Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України.

Про матеріал

Сьогодні ми проводимо нетрадиційний урок-захист проектів, на якому ви будете давати оцінку подій 1654 року і чи міг Хмельницький поступити по-іншому, не вступати в переговори з Москвою і не підписувати „Березневі статті". Ще на початку Визвольної війни Б.Хмельницький шукав союзників, встановив дипломатичні відносини з Туреччиною, Кримом, Молдавією. Особливу увагу приділяв відносинам з Московською державою. З червня 1648 року гетьман почав листування з московським царем Олексієм Михайловичем. У січні 1649 року до Москви прибуло перше українське посольство з проханням надати військову допомогу Україні, як єдиновірну державу і прийняти її під свою руку.

Перегляд файлу

Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України.

Урок - захист проектів

Тема: „Українсько-московський договір 1654 року та його наслідки для України".

Мета проекту:

  1. Розкрити внутрішнє й зовнішнє політичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 року.
  2. Ознайомити учнів з подямиї 1654 року та їх наслідками для України.
  3. Закріпити знання учнів шляхом проведення дослідницької роботи.
  4. Стимулювати інтерес учнів до вивчення історії , їх дослідницьку роботу.
  5. Формувати і розвивати пізнавальну активність учнів, їх творчі здібності.
  6. Виховання учнів почуття гуманності національної самосвідомості, формування особистих рис громадянина України.

Результати проекту:

  • Глибоке розуміння теми, внутрішнє й зовнішнє становище Гетьманщини наприкінці 1653 року;
  • Оцінювати діяльність Б.Хмельницького під час підписання українсько-московського договору;
  • Політичні події 1654 року.Українсько-московський договір.
  • Значення для України підписання Березневих статтей.

Вид проекту: дослідницько-творчий

Тип проекту: захист проектів.

Обладнання:

  • Підручник, витяги із „Статей Б. Хмельницького„
  • Карта „Національно-визвольна війна"
  • Схема «Переяславська Рада 1654 року»
  • Таблиця „Дерево рішень", ілюстрації, матеріали хрестоматії.

 

Дати:

  • 8 січня 1654 р.- Переяславська міждержавна угода;
  • 27 березня 1654 р.- „Березневі статті";
  • 1655 р. - битва під Охматовим;
  • 166 р. - Віленська угода;
  • 27 липня 1657 р. - смерть Б.Хмельницького.

Історичні діячі: Б.Хмельницький, В. Бутурлін, І.Сірко, І.Богун, С. Косов, О.Трубецькой, І Золотаренко, В.Шереметьєв, Ю. Ракоцій, К Густав.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

   На минулих уроках ми з вами вивчали діяльність Б.Хмельницького до 1654 року, тобто до підписання Українсько-московської міждержавної угоди.     Сьогодні ми проводимо нетрадиційний урок-захист проектів, на якому ви будете давати оцінку подій 1654 року і чи міг Хмельницький поступити по-іншому, не вступати в переговори з Москвою і не підписувати „Березневі статті". Ще на початку Визвольної війни Б.Хмельницький шукав союзників, встановив дипломатичні відносини з Туреччиною, Кримом, Молдавією.     Особливу увагу приділяв відносинам з Московською державою. З червня 1648 року гетьман почав листування з московським царем Олексієм Михайловичем. У січні 1649 року до Москви прибуло перше українське посольство з проханням надати військову допомогу Україні, як єдиновірну державу і прийняти її під свою руку.

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети і завдань уроку.

1. Теми проектів:

  • Відносини між Українською державою та Московією.
  • Українсько-московська міждержавна угода 1654 року.
  • Вілінське московсько-польське перемир'я 1656 року.
  • Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б.Хмельницького. Дії українського війська в Польщі 1656-1657 рр.
  • Б.Хмельницький - політик, дипломат, полководець.

 

1. Представлення та захист проектів.

Учні обговорюють результати досліджень, висловлюють свої думки

 

І  група учнів - дослідників:

В умовах кровополитної війни, яку вів український народ проти Польщі Б.Хмельницький шукав союзників. Він вів переговори з Туреччиною, Москвою, Швецією, Волощиною, Семиграддям. Союз з Туреччиною укласти не вдалося, договори з Молдовою пройшли безрезультатно, втягнути у війну Швецію Б. Хмельницький не зміг.

Тому гетьман шукав союзу з Москвою. Московський цар Олексій Михайлович скликав Земський собор, на якому 1 жовтня 1653 року вирішено прийняти Україну під  „государеву високу руку задля православної віри й святих Божих церков".

Царський посланець привіз Б.Хмельницькому рішення собору взяти під свою опіку українські землі.

8 січня 1654 року в м. Переяславі скликано козацьку раду, на якій були присутні 284 особи. У церкві ще не приступаючи до присяги, Б.Хмельницький висунув вимогу, щоб посли присягли від імені московського царя. Посли відмовилися, а В. Бутурлін відповів, що московський цар є самодержавцем і не буде давати ніяких зобов'язань.

Загадкою і досі для всіх є те, що не збереглися ніякі документи Переяславської козацької ради.

