні уміти: описувати постать Івана Мазепи використовувати історичні джерела для його характеристики;

синхронізувати події, пов'язані із життєписом Івана Мазепи, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від. сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Івана Мазепи; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Івана Мазепи;
установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Івана Мазепи зіставляти та порівнювати життєписи Івана Мазепи та історичних'
постатей відповідного періоду;
висловлювати своє ставлення до особистості Івана Мазепи.

Урок 27. Гетьман-емігрант Пилип Орлик. Пилип Орлик - дитинство та юнацькі роки. Права рука гетьмана Івана Мазепи. «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська». Невтомний борець за незалежність українських земель. Швецький період життя Пилипа Орлика. Вимушена мандрівка Європою. Відомий нащадок: Григір Орлик - генерал-поручик Людовіка ХV.

Учні/учениці повинні знати:

дати подій, визначення поняття і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Пилипа Орлика

Учні/учениці повинні уміти:

описувати постать Пилипа Орлика, використовувати історичні джерела для його характеристики;
синхронізувати події, пов'язані із життєписом Пилила Орлика визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані життєписом Пилипа Орлика;
показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом П. Орлика;
установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами явищами, пов'язаними із життєписом Пилипа Орлика;
зіставляти та порівнювати життєписи Пилипа Орлика та інших постатей відповідного періоду;
висловлювати своє ставлення до особистості Пилипа Орлик:

Урок 28. Павло Полуботок. Козацько-старшинський рід Полу-ботків. Друг російської корони чи «мазепинець»? Наказний гетьман. Відносини з Малоросійською колегією. Візит до Петербурга та арешт. Таємниця скарбів Павла Полуботка.

Учні/учениці повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічні об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Павла Полуботка

Учні/учениці повинні уміти:

описувати постать Павла Полуботка, використовуючи історичні джерела для його характеристики;
синхронізувати події, пов'язані із життєписом Павла ІІолуботка визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
використовувати мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Павла Полуботка;
показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Пала Полуботка;
установляти причинно-наслідкові зв'язки між фактами, і явищами, пов'язаними із життєписом Павла Полуботка;
зіставляти та порівнювати життєписи Павла Полуботка та інших постатей відповідного періоду;
висловлювати своє ставлення до особистості Павла Полуботка.

Урок 29. Останній гетьман України.

Пастух Розум, що став графом Розумовським. Президент Петер-бурзької академії наук. Відновлення гетьманства в Україні. Відбудова Батурина. Реформи гетьмана Кирила Розумовського. Наступ царизму. Ліквідація Гетьманщини. Останні роки життя Кирила Розумовського.

Учні/учениці повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічні об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Кирила Розумовського

Учні/учениці повинні уміти:

описувати постать Кирила Розумовського, використовуючи історичні джерела для його характеристики;
синхронізувати події, пов'язані із життєписом Кирила Розумовського визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
використовувати мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Кирила Розумовського;
показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Кирила Розумовського;
установляти причинно-наслідкові зв'язки між фактами, і явищами, пов'язаними із життєписом Кирила Розумовського;
зіставляти та порівнювати життєписи Кирила Розумовського та інших постатей відповідного періоду;

Урок 30. Петро Калнишевський -останній кошовий отаман.

Походження Петра Калнишевсь-кого. Шлях до влади. Поборник прав Запорозької Січі. Зруйнування Нової Січі. Соловецький в'язень

Учні/учениці повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічні об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Петра Калнишевського

Учні/учениці повинні уміти:

описувати постать Петра Калнишевського, використовуючи історичні джерела для його характеристики; синхронізувати події, пов'язані із життєписом Петра Калнишевського визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення використовувати мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Петра Калнишевського; показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Петра Калнишевського; установляти причинно-наслідкові зв'язки між фактами, і явищами, пов'язаними із життєписом Петра Калнишевського; зіставляти та порівнювати життєписи Петра Калнишевського та інших постатей відповідного періоду;

Уроки 31-32. «Славний син Карпатських гір» Олекса Довбуш.

Правди та легенди про на-родження Олекси Довбуша. Походи О. Довбуша 1738-1743 рр. Польсько-шляхетські війська в боротьбі з опришками

О. Довбуша. Активізація загону опришків у 1744— 1745 рр. Обставини трагічної загибелі ватажка. Вірні побратимі Олекси Довбуша. Народна творчість про ватажка. Олекса Довбуш в художній літературі. Образот-ворча довбушіана. Образи Олекси Довбуша в музиці та кінема-тографії. Олекса Довбуш -розбійник чи національний герой?

Учні/учениці повинні знати: дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об'єктів, історичних джерел, пов'язаних із життєписом Олекси Довбиша.

Учні/учениці повинні уміти: - описувати постать Олекси Довбиша, використовувати історичні джерела для його характеристики; - синхронізувати події, пов'язані із життєписом Олекси Довбиша, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; - використовувати у мовленні поняття і терміни, пов'язані із життєписом Олекси Довбиша; - показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об'єктів, пов'язаних із життєписом Олекси Довбиша; - установлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, подіями, явищами, пов'язаними із життєписом Олекси Довбиша; - зіставляти та порівнювати життєписи Олекси Довбиша та історичних постатей відповідного періоду; - висловлювати своє ставлення до особистості Олекси Довбиша.

Уроки 33-34. Узагальнювальні

Урок 35. Підсумковий

Автори:

Лівун Наталія Анатоліївна, учитель-методист, учитель історії Пнівської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів Надвірнянської районної ради Івано-Франківської області;

Островський Валерій Васильович, завід. відділом суспільних дисциплін лабораторії суспільно-філологічних дисциплін Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

УРОК № 1

Тема. Вступ

Мета: ознайомити учнів із завданнями і метою курсу «Видатні постаті України середини ХVІ-ХVІІІ століть» охарактеризувати основні історичні події України середини ХVІ-ХVІІІ століть; вчитися встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, відстежувати закономірності в розвитку подій; розвивати інтерес і повагу до історії України.

Обладнання: відеофільм «Невідома Україна» серія 27 «Литовсько-Руська держава», та серія 34 «Життя за Литовськими статутами», портрети видатних діячів (додаток).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя.

Колись Господь Бог ділив землю. Усі народи стали в чергу і кожний тягнув свій жеребок. Кому яка земля дісталася, туди і йшли вони її освоювати. Не прийшли за землею лише українці. Бог запитав їх:

--А чому ви не прийшли за землею?

Ми молилися, --відповіли вони.

Відповідь сподобалася Богові, і він віддав українцям найкращу землю, яку залишив собі. Тією землею була Україна.

Це легенда. Але в ній прихований глибокий сенс. Вчений Братко-Кутовський, досліджуючи походження назви нашої країни дійшов висновку, що наші далекі предки вкладали в це слово такий зміст: «земля, вкраяна, виділена і наділена Богом», Отже, не «окраїна» якої-небуть чужоземної держави (Росії, Польщі), «вкраяна», «украяна». Спочатку слово вживалося з наголосом на перше «а». Ненаголошене «я» з часом трансформувалося н «Ї», і поступово утвердилася назва «Україна».

Історія України надзвичайно багата, цікава і повчальна і тому курс «Визначні постаті України», який ми розпочнемо вивчати сьогодні, допоможе вам краще зрозуміти й усвідомити проблеми української історії впродовж тисячоліття. Як писав М. Грушевський: «Уся надія в нас, вся сила в народі», маючи на увазі українську еліту, яка кермує народом у його визвольних змаганнях за кращу долю. Народ є рушійною силою історичного процесу, але на чолі його стоять провідники церковні ієрархи, земельні володарі, козацька старшина,. Ознайомившись з думками й помислами тих осіб, які визначали українську політику в різні епохи, ви зможете краще збагнути й осягнути перебіг історичних подій середини ХVІ-ХVІІІ століть, причини наших перемог і поразок.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Основні завдання та мета курсу

Вчитель ознайомлює учнів з метою та завданням курсу за змістом програми.

2. Загальна характеристика українських земель упродовж середини ХVІ-ХVІІІ століть.

Перегляд відеофільму «Невідома Україна» серія 27 «Литовсько-Руська держава» та серія 34 «Життя за Литовськими статутами»[41.C 27,34]

Прийом «Пошта»

Кожному учню пропонується визначити свою «адресу» в класній кімнаті. Ряди парт гратимуть роль вулиць, самі парти або столи - будинків. Учні на аркушах записують питання за фільмом, пишуть адресу однокласника (1-ша Зелена вулиця, будинок 3, Олені), свою зворотну адресу і з допомогою листоноші відправляють записку адресату. Адресати повинні письмово відповісти на питання. За командою вчителя гра зупиняється й оцінюються декілька «листів». Найвищу оцінку одержують ті, хто поставив цікаве питання й отримав на нього правильну відповідь.

3. Роль особи в історії.

Розповідь вчителя

Ознайомлення учнів із структурою курсу, перегляд портретів.

Прийом « Місткий кошик»

На аркуші паперу діти малюють кошик, на якому пропонується написати історичні персоналі про які згадувалося вище. Головне, щоб «кошик» був заповнений доверху. Через певний час учитель зупиняє гру і просить одного з учнів зачитати слова. Учні викреслюють осіб, які повторюються в їх записах. Переможцем виявиться учень, у якого більше за інших записано імен, тобто в якого найбільш місткий кошик для знань.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Моя теза»

Пропонується учням записати одним реченням на аркуші паперу головну ідею уроку. Робота у парах, кожен за сорок п’ять секунд спробує переконати партнера, що саме його теза важливіша за інші. А далі пара на таких саме умовах переконує іншу про важливість уже їхньої спільної тези.

Об’єднана четвірка переконує іншу, і так доти, доки половина учасників не вибере свого речника, який від їхнього імені захищатиме спільно вибрану тезу, сперечаючись із речником іншої команди. Дайте кожному учасникові три хвилин на те, щоб одним реченням на окремому аркуші паперу написати підсумок вивченого. Кожен чіпляє свій аркуш на велику дошку. Учасники групують аркуші відповідно до їхнього змісту й мотивують свої рішення. Кількість тематично схожих висновків згодом визначатиме колективну думку про головну ідею заняття й полегшуватиме загальний підсумок вивченого.

V. Підсумки уроку

Прийом « Підіб’ємо підсумки»

Кожен учень з місця промовляє

На уроці я...

- дізнався...

- зрозумів...

- навчився...

- найбільший мій успіх - це...

- найбільші труднощі я відчув...

- я не вмів, а тепер умію...

- я змінив своє ставлення до...

- на наступному уроці я хочу...

Оцінювання учнів

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Написати есе «Роль особи в історії»

УРОК № 2

Тема. «Некоронований король України» Василь-Констянтин Острозький

Мета: : з’ясувати значення діяльності В. К. Острозького у розвитку культури України та результати його діяльності; розвивати в учнів уміння складати розповідь, в логічній послідовності висвітлювати історичні події, розвивати навички усного мовлення та роботи з джерелами інформації; на прикладах діяльності В. К. Острозького виховувати в учнів почуття любові до Батьківщини і свого народу.

Обладнання: підручник Історія України 8 клас В.С. Власов; карта, роздатковий матеріал, додаток № 1, фрагмент відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія «Люблінська унія», відеофільм «Невідома Україна» серія 37 «Острозька академія», портрет Василя-Констянтина Острозького.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Родина Острозьких.

Розповідь вчителя

Наприкінці ХV—ХVІ ст. основними станами української еліти були: князі, шляхта (пани, зем'яни, бояри), духовенство. Князі обіймали головні адміністративні (керівні) посади на українських землях Литовсько-Польської держави.

Станові права шляхти набули завершеного вигляду після прийняття Першого Литовського статуту 1529 р. і Другого Литовського статуту 1566 р. За шляхтичами визнавалася необмежена влада над селянами, вони вільно розпоряджалися землеволодінням, звільнялися від повинностей і податків. Вище духовенство, поповнювалися вихідцями зі шляхетських і князівських родів. Одним з найбільших княжих родів на Україні був рід Острозьких (біографічна довідка за додатком № 1.)

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 9 «Особистість»

Бесіда.

1. Що за свідченням секретаря посла папи римського у Варшаві, перешкоджало князеві В-К Острозькому посісти престол короля Речі Посполитої?

2. Як ця обставина характеризує становище українських земель під владою Польщі?

2. Політична діяльність князя В.-К. Острозького. Люблінська унія і українська опозиція.

Учитель знайомить учнів з передумовами підписання Люблінської унії.

Робота з документом (Готується як роздатковий матеріал) [15. C.12]

Текст 1 « Українські й білоруські магнати… нейшли на зближення з Польщею, їх стримував страх втрати зверхності політичного становища в державі….. але найбільше їх лякало окатоличення, якого зазнала Галичина»

Текст 2 «Зацікавленість унією виявляли українські шляхтичі. Вони думали, що в об'єднаній державі можна буде краще налагодити оборону від турецько-татарських нападів і покласти край шляхетським наїздам на польсько-українському кордонні. Українська шляхта хотіла поліпшити умови торгівлі з країнами Західної Європи, а шляхи торгівлі проходили через Польщу.»

Запитання

Хто і чому з числа представників українського суспільства підтримували або чинили опір укладенню союзу між Польщею і Литвою?

Розповідь вчителя про ставлення В. К. Острозького до Унії

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія «Люблінська унія»[40. C. 73]

Проаналізувати, які наслідки для українських земель мала Люблінська Унія, результат записати у вигляді таблиці

Наслідки Люблінської унії для України

Позитивні	Негативні

3. Князь і козацтво.

Бесіда

1. Чи мала Україна власну державність?

2. Які політичні фактори впливали на умови національного розвитку України?

Робота з текстом

Учитель підсумовує відповіді учнів і пропонує учням прочитати текст «Ставлення Острозького до українського козацтва»

Ставлення до українського козацтва (Готується як роздатковий матеріал)[38.C.9-11]

Були своєрідними; розуміючи важливе стратегічне значення Запорозької Січі як форпосту проти турецько-татарської небезпеки, намагався підтримувати з козаками партнерські стосунки, зокрема, приймаючи їх на службу.

На початку 1590-х років К.В.Острозький вороже поставився до назріваючих козацьких заворушень, які загрожували розгалуженим земельним володінням князівського роду. Під час козацького повстання Христофора (Кшиштофа) Косинського у 1591—1593 роках, незважаючи на ряд невдач, військо, зібране К.В.Острозьким, у вирішальній битві під П'яткою завдало нищівної поразки повстанцям. Шимон Пекалід в хвалебній поемі «Острозька війна» засвідчив м'яке ставлення К.В.Острозького до переможених. Князь обмежився лише вимогою публічного покаяння і присяги козацького ватажка перед родом Острозьких - можна пояснити тим, що Кшиштоф Косинський (згідно з тогочасними джерелами) був родичем князів Острозьких.

К.В.Острозький виступив рішуче проти повстання Северина Наливайка у 1594—1596 роках.

Прийом «Мовники»

Учням пропонується прочитати текст. Далі вони переказують текст колективно. Кожен по черзі називає іменник (або прикметник), який точно ілюструє наступне речення тексту. При цьому кожен наступний учасник має повторити названі попередниками слова. Виграє той, хто жодного разу не зіб’ється.

4. Академія в Острозі.

Перегляд відеофільму «Невідома Україна» серія 37 «Острозька академія»[41.C.37]

Прийом « Мікрофон»

Чи можна В. К. Острозького назвати творцем культурних осередків України?

5. Князь В.-К. Острозький і Берестейська унія: трансформація поглядів.

Робота з текстом «Позиція Костянтина Василя Острозького в релігійній сфері»

Позиція Костянтина Василя Острозького в релігійній сфері (Готується як роздатковий матеріал) [38.C.9-11]

В перший день великого посту замикався в Дубенському монастирі, знімав панські шати, перевдягався в скромний одяг, постив та молився не один день та ніч. Гідний продовжувач справи свого батька; ретельно дбав про українське православ'я. За нього Острог - один з двох титулярних центрів єпархії Східної Волині - стає центром православної духовності. Відзначаючись релігійною толерантністю, К.В.Острозький цікавився творами католицьких богословів, певний час знаходився під впливом протестантизму. 20 жовтня 1592 р. король Сигізмунд III Ваза видав йому привілей виступати захисником прав Руської Церкви і висувати кандидатів на спорожнілі єпископські уряди (посади)

Характерним було ставлення К.В.Острозького до актуального на той час питання об'єднання католиків і православних. Виступивши спочатку на підтримку такого об'єднання (надав кошти Іпатію Потію для поїздки до Риму, К.В.Острозький волів тримати процес під повним власним контролем. Тому, коли в 1594—1596 роках частина духовенства здійснила спробу укласти церковну унію, оминаючи князя, він виступив її рішучим супротивником, різко засуджуючи рішення Берестейського собору; не сподівався, що Іпатій Потій (давній і близький приятель князя), який завдяки його сприянню став єпископом Берестейським та Володимирським, буде опікуватись ввіреною паствою, а його самого буде вважати тільки овечкою, що потребує проводиря.

Прийом «Концентрація»

Клас ділиться на групи. Кожна група отримує текст додатку №1 « Походи» на аркушах. Аркуші перевернуті текстом униз. За сигналом учителя учні перевертають аркуші, читають протягом визначеного часу (1-2 хв.) текст, а потім знову перевертають аркуші та віддають їх учителю. Після цього кожен учень записує в зошиті те, що запам’ятав із тексту. Далі група записує спільний текст на окремому аркуші. Виграє та команда, що найбільш повно відтворить текст.

6. Останні роки життя.

Розповідь вчителя Поступово князь відійшов від участі в політичному і культурному житті країни, доживав в Дубинському замку. Збайдужіння К. В. Острозького до людських справ негативно позначилося на діяльності академії в Острозі, яка на початку XVII століття поступово занепадає.

Помер в 1608 році; був похований в крипті Богоявленської церкви в Острозі.

Після його смерті в Україні настають не найкращі часи, продовжувався процес денаціоналізації української шляхти: нащадки знатних родів переходили до католицтва або унії. Чому ж не знайшлося серед князівської еліти людини, яка б продовжила справу князя Василя?

Дискусія

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Асоціативний кущ»

Яким вам бачиться образ В. К. Острозького? Якою людиною він був? Доберіть епітети до образа князя В. К. Острозького.

V. Підсумки уроку

Підсумкове слово вчителя. Переоцінити значення цієї постаті для України важко. І, хоч князь був звичайною людиною з властивими кожному хитаннями та недоліками, проте його великі справи і його слава заступають їх для нашого покоління. з глибини віків постає перед нами могутній князь-захисник рідної землі, рідної віри, культурний та освітній діяч, мудрий правитель, і пам'ять про нього не померкне в віках

Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Скласти кросворд до теми.

3. Підготувати повідомлення на теми: «Настя Лісовська. Шлях до Стамбула.» «Дружина султана. Двірцеві інтриги і таємниці.» «Зв'язки з Україною.» «Роксолана в творах мистецтва»

УРОК № 3

Тема. Роксолана – найвідоміша українська бранка.

Мета: охарактеризувати постать Насті Лісовської, ознайомити учнів з впливом татарських набігів на Україну; формувати вміння визначати місце і роль видатних діячів в історії; виховувати почуття патріотизму.

Обладнання: карта, роздатковий матеріал, додаток № 2, фрагмент відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія «Татари», портрет В-К. Острозького, пам'ятка «Як скласти історичний портрет?», портрет Роксалани.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

1. Розглянь портрет та дай відповіді на питання.

1. Хто зображений на портреті?

2. Розкажіть про внесок цього діяча в боротьбу за утвердження української культури та національної церкви

Відповідь. Костянтин Острозький.

2. Конкурс на кращий кросворд ( домашнє завдання)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Татарське лихоліття на галицькій землі.

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія «Татари»[40.C.17]

Запитання і завдання

1. Опишіть вигляд і озброєння татар.

2. Яку назву мала татарська держава, розташована на Кримському півострові?

3. Покажіть на карті територію Кримського ханства та Османської імперії. Розповідь вчителя

Турецько-татарські напади були великим лихом для українського народу. Оселившись у Криму, татари часто несподівано нападали на українські землі, палили й грабували села, забирали людей у полон.

У ХV ст. понад 200 тис. українців були викрадені до татарської неволі, у ХVІ ст.—понад 300 тис. чоловік.

Пам'ять про це лихоліття збереглася у народних думах.

Робота з терміном— «дума»

Прослухайте одну з таких дум, записаної у другій половині ХІХ ст.:[27.C.23]

Із-за гори, темненького лісу

Татари йдуть, волиняночку ведуть,

А за нею біжить у погоню батенько її.

Кивнула—махнула білою рукою:

«Вернися, батеньку, вернися, рідненький!

Все ж мене не однімеш, а сам, старенький загинеш:

Занесеш голову на чужую сторону»

Запитання

1. Чому татарських нападників українці називали людоловами?

2. Кого захопили татари в полон?

Розповідь вчителя

Захоплених у полон українців татари продавали в рабство на невільничому ринках.

2. Настя Лісовська. Шлях до Стамбула. Дружина султана. Двірцеві інтриги і таємниці.

3. Зв'язки з Україною.

4. Роксолана в творах мистецтва

Розповідь вчителя

Інформація про Настю Лісовську в межах інформації додатка № 2.

Завдання учням : скласти історичний портрет Роксолани за повідомленнями учнів за темами: «Настя Лісовська. Шлях до Стамбула.» «Дружина султана. Двірцеві інтриги і таємниці.» «Зв'язки з Україною.» «Роксолана в творах мистецтва»

Пам'ятка «Як скласти історичний портрет?»

Історичні умови, в яких формувалася особистість історичної постаті.
Походження. Біографічні дані.
Особистісні якості історичного діяча та умови їх формування.
Навколишнє суспільне середовище. Інтереси якої верстви суспільства виражав діяч.
Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
Засоби досягнення мети.
Основні результати діяльності історичної особи, ставлення до неї сучасників.
Значення діяльності особистості для регіону, країни, світу.
Оцінка діяльності особистості в сучасній науці.

10. Ваше ставлення до цієї історичної особи як людини та історичного діяча.

11. Яку особу сьогодення ви могли б поставити в один ряд з нею? Чому?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Перевірка історичного портрета Роксолани

V. Підсумки уроку

Підсумкове слово вчителя. Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати запитання до теми.

3. Вивчити вірші та дум про Байду-Вишневецького

УРОК № 4

Тема. «Український кондотьєр» Дмитро Байда-Вишневецький.

Мета: познайомити учнів з життєписом Дмитра Вишневецького; зі створенням на українських землях Запорізької Січі; вчитися працювати з історичною картою, визначити причини історичного явища ( на прикладі виникнення козацтва); знаходити необхідну інформацію в історичних текстах; виховувати культуру мовлення, толерантність, демократизм і патріотизм.

Обладнання: підручник Історія України 8 клас В.С. Власов; карта, роздатковий матеріал, фрагмент відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія 70 «Початок Січі. Дмитро Вишневецький», уривки із книги Д. Яворницького «Історія запорозького козацтва», портрет Дмитра Вишневецького.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом « Бліцопитування по ланцюжку»

Перший учень ставить коротке питання другому. Другий - третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь - кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Нащадок князів і королів.

Розповідь вчителя.

Козацький період—це героїчна сторінка нашої історії нашого народу, тож вивчати події тих часів буде цікаво. Ми з вами повинні знати про це історичне явище й пишатися своїм минулим.

Уважно прочитайте тему уроку. Як ви думаєте, про що ми дізнаємося на уроці?

Метод «Мікрофон»

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 37-38 «Особистість»

Бесіда.

1. Які риси середньовічного лицаря були, за свідченням джерел, властиві українському князеві Д. Вишневецькому?

2. Ким за походженням був Дмитро Вишневецький?

3. Поміркуйте, чому українських козаків називають лицарями?

2. Фундатор Запорозької вольності. На службі у монархів.

Розповідь вчителя.

В історії кожної країни існують неповторні сторінки. Запорозьке козацтво є унікальним явищем в історії України.

Гра «Асоціативний ряд»

На дошці учитель схематично малює людину і пропонує учням прикрасити її козацькою атрибутикою, тобто предметами, які асоціюються зі словом «козак» (шаровари, оселедець, шабля, вуса, шапка-бирка тощо—все це ви почуєте від своїх учнів).

Прийом «Термінологічна розминка»

Уучням, поділеним на мікрогрупи, даються два-три поняття. Завдання учнів - записати декілька визначень кожного поняття і потім захистити свою точку зору.

Основні поняття: козак, Січ, козацькі клейноди, старшина, Дике поле, Великий луг, Дніпровські пороги, зимівник

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія 70 «Початок Січі. Дмитро Вишневецький».[40.C.70]

Запитання і завдання

1. Знайдіть на карті, де розташовувалася Запорізька Січ?

2. Проти кого ходив у походи Д. Вишневецький?

3. Як хан намагався покарати козаків?

4. Хто був союзником Д. Вишневецький у боротьбі з татарами?

5. Як загинув Д. Вишневецький?

Розповідь вчителя. Після смерті відважного ватажка історія Січі не припинилась. Протягом ХVІ ст. Січ не припинилась. Також назву «Запорозька Січ» починають застосовувати щодо територій, де сформувався козацький лад. Територія, де проживали козаки, називались Землі Війська Запорізького.

Робота в групах

Учні опрацьовують уривки із книги Д. Яворницького «Історія запорозького козацтва».

1-ша група—Підготувати узагальнений портрет козака-січовика

2-га група—Підготувати розповідь про господарське життя козаків

Виступ груп.

3. Дмитро Байда-Вишневецький у поезії та народній творчості.

Розповідь вчителя. Дотепер народ оспівує подвиги Байди-Вишневецького.

Конкурс на краще виконання віршів та дум про Байду-Вишневецького

Випереджальне завдання.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Використовуючи запропоновані поняття, складіть історичний портрет одного з перших засновників Запорозької Січі: князівський рід, староста, військова справа, організатор, будівництво укріплень, походи на Крим,полон, легенда, Байда.

V. Підсумки уроку

Прийом «Мікрофон»

А зараз уявіть, що ви працюєте репортером солідного історичного видання, під назвою, наприклад, «Нумізмат». Ваш номер готується до друку і вільною лишається одна колонка з таким заголовком: «На сьогоднішньому уроці я дізнався (дізналася)… Що мені сьогодні сподобалося, а що ні?». Що б ви туди написали?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати міні доповіді за темами: « Походження козацького ватажка.», ««Вода, що гнула підкови» -версії про прізвище та прізвиська Івана Підкови.», « Походи в Молдавію. Молдавський володар.», « Мужня смерть.».

УРОК № 5

Тема. Козацький володар Молдови Іван Підкова.

Мета: ознайомити учнів з одним з представників козацької еліти ХVІ ст.; формувати в учнів навички й уміння щодо самоосвітньої діяльності, складати розгорнутий план до вивченого матеріалу; виховувати повагу до історії власного народу.

Обладнання: текст додатка № 4; карта, портрет Івана Підкови.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Фронтальне опитування

1. Назвіть причини виникнення українського козацтва.

2. Що означає слово «козак»?

3. Де і коли виникли перші січі?

4. Що ви знаєте про Д. Вишневецького (Байду)?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

Розповідь вчителя.

Вчитель повідомляє про І. Підкову в межах інформації додатка № 4.

Заочна екскурсія-подорож на Україну ХV—ХVІІ ст. Робота з картою.

Конференція

Кілька учнів заздалегідь підготували міні-доповіді за планом:

1. Походження козацького ватажка.

2. «Вода, що гнула підкови» -версії про прізвище та прізвиська Івана Підкови.

3. Походи в Молдавію. Молдавський володар.

4. Мужня смерть.

Учні уважно слухають міні-доповіді, ставлять питання, уточнюють окремі положення і під керівництвом вчителя складають складний план уроку.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Малюнок на скелі»

Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала Івана Підкову.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Випереджальні завдання: створити презентації та реклами на теми: «Дитинство та юність Северина Наливайка.» «Сотник князя В.-К. Острозького. Молдовський похід.» «Козацький гетьман. Солоницька трагедія.» « Легенда про розпеченого мідного бика - страта Северина Наливайка.»

УРОК № 6

Тема. «Цар Наливай» Северин Наливайко.

Мета: висвітлити діяльність одного з найяскравіших козацьким ватажком Северином Наливайком; розвивати пізнавальну активність учнів, формувати вміння й навички працювати з документами та історичними джерелами; виховувати почуття національної гідності за свій народ, за його героїчне минуле.

Обладнання: таблички з написами «преса». «кінокритики», «рекламні агенти», «журі», портрет Северина Наливайка.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом « Сніжна грудка»

Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів. Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

Розповідь вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми поглибимо знання з теми «Селянсько-козацькі повстання кінця ХVІ ст.,» постільки будемо говорити про одного з козацьких ватажків. Наш урок буде проходити дещо незвичайно, у формі кінофестивалю. Режисери нашого класу працювали над своїми кінострічками дуже наполегливо і вже готові представили їх на суд публіки

( презентації, випереджальне завдання).

Отже, слово для презентації фільмів надаємо режисерам. Лауреатами нашого фестивалю стали чотири фільми: «Дитинство та юність Северина Наливайка.» «Сотник князя В.-К. Острозького. Молдовський похід.» «Козацький гетьман. Солоницька трагедія.» « Легенда про розпеченого мідного бика - страта Северина Наливайка.»

Кожен з режисерів презентує свій фільм

Прес-конференція із журналістами

В ролі журналістів виступають учні класу. Слухаючи презентації, вони підготували кілька запитань кожному режисеру.

Виступ кінокритиків.

Головна задача кінокритиків виявити недоліки, помилки в роботі режисерів. Вони повинні розкритикувати ті роботи, які не мають цінності в історичному жанрі. Кінокритики повинні аргументовано переконати журі в тому, що всі ці недоліки обов'язково необхідно враховувати при виставленні балів.

Виступ рекламних агентів (випереджальне завдання)

Їх задачею є ще раз продемонструвати найкращі ознаки кінофільмів і привернути увагу глядачів.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Розв'яжи кросворд

			1
		2

	3
			4

5
			6

1. Ватажок козацького повстання.

2. Містечко на Волині, де на початку 1593 р. відбулася битва повстанців з польським військом.

3. Ватажок повстання 1591-1593 рр.

4. Місто, де був страчений С. Наливайко.

5. Кривдник К. Косинського

6. Польський гетьман, що придушив повстання на чолі з С. Наливайком.

Відповідь: 1. Наливайко, 2. Пятка, 3. Косинський, 4. Варшава, 5. Острозький,

6. Жолкевський.

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя. Оцінювання учнів.

Сьогодні у нас був незвичайний урок—урок-кінофестиваль. Ви виявили творчі здібності та продемонстрували свої знання. Всі дуже старались, але потрібно визначити переможців серед лаурятів нашого кінофестивалю.

Журі визначає переможців.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготувати повідомлення на тему: «Перші згадки про Самійла Кішку», « Молдавська кампанія С. Кішки», «Участь козаків на чолі С. Кішки у Лівонській війні», «Самійло Кішка в українській літературі».

3. Випереджальне завдання окремому учню вивчити думу «Самійло Кішка»

УРОК № 7

Тема. Самійло Кішка.

Мета: розглянути процес розвитку українського козацтва початку ХVІІ ст. та його роль у боротьбу з іноземними загарбниками; розкрити постать славетного гетьмана Самійли Кішки; розвивати навички роботи з історичною картою та історичними джерелами; на матеріали уроку виховувати повагу до історичного минулого українського народу.

Обладнання: історична карта, уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Козаки» «Військове мистецтво козаків», роздатковий матеріал, текст додатку № 6, портрет Самійла Кішки.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Використовуючи запропоновані словосполучення, складіть історичний портрети ватажка козацького повстання: Северина Наливайка.

Шляхтич із Підляшшя, служив у війську князя Острозького, пан Калиновський, Поділля, Волинь, Полісся, організаторські здібності, відвага, ненависть, спіймали і вбили, відрубали голову і четвертували.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Перші згадки про Самійла Кішку.

Виступ учня з повідомленням на тему «Перші згадки про Самійла Кішку»

Прийом «Продовж розповідь»

Кожен учень по черзі називає речення, але так, щоб була утворена розповідь про почуте. Кожне речення оцінюється в один бал.

2. Самійло Кішка і козацькі морські проходи.

Перегляд уривка з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Козаки» «Військове мистецтво козаків»[42,C.1-3]

Бесіда

1. Яким було військове мистецтво козаків?

2. Яку роль відігравали козаки в захисті південних кордонів українських земель ?

3. Покажіть на карті територію Війська Запорозького.

4. Які риси державності ви можете визначити у Запорозькій Січі?

Розповідь вчителя Виникнення та діяльність українського козацтва не пройшли непоміченими європейцями . Що вони писали на початку ХVІІ ст. про козаків?

Уривок із книги «Подорожі» П'єра делла Варе. (готується, як роздатковий матеріал»[17.C.38]

«Турки не мають на чорному морі жодного міста , щоб його не взяли козаки … У будь-якому разі, вони зараз на Чорному морі є такою значною силою, що коли додадуть більше енергії, то цілком його контролюватимуть… Після серйозних роздумів про їх стан, про їхні політику й звичаї я не маю сумніву щодо того, що з часом вони створять могутню республіку , бо, на мою думку, навіть уславлені спартанці, не кажучи вже про сицилійців , карфагенян і навіть римлян, не починали так знаменито і вдало.

Бесіда

1. Кому і як загрожували козаки?

2. Яким було ставлення до українського козацтва на міжнародній арені?

