Розвиток інформаційної компетентності засобами особистісно-орієнтованого навчання

Автор- упорядник:

Шаповал Олена Олександрівна , вчитель української  мови та літератури , спеціаліст вищої категорії.

Розвиток інформаційної компетентності засобами особистісно-орієнтованого  навчання  

 

Дана робота – спроба продемонструвати систему  роботи автора. У педагогічній діяльності та практиці вчитель намагається інформаційні компетентності засобами особистісно-орієнтованого  навчання, використовуючи при цьому  різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності,  впроваджуючи групові форми роботи, використовуючи на уроці дидактичний матеріал, який сприяє більш швидкому запам`ятовуванню лексики, граматичних правил. І, на думку автора, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання.

 

Робота призначена для вчителів  української  мови та літератури

Зміст

Вступ………………………………………………………………… 4

І розділ ……………………………………………………………… 12

ІІ розділ……………………………………………………………… 34

Висновок…………………………………………………………….  56

Список  використаної літератури………………………………..  59

Вступ

 

Нема нічого сильнішого,ніж ідея,час якої прийшов.

                                                               В.Гюго

Сьогодення вимагає від освітян підготовки людей високої освіченості і кваліфікованих спеціалістів,здатних  до творчої праці ,професійного розвитку,освоєння і  впровадження наукоємних та інформаційних технологій. Тому одним із пріоритетних завдань української школи є розвиток інформаційної компетентності учнів.

       Поняття “інформаційна компетенція” достатньо широке та визначається на сучасному етапі  розвитку педагогіки неоднозначно. Так ,у дослідженнях учених поняття “інформаційна компетенція”  трактується як складне індивідуально-психологічне утворення  на основі інтеграції теоретичних знань ,практичних умінь у галузі інноваційних технологій та певного набору особистих якостей(О.Б.Зайцева);нова грамотність,до складу якої входять уміння активної самостійної обробки інформації людиною,прийняття принципово нових рішень у різних ситуаціях із використанням технологічних засобів (А.Л.Семенов)  

     Отже,Інформаційна компетенція  -  це інтегративна якість особистості ,яка є результатом відображення  процесів відбору ,засвоєння,переробки,трансформації та генерування інформації  в особливий тип предметно-специфічних знань ,які дозволяють виробляти,приймати,прогнозувати оптимальні рішення в різних сферах діяльності.

      Властивостями категорії “інформаційна компетенція” є :

• Відносність – знання та базі знань швидко старіють, їх можна розглядати в умовному відрізку часу;
• Структурованість – кожна  людина має власні бази знань,структуровані по-своєму ;
• Селективність – не вся отримана інформація трансформується у знання ;
• Акумулятивність – знання мають тенденцію до “накопичення” – стають ширшими ,глибшими ,повнішими.

Функції категорії    “інформаційна компетенція”

1.Пізнавальна	Систематизація знань ,на  пізнання й самопізнання людиною самого себе.
2.Комунікативна	Спілкування,передача інформації.
3.Адаптивна	Дозволяє адаптуватися до умов життя й діяльності в інформаційному суспільстві.
4.Нормативна	Система моральних і  юридичних норм і вимог в інформаційному суспільстві.
5.Інформативна	Уміння орієнтуватися в потоках різноманітної інформації,виявляти й відбирати відому й нову, оцінювати значущу і другорядну.
6.Інтерактивна	Формує активну самостійну і творчу роботу особистості ,що веде до її саморозвитку, самореалізації.

Рівні оволодіння інформаційною компетенцією

Елементарний	Засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні).
Базовий	Володіння оптимальним обсягом інформації , необхідним для засвоєння основного навчального змісту ;уміння критично осмислювати масиви інформації,порівнювати фрагменти з різних джерел на одну тематику; визначати її достовірність;вилучати інформацію,яка потрібна для роботи; узагальнювати її.
Творчий	Створення власного  інтелектуального продукту на основі отриманої та перетворенної інформації.

Наведемо приклад того ,яким чином повинна формуватися інформаційна компетенція в учнів, як змінюється ступінь їх самостійності протягом роботи з інформацією:її пошуком,усвідомленням,засвоєнням,перетворенням та творчим використанням.виділяють ряд етапів,які учень проходить під час навчання і внаслідок яких формується його інформаційна компетенція.

1.Репродуктивна самостійна робота.

  А) Робота за правилом-орієнтиром

• Робота за правилом-орієнтиром ,наданним учителем.
• Самостійне створення правила-орієнтира та робота з ним.

Б)Самостійна робота без допомоги.

• Учитись самостійно визначати навчальні темпи,спираючись на підручник та інші джерела,удосконалювати вміння цілісного аналізу ,дотримуючись єдності змісту  та форми, встановлювати міжпредметні звя’зки   в окремих навчальних завданнях.
• Учитись працювати із критичною літературою,уміти знаходити її в каталозі , картотеці, бібліотечному фонді,використовувати при книжкову та внутрішньо книжкову бібліографію; уміти працювати з періодикою,науково-популярною літературою,складати список використаної літератури з анотаціями.

2.Продуктивна самостійна робота.

 А) Перетворювальна діяльність учня з корекцією вчителя .

• Уміти окреслювати проблему ,форму4лювати гіпотезу,складати план роботи.

 Б)Самостійна  перетворювальна діяльність учня.

• Уміти використовувати кілька джерел інформації для підготовки потрібного матеріалу.Спиратись на самостійно складенний план  роботи,тези,таблиці,графіки та інші звернуті  форми відповіді,обирати тип відповіді.
• Користуватися сформованими вміннями виділяти головне,порівнювати,учитись складати моделі порівняння,робити висновки,давати оцінку,узагальнювати та систематизувати матеріал,робити емпіричні визначення,учитись конкретизації,доведенню та спростуванню,аналізувати та оцінювати визначення вчителя,учнів та підручника;розширувати рамки застосування цих умінь.
• Володіти основними  вміннями роботи з Microsoft Word ,Internet.

3.Творча робота.

 А)Створення самостійного творчого  продукту.

• Написанння наукової роботи,художніх творів різних жанрів.
• Володіння елементарними вміннями проводити експериментальне дослідження обраної проблеми(анкетування;інтерв’ювання,пробні знання та ін.); володіння статистичними методами обробки матеріалу.

Б)Узагальнення результатів творчого продукту та їх презентація широкій аудиторії.

• Узагальнення результатів творчого продукту.
• Презентація широкій аудиторії.

          Великі можливості  щодо розвитку інформаційної компетентності учнів мають інформаційні технології. Вони відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації , підвищують ефективність самостійної роботи ,дають цілком нові можливості для творчості. Яким чином можна впроваджувати елементи новітніх інформаційних технологій для розвитку інформаційної компетенції ? Найбільш широкі можливості надає  програма Power Point, що використовують  для:

• Супроводу лекцій (текст,ілюстрації,інтерактивні засоби спілкування з аудиторією);
• Ілюстрування лекцій,доповіді(тільки малюнки,графіка,відео) ;
• Узагальнення ,представлення результатів діяльності,наприклад для доповіді на учнівській конференції;
• Перевірки або самооцінювання знань чи вмінь ,тобто тестові;
• Виконання вже зазначених  функцій,тобто комбінована.

Презентації за дидактичними ознаками поділяються на вчительські та учнівські.

    Учнівські мультимедійні презентації доцільно використовувати як для представлення  результатів власних проведених досліджень,проектів,самостійної роботи,так і для виконання випереджуючих завдань як засіб ознайомлення з новою інформацією.

   Практично,це може виглядати так.До Шевченківського тижня учні 8 - 9 класів отримують завдання підготувати групові проекти “Шевченко – художник”,“Шевченко – громадський діяч” тощо.Кожен проект має чітко визначену технологічну структуру,яка передбачає визначення теми,постановку проблеми,дослідження шляхів та способів її досягнення,конструювання проекту,його захист.

                               Схема технологічної моделі проекту

 

 

 

 

 

 Для реалізації проекту створюються творчі групи.Робота починається з постановки проблем та визначення мети проекту: дослідити та показати різні грані особистості великого українського генія – Т.Г.Шевченка.Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні задачі:

      -Визначити джерела та зібрати інформацію;

      -Визначити структуру та представити результати дослідницької роботи.

Учасники кожного проекту об’єднуються  у дві мікрогрупи:проективну,яка  займається добором інформації тта її структуруванням,та творчу,що займається підготовкою комп’ютерної презентації.Обидві  мікрогрупи працюють у тісному взаємозв’язку,що сприяє підвищенню рівня відповідальності за результат спільної праці.

     На етапі пошуку та досягнення проходить послідовне вивчення теми,інтегрування міжпредметних знань (образотворче мистецтво,історія,інформатика).Учні користуються різноманітними джерелами інформації,у тому числі й можливостями Internet. 

   Найважливіший структурний компонент будь-якого проекту – його захист.

Він є результатом колективного пошуку проектної та творчої мікрогруп.Захист проектів дозволяє активізувати аналітичні вміння,критичність,гнучкість мислення,мовну культуру,створює унікальні можливості для емоційного спілкування.

   Робота над проектами завершується на Шевченківському тижні презентацією перед учнями середньої школи. Проекти дають змогу  розглянути не тільки різні гранні таланту Кобзаря,а й побачити в ньому полум’яного громадянина і звичайну людину,яка мріяла про щастя.Оцінку проектів здійснює комісія,до складу якої можуть входити учні 10 – 11 класу,які раніше брали участь у подібних заходах.

    Участь у таких проектах допомагає кожному з учасників виявити нові інтереси, нахили,здібності.Досвід проектів розширює сферу професійного вибору,активізує зацікавленість в отриманні нових знань,розвиває комунікативні й організаторські вміння.

                       Фрагмент проекту “Шевченко – художник”

    Учень. Шевченко нам відомий перш за все як поет ,проте змалку він прагнув стати не поетом,а художником.Дуже рано виявилися в Тарасика здібності до малювання.Найбільшою втіхою для нього були вуглина і крейда.Тарас любив малювати усе:птахів,звірів,людей,хати, а найбільше – червону калину,яку згодом оспівав у багатьох своїх віршах.роки навчання в Ширяєва – це перший крок до заповітної мрії – учитися малюванню.Хлопчаки  - учні Ширяєва – жили на горищі,де часто засинали,навіть не роздягаючись,падали ,знеможені від утоми,на сінники,бувало,без вечері.Прокидалися дуже рано й одразу бралися до роботи – терли фарбу.так було заведено:перші роки навчання в хазяїна були хлопці фарботерами, та ще в день виконували різні доручення не лише хазяїна , а й хазяйки.На кожного з фарботерів був укладений із хазяїном контракт.Ось що було записано в Тарасовому контракті:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

..Перші самостійні мистецькі проби були зроблені в жанрі портрета. Позували йому переважно кріпаки пана Енгельгардта. Згодом портрет посів одне із провідних місць у його творчості - ним написано понад півтори сотні портретів різних людей.