 

ІІ. група учнів -дослідників:

Українсько-московський договір 1654 року - це договір про союз України з Росією , який було укладено 8 січня 1654 року в Переяславі. Земський собор в Москві після тривалих вагань прийняв рішення про союз з Україною . Богдан Хмельницький разом з козацькою старшиною на Переяславській Раді закріпив рішення про союз з Москвою. Це було рішення про підданство України з Росією, але на правах автономії для України ( автономія - це самоврядування певної частини держави , що здійснюється на основі загальнодержавного закону).

У першій половині XVII ст. майже всі землі, заселені тоді українським народом, опинилися у складі Речі Посполитої. Москва хотіла взяти реванш над Польщею за втрати земель після Дуелінського ( 1678 р.) перемиря і Поляновського ( 1632 р.) миру , так звані „Пункти заспокоєння".

- „Отак - то, Богдане! Занапастив єси вбогу сироту Україну!"

 

ІІІ група учнів -дослідників:

Під час переговорів у Переяславі в січні 1654 року було досягнута усна домовленість між гетьманом та послами московського царя.

У Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між двома сторонами. Документ цей складався з 23 статтей і місти гарантії суспільно-політичного та соціально-економічного устрою Української гетьманської держави. У цьому документі йшлося про:

а) підтвердження привілеїв на права Війська Запорізького на маєтки і землі та українької шляхти;б) укладення 60-тис. козацького реєстру;в) кошти на утримання козацького війська;г) право самостійно обирати гетьмана;д) право зносин гетьмана з іноземними державами;е) невтручання московських чиновників у справи України;є) збереження прав київського митрополита;ж) утримання військових залог на кордонах України й Польщі;з) оборону України від нападів татар;д) утримання козацької залоги у фортеці Кодак.

У березні 1654 року українське посольство виїхало до Москви. У результаті 6 денних переговорів проект документа був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений.

21 березня 1654 року царський уряд затвердив гетьманський документ. Який увійшов в історію під назвою „Березневі статті" або „Статті Богдана Хмельницького".

 

ІV-а група учнів-дослідників

Але Росія не виконала своїх зобов'язань і зразу ж після підписання „Березневих статтей„ почала їх порушувати. Насильницькими методами шляхта почали втручатися у внутрішні справи України, а згодом і взагалі позбавили її прав на автономію.

А відмова Бутурліна присягти в Переяславі показала, що сторони по-різному розуміли договір, тому що Березневі статті містять цілу низку недомовок дипломатичного характер які незабаром породили московсько-український конфлікт, а в 1655 році призвели до ліквідації договору.

Французи вважали, що Переяславські ( Березневі) статті були потрібні Україні як тимчасовий перепочинок у боротьбі з Польщею, що мета Б.Хмельницького була встановити Українську самостійну державу.

До Березневих статей негативно поставились різні верстви населення. Більшість з них не присягнули на Св. Євангелії . Серед них були визначні сподвижники Б.Хмельницького: Іван Сірко , Іван Богун , Йосип Глух та ін.

Представників від Запорізького війська Січі в Москві не було.

Чинили опір присязі московському царю чимало міст і містечок України.

Цар Олексій Михайлович не дотримався виконання своїх зобов'язань, в яких „ велел принять под свою високую руку гетьмана Богдана Хмельницкого і все войско Запорожское с городами и землями и будет вспомоществовать им против недругов"

На вимогу гетьмана і старшини видати їм письмові договорні гарантії та зобов'язання кн. Бутурлін відмовився дати „ гарантійний „ лист за своїм підписом і порадив старшині вислати послів до щойно створеної гетьманської держави , український уряд дістав можливість довести війну з Польщею до кінця.

У міжнародних відносинах договір засвідчував про зрадництво царя і вислав для вирішення умов союзу двох рівноправних учасників переяславського полковника Павла Тетерю та генерального суддю Самійла Зарудного . Переговори тривали 15 днів, з 13 по 27 березня 1654 р. Посольство Б. Хмельницького подало проект договору у 23 статтях, але до кінця переговорів їх кількість була скорочена до 11 статей. Підписаний договір мав конституційний характер. Україна отримала статус автономії , хоча Б.Хмельницький ставив мету конфедерацію України з Москвою на умовах союзу самостійних держав, створених для певних цілей.

Попри недосконалість і недовговічність українсько-московський договір 1654 р. протягом XVII -XVIII ст. розглядався українцями як найсильніший і найпереможніший доказ суверенності України. Адже він дав змогу цілком зберегти шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпосницькі відносини. Життя в Україні організовувалося на основі звичаєвого права , а в містах - Магдебурського права.

V група учнів дослідників:

Навесні 1654 року військова боротьба між Україною та Польщею ще тривала. У серпні 1654 року на р. Шкловці біля Борисова було розгромлене польсько-литовське військо, очолюване литовським гетьманом Я. Радзивілом, якому ледве вдалося врятуватися самому.

Січень 1655 року став новим випробовуванням. Вирішальна битва відбулася під Охматовом на Київщині, що коштувала великих втрат з обох сторін, але не принесла успіху жодній.