3. Які сподівання, на ваш погляд, могли покладати уряди європейських держав на козацтво?

4. Використовуючи попередні набуті знання та надану інформацію, укажіть завдання, які стояли перед козацтвом на початку ХVІІ ст.

Розповідь вчителя. Відбиваючи напади турків та татар, козаки нерідко ходили самі в походи у Крим і Туреччину.

Запитання

З якою метою вони здійснювали ці походи?

Розповідь вчителя в межах інформації додатка № 6

3. Турецька неволя і славна втеча.

Розповідь учителя.

Захоплених у полон українців татари продавали в рабство на невільничих ринках. Про гірку долю бранців у неволі та їхню долю на турецьких галерах-каторгах співали кобзарі:[27.C.53]

У святу неділю не сизі орли заклекотали:

То бідні невільники у тяжкій неволі заплакали.

У три ряди бідних, безщасних невільників посаженно,

По два та по три докупи посковано,

По двоє кайданів на ноги покладено,

Сирою сирицею назад руки пов'язано;

Тоді бідні, безщасні невільники на коліна упадали,

Вгору руки підіймали,

Господа милосердного прохали та благали:

«Господи милосердний! Создай з неба ясне сонце — мати,

Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати,

Сирая сириця коло рук ослабати.

Хай ми будем бідні, безщасні невільники,

У чужій землі хоч мале число полегкості собі мати.

Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,

А знизу буйний вітер!

Хочай би чи не встала на Чорному морі бистрая хвиля;

Хочай би чи не повиривала якорів з турецької каторги!

Та вже ця нам турецько-бусурманська каторга надоїла:

Кайдани-залізо ноги повривало...»

Стали бідні невільники на собі кров християнську зобачати,

Стали землю турецьку, віру бусурманську клясти-проклинати

«Ти, земле турецька, віро бусурманська,

Ти, розлука християнська!

Не одного ти розлучила з отцем з матір'ю,

Або брата з сестрою, або мужа з вірною жоною...

Визволь, Господи, всіх бідних невільників

З тяжкої неволі турецької, з каторги бусурманської

На тихі води, на ясні зорі, у край веселий,

У мир хрещений, в вгороди християнські».

Бесіда за запитаннями.

В яких умовах перебували бранці на галерах-каторгах?
Вислів «каторжна праця» ототожнюється з надзвичайно важкою виснажливою працею. Які факти свідчать, що саме таким було веслування на турецьких галерах?
Про що мріяли полонені?

Розповідь учителя.

Перебуваючи в полоні, українці ніколи не полишали надії на визволення. Про те, як утік із неволі козацький гетьман Самійло Кішка, розповідається в народній думі « Самійло Кішка».

Учень читає думу «Самійла Кішки (Випереджальне завдання)

Завдання

Яким постає він в фольклорі?

4. Молдавська кампанія і Лівонська війна.

Повідомлення учнів « Молдавська кампанія С. Кішки», «Участь козаків на чолі С. Кішки у Лівонській війні»

Учні складають хронологічну таблицю подій.

Робота з картою

Розгляньте карту і назвіть місця про які були сказані в повідомленнях

5. Самійло Кішка в українській літературі.

Повідомлення учнів «Самійло Кішка в українській літературі.»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Тези»

Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

Висловте свої враження від уроку, продовживши речення:

Найбільші труднощі я відчув…..

Я зрозумів, що……..

Я не знав, а тепер знаю…….

На наступних уроках мені хотілося б знову…..

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту № 6

2. Підготувати повідомлення на тему «Доля золотого меча Петра Сагайдачного»

УРОК № 8

Тема. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

Мета: охарактеризувати діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного; проаналізувати наслідки участі козацтва у Хотинській війні; сприяти формуванню навичок самостійної роботи та критичного мислення учнів; продовжувати розвивати вміння працювати з таблицями та відеоджерелами, аналізувати , робити висновки; виховувати повагу до історичного минулого України.

Обладнання: карта «Козацтво у першій половині Х VІІ ст.», відеофільм «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія та «Хотинська війна», роздатковий матеріал, відеофільму «Українські державники» Серія «Сагайдачний», підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, портрет Петра Конашевича Сагайдачного

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Вірю не вірю»

Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодиться з цим твердженням чи ні.

1. Чи вірите ви, що головним заняттям кримських татар було землеробство?

2. Чи вірите ви, що гетьман Самійло Кішка провів у полоні 25 років?

3. Чи вірите ви, похід козаків у Лівонію відбувся у 1623 році?

4. Чи вірите ви, що Човни козаків називалися чайками?

5. Чи вірите ви, що гетьман Самійло Кішка був смертельно поранений у Хотинській битві?

6. Чи вірите ви, що турки добре поводилися з бранцями невільниками на галерах?

7. Чи вірите ви, що Самійло Кішка ходив у молдавські походи?

8. Чи вірите ви, що після загибелі Вишневецького Кішку 1564 році обирають гетьманом запорожців?

9. Чи вірите ви, Самійло Кішки народився в Києві?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Дитячі роки Петра Сагайдачного. Формування світогляду.

Робота з текстом «Молоді роки Конашевича-Сагайдачного»

Молоді роки (готується як роздатковий матеріал) [25.C.58-59]

Петро Конашевич народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у православній родині, що належала до дрібної шляхти. На підставі збереженого поминального запису роду Сагайдачного, історики припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по смерті якого мати прийняла чернечий постриг («інокиня Мокрина»). Єлисей, котрий згадується з прізвищем Казновський, це, ймовірно дід Сагайдачного по матері.

Через відсутність прямих писемних джерел, достеменно не відомо коли саме народився Петро Конашевич. Згідно з Б.Сушинським це відбулось близько 1550 року, тоді як О. Апанович вказує на 1577–1578 роки, а Сас П. М. приходить до дати близько 1582 року. На підставі припущення, що в ті часи дітей, зазвичай, називали на честь святого із днем якого була близька дата народження, то Сагайдачний орієнтовно народився близько 29 червня (9 липня) 1582, на свято апостолів Петра і Павла.

Згідно з сучасними припущеннями протягом 1589—1592 років Сагайдачний здобував початкову освіту у Самборі. А з 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині, що в той час переживала період розквіту і де працювали прекрасно підготовлені викладачі. Протягом 1594—1600 років ректором, а також викладачем грецької мови був Кирило Лукаріс, в подальшому Олександрійський та Константинопольський патріарх.

Саме місто Острог було великим православним культурно-ідеологічним центром, в якому з'явилось багато творів спрямованих проти католицизму та унії. Інтелектуальна та ідейна атмосфера Острога сформували переконання та політичні погляди Сагайдачного, як ревного поборника православ'я, який усе життя послідовно обстоював права та інтереси своєї Церкви. Під час навчання Сагайдачний пише твір «Пояснення про унію», у якому виступив на захист православної віри. Цей твір було високо оцінено сучасниками, зокрема, литовським канцлером Левом Сапєгою.

За твердженням Володимира Антоновича, після випуску Петро Сагайдачний переїхав до Львова, а згодом до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака. Петро Сас припускає, що ще під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців.

Прийом «Концентрація»

Див. урок № 2.

2. Прихід на Січ. Створення регулярного козацького війська.

Розповідь вчителя

Під кінець XVI сторіччя, очевидно, в другій половині 1598 року, Петро Конашевич приєднався до Війська Запорозького. З «Віршів» Саковича відомо, що Конашевич тривалий час перебував серед запорожців, здобуваючи своєю відвагою та розумом авторитет. Саме на Запорожжі, як вправного лучника, Конашевича починають називати «Сагайдачним». Прізвисько «Сагайдачний» було досить поширеним серед козаків у середині XVII сторіччя, особливо на Подніпров'ї та Брацлавщині. Озброєний сагайдаком, добре натренований лучник за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 85-86 «Особистість»

Бесіда.

Про які риси вдачі Сагайдачного свідчить описаний епізод?

Розповідь вчителя

Організаторські здібності гетьмана стали тим суб’єктивним фактором, який безпосередньо вплинув на розвиток козацького воєнного мистецтва, його стратегію і тактику. Сагайдачний провів реформу війська на Січі: поділив його на сотні та полки, поновив навчання. Разом із тим впровадив сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини «карав на смерть». Сагайдачний позбавив козацькі лави від анархічних та кримінальних елементів, при цьому залучив до війська людей „осілих”, пов’язаних із землею та хліборобством. Внаслідок реформи партизанські ватаги козаків стали подібними на регулярне військо, покращилась організація та боєздатність козацького війська. Сагайдачний запровадив у війську багато нововведень, зокрема легку й маневрену артилерію та добре озброєну і навчену піхоту.

3. Походи у Крим і Туреччину.

Розповідь вчителя Козацтво, згуртоване в Запорозькій Січі, наприкінці ХVІ ст. не лише захищало кордони української землі, а й здійснювало воєнні походи до Кримського ханства й причорноморських володінь Османської імперії. На перші десятиліття ХVІІ ст. припадали найбільш вдалі морські походи козаків. Цей період увійшов в історію як «доба героїчних походів».

Робота з картою

Учитель свою розповідь супроводжує показом на карті, а учні складають хронологічну таблицю « Морські походи козаків під проводом П. Конашевича-Сагайдачного»

Перегляд відеофільму «Українські державники» Серія «Сагайдачний»[44.]

Бесіда

1. Що ви можете сказати про тактику ведення бою козаками?

2. Яке значення мали морські походи козаків?

4. Московський похід.

Робота в групах. Прийом «Ажурна пилка»

Групи працюють із роздатковим матеріалом

1-а група— Похід 1618 року на Москву

2-а група— Шлях до Москви

3-а група— Облога Москви. Повернення до України

Учні розраховуються на 1, 2, 3. Після вивчення інформації Учні об'єднуються у три групи за номерами, і розповідають свою інформацію у новій групі [25.C.60-63]

Текст № 1. Похід 1618 року на Москву

На початку квітня 1617 року королевич Владислав вирушив із Варшави в похід до Москви з метою отримати корону московського царя, якою на той час володів обраний 21 лютого 1613 року Земським Собором Михайло Романов, перший російський цар з династії Романових. Наприкінці вересня під Смоленськом військо королевича об'єдналось з армією Яна Ходкевича. Навесні коронне військо Речі Посполитої на чолі з королевичем Владиславом підійшло до м. Вязьми і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Проте ані вояків, ані грошей не надійшло, тому більшість жовнірів залишила табір. Аби врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. В березні 1618 року дванадцять запорозьких сотників зустрілись із королевичем Владиславом і пообіцяли привести йому 20-тисячне військо.

Підготовку до московського походу обговорювали на двох загальних радах в червні 1618 року. На цих переговорах козаки, зокрема, вимагали припинити утиски православного населення. Після переговорів українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного розробило план майбутнього походу. Оскільки, за донесеннями козацької розвідки, більшість російських військ було націлено на смоленський напрям, то Сагайдачний відкинув польський план, який передбачав рух козаків від Смоленська до Вязьми, натомість обравши шлях від Путивля прямо на Москву. Задля збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону про свій план. Крім того, було проведено операцію з відвернення уваги московських воєвод від південного кордону.

Текст № 2 Шлях до Москви

У другій половині червня 6 полків 20-тисячного козацького війська під проводом Сагайдачного вирушили до Москви. З собою запорожці взяли 17 гармат невеликого калібру, решту артилерії, аби не уповільнювати рух, залишили у Києві. Після переправи через Дніпро, військо Сагайдачного вийшло на Муравський шлях, що вів від Криму правобережжям Дніпра у напрямку Тули.

7 липня козаки підійшли під одне з найбільш укріплених міст на півдні Московщини — Лівни. В результаті несподіваної атаки запорожці взяли місто ще до першої години дня. В полон потрапив воєвода Микита Черкаський, а інший воєвода, Петро Данилов, вбитий під час бою. Захопивши лівенську фортецю, запорожці знищили всіх оборонців. Після оволодінням містом запорожці розмістились у його посаді, а 10 липня продовжили шлях.

16 липня запорожці підійшли під Єлець — добре укріплену прикордонну фортецю, що розташовувалась на відстані декількох десятків кілометрів в північно-східному напрямку. Обороною міста керував воєвода Андрій Полєв, що мав у своєму розпорядженні до семи тисяч ратників (близько 2000 власного гарнізону та військо мценського воєводи). Розуміючи, що облога міста може тривати доволі довго, Сагайдачний використав хитрість. Більшу частину свого війська він заховав у лісі, а з невеликою частиною підійшов під місто. Єлецькі воєводи Іван Хрущов і Андрій Полєв, побачивши це, наказали своєму війську вийти за мури й розпочали переслідування козаків. Тим часом основні козацькі війська виступили із укриття і вщент розбили російське військо. Протягом наступної ночі козаки штурмували фортецю із залишками російського війська, і після трьох атак увірвались за мури та захопили фортецю. Після цього вийшли єлецькі священики і попросили запорожців не руйнувати місто, натомість вони віддадуть царського посланника С. Хрущова разом із «казною» — 30000 рублів царської казни, що призначалась як посула кримському ханові. Козаки прийняли капітуляцію і відправили невеликий загін для проведення арештів та реквізиції.

Наприкінці липня — початку серпня Сагайдачний відправив полковника Михайла Дорошенка на чолі 10-тисячного загону у рейд по Рязанщині. Його військам вдалося захопити міста Лебедин, Скопин, Данков, Ряжськ. На початку серпня цей загін спалив посад Переяславля-Рязанського. При поверненні до військ Сагайдачного були захоплені Песочня, Сапожок та Шацьк.

Об'єднавши власні сили й визначивши через посланців місце зустрічі українського та польського військ у Тушині, український гетьман продовжив похід. Загін на чолі з полковником Милосним, у складі 1000 вершників, було направлено до добре укріпленої фортеці — Михайлова. Однак під Михайловим козаки зазнали першої невдачі. Запорожці мали в ніч з 21 на 22 серпня захопити місто, проте через погану погоду дісталися міста лише 22 серпня. За цей час до міста підійшло підкріплення, і план раптової атаки зірвався. Сагайдачний з головним військом прибув під фортецю 26 серпня і був змушений перейти до звичної облоги. Після двох спроб захопити місто штурмом 7 вересня Сагайдачний вимушений був полишити облогу, аби встигнути на з'єднання із королевичем Владиславом біля Москви.

Після невдалої облоги Михайлова Петро Сагайдачний направив близько 2000 козаків під проводом Федора Бориспільця на близькі підступи Москви з півдня — у Мещерські краї. Одним із завдань цього маневру було відвернути увагу противника від запланованого форсування Оки на північ від Михайлова основним козацьким військом. Загони Федора Бориспільця захопили міста Касимов, Казар, Романов. На переріз козакам цар Михайло Романов направив 7-тисячне військо під керівництвом Дмитра Пожарського та князя Григорія Волконського. Це військо мусило завадити переправитись запорожцям через р. Оку і зупинити його просування до Москви. Проте під час походу захворів Дмитро Пожарський, і все керівництво царським військом взяв на себе воєвода Г. Волконський. Він намагався перешкодити гетьманові переправитися через Оку поблизу Коломни.

9 вересня Сагайдачний переправив через Оку розвідувальний загін козаків чисельністю близько 400 осіб. Переправу було здійснено в районі сучасного Перевицького Торжка, за 30 км на південний схід від Коломни. Отримавши цю інформацію, гетьман прийняв рішення йти основними силами під добре укріплену фортецю Зарайськ, а деяких полковників направив здобувати Каширу. Перші бойові сутички поблизу Зарайська відбулись 11 вересня, коли авангард запорожців розбив загін московських вояків і козаки навіть змогли увірватись до міського острогу. Проте цих сил не вистачило, аби закріпити успіх, і Зарайськ встояв. 12 вересня Петро Сагайдачний отримав листа від королевича Владислава, в котрому той вказував, що вирушає з-під Можайська під Москву, і наказував гетьману негайно виступати, аби прибути в район Симонового монастиря. Наступного дня було скликано козацьку раду, де було прийнято рішення розпочати 14 вересня виступ до Москви, не чекаючи повернення Федора Бориспольця. Також козаки вирішили відмовитись від штурму Кашири та зосередитись на підготовці переправи поблизу Зарайська. Протягом 15—16 вересня запорожці проводили облогу Зарайська, одночасно концентруючи війська поблизу впадіння р. Осетер у р. Оку та готуючись до переправи.

Невдовзі після здійснення переправи козацькі війська стали табором поблизу Черкізово, звідти 24 вересня Сагайдачний пише листа Владиславу, в якому повідомляє, що відправляє своїх послів — полковників Михайла Дорошенка та Богдана Коншу із завданням точно визначити час та місце приходу під Москву. 28 вересня посли прибули у Звенигород і під час переговорів із польсько-литовським командуванням домовились, що з'єднання військ відбудеться 3 жовтня у селищі Тушино. Проте в Сагайдачного були свої плани: аби убезпечити свої тили, він організовує ряд атак на московські війська, що розташовувались поблизу Коломни, при цьому 3 жовтня полк Ф. Пирського атакував саме місто і козаки навіть увірвались на територію посаду.

6 жовтня військо на чолі з П. Сагайдачним вирушило Каширським шляхом у бік Москви. В районі Донського монастиря їм заступило дорогу московське військо на чолі з Василем Бутурліним. Цар вислав проти Сагайдачного 6 000 вершників, всі наявні московські резерви. На початку битви Сагайдачний особисто бився із московським воєводою Бутурліним і звалив його з коня. Під час бою запорожці знищили передні загони супротивника, і решта російської кінноти почала рятуватися втечею.

Текст № 3 Облога Москви. Повернення до України

8 жовтня поблизу Тушино запорожці об'єдналися з силами королевича Владислава. Як подарунок козаки вручили королевичу лівенських та єлецьких воєвод, царських послів та полонених татар. Напередодні прибуття Сагайдачного литовський гетьман Ян Кароль Ходкевич розробив план штурму Москви. Цей план полягав у одночасному штурмі столиці з декількох сторін, з головними ударами біля Арбатських та Тверських воріт. Основною атакуючою силою виступали польські війська та найманці. Військо запорожців було розділено на декілька частин, частина з них направлялись на штурм острогу за Москвою-рікою, решта мусила виконувати роль резерву та відволікати царські війська від головних напрямків.

11 жовтня військо королевича Владислава та козаки Петра Сагайдачного розпочали наступ на Москву. Штурм тривав протягом декількох годин з третьої ночі і до світанку. Нападникам вдалося увірватись до міста зі сторони Арбатських воріт, проте, не отримавши належну підтримку, атака зупинилася. Не бачачи можливості продовження атаки, польські підрозділи із невеликими втратами відступили від міста.

Важка воєнна обстановка змусила московську владу піти на переговори, що вперше відбулися 31 жовтня поблизу Тверських воріт. Протягом листопада велись тривалі переговори між польськими та московськими послами. Кожна із сторін очікувала скорішого виснаження свого супротивника. Тим часом окремі загони запорожців продовжували атакувати російські міста на північ та північний-захід від Москви, розорюючи Ярославський та Вологодський уїзди, тим самим підриваючи економічні ресурси росіян.

Наприкінці жовтня П. Сагайдачний направляє 8-тисячне військо на південь від Москви, на прилеглі до лівого берегу р. Оки землі. Основною метою цього рейду було здобуття м. Калуги — стратегічно важливого міста із добре укріпленою фортецею. Першим помітним населеним пунктом на шляху цього рейду став Серпухов. 3 листопада козацькі полки під керівництвом полковників Ємця, Ф. Пирського, Милосного та Б. Конши розпочали штурм міста. Протягом декількох годин козаки взяли міський посад, проте не стали штурмувати кам'яний міський кремль, що був розташований у важкодоступному місці, оскільки шансів на його швидке здобуття було небагато. Далі ці полки рушили на з'єднання із полком П. Сагайдачного під м. Калугу. В ніч з 3 на 4 грудня 1618 року військо під командуванням П. Сагайдачного розпочало штурм міста. Запорожці, внаслідок блискавичної атаки, захопили міський посад, змусивши гарнізон міста під керівництвом воєводи М. Гагаріна замкнутись у міській цитаделі. Облога Калузького кремля тривала аж до підписання польсько-московського перемир'я.

Рейд Конашевича-Сагайдачного до Калуги став шоком для московської влади. Оцінюючи ці події, Ян III Собеський вказував, що саме через цей рейд росіян охопив жах і що запорожці «якнайшвидше схилили їхніх комісарів до переговорів». Відновлення переговорів відбулося 3 грудня в селі Деуліні неподалік Троїце-Сергіївої лаври. Переговори проводились протягом трьох раундів перемовин, сторони прийшли до спільного рішення і 11 грудня 1618 року було укладене так зване Деулінське перемир'я. Деулінське перемир'я стало найбільшим успіхом Речі Посполитої в протистоянні з Московською державою. Польща отримала білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви — Смоленську, Чернігівську та Новгород-сіверську, всього 29 міст. Польський король офіційно зберіг за собою право претендувати на російський трон. З іншого боку, це перемир'я поклало початок завершенню періоду постійних війн в Московському царстві, котрий тривав протягом 15 років.

Наприкінці грудня на козацькій раді було прийнято рішення про припинення бойових дій та повернення на Україну. Військо розділялось на дві частини, що йшли паралельним шляхом. Більша частина, під керівництвом Сагайдачного, рухалась по лівому березі р. Оки за напрямком: Перемишль, Бельов, Волхов, а далі на Київ. Менша частина, під командуванням Ф. Пирського, вирушила правим берегом р. Оки у напрямку: Овдоєв, Курськ, а далі на Київ. За декілька тижнів військо Сагайдачного вже було в Україні, при цьому йому сприяла московська влада, забезпечуючи підводами та провіантом.

Після повернення до України, військо Сагайдачного розмістилось на постій у Київському воєводстві, а гетьманський полк у самому Києві. За свою участь у московському поході запорожці отримали грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. За словами Д. І. Яворницького, по прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України» й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.

5. Культурно-просвітницька діяльність. Автономістські настрої гетьмана.

Розповідь вчителя.

В умовах національного та релігійного гніту заможне населення українських міст почало об'єднуватися в спілки православних українців при церквах у містах—братства. Вони почали відігравати важливу роль в релігійному, культурному та політичному житті. Перше братство виникло в 1586 р. у Львові. Його діяльність благословив патріарх Йоаким, який надав братству ставропігію—підпорядкованість безпосередньо патріархові. Київське братство виникло у 1615 р. при Богоявленівській церкві на Подолі. У 1616 р. і до нього вступив гетьман П. Конашевич –Сагайдачний з Військом Запорозьким, а в 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан надав йому права ставропігії.

Петро Конашевич-Сагайдачний був непересічним політиком та дипломатом, котрий будував довгострокові дипломатичні комбінації як в межах України так і закордоном. Свою політичну лінію він проводив наполегливо та безумовно, при цьому чітко висловлював свою позицію щодо польського короля та шляхти. Український історик Михайло Грушевський вказував, що сучасники дуже високо оцінювали політичний талант Петра Сагайдачного та визнавали загальноукраїнське значення його діяльності. Саме за часів Сагайдачного козацтво виходить за вузько станові інтереси, долучається до вирішення проблем українського населення, формує свою політичну програму. Утворюється спілка українського козацтва, міщанства й духовенства. Завдяки результативній політиці Сагайдачного в цей час відбувалось активне формування національної української спільноти з її чітко вираженими географічними кордонами. Сагайдачний перетворює Київ на політичний осередок України та залучив його в орбіту майбутньої нової Української козацької держави.

Будучи гетьманом, Петро Сагайдачний виражав інтереси національно-патріотичних сил та активно виступав проти чужоземного панування на українських землях. Підтримуючі прагнення українського народу до більшої політичної самостійності, П.Сагайдачний домагався автономії України, досягнення для неї широких прав у складі Речі Посполитої. Він підтримував концепцію, згідно якої українці розглядались, як третій (рівноправний із польським та литовським) народ Речі Посполитої. При цьому стверджувалась історична та національна єдність мешканців територій, історично пов'язаних із Київським та Галицько-Волинським князівствами княжої доби.

Прийом «Моя думка»

Дайте характеристику Петру Конашевичу-Сагайдачному як Культурно-просвітницькому і державному діячеві.

6. Хотинська кампанія 1621-1622 рр. Доля золотого меча Петра

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн»Серія «Хотинська війна»[40.C.81]

Учні заповнюють таблицю

«Хотинська війна»

Причини війни

Основні події

Результати

Перевірка змісту таблиці.

Повідомлення учнів на тему «Доля золотого меча Петра Сагайдачного»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Моя теза»

Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

Розповідь вчителя. Передчасну смерть П. Сагайдачного сприйняли в Україні як велику втрату. Із приводу цієї сумної події ректор Київської братської школи Касіян Сакович написав «Вірші на жалісний погреб…», у яких оспівав безсмертні подвиги, славу й доброчинства гетьмана.[17.C.38]

На безсмертну заслужив славу, наш гетьмане!

Ні, вона у забутті, певно, не постане;

Поки Дністр і Дніпро многорибні плинуть,

Доти справи всі твої славно будуть линуть.

Не впадеш у глибину безличну,

Не загинеш у літах—маєш славу вічну!

Завдання

Прокоментуйте ці слова. Що ви хотіли б змінити в них?

Оцінювання учнів.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготуватися до уроку узагальнення

УРОК № 9.

Тема. Узагальнюючий

Мета. підбір інформації щодо історичної долі видатних людей про яких йшлося на уроках курсу, її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Практичний етап—проводиться вдома

Під час співбесіди вчителя й учня необхідно з'ясувати, як саме учень хоче оформити захист своєї творчої роботи: презентацією, рефератом, вікториною, тобто щоб матеріал був цікавий для його однокласників.

ІІІ. Презентаційний

Захист свого творчого доробку.

Теми творчих робіт.

1. «Некоронований король України» Василь-Констянтин Острозький.

2. Роксолана—найвідоміша українська бранка.

3. «Український кондотьєр» Дмитро Байда-Вишневецький.

4. Козацький володар Молдови Іван Підкова.

5. «Цар Наливай» Северин Наливайко.

6. Самійло Кішка

7. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

ІV. Обговорення проектів.

Прийом Кольорова феєрія

Для оцінки творчих робіт учні використовують маленькі кольорові квадратики. Робота з різнокольоровими квадратиками дозволяє зберегти якесь інкогніто та не примушує до обнародування власної позиції. На столі в учнів лежать квадрати трьох кольорів (зелений, жовтий, червоний), які відповідно означають: «Дуже цікаво», «Мені дещо незрозуміло», «Мені складно зрозуміти». Після виступу кожного учня вчитель просить показати квадрати, які відповідають рівню розуміння конкретного захисту. Після цього вчитель визначає оцінку учня.

V. Підсумки уроку

Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку.

V І. Домашнє завдання

1. Повторити тему.

2. Підготувати повідомлення про Острозьку Біблію.

УРОК № 10

Тема. Український «Гуттенберг» Іван Федоров.

Мета: охарактеризувати діяльність Івана Федорова, з'ясувати стан розвитку книгодрукування; формувати в учнів зацікавленості у пізнанні нових явищ, подій та процесів; сприяти вихованню в учнів історичної самосвідомості, повагу до культурних надбань українського народу.

Обладнання: портрет І. Федорова, історична карта, картки з візуальними джерелами, роздатковий матеріал.

Тип уроку: урок формування та вдосконалення знань і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя.

Протягом ХVІ-ХVІІ ст. відбувалося бурхливе піднесення культурного життя. Починає формуватися українська освіта, створюються зразки мистецтва.

Сьогодні ми з вами поговоримо про початок зародження нового: розвиток книгодрукування в Україні.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Московський і Заблудівський періоди в житті Івана Федорова.

Робота з роздатковим матеріалом

Скласти план розповіді про Московський і заблудівський періоди життя Івана Федорова і переказати текст за планом.[47]

У середині ХV століття в Німеччині було започатковано книгодрук. Друкарський винахід зробив видання книжок швидким, дешевим і масовим, що прискорило розвиток освіти, науки і культури.

У XVI столітті в Україні зростає потреба у книжках: учителям і школярам необхідні були підручники, купцям — відомості про інші держави та географічні карти, а церквам — релігійні книги. Необхідність власного книгодруку розуміли багато освічених людей, і серед них — Іван Федоров.

Іван Федоров був обдарованим винахідником і талановитим майстром. Аби створити друкарський верстат, він опанував різні ремесла: був теслею, ливарником і палітурником. Іван Федоров розробив форми для літер, сам набирав і виправляв текст. Окрім цього, він ще й перекладав і тлумачив стародавні тексти.

Першу друкарню Іван Федоров відкрив у Москві (Росія) в 1553 році, там же видав свою першу книгу — «Апостол». Кілька разів доля випробувала його, змушуючи полишити цю справу. Проте Федоров не здавався. Друкарство він продовжив спочатку в Литві, а потім в Україні. У народі його прозвали Друкарем.

2. Переїзд в Україну. Книгодрукування у Львові.

Розповідь вчителя.

На кошти міщан Львова Іван Федоров відкрив друкарню. Там у 1574 році він видав «Апостол», а згодом «Буквар» — перший друкований підручник на українських землях. Згодом вийшли «Требник», «Адельфотес», «Граматика словенська». Особливості: книги містили передмови, післямови, присвяти, віршовані вставки, різноманітне оформлення.

Робота з візуальним джерелом.

Назвіть елементи оздоблення книги Івана Федорова «Апостол».

Сторінки «Апостола»

3. Засновник друкарні в Острозі.

Розповідь вчителя.

Про славні справи Івана Федорова дізнався князь Костянтин Острозький, який підтримував освіту. Князь запросив майстра до Острогу, де Іван Федоров видав «Азбуку», словник і книги для читання. Там з'явився і перший друкований календар. Проте найбільший успіх Друкаря у цей час пов'язаний з виданням Острозької Біблії—найвідомішої першодрукованої слов'янської книги.

Повідомлення учнів про Острозьку Біблію.

Робота з картою

Знайдіть на карті місце розташування друкарні І. Федорова (Львів), та інших друкарень (Острог, Київ тощо)

4. Роль Івана Федорова у розвитку українського книго-друкування.

Прийом «Прес»

Учні висловлюють свою думку з схемою.

1. Я вважаю, що…..

2. Тому, що……….

3. Наприклад………

4. Тому я вважаю……..

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Фронтальний діалог

Виділення основних моментів діяльності Івана Федорова

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Скласти питання до теми

3. Підготувати повідомлення на теми «Покровитилька Київського братства», «Опіка Гулечичівни Луцького братства».

УРОК № 11

Тема. Гальшка Гулевичівна.

Мета: охарактеризувати діяльність Гальшки Гулевичівни; сформувати уявлення про релігійні організації братства; розвивати в учнів уміння аналізувати історичні джерела, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; виховувати шанобливе ставлення до минулого своєї Батьківщини.

Обладнання: карта, роздавальний матеріал, портрет Г. Гулечівни, фрагмент відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія «Києво- Могилянська академія»

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Дерево пізнання»

Домашнім завданням вашим було скласти запитання до теми, яку ми вивчали на попередньому уроці, отже пропоную відповісти на поставлені вами запитання з «Дерева пізнання»

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Перша українська меценатка.

Самостійна робота з роздатковим матеріалом [45]

Єлизавета (Гальшка) Гулевичівна народилася у заможній родині шляхтича Василя Гулевича, ймовірно у селі Затурці на Волині, найвірогідніше 1577 р. Походила зі старовинного українського православного роду Гулевичів, відомого з початку 16 ст., які посідали друге місце серед можновладців Волинської землі і обіймали високі посади воєвод, підстарост та ін. У сім'ї Василя Гулевича було 5 дітей — Єлизавета була серед них наймолодшою. Її діда Федора Гулевича було обрано під іменем Феодосія владикою Луцьким. Він влаштував для своїх онуків школу на подвір'ї Луцького замку і найняв вчителювати вихованця Львівської братської школи Олеся Юрківського. Тут Єлизавета освоює основи православної віри, граматику рідної мо-ви, грецьку та латинську мови. Згодом Василь Гулевич відправляє дітей на навчання до Острозької академії. 1594 р. вийшла заміж за Христофора (Кшиштофа) Потія — сина берестейського каштеляна, потім Володимирського єпископа, митрополита Української Греко-католицької Церкви Іпатія Потія.

Овдовівши, Галшка сама виховувала доньку Катерину, котру 1615 р. віддала заміж за православного оршанського хорунжого Миколу Млечка.

1606 р. Галшка вийшла заміж вдруге — за Стефана Лозку — представника заможного руського (українського) шляхетського роду Київщини, відомого від початку XVI ст. Вони мали сина Михайла.

14 жовтня 1615 р. складає й підписує дарчу (фундуш), 15 жовтня вносить її при поважних свідках до київських гродських (магістратських) книг, за чим вона набрала юридичної ваги, за яким відписала свою садибу із землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. У дарчій вона зазначила:

Я, Галшка Гулевичівна, дружина його милості пана Стефана Лозки, будучи здорова тілом і розумом, явно і добровільно усвідомлюю цим листом, що я, живучи постійно в давній святій православній вірі Східної Церкви, з любові й приязні до братів моїх — народу руського з давнього часу умислила Церкві Божій добро учинити…

…Правовірним і благочестивим християнам народу руського в повітах воєводств Київського, Волинського і Брацлавського, станам духовним і світським сіятельним княжатам, вельможним панам шляхті і всякого іншого звання і стану людям руським. Даю, дарую і записую і відказую, фундую добра мої власні, дідичі права і вольності шляхетські маючи власний мій двір з землею, зі всім до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи

Цим було покладено початок Київській братській школі. Останні роки її життя пройшли в Луцьку, де вона брала активну участь у активну участь у діяльності місцевого братства, у церкві якого похована. Місцевою скульпторкою Іриною Дацюк було вироблено горельєф, встановлений на стіні храму

Прийом «Шпаргалки»

Учням пропонується прочитати тексти. Необхідно передати його зміст з допомогою, умовних позначень або схем. Ці шпаргалки (підписані) віддаються вчителю. За бажанням учні підходять до вчителя і витягають шпаргалку. За цією шпаргалкою потрібно відтворити текст. Відзначаються найкращі шпаргалки та доповідачі.

2. Становлення Києво-Могилянської академії.

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн»Серія «Києво- Могилянська академія»[40.C.78]

Завдання

Під час перегляду учні в зошитах розташовують на лінії часу почуті основні дати та події

3. Покровителька Київського братства. Опіка Луцького братства.

Робота з поняттям –братства .

Розповідь вчителя. В умовах національного та релігійного гніту заможне населення українських міст почало об'єднуватися в спілки православних українців при церквах у містах—братства. Вони почали відігравати важливу роль в релігійному, культурному та політичному житті. Перше братство виникло в 1586 р. у Львові. Його діяльність благословив патріарх Йоаким, який надав братству ставропігію—підпорядкованість безпосередньо патріархові. Київське братство виникло у 1615 р. при Богоявленівській церкві на Подолі.

Повідомлення учнів на теми «Покровитилька Київського братства», «Опіка Гулечичівни Луцького братства».

Робота з картою

Показати міста де діяли православні братства, якими опікувалася Гальшка Гулевичівна

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Моя теза»

Див. урок № 1.

V. Підсумки уроку

Незакінчене речення

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…….

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення «Спадщина Іова Борецького»

УРОК № 12.

Тема. Іов Борецький.

Мета: розглянути зміни, що відбулися в становищі православної церкви після Берестейської унії; показати, на прикладі діяльності Іова Борецького показати вплив особи на хід історичних подій; продовжувати розвивати вміння працювати з історичними текстами, матеріалами, критично їх осмислювати, формувати навички самостійної роботи; виховувати повагу до захисників рідної Вітчизни.

Обладнання: роздатковий матеріал, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, плакат «Горішок знань», стікери.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Евристична бесіда за методом «Кубування»

1—опишіть це;

2—порівняйте;

3—проаналізуйте це;

4—висловіть аргументи «за» та «проти»;

5—знайдіть застосування знань про це;

6—асоціюйте це.

1. У чому полягає особистий внесок Гальки Гулевичівни у справу розвитку братств на Україні?

2. Розкажіть про становлення Києво-Могилянської академії

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Становище української церкви на початку XVII століття.

Групова робота

Опрацювати текст документа і з'ясувати, як вплинула на становище православної церкви Берестейська унія. [20. C.26]

Роздатковий матеріал

Із промови волинського шляхтича Л. Деревинського на Варшавському сеймі, 1620 р.

«У великих містах церкви запечатані, церковні будівлі зруйновані, у монастирях замість монахів утримують худобу. Перейдемо до князівства Литовського:там у прикордонних із боку Москви робиться те саме. У Могильові та Орші церкви запечатані, попи розігнані. У Пінську зроблено те саме. Із монастиря Лещинського зробили корчму…

Придивись ще до образ і нечуваного гноблення. У Львові хто додержується грецької віриі не перейшов в унію, той не може проживати в місті…і бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тіло померлого, і відкрито приходити до хворого з тайнами божими. Так само у Вільні, в міські ради не приймаються люди достойні та вчені, які не належать до унії, а простими мужиками, не освіченими для того, що дехто не зуміє визначити, що таке правосуддя….»

Розповідь вчителя. Унаслідок Берестейської унії православна церква опинилася у вкрай важкому становищі. Вистояти вона змогла лише завдяки підтримці широких верств населення України.

2. Початки життєпису Іова Борецького. Львівський період діяльності. Заснування Київської братської школи.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 78 «Особистість» і записують в зошитах автобіографічну довідку у вигляді тез.

Бесіда

1. Прокоментуйте поради Й. Борецького духівництву.

2. У чому він вбачав шлях подолання кризи православної віри?

3. Митрополит і полеміст.

Робота з роздатковим матеріалом «Відновлення православної церковної ієрархії [50]

Відновлення православної церковної ієрархії

Київський Братський монастир, початок 1800-х

В 1619 році ігуменом Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві обрали Іова Борецького, одного із засновників Київського братства. Довкола нього згуртувались церковні та світські православні кола України. Як один з керівників братства Іов Борецький активно співпрацював із старшиною Війська Запорозького, зокрема з гетьманом Петром Сагайдачним. В цьому середовищі з’явилась ідея, всупереч заборонам польської влади, відновити православну ієрархію Київської митрополії, що була втрачена внаслідок Берестейської церковної унії 1596 року.

У січні 1620 Конашевич-Сагайдачний відправив до Москви своїх послів із запевненням царя Михайла Федоровича в службі «по-старому» (воєнна служба іноземним монархам була традиційною для запорожців). Посольство на чолі з Петром Одинцем провело переговори із впливовими представниками російської бюрократії. Московські чиновники винагородили послів, проте московська влада відмовилась прийняти пропозицію запорожців аби не псувати стосунки із татарами.

Час посольства до Московського царства був вибраний не випадково. Саме тоді в Москві перебував патріарх Єрусалимський Теофан III, що мав на меті висвячення на Патріарха Московського митрополита Філарета і справи його в Росії уже наближалися до завершення. Теофан мав повноваження, надані йому Вселенським Патріархом Тимофієм "справувати всі архієрейські справи у підлеглих царгородському патріархові єпархіях". Тобто і в Київській митрополії також, при цьому, як патріарх він мав право висвячувати церковних ієрархів. Очевидно, це ж саме посольство провело попередні переговори з Єрусалимським патріархом Теофаном III, який перебував у Москві, щодо можливості висвячення єпископату українсько-білоруської православної церкви.

На початку березня 1620 року Сагайдачному довелося відбивати напад татар. Наздогнавши їх поблизу річки Ташлик, він розбиває ворога та звільняє з полону сотні бранців. Одразу після бою гетьман повертається до Києва.

Хрест вкладний Петра Конашевича Сагайдачного до Богоявленської церкви Братського монастиря в Києві

25 березня в Києві гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів Єрусалимського патріарха, попросивши в нього від імені всього Війська Запорозького відпущення гріхів за пролиття крові християн під час московського походу 1618 року. Виразною демонстрацією політичної підтримки православної церкви став вступ гетьмана разом з усім Військом Запорозьким до Київського (Богоявленського) братства, що відбувся між 27 травня і 5 червня 1620 року. Гетьман був серед тих, хто активно переконував Теофана III відновити вищу ієрархію Православної церкви.

У 20-х числах червня 1620 Конашевич-Сагайдачний організував напад із суші та моря на Перекоп 17-тисячним козацьким військом. Бої розпочалися 9 липня і, за свідченням С. Жолкевського, цей похід виявився доволі успішним. По завершенні цієї виправи запорожці вирішують піти на море, чому категорично заперечував Сагайдачний. Невдоволені козаки, насамперед виписані з Війська Запорозького згідно умов Роставицької угоди 1619, а також ті, які, всупереч його заборонам, хотіли йти на море, виступили проти гетьмана. Сагайдачного було позбавлено влади, а новим гетьманом обрано Якова Бородавку. Одразу після обрання, 26 липня 1620 року, Яків Бородавка виводить на Чорне море близько ста човнів та спустошує Варну.

В жовтні 1620 року патріарх Теофан ІІІ разом з іншими двома східними ієрархами — митрополитом Софійським Неофітом та єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря Іова Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів. В листопаді 1620 року П. Конашевич-Сагайдачний разом з нововисвяченним єпископом Йосифом Курцевичем виступив на черговому засідання польського сейму, де поставив питання про королівське визнання проведених патріархом Теофаном хіротоній. Проте, незважаючи на бажання отримати підтримку козаків у війні з Туреччиною, польський сейм не підтримав цю пропозицію.

В лютому 1621 року Конашевич-Сагайдачний з кількома сотнями козаків супроводжував до молдавського кордону Єрусалимського патріарха Теофана III, який повертався додому по висвяченні в Україні православних ієрархів. Запорожці успішно впорались із цим завданням і в 20-х числа лютого Єрусалимський патріарх дістався Сорок.

В 1627 році патріарх Теофан ІІІ так оцінював участь гетьмана Петра Сагайдачного у відновленні православної ієрархії та захисті Київської Церкви:«Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в даній справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник Православної віри, за яку віддав своє життя й після заспокоєння свого шанується на Русі як благовірний.

Бесіда

1. Що ви дізналися про Іова Борецького?

2. Хто допоміг йому стати митрополитом?

3. Чому висвячення на митрополію було важливою справою для православної церкви?

4. Як ви вважаєте, чому саме козаки стали тією силою, яка стала на захист православ'я?

4. Спадщина Іова Борецького

Повідомлення учнів за темою «Спадщина Іова Борецького»

Прийом «Мовники»

Див. урок № 2.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Ділова гра «Прес-конференція»

Тема конференції: «Релігійна ситуація в Україні на початку ХVІІ ст.»

Умови гри

Учитель пропонує одному з учнів (фахівцю –експерту) вийти до дошки й відповісти на запитання однокласників. Як ведучий прес-конференції учитель по черзі надає слово для запитань учням, намагаючись якомога краще та цікавіше їх представити (наприклад—журналіст-аматор або майбутній богослов, політолог тощо). Формуючи запитання, учні можуть звертатися до зошита. Після закінчення ділової гри вчитель аналізує активність кожного учня, а також відповіді фахівця-експерта.

V. Підсумки уроку

Метод «Горішок знань»

На дошці вивішують плакат, на якому зображено «Горішок знань». Кожен учень записує на стікері свою думку про те, що він узяв би з собою в подальше життя із сьогоднішнього уроку, поповнивши у такий спосіб свій багаж знань.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Скласти історичний портрет Іова Борецького.

УРОК № 13

Тема. Український церковний реформатор Петро Могила.

Мета: розкрити роль Петра Могили в реформуванні православної церкви; розвивати вміння працювати з історичними текстами, визначити роль особи в історії; формувати навички самостійної роботи; виховати толерантне ставлення до представників різних релігій.

Обладнання: портрет П. Могили, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Фронтальне опитування

1. Назвіть характерні риси релігійної ситуації в Україні в кінці ХVІ—у першій половині ХVІІ ст.

2. Коли була відновлена православна ієрархія?

3. Як ставилися до православ'я козаки

Перевірка історичного портрета митрополита Іова Борецького

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку.

1. Нащадок молдавських господарів.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 97-98 «Особистість» і записують в зошитах автобіографічну довідку у вигляді тез.

Бесіда

На прикладі особистості П. Могили визначте роль православної церкви в житті України першої половини ХVІІ ст.

2. Від чернецтва до митрополичої кафедри.

Розповідь вчителя.

Протягом 1622-27 Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського, у грудні 1627 року на цю посаду було посвячено Петра Могилу. У цей час йому виповнилося тридцять років. В такому віці обрання на таку високу церковну посаду здійснювалося чи не вперше. Очевидно, цьому посприяла підтримка Борецького та інших впливових шляхетських сімей, які сповідували православну віру, попереднє іночество Петра Могили та його особисте багатство. 1628 року польський король Сигізмунд III затвердив Могилу на цій посаді.

Прийом «Шерлок Холмс»

Учням пропонується швиденько прочитати тексти «Освячення Могли на митрополита» і скласти до нього якнайбільше запитань, не користуючись самим текстом. Питання мають охопити весь матеріал і врахувати найменші дрібниці. Визначається найдовший список питань. Учні дають відповіді на них. Учитель відзначає найбільш активних гравців.

Роздатковий матеріал [45]

Освячення Могили на митрополита

У квітні 1632 року помер король Сигізмунд III. За польським звичаєм по смерті короля мав зібратися так званий конвокаційний сейм, на якому робився огляд діяльності попереднього короля, обговорювалися різні думки й пропозиції щодо майбутнього королівства. Потім збирався елекційний сейм, на якому обирався новий король.

У Прилуках було скликано велику козацьку Раду, яка обрала на сейм делегацію. Петро Могила був делегований на сейм від імені митрополита Ісаї Копинського та всього православного духовенства. На сеймі він мав вимагати скасування всіляких актів, що забороняли православним будувати церкви, відкривати колегії, топографії, повернення єпархій, церковних маєтків.

Польський королевич Владислав, щоб забезпечити собі більшість при голосуванні, склав спеціальний меморіал, у якому пропонувалося вирішити козацькі питання, віддати православним Київську митрополію, повернути всі її маєтки, монастирі й навіть львівське єпископство. 8 листопада 1632 року Владислав був обраний королем і, зваживши на ситуацію, задовольнив прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «Статтях для заспокоєння руського народу». Цим документом надавалася повна свобода переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним миторополитам поверталась Луцька єпархія, запроваджувалася нова у Мстиславі, а також заборонялося чинити всілякі образи православним людям.

Тут же, у Варшаві, митрополитом було обрано Петра Могилу.

12 березня 1633 року Владислав затвердив митрополитом Петра Могилу. Королівською грамотою Могилі віддавалася Києво-Софіївська церква, утримувалася за ним і Києво-Печерська архімандрія, доручався нагляд над Пустинно-Микільським монастирем. Невдовзі було отримане благословення й патріарха константинопольського, причому патріарх надавав новому митрополиту звання «екзарха святого константинопольського трону».

У квітні 1633 року Петро Могила розіслав вірним православним грамоти, запрошуючи чільних представників громад прибути до Львова на його висвяту в чин митрополита. Місто це було обрано не випадково, адже тут його добре знали і поважали. Після двомісячного перебування у Львові Петро Могила наприкінці червня вирушив до Києва. Проте Ісая Копинський не вважав обрання Могили законним і подав скаргу королю. Тяжба тривала не один рік. У лютому 1637 року Петро Могила запросив Ісаю в Луцьк і там у присутності численного духовенства примирився з ним. Але Ісайя знову виступив проти Могили, заявивши, що той силою примусив його до примирення. До самої своєї смерті Копинськнй не давав спокою Могилі.

3. Реформи Петра Могили.

Розповідь вчителя

Після висвячення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув подвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Вся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Новий митрополит висунув перед пастирями суворі, але справедливі вимоги. Стосувалися вони передовсім обов'язкової загальної і богословської освіти, ретельного дотримання канонічних правил. У своїх грамотах і посланнях Петро Могила щораз концентрував увагу священнослужителів на необхідність своїм життям і діяльністю служити прикладом для мирян, виконуючи заповіді Божі, невтомно піклуватися про паству, сумлінно оберігаючи свою гідність від найменших проступків.

У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, Видубицький, Михайловський, Пустинно-Миколаївський монастир і інші монастирі та храми. У 1634 році розпочалося відновлення Софійського собору, яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав також розчистити з-під нашарувань землі залишки Десятинної церкви, під руїнами якої було віднайдено мощі святого рівноапостольного великого князя Володимира. Петро Могила за свої кошти відновив і стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників з Криту. Ними були відновлені також Трьохсвятительська і Михайловська церкви Видубицького монастиря.

Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії 17 століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і Російської імперії. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, написані одним з учнів Могили Тарасієм Земкою. Під керівництвом Петра Могили було здійснено перегляд та видання інших богослужбових книг. Одна з найвідоміших — це «Служебник» (1629, 1639). На церковному соборі 1642 року в Яссах, у присутності представників Руської, Грецької та Молдавської Церков, було розглянуто, виправлено і схвалено подане українськими богословами «Православне сповідування віри». Під керівництвом Могили було складено перший православний Катехізис. Для його затвердження у 1643 році в Яссах був скликаний загальноправославний синод. Але оскільки з розглядом цього документу справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехізис. Повний катехізис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. 1696 року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехізис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.

Прийом «Прес-конференція»

1. Чому Петра Могилу вважають реформатором церкви?

2. У чому полягала його найбільша заслуга?

3. Чому Петро Могила велику увагу приділяв освіті священиків?

4. Щоб ви відповіли на місці П. Могили на запитання уніата Саковича: «Ви захищаєте православ'я, а Ваша церква залишилася без великородних панів. Невже ви сподіваєтесь відродити авторитет церкви?».

5. За що Петра Могилу критикували члени братства?

6. Які богословські книги підготував П. Могила?

7. Які якості характеру були притаманні П. Могилі?

8. Чи можна П. Могилу вважати громадянином свого народу?

9. Чи була реальною мрія П. Могили об'єднати українські церкви? А зараз вона втратила свою актуальність?

10. Чому Могилу канонізували у 1996 р.?

11. Як ви сучасники, ставитеся до перипетій церковного життя ХVІІ ст.?

3. Учений-богослов. Культурно-просвітницька діяльність.

Групова робота за роздатковим матеріалом

Працюючи з роздатковим матеріалом, кожна група дає характеристику Діяльності Петра Могили за визначеними напрямками. [45]

1-ша група—Видавнича діяльність

2-га група—Просвітницька діяльність

3-тя група—Літературна спадщина

Видавнича діяльність

Петро Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і книги самого Петра Могили. В 1628 році в Лаврі були видрукувані перекладені Петром Могилою з грецької «Агапита діакона главизни поучительни» і «Тріодь цвітная», в яких пояснювалися важливість і значення церковних гімнів.

В 1629 році на Київському помістному соборі був схвалений до видання «Леітургіаріон» Петра Могили. Він являв собою служебник, виправлений архимандритом за грецькими джерелами і з його власними догматичними й обрядовими роз'ясненнями літургії. Це одна з найвизначніших праць Могили, яка протягом понад двохсот років не втрачала свого значення.

Окрім цього у власноручних записах Могили зберігся ряд канонів і церковних піснопінь, що частково увійшли до майбутніх лаврських видань: це канон на причащання священиків, канон на ісход душі, канон на створення світу і плач вигнаних з раю прародителів, канон покаянний, благодарственне піснопіння на честь пресвятої Богородиці у зв'язку з чудовим позбавленням нею Києво-Печерської обителі від нашестя ляцького війська (1630) та інші. Ці невеликі твори, написані церковнослов’янською мовою, свідчать про неабиякий літературний хист Петра Могили.

Просвітницька діяльність

Петро Могила, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій. Всього в ній навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства і прагнув заснувати в Києві такі школи, які відповідали б потребам часу і ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам. Ще задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей і за свої кошти відправляв їх за кордон на навчання.

Проте шкільні справи не давалися Петру Могилі легко. Спочатку печерсько-лаврські іноки виступили проти надання школі приміщень. Могилі вдалося владнати цю проблему, але, як тільки розпочалося навчання, противники Могили стали вбачати у лаврській школі конкурента Київській братській школі. Київське братство та козацтво підняли питання про об'єднання Київської братської школи та лаврської. Їх підтримав і новий митрополит Ісая Копинський. Петро Могила погодився об'єднати лаврську школу з братською, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу.

Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію, яку було проголошено правонаступницею Київської Академії, заснованої Ярославом Мудрим. Автор «Історії Русів» з цього приводу писав, що гетьман Сагайдачний: «спорудив Братський Київський монастир на Подолі під розпорядженням того ж Наказного Гетьмана Петра Жицького, яко в архітектурі тямущого; надав тому монастиреві заможні села і поновив у ньому з допомогою Митрополита Київського Петра Могили стародавню Київську Академію, засновану з часів останнього хрещення Русі, але від нашестя на Русь Татар приховану по різних монастирях і печерах.».

Колегія була організована за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії була чимало представників еліти тогочасної України і Білорусії.

На утримання колегії і монастиря Могила записав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку, крім того, надавав грошову допомогу як колегії, так і вчителям та учням. З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 році була відкрита філія колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь, де вона проіснувала до кінця 17 століття, а 1636 року Могилою була заснована колегія в Кременці. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними.

Літературна спадщина

Титульна сторінка «Требника» Петра Могили 1646 року

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг «Євангеліє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646) та ін.

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3 березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території).

За кілька днів до смерті первосвятитель склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тис. злотих, все своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбагатших бібліотек. В ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Ціцерона, Макіавеллі, трактати Авіценни та ін. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іова Борецький.

4. Внесок Петра Могили в розвиток української церкви та культури.

Прийом «Займи позицію»

Як ви вважаєте, позитивною чи негативною була діяльність П. Могили на посаді митрополита?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом незакінчених речень

1. Польська влада офіційно визнала існування православної церкви……

2. Церковну реформу православної церкви здійснив……..

3. Церковну реформу П. Могила розпочав з ……….

4. Православна церква канонізувала П. Могилу……….

V. Підсумки уроку

Прийом « Підіб’ємо підсумки»

Див. урок № 1.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготуватися до уроку узагальнення

УРОК № 14

Тема. Узагальнюючий

Мета. підбір інформації щодоісторичної долі видатних людей про яких йшлося на уроках курсу, її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Практичний етап—проводиться вдома

ІІІ. Презентаційний

Захист свого творчого доробку.

Теми творчих робіт.

1. Український «Гуттенберг» Іван Федоров.

2. Гальшка Гулевичівна.

3. Іов Борецький.

4. Український церковний реформатор Петро Могила.

ІV. Обговорення проектів.

Прийом Кольорова феєрія

V. Підсумки уроку

Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку.

V І. Домашнє завдання

1. Повторити тему.

УРОК № 15

Тема. Творець козацької держави Богдан Хмельницький.

Мета: показати процес утворення Української держави; розглянути особу

Б. Хмельницького, як уособлення ідеї нової, козацької України; розвивати навички аналізу історичної інформації; виховувати повагу до традицій українського народу.

Обладнання: відеофільм «Країна: історія українських земель» серія «Національна-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.», таблиця «Українсько-козацька держава—Гетьманщина», відеофільм «Українські державники» Серія «Богдан Хмельницький», стикери, історична карта.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Прийом «Синтез думок»

Вчитель звертає увагу учнів про те, що визначна роль в історії українського народу належить гетьману Богдану Хмельницькому. Учні називають факти, які відомі їм про Богдана Хмельницького.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку.

1. Походження гетьмана. Версії щодо місця народження Богдана Хмельницького.

Прийом «Термінологічна розминка»

Див. урок № 4

Основні поняття: гетьман, хутір, шляхтич, магнат.

Рольова гра «Богдан Хмельницький»[4. C. 27-28]

У селі Суботові люди розповідають, що там колись жили самотні дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ґанку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнуте у ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ґанок.

Дід каже:

--Візьмімо собі цю дитину.

А баба собі:

-Візьмімо, це нам її Бог дав.

Пораділи дід і баба та й забрали дитину до хати.

-Як же ми назвемо хлопчика?—питає дід.

А баба каже:

-Він нам Богом даний, то й назвімо його Богданом, а що знайшли його під хмелем, то хай ще зветься і Хмелем або Хмельнеченком.

Так виріс у них Богдан Хмельницький і став вправним козаком, а згодом гетьманом.

Розповідь вчителя

Про життя Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Місцем народження вважається Чигирин, як рік народження вказують або 1595:70(вирахувано за відомостями венеціанського посла Нікколо Саґредо, який у 1649 році писав у своєму рапорті до венеціанської сеньйорії, що Хмельницькому 54 роки або 1596:153 рік.

На портреті того часу, внизу, розміщений герб Сирокомля Богдана Хмельницького (Габданк із доданим лицарським хрестом). Та сам факт шляхетства Хмельницького не доведений. За найпопулярнішою версією батько Богдана був шляхтичем та був банітований й позбавлений титулу. Згодом шляхетство отримав син гетьмана — за гербовниками Каспера Несецького (1715–1724, Львів) та Бобровича (1835) — з 1659 року Хмельницькі користувалися гербом Масальських (пол. herb Masalski), саме ним король Ян II Казимир офіційно нагородив Хмельниченка під час нобілітації. Звідси ще одна поширена версія, за котрою Хмельницькі походили з руського шляхетського роду Масальських, нащадків чернігівських князів.

Історики мають надзвичайно мало відомостей про Михайла Хмельницького. І досі не поталанило з'ясувати, з якого поселення — Хмельника, Хмелева, Хмеліва, Хмельного чи Хмелівки — походив рід Хмельницьких. Припущення Івана Крип'якевича, що він вийшов із с. Хмельника, розташованого у Перемиській землі, потребує переконливішої аргументації, можливо лише припускати, що предки Богдана проживали у західному регіоні України. Є також версія про польське (мазовецьке) походження Михайла, але вона не підтримана більшістю істориків. Роберт Маґочі у своїй історії України пише про білоруське походження Михайла Хмельницького.

2. Битва під Цецорою. Турецький полон. Тернистий шлях до булави.

Перегляд фрагменту відеофільму «Українські державники» Серія «Богдан Хмельницький»[44.]

Під час перегляду учні складають портрет Б. Хмельницького

Метод «Дерево пізнання»

На дошці учні прикріплюють стикери, де позначені риси характеру Б. Хмельницького.

3. «Батько психологічних воєн».

Прийом «Мозковий штурм», Робота з картою.

Учні пригадують назви битв національно-визвольної війни. Далі вчитель просить назвати битви у хронологічний послідовності, і показати місця цих битв на карті.

Перегляд фрагменту відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Національна-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.»[42. C. 31-34]

Прийом «Ланцюжок»

Кожен по черзі має поставити запитання до фільму і водночас дати відповідь одним словом на поставлене йому запитання. Виграє той, хто поставить найцікавіше запитання і дасть найвдалішу відповідь. Перше запитання ставить учитель. Потім перший учень відповідає на питання і пропонує запитання другому учню, другий відповідає та ставить питання третьому тощо.

Розповідь вчителя. Зараз ми розглядаємо військові події ХVІІ ст. А яка війна закінчилась на території нашої країни 68 років тому? Під час цієї Великої Вітчизняної війни генералів які відзначились, нагороджували орденами російських полководців О. Суворова, М. Кутузова, і…. гетьмана Б. Хмельницького. Про що це свідчить?

Учні роблять висновок про визначний військовий талант Б. Хмельницького.

4. Володар України.

Розповідь вчителя. Наприкінці грудня 1648 р. Б. Хмельницький вступив до Києва. На переговорах з послами короля Яна Каземірова в Переяславі у лютому 1649 року гетьман оприлюднив основні положення програми побудови української держави (запис у зошити):

досягти національного визволення українського народу збройним шляхом;
розрив з Річчю Посполитою і проголошення державної незалежності України;
створення Української держави в межах проживання українського народу.
основою устрою Української держави стали порядки Війська Запорозького

Головним результатом Збразько-Зборівської кампанії стало визнання автономного статусу козацької України польською стороною. І хоч це не відповідало гетьманській програмі побудови козацької держави, проте створювало основу для продовження визвольної боротьби.

Робота за таблицею «Українсько-козацька держава—Гетьманщина»

Учні аналізують політичний устрій Гетьманщини за таблицею.

Дати оцінку перетворенням Б. Хмельницького

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Коло думок»

Чому історики, оцінюючи діяльність Б. Хмельницького, наголошують, що найважливішим напрямком був державотворчий?

V. Підсумки уроку

Незакінчене речення

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…….

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати питання до теми.

3. Творче завдання « Уявіть, що ви генеральний писар Б. Хмельницького. Щоб ви запропонували йому зробити для зміцнення незалежності Гетьманської держави?»

УРОК № 16

Тема. Творець козацької держави Богдан Хмельницький.

Мета: сформувати знання про Б. Хмельницького; формувати в учнів розуміння значення діяльності видатних історичних осіб; з'ясувати причини перемоги українського народу; розвивати інтерес до історії; виховувати почуття патріотизму, поваги до борців за незалежність України.

Обладнання: уривки з відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн», роздатковий матеріал, документ «Із записів польського історика Людвіга Кубаля», вислови, результати соціологічного опитування «Позитивно чи негативно Ви ставитися до Б. Хмельницького як особистості?» проведеного газетою «Голос України».

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Пінг-понг»

До дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному питання за домашнім завданням. У цій грі можна задіювати невеликий яскравий м’яч. Учень промовляє питання і кидає м’яч своєму супернику. Учитель оцінює їх відповіді.

Перевірка творчого завдання

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку.

1. Між двох вогнів. Таємниці дипломатії Богдана Хмельницького.

Бесіда

1. Хто визначав стратегію зовнішньої політики Української держави?

2. Приведіть приклади його діяльності як політика і дипломата у 1648-1649 рр.

Робота з роздатковим матеріалом [16. C. 17-19]

Коаліції

У своїй боротьбі проти Речі Посполитої Хмельницький створив, одну за однією, три коаліції.

Першою була українсько-кримсько-турецька коаліція, утворена в 1647–1648 pp. Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу А. Киселя 1647 року й допомогла Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року. Але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів — 1649, Берестечко — 1651, Жванець — 1653), й пасивності Туреччини, Б. Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Польщею.

Друга коаліція — українсько-московська, з царем Олексієм I Михайловичем, укладена в Переяславі 1654 року (додатково затверджена березневими статями 1654 р., які козацьке посольство уклало з московським царем у м. Москва), згідно з якою Україна увійшла до складу Московської держави на конфедеративній основі, й скерована також проти Польщі.

Текст угоди так і не вдалося знайти, а представники Росії спираються лише на чернетки.

Не з вини Б. Хмельницького ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено. Частина вищого українського суспільства, козацька старшина, а також духівництво та київський митрополит не підтримали угоди й відмовилися присягати цареві. 1656 року російський цар підписав у Вільно договір між Московією та Польщею, без участі українських представників, і фактично зрадив переяславські домовленості.

Якщо перші дві коаліції мали на меті завдати Польщі військово-політичної поразки й забезпечити та гарантувати цілісність і незалежність козацької держави, то третя антипольська коаліція (1656–1657) — союз між Україною, Швецією, Семигородом та іншими державами (Бранденбург, Молдавія, Валахія), — за планом Хмельницького, мала створити незалежну Руську державу (Велике князівство Руське) в межах цілої етнографічної території України та Білорусі під владою гетьмана й Війська Запорізького. Також у планах союзників була цілковита ліквідація польської держави («снести б Коруна вся, буд-то Коруна Польская и не бывала»), що дуже збентежило московський уряд, який доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові цієї коаліції (Віленська угода 1656 року між Москвою і Польщею без участі України, й війна Москви зі Швецією, союзником України). Московія, після підписання миру з Польщею, розпочала війну зі Швецією. Одночасно на теренах Речі Посполитої вирувала війна, що увійшла в історію під назвою «Потоп». Однак військові невдачі та нереалізація дипломатичних планів Б. Хмельницького прискорила його смерть.

Бесіда

1. З якими країнами мала дипломатичні відносини Україна?

2. Яка була мета дипломатичної діяльності молодої держави?

3. Чому Україні доводилося проводити гнучку зовнішню політику?

Коло думок

Поміркуйте, чи можна твердити, що зовнішньополітичні відносини Козацької держави визначалися принципом: «У Гетьманської держави немає постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні інтереси?». Відповідь обґрунтуйте.

2. Переяславська рада. Березневі статті.

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серії «Україно-Московська угода. Переяславська рада», «Березневі статті»[40. C. 89-90]

Групова робота

Завдання групам

1-а група—Як різні верстви суспільства поставилися до Переяславської угоди?

2-а група—Охарактеризуйте статті Б. Хмельницького.

Учні обговорюють результати роботи в групах, підбивають підсумки.

Прийом «Моя думка»

Проспер Меріме: «Тільки за надзвичайно важких обставин Хмельницький погодився на покровительство царя, але, здається, вже невдовзі каявся за це»

Ви поділяєте оцінку П. Меріме?

3. Сучасники та нащадки про великого гетьмана.

Розповідь вчителя.

Очолив Національну-визвольну війну українського народу середини

ХVІІ ст. Богдан Хмельницький—талановитий полководець, гнучкий дипломат, далекоглядний політик. Навколо ідеї боротьби за визволення українського народу від польського панування об'єдналися представники різних станів українського суспільства з різними поглядами та уявленнями про майбутнє України, а об'єднав їх та очолив боротьбу Богдан Хмельницький. Але сучасники та його нащадки по різному оцінювали їх діяльність

Робота з документом [15. C. 99]

Роздатковий матеріал

Із записів польського історика Людвіга Кубаля

«Чужоземці порівнювали Хмельницького з Кромвелем, порівняння мимоволі спадало на думку особливо в роках, коли ці дві особи звертали увагу на себе Заходу і Сходу Європи. Однак Хмельницький з різних причин мав важче завдання. Кордони його країни були відкриті зусібіч. він не мав у своєму розпоряджені, як Кромвель, вишколеної інтелігенції й можливості старої і сильної держави; війна, фінанси, народне господарство, адміністрація, відносини з іншими країнами—все треба було створити, все лежало на його плечах, мусив підбирати і навчати людей, особисто перейматись щонайменшою зі справ, і коли військо його не вмирало від голоду, коли мав він зброю, гармати, амуніцію, добрих розвідників і вмілих агентів, коли йому вистачало грошей, то це була його особиста заслуга, за що йому можна було позаздрити… Була це людина, будь-якого погляду, надзвичайних вимірів…. Можна про нього сказати, що він народився справжнім правителем ; умів ховати свої наміри, коли це було необхідно, але у вирішальний момент був непохитним , спираючись на могутню волю і залізну руку…»

Бесіда.

1. Хто автор уривку?

2. Ставлення автора до Хмельницького?