...К. Брюллов та В. Жуковський знайшли спосіб зібрати необхідну суму - 25000 карб. 2 квітня 1837 року К. Ьрюллов почав малювати портрет В. А. Жуковського. Через рік портрет було завершено. Він був розіграний у лотерею в імператорській родині. Шевченко був викуплений з   кріпацтва.

А тепер уявімо собі, що ми потрапили на виставку творів геніального українського живописця в музеї Тараса Шевченка в Києві, Пропонуємо вам розглянути фрагменти експозиції живописних робіт нашого Кобзаря. Допоможуть нам у цьому наші екскурсоводи. ( Екскурсія)

 

Створення будь-якої презентації вимагає опрацювання великого обсягу інформації, умілого й доцільного поєднання ілюстративного й текстового матеріалу. На слайді маг бути мінімум інформації, а це означас, шо учень повинен із великого обсягу матеріалу виділити головне. Це, безумовно, учить шукати необхідну інформацію, аналізувати, структурувати й узагальнювати її.. Результатом такої роботи є власний інтелектуальний продукт на основі отриманої та перетвореної інформації. Упровадження інформаційних технологій на уроках та в позакласній діяльності сприяє розвиткові інформаційної компетентності й тому, що вчитель дедалі частіше виступає в ролі дослідника, організатора навчальної діяльності школярів, консультанта, а це й є основною вимогою особистісно-орієнтованого навчання

 

І розділ «ЧАРІВНІ АКОРДИ»

Учитель готується до хорошого уроку

все життя ... Така духовна і філософська

основа нашої професії і технологія нашої праці...

Сухомлинський В.О.

                                Урок літератури , 11 клас

    Тема:Українська література і голодомор 1933 року.

   Мета уроку: ознайомити учнів з історією та причинами голоду 1933 року в Україні та з тим,як ця тема висвітлена                                                                                                    в нашій літературі,дати аналіз художніх творів ,присвячених голодомору.

,магнітофонні музичні записи ,кодоскоп,фотознімки,портрети письменників.

Обладнання:книжкова виставка магнітофонні музичні записи, кодоскоп. фотознімки, портрети письменників

Книжкова виставка Народна книга - меморіал. "Голодомор - 33" (Коваленко А., Маняк В., К.: Радянський письменник. 1991). Мітенко О. Безкровна війна. К: Молодь. 1991 Дяченко С, Жах. К: Столиця, 1991. Барка В. Жовтий князь. К .: Дніпро, 1990. Хандрос Б. Мор. Вітчизна. 1990, №№ 7,8. Голод 1932 - 1933 років на Україні. Збірник. К. ГТолітвидав, 1990.

На столі розламана хлібина, поруч кетяг калини, гілочка зеленого барвінку, букет свіжих квітів,перев'язаний чорною стрічкою, три свічки. На дошці - рушник, вишитий червоно-чорними кольорами

Звучить мелодія пісні "Колискова 33 року" на слова і музику Т Петриненка.

Учитель: Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Гей, та багато ж сторінок вписано кривавим і чорним! Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом вкарбовано слова про голод і сатанинські обіцянки "вождів”:

               Багаті? - Старцюватимете!

               Співучі? - Заплачете, затужите!

               Горді? - Впадете на коліна!

               Густолюдні? - Прополемо!

               В історію оглянетесь? - Очі виколемо!

Пішов голод Україною. Мотороішшй парадокс: вмирали на всеплодючих чорноземах шанованої світом житниці, просто поля, на шляхах, у холодних хатах і на лавицях промерзлих вокзалів, поодинці і сім'ями, вилягали роди і села. Голод забрав тих, хто за шмат хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати, або вижити.

Розповідь ілюструється фотознімками з книги О.Мітенка "Безкровна війна"

Звучить перша частина "Реквієму" Моцарта.

Ведучий: Важко навіть через півстоліття ступати болючими стежками трагедії.  Не віриться, що тут, в Україні, раптово зник хліб, і люди залишилися без зернини.

Ведуча: Це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор. У 1933 році Й.Сталін, говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: "Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба шо тільки запеклі вороги Радянської в лади" . Після такої   заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору. Але становище у країні було катастрофічним. Ще в жовтні 1932 року партійно - державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти із кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі, За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди . продовольчий, фуражний, насіннєвий.

Ведучий: Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення

селянства. Смерть косила людей до літа 1933 року.

(Звучить сьома частина "Реквієму" В. Моцарта).

Учитель: ... Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольоровий від крові й не впізнавало землі. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, апокаліптичні видива.

Чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами у вербах над річками солов'ї? Ніхто того не пам'ятає сьогодні. Пам'ятають інше ...

Вшануємо пам'ять загиблих в 1933 році хвилиною мовчання.

Після хвилини мовчання учні запалюють свічки пам'яті.

Сьогодні на нашому уроці ми перегорнемо з вами сторінки української літератури, яка присвячена цій темі.

Учень:

Цей, сніг, як сон, прийшов - розтане, Село лежить в гуманні. Голодний рік. Голодним день. Іде - не йде, повзе по мертвих, Й хвалити Бога - хоч повзе. Весняний дух живий - не спертий До сонця зводить все живе. И воно і молиться, і плаче И радіє сонцю і воді. Якби він знав, коли б побачив - Сини ростуть на лободі. Сини Радянської держави! Та знає вождь, усе він зна... У вус всміхається лукаво: В Москві весна, його весна!

Учениця:

В селі весна повзе на ліктях.

Повзе по мертвих і живих,

 В долині сонце ловлять діти.

 Що дзвінко капає із стріх.

І п'ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

 їм жить і жить.

Та над полями.

Знов ворон каркає біду.

            Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав.

Хто ще активним був учора, -

Сьогодні ворогом ставав!

Голодний рік. Жорстокий світе.

Дай хоч надію для живих .

            Весна. І сонце ловлять діти,

Що дзвінко скапує із стріх.

Так про цей страшний рік пише у своєму вірші "Весна" поет М.Будлянський.

Юнак: Про страшні муки й переживання українського народу в 1932 - 1933 роках відомо ще небагато. Писали, свідчили, згадували передусім за кордоном. В Україні про голодомор не вільно було й слова мовити.

Дівчина: Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який нам покачав би голод, отой проклятий 33-й рік? ..

Учень: Василь Барка, який сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив народну трагедію в романі "Жовтий князь", не втішаючи себе надією, що цей твір колись буде надрукований в Україні (На екрані портрет В Барки)

Учениця. Василь Барка, представник української діаспори у США, написав цей твір у 1958 - 1961 роках. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерті, серед людей

Учень: Роман "Жовтий князь" - перший роман в українській літературі про голодомор 1933 року.

Учениця. Трагічна доля родини Катранників - Мирона. Дарії та їхніх дітей Миколи, Андрійка й Оленки із села Кленоточі - уособлює шлях мільйонів українців на Голгофу голодної смерті.

Учень: Селяни не можуть зрозуміти, чому їх, хто творить основу життя для робітництва, для міста, приневолюють до голодної смерті, знущаються, вселяють підозру один на одного, ненависть, заздрість і жадобу крові.

Учні читають уривки із твору.

Учениця: «Голодуючі сім'ї їли кукурудзяні качани і стебла, просянс лушпиння, сушену солому, ірави, гнилі кавуни й буряки, картопляне лушпиння, стручки акації, а також м'ясо домашніх тварин і дохлих коней:

"Пес то наближався, то застигав на місці і довго, мов зачаклований, глядів на кусник їстівного в руці господині. Зрештою, той кусник спокусив переступити через поріг, в нешироко відкриті двері, що зачинилися враз. Андрій ударив качалкою, і приголомшений пес, заскавучавши, припав до землі. Дарія Олександрівна накинула йому на голову мішок. Почала бити костуром, що колись брав її чоловік, коли ходив вулицями, де є злі собаки. Але, рангом опритомнівши, пес підскочив, вирвався з мішка і почав метатися по сінях.

Оленка з самого початку затрусилася від жаху, впустила держак сапаниці і вбігла в хату - зачинилась гам і тремтить, с гоячи біля одвірка. Оченята ніби в божевільної, з переляку; їй чути поруч гуркання, гавкіт, крик, тупіт.»

Юнак: «В сінях маги з розпукою чимдуж била пса, бачачи, що це одно зосталось, бо інакше він покусає, а не дасться в руки; ще в хату вскочить і виб'ється через вікно, зоставивши всіх голоднішими, ніж сам.

Пес осідає і тільки лізе - вже не скочить. Востаннє він смикнувся і впав, тонко поскамливши, Дарія Олександрівна ножем, що приніс син, дорізала пса: так трудно! - втративши дихання і сполотнівши. Підвелась напівпритомна.

Патрала і перемивала до вечора і варила псятину, що бридко несмачною виявилась! Та голод став дужчий, ніж відраза до погані: всі в хаті їли її.»(там же, с. 209).

Учень: На першому Всеукраїнському кінофестивалі, присвяченому пам'яті Івана Миколайчука, художній фільм режисера Олеся Янчука "Голод - 33" здобув головний приз.

Учениця: Створювався фільм "Голод - 33" на студії "Фест-земля" за мотивами роману Василя Барки "Жовтий князь".

Сценарій написали Сергій Дяченко та Лесь Танюк. Хочу зазначити, що одну з головних ролей виконав учень Київської загальноосвітньої школи № 28 - Максим Коваль. Фільм створювався на народні кошти; його не можна дивитися без сліз, без болю.

Дівчина:

Зерно у купах пріло під дощем.

Кудись у море, в безвість, за границю,

 Щоб насадити скрізь цей наш Едем,

 Немов витріскуючи із криниці,

Переливаючись рідким вогнем,

Текло струмками золото пшениці.

 Ми тільки бачили той тьмяний блиск,

На горлі ж ми відчули пальців стиск,

Тоді дурні грицьки і опанаси

Вмирали, як у зливу комарі.

Тоді по селах їлось людське м'ясо

 І хліб пекли з розтертої кори.

Дивилися голодні діти ласо

На спухле тіло вмерлої сестри,

Так ми, хоч і покинули печери.

В двадцятім віці стали людожери.

Юнак:

Натуживши охлялі рештки сил,

Ті трупи, то недавно поховали.

Викопували потай із могил.

Одежу з них, грабуючи, здирали.

Чи ж не складали падло до барил

 І не витоплювали з мертвих сало  !

Тоді по хліб до міста йшов селюк

 І там лягав, вмираючи на брук.

 В той рік познищувано всі собаки

 І повиловлювано всіх котів

Та це пусте... це тільки шум і накип

На поверхні схвильованих часів

 Не слало небо нам тривожних знаків Нам хвіст комети жаром не пашів.

Ні, ні, у мертвій тиші летаргічній

Спливали ночі нам, як сни магічні...

Так сильно писав про ті страшні роки український поет Юрій Клен у своїй поемі "Прокляті роки" (на екрані портрет Ю.Клена)

Учениця: У 1991 році побачила світ кіноповість "Жах" про голод 1933 року, створена Сергієм Дяченком.