Б.Хмельницький навесні 1655 року розпочав війну проти Польщі, українське військо спільно з допоміжним корпусом Бутурліна розпочав новий похід в Галичину, розгромив армію Потоцького під Городком 29 жовтня і почав облогу Львова, але руйнувати його не став, узявши з міста великий викуп.

VI. група учнів дослідників

Улітку 1656 року у м. Вільні між Польщею і Росією розпочалися переговори про припинення війни. На переговори з Польщею Москва не допустила українську делегацію, хоч центральним питанням була саме доля України. У вересні 1656 року між Польщею та Росією, але без участі гетьмана, було підписано Віленське перемир'я. Тож Переяславська угода втрачала свою силу. В Україні це перемир'я прийняли як пряму зраду.

За свідченнями І Виговського, гетьман почувши цю новину, „як шалений, що втратив розум, закричав: уже, діти, про те не печальтеся, я знаю, як учинити: треба відступити від руки царської величності".

Б.Хмельницький не розриваючи остаточно знову вдався утворити нові коаліції проти Польщі і Криму: зі Швецією, Семиграддям, Молдовою, Волощиною, Литвою.

Намір гетьмана підтримала й уся українська старшина, зібравшись у жовтні 1656 р. на генеральну раду в Чигирині й взяли присягу, що „всі як один муж разом стояти будуть".

VII група учнів-дослідників

Метою Б.Хмельницького в останній рік життя було об'єднання в Українській державі західноукраїнських земель, централізація Криму, коаліція з Швецією, Семиграддям, Молдавією, Волощиною і Литвою. Здійснюючи цей план, Україна й Семигороддя на початку 1657 року почали війну з Польщею. До України було приєднано Турово-Пинщину й Берестейщину, Волинь. Шведи, виконуючи умови союзу з Україною, захопили більшу частину Польщі. Перша половина 1657 року була кульмінацією у розвитку молодої Української держави. До цього спричилася хвороба Б.Хмельницького, який не міг особисто керувати зовнішньою політикою і воєнними діями. Польський народ, відчуваючи загрозу своєму існуванню, піднявся на народну війну. У війну втрутилися європейські країни, налякані успіхами України і Швеції. Вибухнув бунт в корпусі Ждановича, що діяв з трансільванцями; козаки, невдоволені сваволею і зневажливим ставленням до них Юрія ІІ Ракоція, покинули свого союзника. Відмовилися йти на допомогу Ждановичу й козаки під командуванням молодого Юрія Хмельницького.

Ці події стали страшним ударем для Б.Хмельницкого. 6 серпня 1657 року він помер в Чигирині.

VIII група учнів-дослідників

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Б.Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобуття з досягненнями таких гігантів як Олівер Кромвель в Англії, Валенштейн у Богемії, Густав II, Ян Собеський . Він знаходить і згуртовує навколо себе нових діяльних ватажків, сподвижників, які допомагали йому у боротьбі проти поляків. Серед них слід відзначити : Іван і Данило Виговські, Іван і Данило Нечаї, Павло Тетеря, Іван Сірко, Михайло Кричевський, Максим Кривоніс, його син Кривоносенко та інші.

Велич Б.Хмельницького як полководця і державного діяча полягає у тому, що він зумів наблизити до себе цілу плеяду видатних людей, котрі вірою і правдою служили українському народу.

Український історик В'ячеслав Липинський писав, що гетьман намагався закласти підвалини української державності, свідомо та послідовно й що без цих спроб відродження української держави у новітні часи було б неможливим.

Росія не виконала своїх зобов'язань, порушила статті договору і тим самим позбавила Україну її прав на автономію.

Автор „Історії Русів" так писав про Богдана Хмельницького: „Таких людей провідіння Боже віками породжує для особливих його намірів і призначень„

Важко переоцінити роль Б.Хмельницького. Незважаючи, на недоліки в правлінні, гетьмана називали „правдивим вождем, патроном і оборонем руської батьківщини, славним героєм, добрим і мудрим провідником".

Саме Б.Хмельницький підняв свій народ з вікового занепаду, зв'язав перервану нитку свого творчого духу на всі наступні роки..

Творча групова робота „Визначити позитивні і негативні аспекти українсько-московського договору".

Перед початком уроку вчитель визначає проблему, яка буде предметом аналізу, готує таблицю для груп (з замальованим деревом рішень даної проблеми).

Учитель ділить учасників на 3 групи по 6-8 чол. Кожна група отримує таблиці для доповнення, а також фломастери. Учитель дає час для виконання вправ 9-10 хв.

Під час роботи в групах учасники виписують переваги і недоліки , а потім приймають рішення і визначають позитивні і негативні сторони даної проблеми.

Згодом учитель підсумовує знання учнів і заповнює таблицю складену наступним планом.

 

Оцінювання учнів за урок.

 

Завдання додому:

 Повторити тему уроку: „Українсько-московський договір 1654 р."

Підготуватися до тематичної атестації.

 

docx
До підручника
Історія України 8 клас (Сорочанська Н.М., Гісем О.О.)
Додано
30 березня 2018
Переглядів
601
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку