Розвиток економіки провідних країн світу у другій половині ХХ ст.

Розвиток економіки провідних країн світу у другій половині ХХ ст. Підготувала студентка 1 курсу. ЕД-20 ФСЕУНосич Катерина

Економiка провiдних країн у роки Другої свiтової вiйни. Господарство всіх країн, що воювали, було переведено на воєнні рейки, а виробництво зброї, боєприпасів, амуніції, бойової техніки стало пріоритетним. Це стимулювало розвиток важкої промисловості, а легка промисловість набагато за темпами розвитку відставала від неї. У сільському господарстві було здійснено ставку на велику земельну власність і заможних селян, господарства яких всебічно підтримував уряд і які забезпечували потреби економіки й населення в сільськогосподарській сировині та продуктах харчування.

Німеччина. Воєнна промисловість стала під час війни основою економіки. У 1939 р. її питома вага в загальній вартості валової продукції становила близько 80 %. Кількість працівників упродовж 1939 – 1943 рр. зросла вдвічі й становила 5 млн осіб. Усе більшу потребу в робочій силі нацисти задовольняли за рахунок примусової праці військовополонених, мільйонів депортованих з окупованих країн. Економіка Німеччини перетворилася з ринкової на варварську індустріально-мілітаризовану економічну систему, що спрямувала свої зусилля на масове знищення людей. Разом із тим за наявності тоталітарної мілітаризації німецька економіка була неспроможною повністю задовольнити потреби фронту і вже починаючи з кінця 1943 р., відчула труднощі в усіх галузях господарства. Були порушені зв’язки між окремими економічними компонентами, суттєво відчувався дефіцит сировини, палива, людських ресурсів, фінансових засобів, що з другої половини 1944 р. призвело до різкого зниження промислового та сільськогосподарського виробництва й зумовило початок економічного краху.

СШАДо вступу у війну США надавали в позику або в оренду зброю, боєприпаси, стратегічну сировину, продовольство та інші матеріальні ресурси країнам антигітлерівської коаліції. Широкомасштабна система допомоги США країнам-союзницям, яка звалася “ленд-ліз”, стала одним із найбільших джерел збагачення держави в роки Другої світової війни. За допомогою цієї системи допомоги було забезпечено збут американських товарів і продуктів на зовнішньому ринку. Держава перетворилася на могутній військовий “арсенал”, а промислове виробництво зросло за період з 1939 по 1944 рр. більше ніж удвічі. Виробництво алюмінію зросло в шість, випуск літаків – у 16 разів, а в цілому економіка США в 1943 р. давала 60 % світового промислового виробництва. Посилилася роль держави, яка стала найбільшим замовником на виробництво зброї, боєприпасів та ін. Під час війни в США сконцентрувалося дві третини світових запасів золота, що стало однією з основних причин необхідності корективів у механізмах міжнародних валютних відносин.

англія. Англія в роки війни пережила загрозу гітлерівського вторгнення. На 5 % скоротилося промислове виробництво, на 21 % знизився видобуток вугілля, у легкій промисловості, зокрема бавовняній, спад становив понад 50 %, у вовняній – 27 %. Загальні витрати Англії на війну становили 25 млрд ф. ст. Для покриття цієї суми витрат було залучено близько третини закордонних капіталовкладень, зокрема колоніальних – з Індії, Канади, Австралії, Південно-Африканського Союзу, а також Латинської Америки і США. Утричі збільшився державний борг; у великій кількості країн, що були сферою впливу Англії, почав утверджуватися американський капітал.

франція. У роки Другої світової війни також зазнала величезних збитків. Рівень промисловості в 1944 р., порівняно з довоєнним станом, становив лише 38 %, а виробництво продукції сільського господарства зменшилося вдвічі. У воєнні роки Франція втратила вбитими 1,1 млн осіб, а 600 тис. французів фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість електростанцій, шахт, суднобудівних заводів було зруйновано, втрачено весь торговельний і військово-морський флот, розпалася французька колоніальна система, девальвувалась національна валюта, капіталовкладення за кордоном зменшилися в 10 разів, а загальні втрати країни у війні оцінювалися в 1440 млрд довоєнних франків.