Учень: Сергій Дяченко - член Спілки письменників України. Спілки кінематографістів

За сценарій гостропубліцистичного фільму "Зірка Вавілова" удостоєний премії імені Т.Г.Шевченка. Він автор сценарію фільму "Голод - 33".

Учениця: Автор збирав матеріал багато років, а кіноповість писалась наприкінці 1988 - на початку 1989 років. Головний герой кіноповісті - хлопчик Івасик тому полії передано очима дитини

Це розповідь перш за все про долю дітей під час голодомору, бо саме вони були, на жаль, иайчисленнішими і найневиннішими жертвами геноциду...

(Учні розповідають та аналізують кіноповість, якщо дозволяє час, вони можуть підготувати і виразно прочитати уривки з повісті).

Дівчина: Борис Олександрів народився на Житомирщині, жив у Каналі. Свій вірш присвятив матерям 1933 року.

Це остання хлібина, остання...

Очі горем налиті вщерть.

 Батько й діти не їли зрання.

Це остання хлібина, остання...

Після неї - голодна смерть.

Плаче й крас, мов соломинку,

Пильно дивиться дітвора.

Та ту, їжте ось цю шкуринку.

Майте жалю до нас краплинку —

 Умирати вже вам пора...

Взяв шкуринку дідусь і плаче

І стареча рука тремтить...

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б'ється рівно і хоче жить...

Стали кожному крихти в горлі.

 Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою - клекіт орлій,

 А на вигоні - трупи чорні

Там, де саваном сніг білів...

Учень: "Було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства". Такого жаху український народ ще ніколи не переживав.

(Звучить мелодія пісні "Матерям 33 року", слова і музика А.Твердюка, С. Мороза).

Учениця: У видавництві "Молодь" минулого року вийшла книга українського літератора Олександра Міщенка "Безкровна війна". Він записав свідчення тих, кому довелося пережити голод. Із тих далеких тридцятих років до нас промовляє сам народ, його правда, розіп'ята на хрестах доля... (на екрані портрет О Міщенка).

Дівчини: Свідчення Марії Миколаївни СТОРЧАК, 1910 року народження. Жила на хуторі Барабашівка, який пізніше знесли. Від голодної смерті врятувала корова.

"Стояла серед степу голого хатка, а в ній жили гри сестри - Софія, Галька і Параска. А пололи ми грядку. Аж чуємо крик. Тато наш осторонь були і подумали, що, може, на нас напали: балачки прокотилися, сестри ті ловлять дітей і ріжуть. Прибігли - на місці ми, полемо Біжать далі тато, а в житі крик, дві сестри залигали грено сестру мотузкою і ніж у роті стримить... - "Вона нас хотіла зарізати, - пояснювали сестри, кричучи, ніби звірі, у яких намагалися здобич відняти, - а ми їй це зробили..." Бігала і я дивитися. І що ж? Сестри трупа потягли додому. Невдовзі дим ішов з димаря: Софія і Параска варили Гальчине м'ясо в печі, щоб самим не вмерти... (О.Міщенко. Безкровна війна. К.; Молодь. С.144, 1991).

У цьому випадку вчитель може запропонувати зачитати декілька таких свідчень з книги або, навпаки, запросити на цей урок живих очевидців того часу (і вони поділяться своїми спогадами про ті страшні часи).

Учень: Олесь Гончар писав у передмові до книги; "Безкровна війна" - так назвав, мені здається, вдало, адже то була справді безкровна, нерівна, людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного й цілком безневинного. Вирішено було голодом виморити його, винищиш розбратом, ворожнечею, зруйнувати спільність людську фізично й духовно. Вимирали ж цілі села не будь - як, а за стратегічним диявольским розрахунком, адже греба було підірвати саме коріння нації".

Учениця: Нині ми знаємо, що голод був штучно зорганізований, був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на згубу українського народу - такого ненависного диктатурі, якій усюди вчувався прихований опір і затаєний сепаратизм. Цей безпрецедентний за своїм катівським розмахом злочин сталішнини завдав Україні найтяжчих втрат, коштував нації мільйони й мільйони людських життів, у точу числі й материнських, дитячих.

Юнак: Я прочитаю вірш українського поета Миколи Луківа "Пам'ять про тридцять третій".

Щє на могилах земля не осіла.

Ще "воронів чорних" батьки пам'ятають.

 Ще мати живе, посивіла, аж біла.

Ще душі полеглих відплати жадають.

 Ще наше минуле нелегко минає.

 Ще поіменно не названі вбивці.

Ще Лазар кривавий віка добуває

Ще пенсію носять йому у столиці.

Учень. Нещодавно вийшла з друку народна книга-меморіал "Голод-33", підготовлена журналістом Лідією Коваленко й письменником Володимиром Маняком У ній зібрано розпоповіді очевидців із семи областей України (Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Київської, Одеської, Харківської. Чернігівської). (На екрані портрети Л.Коваленко, В.Маняка).

Учениця: Не сьогодні це сказано "Час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння, час збирати його. ЧАС - ГОВОРИТИ! Хай ця гірка Книга, народжена після десятиліть безмовства, ляже першим нашим каменем у підмурок всенародного пам'ятника трагічної історії українського народу" (Тут учні можуть зачитати спогади людей, вмішені у книзі).

Дівчина: Українська поетеса Тамара Коломієць написала "Весільну баладу 1933 року". Я прочитаю її вам:

Вже в безлюдді повнім погасла

Донечка, надія удовина.

І сама поклала в домовину,

 візку скрипливому із двору

Дотягла насилу до могили.

Що її у цю недобру пору

Вирила, аби земля покрила,

 А як дощ заструменів цівками

Цвинтарні оплакуючи втрати.

Босими опухлими ногами

Танцювала у багнюці мати.

Чорний-чорний та недобрий сватав

 І, дивись, таки зумів узяти

І тепер весільну перед зятем

Гірко відтанцьовувала мати.

 Засихала на литках багнюка –

Отакі-то переди й халяви.

Босі п'яти нелюдську розпуку

Світові оглухлому жбурляли:

  ...дочку взяв...

  ... д-о-ч-к-у...

Учень. Тему голоду 1933 року письменник Борис Хандрос виношував понад півстоліття. У повістіі "Мор" автор зібрав спогади своїх земляків із Поділля, які залишилися живими свідками гою страхітливого року. До повісті "Мор" Бориса Хандроса, поряд із спогадами очевидців, увійшли і свідчення документів, газетних років. 1,звичайно ж, присутній тут автор із його сьогоднішнім поглядом на трагедію тридцять третього року. Повість видрукувано в журналі "Вітчизна" №№7, №8 за 1990 рік.

Юнак: Ця страшна гема не обійшла українських поетів. Багато з них присвятили свої поезії цій трагедії українського народу. Я прочитаю вірш Богдана Бойчука "Краєвид 1933 року".

Вас кинули удвох під шар землі

Вона тепер лежить на тобі

І усміхається без уст

Розмокла затікає вам в зіниці

(А ви себе не знали на горі)

І тяжко бачити в могилах людські лиця.

Вас кинули удвох під шар землі

Тож пригорнися білим почуттям до неї,

Бо в світ затишніший і ліпший під землею

Вас кинули разом.

(Звучить "Реквієм" В.Моцарта).

Дівчина: Не так давно поблизу Лубен вивершували українці Курган Скорботи. Це було 12 серпня 1990 року. "Там освятили місце вічної пам'яті землякам своїм, які залишили життя земне в пекельних муках.

Юнак: Стоїть Гора Зажури неподалік Лубен. А на ній Хрест здійнявся - символ розп'яття українського народу. І нехай світло оцих свічок на уроці буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році. (Звучить фонограма "Реквієм" В.Моцарта).

Учитель: Сьогодні на уроці ми перегорнули лише деякі сторінки української літератури, присвячені цій гемі. Це перші ластівки в українській літературі та кіномистецтві. І я переконана, що ця тема буде ще ширше висвітлена в художніх творах наших письменників, художників, композиторів. Нехай вона в душах наших і в душах дітей та далеких нащадків житиме, як святиня.

Дівчина:

Навіть на останнім рубежі

Промінь віри   в нас ще не погас

 Боже, Україну збережи

 Господи. Помилуй  нас!

Юнак:

В наших грудях кулі і ножі

Нас розп'ято й знищено не раз

Боже, Україну збережи.

Господи, помилуй нас!

                                  Урок української літератури, 11 клас

ТЕМА:Урок-роздум після знайомства з інтимною лірикою Ліни Костенко, «Тихе сяйво над моєю долею»

Мета: дати учням можливість заглибитись у художній світ любовної лірики поетеси, пройнятись його ошляхетнюючим впливом, зрозуміти красу поетичної форми поетеси.

Обладнаним: портрет Ліни Костенко, збірки поезій, репродукція картини С.Боттічеллі "Весна", записи музичних творів.

ХІД УРОКУ

Звучить стиха "Елегія" М.Лисенка. Починаю урок читанням поезії Ліни Костенко

"Розкажу тобі думку таємну".

Учитель.

Дійсно, тема любові є невичерпною, бо невичерпним є духовний світ людини. Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Почуття любові, як ніяке інше, прагне висловлення. Ось чому кохання дуже час то дає поштовх до творчості, до самовираження. Поезії Ліни Костенко с класикою української любовної лірики. На чому ґрунтується таке твердження? Перш за все, вони красиві своєю викінченістю. Тож у чому їх краса? У чому красива довершеність їх художнього виконання? Складових чимало. Насамперед, звернувшись до окремих перлин любовної лірики Ліни Костенко, прислухаймось до власного серця, створімо атмосферу довіри, тепла й затишку. Далі роботу будую так: заздалегідь підготовлені учні виразно читають поезії, передбачені програмою, і тут же відшукують теми в інших, самостійно прочитаних поезіях. Демонструється картина італійського художника Сандро Боттічеллі "Весна" і пропонується  знайти асоціативний аналог до цього твору живопису серед поезій Ліни Костенко.

Учні виокремлюють "Світлий сонет", який виразно читається напам'ять.

Учитель

"Світлий сонет" вибудований на, здавалось би, парадоксальному твердженні: пощастило юній істоті, котра несе в собі нерозділене кохання. Але ж нерозділене кохання - це драма душі. То в чому ж щастя?

Цим питанням, зверненим до дітей, провокую динамічну дискусію: що криється за словом "пощастило"?

Стимулюю учнів до того, щоб вони намагалися вирішити поставлену проблему. Отож ставлю питання:

• Чому, попри драматичний стан молодої героїні, вірш має оптимістичний настрій?
• Яким ви бачите своє кохання?
• Чи маєте приклади з життя близьких, друзів, рідних?

 Учитель.

Сила справжньої любові освячує душу назавжди і глибоке почуття кохання відлунює не в одній поезії Ліни Костенко. Ось одна з них - "Я дуже тяжко вами відболіла". У ній - велика мудрість життя, цілісна історія кохання в житті ліричної героїні. Виразне читання поезії учнем.