3. Головна заслуга гетьмана з погляду польського історика

4. Чи згодні ви з Л. Кубелею щодо оцінки ним переконань великого полководця?

Аналітична гра «Займи позицію»

Учні займають відповідне місце біля дошки залежно від обраної відповіді:

а) підтримую оцінку діяльності Б. Хмельницького, яку дав І. Крип'якевич;

б) погоджуюсь з оцінкою О. Бузини.

На дошці вивішені вислови:

1. Власними зусиллями збудував державу з новим устроєм і соціальними відносинами, з упорядкованими фінансами, з великою армією, ввійшов у зв'язки з усіма сусідніми і дальшими державами. (І. Крип'якевич)

2. За маскою сильної особистості ховався хитрий та часто безглуздо жорстокий егоїст. Ніякої держави Хмельницький ніколи не будував, він завжди хвилювався за особисту владу та за те, як залишити булаву у своїй власній родині. Перший кіл у систему козачої демократії загнав саме він (Олесь Бузина)

Розповідь вчителя

Учитель зачитує слова журналіста Г. Конопельцева: «Завдання історичної науки—не творити ідеалізований образ Б. Хмельницького, а показувати його таким, яким він був насправді,--сильними і слабкими рисами характеру, вдалими і невдалими державотворчими діями».

Учні ознайомлюються з результатами соціологічного опитування «Позитивно чи негативно Ви ставитися до Б. Хмельницького як особистості?» проведеного газетою «Голос України»

	Позитивно	Важко сказати	Негативно	Не знаю такого
Б. Хмельницький	70%	19%	9%	2%

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Сенкан»

Скласти сенкан за ключовим словам «Б. Хмельницький». Бажаючи зачитують свої сенкани.

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту.

2. Дати характеристику Б. Хмельницькому як історичному діячеві.

УРОК № 17

Тема. Сини батька Хмеля.

Мета: визначити роль Тимоша та Юрія Хмельницькими в розбудові Української держави; розвивати вміння аналізувати факти і події, давати характеристику історичним діячам; чітко, аргументовано й лаконічно висловлювати власну думку; виховувати почуття поваги до історичного минулого українського народу.

Обладнання: роздатковий матеріал, портрети Тимоша та Юрія Хмельницьких, історична карта, текст додатка № 14.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Рецензія»

Учні дають характеристику Б. Хмельницькому як історичному діячеві. (Домашнє завдання)

Клас прослуховує виступ і пише рецензію за планом, який записаний на дошці.

План рецензії:

• Повнота відповіді.

• Логіка викладу.

• Наявність (відсутність) фактичних помилок у викладі.

• Мовна грамотність.

• Наявність прикладів.

• Оцінювання відповіді.

Рецензії можна перевірити вибірково, учитель дає свої коментарі до них.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Сім'я Богдана Хмельницького.

Робота з текстовими матеріалами

Учні опрацьовують роздатковий матеріал «Сім'я Богдана Хмельницького.»

Прийом «Концентрація»

Див. урок № 2.

Роздатковий матеріал. [16. C. 15-17]

Сім'я Богдана Хмельницького

Богдан Хмельницький був одружений тричі:

перша дружина його Ганна Сомківна — донька багатого переяславського купця, мати всіх його дітей. З нею Богдан взяв шлюб біля 1625–1627 років. Померла передчасно;

другий шлюб на початку 1649 року зв'язав його з колишньою жінкою його ворога Чаплинського — Мотроною, найбільшим коханням гетьмана, яка була страчена його сином Тимошем у травні 1651 року за підозрою у зраді;

влітку 1651 року Богдан Хмельницький одружився втретє з Ганною Золотаренківною, міщанкою з Корсуня, вдовою полковника Пилипа (Пилипця). Радниця Хмельницького і розпорядник сімейного скарбу, вона надовго пережила його, і в 1671 році стала черницею з ім'ям Анастасія Києво-Печерського жіночого монастиря.

Хмельницький мав двох синів і чотирьох доньок (за деякими даними семеро дітей):

старший син Тимофій (Тиміш), народився 1632 року, був одружений в 1652 році з донькою молдавського господаря Василя Лупула — Розандою (Роксандою). Його Хмельницький вважав своїм спадкоємцем, але Тиміш загинув 15 вересня 1653 року, смертельно поранений під час облоги молдавської фортеці Сучави, яку він боронив зі своїм козацьким військом, захищаючи тестя — Василя Лупула. Він залишив двоє дітей-близнят, доля яких невідома;

молодший син Хмельницького — Юрій (Юрась) народився 1641 року, навчався в Києво-Могилянській Колегії, і 1657 року, ще за життя батька, був обраний гетьманом-наступником, при регенті Івані Виговському, який 27 серпня 1657 року перебрав булаву. Згодом Юрась ще двічі був гетьманом (раз від поляків на Лівобережній Україні, а вдруге після 9 років турецької в'язниці Семи Веж, був в інтересах султана проголошений гетьманом 1678 на Україні. Загинув 1679 в битві під Кизикерменом.

донька Хмельницького — Катерина (Олена) була одружена з Данилом Виговським, і після його смерті в московському полоні стала другою дружиною гетьмана Павла Тетері. Померла у 1668 році;

друга донька — Степанія була дружиною Івана Нечая. Їхнє весілля відбулося у середині 1650 року. 4 грудня 1659 року під час облоги Бихова Степаниду разом з чоловіком взято у полон. Припускають, що її заслано в Сибір;

імена двох інших доньок гетьмана — одна з них була за корсунським сотником Глизьком (Улезком), який загинув у війні з Польщею в 1655 році, а друга вийшла за новгород-сіверського козака Л. Мовчана (1654), — лишилися невідомими.

Гетьманський рід Хмельницького згас у кінці XVII століття. Пізніші Хмельницькі, яких чимало було на Лівобережній Україні і в Росії у XVIII–XIX століттях, були іншого походження.

2. Молдавська корона чи гетьманська булава?

Розповідь вчителя

Згідно з джерелами Тиміш був низького росту, рудий та мав на обличчі ластовиння. Цей шлюб — дуже важливий факт, оскільки завдяки цьому шлюбу родина Хмельницьких породичалась з найвпливовішими вельможними родинами тогочасної Східної і Центральної Європи — Радзивіллами (Іван Радзивілл був одружений з сестрою Розанди), з Конецпольськими, Жолкевськими, Вишневецькими, Збаразькими, та іншими значними родами Речі Посполитої і отже Богдан Хмельницький в певному розумінні став на одному суспільному рівні з ними. Союз України з Молдовою викликав занепокоєння у трансільванського князя Юрія II Ракоці і волоського господаря Матея Бесараба, які, об'єднавшись із загонами претендента на молдовський престол канцлера (логофета) Стефана Георгіцу, розпочали війну проти Лупула. У квітні 1653 об'єднані сили противників Василя Лупула захопили Ясси і посадили на молдовський престол Георгіцу. На допомогу Лупулу прийшла українська армія на чолі з Хмельницьким, яка 1-2 травня 1653 розгромила загони Стефана Георгіцу під Яссами. Намагаючись зміцнити успіх, Хмельницький розпочав наступ на Волощину, проте 17 травня зазнав поразки у битві під Финтою і змушений відступити. Намагаючись допомогти своєму тестеві, загони якого було оточено об'єднаними волосько-польськими силами у Сучавській фортеці (тепер Румунія), Тиміш на чолі 9-тисячним козацьким загоном 10 серпня прорвався до міста.

У першій декаді серпня гетьман Богдан відправив до Молдови новий козацький корпус на чолі із своїм старшим сином та зятем Васіле Лупу Тимошем Хмельницьким.

17 чи 18 серпня козаки увійшли до Сучави. Тиміш проводив свій марш кількома колонами, пустошачи країну з метою спровокувати Штефана відійти від Сучави, а також не даючи можливість точно локалізувати напрямок походу своїх головних сил. В результаті Штефан зняв облогу і Тиміш зміг увійти до Сучави, практично не зустрівши опору (блокуючий загін у 500 вояків, залишений Штефаном, було легко розбито).

21 серпня військо Георгія Штефана підійшло до Сучави і спробувало з наскоку взяти козацький табір під стінами фортеці. Ця спроба повністю провалилася, оскільки за кілька днів, що пройшли від приходу до Сучави, козаки зуміли звести сильні укріплення; почалася облога фортеці. Татари (2 тисячі), що прийшли із Тимошем, поставили умову, щоб вийти з табору, поки в них ще є коні.

Після початку облоги Тиміш послав листа до Богдана Хмельницького, прохаючи про допомогу. 29 серпня Хмельницький одержав тривожного листа від сина, який просив підкріплення. Проте, маючи в Чигирині тільки 10 тисяч вояків (інші полки збиралися під Білою Церквою), перед загрозою наступу поляків не наважився відправити до Сучави великі сили (кілька тисяч козаків не могли врятувати ситуації). Тому відписав Тимошу, що наразі не може надіслати підкріплення й радив оборонятися. Джерела свідчать, що після цього гетьман тричі розсилав універсали старшинам з наказом збиратися на допомогу обложеним у Сучаві, але вони не хотіли його виконувати. У другій декаді вересня в Рашкові зібралися лише два полки козаків.

До найтяжчих боїв дійшло 10-12 вересня, коли козаки спробували прорвати облогу. До такої дієвості, скоріше за все, спричинилося те, що в фортеці стала даватися взнаки блокада − закінчувалися харчі, порох, ставало сутужно з водою. Крім того, козаки могли вирішити, що прибулий у першій декаді вересня загін Денгоффа є лише авангардом більшого війська.

Тиміш сформував ударну групу, що налічувала до 5 тисяч вояків, і спрямував головний удар на позиції семигородців. Вдалося козакам вдертися на вали і навіть захопити кілька гармат, але у ході контратаки козаків було відкинуто. Це спричинилося до певного замішання серед козаків, тому командування облогою вирішило використати цей момент для генерального штурму.

Штурм розпочався 11 вересня пополудні і тривав 3 години. Свіжим драгунам Денгоффа вдалося вдертися на козацькі вали, але звідти їх вибили оборонці. Козаки не вживали вогнепальної зброї − схоже на те, що порох у них закінчувався. Нападники зазнали дуже великих втрат: 1 500 молдован, волохів і семигородців, 800 поляків. Очевидці писали про те, що польські трупи повністю заповнили вал перед козацькими шанцями. У польських драгунів залишився живим лише один капітан, а всі інші офіцери загинули. Почалися сварки між поляками та їхніми союзниками щодо того, хто ж винен у поразці штурму.

Козакам не вдалося використати свій великий успіх. Хоча наступної ночі вони спробували знищити блокгауз перед польськими шанцями, і майже досягли успіху, атакувавши його несподівано у темряві, оборонці змогли протриматися (відбиваючись у тому числі ручними гранатами) до підходу своєї кінноти, що відігнала козаків до їхнього табору.

12 вересня 1653 під час захисту фортеці спочатку Тимоша було під час гарматного обстрілу поранено у стегно. Під час інспектування козацьких шанців вороже ядро вдарило у гармату, коло якої він стояв, розтрощило лафет і поранило козацького командира. Інший варіант загибелі Хмельниченка каже, що козак-перебіжчик вказав обложцям на зелений намет Тимоша. Туди було націлено гармату, яка влучила ядром у якусь скриню, уламками якої поранено Тимоша (тому вороги казали, що він помер не вояцькою смертю, а мужицькою − «від кия»). Почалася гангрена, від якої 15 вересня 1653 року він і помер. Після смерті Тимофія сучавський гарнізон під керівництвом колишнього полковника І. Федоренка продовжував оборону фортеці й змусив противника 19 жовтня укласти почесні умови перемир'я, за яким козаки в повному озброєнні вийшли із Сучави і забрали з собою тіло Тимофія. 22 жовтня скорботний кортеж прибув до Чигирина. 27 грудня 1653 (за іншими даними — 30 грудня) Тимофія поховали у церкві в Суботові.

Робота з картою

Прийом «Асоціативний кущ»

Яким вам бачиться образ Тимоша Хмельницького? Якою людиною він був? Доберіть епітети до образа Тимоша Хмельницького.

3. Гетьманство Юрася Хмельницького.

Розповідь вчителя в межах тексту додатка № 14

Гра «Чиста дошка»

1. За яких обставин Ю. Хмельницький востаннє став гетьманом?

2. Який титул було надано Ю. Хмельницькому?

3. Коли відбувся перший чигиринський похід?

4. Яка доля спіткала Чигирин під час другого чигиринського походу?

5. На які території поширювалася влада гетьмана Ю. Хмельницького

6. Як закінчив своє життя Ю. Хмельницький?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Малюнок на скелі»

Первісні люди на стінах печер зображали тварин, речі, які мали відношення до їхнього життя. Учню необхідно обрати лише одну річ, яка б символізувала Тимоша та Юрія Хмельницьких

V. Підсумки уроку

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати питання до теми.

3. Підготувати повідомлення за темами: «Полковник Данило Нечай»,

« Іван Богун: шлях від величі до Руїни», « Максим Кривоніс: «Мандрівний шотландець»», « Полковник Станіслав Морозенко»

УРОК № 18.

Тема. Сподвижники великого гетьмана. Іван Богун, Максим Кривоніс, Данило Нечай, Станіслав Морозенко.

Мета: розглянути діяльність сподвижників Б. Хмельницького: Івана Богуна, Максима Кривоніса, Данила Нечая, Станіслава Морозенка; продовжувати вміння учнів працювати з історичними джерелами; сприяти вихованню поваги до державотворчих традицій українського народу, героїв Національно-визвольної війни.

Обладнання: портрети історичних діячів: Івана Богуна, Максима Кривоніса, Данила Нечая, Станіслава Морозенка, фрагмент відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн» Серія 100 «Соратники Б. Хмельницького», роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом « Бліцопитування по ланцюжку»

Див. урок № 3

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Полковник Данило Нечай.

2. Іван Богун: шлях від величі до Руїни.

3. Максим Кривоніс: «Мандрівний шотландець».

4. Полковник Станіслав Морозенко.

Розповідь вчителя.

Здібності Б. Хмельницького як політика виявилася в тому числі і в його вмінні згуртував навколо ідеї національного визволення своїх соратників.

Перегляд фрагменту відеофільму «Історія України до 1657 р. «Бабич-дизайн»Серія 100 «Сподвижники Б. Хмельницький»[40. C. 100]

Прийом «Продовж розповідь»

Див. урок № 7

Виступи учнів з повідомленнями за темами: « Полковник Данило Нечай», «Іван Богун: шлях від величі до Руїни», « Максим Кривоніс: «Мандрівний шотландець»», « Полковник Станіслав Морозенко».

Прийом «Диктант для «шпигуна»»

Кожній команді готується текст. Аркуші з текстом прикріпляються до стін якнадалі від команди, для якої вони призначені. Кожний з членів команди стає «шпигуном». Він підходить до тексту (стільки разів, скільки потрібно), читає його, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їм свою частину. Команди змагаються, перемагає та група, яка закінчить роботу раніше і не зробить помилок (або зробить менше за інших) та відгадає історичну особу. [6. C. 19-21]

1-ша команда

За походженням він з дрібної української шляхти. На початку війни очолив повстанські загони на Брацлавщині. Був обраний кальницьким полковником. Брав участь в усіх великих битвах під проводом Б. Хмельницького. Особливу хоробрість виявив під Берестечком. Тут через зраду кримського хана Б. Хмельницький потрапив у полон. Обраний у цей складний час наказним гетьманом, він зміг вивести частину козацького війська з оточення. Керував обороною Умані (Іван Богун)

2-га команда

Змолоду козак Запорізької Січі, учасник походів на Крим і Туреччину, став одним з найближчих соратників Б. Хмельницького. Брав участь у битвах під Жовтими Водами та Корсунем. Був призначений черкаським полковником. Під його керівництвом були звільнені від шляхти Бердичів, Полонне, Бар та ін. міста. Поранений у бою під Староконстянтиновим, він залишився у строю, брав участь в облозі Львова. Помер від чуми, що спалахнула у козацькому війську під час облоги Замостя. (Максим Кривоніс)

3-тя команда

Походив зі шляхетського роду з Теребовлі. Здобув блискучу освіту. Вчився у Краківському і Падуанському університетах. Деякий час перебував при королівському дворі. Володів польською, німецькою, французькою та латинською мовами. Із 1638 р.—полковник реєстрового козацтва. Після початку Національно-визвольної війни приєднався до українського війська. Відзначився у Пилявецькій битві 1648-го. Під час Збаровської облоги очолював козацьку кінноту. Загинув під час битви. Герой української народної пісні, що називає його «славний козаче». (Станіслав Морозенко)

4-та команда

Походив з українського шляхетського роду. Із 40-х рр. ХVІІ ст. козакував. На початку Національно-визвольної війни очолив полк, що налічував близько 40 тис. осіб. На початку 1649 р. обраний полковником Брацлавського полку. Відзначився під час взяття замку у Бродах, облоги Замостя, оборони Меджибожа. Виступав проти Зборівського договору (1649), вимагав продовження боротьби з польськими загарбниками. У вересні 1650 р. очолював козацькі полки, які взяли столицю Молдавії—Ясси. Загинув 1651 року, обороняючи від польських військ м. Красне на Поділлі. (Данило Нечай)

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

З переліку осіб підкресліть прізвища тих, хто був соратником

Б. Хмельницького в боротьбі.

Д. Чаплинський, С. Морозенко, М. Кривоніс, І. Богун, М. Потоцький, Д. Нечай, М. Калиновський, Д. Вишневецький, П. Тетеря, С. Конецпольський,

С. Кішка, А. Кисіль.

Відповідь: С. Морозенко, М. Кривоніс, І. Богун, Д. Нечай,.

V. Підсумки уроку

Висловте свої враження від уроку, продовживши речення:

Найбільші труднощі я відчув…..

Я зрозумів, що……..

Я не знав, а тепер знаю…….

На наступних уроках мені хотілося б знову…..

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення за темами:

1. Походження родини Височанів.

2. Семен Височан. Ватажок повстання. Взяття Пнівського замку.

3. Соратник Івана Богуна. Лисянський полковник.

4. Завершення життєвого шляху.

УРОК № 19

Тема. «Хмельницький галицької землі» Семен Височан.

Мета: ознайомити з діяльністю Семена Височана; розвивати в учнів уміння аналізувати й систематизувати матеріал, робити висновки, порівняння, вміти виділяти головне і другорядне, удосконалювати навики роботи з історичними джерелами, висловлювати й аргументувати свою точку зору; виховувати в учнів почуття патріотизму.

Обладнання: кулька, портрет С. Височана, текст додатку № 19, кольорові олівці.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Гаряча кулька»

Необхідно швидко назвати поняття, ім’я, подію, що стосується теми попереднього уроку. Кульку потрібно передавати іншому, тому що, пам’ятаємо, вона «гаряча».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

Розповідь вчителя

Вчитель розповідає про Семена Височана в межах додатка № 19.

Виступи учнів з повідомленнями за темами плану:

1. Походження родини Височанів.

2. Семен Височан. Ватажок повстання. Взяття Пнівського замку.

3. Соратник Івана Богуна. Лисянський полковник.

4. Завершення життєвого шляху.

Під час виступів учні записують конспект за допомогою прийому «Асоціативні схеми»

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

Уявіть, що мозкові клітини – наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будь-якої теми у формі дерева.

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символу, від якого розгалужуються інші елементи.

2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки.

3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики.

Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат.

Проводиться конкурс на кращий конспект.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод «Вільне письмо»

Для роботи надається 5-10 хвилин. Протягом цього часу учень записує свої думки щодо вивченої теми, не відриваючи ручки від паперу чи зошита. До уваги не беруться помилки, стиль. Суть роботи полягає в тому, щоб допомогти учням зафіксувати свої емоції, не соромлячись їх і не боячись їх існування.

Завдання

Висловити свою думку щодо діяльності С. Височана.

V. Підсумки уроку

Прийом « Підіб’ємо підсумки»

Див. урок № 1

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект

2. Підготовити повідомлення на тему «Загадка місце-поховання гетьмана»

УРОК № 20

Тема. «Великий страх Московії» Іван Виговський.

Мета: визначити роль гетьмана І. Виговського в розбудові Української держави; розвивати вміння аналізувати факти і події, давати характеристику історичним діячам, розкривати їх значення і місце в історичному процесі, чітко, аргументовано й лаконічно висловлювати власну думку; виховувати почуття поваги до історичного минулого українського народу та його видатних діячів.

Обладнання: портрет І. Виговський, відеофільм «Українські держав-ники» серія «Виговський», підготовлені запитання з попередньої теми, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, уривок з Гадяцького договору, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Історичні шахи»

На дошці шахова дошка, але на ній бракує білих клітинок. учень, який обирає чорну клітинку, має зачитати запитання і дати на нього відповідь.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Шляхетський рід Виговських. Генеральний писар Богдана Хмельницького.

Бесіда

1. Перед смертю Б. Хмельницький зібрав старшинську раду. Як ви вважаєте, для чого?

2. Чому старшинська рада не обрала гетьманом Юрія Хмельницького?

3. Кого було обрано натомість і чому саме?

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 170-171 «Особистість» і записують в зошитах автобіографічну довідку у вигляді тез.

Метод «»Чиста дошка»

1. Вихідцем з якого стану був І. Виговський?

2. Де здобув освіту?

3. Де розпочалася військова кар'єра І. Виговського?

4. Які обставини привели І. Виговського в табір Б. Хмельницького? Які наслідки мав цей союзу майбутньому?

5. Який внесок І. Виговського у розбудову Української козацької держави?

6. Що ви довідалися з джерела про його дипломатичну діяльність?

2. Гадяцька угода.

Розповідь вчителя

Через ускладнення відносин з Москвою Іван Виговський вирішив укласти договір з Польщею 6 вересня 1658 року в м. Гадяч. Гадяцька угода була спробою І. Виговського знайти нового надійного союзника для збереження незалежності України.

Робота з документом

Учні працюють з текстом Гадяцької угоди та записують у зошит умови цього договору і аналізують його основні положення

Готується як роздатковий матеріал [15. C.104]

Із «Гадяцького трактату», укладеного між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким (6 вересня 1658 року)

«1. Релігія грецька старина, така, з якою Русь приступила до корони Польської, аби зоставалася при своїх прерогативах і вільнім уживанні свого богослужіння по всіх містах, містечках і селах... Тій же грецькій релігії надається право свобідного фундування нових церков і монастирів, так само поновлення і поправляння старих... А унія, що викликала досі змішання в Речі Посполитій, скасується...

2. Вся Річ Посполита народу Польського, Великого князівства ли- товського і Руського і належних до них провінцій відновляється такою, як була перед війною, себто ці три народи мають зіставатися порушно, як були перед війною в границях своїх і при свободах своїх, згідно з законами...

3. Війська Запорозького число має бути 6 тисяч, під владою гетьмана руського, згідно із стародавніми вільностями їх. Вони (козаки) зістаються при стародавніх цільностях і звичаях своїх, що не тільки нічим не обмежуються, але, навпаки, підтверджуються всякою повагою.

4. Гетьман військ Руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і Першим сенатором воєводства Київського, Брацлавського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Брацлавського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і одному з них король надасть гетьманство.

5. Гетьмани з Військом Запорозьким, відступивши від усяких заграничних протекторатів, більше до них приставати не мають... Посольств заграничних гетьман не має права приймати, і якби такі трапилися має їх відсилати до короля...

6. Король і Річ Посполита дозволяють народові Руському мати осібних канцлерів, маршалків і підскарбіїв з правами сенаторів та інші уряди народу Руського».

Завдання

1) Чи правильне твердження, що Гадяцька угода передбачала перебудову Речі Посполитої на засадах федерації трьох держав: Польщі, Великого князівства Литовського та України.

2. Чи потрібен був договір українському народу?

Прийом «Прес»

Прочитайте висловлювання істориків щодо Гадяцької угоди, поділяєте ви думку когось із цих істориків, чи маєте власну?

Учні відстоюють свою думку з схемою.

1. Я вважаю, що…..

2. Тому, що……….

3. Наприклад………

4. Тому я вважаю……..

1. Микола Костомаров вважав, що ідея Гадяцької угоди «пускала панувати на Україну шляхетський лад, ненависний для черні».

2. Орест Левицький писав, що цей трактат підносився над рівнем свідомості козаччини, тому не був для неї зрозумілий.

3. Михайло Грушевський дотримувався думки, що цією угодою «Польща замулювала очі українському народові, щоб він примирився з новим поворотом під панську кормигу».

4. Історик В'ячеслав Заїкин вбачав певну користь у цій угоді, бо «при нових умовах українські суспільні стани не зливалися із суспільними станами польсько-литовськими, зберігалася загальнокрайова влада гетьмана (який залишався таким чином главою країни, а не самого війська), зберігалася окрема українська державність». [15. C.104-105]

3. Битва під Конотопом.

Робота в малих групах з роздатковим матеріалом [15. C. 103]

Текст 1. Микола Аркас про битву під Конотопом «21 квітня 1659 року військо московське облягло Конотоп, де зачинився замку полковник Гуляницький з полковниками Ніжинським [ І Чернігівським, усього чотири тисяч чоловік. Облога тривала місяців зо два з половиною, і обложеним доводилося дуже скрутно, просто Нестерпно. Але вони нізащо не хотіли здаватися московським воєводам. Полковник Гуляницький, коли князь Трубецькой надіслав йому листа і радив оддатися на царську ласку, замість відповіді наказав стріляти з гармат і рушниць. «Ми сіли на смерть, — гукали козаки. — Не оддамо міста». ...27 червня рушив Виговський із козаками, татарами... на підмогу Конотопові. Москалі не знали, яка у Виговського сила, І, коли назустріч йому з-під Конотопа було вислано військо, воно опинилося між двома вогнями — між татарами і Виговським. Настала катастрофа, якої ніхто не очікував. Москалі зазнали розгрому, якого дотепер ніколи не знали. За 15 верст від замку, поблизу багнистої річки Соснівки, Виговський розбив москалів у прах, 30 000 московського війська лягли трупом, воєвода князь Пожарський потрапив у неволю, і хан, за непоштиві речі його, покарав його на смерть. Трубецькой з рештками війська мусив тікати до Путивля, Виговський гнав його аж до самого кордону України. Виговський... почав міркувати, щоб вигнати москалів із Києва».

Текст 2. Російський історик Сергій Соловйов про битву під Конотопом «Цвіт московської кавалерії загинув за один день, і московський цар більше ніколи не зможе зібрати таку чудову армію. Цар Олексій Михайлович з'явився перед своїм народом у жалобному вбранні, І Москву охопила паніка... Ходили поголоски, що цар збирався пере-братися до Ярославля за Волгою і що Виговський наступає прямо на Москву».

Запитання

Чому російський цар розпочав війну проти України?
Чим закінчилася битва під Конотопом і яке це мало значення?
Як ви вважаєте, як надалі мав діяти Виговський? Чому?

Чому, незважаючи на перемогу під Конотопом, Виговський не
зміг відвернути спалаху громадянської війни і втримати геть-
манську булаву?

4. Сенатор і київський воєвода. Закінчення життєвого шляху Івана Виговського. Загадка місце-поховання гетьмана.

Розповідь вчителя

Іван Виговський не скористався перемогою під Конотопом. Російський цар

Олексій Михайлович боявся, що І. Виговський піде на Москву. Але цього не сталося. Івану Виговському завадили об'єктивні умови: розпався союз із Кримським ханом, знову спалахнула нова громадянська війна. На Правобережній Україні проти Івана Виговського виступив Іван Богун, гетьманом було проголошено Юрія Хмельницького.

У середині вересня 1659 під с. Германівка на Київщині І. Виговський скликав військову раду. На ній козаки засудили Гадяцький договір 1658 р. Не бажаючи розпалювати нову громадянську війну, Іван Виговський відправив гетьманські клейноди до Білої Церкви й повернувся на рідну Волинь. Після цього він перебував на польській державній службі. 1664 р. його було безпідставно звинувачено у зраді польського короля, заарештовано і розстріляно.

Метод «Мікрофон»

Учні висловлюють своє ставлення до Іван Виговського

Робота з картою

Учні знаходять на карті місце Конотопської битви

Виступ учня з повідомленням на тему «Загадка місце-поховання гетьмана»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

З'ясуйте, про які події іде мова. Впишіть назву події та її рік у виділеному рядку:

1 ---Союзником І. Виговського був кримський хан Магомет

Гірей ІV. Поляки практичної допомоги не надавали. У травні противник узяв облогою одне з міст, де були прихильники гетьмана. І. Виговський поспішив на допомогу, повівши 120-тисячну армію. Битва була запеклою. Перемогу святкували українські війська. Противник покинув на полі бою тисячі вбитих і поранених.

2 --- Згідно з угодою Україна отримала статус незалежної держави і входила як рівноправна до складу федерації. Законодавча влада належала обраному органу—Раді, виконавча—гетьманові. Українську мову було визнано державною. Запроваджено власну судову систему, скарбницю, монету. Створювалося військо. Було скасовано унію, передбачалося відкриття двох університетів, друкарень.

Відповідь: 1. Конотопська битва. 1659 р. 2. Гадяцький договір 6 вересня 1658 р.

V. Підсумки уроку.

Бесіда

1. Чому був присвячений цей урок? Чи досягли ми, на вашу думку, його мети?

2. Що саме ви вважаєте важливим саме для себе? Чому?

3. У чому полягає важливість вивчення цієї теми для нас, українців, сьогодні?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Скласти характеристику Івану Виговському як історичному діячеві.

УРОК № 21

Тема. «Між молотом і на ковальнею». Петро Дорошенко — штрихи до портрета.

Мета: познайомити учнів з діяльністю гетьмана П. Дорошенка визначити його роль і місце в історії української державності, причини поразки; продовжувати розвивати вміння учнів працювати з історичними текстами, аргументовано висловлювати власну думку; виховувати власної причетності до минулого України через усвідомлення думки, що історія народу—це історія окремих людей, родин, поколінь.

Обладнання: портрет П. Дорошенка, роздатковий матеріал, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, історична карта.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Рецензія»

Див. рок № 17

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Онук козацького гетьмана. Участь у Національно-визвольній війні. Дорога до гетьманства.

Розповідь вчителя

Народився в Чигирині. Походив із давнього козацького роду і був онуком гетьмана Михайла Дорошенка. Михайло Дорошенко потрапив у пастку в 1628 році під час одного з своїх походів на Крим і Чорне море і був важко поранений у бою з татарськими загонами кримського хана Ґірея. За легендою, татари настромили голову гетьмана на списа і виставили на кілька місяців на воротах міста Кафи (Феодосії). Батько — наказний гетьман, козацький полковник Дорофій Дорошенко. Дружина — Мар’яна Дорошенко.

Петро Дорошенко здобув широку освіту, добре знав латинську і польську мови. Героїчна смерть діда була для нього блискучим прикладом беззастережної відданості своєму народові. У неповних 30 років він став полковником Прилуцького полку, потім Черкаського і Чигиринського полків у війську Богдана Хмельницького. Брав участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657. Виконував важливі доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з польським і шведським урядами.

У 1658 році — прилуцький полковник, активний учасник Російсько-української війни (1658—1659). Деякий час він співпрацював із гетьманом Іваном Виговським, запеклим ворогом Москви, а потім і з Юрієм Хмельницьким, сином Богдана. У 1665 році Петро Дорошенко був обраний гетьманом Правобережної України, замінивши на цій посаді Павла Тетерю, який у своїй політиці орієнтувався на Польщу і тим втратив довіру значної частини козаків

Прийом «Пошта»

За текстом розповіді вчителя . Див. урок № 1.

2. Спроба об'єднання Лівобережної та Правобережної України.

Самостійна робота з текстом (роздатковий матеріал)[26. C.126-129]

10 жовтня 1665 правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку січня 1666 у Чигирині козацька рада підтвердила вибір старшини. У 1665—1666 Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозденка і Степана Опару.

Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин (сердюки і компанійці), які відзначалися хоробрістю в бою і особистою відданістю гетьманові.

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі під Опішнею козаки вбили гетьмана Івана Брюховецького і 8 червня 1668 проголосили Дорошенка гетьманом всієї України.

Проте гетьманування Дорошенка на Лівобережній Україні тривало недовго. Занепокоєна зміцненням гетьманської влади в Україні Москва та Кримське ханство взялися підривати її шляхом підтримки суперників Дорошенка і прямою військовою агресією. Кримські татари підтримали претендента на гетьманську булаву запорізького писаря Петра Суховієнка. Дорошенко, призначивши наказним гетьманом на Лівобережжі Дем'яна Многогрішного, був змушений повернутися у Правобережну Україну. На початку 1669 Дорошенку за допомогою запорожців під проводом Івана Сірка вдалося розгромити Суховієнка і його спільників — кримських татар.

Прийом « Шпаргалка»

Учням пропонується зробити шпаргалку (у три етапи) до опрацьованого тексту

Етап 1. Скласти план тексту, використовуючи всього декілька ключових слів.

Етап 2. Текст знову з першої сторінки. Конспект записують у формі коротких тез.

Етап 3. До шпаргалки записують питання з кожної сторінки,

Після закінчення роботи проводиться конкурс шпаргалок (найкращі шпаргалки і питання).

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 187-188 «Особистість»

Бесіда

1. За яких обставин П. Дорошенко був змушений зректися гетьманської булави?

2. Поміркуйте над наведеними в замальовці словами гетьмана. Чому гетьманський уряд він визнав як «печальний»?

3. Чому Дорошенка називають»сонцем Руїни»?