Японія Війна для неї стала чинником, що сприяв перетворенню її на індустріально-аграрну державу, збільшенню частки важкої промисловості. Почала зростати концентрація виробництва, розміри контрольного капіталу в компаніях “Міцубісі” й “Сумітомо” зросли в 10 разів, “Міцуї” – більше ніж у шестеро. Але з часом стала відчутною слабкість військово-промислового комплексу Японії, нестача сировини, продуктів харчування, військово-морського транспорту тощо. Військові витрати здійснювалися за рахунок скорочення національного багатства, що важким тягарем лягло на плечі японського народу. Після американських атомних бомбардувань Нагасакі та Хіросіми в серпні 1945 р. Японія капітулювала.

Для міжнародної спільноти наслідки Другої світової війни були не втішними:було знищено, демонтовано індустріальні господарства Німеччини, Франції, Японії, менш індустріальних країн Європи. Частково було знищено господарство Англії;крім прямих військових руйнувань, зносилися виробниче обладнання, машини і механізми, припинилося оновлення виробничих потужностей, мало місце вивезення фабрично-заводського обладнання з переможених країн переможцями;єдиною індустріальною країною, яка під час війни пережила справжнє економічне піднесення, були США. у післявоєнний період розпочалося відродження ринкових господарств розвинених європейських країн шляхом їхньої американізації, яка мала кілька важливих напрямів: американізація світової валютної системи; вивезення американських товарів, широкомасштабне кредитування, державне і приватне; інвестування відбудовчих процесів; перебудова індустріальних структур, особливо в Німеччині та Японії, під безпосереднім контролем США; розвиток світової торгівлі, де важливу роль у перші повоєнні роки відігравала і Англія;наслідком війни й важливим кроком на шляху до відновлення індустріального світового господарства стали міжнародні валютні угоди, підписані в червні 1944 р. представниками 44 країн на валютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі. Було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ) і вироблено основні правила міжнародних валютних відносин: долар США, поряд із золотом, повинен був відігравати роль резервної валюти, ціна золота – незмінна, курс валют – твердий і контрольований. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) разом з МВФ зобов’язувалися забезпечити виконання рішень конференції і виконувати роль міжнародного кредитного центру.

План Маршалла – програма вiдбудови Європи. СРСР та його союзники відмовилися від участі у плані. Погодилися Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди,Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія,Австрія, Швейцарія, Греція і Туреччина. Ці 16 держав у липні 1947 р. уклали конвенцію про створення Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка розробила спільну програму відбудови Європи, що здійснювалася з квітня 1948 р. по грудень 1951 р.

Виконання плану контролювала Адміністрація економічного співробітництва, яку очолювали відомі американські фінансисти й політичні діячі. Допомога надавалась від федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. З квітня 1948 р. по грудень 1951 р. було видано за планом Маршалла майже 17 млрд дол. (у цінах 2005 р. –приблизно 119 млрд дол.), причому майже 60 % таких видатків отримали Великобританія, Франція, Італія і ФРН, на яку також поширювався план, а угоду між США і ФРН було підписано у грудні 1949 р. План Маршалла офіційно припинив свою чинність 30 грудня 1951 р. і був замінений законом “Про взаємну безпеку”, прийнятим конгресом США 10 жовтня 1951 р., який передбачав одночасне надання країнам Західної Європи економічної і військової допомоги. Таким чином, план Маршалла, з одного боку, позитивно вплинув на відновлення економічного потенціалу та ринкових господарств у країнах Західної Європи, які вже на початку 1950-х рр. досягли довоєнного рівня виробництва, і забезпечив досить високий рівень економічного впливу США на ці країни – з іншого.

Прискорений розвиток Нiмеччини та Японiї: Німеччина і Японія як держави, що зазнали поразки у світовій війні, стали повністю залежними від країн-переможниць, втратили свої колонії та вимушені були сплачувати величезні репарації. Їхнє господарство було зруйноване, і потрібна була докорінна його організаційна і структурна перебудова. Крім того, як відомо, Німеччина зазнала ще й політичного розподілу, тобто було зруйновано єдність цієї країни.

Німецьке “економічне диво” пояснюється цілою низкою факторів: По-перше, важливу роль у відбудові відіграли наявність достатньої кількості дешевої робочої сили. По-друге, успіхам сприяли збереження значного промислового потенціалу західної частини країни, яка менше постраждала в роки війни, відсутність значних воєнних втрат, відбудова промисловості на нових технологічних основах. По-третє, істотним чинником стала фінансова допомога США, які надали 3,9 млрд дол. “стартової допомоги”, у тому числі згідно з планом Маршалла. Відбувався процес прискореної індустріалізації порівняно відсталих регіонів. По-четверте, оскільки ФРН у 1950-х рр. практично не мала військових витрат, здійснювались грошові заощадження. Золотий запас ФРН на початку 1960-х рр. перевищував запаси Великобританії, Франції та Скандинавських країн, разом узятих.