Яка ж вона - лірична героїня поезії Ліни Костенко? Який він - голос авторської душі? Пропоную проаналізувати поезію за методикою "щоденника подвійних нотаток". Для цього учні проводять вертикальну лінію посередині аркуша паперу в зошиті .Зліва їм треба записати вираз ми образ, який вразив їх найбільше в поезії "Я луже тяжко вами відболіла". Можливо, він нагадав їм щось із власного досвіду. Може, він їх здивував Можливо, вони з ним у чомусь не згодні. Праворуч від лінії учням потрібно прокоментувати ці вирази: на які думки це їх наштовхнуло'' які запитання в них виникли'' які асоціації? і т.д.

Ось такий вигляд можуть мати записи "щоденника подвійних нотаток".

Вирази, цитати                                Пояснення, коментарі

"тяжко Вами відболіла"                            Сила кохання, пережиті страждання

"марення, як сон"                                  Емоційна напруга ліричної героїні

"такі вже рідні і такі чужі"                        Приглушене почуття, біль утрати

"казка днів", "світлий сон"                      Ніжний, світлий спомин про                        

                                                                                                           кохання .                                            

"тихе сяйво над моєю долею"            Так добре на душі рідко коли буває

Далі учні коментують написане, обмінюються думками, враженнями

Учитель

Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко - не емансипатка кінця XX віку. Вона - немов би із минулого століття. Для неї любов - явище духовно піднесене. Суто фізіологічні, еротичні мотиви - не для неї. І це не старомодність, не занулство, а глибоке розуміння святості почуття. Тож вершинним гімном справжній силі любові г поезія "Моя любове! Я перед тобою..."

Звучить пісня І.Поклада та Ю.Рибчинського "Чарівна скрипка" ("Сіла птаха білокрила на тополю"). На фоні притишеної мелодії учениця читак напам'ять поезію "Моя любове! . .." Після прочитання пропоную кілька запитань:

• Про що ви думали, слухаючи вірш?
• Як ви вважаєте, що є найважливішим в поезії?
• Якщо б це написали ви, що б ви змінили?
• Чи є  цей матеріал унікальним? Чому?

Учитель

Підсумовуючи свої дослідження-роздуми, повернемося до визначеного раніше проблемного питання: яка ж вона - лірична героїня поезії Ліни Костенко'' Які конкретні риси вдачі притаманні їй? Застосовуючи метод "гронування", висловіть свої думки з цього приводу.

Учні малюють "гроно" своїх думок. Це може бути зроблено таким чином:

Лірична героїня. Риси вдачі:

1. Вірність собі, своїм принципам

2.Благородство, витонченість душі

2.Максималізм

4.Іронічність

5.Смуток за чоловічою шляхетністю .

Учитель

Завершуючи роботу над інтимною лірикою Ліни Костенко, ставлю домашнє завдання для двох груп:

І група: вивчити напам'ять один із віршів інтимної лірики поетеси

ІІ група: розкрити співіснування теми історичної пам'яті і теми любові в поезії "Моя любове! Я перед тобою."

 

            Урок української мови, 1 клас

 

Тема. НЕ З ДІЄСЛОВАМИ

Мета: повторити й поглибити знання семикласників про способи творення дієслів, зокрема про префіксальний спосіб; сприяти зміцненню навичок правопису дієслів з часткою не разом і окремо, позначати відповідні орфограми, пояснювати їх за допомогою орфографічних правил; формувати загальнонавчальні вміння правильно писати дієслова з вивченою орфограмою; розвивати творчі вміння, логічні операції зіставлення, порівняння, моделювання й конструювання мовних явищ; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу продовжити формувати мовний етикет школярів, виховувати повагу до праці, людей праці на прикладі джерел усної народної творчості.

Внутрішньопредметні зв'язки:

Лексикологія і фразеологія: засвоєння найуживаніших прислів'їв, приказок, до складу яких входять дієслова. Правопис: не з дієсловами.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І Організаційний момент

Добрий день, діти! Сідайте, будь ласка! Розгорніть Ваші зошити, запишіть дату і тему уроку. Сьогодні 20 листопада.

 ІІ Ознайомлення семикласників з темою, метою і завданнями уроку

На цьому уроці ми з вами згадаємо правила написання не з дієсловами. Спробуємо разом визначити  мету нашого уроку.

Отже, сьогодні на уроці ми повторимо і закріпимо відомі нам привила написання правопису частки не з дієсловами, вивчимо нові і будемо вдосконалювати навички правопису не з дієсловами.

Девіз нашою уроку буде такий :

Якщо не здолаєш труднощів,

 успіхів не жди

Визначте частини мови в поданому реченні.

ІІІ Відтворення теоретичних відомостей, застосування яких буде погрібним на уроці

Лінгвістична загадка

Про яку частину мови йдеться: 'Я ніколи не можу сидіти без діла - ввесь час або рухаюсь, або щось роблю, або просто думаю. Часто я задаю собі питання Що я вже зробив? ІЦо можу ще зробити?" (Дієслово).

*Бесіда

1. Яка частина мови називається дієсловом'⁷

2.                   Які ви знаєте способи творення дієслів? Яким найчастіше способом творяться дієслова ( Префіксальним, суфіксальним)
3.                   Завдання для груп

Затри хвилини утворити, записати якнайбільше лігсліп. утворених префіксальним способом.

в-, уві-, ви-, від-, до-, з-, зі-, с-, на-, над-, об-, поре-, піл-, по-, ири , при , роз-, у-.

Отже, ви правильно утворили дієслова із запропонованими префіксами Робота з підручником

Опрацювання учнями теоретичного матеріалу й визначення, що с потім дня них (сторінка 92).

Розгорніть підручник на сторінці 92, опрацюйте теоретичний матеріал іскажіть,що нового ви дізналися. Поки ви читаєте, позначте в підручнику на берегах + те,  що вам відоме і ! те, що для вас нове.              (2 хв.)

Прокоментуйте правила.

Виконати вправу 162 (стор. 93)

Перевіряємо написане. Який висновок?

IV. Усвідомлення теоретичного матеріалу у процесі виконання практичних  завдань творчого характеру

Робота у групах

•                      Кожна із двох груп має збірку прислів'їв. Оголошується конкурс «Хто більше»: знайти за 3-4 хвилин найбільшу кількість прислів'їв про працю з орфограмою «Не з дієсловами»

Перевірка написаного. Чому вчать нас ці прислів'я та приказки⁹ Пам'ятаймо: народ скаже як зав'яже; немає мудріших, ніж народ учителів Як пишеться частка не- з дієсловами?

Завдання для учнів І групи

•                      Виписати з поданих речень дієслова з не-. Пояснити їх правопис.

1. Без трудів не їстимеш пирогів

2. Як їсть, то впріє, а як робить, то змерзне.

3. На чужу роботу дивитися - ситому не бути.

4. Не відкладай на завтра, що нині маєш зробити

5. Ніколи не загадуй комусь того, що зробиш сам

6.                   Працюй змолоду, аби не загинув з голоду.
7.                   Роби добро - не шкодуй, роби зло - зла сподівайся.
8.                   Коли працюєш - час біжить, коли чекаєш - не спішить.
9.                   Хотів би все мати - а нічого не робити.

Завдання для учнів II групи

•                      Скласти речення, які становили б текст про шкільне життя, про шкільні будні. Використати 3-4 поданих дієслова.

Не думати, нешавати, нездужати, нехтувати, не читати, не знати. А зараз відпочинемо.

Яка із груп швидше (максимум 30-40 сек.) вивчить скоромовку  проговорить її найкраще.

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак пісню півню –

Ти не вмієш так, як я,

Так , як ти, не вмію я.

Підсумок роботи груп.

А далі будемо працювати колективно.

Тест-дослідження

•                      Дослідити, в якому рядку всі дієслова пишуться разом з не-.
  1.                   (Не)скинути, (не)відривати, (не(думати, (не)дослухати.
  2.                   (Не)навидіти, (не)хтувати, (не)дооцінити.
  3.                   (Не)помітити, (не)дати, (не)досипати, (не)добачати.

Пошукова робота

Доповнити узагальнювальну схему власне обраними прикладами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальний диктант

► Записати під диктовку зразки усної народної творчості. Пояснити написання орфограм та вживання пунктограм за допомогою правил.

1. Як не сіяв, то й не берися жати. 2. На підлозі пшениця не зійде. 3. Весною не посієш - восени не збереш. 4. Зерно в колоску - не спи в холодку.

Творчий вибірково-розподільний диктант

► Утворити від поданих дієслів за допомогою частки не нові дієслова. Записати до однієї із колонок таблиці.

Може, спочивати, їсти, лежати, здоровиться, здужати, славити, боятися, довантажити, доопрацювати, волити, розповісти.

Разом	Окремо

Відновлення деформованих речень

• Змінюючи позицію слів, скласти речення. Пояснити правопис не з дієсловами.

1. Хто працює, той не бідує. 2. На чужий труд ласий не будь. 3. Робити - то не жартувати. 4. Той втоми не знає, хто не працює.

1.Працює, бідує, той, не, хто. 2. Будь, труд, на, не, чужий, ласий.

3. Жартувати, не, то, робити. 4. Хто не, той, не, втоми, працює, знає.

•                      Систематизація й узагальнення знань із теми

Над якою темою ми працювали?

• Подумати і дати відповіді на запитання:
  2.                   Коли частка не з дієсловами пишеться окремо? Навести приклади.
  3.                   За яких умов не з дієсловами слід писати разом? Навести приклади.
     2.                   Підсумок уроку
     3.                   Домашнє завдання

Для всіх обов'язково § 13, вивчити правила на стор. 94.

2.                   Підготувати зв'язну розповідь у науковому стилі на тему

«Не з дієсловами». На 10-12 балів.

2.Скласти зв'язне висловлювання на тему «Грім не гряне - ледащий не встане», уживаючи дієслова, які пишуться з часткою не разом і окремо.

На 7-9 балів.

3.§ 13 вправа 161, вивчити правила на crop. 94. На 6 балів.

Урок української літератури, 7 клас

ТЕМА: Урок-марафон «Гортаючи сторінки «Кобзаря».

Мета: Сприяти розвиткові уміння вдумливо, виразно читати, запам'ятовувати художні твори, робити висновки; розвивати культуру усного мовлення.

ХІД УРОКУ

І. Ознайомлення учнів з темою і кінцевою метою уроку.

ІІ. Умови проведення уроку-марафону.

І. За тиждень учні отримали завдання:

а) повторити поезії Шевченка, які вони вивчали у школі або самостійно;

б) переглянути „Кобзар", примітки до творів, посвяти;

в) запам'ятати якомога більше назв творів Шевченка;

г) повторити матеріал з теорії літератури;

д) повторити відомості про життя і творчість Шевченка.

2.У грі змагаються 6 команд по 5 чоловік; але переможець гри лише один.