Робота з картою

Знайдіть на карті Українську державу, об'єднану гетьманом П. Дорошенка у червні 1668—березні 1669 рр.

3. Дипломатія Петра Дорошенка.

Самостійна робота з текстом «Союз з Османською імперією»

Роздатковий матеріал [45]

Союз з Османською імперією

Відсутністю Дорошенка в Лівобережній Україні скористалися противники гетьмана. В середині березня 1669 році в Глухові вони проголосили гетьманом Дем'яна Многогрішного, який уклав з Росією новий договір — Глухівські статті. Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, Дорошенко восени 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні.

1669 року Дорошенко отримав від турецького султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і турецьким султаном[3]. За цим старим договором:

територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля;
підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, який обирався довічно;
українська православна церква зберігала автономію у складі константинопольського Патріархату;
українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь турецької казни;
на українських землях турки і татари не мали права споруджувати мечеті і брати ясир;
Туреччина і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Польщею і Московією без згоди гетьмана;
султанські грамоти, які стосувалися України, мали писатися турецькою та українською мовами.

Бесіда

1. Назвіть основні умови договору з турецьким султаном.

2. Дайте оцінку цього договору.

4. Знамениті нащадки гетьмана.

Розповідь вчителя

Останні роки життя Дорошенко провів у селищі Ярополчому під Москвою (тепер село Волоколамського району Московської області Росії; 135 км від Москви), яке було віддано йому в 1684 році в спадкове володіння. Там він, вже літньою людиною, одружився на Агафії Єропкіній, представниці столбового дворянства, яка народила йому синів Олександра і Петра і дочку Катерину. Помер 19 листопада 1698 року. Похований на сільському кладовищі. Там є кам'яна плита з ґратчастою огорожою і з написом. У краєзнавчому музеї навпроти могили зберігається мармурове погруддя гетьмана роботи невідомого скульптора XVIII сторіччя.

Правнука гетьмана Наталя Ґончарова стала дружиною класика російської літератури Олександра Пушкіна, який шкодував, що каплиці на могилі гетьмана на той час вже не існувало і за клопотанням якого була відновлена після поетової смерті. Цю другу каплицю було знищено більшовиками у роки Другої світової війни. Втретє каплицю було поновлено на кошти російських благотворчих фондів, та за допомогою регіональної громадської організації «Земляцтво вихідців із Хмельницької області».

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Робота на картках «Виправте помилки у тексті»

З метою возз'єднання українських земель П. Дорошенко в 1668 р. здійснив перший чигиринський похід. У ході цього походу він став гетьманом обох берегів Дніпра, бо напередодні під час бунту під Опішнею козаки вбили лівобережного гетьмана П. Тетерю. Та закріпити владу на Лівобережжі новообраному гетьманові не поталанило. Повертаючись на Правобережжя, він залишив коронним гетьманом на лівому березі Дніпра П. Суховія. У 1670 р. на Старшинській раді було укладено Корсуньські статті про прийняття протекторату. Але це спричинило розпал воєнних дій на Правобережжі. За укладеним 1681 р. Бучацьким миром, Дорошенко мав опікуватись Галичиною, Поділлям та Брацлавщиною. Про це не виправило становища. Авторитет Дорошенка посилювався , він зрікся булави на користь лівобережного гетьмана М. Ханенка.

V. Підсумки уроку

Прийом « Підіб’ємо підсумки»

Див. урок № 1.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення Про похід козаків на чолі з Сірком у Францію де вони воювали із армією принца Конде, про долю останків гетьмана Сірка.

3. Випереджальне завдання підготувати інсценування

УРОК № 22

Тема. «Урус-шайтан» Іван Сірко.

Мета: розкрити діяльність гетьмана І. Сірка в боротьбі за збереження Української держави; розвивати вміння аналізувати історичні явища та давати характеристику історичним діячам за допомогою історичних джерел; вдоскона-лювати навички роботи з текстом твору; виховувати повагу до традицій укра-їнського народу в боротьбі за свою свободу.

Обладнання: портрет І. Сірка, репродукція картини І. Репіна «Запорозькі пишуть листа турецькому султану», уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Іван Сірко», підручник Історія України 8 клас В.С. Власов

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Вставте пропущені дати. Ключем для розв'язання є дата, переходу

П. Дорошенка на Лівобережжя і проголошення його гетьманом усієї України:

За десять років до загальної події, у ….., П Дорошенко брав участь у переговорах, унаслідок яких був підписаний Гадяцькій договір, Рік перед тим, у ……р., він був призначений прилуцьким полковником. Цю посаду майбутній гетьман отримав на тридцятому році життя, бо народився…….р.

Рік……. для П. Дорошенка став визначним. Його проголосили гетьманом усієї України. Чи міг про це мріяти за вісім років до отримання гетьманської булави на Правобережжі………р. на тридцять восьмому році життя прилуцький полковник?

Гетьманування на Правобережжі почалося з надзвичайно складної ситуації. Через дев’ять років…. погіршали взаємини України з Кримом. Татарські орди спустошували українські землі. Мине ще два літа, і……..р. П. Дорошенко складе гетьманські клейноди. Політична кар’єра великого патріота України закінчилася.

Відповідь: 1658 р., 1657 р., 1627 р., 1668 р., 1657 р., 1674 р., 1676 р.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Славний син Слобожанщини.

[33. C.34]…Загудів степ запорозький,

Як Чорнеє море,-

Понеслися запорожці

Облавою в поле…

Ой, не вітер в полі грає,

Не орел літає-

Ото ж Сірко з товариством

По степу гуляє!

Перегляд уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Іван Мазепа»[42. C. 92]

Прийом «Ланцюжок»

Див. урок № 13

2. Як козаки мушкетерам помагали.

Виступ учнів з повідомленням Про похід козаків на чолі з Сірком у Францію де вони воювали із армією принца Конде

Прийом «Продовж розповідь»

Див. урок № 7

3. Незмінний кошовий. Суперечливість дій та вчинків.

Розповідь вчителя

Одним із яскравим і неоднозначних діячів часів Руїни був Іван Сірко. Ким він лише не був за своє довге, як для козака, життя, але наддовше—кошовим отаманом. Це був суперечливий діяч і своїми діями він часто перешкоджав об'єднанню України

Інсценування (випереджальне завдання)[33. C.18-19]

Бувалий запорожець. Це, козаче, і є Сиваш, або по-нашому — Гниле море. {Вказує рукою в бік горизонту.) Саме тут надумав батько Сірко потрапити до володінь кримського хана.

Молодий козак. Хоч воно й не зовсім й море, але й ми не камки. Щось не бачу я нічого придатного для переправи. Будемо перелітати його, чи як?

Бувалий запорожець. Шуткуєш ти, Петре, але не дуже розумно. Тут є місця, де можна не те що на коні, а й пішки перейти на кримський берег. Кримчани на нас тут чекають. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де міцні фортеці, а сюди, до Гнилого моря.

Петро. Значить, захопить ворога зненацька кошовий. Знову будуть балакати татари, що запорозький отаман — чарівник. (Сміється)

Бувалий козак. Не знаю, що будуть казати татари, але правда те, що кращого воїна не було й не буде на Запорожжі.

Петро. Чув, що кошовий Сірко навіть на коні влучно б'є птаха в небі, а звіра в полі, що ворожі пулі голіруч ловить та назад на ворога посилає.

Бувалий козак. Багато різного люди кажуть...

Петро. А чи правда те, що Сірко навіть із зав'язаними очима дорогу в степу знайти може?

Бувалий козак. Цього не знаю. А що бачив, те бачив: ідучи у похід, вистрелить Сірко із лука, а як повертається, то неодмінно знайде цю стрілу.

Учень. З кожною хвилиною козаків на березі Сивашу ставало все більше. Скоро почалася переправа. Той похід відбувся в 1675 р. й був для запорожців вдалим. Вони напали на Кримське ханство зненацька. Хан ледве стиг втекти в гори. Визволивши з неволі багатьох земляків, козаки повернулися додому. Попереду, як завжди, Іван Сірко — найбільш легендарний отаман за всю історію Запорозької Січі.

Бесіда

Яким постає Іван Сірко в цьому уривку?

Розповідь учителя.

Липень 1675 р. І. Сірко зібрав близько 20 тис. козаків і рушив у Крим — із відповіддю на ханів напад на Січ. Погулявши із шаблями по татарським улусам, він розбив на друзки кілька організованих татарських загонів, захопив чимало ординців у полон і визволив близько 7 тис. бранців-християн. Дорогою назад кошові отаман зауважив, що чимало визволенців повертаються додому ніби не дуже охоче.

Сірка це вразило: «Не може такого бути! — вигукнув він подумки і сам себе спитав: — « Невже не раді бачити рідної землі?!», з'ясувати, що тут до чого, він звелів усім визволеним поділитися на тих, хто хоче йти в Україну, і хто волів би вернутися до Криму. Пообіцяв: тих, хто висловиться за Крим, силою не триматимуть.

Яким же був подив Сірка, який ціле життя боронив народ України від татар, коли майже три тисячі чоловік і жінок раптом вирішили повертатися до тих-таки татар! Їм, бач, там добре ведеться. Вони вже собі хазяйства позаводили, сім'ї закладати збираються

Ошелешений таким відкриттям, Сірко пустив цих відступників на волю, а сам зійшов на пагорб і дивився за тим, як вони радісно чимчикують до своїх господарств. За віщо ж тоді стільки крові пролито? За віщо стільки голів козацьких покладено навіть у вчорашньому бою? Билися ж за їхню волю! А вона, бач, їм ні до чого - їм аби сите корито...

Скипів кошовий, скликав молодих козаків, яким ще треба було набувати виправи у шабельних січах, і послав навздогін, наказавши вирубати всіх до ноги. І загін поскакав. Наздогнав. Вирубав А Сірко прибув на місце лютої страти, подякував козакам за службу і, похиливши голову, звернувся до полеглих: «Простіть нас, браття, і спіть собі до Страшного суду. Тільки Господь тепер скаже, чия тут була правда. Але множити нових ординців на наші християнські голови вам не доведеться. Не зростуть ваші діти між бусурманами на свою вічну — без хрещення — погибель»

Бесіда за запитаннями.

Чому українські бранці не бажали повертатися на батьківщині
Як ви оцінюєте дії І. Сірка?

3. Як характеризує І. Сірка описаний вчинок?

Прийом «Асоціативний кущ»

Див урок № 2

4. Лист турецькому султану: міфи і реальність.

Розповідь вчителя

Відомий російський художник І. Рєпіну ХІХст. декілька разів звертався до образу славетного кошового, створивши два варіанти картини на один і той же сюжет. Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» зберігається нині в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі, а другий варіант — у Харківському художньому музеї. Фольклорна традиція пов'язує з іменем І. Сірка написання листа турецькому султану. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу султана Мухамеда IV визнати залежність від Туреччини та підкоритися йому, запорожці на чолі з І. Сірком склали влучного листа у відповідь. Ця подія становить сюжет картини й цікава тим, що писаря І. Рєпін писав з українського історика Д. Яворницького, а життєрадісного Сірка —з патріота України генерала Драгомирова.

Розгляньте репродукцію картини, про яку подію іде мова?

Відповідь: написання козаками листа турецькому султану.

Робота з підручником

Учень читає листа запорожців турецькому султану за підручником Власова «Історія України» сторінка 201

5. Смерть Івана Сірка та доля його останків.

Розповідь вчителя

Він був видатним полководцем, провів понад 60 битв проти Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд, жодного разу не зазнававши поразки. Листувався з гетьманами України, монархами Московії, Речі

Посполитої, Криму та Туреччини. Про нього писали тодішні європейські газети, літописці та хроністи багатьох країн, його оспівували українські поети. Героєм багатьох народних легенд і переказів І. Сірко став ще за життя. В одній із легенд говориться про те, що Сірко жив 210 років. Тричі він зазирав смерті у вічі, тричі його рятувала «жива вода». А коли він помер, то на знак шани землю на його могилі козаки насипали шапками, кожного разу низько вклоняючись кошовому отаману. Перекази свідчать Що могили отамана немає, яка ж доля їх останків ми прослухаємо з досліджень учнів.

Виступ учнів з повідомленнями

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Складіть історичний портрет кошового отамана Івана Сірка, використайте в описі: походження, характер, взаємини з людьми, політичну орієнтацію, участь у військових походах, займані посади.

V. Підсумки уроку.

Прийом «Мікрофон»

Дайте власну оцінку Івану Сірку.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготуватися до узагальнення теми

УРОК № 23

Тема. Узагальнюючий

Мета. підбір інформації щодоісторичної долі видатних людей про яких йшлося на уроках курсу, її аналіз та узагальнення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виховання поваги, до історії власного народу .

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Практичний етап—проводиться вдома

ІІІ. Презентаційний

Захист свого творчого доробку.

Теми творчих робіт.

1. Творець козацької держави Богдан Хмельницький.

2. Сини батька Хмеля: Тиміш та Юрась.

3. Полковник Данило Нечай.

4. Іван Богун: шлях від величі до Руїни.

5. Максим Кривоніс: «Мандрівник шотландець».

6. Полковник Станіслав Морозенко.

7. «Хмельницький галицької землі» Семен Височан.

8. «Великий страх Московії» Іван Виговський

9. «Між молотом і наковальнею» Петро Дорошенко—штрихи до портрета.

10. «Урус-шайтан» Іван Сірко.

ІV. Обговорення проектів.

Прийом Кольорова феєрія

V. Підсумки уроку

Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку.

V І. Домашнє завдання

1. Повторити тему.

2. Підготуватися до журналіського брифінгу, підготувати ролі до гри.

УРОК № 24

Тема. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа.

Мета уроку: на основі історичних фактів проаналізувати діяльність гетьмана Мазепи; розвивати вміння співвідносити обставини та дії історичної особи; формувати толерантність у доведенні історичної дійсності та відстоювання власної думки; виховувати почуття національної самосвідомості, патріотизму.

Обладнання: портрет І. Мазепи, таблички «журналісти», «Мазепа», «історики», карта « Гетьманщина ХVІ-ХVІІІ ст.», з відеофільму «Невідома Україна» серія 51 «Іван Мазепа», роздатковий матеріал.

Тип уроку: урок вивчення і засвоєння нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

Організаційний момент
Мотивація навчальної діяльності учнів

Розповідь вчителя

Майже 300 років замовчувались часи Гетьманщини на Україні. Майже невідомим було життя одного з найвизначніших гетьманів, але невідомим на батьківщині. Європа знала про Мазепу з творів Вольтера, поем Віктора Гюго і Байрона, з музичної поеми Ліста, з історії Петра І, що вийшла німецькою мовою, де Мазепі було присвячено цілий розділ.

Постать Мазепи — чи не найбільш визначна особа в новій, а побіч Богдана Хмельницького — у всесвітній історії. Гетьман І. С. Мазепа був відданий ідеї української державності і відповідно ідеї соборності України. На сьогоднішній брифінг прибув, здійснивши переміщення в часі, сам гетьман {представлення), очевидці, іноземці, а також журналісти, представники духовенства. Ведучі. — історики. До вашої уваги виставка книг, присвячена Івану Степановичу Мазепі.

III. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Мазепи-Колединські і Україна

Журналіський брифінг (випереджальне завдання) [22. C. 21-22]

Журналіст. Коли Ви народилися і яку освіту здобули?

Мазепа. Я народився 20 березня 1639 р. на хуторі Кам'янці (нині Мазепинці) біля Білої Церкви, що на Київщині. Моя мати Марія Магдалина була освіченою людиною і великою патріоткою України. У дитинстві я вчився їздити верхи та володіти шаблею. Вивчав латину, риторику, поетику, математику, астрономію, музику у Києво-моги-лянському колегіумі. Потім вчився при дворі польського короля Яна Казимира. Освіту закінчував за кордоном, побувавши в Німеччині, Італії, Франції, в Нідерландах, де вивчав артилерійську справу. За кордоном я познайомився з європейською культурою, вивчав іноземні мови: польську, російську,татарську, латину, італійську, німецьку, французьку.

Історик. Наприкінці 1669 р. Іван Степанович вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка. Це був справді «переломний момент» у житті та діяльності майбутнього гетьмана, який відтоді цілковито віддає себе українській державній справі. Разом з тим перехід до Дорошенка, який висунув широку програму відродження самостійної і соборної України, сприяв формуванню національно-політичних прагнень самого Мазепи.

Журналіст. Як сталося, що Ви опинилися на службі у лівобережного гетьмана Самойловича?

Мазепа. У 1674 р. Мене відрядили в Крим і Туреччину разом з 15 полоненими козаками Лівобережжя. Біля річки Інгул потрапив у руки запорожців, які були б мене вбили, якби не кошовий Іван Сірко, що врятував мене. У той час Правобережна Україна конала у побойищах і згарищах Руїни і саме на Лівобережжі утворювався осередок українського державно-національного життя. У цей час представники правобережної козацької старшини, зневірившись у політиці Дорошенка, посунули за Дніпро. Лизогуби, Кандиби, Гамалії, Ханенки, Кочубеї, Скоропадські отримували керівні посади в політичному житті Лівобережної України, куди й принесли свій господарський та адміністративний досвід, прагнення стабілізації громадського життя й зміцнення української державності, а разом з тим і тугу за українською соборністю. Я знайшов порозуміння з Самойловичем та з московським урядом, відкривши тим шлях до службової кар'єри і здійснення власних політичних планів.

1-й історик. Минали роки. З небагатого гетьманського дворянина й «значного військового товариша» Мазепа перетворився на впливового представника вищої старшини гетьманської України. У 1682 році він став генеральним осавулом, отже, членом українського уряду і найближчим помічником гетьмана. Окрім частих дипломатичних місій до Москви, Мазепа бере участь в усіх важливих державно-політичних акціях і всіх визначних справах і подіях гетьманського двору й родини Самойловичів. Разом з політичними впливами на Україні і в Москві росли й маєтки Мазепи як на Україні, так і в суміжних повітах Росії.

2-й історик. Це був процес зростання визначної людини й формування державного діяча. Непростим і нелегким був життєвий шлях Мазепи від покойового польського короля до гетьмана. Доля щедро відміряла Мазепі противників і ворогів. Але ця незвичайна людина мала особливий талант
єднати навколо себе зовсім різних людей. Він мав чимало прихильників — і обмаль друзів. Надто високо стояв він над ними, над своїм оточенням, над своєю добою. Понад усе Мазепа мав хист володаря.

Експерт ставить питання до учнів:.

Чи можна стверджувати , що Мазепа був найосвіченішою людиною свого часу
Які обставини зумовили перехід гетьман на службу до Івана Самойловича?

2. Королівський повірений, що став українським гетьманом. Кавалер ордена Св. апостола Андрія Первозванного.

Розповідь вчителя. На попередніх уроках ми з вами розглядали історичні події в Україні в ХVІ-ХVІІ ст. Ви познайомилися з рядом визначних історичних осіб, які відіграли важливу роль у розвитку України.

Сьогодні ми з вами познайомимося з одним із найзагадковіших і неоднозначних політиків, який зіграв важливу роль в історії України наприкінці ХVІІ- на початку ХVІІІ ст.—з Іваном Мазепою.

Після втрати Чигирина територія Української держави обмежувалася лише Лівобережжям. Річ Посполита прагнула закріпитися на Правобережжі, Московія—отримати вихід до Азовського моря і остаточно підірвати могутність Туреччини і Кримського ханства.

6 травня 1886 року Московія і Річ Посполита підписали «Вічний мир», за яким обидві держави вступали у війну з Туреччиною і Кримом і підтвердили факт розподілу України: за Польщею залишилися Північна Київщина, Волинь і Поділля, а за Московією—Лівобережжя.

Таким чином «Вічний мир» затвердив факт розподілу території України і став на заваді об'єднання України.

Робота з картою « Гетьманщина ХVІ-ХVІІІ ст.»

Прийом «Мікрофон»

1. Чи погіршилось становище України після підписання «Вічного миру»? Чому? Доведіть.

2. Чому Річ Посполита і Московія продовжили боротьбу проти Кримського ханства і Туреччини? Яка роль відводилась Україні у цій боротьби?

Перегляд уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Іван Мазепа»[42. C. 100]

Прийом «Мозковий штурм»

1. Поміркуйте, про свідчить цей факт.

2. Чому Самойловича засудили, не вислухавши?

3. Чому повірили російському князю, а не українському гетьману?

Перегляд уривка з відеофільму «Невідома Україна» серія 51 «Іван Мазепа»[41. C. 51]

Прийом «Гірлянда рішень»

Продовжити стрічку подій, вставивши замість пропусків необхідні історичні відомості.

«Вічний мир» ___ ___ ___ обрання Мазепи гетьманом.

Прийом «Кути»

Учні об'єднуються у 2 групи. Учні 1-ої групи сідають за 1-й стіл, учні 2-ої групи—за 2-й стіл. Обидві групи працюють із роздатковим матеріалом [46]

1-а група—« Господарство»

2-а група—«Зовнішня політика»

Зовнішня політика

Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р.

Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у «Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв'язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв в Криму та ін.

З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р. Самара.

Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І. Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток («панщина»). Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різні способи сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгівлі.

Господарство

Українське господарство в добу Мазепи переживає часи свого піднесення. Поширюються торговельні зносини також з Кримом і Чорноморсько-Дунайськими країнами. Росте і внутрішня торгівля, зокрема торговельний обмін між північчю й півднем Гетьманщини, між Гетьманщиною і Запоріжжям та Слобожанщиною, між Лівобережжям і Правобережжям.

В кінці XVII ст. дуже розвиваються галузі промисловості, які вимагали спеціального технічного досвіду та устаткування, і більших грошових вкладів.

Так, відомо 14 Універсалів І. Мазепи про виділення українській шляхті земель під устаткування рудень, селітряних заводів, ковальських цехів. Зокрема, Універсалом від 9 лютого 1688 року Гетьман Іван Мазепа підтверджує маєтності Межигірського монастиря, серед яких є «рудні», Універсалом від 9 травня 1690 р. він дозволяє стародубівському полковнику Михайлові Миклашевському побудувати дві рудні. Універсалом Івана Мазепи від 26 березня 1701 р. архієпископу чернігівському і новгородському у посесію надано Неданчицьку рудню.

Учні знайомляться з інформацією і, обговорюючи прочитане, виписують основні особливості політики Мазепи. Учитель контролює процес.

Прийом «Долоні»

Учні у парах обмінюються інформацією, і заповнюють таблицю

Політика Івана Мазепи

Зовнішня

Внутрішня

Прийом «Мозковий штурм»

У чому полягала внутрішня і зовнішня політика І. Мазепи.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом « Бліц опитування»

1. Що нового ви дізналися про Мазепу?

2. Чи змінилася ваша думка про нього?

3. Що вас найбільше вразило із почутого?

V. Підсумки уроку

1. Що вам найбільше сподобалася на уроці?

2. Що заважало?

Що ще ви хотіли б дізнатися з даної теми?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення на тему «Семен Палій—колонізатор Правобережжя», «Постать полковника С. Палія в народній творчості.»

3. Підготуватися до рольової гри.

УРОК № 25

Тема. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа.

Мета: продовжити досліджувати державно-політичну діяльність І. Мазепи; з'ясувати причини укладання українсько-шведського союзу; розвивання уміння аргументувати, відстоювати свою точку зору; виховувати толерантність, шанобливе ставлення до минулого свого народу.

Обладнання: уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія, «Полтавська битва», шкала оцінювання, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Вставте в текст пропущені роки.

Обрання гетьмана супроводжувалося підписанням договірних статей з представниками російського царя. Свого часу Дем'ян Многогрішний …….р. в м. Глухові підписав договір, який ліг в основу нової угоди, котру скріпили своїми підписами І. мазепа та царський воєвода В. Голіцин. Нова угода отримала назву Коломацьких статей, складалася з 22 пунктів і була підписана ……р. проголошуючи гетьманські універсали, І. Мазепа прагнув урегулювати відносини між різними верствами суспільства, встановити лад у країні, сприяв розвитку освіти та культури. Універсалом……..р. він заборонив світським і духовним особам обтяжувати селян повинностями, а козаків приневолювати переходити в посполиті та відбирати від них землю. За його сприяння та матеріальної підтримки Києво-Могилянській колегіум у ….р. був перетворений на академію.

Добрі відносини в І. Мазепи склалися з російським царем, який не обділив гетьмана ні маєтностями, ні нагородами. У ….Р. Мазепа з рук царя отримав орден Святого Андрія Первозванного, а ……р. за клопотанням царя від австрійського цісаря одержав титул Князя Священної Римської імперії.

Відповідь: 1669 р.; 1687 р.; 1691 р.; 1701 р.; 1700 р.; 1707 р.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Семен Палій - колонізатор Правобережжя. Повстання Палія 1702— 1704 рр. Відносини між С. Палієм та І. Мазепою.

Виступ учнів з повідомленнями на теми: «Семен Палій - колонізатор Правобережжя»

Розповідь вчителя, робота з картою.

Улітку 1704 р. на Правобережжі вибухнуло народне повстання проти польського панування. Боротьбу очолив С. Палій, до якого приєдналися Самусь, А. Абазин, 3. Іскра.

— Знайдіть на карті території, охоплені повстанням 1702— 1704 рр. (Поділля, Брацлавщина, Київщина, Східна Волинь.)

Після захоплення Білої Церкви, Бердичева, Немирова майже всі правобережні землі опинилися в руках повстанців. Вони боролися за возз'єднання Правобережжя з Гетьманщиною.

У 1700 р. між Росією та Швецією почалася Північна війна. У 1702 р. шведський король Карл XII розбив військо польського короля Августа (союзника Петра І). Зрозуміло, що в таких умовах С. Палій не міг розраховувати на допомогу царя і гетьмана І. Мазепи. Замість підтримки московський уряд вимагав від повстанців, щоб вони припинили боротьбу.

Тим часом поляки почали перемагати. Лише Київщина трималася в руках Палія.

Навесні 1704 р. Петро І наказав Мазепі вступити на Правобережну Україну для надання допомоги полякам. (Учні простежують шлях війська І. Мазепи за картами атласу.) Незабаром Палій був заарештований разом з його найближчими прибічниками і засланий до Сибіру.

З вступом І. Мазепи на Правобережжя повстанню було покладено край. На Правобережній Україні почалася влада гетьмана. І. Мазепа збільшив число полків із чотирьох до семи.

Користуючись картою, назвіть нові полки. (Чигиринський, Кальницький, Уманський.)

Гетьман почав запроваджувати на Правобережжі той самий суспільно-економічний лад, що був і на Гетьманщині.

Таким чином, під булавою гетьмана І. Мазепи на короткий час об'єдналися Лівобережна і Правобережна Україна. Однак діяльність І. Мазепи була обірвана подіями 1708—1709 рр.

Завдання

Про які явища, процеси, поняття, історичних діячів іде мова в наведених характеристиках?

………-Після «Вічного миру» ця територія була поділена на чотири воєводства: Київське, Волинське, Брацлавське, Подільське. Жорстока боротьба, часті війни вплинули на людність. Чимало міст та замків занепало. Рятуючись, населення покидало обжиті місця.

………-військові формування, які знову почали відновлюватись на Правобережжі. Заохочуючи їх відродження, уряд ставив за мету не лише заселити безлюдні місця, а й мати надійну і постійну охорону кордонів.

………-козацький полковник, який мав особливий авторитет у народі. Здобув освіту в Києво-Могилянському колегіумі. Мав добрі військові та організаторські здібності. Дуже шанований запорожцями. У 80-ті роки ХVІІ ст. очолив боротьбу проти польської шляхти. Мріяв про об'єднання Правобережжя та Лівобережжя.

……….-збройний виступ (на території Київщини, Брацлавщини, Поділля, частково Волині) козаків, міщан, селян під проводом білоцерківського полковника. Польський уряд порівнював цю боротьбу з Визвольною війною 1648-1657 рр.

Відповідь: Правобережна Україна; козацькі; Семен Гурко (Палій); повстання 1702-1704 рр..

2. Постать полковника в народній творчості.

Виступ учнів з дослідженням «Постать полковника в народній творчості.»

Робота з джерелом [52]

Визначіть, про які події йде мова в народній думі, та встановіть їх час.

Ой пише,пише та гетьман Мазепа «Ой приїдь, приїдь, Палію Семене,

Та до Палія листи: Та на бенкет до мене».

«Ой приїдь, приїдь, Палію Семене, Ой, вже Семен, ой, вже Палієнко

Та на бенкет до мене. На подвір'я в'їжджає.

Ой будемо, Палію Семене, А там його вельможний Мазепа

Будемо пити ще гуляти, Вином з чадом напуває.

Та й москаля воювати!» Ой, вже Семен, ой, вже Палієнко

«Ой бодай же ти, гетьман Мазепо, Меду, вина та й напився,

Ой до того ж не діждав, Та своєму вороному коню

Щоб я свою православну віру Та й на гриву похилився.

Та й під ноги потоптав.» Ой крикнув вельможний Мазепа

Пише,пише та гетьман Мазепа Гей на свої сердюки-

Та до Палія листи: Ой візьміть, візьміть Палія Семена

Та й закуйте йому руки!

Відповідь: арешт Семена Палія 1704 р.

3. Іван Мазепа — союзник Карла XII.

Рольова гра (випереджальне завдання) [21. C. 15]

1-а козак. Ох, горе ж нам, українцям, без власної держави. До чого ми і Балтійське море? Це ж у Московщині, Прибалтиці, Речі Посполитій кладуть свої голови за чужі країни мої побратими, терплячи образи московських воєначальників.

2-й козак. Вже скільки наших земляків не витримали цієї служби та повтікали додому. То канали копай, то дороги, то фортечні мури і все — росіянам. А чиїм коштом? На селян, міщан які податки накладено!

1-й к о з а к. А чи чув ти, Василю, що Петро І хоче ліквідувати козацьке самоврядування та нас, козаків, до Московії переселити?

2-й козак. Ой, пропали ми в такому разі! Треба писати листа Мазепі, щоб шукав якийсь вихід, бо ж терпіти вже далі не можна.

Завдання

1. Якою була участь козаків у Північній війні?

2. Чим був невдоволений український народ?

Робота з документом [15. C.140-141]

З виступу І. Мазепи перед військом

«Однині ми стоїмо між двома проваллями, що готові нас зжерти, якщо не оберемо ми шляху для себе надійного, щоб їх оминути… Моя думка є такою, якщо король шведський здолає царя російського і зруйнує його царство, то ми з волі переможця неодмінно приєднанні будемо до Польщі і віддані будемо в рабство польське… А якщо допустимо царя російського стати переможцем, то лиха година прийде до нас від самого царя… Таким чином, залишається нам браття, з очевидних тих зол обирати на менше, щоб нащадки наші… прокляттями нас не обтяжували. Я нащадків не маю… й нічого не шукаю, окрім щастя тому народу, який удостоїв мене гетьманським достоїнством і з тим вручив мені долю свою. Проклятий був би я і зовсім втратив совість, якби видав вам зло за добро і зрадив йому за власні інтереси».

Запитання

1. Що, з точки зору Мазепи, очікувало на український народ, якщо у Північній війні переможе російський цар?

2. Що Мазепа вважав за «найменше зло»?

3. Чи мав Мазепа власну користь від договору зі шведським королем?

4. Чого прагнув Мазепа, вступаючи у союз зі шведами?

Розповідь вчителя. Про підготовку укладання договору із Шведами.

Бесіда

1. Де і коли було укладено договору між Карлом ХІІ та Мазепою?

2. Чи підтримало населення Мазепу?

3. Яка була реакція царя на перехід гетьмана на бік шведів.

Прийом «Мікрофон»

Дотепер тривають суперечки щодо союзу Мазепи із шведами. Чи був необхідним виступ І Мазепи проти Петра І, якщо він призвів до рішучого наступу царського уряду на автономію України?

4. Полтавська катастрофа. Останні дні гетьмана.

Перегляд уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Полтавська битва»

Бесіда

1. Назвіть причини поразки шведської армії під Полтавою.

2. Яка доля спіткала шведське військо та їхніх союзників?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Історичний портрет

Учні, за алгоритмом колективно складають історичний портрет Мазепи.

Алгоритм характеристики історичної особи

1. Час і місце життя і правління.

2. Яку мету перед собою ставив?

3. Які реформи здійснив?

4. Як змінилася країна в результаті його правління?

5. У чому полягає значення діяльності цієї історичної особи?

6. Дайте власну оцінку історичної особи та її діяльності.

V. Підсумки уроку

Учням пропонується визначитися з оцінкою Івана Мазепи за допомогою аркушів, що лежать на партах, прикріпивши їх на шкалі оцінювання.

- 0 +

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст

2. Від імені гетьмана Мазепи написати лист нащадкам

УРОК № 26

Тема. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа.

Мета: проаналізувати культурно-освітницьку діяльність Івана Мазепи; сприяти виробленню учнями самостійного висновку про його місце в історії українського народу; розвивати в учнів навички самостійного опрацювання й аналізу історичних документів, досліджень істориків, що дотримуються протилежних позицій в оцінці діяльності гетьмана; розвивати в учнів вміння давати власну оцінку історичних явищ і подій, діяльності історичних осіб, аргументовано вести дискусію.

Обладнання: роздатковий матеріал, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, візуальні джерела, слайди до питання Мазепа в літературі та мистецтві.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Рецензія Див. урок № 17.

Перевірка домашнього завдання.

Від імені гетьмана Мазепи написати лист нащадкам

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Культурно-освітня політика гетьмана.

Робота в групах. Прийом «Ажурна пилка»

Групи працюють із роздатковим текстом [47]

1-а група—« Розвиток культури»

2-а група—« Культурна спадщина »

3-а група—« Меценатство»

Розвиток культури

Не менш важливий був вклад гетьмана Мазепи в духовне життя України-Гетьманщини, що саме за його гетьманування досягає особливого піднесення, напруження та розцвіту, і то у всіх галузях української культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві.

Гетьман Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов в Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. В добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що виявився не лише в образотворчому мистецтві і в літературі, але в цілому культурному житті гетьманської України. Це було бароко, українське бароко, близький родич західноєвропейського, але, разом з тим, глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи.

Культурна спадщина

Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків з Московією досі розглядається офіційною російською (як раніше і царською, і радянською) історією як зрада і порушення Переяславської угоди.

Хоча, так зване «москвофільство» Мазепи в період його гетьманування було лише одним з двох турів його загальної політики, так само, як розрив з Москвою походив не з якоїсь вродженої ворожості до неї, а з глибокої відданості інтересам України, кінець-кінцем, з любові до своєї власної Батьківщини.

За часів перебудови 1986–1991 рр. в СРСР уперше були дозволені публікації з іншим трактуванням дій гетьмана. Після проголошення незалежності Україною 1991 року, I. C. Мазепа став національним героєм в офіційних історичних дослідженнях, підручниках і центральних мас-медіа.

За розпорядженням Петра I, Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Пряма цитата:Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы…

Досі Російська православна церква та Українська православна церква Московського патріархату анафему не зняли. Тому в Києво-Печерській лаврі Мазепу досі піддають анафемі, а у Михайловському монастирі (УПЦ-КП) моляться за упокій його душі. Вже 10 липня 1918 року у Софійському соборі єпископ Назарій з дозволу митрополита Київського і Галицького Антонія відслужив панахиду по гетьману Івану Мазепі. Під час панахиди за пропозицією В. Отамановського було вирішено перенести прах Мазепи, а також Калнишевського й Полуботка до Святої Софії й поховати поряд з гробницею Ярослава Мудрого.

Меценатство

Києво-Печерська Лавра:

Троїцька Надбрамна церква (1106–1108; перебудови XVII–XX ст.) відновлена коштом І. Мазепи

Успенський собор (1073–1089; перебудова XVII–XVIII ст.) відновлений коштом І. Мазепи (1690) + подарунки.

Церква Всіх святих над Економічною брамою (1696–1698) побудована коштом І. Мазепи

Кам'яний мур (1696–1701) будувався коштом І. Мазепи: південно-західна башта (башта Івана Кущника, від назви церкви, яку там хотіли відкрити на честь патрона Івана Самойловича; побудована 1696 р.); південна (Часова чи Годинникова, бо в ній до 1818 р. був годинник); північна (Малярна, бо там містилася малярна майстерня); східна (Онуфрієвська — від церкви св. Онуфрія, або Палатна, бо тут містилися палати Івана Мазепи) (1698–1701)

Церква Різдва Богородиці (1696)

Микільська лікарняна церква (кін.1690-х)

Трапезна Покрови Богородиці (кінець 1690-х, знищена більшовиками у 1960-)

Вознесенська церква (1701–1705)

Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695)

Військовий Микільський собор (1690–1696)

Богоявленський собор (1693)

Софіївський собор у Києві (1697–1700)

Дзвіниця та мури Софіївського монастиря у Києві (1699–1707)

Дзвіниця Пустинно-Миколаївського монастиря (друга половина 1690-х)

Собор Живоначальної Трійці у Батурині (1692)

Церква Св. Миколи у Батурині

Воскресенська церква у Батурині

Церква Покрови Богородиці у Батурині

Собор Вознесіння Господнього Бахмацького монастиря

Успенська церква Глухівського монастиря (1692)

Трапезна та дзвіниця Глухівського монастиря

Успенська мурована трапезна церква Густинського монастиря

Мала трапезна церква Густинського монастиря

Покровська церква в с. Дігтярівці Новгород-Сіверського району Чернігівської області (1708–1709 або 1710)

Церква Пресвятої Богородиці Домницького Різдвяно-Богородицького монастиря (1696)

Церква Петра і Павла в с. Іванівському (поч.1700-х)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Січі (1693)

Дерев'яний храм Св. Іоанна Предтечі Кам'янського Успенського монастиря

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Батурин) Церква Покрови Пресвятої Богородиці Батуринського Крупицького монастиря (поч. 1700-х)

Храм Преображения Господня Лубенського Мгарського монастиря

Трапезна церква Лубенського Мгарського монастиря

Дерев'яний храм в ім'я Воскресіння Христового в Любечі

Мурована Воскресенська церква в Любечі

Собор Св. Миколая Макошинського Миколаївського монастиря

Церква в с. Мохнатин (1692) іконостас з гербом І.Мазепи,

Церква Пресвятої Богородиці у Новобогородицьку (1688)

Вознесенський собор у Переяславі (1700)

Дерев'яна церква в с. Прачі

Дерев'яна церква Св. Іоанна Хрестителя

Петропавлівська церква в Рудні (закладна дошка від 10 травня 1698 р.)

Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові (1679–1695)

Церква Св. Івана Євангеліста з вівтарем в Чернігові

П'ятницька церква в Чернігові

Борисо-Глібський кафедральний собор в Чернігові

Церква Іоанна Предтечі в Чернігові

Трапезна з двобанним храмом Всіх Святих в Чернігові

Микільська церква у Білій Церкві (1706)

Братський Богоявленський монастир

Михайловський Золотоверхий монастир в Києві

Корпус Києво-Могилянської академії (1703)

Чернігівський колегіум (1701–1702)

Хрестовоздвиженський собор Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря (1689–1709)

Учні розраховуються на 1, 2, 3. Після вивчення інформації Учні об'єднуються у три групи за номерами, і розповідають свою інформацію у новій групі

2. Іван Мазепа як поет і літературний герой.

Розповідь вчителя

Мазепа добре володів пером, у хвилини дозвілля писав вірші й цікавився всіма видами літературної творчості. Протягом свого життя він опанував 8 іноземних мов.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 220 «Джерело»

Бесіда.

1. Поміркуйте, які відомі вам історичні особистості дотримувалися стисло схарактеризованих у творі політичних орієнтацій.

2. Який вихід України з тогочасного тяжкого становища пропонується в пісні?

3. Чи можна вважати твір політичною програмою гетьмана І. Мазепа? Чому?

Розповідь вчителя Мазепа в літературі та мистецтві

Ежен Делакруа. Мазепа на коні

«Мазепа на переправі через Дніпро»

Корнило Устиянович, 1883

Гетьман Іван Мазепа — найвідоміший в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідоміших творів:

гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича, М. Бернінгротга;

портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України;

полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Є. Харпентера, М. Геримського; Теодора Жеріко («Мазепа», 1823), Ежен Делакруа («Мазепа», 1824), Г. Верне (два полотна: «Мазепа оточений кіньми», 1825 та «Вовки у погоні за Мазепою», 1826), Луї Буланже (картини: «Покарання Мазепи», 1827; «Смерть Мазепи», дата невідома), Теодор Шассеріо («Дівчина-козачка над тілом Мазепи», 1851);

поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі, Б. Брехта;

музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковський, М. Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова;

образ Мазепи та його справ високо поцінований українським народом та зберігається в народному фольклорі, зокрема думах, приказках ("напр., «Від Богдана до Івана — не було Гетьмана») тощо, навіть у елементах одягу (мазепинка).

Лорд Байрон — Мазепа, поема (1818)

Олександр Пушкін — Полтава, поема (1828–1829)

Віктор Гюго — Мазепа, поема (1829)

Юліуш Словацький — Мазепа, поема (1840)

Ференц Ліст — Мазепа, симфонічна поема (1851)

Петро Чайковський — Мазепа, опера(1881–1883)

Михаел Балфе. «Сторінкова» кантата. (1861)

Тарас Шевченко — різні вірші

Богдан Лепкий — «Мазепа».

Бертольд Брехт — «Балада про Мазепу».

Кондратій Рилєєв

Володимир Сосюра — Мазепа, поема (1928—1959-1960)

Антоній Стаховський — Молитва за гетьмана Мазепу та інші вірші.

У 1998 році скульптор Геннадій Єршов створює погруддя Мазепи, образ гетьмана — мецената. У 2001 році режисером Юрієм Іллєнком було знято україномовний фільм «Молитва за гетьмана Мазепу»

Йому присвячено фільми:

«Мазепа» (1909) В. Гончарова (в гол. ролі А. Громов), «Мазепа» (1913) Д. Сахненка, «Мазепа» (1914) В. Гардіна з І. Мазжухіним, «Мазепа» (1914) Є. Пухальського, П. Чардиніна. Гетьмана грає Ф. Стригун у стрічці «Обітниця» (1992). Про нього і сценарій Г. Штоня «Ой горе тій чайці…», документальна стрічка Л. Анічкіна «Анатема» та кінотвір Ю. Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002. В головній ролі П. Іллєнко, Б. Ступка).

У Полтаві із 2003 р. проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». На ньому митці представляють свої літературні, музичні твори, відбуваються зустрічі із діячами культури.

«Слайд-шоу»

3. Іван Мазепа в оцінках сучасників.

Розповідь вчителя

Ось що чекало Україну без мазепиного задуму. Зі своєї могили, яка, на жаль, знаходиться поза межами Україні, він не повинен анітрохи сумніватися у своєму виборі. Піднісши прапор боротьби, Мазепа відстрочив кінець української автономії на 70 років і кинув назавжди в українські маси ідею незалежності, скроплену кров'ю. А зв'язавши свій задум з могутньою тоді Швецією, водночас ворогом Москви й Варшави на той час, Мазепа кинув на цілий світ гасло, яке так геніально сформулював Вольтер: «Україна завжди прагнула бути вільною».

Познайомимося з висловлюваннями європейців, сучасників Мазепи.

Діти читають вислови сучасників Мазепи [35. C. 17]

Голос француза: «Мазепа хотів визволити свою націю від будь-якого ярма... і стати її першим незалежним володарем».

Голос німця: «Гетьман довго чекав слушної нагоди, щоби знищити московське ярмо й стати незалежним».

Голос італійця: «Мазепа переконував, якою любою є свобода тих народів, що живуть за своїми правами, а не під владою чужинних володарів, і що короля Карла навмисно послав Бог для визволення українського народу».

Розповідь вчителя

Лорд Байрон обрамував його ім'я золотом і самоцвітами. Він, зокрема, писав:
«...відтак сам Мазепа, осяяний промінням слави, стає символом свободи на-
ступних поколінь, а його ім'я — глибоко шановане».

А. Вальтер: «Козаки поважали його бистроту розуму. Ця повага, яка збіль-
шувалась щоденно, спонукала царя іменувати його «князем України».

Іван Мартинов (французький громадянин російського походження) писав:
«Мазепа, як і Богдан, мав дійсний намір повернути Україні самостійність і обрав говорити. Це — дійсно великий політик!»

Григорій Сковорода про Мазепу: «Діамант і в гною — діамант» .

Олександра Єфименко, історик: «Хмельницький і Мазепа — це початок і кінець
того короткого, але яскравого, як метеор, шляху, яким пролетіла політична історія козацької держави...»

Жанн Бальоз, французький дипломат:«Мені пощастило бути гостем гетьмана
у Батурин! О! Що це за людина! Мова його така добірна і чепурна! Він мав ве-
ликий досвід у політиці, стежив за подіями за кордоном. У розмові дуже обе-
режний, намагався більше слухати, ніж

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Коло ідей»

До тепер тривають суперечки щодо того, ким був Мазепа патріотом або зрадником. Якою є ваша думка з цього питання.

Учні висловлюють свою думку, вчитель записує їх відповіді на дошці, коригує

V. Підсумки уроку

Підсумкове слово вчителя

Ми можемо припустити, що Мазепа страждав, що Господь Бог не благословив його задуму, але не шкодував, що підніс прапор повстання, бо знав, що й без цього цар все одно покінчив би з Україною, все одно терор прийшов би, але б тоді не було б місця для всього того позитивного, що дало у своїх наслідках повстання. Уже по Полтаві якийсь полонений у Москві шведський достойник, певно через якогось чужинця на царській службі, дістав з московського архіву проект царя, який був складений ще в 1703 p. За цим проектом треба було або дочекатись смерті Мазепи, або, навіть позбувшись його тим чи іншим способом, через козаччину .чи виселення її на сусідні кордони Великороси, чи терором, колонізувати Гетьманщину москалями та німцями з чужини, щоби «раз і назавжди знищити вогнище ворохобників».

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення на тему «Григір Орлик - генерал-поручик Людовіка ХV»

УРОК № 27

Тема. Гетьман-емігрант Пилип Орлик.

Мета: ознайомити учнів з діяльністю першого українського гетьмана в еміграції П. Орлика; проаналізувати сутність видатної пам'ятки української правничої та європейської суспільно-політичної думки—Конституції гетьмана; розвивати вміння аналізувати історичні документи; виховувати в учнів патріотичне почуття, шанобливе ставлення до видатних постатей української історії.

Обладнання: портрет П. Орлика, уривок з « Пактів й Конституції прав та вольностей Війська Запорозького», кінофільм «Невідома Україна» Серія 58 « Пилип Орлик», кросворд, роздатковий матеріал, історична карта.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Розв'яжіть кросворд. У виділеному рядку прочитаєте прізвище гетьмана якого обрали після Мазепи.

					1
						2
						3
			4
		5
						66666
						87777	7
				88888
		9
	1010110
	1111111
12
		13

1. Полковник, що писав на І. Мазепу доноси російському цареві.

2. Російський полковник, який у 1709 р. за наказом царя зруйнував Запорозьку Січ.

3. Полковник, що писав на І. Мазепу доноси російському цареві.

4. Хрещениця Мазепи.

5. Російський цар.

6. Майбутній гетьман, який не підтримав Мазепу.

7. Шведський король.

8. Один із кошових отаманів, що першим перейшов на бік І. Мазепи і поділив його долю.

9. Польський король, який правив державою за часів гетьманування І. Мазепи.

10. Митрополит, що Троїцькому соборі м. Глухова проголошував анафему українському гетьманові.

11. Російський дворянин, котрий за наказом царя зруйнував гетьманську столицю.

12. Польський король, який правив державою за часів гетьманування І. Мазепи.

13. Керівник козацького повстання на Правобережжі, котрий 1704 р. перейшов із військами під владу І. Мазепи.

Відповідь:1. Іскра; 2. Яковлєв; 3. Кочубей; 4. Мотря; 5. Петро; 6. Апостол; 7 .Карл; 8. Гордієнко; 9. Август; 10. Яворський; 11. Меншиков; 12. Лещинський; 13. Палій.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Пилип Орлик - дитинство та юнацькі роки. Права рука гетьмана Івана Мазепи.

Розповідь вчителя

Народився в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження — Орликів. Батько Степан Орлик служив у війську польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року. Мати — Ірина Орлик (з білорусько-українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком).

Навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив в 1694 році. Навчався відмінно, проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою, добре володів українською, польською, церковнослов'янською, болгарською, сербською, латинською, італійською, німецькою, шведською, французькою, російською, старогрецькою, новогрецькою і ймовірно турецькою мовами.

1698–1700 — служив консисторським писарем у канцелярії київського митрополита у Києві, потім у Полтавському полку, а потім став старшим військовим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової канцелярії Війська Запорізького.

З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року — генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи.

1708 — взяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII.

27 червня 1709 року (після Полтавської битви) емігрував в Османську імперію.

За І.Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обирають 5 квітня 1710 р. (через півроку по смерті І.Мазепи) П.Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва а також турецького султана і шведського короля.

Крім Орлика кандидатами на гетьманську булаву були Андрій Войнаровський (близький родич Мазепи) та Дмитро Горленко (прилуцький полковник). Але цих людей на козацькій раді майже ніхто не підтримав. Сам Карл ХІІ спочатку прихильніше ставився до родича Мазепи Андрія Войнаровського, але потім підтримав Пилипа Орлика.

Прийом «Продовж розповідь»

Див. урок № 7

2. «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорізького війська».

Розповідь вчителя

Намагаючись завоювати собі підтримку, в 1710 р. П. Орлик складає (за деяким джерелами — схвалює) «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» («Pacta et Constitutions legume libertatumqe Exorcists Zaporoviensis»), укладає зі старшиною та запорожцями угоду — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана «Бендерська конституція», яку інколи вважають першою українською Конституцією а також однією із перших конституцій у Європі.

Робота з терміном «Конституція»

Робота учнів з історичним документом

[15. C. 145-146] Роздатковий матеріал.

Конституція Пилипа Орлика (1710 р.)

1 .Щоб на Україні була утверджена вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святішого апостольського трону константинопольського.

2. Вітчизна наша щоб у потверджених пактами Речі Посполитої і Московської держави кордонах, які відійшли по ріку Случ за гетьманства славної пам'яті Богдана Хмельницького, була відступлена, вічно віддана й пактами укріплена від Речі Посполитої в гетьманську область, щоб не були насильно змінені й порушені її кордони.

3. Має ясновельможний гетьман із найяскравішим ханом кримським дбати через послів про відновлення давнього з Кримською державою братерства, військової колегації та потвердження постійної приязні, на яку оглядаючись довколишні держави не наважувалися б бажати уярмлення собі України і її будь-чому присилування.

4. При трактуванні найяснішого його милості короля шведського з Московською державою про мир об тім дбати, щоб Дніпро від городків та фортець московських, так і ґрунти військові було очищено від московської посесії і до первісної області Війська Запорозького повернені.

5. Коли деякі Війська Запорозького гетьмани, привласнивши собі неслушно й безправно самодержавну владу, узаконили самовладне таке право: "Так хочу, так повеліваю!" - то через те самодержавство, невластиве гетьманському урядуванню, виросли численні в запорозькому війську незлагоди, розорення прав та вольностей, посполите утяження, легке насильне і купне розкладення урядів військових: генеральної старшини, полковників та значного товариства. Отож ми, генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом таке право, яке має бути збережено постійно в Запорозькому Війську: щоб у Вітчизні нашій першими радниками була генеральна старшина... За ними за звичайним порядком слідують городові полковники, нехай вони будуть пошановані як публічні радники. Крім того, з кожного полку до загальної Ради мають бути обрані за гетьманською угодою генеральні радники - по одній значній старовинній, добророзумній та заслуженій особі. І з тими всіма генеральними особами, полковниками й генеральними радниками мають радитися ясновельможний гетьман та його наступники про цілісність Вітчизни, її загальне добро і всілякі публічні справи, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своєю владою, не встановлюючи і до завершення не приводячи.

6. У гетьманській резиденції тричі на рік має обиратися генеральна Рада: на Різдво, Великдень і Покрову. На ній, окрім названих вище представників, мають бути посли Запорозького Низового війська, тобто Січі. Між Радами Україною правитиме гетьман з генеральною старшиною. Листи з інших держав гетьман повинен зачитувати старшині, так само й відповіді.

7. А коли б щось було б помічено з ясновельможного гетьмана супротивного, негаційного, шкідливого правам та вольностям військовим, тоді ж таки генеральна старшина, полковники й генеральні радники матимуть силу вільними голосами чи то приватне, чи публічно на Раді його вельможності виказати і заявити про порушення прав та вольностей вітчизняних без найменшого ушкодження високого рейментарського гонору. На такі викази не має ясновельможний гетьман вражатися і чинити помсти, а дбатиме такі недолади справити.

Проаналізувати текст історичного документа. Записати схему, яка б відтворила функціонування органів влади та взаємозв'язок між ними, якби даний документ набув чинності в Україні. Зробити висновки та узагальнити та записати до зошитів ключові моменти Конституції.

3. Невтомний борець за незалежність українських земель.

Перегляд кінофільму «Невідома Україна» Серія « Пилип Орлик»[41. C. 58]

Бесіда.

1. Чому П. Орлика називали «мазепенцем»? Що означає це слово?

2. Якою була основна мета політичної діяльності П. орлика?

Робота з картою

Показати на карті напрямок походу Орлика на Правобережну Україну; Прутський похід Петра І.

4. Швецький період життя Пилипа Орлика. Вимушена мандрівка Європою.

Робота з терміном «еміграція»

Самостійна робота в парах за текстом (роздатковий матеріал)

[46] За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою, і 8 листопада 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголошує війну Московії.

На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців, буджацьких татар, шведів і поляків (прихильників Станіслава I Лещинського) проти росіян в Україні. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде визволена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі. Пилип Орлик дуже добре підготувався до походу. Він розсилав листи-універсали в яких закликав до повстання народу проти влади російського царя. Народ же підтримав Орлика і один за одним міста Правобережжя переходили під владу гетьмана. П.Орлик також надіслав листа із закликом до боротьби гетьману Лівобережжя Івану Скоропадському, що дуже налякало російський уряд і Петра І.

Проти полків Пилипа Орлика виступило військо під командуванням генерального осавула Григорія Бутовича, яке було розбите в бою під Лисянкою. Гетьмана підтримав повсталий український народ.

У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П.Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви, де перебував російський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден із штурмів не був успішним, бо гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Частина татарських загонів під проводом хана здійснили похід на Слобідську Україну. Такі дії союзників підривали авторитет П.Орлика серед українського населення.

У квітні Росія уклала союз з молдавським господарем Д. Кантеміром. У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під проводом Бориса Шереметьєва. За таких обставин поляки відступили, а татари і турки, налякані звісткою про те, що йде велике російське військо, почали тікати, беручи дорогою великий ясир. Українські козаки довідавшись про звірства турків і татар кинулись рятувати свої родини. Таким чином із 16 тис. українського війська у Пилипа Орлика залишилося лише 3 тис., з якими гетьман відійшов до Бендер.

Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників шукав підтримки своєї справи у різних європейських володарів.

У 1709–1714 році перебував у Бендерах, потім із частиною старшини скористався запрошенням Карла ХІІ і жив до 1720 року у Швеції. Після підписання шведсько-російського миру виїхав із Швеції й вимушено змінив по черзі Німеччину, Австрію, Польщу. 1722 року, прямуючи до запорозьких козаків в Олешківську Січ, був затриманий турецькою владою в Хотині й до 1738 року інтернований у Салониках.

Проте він не припиняв пошуки підтримки у різних європейських державах (Франції, Англії, Польщі, Ватикану, Саксонії, Пруссії та інших), неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності, продовжував бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григором (Григорієм) планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від московського ярма.

Надалі жив у Хотині, Серезі, по тому — в Чернівцях, Каушанах і Бухаресті. Згодом переїхав до Ясс, де помер 24 травня 1742 року.

За результатами роботи учні складають історичну таблицю

Військова та політична діяльність П. Орлика В Україні та Європі

№ з/п

Дата

Місце історичних подій

Зміст подій

Результат, наслідки

Текст з помилками. (Помилки підкреслено)

Його величності імператору всеросійському Петру І

Ваша армія оточена під Яссами на ріці Дунай. Пропоную вам мирні умови передачі Правобережної України і Запоріжжя моєму союзнику гетьману Війська Запорозького Григору Орлику; запровадити на Лівобережжі і Слобожанщині «Пактів і Конституцій», які я подарував козакам в м. Батурині 5 квітня 1710 р. і затверджених козацькою радою, згідно з якими встановлюється у вищезгаданих землях спадкова влада гетьмана, повне роззброєння Вашої армії.

5. Відомий нащадок: Григір Орлик - генерал-поручик Людовіка ХV.

Повідомлення учня на тему «Григір Орлик - генерал-поручик Людовіка ХV»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод « Мікрофон»

У чому ж полягає заслуга гетьмана П. Орлика перед Україною?

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Гетьман П. Орлик був найбільш видатним представником першої української політичної еміграції, що намагався вибороти суверенну, вільну, єдину Україну, долучаючи до боротьби світову дипломатію, піднести Українську національну ідею у світі. Доля П. Орлика—приклад служіння батьківщині, коли на її вівтар принесено і матеріальні вигоди, і родинне щастя.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення на теми: «Козацько старшинський рід Полуботків», « Скарби Полуботка»

УРОК № 28

Тема. Павло Полуботок.

Мета: розглянути життя та діяльність гетьмана П. Полуботка; навчати характеризувати історичні постаті, використовуючи текст підручника; розвивати в учнів уміння аналізувати та систематизувати матеріал, працюючи з історичними джерелами; виховувати почуття патріотизму, гордості за минуле українського народу.

Обладнання: портрет П. Полуботка, підручник Історія України 8 клас В.С. Власов, кольорові олівці, кросворд.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Який взаємозв'язок у ланцюжках понять? Чи правильно вони об'єднані?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Козацько-старшинський рід Полуботків.

Виступ учня з повідомленням на тему «Козацько-старшинський рід Полуботків»

Прийом «Ланцюжок»

Див. уроку № 15

2. Друг російської корони чи «мазепинець»? Наказний гетьман. Відносини з Малоросійською колегією.

Бесіда на повторення

1. Коли була утворена Малоросійська колегія?

2. Які наслідки для України мало утворення Малоросійської колегії?

Розповідь учителя.

Малоросійська колегія значно обмежувала владу гетьмана і українську автономію, вбивала клин у відносини старшини та козацтва.

Гетьман І. Скоропадський намагався відновити деякі права України, прохав Петра І вивести царські війська з Гетьманщини, і скасувати Малоросійську колегію. Але марно. Він не переніс удару і у липні 1722 р. помер.

Петро І не дозволив обрати нового гетьмана. Старшина тимчасово уповноважила чернігівського полковника П. Полуботка на посаду наказного (тимчасового) гетьмана.

П. Полуботок, користувався великою пошаною серед старшини й козацтва. Це була людина енергійна, твердої вдачі, оборонець автономних прав України.

Малоросійська колегія намагалася прибрати гетьманські повноваження до своїх рук, підпорядкувати собі Генеральну військову канцелярію. П. Полуботок увійшов у конфлікт з російським урядом, виступивши проти втручання в українські справи президенти Малоросійської колегії Вельямінова.

П. Полуботок провів судову реформу, зробив Генеральний Суд колегіальним, розгорнув боротьбу з хабарництвом та тяганиною у провінційних судах, встановив порядок апеляцій.

Діяльність П. Полуботка обурила Петра І, і він викликав його до Петербурга разом з генеральним писарем С. Савичем, генеральним суддею І. Чернишем та іншими старшинами.

Під час лекції учні записують конспект за допомогою прийому «Асоціативні схеми»

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування – слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована ліній-но або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат.

Проводиться конкурс на кращий конспект.

3. Візит до Петербурга та арешт.

Розповідь вчителя

Прибувши до Петербурга, Полуботок подав цареві чолобитну, у якій була вимога до імперського уряду дотримуватися козацьких прав і вольностей, скасування Малоросійської колегії.

Петро І наказав заарештувати П. Полуботка і всю старшину, що прибула з ним, і кинути до каземату Петропавловської фортеці. Розпо-чалося слідство і допити ув'язнених. У грудні 1724 р. П. Полуботок помер за ґратами.

На початку 1725 р. після смерті Петра І слідство припинилося. однак після розгрому української старшини в Україні все затихло. Малоросійська колегія взяла всю повноту влади до своїх рук.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 237-238 «Особистість»

Бесіда

1. Чи доводилося вам стикатися з протилежними оцінками діяльності тих самих історичних діячів? Як, по-вашому, це можна пояснити?

2. Яким постає зі свідчень Ж-Б. Шерера П. Полуботок?

Розв'яжіть кросворд. Остання літера кожного слова водночас є першою наступного.

	1		2

				3



				4


7		6		5

1. Український гетьман, що вступив у протиборство з Малоросійською колегією.

2. Тюремне підземелля, місце для особливо небезпечних в'язнів.

3. Правитель—деспот.

4. Ріка, на берегах якої збудований Петербург.

5. Український гетьман, що розпочав укладати «Звід» українського права.

6. Послідовний запис історичних подій, зроблений сучасником.

7. Заховані коштовності.

Відповідь: 1 Полуботок; 2 каземат; 3 тиран; 4 Нева; 5 Апостол; 6 літопис; 7 скарб.

4. Таємниця скарбів Павла Полуботка.

Виступ учня з повідомленням на тему «Таємниця скарбів П. Полуботка»

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Історичний турнір

Учні наводять факти біографії П. Полуботка. Перемагає той, хто назве найбільше фактів.

V. Підсумки уроку.

Прийом «Мікрофон»

Дайте власну оцінку Павлу Полуботку

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати питання до теми

УРОК № 29

Тема. Останній гетьман України.

Мета: познайомити учнів із діяльністю К. Розумовського останнього гетьмана, одного з перших автономістів нового часу; вчити аналізувати й узагальнювати історичні події ; співвідносити події вітчизняної та всесвітньої історії; виховувати у школярів любов до вітчизняної історії.

Обладнання: відеофільм «Невідома Україна» серія 60 « Останній гетьман України», портрет Кирила Розумовського, роздатковий матеріал, схема «Етапи ліквідації автономії України»

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом « Бліцопитування по ланцюжку»

Див. урок № 3.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

1. Пастух Розум, що став графом Розумовським.

Розповідь вчителя. Сьогодні на уроці ми дізнаємося про діяльність гетьмана Кирила Розумовського , останньої спроби зберегти автономію Гетьманщини.

Прийом «Асоціація на дошці»

Див. уроку № 1. Слова на дошці—Гетьманщина.

Розповідь вчителя

Народився в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Старший брат його, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом Єлизавети Петрівни, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при царському дворі й домігся багатьох пільг для української старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила в Петербург, де він виховувався під опікою О.Сумарокова та І.Єлагіна. У 1743–1745 роках Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе. У червні 1744 року разом із старшим братом був удостоєний графського титулу. Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у царському дворі. 1746 року одружується з родичкою цариці Катериною Наришкіною. У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук.

Прийом «Мовники»

Див. урок № 3

2. Президент Петербурзької академії наук.

Прийому «Шерлок Холмс»

Див. № 13

[45] Роздатковий матеріал

Президент Імператорської Академії наук

З дня заснування до 1741 року в академії було 4 президенти. Всі вони були німці: Л. Л. Блюментрост, Г. К. Кайзерлінг, І. А. Корф, К. Бревен. З воцарінням Єлизавети Петрівни зухвальства німців у імперії почали придушуватись. Не обійшли увагою і Академію наук. Потрібно було знайти нового голову, але підходячої кандидатури не могли знайти перших 5 років правління Єлизавети Петрівни. Взагалі, вчених російського походження в тодішній Російській імперії було не надто то і багато. Ломоносову, якого відправили навчатися закордон, обіцяли посаду екстраординарного академіка, але на геніального Михайла Васильовича дивилися дещо з підозрою і призначили лише ад’юнктом. Михайло Васильович був досить запальною особистістю і до своїх цілей з русифікації академії він часто не боявся говорити речі, які потрібно було тримати при собі.

Кандидатуру президента знайшли випадково. Після поїздки закордон на навчання Кирило Григорович за свідченнями сучасників став зовсім іншою особистістю. У своїх спогадах Катерина ІІ дуже схвальними відгуками висловлювалася про Кирила, говорячи, що за декілька років він став набагато освіченішим і витриманішим в своїх манерах, а ніж його старший брат. Всі при дворі були в захваті від його краси і манер.

Так як в процесі політики русифікації багато вчених, таких як Деліль, Ейлер, Геллерт, Гмелін і інші, вирішили повернутися на Батьківщину, то фактично високоосвічених людей в Російській імперії залишились одиниці. Становище Кирила при дворі сказало саме за себе. В указі від 21 травня 1746 року Кирило Григорович став Президентом Імператорської Академії наук. Головними напрямками розвитку тодішньої Академії наук були сфери математичних і природничих наук, вивчення природних багатств, географії, складу населення імперії. Але першою справою, яка стояла перед Кирилом — це створити атмосферу порядку і дисципліни, бо деякі диспути в академії приводили до бійок.

Молодому вісімнадцятирічному графу потрібна була міцна і сильна опора в Академії. Він вирішив зробити ставку на Михайла Васильовича Ломоносова, який мав суперечності в поглядах як з німцями, так і з росіянами. Перший крок до порядку, молодий гетьман втілив за рахунок створення нового штату та регламенту, який був підписаний імператрицею 27 червня 1747 року. За ним Академія була розділена на 2 частини — власне академію і університет. Академію мали складати 10 академіків і при кожному з них ад'юнкт і десять почесних членів, які працюють поза академією. Всі ад'юнкти мали бути росіянами. Вести документацію на засіданнях Академії мав конференц-секретар. В статуті вказана норма за якою академіки мали виконувати доручення урядових органів, бібліотека, кунсткамера, типографії, книжкова лавка збережені при Академії. Річний бюджет академії складав 53298 рублів.

Наступним кроком Кирила Григоровича було вивчення історії і географії. В 1760 році розпорядженням Сенату були зобов'язані всі регіональні уряди з доставки географічних відомостей для публікації великого Атласу Російської імперії. Збиралися відомості про всі церковні будівлі з метою вивчення їх історії. Тим не менше історична наука перебувала в стані «ембріону» в Російській імперії. Фактично першою дисертацією, яка дала поштовх до вивчення історії, стала праця Міллера «Происхождение имени и народа российского». В результаті дискусії, яка розгорілася навколо неї почалося вивчення даної галузі. Найбільшим противником Міллера виступав Ломоносов. З 1751 року Ломоносов почав активно займатися вивченням історії і в 1760 році видав «Краткий российский летописец».

Після 1748 року Кирило Григорович активно підтримував Ломоносова. В цьому ж році за написання оди на честь сходження на престол Єлизавети Петрівни він виклопотав премії Ломоносову в розмірі 2000 рублів. Для заохочення Ломоносова, Кирило Григорович розпорядився привезти академічну лабораторію в такий стан, щоб вчений міг спокійно займатися своїми дослідами в області хімії. Ломоносов став улюбленцем графа Розумовського і користувався його підтримкою у всіх починаннях.

Досить складна ситуація була також і з університетом, де фактично не було студентів. Для поповнення складу студентства Кирило Григорович вимагав з Невської, Московської і Новгородської семінарій кращих вихованців. Правда першим часом справи тут не ладились, бо студенти не підкорялися наказам, могли грубити керівництву… Новим ректором замість відомого Міллера було призначено Крашеннікова, який стабілізував ситуацію.

Кирило Григорович розумів, що без активного книговидання справа Академії не має сенсу, тому в 1748 році він розпорядився, щоб «переводили и печатали книги гражданского разного содержания, в которых польза и забава соединена б была с пристойным к светскому житию нравоучением».

В 1750 році після обрання Кирила Григоровича гетьманом України, він прохав імператрицю відійти від справ в Академії, але отримав відмову, тому вимушений був постійно розриватися між Глуховом і Петербургом.

Від справ Академії він фактично відійшов в 1765 році, коли його становище при дворі дещо похитнулося, через заяву Мировича, який на суді з приводу спроби визволити зі Шліссельбурзької кріпості Іоанна Антоновича з ціллю посадити останнього на престол, назвав Кирила Григоровича, як особу, яка стала ініціатором даної ідеї, що стало здивуванням як для суддів, так і для самого Розумовського. Тим не менше, офіційно на посаді Президента Академії Наук Кирило Григорович залишався до 1798 року.

3. Відновлення гетьманства в Україні.

Розповідь вчителя. 5(16).V.1747, на домагання української старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, Імператриця Єлизавета Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» відновила гетьманат. Кирила Розумовського обрали гетьманом на раді в Глухові (лютий 1750 р.).

Перегляд кінофільму «Невідома Україна» Серія «Останній гетьман України»[41. C. 60]

Бесіда

1. Інтереси якої суспільної верстви підтримував Кирило Розумовський? Чому?

2. Які реформи провів гетьман ?

3. Чи погоджуєтеся ви з думкою Ореста Субтельного, що на період гетьманства Кирила Розумовського припадає «золота осінь» автономії Гетьманщини. Обґрунтуйте свою точку зору.

Розповідь вчителя.

Отже, ми з'ясували, що у своїй діяльності гетьман Кирило Розумовський спирався на українську старшину та всіляко намагався залучитися її підтримкою. Про це свідчить видання гетьманом універсалу про обмеження права переходу селян на території Лівобережної України про який уже згадувалося вище.

4. Відбудова Батурина. Реформи гетьмана Кирила Розумовського.

Учні опрацьовують текст «Реформа Гетьманщини» [45]

Прийом «Концентрація» Див. урок № 2.

Реформа Гетьманщини

Палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині

К. Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна (речниками її були генеральний писар Андрій Безбородько й генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування К. Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760–1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763–1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим ішов процес обмеження прав посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо).

Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі (речником їх були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар), шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Ця течія набрала більшого впливу на початку 1760-х pp., коли вона 1764 року (мабуть, за згодою К. Розумовського) зробила спробу висунути свої домагання не лише в Україні, але й перед російським урядом.

Це пожвавлення українського політичного життя й думки було пов'язане з діяльністю самого К. Розумовського. Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв'язку з проектом перенесення столиці до Батурина — цими заходами керував Г. Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція», за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.

5. Наступ царизму. Ліквідація Гетьманщини.

Розповідь вчителя.

Широка програма модернізації Гетьманщини й участь у ній К. Розумовського, а ще більше політична активізація українського шляхетства цілком розбіглася з цілями російського уряду, який ще з 1750-х pp. почав щораз більше обмежувати економічні й політичні права України (указ 1754 року про контроль над фінансами Гетьманщини; ліквідація митного кордону між Росією й Україною 1755 року; вилучення Києва з під влади гетьмана; передача українських справ знову у відомство Сенату і контроль над наданням урядів і маєтків гетьманом тощо).

Новий уряд Катерини II посилив централістичну політику щодо України. Катерина II скористалася з петиції про спадкове гетьманство в роді Розумовських, і 1764 року примусила К. Розумовського зректися гетьманства, за що йому зберегли становище високого достойника Російської Імперії, забезпечили велику пенсію й надали у власність колишні гетьманські маєтки, зокрема, Батурин.

Бесіда

1. Як ви оцінюєте рішення К. Розумовського?

2. Чи можна звинувачувати К. Розумовського у зраді інтересів України?

Опрацювання схеми «Етапи ліквідації автономії України»

Прийом «Коло думок»

Чи можна припустити інший варіант розвитку подій?

Розповідь вчителя. Таким чином, у другій половині ХVІІІ ст. були ліквідовані залишки української автономії.

Гетьманщина проіснувала 115 років та захищала український народ від асиміляції, експлуатації та національно-релігійних утисків, припинила своє існування.

6. Останні роки життя Кирила Розумовського.

Розповідь вчителя

Понад 11 років (1755–1767) проводив то за кордоном, то в обох російських столицях. Наостанок таки повернувся до Батурина — прожив там останні 9 років. Тут він будує для себе розкішний палац, де збирає одну з найбагатших у Європі бібліотек.

Заповів поховати себе в склепі-мавзолеї збудованої ним на території Воскресенської церкви. Її звели на місці зруйнованого мазепинського Троїцького собору. 1927 року радянські чиновники від культури відкрили його саркофаг, забрали коштовні речі, а склеп засипали землею.

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Бесіда

1. Чому правління К. Розумовського називають періодом відродження української державності?

2. Чому царизму вдалось, не зустрівши сильного опору ліквідувати автономний устрій України?

V. Підсумки уроку

Заключне слово вчителя.

Останнім гетьманом став К. Розумовський . За його правління було проведено військову, судову реформи. Професор Оглоблін дає таку характеристику гетьмануванню К. Розумовського: «Це була доба останнього піднесення старої Козацько-гетьманської держави, доба економічного зросту Лівобережної України і буяння української національно-політичної думки, доба блискучого розквіту української культури і мистецтва.»

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Підготувати повідомлення на тему «Походження Петра Калнишевського. Шлях до влади.»

УРОК № 30

Тема. . Петро Калнишевський -останній кошовий отаман.

Мета: познайомити учнів з життєвим шляхом Петра Калнишевського; систематизувати знання учнів про зруйнування Запорозької Січі; продовжити роботу з розвитку вміння підготовки повідомлення; сприяти вихованню почуття патріотизму, готовності захищати свою землю.

Обладнання: портрет П. Калнишевського, Історія України 8 клас В.С. Власов, історична карта, уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Козаки» «Зруйнування Січі, Петро Калнишевський».

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Доповни речення»

1. 1750 року гетьманом стає…… (Кирило Розумовський)

2. Універсал про обмеження права переходу селян на території Лівобережної України був виданий …… (Кирилом Розумовським 22 квітня 1760 року)

3. 10 листопада 1764 року був оголошений маніфест про … (ліквідацію гетьманства)

4. Своєю столицею гетьман зробив…. ( Батурин)

5. На чолі гетьманської канцелярії стояв…. (Г. Теплов)

6. 1775 р.—ліквідація ……(Запорозької Січі)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку.

1. Походження Петра Калнишевського. Шлях до влади.

Прийом «Продовж розповідь» повідомлення на тему «Походження Петра Калнишевського. Шлях до влади.». Див. № 7

2. Поборник прав Запорозької Січі.

Робота за підручником

Діти працюють з підручником Власова «Історія України» сторінка 279-280 «Особистість»

Прийом «Пошта»

За текстом підручника . Див. урок № 1.

3. Зруйнування Нової Січі. Соловецький в'язень

Розповідь вчителя

Після скасування гетьманства і перетворення Слобідської України на російську губернію залишалася ще тільки одна область у межах Російської держави, де українське життя зберігало свій власний лад у повній силі й тим самим йшло врозріз з політикою російського уряду. Це було Запоріжжя. Про остаточне знищення останньої колиски української вольності й поведемо зараз мову.

Термінологічна розминка

Див урок № 3

Основні поняття: Нова Січ, паланка, отоманія, старшина, клейноди, зимівник.

Робота з картою

Показати на карті де знаходилася територія Нової Січі.

Перегляд уривок з відеофільму «Країна: історія українських земель» серія «Зруйнування Запорозької Січі. Петро Калнишевський»[42. C. 103]

Бесіда

1. Чому запорозьці на вашу думку, не чинили опору?

2. Як ви оцінюєте дії запорозьців?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Метод «Мнемотур»

Групи по черзі формулюють запитання за планом уроку. Інші групи протягом хвилини обговорюють і надають відповіді.

V. Підсумки уроку

1. Що вам найбільше сподобалася на уроці?

2. Що заважало?

Що ще ви хотіли б дізнатися з даної теми?

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту.

2. Провести дослідження « Версії народження Довбуша»

3. Завдання групам: знайти інформацію про побратимів О. Довбуша

УРОК № 31

Тема. «Славний син Карпатських гір» Олекса Довбуш.

Мета: розглянути діяльність О. Довбуша; розвивати інтерес до історичного минулого; вчити аналізувати історичні факти, події, визначити їх суть; виховувати почуття гордості до свого народу

Обладнання: портрет О. Довбуша, карта «Українські землі в другій половині ХVІІІ ст.»

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Доповни речення»

1. Нова Січ, або ……………..

2. Місце заслання останнього кошового отамана Запорозької Січі ……..

3. Останній кошовий отаман Запорозької Січі ………..

4. Адміністративно-територіальна одиниця на Січі…………

5. Місце переселення останніх запорозьких козаків ………..

6. Найвищий законодавчий орган на Січі ………….

7. Царський генерал, який за наказом Катерини ІІ зруйнував Січ ………

8. Символ влади військової старшини ………….

Відповідь: 1 Покровська; 2 Соловецький монастир; 3 П. Калнишевський;

4 Паланка; 5 Кубань; 6 Генеральна рада; 7 Текеля; 8 Клейноди.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Оголошення теми та мети уроку.

1. Правди та легенди про народження Олекси Довбуша.

Розповідь вчителя

Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрижали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем!

Іван Франко

Звіт учнів про проведення досліджень на тему «Версії народження Довбуша»

Під час роботи створюється ще одна група—творча, яка висловлює свої думки з приводу версій які висловили учні.

2. Походи О. Довбуша 1738-1745 рр. Польсько-шляхетські війська в боротьбі з опришками О. Довбуша.

Розповідь учителя.

Протягом першої половини XVIII ст. у зв'язку з посиленням феодально-кріпосницької експлуатації і національного гніту в карпатському регіоні України набув розмаху рух опришків (від латин. оррrssоr — порушник, нищівний; тобто винищувач шляхти, орендарів). Опорним центром опришків були Карпатські гори. Із Галичини, Закарпаття й Буковини тікали в гори розорені, покривджені селяни (наймити, комірники, городники, панські слуги), бідні міщани і польські, молдавські та угорські селяни, з яких створювалися опришківські загони. Вони нападали на поміщиків, орендарів, лихварів, корчмарів, купців, руйнували шляхетські маєтки, а захоплене майно роздавали сільській бідноті. Отже, можна сказати, що опришківський рух носив характер народно-визвольної боротьби проти феодально-кріпосницького гніту польської та української шляхти, молдавських феодалів, угорських і австрійських поміщиків. На початку XVIII ст. активно діяли ватаги І. Пискливого, І. Панчишина, Пинти. Але найбільшого розмаху рух опришків набув у 30— 40-хрр. XVIII ст., коли на чолі однієї з ватаг став виходець із с. Печеніжин на Станіславщині Олекса Довбуш. Протягом; 1738—1743 рр. О. Довбуш та його сподвижники тримали в напруженні шляхту Коломийського та інших повітів. Загони під проводом Довбуша здійснювали партизанські рейди на Дрогобич, Рогатин, Надвірну. Перебуваючи на пограниччі Речі Посполитої, Угорщини й Молдови, ватага в разі необхідності переходила з однієї країни в іншу і тривалий час була невловимою.

У діях Довбуша можна помітити елементи середньовічного романтизму, коли частина відібраного майна роздавалася незаможним селянам. Він поставав перед ними як легендарний Робін Гуд, захисник бідних і знедолених. Опришківський рух охопив Галичину, Північну Буковину, Закарпаття й досить часто зливався з діями гайдамаків у Правобережній та Лівобережній Україні.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

Назвіть причини, характер та рушійні сили руху опришків.
Яку мету переслідували повстанці?
Чим пояснюється існування протягом кількох століть руху
опришків?
Висловіть своє ставлення до діяльності О. Довбуша.

Робота з картою

Учні показують території, охоплені опришкінським рухом.

Самостійна робота з роздатковим матеріалом

Прочитайте уривки з історичних джерел та виконайте завдання. [15. C. 178]

Текст 1

«На п'ятнадцятім році зібрав собі Олекса леґенів і пішов розбивати тих панів, що хлопам кривду робили. Як був ще леґенем, то узяли його до війська; тоді все військо стріляло у нього — а від нього кулі відскакували, як від плити; стріляли йому відтак у рот, а він виплює кулю, як кістку черешні, та й ні гадки! Потім не схотів слухати ні старших, ні царя і утік в гори».

«...Віз чоловік старого дуба під гору, та й воли стали, не змогли тягнути. Аж на те підійшов Олекса Довбуш... та й сказав до того чоловіка: «...Гріх так худобу мучити. Я тобі допоможу витягнути того дуба на гору». Та й узяв Олекса Довбуш того дуба із саней на плече, та й виніс на саму печеру і зверху, та як ним верг, то півдуба залетіло в землю. Ото був хлопище!»

Завдання

Охарактеризуйте історичну постать Олекси Довбуша.
Чому в легендах народ називав Довбуша «царем полонин
ським»?

Текст 2

«...У лісі Олекса наказав розкласти великі вогнища і послав леґенів надрати смоли. Леґені надерли смоли і почали топити ту смолу в казанах. Потім Олекса наказав зробити з тої смоли вісім куль, аби було кинути що собакам, які стоять на варті. Зрубав Олекса у лісі сухе дерево півтора сажня заввишки, ...тоді рушив просто до панського двору.

...І схопили вони пана, ...зв'язали його. Скарав Олекса цього пана і пішов мститися іншим панам».

Завдання

Визначте, які форми боротьби та яку зброю використовували
опришки.
Проти кого була спрямована їхня боротьба?

Метод» Займи позицію»

Олекса Довбуш—народний месник чи злодій?

3. Вірні побратимі Олекси Довбуша.

Робота в групах. Прийом «Ажурна пилка»

Див урок № 8

Випереджальне домашнє завдання

1-а група— І. Бойчук

2-а група— В. Боюрак

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Моя теза»

Див. урок № 1

V. Підсумки уроку

Метод «Мікрофон»

Загальний підсумок уроків підбивають самі діти у формі гри «Я—редактор журналу «Знання», де вони по черзі заповнюють колонку під умовною назвою «На сьогоднішньому уроці я дізнався (-лася)…»

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспекту

2. Скласти твір-есе (лист до О. Довбуша)

3. Випереджальні завдання: створити презентації та реклами на теми: «Народна творчість про Олексу Довбуша.», « Олекса Довбуш в художній літературі», «Образотворча довбушіана», « Образи Олекси Довбуша в музиці та кінематографії»

УРОК № 32

Тема. «Славний син Карпатських гір» Олекса Довбуш.

Мета: глибше ознайомитись із життям Олекси Довбуша; розвивати пізнавальну активність учнів; продовжити формування вмінь і навичок працювати з документами та іншими історичними джерелами; сприяти національно-патріотичному вихованню.

Обладнання: таблички з написами «преса». «кінокритики», «рекламні агенти», «журі», портрет Олекси Довбуша.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Прийом «Рецензія»

Див. рок № 17

Перевірка твору-есе

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Оголошення теми та мети уроку.

Розповідь вчителя

Сьогодні ми продовжуємо знайомитися з особистістю О. Довбуша. Нам належить з'ясувати, як образ народного ватажка оспівувався в народній творчості, літературі, мистецтві.

Урок проходитиме у формі кінофестивалю.

Клас поділений на 5 груп, усі мають свої завдання. Наші «режисери» працювали над своїми стрічками.

Наш кінофестиваль оцінює журі.

Кожен з режисерів презентує свій фільм (випереджальне завдання)

Фільм перший--«Народна творчість про Олексу Довбуша.»

Фільм другий--« Олекса Довбуш в художній літературі»

Фільм третій-- «Образотворча довбушіана»

Фільм четвертий-- « Образи Олекси Довбуша в музиці»

Фільм п'ятий-- « Образи Олекси Довбуша в кінематографії»

Прес-конференція із журналістами

Виступ кінокритиків.

Виступ рекламних агентів (випереджальне завдання)

Їх задачею є ще раз продемонструвати найкращі ознаки кінофільмів і привернути увагу глядачів.

Олекса Довбуш -розбійник чи національний герой?

Прийом «Займи позицію»

Як ви вважаєте, Олекса Довбуш був розбійником чи національним героєм?

ІV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Прийом «Сенкан»

Скласти сенкан за ключовим словам «О. Довбуш». Бажаючи зачитують свої сенкани.

V. Підсумки уроку

Визначення кращого фільму, рецензії, реклами та сенкани. Учитель підбиває підсумки, виставляє та аргументує бали.

V І. Домашнє завдання

1. Опрацювати текст конспект

2. Підготуватися до узагальнення теми

УРОКИ № 33-34

Тема. Узагальнюючий

Обладнання : комп'ютер, додаткова література, енциклопедії та матеріали з мережі Інтернет.

Тип уроку захист творчих робіт учнів

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Практичний етап—проводиться вдома

ІІІ. Презентаційний

Захист свого творчого доробку.

Теми творчих робіт.

1. Гетьман України і князь Священної Римської імперії Іван Мазепа

2. Гетьман-емігрант Пилип Орлик

3. Павло Полуботок

4. Останній гетьман України

5. Петро Калнишевський—останній кошовий отаман

6. «Славний син Карпатських гір» Олекса Довбуш

ІV. Обговорення проектів.

Прийом Кольорова феєрія

V. Підсумки уроку

Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку.

V І. Домашнє завдання

1. Повторити тему.

УРОК № 35

Тема. Підсумкове узагальнення

Мета: систематизувати і закріпити знання учнів з історії України періоду XVI-XVIII ст.; виділити та актуалізувати в пам'яті учнів найважливіші події пов'язанні з діяльністю видатних постатей, вивчених протягом року; спонукати їх до вивчення історії, виховувати повагу до минулого українського народу.

Обладнання: роздаткові картки.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Основна частина уроку

Гра «По морям та по хвилям»

Вчитель.

Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми вирушаємо в далеке і важке плавання. Звичайно, море буде несправжнє, але плавати від цього не стане легше. Це море знань — штормове, найбільш бурхливе з усіх морів, що існують на землі. Наше плавання проходитиме не тільки в просторі, але й у часі найцікавіших подій історії України ХVІ-ХУШ ст.

У щасливу путь!

1. Конкурс «Чий корабель першим відійде від пристані?»

Вчитель пропонує однакову кількість запитань і завдань для обох команд. За кожну правильну відповідь — по 1 балу. Команда, яка отримає більшу кількість балів, першою виходить у море.

2. Вікторина «Що? Де? Коли?»

Питання 1-й команді

Заснування Запорозької Січі.

Видання Іваном Федоровим «Апостола» і «Букваря».
Найбільш успішний з морських походів козаків під проводом
П. Сагайдачного.

Похід І. Підкови в Молдову.

Люблінська унія між Великим князівством Литовським і Польщею.

Питання 2-й команді

Заснування друкарні Федоровим у Львові.
Заснування Київського Богоявленського братства і школи.
Хотинська битва.
Берестейська церковна унія.
Битва поляків і козаків з турками, під час якої Б. Хмельницький потрапив у полон.

3. Козацькі ватажки

Вчитель

Ось і перший риф. Його подолає першим той, хто назве більше козацьких ватажків. Команда-переможець отримає 5 балів.

4. Портрет

Вчитель

А зараз три найбільш відважних матроси від кожної команди мають взяти участь у конкурсі «Портрет».

Вчитель зачитує твердження, в якому подані відомості про історичну особу. Команди намагаються впізнати особу. Якщо не вдається, учитель зачитує друге твердження, що містить більш точну інформацію. Третє твердження містить таку інформацію, що не впізнати загадуване не можна.

Якщо команда вгадують характеристику з першого твердження - отримує 3 бали, з другого підходу оцінка 2, з третього - ще 1.

Персона 1.

1. Народився 1596 року в сім'ї молдовського господаря, навчався у Львівській братській школі, а потім у європейських університетах. Служив у польському війську, брав участь у битві під Хотином.

2. Згодом постригся у ченці. У 1627 р. затверджений архімандритом Києво-Печерської Лаври, а з 1632 року—митрополитом Київським і Галицьким.

3. Був видатним богословом і організатором. З його ім'ям пов'язують відкриття Київського колегіуму. (Петро Могила)

Персона 2.

1. Видатний український політичний і культурний діяч. Володів великими маєтностями на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині. Був старостою Володимир-Волинським, воєводою київським і з 1569 р. сенатором.

2. Одна з найбільш впливових постатей ХVІ ст., послідовно захищав політичні права українців. Був одним з лідерів опозиції, яка не підтримувала укладення Люблінської унії.

3. У 1576 р. у своєму маєтку заснував школу, яка дорівнювалася до вищих навчальних закладів. (Василь-Констянтин Острозький)

Персона 3.

1. Походив зі шляхетського роду з-під Самбора в Галичині, навчався в Острозькій академії, згодом подався в козаки, де його обрали гетьманом

2. Захоплювався військовою справою ; очолював походи козаків на Варну, Кафу, в Росію, під час яких здобув славу полководця.

3. Своє прізвисько отримав від слова «сагайдак» (колчан для стріл), бо вмів добре стріляти з лука. (П. Конашевич-Сагайдачний)

Персона 4.

1. Знаний був відвагою. Проявив добрі організаторські здібності. мав популярність серед козаків. Був людиною багатою і незалежною.

2. Розпочав боротьбу за збереження автономії Гетьманщини. Прославився як реформатор. Реорганізував українське судівництво, упорядкував апеляцію. Боровся з хабарництвом.

3. Останні роки життя провів у тюрмі. З його ім'ям пов'язана одна із загадкових легенд, яка не дає спокою багатьом і сьогодні. (Павло Полуботок)

Вчитель

Кораблі під час маневрування серед рифів отримали пробоїни. Треба негайно їх закрити. Для цього використаємо наступне завдання.

5. «Коли сталася подія?»

Коли було укладено Гадяцький договір? {1658)
Коли була укладена Конституція Пилипа Орлика? {1710)
Коли царизм запровадив першу Малоросійську колегію? {1722)
Коли був відкритий Києво-Могилянський колегіум (1632)
Коли сталася Полтавська битва? {1709)

6. Коли відбулися Чигиринські походи? {1677-1678)

Вчитель

Ну ось, кораблі відремонтовані, можна пливти далі. А поки триває мандрівка, ми проведемо вікторину. За кожну правильну відповідь — по 1 балу.

6. Запитання вікторини

1-а команда

1.Чому царизм, руйнуючи неодноразово Січ, потім знову дозволяв її відбудовувати?

2. Чи мали перспективу перемогти козацько-селянське повстання на чолі

С. Наливайка?

3. Чому Петра Дорошенка називають «сонцем Руїни»?

2-а команда

«Свавіллям та аморальністю» —назвала Січ Катерина II. Чи справедливі її звинувачення?

2. Чи можна звинувачувати К. Розумовського у зраді інтересів України?

3. Чи можна Мазепу назвати зрадником?

6. Зашифрований текст

Вчитель

Дивіться! Дивіться! Справа по борту якийсь предмет! Це закоркована пляшка. Виловимо і відкриємо її. На папері щось написано. Але вода пошкодила деякі слова. Той, хто правильно заповнить пропуски в тексті, додатково отримає 6 балів.

1. По смерті Б.Хмельницького в ... (1657) році владу було передано ... (Юрію Хмельницькому), але незадоволена ... (козацька старшина) обирає гетьманом генерального писаря, сподвижника, та родича Б. Хмельницького ... (Івана Виговського).

2. Невдоволений активним втручанням російських урядовців в українські справи, гетьман Іван Виговський починає шукати союзу з ... (Польщею). 16 вересня ... (1658) між Україною та Польщею було підписано ... (Гадяцький) договір, який передбачав утворення федерації трьох самостійних держав ... (України, Польщі, Литви).

7. Турнір

Вчитель

Поки ми розшифровували текст, наші кораблі сіли на мілину.

Щоб продовжити мандрівку, команди мають дати відповіді на питання. За правильну відповідь — 4 бали.

Запитання до І команди

Хто і коли написав першу Конституцію України? (Пилип Орлик, 1710 р.)
Іван Сірко 15 разів... ? (Обирався кошовим отаманом на Січі)
Де і коли були вперше збудовані козацькі укріплення? (1656 о. Мала Хортиця)
Хто був засновником Київського колегіуму? (Петро Могила)
Хто був відомий під ім'ям Роксолани (Настя Лісовська)

Запитання до II команди

Що означає слово «опришки»?
Хто започаткував книгодрукування в Україні? (/. Федоров)
Коли відбулася Переяславська рада? (8 січня 1654 р.)
Який період в історії України дістав назву Руїна? (60—70-ті
роки XVIII ст.)
Хто за легендою писав листа турецькому султану? (І. Сірко)

8. Конкурс капітанів

Вчитель

Ми продовжуємо наше плавання. Капітан, настав час довести, чи правильним курсом ви ведете команди. Вам пропонується визначити, кому належать слова і коли вони були сказані.

1-а команда

«Рукою будується, рукою руйнується». (Б. Хмельницький про
будівництво фортеці Кодак на Дніпрі)
«Щоб сама назва гетьманів зникла, а не те, що якусь особу ви
брали на цей уряд». (Катерина II)

2-а команда

«Умремо всі, а столиці не дамо!» (Полковник Чечель, Батурин,
1708)
«Заступаючись за Україну, я не боюся ні кайданів, ні тюрми».
(Павло Полуботок)

9. Музичний конкурс

Вчитель

Капітани з честю витримали випробовування. Капітани ідуть правильним курсом! А тому можна оголосити музичний конкурс. Пропонуємо командам по черзі називати відомі їм пісні про козаків. Виграє та команда, яка останньою назве пісню. Команда-переможець отримає 5 балів.

ІІІ. Оцінювання знань учнів

Вчитель

Наше плавання добігло кінця. Ми благополучно обійшли всі підводні і надводні перепони.

Підведення підсумків гри, та оцінювання учнів.

ІV. Домашнє завдання

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Авдєєнко-Єфімов О. В. Розробка теми «Західноукраїнські землі в кінці ХVІІІ—першій половині ХІХ ст. //Історія та правознавство.—2007.-№ 26.—С. 19-24.

2. Андрєєва С. В. Виникнення Запорозької Січі//Історія та правознавство.—2014.-№ 10-11.—С. 43-45.

3. Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія.—Запоріжжя: Просвіта, 2004.—328 с.

4. Вдовченко Л. П. Передумови національно-визвольної війни. Богдан Хмельницький та його сподвижники //Історія та правознавство.—2013.-№ 27.—С. 27-29.

5. Власенко І. І. Виникнення Запорозької Січі//Історія та правознавство.—2013.-№ 26.—С. 28-31.

6. Власенко І. І. Дидактичний матеріал до вікторини «Видатні діячі Національно-визвольної війни середини ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2012.-№ 24.—С. 19-21.

7. Власов В. С. Історія України: 8 клас: підруч. для загальноосвіт. навч. закл.—К.: Генеза, 2008.—304 с.

8. Гончар О. А. Виникнення Запорозької Січі//Історія та правознавство.—2011.-№ 2.—С. 21-24.

9. Гунько О. А. Правобережна Україна в 60-80 рр. ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2007.-№ 3.—С. 27-28.

10. Гунько О. А. Україна в роки правління І. Виговського //Історія та правознавство.—2007.-№ 3.—С. 25-26.

11. Давиденко Н. О. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція//Історія та правознавство.—2008.-№ 14.—С. 25-28.

12. Десятов Д. Л. Методика використання відеосвідчень на уроках історії Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець //Історія та правознавство.—2010.-№ 19-21.—С. 25-29.

13. Дудар Т. Ю. Українські землі в ІІ половині ХVІІІ ст. Ліквідація Російською імперією української державності//Історія та правознавство.—2006.-№ 19-21.—С. 52-71.

14. Дук О. Є. Селянсько-козацькі повстання кінця ХVІ—початку ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2008.-№ 30.—С. 14-17.

15. Єрмоленко А. О. Мокрогуз О. П. Морозова Н. М. Історія України Готові дидактичні набори.—Х,: Основа, 2008.—192 с.

16. Жеревчук О. М. Богдан Хмельницький: людина і політик, //Історія та правознавство.—2012.-№ 5.—С. 15-19.

17. Зуб Т.О. Боротьба Українського козацтва з чужоземними загарбниками. Гетьман П.Конашевич-Сагайдачний//Історія та правознавство.—2011.-№ 5.-С.36-38.

18. Качайло І. М. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини //Історія та правознавство.—2012.-№ 22-23.—С. 39-44.

19. Кодола В. І. Утворення козацької держави—Гетьманщини//Історія та правознавство.—2009.-№ 30.—С. 17-20.

20. Ковальова Н. А. Церковне життя наприкінці ХVІ—початку ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2013.-№ 26.—С. 24-27.

21. Кудря З. В. Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана Івана Мазепа //Історія та правознавство.—2009.-№ 11.—С. 17-19.

22. Кудря З. В. Гетьман Іван Мазепа, Людина і політик//Історія та правознавство.—2009.-№ 9.—С. 21-23.

23. Кучер Л. М. Правобережна Україна та західноукраїнські землі в др. пол. ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2014.-№ 7-8.—С. 60-63.

24. Літвінова К. М. Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець //Історія та правознавство.—2012.-№ 22-23.—С. 31-32.

25. Мензул В. О. Славний лицар Петро Конашевич-Сагайдачний//Історія та правознавство.—2012.-№ 22-23.—С. 58-63.

26. Нартов В. В. Історія України. Плани-конспекти уроків.—Х.: Ранок, 2005—191 с.

27. Подобєд А. О. Історія України. Розробки уроків.—Х.: Ранок, 2007—416 с

28. Пометун О. Фрейман Г. Методика навчання історії в школі.—К,: Ґенеза, 2006.—328 с.

29. Підлипна В. С. Українські землі у ХVІ ст. //Історія та правознавство.—2013.-№ 19-21.—С. 72-75.

30. Семенюк М. П. Гетьманство Івана Мазепи//Історія та правознавство.—2010.-№ 19-21.—С. 50-53.

31. Сидоренко І. Л. Україна в роки правління Івана Виговського //Історія та правознавство.—2012.-№ 22-23.—С. 31-32.

32. Солодун С. І. Гетьман П. Орлик та його Конституція//Історія та правознавство.—2007.-№ 9.—С. 22-24.

33. Соловьйова Л. І. Інтегрований урок Запорозька Січ друга пол. ХVІІ ст. В. Малик. Уривок з роману «Фірман султану» //Історія та правознавство.—2006.-№ 11.—С. 17-19.

34. Тисовська О. С. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVІІ ст. Відродження української держави//Історія та правознавство.—2008.-№ 19-21.—С. 34-55.

35. Тимченко Р. А. Гетьман Мазепа //Історія та правознавство.—2010.-№ 6.—С. 13-17.

36. Халімон Н. М. Українська культура першої половини ХVІІ ст. Розвиток освіти та літератури. //Історія та правознавство.—2012.-№ 9.—С. 16-17.

37. Яворський О. О. Культура України ХVІ-ХVІІ ст. //Історія та правознавство.—2012.-№ 24.—С. 29-31.

38. Янковська Ж. Некоронований король України//Історія та правознавство.—2006.-№ 11.—С. 9-11.

39. Хархардін А. Є., «Електронний конструктор уроку» ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011

40. Документальні серіал «Історія України до 1657 р.» «Бабич-дизайн»

41. Документальні серіал « Невідома Україна»

42. Документальні серіал «Країна. Історія українських земель»

43. Документальні серіал «Обличчя української історії»

44. Документальні серіал « Українські державотворці»

45. http://www.fictionbook.ru
        46. http://dreamworlds.ru
        47. http://www.socio-research.ru
        48. http://www.free-lance.ru
        49. http://www.kalitva.ru
        50. http://justsite.wordpress.com
        51. http://enc.lib.rus.ec
        52. http://oraculodeoccidente.wordpress.com

ДОДАТОК № 1.

ВАСИЛЬ-КОНСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ

Василь-Костянтин Костянтинович Острозький (* 2 (12) лютого 1526 — † 13 (23) лютого 1608) — український (руський) князь, магнат, воєнний, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої, воєвода Київський, маршалок Волинський, сенатор Речі Посполитої, "некоронований король Русі-України". Син великого гетьмана литовського князя Костянтина I Івановича Острозького Походив з родини Острозьких - найбагатшого і найвпливовішого князівського роду тодішніх Білорусії та України XVI — початку XVII століття. Серед його предків генеалогічна традиція кінця XVI — початку XVII століття називає Руса і давньоруських князів — Рюрика I, Володимира I Великого, Ярослава I Мудрого та Данила I Романовича.

Василь Острозький був молодшим сином великого гетьмана литовського князя Костянтина Острозького від другого шлюбу з князівною Олександрою Семенівною Слуцькою. Після смерті батька в 1530 році, виховався матір'ю в м.Турів. Молодий К.В.Острозький дістав гарну освіту, про що свідчить його листування та промови в сенаті. Після смерті в 1539 році старшого брата Іллі, вступив у багаторічну боротьбу за батьківську спадщину, що тривала аж до 1574 року. З середини 1540-х років в офіційних документах К.В.Острозький починає іменуватися батьковим ім'ям — Костянтин. Залишившись фактично єдиним спадкоємцем свого багатого батька, Острозький отримав у володіння величезні маєтності на Волині, Київщині, Поділлі та Галичині, які давали щорічно прибуток понад 1 мільйон злотих. К.В.Острозький володів також значними земельними маєтками в Угорщині та Чехії. В 18 років (1543-1544 рр.) розпочав військову службу під керівництвом маршалка Волинської землі Ф. Сангушка. Політичну кар'єру К.В.Острозький почав в 1550 році, отримавши від великого князя Литовського посаду старости Володимирського і маршалка Волинського. Найкращий захисник від татарських нападів після смерті батька.

В 1559 році К.В.Острозький стає воєводою Київським; значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя України. Не прагнучи військової слави, проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях Київщини та Брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи. Економічна потужність маєтностей княжого роду та його неабиякий політичний вплив швидко робить К.В.Острозького «некоронованим королем Русі», що проводить відносно незалежну політику в руських землях

ДОДАТОК № 2

НАСТЯ ЛІСОВСЬКА (РОКСОЛАНА)

У 1523 р., під час одного з набігів, турки полонили рудоволосу дівчину і прозвали її «Хуррен», що означає «Усміхнена». Але більше відома вона під ім'ям Роксолана. Справжнє ім'я дівчини—Настя Лісовська. Вона була дочкою галицького священика. Як рабиню її подарували турецькому султану Сулейману Пишному.

Сулейман був вражений розумом і чарівністю Роксолани. Він дав їй волю і одружився з нею, ставши першим за останні шість століть султаном, що офіційно взяв шлюб. Вплив Роксолани на султана був настільки великий, що деякі придворні вважали її відьмою. Вона домоглася того, що спадкоємцем престолу був проголошений її син Селім. Зумівши переконати Сулеймана, що першородний син-спадкоємець Мустафа готує змову проти батька, вона домоглася його страти. Вмираючи (1558), Роксолана була впевнена, що саме її син успадкує титул султана Османської імперії.

ДОДАТОК № 3.

ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

Вишневецький Дмитро (Байда; ?—1563)—князь, український магнат. У 1550-х рр. черкаський і канівський староста; для захисту від турецько-татарських набігів побудував на о. Хортиця замок. 1558 р. брав участь у походах московських військ на Кримське ханство. 1563 р. боров-

ся за молдовський трон, зазнав невдачі, був узятий у полон турками і страчений.

ДОДАТОК № 4.

ІВАН ПІДКОВА

На Запоріжжі Іван Підкова з'явився у 1556 році, привівши з собою козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше самостійно водив козацькі флотилії і спалював предмісття татарських приморських поселень. Очолювані ним загони завдали татарам поразки під Очаковом, Кафою, Ґьозловом.

Певний час був запорізьким гетьманом.

На початку 1577 року Іван Підкова при підтримці козацького загону на чолі з гетьманом Яківом Шахом почав боротьбу проти ставленика Туреччини молдавського господаря Петра VІ Кривого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Іван Підкова був проголошений молдавським господарем, Яків Шах з козаками повернувся на Січ.

1578 році війська Османської імперії вступили у Молдовію.

ДОДАТОК № 5

СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО

Наливайко Северин (бл. 1560—1597)—керівник селянсько-козацького повстання 1594—1596 рр. в

Україні і в Білорусі проти гніту польських, литовських, українських, білоруських феодалів. Родом з м. Гусятина (тепер Тернопільської обл.). Брав участь у походах проти татар і турків, деякий час служив сотником надвірної корогви в українського магната К. Острозького. Восени 1594 р. очолив повстання козацької бідноти, селян і міщан на Правобережній Україні. Об'єднавши повстанське військо з запорожцями, Н. у квітні 1596 р. під Білою Церквою розгромив польський загін князя К. Ружинського. Повстанці обрали Н. гетьманом. У червні 1596 р. Н. був виданий угодовською частиною козацької старшини С. Жолкевському. Після жорстоких тортур страчений у Варшаві 1597 р.

ДОДАТОК № 6.

САМІЙЛО КІШКА

Народився близько 1530 року у шляхетській сім'ї в Каневі, здобув добру освіту.

З 1550 року Кішка брав участь у походах Дмитра Вишневецького де набув великого бойового хисту, завзяття та великого авторитету серед козацтва. Тому не випадково, що після загибелі Вишневецького його 1564 році обирають гетьманом.

Ставши гетьманом, Кішка взявся продовжувати справу Вишневецького, впершу чергу відкрити запорожцям шлях до моря. Ударами з моря можна було успішно атакувати не тільки вороже узбережжя, а й потрапити в центр Османської імперії.

Вперше вийшов у Чорне море у 1567 році і протягом двох років штурмував міста Козлов, Ізмаїл, Бєлгород, Очаків та Кілю, нещадно громив турецькі галери на морі. Розлючений морськими походами турецький султан у 1568 році підтягує до Очакова регулярний флот, погрожуючи польському королю великою війною, якщо той не приборкає «шалених» козаків та їхнього ватажка. Переляканий Сигізмунд ІІ Август видав наказ, де вимагав, щоб козаки «зійшли з низу» (тобто із Запоріжжя), оселилися біля прикордонних замків, записалися до реєстру на королівську службу і воювали тільки там, де їм накажуть старости чи воєводи. За це польський уряд обіцяв запорожцям високу платню. Понад усе польський король призначив над козаками коронного гетьмана—шляхтича Яна Бодовського. Частина козаків погодилася на пропозицію короля. Їх стали називати «реєстровими».

У 1573 році ескадра Самійла Кішки зазнала поразки від турецького флоту, а сам гетьман потрапив у полон і був прикутий ланцюгом до весла на галері, де перебував близько 25 років. У 1599 організував на турецькій галері повстання українських невільників, які, перебивши команду, повернулися на Україну. Повстання невільників на чолі з Самійлом Кішкою оспівано в народній думі «Самійло Кішка»

Будучи обраним гетьманом, домігся від польського короля Сигізмунда ІІІ Вази скасування баніції (закону про визнання козаків поза законом), що привело до визнання козацтва як суспільного стану. В 1600 році очолював запорожців у спільному українсько-польському поході до Криму. У 1601-1602 Кішка на чолі 4- тисячного козацького загону брав участь у шведсько-польській війні у Лівонії.

Про подальшу діяльність Кішки і обставини смерті достовірних даних немає. Одні дослідники вважають, що Кішка загинув 28 лютого 1602 року під час Інфляндської війни. Гетьман загинув в бою під Фелліном ( біля міста Полтсамаау, Лівонії) і був перевезений та похований у Каневі. Новим гетьманом, замість Самійла Кішки, козаки обрали Гаврила Крутневича. За іншою версією гетьман Кішка ще брав участь у Цицорській битві 1620 року, помер у 1620 і похований у Каневі. Та слід вважати, що тоді Кішці було б близько 90 років.

ДОДАТОК № 7

ПЕТРО КОНАШЕВИЧ_САГАЙДАЧНИЙ

Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович (? -1622) - гетьман реєстрового козацтва. У 1601 р. прибув на Запорозьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили кілька успішних походів проти турків та Кримського ханства (1607, 1608,1614, 1615, 1616). Намагаючись зміцнити становище козацтва, певний час проводив компромісну політику щодо уряду Речі Посполитої. 1620 р. вступив до Київського братства з усім козацьким військам, сприяв відновленню ієрархії української православної церкви. Боронячи православну віру, козаки водночас виступали захисниками своєї національної самостійності. К.-С. займався меценатством і благодійництвом. Своє майно К.-С. заповів Київському і Львівському

братствам.

ДОДАТОК № 8

ІВАН ФЕДОРОВ

Федоров Іван (Іван Федорович Москвитін; (? -1583) - засновник книгодрукування в Росії і в Україні. Працював у Львові, в Острозі. Видав перші в Україні друковані книги «Апостол» і «Буквар» (обидві - у Львові, 1574). В Острозі 1581 р. видав Острозьку Біблію. Помер у м. Львові.

ДОДАТОК № 9

Stamp of Ukraine s286.jpg ГАЛЬШКА ГУЛЕВИЧІВНА

Єлизавета (Галина, ГалшкаВасилівна Гулевич (відома як Галшка Гулевичівна) (1575, Затурці, за іншими даними Лозчина — 1642, Луцьк) — одна з засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому Останні роки її життя пройшли в Луцьку, де вона брала активну участь у діяльності місцевого братства, у церкві якого похована. Місцевою скульпторкою Іриною Дацюк було вироблено горельєф, встановлений на стіні храму

ДОДАТОК № 10

ІОВ БОРЕЦЬКИЙ

Борецький Іов (Іван Матвійович) (? - 1631) -український церковний, політичний і освітній діяч. Народився в с. Вірчому на Львівщині. Навчався у Львівській братській школі та за кордоном. Працював учителем, потім ректором Львівської братської школи. 1615 р. брав участь в організації Київської братської школи. З 1620 р. і до кінця життя - київський православний митрополит. Існує припущення, що Б. є автором знаменитого анти-уніатського памфлету «Пересторога».

ДОДАТОК № 11

ПЕТРО МОГИЛА

Могила Петро Симеонович (1596—1647) - церковний діяч, архімандрит Печерської Лаври (1632-47), митрополит Київський і Галицький. Виступав проти унії православної та католицької церков, але був одним з авторів проекту українсько-булоруського патріархату, поєднаного з Римом, що не здійснився через опір з боку Польщі, Козаччини та Риму. Домігся визнання польським урядом української православної церкви та передачі їй деяких монастирів та церков. У 1631 відкрив у Печерській Лаврі школу, яку 1632 було об’єднано з Київською братською школою (Києво-Могилянська колегія). У культурно-освітянській діяльності М. поєднував відданість ідеалам і традиціям православного Сходу з розумінням історичних та культурних надбань католицького Заходу. М. підготував проект “Православного сповідання віри”, працював над новим виданням Біблії і збірника “Житія святих”. Як політичний діяч. М. стояв на засадах польської державності, але в атмосфері українського церковно-культурного відродження, яке він спричинив, визріла ідея української національно-визвольної революції і відродження української державності.

ДОДАТОК № 12

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Хмельницький Богдан (Зеновій; бл. 1595, імовірно, Чигирин, тепер місто Черкаської області - 6.VIII.1657, там же, похований у с. Суботові Черкаської обл.) - гетьман Війська Запорізького з 1648, державний діяч, полководець, засновник Козацько-гетьманської держави. Походить з родини дрібного шляхтича. Освіту здобув в єзуїт. колегії у Львові. Вільно володів латинською, польською, турецькою і татарською мовами, був добре обізнаний із всесвітньою історією. Служив у війську реєстрових козаків, брав участь у походах проти турок. У 1637 був військовим писарем; 1638-46 - сотником. За деякими даними, 1645-46 Х. на чолі близько 2500 козаків виїхав до Франції, де вони відзначились у штурмі фортеці Дюнкерка. У кінці грудня 1647 Х., переслідуваний польським урядом, з невеликим загоном козаків втік на Запорізьку Січ, де був обраний гетьманом. Х. почав підготовку до повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні. Починаючи війну з Польщею, Х. заручився союзом з Туреччиною і Кримом, які дали йому політичну і військову допомогу. Під керівництвом Х. було здобуто перемоги у Жовтоводській битві 1648, Корсунській битві 1648, Пилявецькій битві 1648, Зборівській битві 1649, Батозькій битві 1652. Тріумфальний в’їзд Х. у Київ і зустріч його як “пресвітлого володаря й князя Русі” свідчили про початок нової Козацько-гетьманської держави. Х. створив 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі й основою, на якій будувалася нова українська держава. Х. був видатним дипломатом. Найбільшим досягненням Х. було утворення і формування Козацько-гетьманської держави - Війська Запорізького (1648-1782). Х. створив державний апарат і цілу провідну верству Козацько-гетьманської Держави.

ДОДАТОК № 13

ТИМІШ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Ти́міш (Тимофій́й) Хмельни́цький (16 вересня 1632 — 15 вересня 1653) — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького. В джерелах також зустрічається як Тиміш (Тимош) Хмельниченко.

У лютому-березні 1648 внаслідок переговорів гетьмана Богдана Хмельницького з Кримським ханом Ісламом-Гіреєм III і укладення угоди про спільну боротьбу проти Польщі Тиміш залишили заручником у Бахчисараї. З 1648 Тиміш був чигиринським сотником і разом з батьком брав участь у походах української армії в Галичину, Зборівській битві 1649,Берестецькій битві 1651, Батозькій битві 1652, під час яких відзначився відвагою і хоробрістю. Після здобуття українськими військами столиці Молдови Ясс укладено українсько-молдовський союз, для зміцнення якого Тимофій одружився з дочкою Василя Лупула — Розандою.

У квітні 1653 об'єднані сили противників Василя Лупула захопили Ясси і посадили на молдовський престол Георгіцу. На допомогу Лупулу прийшла українська армія на чолі з Хмельницьким, яка 1-2 травня 1653 розгромила загони Стефана Георгіцу під Яссами.

До найтяжчих боїв дійшло 10-12 вересня, коли козаки спробували прорвати облогу. Тиміш сформував ударну групу, що налічувала до 5 тисяч вояків, і спрямував головний удар на позиції семигородців. Вдалося козакам вдертися на вали і навіть захопити кілька гармат, але у ході контратаки козаків було відкинуто. Це спричинилося до певного замішання серед козаків, тому командування облогою вирішило використати цей момент для генерального штурму.

12 вересня 1653 під час захисту фортеці спочатку Тимоша було під час гарматного обстрілу поранено у стегно. Почалася гангрена, від якої 15 вересня 1653 року він і помер. Після смерті Тимофія сучавський гарнізон під керівництвом колишнього полковника І. Федоренка продовжував оборону фортеці й змусив противника 19 жовтня укласти почесні умови перемир'я, за яким козаки в повному озброєнні вийшли із Сучави і забрали з собою тіло Тимофія. 22 жовтня скорботний кортеж прибув до Чигирина. 27 грудня 1653 (за іншими даними — 30 грудня) Тимофія поховали у церкві в Суботові.

ДОДАТОК № 14

ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Хмельницький Юрій (бл. 1641, с. Суботів Черкас. обл. - 1685, м. Кам’янець-Подільський

Хмельницької обл.) - гетьман України (1659-63,1677-81), молодший син Богдана Хмельницького.

Був обраний гетьманом після смерті батька, але під тиском Івана Виговського відмовився від гетьманства на його користь і поїхав навчатися до Київської колегії. Після втечі Виговського до Польщі 1659 козацька рада у Переяславі знову обрала Х. гетьманом. Російський уряд примусив Х. укласти Переяславські статті 1659, які обмежили суверенні права України, давали право Росії призначати своїх воєвод і мати свої залоги, крім Києва, ще у 5 містах України. Після розгрому російського війська під Чудновом Х. уклав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат 1660, за яким передав Лівобережну Україну під владу Польщі, гарантуючи їй автономію. Але частина лівобережних полків виступила проти зв’язків з Польщею. 1663 Х. відмовився від гетьманства і постригся в ченці під ім’ям Гедеона. 1664 польський уряд звинуватив Х. у зраді і ув’язнив його у Марієнбурзькій фортеці. Після звільнення 1667-73 він жив в Уманському монастирі, коли його схопили татари й відіслали до Константинополя. Там турки надали йому посаду архімандрита у православному монастирі. Розпочавши наступ на Україну, 1677 турки проголосили його “гетьманом” війська, якого практично не існувало. Зазнавши невдачу, турецький уряд 1681 позбавив Х. гетьманства, але 1685 знов призначив його на цю посаду. Через півроку Х. був страчений за непідкорення турецькому урядові.

ДОДАТОК № 15

ІВАН БОГУН

Богун Іван -(?- 4(17).ІІ. 1664) біля Новгород-Сіверського полковник, військовий діяч.) Брав участь у всіх битвах Визвольної війни 1648-54. Послідовно виступав за незалежну українську державу. У Берестецькій битві 1654 будучи наказним гетьманом допоміг значній частині козаків вирватися з оточення. У 1654 Б. відмовився присягати російському цареві. У 1654-55 керував обороною Умані. Після переходу І.Виговського 1659 на бік Польщі підняв проти нього повстання. Розстріляний 1664 під час походу правобережного гетьмана Павла Тетері разом з поляками в Лівобережну Україну

ДОДАТОК № 16

МАКСИМ КРИВОНІС

Біографічні дані про Кривоноса дуже бідні. Про його життя до початку повстання звісток немає. Справжнє його прізвище невідоме. Згідно з однією з версій, він з селянської (інша версія, що з попівської) родини з села Вільшанка (підписувався «Максим Вільшанський»), або Острога. Автор анонімного німецького памфлету називає його вихідцем з Шотландії. У цьому разі прізвище Кривоноса може бути перекладом шотландського прізвища «Камерон», що означає «кривий ніс», а не прізвиськом, що посилається на зовнішність Кривоноса. Інші звістки непрямо свідчать про його місцеве походження. Мав брата, який загинув у Пилявецькій битві, дорослого сина (Кривоносенко), який був козацьким полковником у1649–1651 рр.

Вся відома діяльність Кривоноса тривала кілька місяців 1648 р. У Корсунський битві Кривоніс командував передовим полком козацької армії. Із сформуванням Лисянського полка став його першим полковником. З червня 1648 р. на Поділлі очолив повсталі козацькі та селянські загони, з яких сформував цілу армію. За свідченнями тогочасних джерел, «якийсь поганець Кривоніс, збунтувавши всю чернь», здобув міста Ладижин, Бершадь, Тульчин, Вінницю та ін. В цей час він титулував себе «полковник його королівської милості Війська Запорізького, без зазначення свого територіального полкового округу, бо сам мав під своєю владою полковників.

Кривоніс помер під час облоги Замостя. Причина смерті достеменно невідома. Найпоширенішою є версія, що він помер від чуми. Польський історик Тадеуш Кшонстек висовує іншу версію: ніби Кривоніс був убитий за таємним наказом Б. Хмельницького, який прагнув позбутися небезпечного конкурента. Припускають також, що Кривоніс помер від рани, яку одержав у бою.

ДОДАТОК № 17

ДАНИЛО НЕЧАЙ

Данило Нечай походив з українсь-кої православної шляхти, власного гербу Побуг відмінний (див. твори В. Липинського i Н. Яковенко). Народився, очевидно, у м. Барі. Мав трьох братів. Матвій Нечай був сотником, а згодом наказним полковником Уманського полку, Іван Нечай був могилівським полковником, Юрко був в Могилівському полку сотником. Рано почав козакувати. Брав участь у козацьких повстаннях П. Павлюк-Бута і Я. Острянина . Був побратимом Івана Богуна, але 1638 р. не потрапив до реєстру (на відміну від Богуна) . Нечай разом із Б. Хмельницьким брав участь у підготовці повстання у 1646–1647, втік разом з ним на Микитинську Січ наприкінці 1647 року. До 1648 р. сидів на Запорожжі .

Нечай був незалежною людиною. З новим гетьманом — Богданом Хмельницьким — мав часті суперечки. З початком національно-визвольної війни брав участь у здобутті козаками Кодака, у битві під Жовтими Водами, у битві під Корсунем, здобув замок у Бродах. Організував Брацлавський полк. Потім став одним з соратників Максима Кривоноса, відзначився в боях на Вінниччині, під Меджибожем. Як брацлавський полковник брав участь у битві під Старокостянтиновом, битві під Пилявцями, в облозі Львова та Замостя. Після повернення до Києва з волі Б. Хмельницького Нечай командував київським гарнізоном, вів переговори з дипломатами Речі Посполитої у Києві та Переяславі (поч. 1649 р.). Його полк облягав Збараж, відіграв значну роль в Зборівській битві. 1650 р. разом з Матвієм Гладким здобув Сороки і тодішню столицю Молдавії Ясси, цим примусивши молдавського господаря Василя Лупула до укладення союзу з Хмельницьким.

В лютому 1651 р. 40-тисячне польське військо на чолі з Марціном Калиновським пішло на Поділля. Нечай зі своїм полком (майже 3 тис. чоловік) кинувся йому назустріч. Під Красним на Вінниччині він вирішив зупинитися. Дізнавшись, що головний бунтівник перебуває зовсім недалеко і вислав передову сторожу під орудою сотника Шпаченка в містечко Ворошилівка, М. Калиновський не встояв перед спокусою одним махом розправитися з ненависним брацлавським полковником. 9 лютого під покровом ночі 4-тисячний загін драгунів підкрався до Ворошилівки, оточив її і вирубав до ноги сторожу й усе населення містечка, щоб хтось, чого доброго, не попередив Нечая. Основні сили в цей час у цілковитій тиші рухались до Красного, куди добрались посеред ночі. Козаки біля брами не очікували нападу, бо вважали, що то повертається сотня Шпаченка, тож драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці — напередодні козаки святкували масницю і тепер спали безпробудним сном. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко, і що Шпаченко в разі небезпеки повідомить його. Тому він безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і нарешті ворожа куля полегшила його муки і відправила на той світ. Учасник тих подій, польський жовнір Станіслав Освєнцім так писав в своєму щоденнику:«Нечай, полковник брацлавський, один з найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.»
За переказами, Нечая було поховано у братській могилі у с. Черемошному; згідно з нещодавно виявленими даними, його тіло привезли до Києва і там поховали (очевидно, в одному з київських монастирів).

ДОДАТОК № 18

СТАНІСЛАВ МОРОЗЕНКО

Станіслав́в-Н́Нестор «Морозе́нко» Мрозови́ць-кий гербу Прус ІІІ (р. н. невід. — † між 30 червня і 12 серпня 1649) — військово-політичний діяч доби Хмельниччини, полковник. Шляхтич. Прототип героя української народної «Пісні про Морозенка». Походив із галицько-подільського шляхетського роду. Навчався у Краківському і Падуанському університетах. Проживав у селі Кровинка Теребовлянського району. З 1638 року — полковник війська. З 1645 року — полковник корсунський, з 1648 року —полковий обозний Кропив’янського полку. Організатор військових дій на Поділлі, брав участь в битві під Пилявцями. Керував козацькою кіннотою під Збаражем, де загинув у бою.

ДОДАТОК № 19

СЕМЕН ВИСОЧАН

Семе́н Гна́тович Височа́н (? с. Вікторів Галицький район 1666) — український військовий діяч, керівник селянського повстання, що розпочалося в Східній Галичині восени 1648 року при підході військ Богдана Хмельницького до Львова. Син керівника селянського руху на Галичині Гната Височана.

Навчався у Львівській братській школі, де оволодів кількома мовами (старослов'янською, німецькою, польською, латинською). Військове мистецтво опанував під керівництвом батька.

У 1648 році із окремих повстанських загонів сформував у місті Отинії військо, що налічувало 15 тис. осіб і очолив повстання проти польської шляхти на Прикарпатті.

Після цього був сотником у війську полковника Івана Богуна. У 1651 році обороняв Вінницю, пізніше став полковник ом лисянським та канівським. У 1666 році був засланий у Московщину.

ДОДАТОК № 20

ІВАН ВИГОВСЬКИЙ

Виговський Іван (с. Гоголіве, Київ, губ. -26.ІІІ.1664, під Корсунем) - гетьман України(1657-59). Походив з шляхетської родини. Здобув освіту в Київській колегії. Перебував на службі в польсько- шляхетському війську, будучи намісником луцького старости. У Жовтоводській битві 1648. В. виступив на боці поляків, був поранений і потрапив до татарського полону. Його викупив Б.Хмельницький і з часом зробив генеральним писарем. Після смерті Б.Хмельницького В. був заступником Ю.Хмельницького, а на Корсунській раді 1657 був обраний гетьманом. Придушив повстання Пушкаря і Я. Барабаша 1657-58. В. прагнув, орієнтуючись на Швецію і Польщу, незалежності України від Росії. За Гадяцьким договором 1658, укладеним В. з Польщею, Гетьманщина мала увійти до Речі Посполитої як Велике князівство Руське із своєю адміністрацією і військом. 8.VI. 1659 В. розбив московське військо під Конотопом. Однак проти В. спалахнуло повстання на чолі з І. Богуном, І.Іскрою, І.Сірком. В. у вересні 1659 втік до Польщі. Уряд Речі Посполитої надав В. титул сенатора, високі посади київського воєводи і барського старости. Але в березні 1664 за обвинуваченням гетьмана П.Тетері в участі в козацькому повстанні за вироком польського польового суду В. був розстріляний.

ДОДАТОК № 21

ПЕТРО ДОРОШЕНКО

Дорошенко Петро (1627, Чигирин - 6/19/ХІ.1698, с. Ярополча, тепер с. Ярополець Моск. обл.) -гетьман Правобереж. України (1665-76). Походив з козацько-старшинського роду. Брав участь у визвольній війні 1648-54. Після смерті Богдана Хмельницького Д. підтримував Івана Виговського, беручи участь у придушенні Пушкаря і Барабаша повстання 1657-58. У 1659 Д. був позбавлений полковництва, але Юрій Хмельницький незабаром признав його чигиринським полковником. В 1665 після знищення Василя Дрозденка став гетьманом Правобережної України, яку за Слободищенським трактатом 1660 було приєднано до Польщі. Д. звернувся до царського уряду, пропонуючи возз’єднати Правобережну Україну, але за конкретних умов: скасування Московських статей 1665, ліквідація Андрусівського перемир’я 1667, визнання Д. гетьманом всієї України. Після відмови Москви 1669 Д. підписав угоду

про перехід України під владу Туреччини. Під час російсько-турецької війни за визволення Правобережжя від Туреччини 1676 Д. капітулює перед військом гетьмана Івана Самойловича і зрікається булави на його користь. На вимогу російського уряду переїхав до Москви. У 1679-82 - воєвода у В’ятці.

ДОДАТОК № 22

ІВАН СІРКО

Сірко Іван Дмитрович (між 1605 і 1610 - 1680) -кошовий отаман Запорозької Січі. Учасник визвольної війни 1648 - 1667 рр. Підтримував П. Дорошенка. Брав участь у боротьбі проти турецько-татарської агресії у другій половині XVII ст. Очолив чотири походи проти Кримського ханства і турецьких фортець Очаків та Ісламкермен, брав участь у Чигиринських походах 1677 і 1678 рр.

ДОДАТОК № 23

ІВАН МАЗЕПА

Мазепа Іван - 1639 (1644) с. Мазепинці б. Білої Церкви - 22.ІХ.1709, Бендери - гетьман Лівобережної України (1687-1708). Походив з родини шляхтичів. Навчався у Києво-Могилянській колегії і єзуїтські колегії в Полоцьку (за даними відомостями, у Варшаві). За юнацьких років служив “покойовим” при дворі польського короля Яна Казимира. За кордоном (Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди) вивчав артилерійську справу. 1663 повернувся в Україну, щоб допомогти хворому батькові. 1669 після сутички з польським магнатом перейшов до гетьмана Петра Дорошенка. М. був командиром гетьманської гвардії, генеральним осавулом. 1674 перейшов на бік лівобережного гетьмана Івана Самойловича, був генеральним осавулом. Брав участь у Чигиринських походах 167-78. 1687 став гетьманом і уклав з Росією Коломацькі статті. У М. було близько 0,5 млн. селян-кріпаків. Був меценатом, збудував державним і власним коштом чимало церков і монастирів. М. стояв на ґрунті української Козацько-гетьманської державності і соборності України - Гетьманщини, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини й Ханської України. Намагався встановити міцну автократичну гетьманську владу із збереженням традиційної системи козацького устрою. М. спочатку виступав за можливість співіснування України з Росією на засадах Переяславської угоди 1630. У 1-й період Північної війни 1700-21 М. підтримував Росію, завдяки цьому опанував 1704 Правобережною Україною. Але довідавшись про плани Петра І скасувати козацький устрій української держави і її автономію, М. розпочав таємні переговори спочатку з польським королем Станіславом Лещинським, а згодом із шведським королем Карлом ХІІ. У 1708 була підписана угода про прилучення України до антимосковської коаліції. Пізніше до цієї коаліції приєдналося Запоріжжя. 28.ІІІ.1708 у Великих Будищах був укладений договір між М. і кошовим отаманом К.Гордієнко, з одного боку, і Карлом ХІІ - з другого, про зобов’язання шведського короля не укладати з Росією мирної угоди, доки

не буде визволено з-під рос. влади Україну й Запоріжжя. Але українсько-російська війна 1708-09 на тер. України закінчилася поразкою союзників. Полтавська битва 1709 і капітуляція швед. армії під Перевалочною вирішили долю України. М. з Карлом ХІІ подалися в еміграцію до Туреччини.

ДОДАТОК № 24

ПИЛИП ОРЛИК

Орлик Пилип (1672-1742, Ясси) – гетьман України в еміграції (1710-24), автор першої в світі (1710) Конституції. Походить з шляхетської родини. Закінчив Києво-Могилянську колегію. Володів багатьма мовами. У 1698 - генеральний писар Київської митрополії. З 1700 працював у Генеральній військовій канцелярії, з 1706 - генеральний писар та найближчий помічник Івана Мазепи. Після розгрому війська

Карла ХІІ та І.Мазепи у Полтавській битві 1709 О. був вимушений залишити Україну. Після смерті І.Мазепи у Бендерах обраний козацькою радою гетьманом України. Визнаний шведським королем і турецьким султаном. Керував політикою уряду в еміграції, маючи на меті визволення України з-під влади російського царя. Намагався організувати власні збройні сили та підняти Запоріжжя на інтервенцію проти Росії. У 1711-14 керував збройною боротьбою проти Росії в Правобережній Україні. Цей виступ, незважаючи на перші успіхи, закінчився невдало через зраду Туреччини та Криму. О. шукав підтримки у Швеції, Польщі, Англії та ін. Та через несприятливу для України міжнародну кон’юнктуру всі заходи О. не мали успіху. Відомий як письменник і поет (“Щоденник” 1720-32).

ДОДАТОК № 25

ПАВЛО ПОЛУБОТОК

Полуботок Павло (бл. 1660-29. ХІІ. 1723, Петербург)—черні-

гівський полковник 1706-22, наказний гетьман Лівобережної України 1722-23. Вихованець Києво-Могилянської академії. Був кандидатом на гетьмана 1708 р., але Петро І йому не довіряв. Полуботок цікавився історією України і був автором «Хроніки» що охоплює події 1452-1715 рр. Полуботок очолив старшинську верхівку, яка домагалася відновлення гетьманства та ліквідації Малоросійської колегії. За це Полуботок був ув’язнений в Петропавловській фортеці, де й помер

ДОДАТОК № 26

КИРИЛО РОЗУМОВСЬКИЙ

Розумовський Кирило 16 (29).III.1728, х. Лемеші, тепер село Чернігівської обл. – 2 (15).І.1803, Батурин, тепер смт. Чернігівської обл. - останній гетьман Лівобережної України (1750-64), генерал-фельдмаршал, граф. Обраний гетьманом на Глухівській раді. У 1746-98 - президент Петербурзької Академії наук. За Розумовського було відновлено автономію Гетьманщини й поширено права гетьмана на Київ і Запоріжжя. Р. намагався перебудувати Гетьманщину на зразок держави європейського типу в дусі освіченого абсолютизму, гетьманську спадкову монархію в роді Розумовських з певними конституційними формами. Розумовський провів судову реформу в Україні 1760-63. З примусу Катерини ІІ, яка обмежувала економічні і політичні права України, 1764 Р. зрікся булави. Провівши кілька років за кордоном, з середини 70-х рр. Р. оселився у Батурині

ДОДАТОК № 27

ПЕТРО КАЛНЕШЕВСЬКИЙ

Калнишевський Петро Іванович (бл. 1691—1803) —останній кошовий отаман Запорозької (Нової) Січі. Вперше обраний кошовим отаманом у 1762 р., однак невдовзі був усунутий з посади, можливо, через незгоду з політикою царського уряду. У 1765 р., всупереч волі Катерини II, К. знову обрано кошовим, і після того його обирали 10 років підряд. Брав участь у російсько-турецькій війні, прихильно ставився до гайдамацького руху. Коли в червні 1775 р. російські війська оточили Січ, вважаючи на нерівність сил, К. умовив козаків не чинити опору. К. було заарештовано і ув'язнено в Соловецькому монастирі. Звільнений у 1801 році, залишився в монастирі, де й помер.

ДОДАТОК № 28

ОЛЕКСА ДОВБУШ

Довбуш Олекса Васильович (1700-1745) – ватажок карпатських опришків. Родом з Печеніжина (тепер Івано-Франківської обл.). Із загоном 40—50 чоловік, спираючись на підтримку селян, діяв переважно на Покутті та Гуцульщині, заходив на Поділля. Загін Довбуша протистояв експедиціям, часом до 2 тис. чоловік, що висипалися урядом проти нього. З ім'ям Довбуша пов'язано багато пам'яток у Карпатах. Образ Довбуша відтворено у народних переказах, художніх творах українських письменників.