Німецьке “економічне диво” По-п’яте, успішно розвивалися експортні галузі економіки країни,яка впевнено входила у світовий ринок. По-шосте, у Німеччині групою неоліберальних економістів на чолі з А. Ерхардом, міністром економіки в уряді К. Аденауера, була сформульована теорія “соціального ринкового господарства”, яка передбачала, по-перше, поєднання особистої ініціативи підприємців з вільною конкуренцією та елементами державного регулювання, а по-друге – абсолютну неприпустимість втручання в господарську діяльність з боку держави.

“Економічне диво” ЯпоніїПередумовою такого розвитку, по-перше, було розпущено збройні сили, встановлено демократичні свободи, запроваджено загальне виборче правою, сформовано парламент, уряд, прийнято конституцію. У сфері економіки було введено антимонопольне законодавство, згідно з яким розпущено наймогутніші монопольні концерни. За допомогою американських фінансових радників була проведена податкова реформа, що зменшила податковий тиск на підприємницьку діяльність; встановлювався твердий обмінний курс ієни. Усі вказані заходи пожвавили і посилили конкуренцію, сприяли зростанню виробництва. По-друге, в аграрному секторі економіки в результаті проведених земельних реформ 1946 – 1949 рр. було ліквідовано поміщицьке землеволодіння. По-третє, американська допомога була одним із найсуттєвіших чинників успішної повоєнної відбудови японської економіки, яка сприяла нормалізації фінансової сфери, відновленню всіх матеріальних передумов розширеного суспільного відтворення.

Економічне диво” ЯпоніїПо-четверте, японці успішно використовували зарубіжні досягнення в найважливіших галузях індустрії, що технологічно базувалася на досягненнях сучасної науково-технічної революції. По-п’яте, головним чинником економічного зростання є, безперечно, повсякденна наполеглива праця більше ніж 120-мільйонного японського народу, його працелюбність, самовіддача, жертовність і високий патріотизм. По-шосте, ефективною виявилася в Японії система патерналізму (пожиттєвого наймання на роботу), за якою платня щорічно зростає і залежить від віку і стажу. По-сьоме, зовнішньоекономічні зв’язки для Японії набули особливого значення, насамперед торгівля. До наших днів тут спрацьовує механізм “ножиць цін”, коли імпорт сировини здійснюється за низькими цінами, а експорт – за максимально можливо високими. Саме завдяки цим та деяким іншим чинникам Японія досягла передових рубежів у світі й перетворилася на один зі світових центрів.

Структурнi змiни свiтового господарського розвиткудругоїїполовини XX – початку XXI ст. Друга світова війна та розпад колоніальної системи зумовили диференціацію всіх держав світу за рівнем економічного розвитку, в результаті чого сформувалося коло розвинених країн, держав так званого соціалістичного табору та країн, що розвиваються. Але загальною головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація, в результаті здійснення якої змінювалася структура національних господарств. При цьому важливими чинниками розвитку світового господарства були розвиток науково-технічного прогресу, поглиблення у зв’язку з цим всесвітнього поділу праці, який об’єктивно породжував тенденцію до інтернаціоналізації виробництва. Досить швидко сформувалася світова інфраструктура, що включала в себе комплекс галузей, які обслуговували світові економічні відносини, до яких, перш за все, належала транспортна система та мережа інформаційних комунікацій. Розширилися і набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин, основними ознаками яких у процесі господарювання було посилення взаємозв’язків між усіма країнами та їх особливими угрупуваннями.

Висновок. Таким чином, бурхливий розвиток науки, техніки, технології в другій половині ХХ ст. у провідних країнах світу зумовив створення концепції постіндустріального суспільства, головним теоретиком якої став американський соціолог Д. Белл, який вже на початку 1970-х рр. указував на визначальні риси нового суспільного устрою, що зароджувався. Якщо в доіндустріальну епоху головним виробничим ресурсом була мускульна сила, в індустріальному суспільстві – крупна машинна техніка, то на постіндустріальній стадії таким ресурсом стають знання, інтелект. Метою стає не кількість вироблених благ, а їхня якість – і в широкому розумінні – якість життя. Відповідно провідною соціальною групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не робітники, а представники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Використані джерела: Підручник «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ТЕОРІЙ» За загальною редакцією доц. В. О. Сивоконя, д.держ.упр., проф. Статівки Н. В., 2019 р.

Дякую за увагу!