У першому конкурсі „Питання за назвами творів Шевченка" беруть участь усі команди. Яка команда набирає найменшу кількість балів, вибуває з іри. У другому конкурсі „Вірш напам'ять" беруть участь 5 команд. Після конкурсу залишається 4 команди. За таким принципом відбуваються ще два конкурси. У п'ятому конкурсі починається боротьба за особисту першість: колишні учасники з двох команд стають суперниками. В цьому конкурсі з гри вибувають один-два учасника з чотирьох. Переможець визначається в шостому конкурсі.

„Літера - назви віршів". Йому надається почесне право звернутися до присутніх з словом про Шевченка, значення його творчості для нас і всього людства, сказати кілька слів про урок такого типу.

•                      Конкурси і завдання.

І. „Назва твору Шевченка за підказкою":

а) за жанром цей твір-балада; співається як народна пісня;

 Слова: лист, чумак, могила

 Рядки „Кругом поле, як те море..."

б) Твір написано в Орській фортеці.

Співається як народна пісня.

Слова: сонечко, верба, сич, сон-трава.

Рядки: А над самою водою

Верба похилилась. „Княжна"

/"Зоре моя вечірня"/

в) Цей твір присвячено Марку Вовчку. Він має назву і підназву. Слова: діточки, кричало, небога. Рядки: Посміхнулася - нема нічого. Г Сон"/

г) Цей вірш - своєрідний вступ до „Кобзаря" 1840 р., у ньому розкривається зміст усієї збірки. У скороченому варіанті співається як народна пісня.

Слова: сирота, чужина, лихо, журба, кобзар. Рядки: Привітай же, моя ненько, Моя, Україно, Моїх дітой нерозумних. Як свою дитину.

Г Думи мої, думи.. ."/

д) Вірш написано в 1847 р. в Орську.

Розповідається про випадок з дитинства Тараса, йогу дружбу з Оксаною Коваленко. Слово: рай, сонце, небо.

Рядки. Утирала мої сльози І поцілувала...

/"Мені тринадцятий минало.../

е) Вірш має автобіографічний характер. Написаний в Оренбурзі.

Слова: люди, сльози, пекло, елегія. Рядки: Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають...

/"Якби ви знали, паничі..."/

КОНКУРС II

Учні читають вірш напам'ять. Враховуються знання тексту, майстерність виконання, оригінальні творчі знахідки команди.

а)І, «Сонце заходить, гори чорніють»

•           „Якби ви знали, паничі..."
•           ,.Реве та стогне Дніпр широкий"
•           „Тече вода з-під явора"

б) 1. „Мені тринадцятий минало ."

2.                   „І золотої, й дорогої."
3.                   „Думи мої, думи мої.."
4.                   „Садок вишневий коло хаги"

в) 1. „На панщині пшеницю жала" /"Сон"/

                     2.„На Великдень, на соломі..."

             3.„Якби ви знали, паничі"

             4.„Мені тринадцятий минало..."

г) 1. „Реве та стогне Дніпр широкий"

             2„І золотої, й дорогої ."

              3.За сонцем хмаронька пливе"

                       4.„Тече вода з-під явора"

д) 1. „Зоре моя вечірняя.."

                    2„Якби ви знали, паничі"

            3.„Тече вода з-під явора"

            4.І золотої, й дорогої.."

е) 1. „На Великдень, на соломі..."

            2.„Якби ви знали, паничі..."

            3.„Зоре моя вечірняя..."

            4.„І золотої, й дорогої..."

КОНКУРС III

Відновити текст. Вказати назви творів, в яких змінено рядки.

 1.Уже не панський, а на волі,

  Та на своїм веселім полі

  Свою таки пшеницю жнуть,

  А матері вечерять ждуть. /"Сон", „Садок вишневий коло хати"/

2.У те найкращеє село,

   У те, де мати повивала

    Мене малого...

   Село на нашій Україні -

   Неначе писанка село... /"Зоре моя вечірняя". „І виріс я на чужині"/

3.Мене там маги повила

  І, повиваючи, співала,

  Свою нудьгу переливала В свою дитину;

  Добре,     мамо.

Що ти зараннє спать лягла. Г Якби ви знали, паничі", „І виріс я на чужині"

4.Обернувся я на хати – Н

ема в мене хати!

Не дав мені бог нічого!

І хлинули сльози..

А як не бачиш того лиха,

То скрізь здасться любо, тихо. /"Мені тринадцятий минало",

                                „І виріс я на чужині"/

5.Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло,

Повсихали сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись.

Ставки бур'яном поросли... /"Мені тринадцятий минало", /„І виріс я на  чужині"/

6.А дівчина при самій дорозі

 недалеко коло мене

 плоскінь вибирала...

Кругом ні билини

Одна, одна, як сирота,

На чужині гине. /"Мені тринадцятий минало", „Тополя"/

КОНКУРС IV Посвяти й послання.

1.Його портрет було розіграно в лотерею!

За ці гроші викуплено із кріпацтва Т. Шевченка На пам'ять про день викупу - 22 квітня р. - поет присвятив йому поему „Катерина".

                                  /В.А. Жуковський/

2.Українець за походженням, він став відомим російським письменником. Його творчість високо цінував Т. Шевченко, хоча особисто його не знав. Народився цей письменник на Полтавщині.

/М.В. Гоголь/

3.Він був художником, загинув на Кавказі під час війни Росії з горцями. Т.Шевченко присвятив йому поему „Кавказ"...

/Яків де Бапьмен/

4.Вона була росіянкою за походженням, але стала українською письменницею І ІІІі ичі пі. був із нею особисто знайомий, присвятив їй вірш „Сон".

/Марко Вовчок/

КОНКУРС V.

Визначити художні засоби.

1.Крізь верби сонечко сіяє

  І тихо гасне,день погас

  І  все спочило, /метафора, пестливі слова/

2.А калина з ялиною

  Та гнучкою лозиною,

  Мов дівчатонька із гаю,

Виходжаючи, співають.             /порівняння, метафора/

3.За сонцем хмаронька пливе,

   Червоні поли розстилає

   І сонце спатоньки зове

  У синє море... /пестливі слова, метафори/

4.І блідий місяць на ту пору

   Із хмари де-де виглядав.

  Неначе човен, в синім морі;

  То виринав, то потопав.     /Порівняння, постійний епітет/

5.                   Уже не панський, а на волі

         Та на своїм веселім полі

         Свою -гаки пшеницю жнуть,

         А діточки обід несугь.      /антитеза, епітет, пестливі слова/

6.                   Здасться - кращого

          немає нічого в бога, як Дніпро

          та наша славная країна  /епітет/

КОНКУРС VI

1.                   Назвати вірш за літерою. І Іеремагає той, хто пригадає найбільше назв /без помилок і скорочень/ віршів Т.Шевченка

Літера «З»

     Літера «І»

    Літера «К»

    Літера «С»

   Літера «M»

Додаткові питання „Літературний олімп" (для команди, яка перемогла) Конкурс бібліографів.

1.                   Хто за гороскопом Т.Шевченко?
2.                   Хто був першим учителем Т.Шевченка//дяк Богорський/.
3.                   У дяківській школі Тарас навчився читати, писати і ... /співати/.
4.                   Місто, в якому навчався Т.Шевченко в Академії художеств /Петербург/
5.                   Що означає ця дата в житті Т.Шевченка - 22 квітня 1838 р. /Викуп із кріпацтва/
6.                   Що було в житті поета в період з 1847 по 1857 р. /заслання/
7.                   Острів, на якому перебував Т.Шевченко на засланні /Кос-Арап/.
8.                   Скільки років був Т.Шевченко у кріпацтві /24/.
9.                   У скільки років Т.Шевченко помер? /47/
10.               Яке відношення до Т. Шевченка має поет Є. Гребінки?
11.               В якому році було відкрито пам'ятник Т.Шевченку в Харкові? Заключне слово переможця. Висновок учителя.

Домашнє завдання:

1. .Намалювати ілюстрацію до улюбленого вірша Т.Шевченка  2.Читати повість  Нечуя-Левицького „Микола Джеря".

Розділ ІІ.

Сценарій позакласного заходу для учнів 9-11 класів Літературно-мистецька композиція «ШЕВЧЕНКО - ХУДОЖНИК»

Л.В.Ковальчук

Мета. Донести до свідомості старшокласників багатство, різноманітність і велич живописної спадщини Тараса Шевченка - академіка-гравера, родоначальника реалізму в українському образотворчому мистецтві; ознайомити школярів із основними живописними творами художника; виховувати почуття патріотизму та національної гордості на прикладі життя і творчості великого сина України.

Унаочнення. Репродукції картин Т.Шевченка, альбоми "Живописна Україна", "Шевченко - художник", плакат "Шевченко -художник".

Учитель. Постать українського Кобзаря надзвичайно багатогранна. В одній людині поєдналися найрізноманітніші сфери духовного життя -поезія, проза, драматургія, живопис, графіка, суспільно-політична і науково-педагогічна діяльність. Бо він був ГЕНІЙ!

Перша асоціація, пов'язана з Т.Шевченком, - поет. Це правильно. Але художник - не менш важлива нива його творчості, на якій зійшло добірне, золоте колосся живописного мистецтва України: понад тисячу робіт в галузі образотворчого мистецтва - такий доробок Шевченка-художника.

Він не тільки став родоначальником нової української літератури. Т.Шевченко - основоположник реалізму не тільки в українському, айв російському живописі.

Саме про Шевченка - художника світового масштабу, світової величі і слави - ми поведемо сьогодні мову на нашому традиційному Шевченківському уроці.

Звучить пісня "Лелеченьки" на слова Д.Павличка.

Ведучий. Йому минуло 47 літ. Його, тяжко хворого, вітали друзі, бажали здоров'я й довгих літ, а він на всі привітання, як заклинання, промовляв: "От якби до весни дотягти. Та на Україну... Там, може, полегшало б, там, може б, ще трохи подихав". А вночі, коли вже не міг говорити, бо кожне слово коштувало йому неймовірних зусиль і мук, подумки линув в Україну, перегортав сторінки свого стражденного житгя, а спогади повертали його в дитинство, туди, "де мати повивала", його "малого, і вночі, на свічку Богу заробляла, поклони тяжкії б'ючи. Пречистій ставила, молила, щоб доля добрая любила її дитину"...

І вчувається Тарасові мамин голос, втишує його фізичний і душевний біль мамина колискова.

Мати (співає): Льон збирала, тонкі нитки пряла,

Тонкі нитки пряла, сповиточки ткала, Ой біленькі ткала, доленьку прохала, Щоб було дитя вродливе, Щоб було дитя щасливе.

Ведучий. Мати кликала Долю до сина, а вона десь барилася. А над Тарасиковою колискою схилилися натомість музи - усі дев'ять зійшлися в убогій селянській хатині, щоб не талан, а таланти подарувати селянській дитині. І цілували дитяче чоло, щоб мудрим був, і рожеві вуста, щоб гарно співав; і до серця торкались, щоб не був байдужим до чужої біди; і пестили маленькі рученята, щоб і пером, і пензлем міг про людську біду й минулу славу світові розказати.

Учень. Читає напам'ять вірш "Муза".

Ведуча. А спогади линуть, линуть. І вже усміхаються зболілі поетові вуста, бо бачить себе - босоноге хлоп'я, що зростало серед природи, її розкішного буяння, яке й стало тим першим джерелом, з котрого він пив цілющу воду краси і народжувався, як митець, бо все, що бачив, хотів малювати.

Учениця. Дуже рано виявилися в Тарасика здібності до малювання. Найбільшою втіхою для нього були вуглина і крейда Ото як потраплять вони хлопчикові до рук, то все, бувало, замалює ними: і стіл, і лавки, і долівку, і стіни в хаті і знадвору - і не тільки в себе, а й у гостях.

Прийшла якось із паніцини старша його сестра Катерина й завмерла на ґанку - не впізнала рідної хати: візерунки на стінах, долівці, навіть призьбі. Так прагнуло дитяче серце краси в отій убогій хаті - примарі, що вирішив її прикрасити своїми малюваннями.

Тарас любив малювати все: птахів, звірів, людей, хати, а найбільше - червону калину, яку згодом оспівав у багатьох своїх віршах.

(Пісня «Зацвіла в долині червона калина»)

Ведучий. А з поетових грудей виривається стогін, бо згадує він, як пристрасно, жагуче хотів учитися малювати, як шукав серед дяків собі вчителя малювання, а натомість потрапив у кухарчуки на панську кухню, а потім - у козачки, у передпокій пана Енгельгардта; згадав, як був на довгі роки розлучений із Україною - і сльоза покотилася із заплющених очей. Вільно, Петербург - чужина. Чужа мова, чужі люди, чужі звичаї - і десь далеко рідна Україна. Та все ж вела ця болісна дорога розлуки до здійснення заповітної мрії - стати малярем, художником.

Учень. Роки навчання в Ширяева - це перший крок до заповітної Тарасової мрії - вчитися малюванню. Ой, як не були вони схожі на мрії! Хлопчаки - учні Ширяева - жили на горищі, де часто засинали, навіть не роздягаючись, падали, знеможені від утоми, на сінники, часто без вечері.

Прокидалися дуже рано і одразу ж бралися до роботи - терти фарбу. Так було заведено: перші роки навчання в хазяїна були хлопці фарботерами, та ще вдень виконували різні доручення не лише хазяїна, а й хазяйки.

На кожного з фарботерів був укладений з хазяїном контракт. Ось що було записано в Тарасовому контракті:

Учень. "Віддається Тарас Григорів Шевченко з наказу пана свого Енгельгардта Павла Васильовича до Санкт-Петербурзького малярного і живописного цеху майстра Ширяєва Василя Григорова для навчання малярній і живописній майстерності строком наперед на чотири роки з тим, щоб йому, Ширяеву, навчати Шевченка Тараса означеній майстерності як слід. Шевченкові ж Тарасові жити у майстра в певній слухняності й покорі, ні в чому не ослухатися і до майстерства бути старанному..."

Учень. Останнє можна було б і не писати! Чи міг він бути не старанним до майстерності, коли з самого дитинства, зносячи знущання і злидні, блукав манівцями від дяка до дяка, сподіваючись знайти вчителя малювання; коли сам по прибутті до Петербурга благав пана віддати в науку до Ширяєва?

І пан Енгельгардт. зваживши всі вигоди для себе від цього - адже давно вже подумував про "власного художника", - віддав Тараса в науку до Ширяєва.

Учень. Де ж ви мрії про живописні роботи? Тарас із товаришами тре фарбу, носить цеберки з охрою та крейдою, довгі малярські пензлі. На нього покрикує хазяйка - лайливим, грубим голосом наказує Тарасові побігти на базар чи до крамниці, наказує виконувати різну хатню чорну роботу, до якої Тарас ще змалку, ще з часів "козачкування" в пана, відчував огиду. І лише в окремих випадках доручають йому пофарбувати якісь прості паркани чи дахи. І знову, як колись, наказує сам собі Тарас: "Терпи, козаче, - отаманом будеш".

Але якось, хоч і дуже боявся хлопець свого грізного, завжди суворого вчителя, все ж таки наважився, підійшов і несміливо попросив.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ "ТАРАС І ШИРЯЄВ"

Ведучий. З того часу становище Тараса не покращало. Тільки роботи додалося. Те ж горище, благенький сінничок, бурда на обід зі шматочком чорного хліба, малярський халат, що не прався роками.

Тарас. Пане майстер! Дайте мені щось перемалювати! У вас є малюночки різні.

Ширяев (гримнув). Що? Віддали тебе в науку до мене отож учись, як усі.

Тарас. Так я ж оце і хочу вчитися! Хочу малювати!

Ширяєв (з насмішкою). Він хоче! Ви тільки послухайте! Знай своє місце, хлопе! Ніякого непослуху чи пустощів я в себе не допущу!

Тарас. Бог з вами, пане! Хіба ж це для пустощів я прошу? Я перемалювати хочу з отих ваших малюночків, що е у вас у кімнаті.

Ширяєв (обурено). Я для твоїх брудних лапищ їх збирав, чи що? Марш на своє місце і не пнися в калачний ряд! (Тарас зітхає і ховає за пазуху якийсь папірець).

Ширяев. Ану-но покажи, що це в тебе там?

Тарас (зніяковіло, з острахом). Та це я так ... Для себе. Вигадував різні візерунки для стін, плафонів, доповнював, змінював те, що бачив.

Ширяєв (розглядає малюнки). Ти дивись! Зовсім непогано! Рисувальником будеш (до себе). Ну, тепер побачимо, хто перестрибне артіль майстра Ширяєва! Із цього лобатого буде діло. (До Тараса) Ну, ось і буде тобі діло: зроби-но візерунки для плафонів у цій квартирі, що ми ремонтуємо.

Тарас. Дякую вам, пане. Неодмінно зроблю!

Учень. Майстер живописних та малярних справ Ширяев умів узяти все, що тільки можна було, зі своїх підлеглих, і як же його боялися всі підлеглі, як боявся його Тарас! Йому здавалося: усе найгірше, найбрутальніше, найсуворіше, що було в усіх його попередніх учителів, об'єдналося в цьому хазяїнові. День за днем, місяць за місяцем у безнастанній, виснажливій роботі в ширяєвській артілі минав четвертий рік Тарасового "навчання". Минав двадцять другий рік його власного життя. Ні свята, ні радості!

Учень. Читає вірш "Думка".

Учень. Єдина втіха, що в Петербурзі - білі ночі. Тоді в Тараса починалося подвійне життя. Удень він, як завжди, працює з усією ширяєвською артіллю, а вночі, коли всі в домі засинали, нишком одягався і йшов на своє улюблене місце в Літній сад (алею скульптур) і писав там свої вірші і перемальовував статуї античних богів! В одну із таких ночей, майже на світанку, Тарас так заглибився в малювання, що не помічав, що за ним уже довго спостерігає з цікавістю якийсь молодий чоловік. Він нечутно підійшов до хлопця і поклав йому руку плече.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ "ЗУСТРІЧ У ЛІТНЬОМУ САДУ"

Сошенко (кладе руку Тарасові на плече). А що ти тут, парубче, робиш?

Тарас (намагається сховати малюнок, зніяковіло). Я нічого не роблю. Я йду на роботу і по дорозі зайшов у сад (підвів голову, поглянув на незнайомця, тихо сказав): Я малював.

Сошенко. Покажи, покажи, що ти малював?

Тарас, (виймає з-за пазухи папір, сором'язливо). Та так, нічого особливого.

Сошенко. (розглядає малюнок, посміхається до хлопця). Добре, дуже добре.

Тарас, (радісно). Вам справді подобається?

Сошенко. Справді. І часто ти так ходиш сюди малювати?

Тарас. Як близько до роботи, то часто, а як ні - так під неділю.

Сошенко. Ти вчишся малювати?

Тарас. Еге ж, у покойового майстра Ширяєва.

Сошенко. А звідки ти ж сам будеш?

Тарас, (усміхнувся) Та з України я, з Вільшаної. Мабуть, ви ніколи не чули такої.

Сошенко. (обнімає хлопця за плечі, радісно) Так ти ж мій земляк! Я із тих країв!

Тарас, (захоплено) Правда? Ви правда звідти?

Сошенко. Як звуть тебе?

Тарас. Тарасом. Шевченко я, кріпак пана Енгельгардта.

Сошенко. То ось що, Тарасе. Ти обов'язково приходь до мене. У цю ж неділю й приходь. Давай-но я запишу тобі свою адресу (пише на папері). Запитаєш художника Івана Сошенка.

Тарас, (щасливо). Художника! Івана Сошенка. Що б там не сталося, неодмінно прийду. (Схопив цебро й пензлі, побіг підстрибцем).

Учень. Сошенко, побачивши цю непідробну, щиру радість, безмежну вдячність хлопця, одразу відчув якийсь зв'язок із цим обідраним малярським учнем, якусь відповідальність перед його довірливим, розумним поглядом.

Ніхто з товаришів Сошенка досі і не підозрював, що Іван Максимович, лагідний, скромний, непомітний студент старших курсів Академії мистецтв, може виявити стільки наполегливості, упертості і навіть дипломатичності, дбаючи про Тараса.

Це він зумів умовити неприступного й лихого Ширяєва відпускати Тараса щонеділі до нього, Сошенка, додому. Це він через свого товариша Аполлона Мокрицького, студента Карла Брюллова, познайомив малярчука з великим художником, професором Академії Брюлловим, поетом В.А.Жуковським, конференц-секретарем Академії мистецтв Григоровичем, поетом Євгеном Гребінкою. Це під його наглядом і керівництвом К.Брюллова, якому дуже сподобалися Шевченкові малюнки, Тарас грунтовно почав займатися самоосвітою: читав книги з історії Античної Греції і Риму, твори художньої літератури, відвідував театр, слухав класичну музику, як губка, вбирав у себе знання. Але ж він залишався кріпаком - безправним і приниженим! Чим більше знань здобував Тарас, тим тяжче страждав через своє підневільне, рабське становище. Це саме завдяки наполяганням Сошенка почали клопотати нові Тарасові друзі - великі митці - про викуп його із кріпацтва.

Учитель. Пригадуєте, як був викуплений з кріпацтва Т.Шевченко? (Демонстрація портрета Жуковського роботи К.Брюллова).

Учень. Перші самостійні мистецькі спроби поета були зроблені в жанрі портрета. Позували йому переважно кріпаки пана Енгельгардта. Згодом портрет посів одне із провідних місць у його творчості - ним написано понад півтори сотні портретів різних людей.

(Демонстрація кількох із них)

Саме за порадою Сошенка Тарас почав працювати над акварельними портретами з натури. У портретах Абази, Євгена Гребінки він виступив

як митець, що подає блискучі надії. Гармонія кольорових сполучень, вдале композиційне вирішення, реалістична передача натури - усе на високому рівні мистецтва своєї епохи.

Учениця. Перед Тарасом розчинилися двері його жаданої, омріяної Академії художеств. Із почуттям невимовного щастя зайшов він уперше як студент Академії до своєї "альма-матер". Колишній замазура-малярчук із брудного горища ніби на крилах перелетів в омріяний рай - чарівні блакитні зали Академії.

З усією енергією і молодим запалом узявся Тарас до роботи. Він почував стільки сили в собі, стільки бажання вчитися, наздоганяти пропущене в панських передпокоях, на ширяєвському горищі, на всіх поплутаних стежках свого важкого життя. А від кожного прихильного погляду, від кожної похвали викладачів ці сили і бажання подвоювались, потроювались.

Тарас учився не тільки у своїй Академії. У вільні години він ходив на різні лекції до Військово-медичної академії, університету, вивчав із товаришем французьку мову, захоплювався театром. Та найбільшою наукою були книги і дружба з Карлом Брюлловим.

Учень. Невдовзі він став улюбленим учнем професора К.Брюллова - уславленого на весь світ художника. А це дуже багато значило. Крім натхненної, справжньої науки мистецтва, це ще значило велику дружбу між учителем і учнем, спільні інтереси, спільні, сповнені наполегливої праці дні, вечори й ночі в палких суперечках, розмовах, ліричних спогадах; іноді - гамірні літературні, мистецькі вечірки в колі великих митців.

І працював. Працював Тарас наполегливо, натхненно, майже без перепочинку. У малюванні не тільки К.Брюллов, а й інші професори Академії вже відзначили його, незважаючи на великий вплив романтичної школи Брюллова. Палко закоханий у свого маестро Карла Великого, Тарас у власні малюнки вносив і щось своє, властиве тільки йому: риси реалізму, житгєвої правди. Він починав уже критичніше ставитися до поглядів своїх старших друзів - викладачів. Юнак був ближчий до життя, ніж його вчителі, бо знав це житгя з самої його глибини, з найрізноманітніших його сторін.

Дивлячись на картину Тараса "Хлопчик, що ділиться милостинею з собакою" (на жаль, цей твір не зберігся), глядачі захоплювались мудрістю її автора, глибоким розумінням життя.

У малярстві Т.Шевченко робить дедалі помітніші успіхи. Його тричі нагороджують срібною медаллю.

Ведучий. І знову ледь помітна посмішка з'явилася на зболілому обличчі митця. Згадалась йому та перша академічна виставка далекого 1839 року, на якій портретні роботи його - студента-першокурсника - викликали схвальну оцінку критики.

Учень. Наче крила виросли тоді в нього Тарас став популярним у Петербурзі портретистом. У його улюбленій техніці - акварелі - з великим артистизмом виконані портрети М.Луніна, А.Лагоди, О.Коцебу.

(Демонстрація портретів).

Тарас також захоплюється історичною тематикою. Багато працює він як художник- ілюстратор. Так, до книги "История полководца Суворова", виданої в Петербурзі, Т.Шевченко зробив близько тридцяти ілюстрацій, із найбільшим захопленням виконував він малюнки, присвячені Омеляну Пугачову.

Тарас ілюстрував Пушкінську "Полтаву" в перекладі українською мовою Євгена Гребінки. Незрівнянною жіночою вродою вражає його картина "Марія" - ілюстрація до "Полтави". Разом із К.Брюлловим юний художник виконував ілюстрації до книги "Сто русских писателей".

Учитель. А тепер уявімо собі, що ми потрапили на виставку творів геніального українського живописця в музеї Тараса Шевченка в Києві. Пропонуємо вам розглянути фрагменти з експозиції живописних робіт нашого Кобзаря. Допоможуть нам у цьому наші екскурсоводи.

Екскурсовод. Серед живописних полотен Т.Шевченка привертає до себе увагу автопортрет, написаний олійними фарбами. Це -перший автопортрет Т.Шевченка, створений 1840-41 років.

Жанр автопортрета - своєрідний спосіб самопізнання і самовиявлення - Т.Шевченко опанував протягом усього свого життя.

Перший - найбільш радісний серед них. Художник зобразив себе в найщасливішу пору свого життя. Він сповнений молодої енергії, душевних поривань і мрій. Та придивімось уважніше до обличчя юнака, загляньмо йому в вічі. Чому майже трагічний злам його брів? А в очах, здається, бринять невиплакані сльози, затамована печаль і невисловлений біль промовляють до глядача з глибини душі, рвучись назовні. Та кому все це висловити? Хто зрозуміє душевні муки його, закинутого долею на чужину, відірваного від України, від рідних сестер і братів Він - вільний, а вони ж іще кріпаки!

Високе чоло поета свідчить про його глибокий розум, ми відчуваємо, що серце й душа його ятряться, мов ранами, тяжкими думами й сумними почуттями. Це думи про свою долю і про недолю рідних людей, про рідну Україну.

(Пісня "Думи мої" з декламуванням поезії).

Екскурсовод. Цей автопортрет - це романтизований образ людини, шо вирвалася на волю. Художній стиль, який позначився на цьому творі, так і називається - романтизм. Із першим олійним автопортретом Шевченко став поруч із кращими портретистами своєї доби.

ЕКСКУРСОВОД 2. Як поет і як художник Т.Шевченко починався зі спогадів про свою Україну, про те, що бачив у дитинстві, про шо співав сам і розповідали кобзарі. Ось перед нами одна із ранніх його робіт 1841 року "Циганка - ворожка". Цю акварель можна віднести до одного із програмних творів Шевченка - побутописця. В її основі - бувальщина про те, як молода дівчина вирішила вдатись до гадання циганки, щоб дізнатися про свою майбутню долю. Митець дає досить виразну портретну характеристику своїм персонажам, старанно вимальовує риси їх вдачі - щира, довірлива і простодушна дівчина-селянка й хитра, балакуча ворожка - немов вихоплені з гущі життя. Типова сцена ворожіння сповнена побутових деталей і така знайома кожному з нас з Шевченкових поезій. Згадаймо його балади "Причинна", "Тополя".

(Інсценізація балади - "Тополя").

Учень. Шевченко зробив значний внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському образотворчому мистецтві.

Починаючи з перших робіт ("Хлопчик-жебрак, що ділиться хлібом з собакою", "Циганка-ворожка", "Сліпа з дочкою" і особливо "Катерина") в його творах на побутові теми виразніше проступає гострий соціальний протест, осуд існуючого ладу, гаряче співчуття важкій долі закріпаченого селянства.

Завжди хвилювало митця підневільне, часто трагічне становище жінки-кріпачки.

Екскурсовод. Трагічна доля дівчини-покритки талановито відображена на картині "Катерина" (1842 рік).

У цій картині, створеній за мотивами власної поеми «Катерина», Шевченко одним із перших творців живопису висловив протест проти безправного становища жінки. З особливою любов'ю виписаний центральний образ картини - Катерина. Перед нами дівчина-селянка, проста й довірлива. На її обличчі - смуток, глибокий жаль, покірність долі, ледь стримувані сльози. Зосереджуючи головну увагу на постаті Катерини, художник виділяє її контрастними кольорами - білої сорочки і червоного фартуха.

Мовчазне співчуття нещасній дівчині висловлено в образі селянина-ложкаря, постать якого нагадує нам легендарного козака Мамая.

А вдалині - вершник-офіцер, що покинув скривджену ним дівчину. Він наче тікає від колишньої коханої, але вся його постава сповнена погорди і зневаги до Катерини, її страждання йому чужі і незрозумілі.

У цій картині відчувається зв'язок із народними живописними традиціями: в атрибутах побуту, в компонуванні, в зображенні пейзажного мотиву, а особливо у змалюванні героїні та селянина.

Дивишся на картину, а в пам'яті спливають ліричні роздуми з поеми "Катерина":

Катерино, серце моє! Хто спитає, привітає

Лишенько з тобою ! Без милого в світі?

Де ти в світі подінешся Батько, мати - чужі люде

З малим сиротою ! Тяжко з ними жити.

(Учениця читає уривок з поеми "Катерина" від слів: "Бач, на що здалися карі оченята", закінчуючи словами "Щоб не довелося москаля шукати")

Учень. Мріяв Тарас поїхати вчитися до Італії, але спочатку прагнув відвідати свою рідну Україну, з якою був розлучений уже майже півтора десятка літ. Мріяв змалювати все її життя, річки, гаї, людей, картини з історії України. Ще в роки навчання в Академії Тарас обрав свій майбутній шлях в образотворчому мистецтві - "творчість гравера." Він був переконаний, що треба поширювати гравюри, бо тоді всі люди зможуть знайомитися з високим мистецтвом живопису.

Так, він прагнув своє мистецтво присвятити рідній Україні, її гюкріпаченому люду. Сюди думкою линув з далекого Петербурга, про Україну він писав у своїх поетичних творах, їй віддавав свій талант.

Ведучий. І знову поетова думка лине в минуле. Згадує він травень 1843 року, коли, нарешті, він після довголітньої розлуки поїхав в Україну.

Учень. Перед Тарасом Григоровичем гостинно розчиняються двері поміщицьких маєтків Аристократи запобігають перед ним - адже він уже відомий в Україні і як автор "Кобзаря", і як художник.. Йому замовляють портрети пани. Він виконує їх то олівцем (портрети Закревського, Лукашевича, автопортрет, подарований Варварі Рєпніній), то олійними фарбами (портрети подружжя Закревських, Маєвської).

Але не це було найголовнішим для Тараса. Саме тоді, під час перших відвідин України, він пише ряд картин з життя селян ("Селянська родина", "На пасіці". "Вдовина хата").

Екскурсовод. Любов до рідного краю послужила молодому художникові до здійснення задуму, який виношував вже давно. Він прагне створити серію офортів "Мальовнича Україна". Шевченко став зачинателем в українському мистецтві в жанрі офорта. Офорт з французького - азотна кислота. Це вид гравірування, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою на смоляному покритті металевої  гравюрної дошки і протравлюють кислотою.

Т.Шевченко задумав серію "Живописная Украйна"', як видання, яке б складалося із трьох частин: перша - це мальовничі краєвиди та місця визначних історичних подій: друга - сцени з народного побуту; третя - самі історичні події. Планувалося щороку окремим випуском видавати по 12 естампів (естамп - це твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах).

У травні 1844 року були готові три офорти: "У Києві". "Судна рада", "Дари в Чигирині 1649 року". У листопаді Т.Шевченко закінчив ще три гравюри: "Казка", "Старости", "Видубецький монастир у Києві".

Для забезпечення масового випуску естампів потрібні були кошти, тому Т.Шевченко організував передплату на "Мальовничу Україну", оголосив її проект в "Северной пчеле", звернувся до Товариства заохочення художників допомогти видати 600 естампів цієї серії. Однак його енергійні заходи не зустріли належної підтримки. Отож несприятливі обставини змусили Т.Шевченка припинити випуск "Мальовничої України" на перших шести естампах. Він надіявся, що це лише тимчасово, а вийшло - назавжди. Художник Т.Шевченко малював красу України, а поет, оспівуючи цю красу, бачив те, що за нею ховається.

(Учениця читає уривок з поеми "Сон" від слів "Тихесенько вітер віє", завершуючи словами "То покритка попідтинню з байстрям шкандибає").

Екскурсовод. Та були в Т.Шевченка й роботи, які інакше, як сімейною ідилією, і не назовет. Саме під час першої подорожі на Україну була створена картина "Селянська родина" (1843 рік). З великою теплотою малює художник сцену побутового жигтя. Змістом картини є скромне сімейне щастя селянина. Тут зображено родину, яка милується першими кроками своєї дитини. Картина зігріта справжнім великим почуттям. Від неї віє теплом щасливого життя, затишком, лірикою спокою, тихою людською радістю. Близькою до "Селянської родини" є картина "На пасіці". Ці ж почуття звучать і в поетичних шедеврах "І досі сниться" та "Садок вишневий".

(Учень читає вірш "1 досі сниться", хор співає "Садок вишневий...")

Ведучий. А спогади не дають митцеві заснути, тривожать душу, і згадується йому той рік, коли він закінчив Академію і вже, як він тоді думав, назавжди повертався в рідну Україну.

Учениця. 25 березня 1845 року Рада Академії мистецтв присвоїла Шевченкові звання вільного некласного художника, а через кілька днів він поїхав на Батьківщину.

Тут він був запрошений у якості художника на роботу до Київської археографічної комісії для "змалювання предметних пам'ятників". Він побував на Київщині, Волині, Поділлі, Полтавщині, Черкащині. Замальовки, які він робив, виконані з великою майстерністю і любов'ю і завжди оживлені побутовими сценами або постатями людей.

Учитель. Працюючи в Археологічній комісії, Т.Шевченко сходив і змалював мало не пів-України. Цікавим є такий факт із його діяльності в комісії. Перебуваючи в Полтаві, Т.Шевченко не міг не віддати шану своєму улюбленому поетові і вчителеві Івану Петровичу Котляревському. Він відвідав садибу автора "Енеїди" і на згадку про цю подію змалював хату Котляревського "оте одиноке гніздечко", яке навіки покинув його господар - соловей України.

У часи другої світової війни під час бомбардування Полтави ця хатина була зруйнована. По закінченні війни на пагорбі, де було обійстя Котляревського, вирішено було відбудувати його дім і створити там музей поета. 1 саме завдяки Шевченковому малюнку ця хатина відбудована в первозданному вигляді - саме такою, в якій жив поет, котрого Шевченко назвав Кобзарем, пророкуючи йому безсмертя і довічну славу.

Учень. Т.Шевченко повний творчих задумів, планів на майбутнє. Доля народу не дає йому спокою, де б він не був. Поет пише твори, сповнені страшної правди життя, твори спрямовані проти винуватців страждань кріпаків - царя і поміщиків-кріпосників, вступає до таємного Кирило-Мефодїївського товариства в надії бути корисним своєму народові.

Навесні 1847 року він був затверджений викладачем малювання в Київському університеті і мав наприкінці літа приступити до викладацької діяльності.

Але всі плани перекреслив арешт Т.Шевченка 5 квітня 1847 року. Його було заарештовано в Києві і в супроводі двох жандармів відправлено до Петербурга, де поет протягом двох місяців перебував у казематі, поки тривало слідство. В якому злочині звинувачували митця? Поліція заарештувала його за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, а звинувачували його в написанні творів, в яких він викривав існуючий лад. Особливу лють у царських "церберів" викликала поема "Сон", в якій автор дошкульно висміяв "помазаників Божих" - царя й царицю.

Учень. Після закінчення слідства поетові, як було записано у вироку "за сочинение возмутительных й в высшей степени дерзких стихотворений государь император высочайше повелеть соизволил определить Шевченку

рядовим в отдельный Оренбургский корпус... под строжайший надеор, с запрещением писать и рисовать, и чтобы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений" (останні слова цар дописав власноручно під вироком).

Ведучий: Заметався на ліжку знесилений хворобою поет, тяжкий стогін вирвався з його грудей при згадці про царську розправу:

"Забрано найблагороднішу частину мого існування. Трибунал під головуванням самого Сатани не міг би винести такого холодного нелюдського вироку".

Учень. Це була справді нелюдськи жорстока розправа: на митця було накладено аж потрійну кару: заслання без терміну, заслання рядовим солдатом та ще й далеко від України, заборона писати й малювати.

Так царизм підтяв творчі крила великому митцеві України. Цар і його посіпаки чинили розправу над Співцем України, щоб знівечити, знищити його і фізично, і морально.

Тараса було приречено на жахливі душевні і духовні муки: йому, який життя свого не мислив без поезії і живопису, заборонено писати й малювати; його, який безмежно любив свою Україну, відірвано від Батьківщини. Та краще вже вмерти, ніж так страждати! Ця думка не раз приходила в голову. Але його рятували спогади про Україну, пісні рідного народу і, хай крадькома, потай, але все ж таки зрідка віршами "захалявні книжечки". Про душевні тортури краще скажуть Тарасові вірші.

(Учень читає поезію "Лічу в неволі дні і ночі").

Учень. А поділитися своїми думками, погомоніти було ні з ким, хіба що з тією далекою зорею, що сходила і над його Україною.

(Пісня "Зоре мои вечірняя").

Ведучий. Ні, не хотів згадувати вмираючий Поет про те, як йому велося на засланні, не хотів згадувати про нескінченну муштру, приниження, шпигування, обшуки, покарання, самотність, тугу свою і численні хвороби, які "придбав" там. Аж заскрекотів від відчаю і люті.

Краще згадати про те, що втішало його там на чужині. Так, про казахів і киргизів, простих, добрих, щирих і таких же вбогих, як і його земляки-кріпаки.

Учениця. У листі до Варвари Рєпніної Шевченко писав: "Тут так багато нового, киргизи, такі мальовничі, такі оригінальні і наївні, самі просяться під олівець, і я дурію, коли дивлюся на них. А дивитися і не малювати - це така мука, котру зрозуміє тільки істинний художник". І поет не витримує цих мук: «Та вже нехай хоч розіпнуть, а я без віршів не улежу», - зізнається він в одному з віршів. Незважаючи на царську заборону, потай вночі, ховаючись від усіх, Шевченко і писав, і малював на клаптиках паперу, робив "захалявні книжечки". Звичайно, цьому сприяла і його участь в якості художника в Кос- Аральській і Каратауській наукових експедиціях, 124 завершені твори і 220 ескізів - такий доробок художника за 10 років заслання. Найплідніше він працював у жанрі пейзажу, точно і правдиво відображаючи природу казахського краю: писав автопортрети, портрети своїх друзів і прихильних до нього офіцерів. Автопортрети цього періоду, на яких митець зображений у солдатському мундирі, вражають виразом суму в очах і душевної муки та фізичної недуги на обличчі.

Та найціннішими є живописні твори побутового жанру, на яких зображені казахи, їх діти, виконані сепією та аквареллю. Часто на цих картинах Шевченко зображав і себе, щоб висловити своє співчуття до знедолених і гноблених казахів ("Шевченко і байгуші", "Шевченко і хлопчик, що грається з кішкою").

Екскурсовод. Вершиною критичного реалізму серед творів Шевченка побутового жанру з серія малюнків "Притча про блудного сина" (1856-57 роки). Використавши євангельську притчу про гульвісу, який, покинувши рідних, подався у світи розтринькувати батьківські гроші, Шевченко зобразив сцени аморального життя і морального падіння одного з паничів-блудників свого часу. Художник показав побут гарного вродою і поставою, але духовно вичерпаного й морально скаліченого парубка та етапи деградації його, як людини: тут і картярство ("Програвся в карти"), і пияцтво ("У шинку"), і розбійництво ("Серед розбійників") і як наслідок, своєрідний підсумок загубленого життя - тюремна камера ("У в'язниці"). Ці роботи виконані то сепією, то тушшю... Вражає подібність героя картин до самого Т.Шевченка, але ця подібність чисто зовнішня. Шевченко нищівно викрив тут гнилу мораль, розбещеність панівного класу, виніс суворий вирок самодержавно-кріпосницькому ладові, який призводить до морального занепаду людини.

Учень. Після заслання Т.Шевченко за той короткий час, що залишила йому доля для життя - якихось три роки - пише ряд портретів, в яких майстерно передає внутрішній стан, характери портретованих. Автопортрети останніх літ свідчать про те, як немилосердно знівечило життя його сили і здоров'я. Вираз смутку і ніжності, доброти об'єднує автопортрети цього періоду. Ось наприклад, як на "Автопортреті" у смушевій шапці і кожусі" Багато приділяє уваги митець офортам, над якими працював усе своє життя, ставши зачинателем цього жанру в українському і російському мистецтві. Високо оцінивши творчість Шевченка в жанрі офорта Петербурзька Академія мистецтв у серпні 1860р. присвоїла йому як граверу звання академіка.

Ведучий. Минали останні хвилини Поетового життя. Він дихав усе важче. А думка напружено працювала, хоч говорити вже не міг:

"Де ж ти забарилася, моя доле? Так мало радості дала ти і так багато страждань і сумної самотини". Не знав, чи будуть його згадувати люди, але вірив, що жив і страждав, писав і творив не марно. В останню мить свого життя Поет зійшов униз, у свою майстерню, повернувся обличчям до своєї України, посміхнувся - і доля повела його у безсмертя, бо життєва його дорога закінчилася.

(Учень читає вірш "Доля").

Учень. "Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві світової культури. . Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на ржу. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть йото твори" (Іван Франко).

Учитель. Ми перегорнули лише кілька сторінок із величезної мистецької енциклопедії творчості Шевченка - художника. Його живописне мистецтво стало надбанням не лише української, а й світової культури. Він прагнув бути малярем - і не просто став художником, а досягнув найвищих вершин у царині образотворчого мистецтва. Він став академіком, гравером, бо і в галузі живопису торував нові, не знані досі шляхи, бо він - ГЕНІЙ: геній мислі, геній духу, геній творчості, велич якого ми тільки намагаємось збагнути.

Минуть віки, а його зоря ніколи не згасне на небосхилі української і світової культури, вона сяятиме все яскравіше життєдайним, живлющим теплом новим і новим поколінням в Україні і не в Україні живущим.

 

Сценарій позакласного заходу для учнів 8-9 класів

" Ні! Я жива ! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирас ! "

(Леся Українка)

" Від часу Шевченкового « Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини."

Ця Франкова характеристика місця Лесі Українки в нашій історії буде вичерпною, якщо до неї додати, що між Кобзарем і Лесею могутнім мостом єднання звівся титанічний труд самого Франка, дух вічного революціонера.

Усі, кому дорога була наша література, із захватом стежили, як сходить поетична зоря Лесі Українки. Поява юної поетеси для декого була майже загадкою: не навчалася ні в яких гімназіях - і раптом така висока освіченість, ерудованість; постійні змагання з підступною недугою - і водночас оцей внутрішньо незламний, на якихось тяжких вогнях гартований дух; почуття цнотливо-дівоче, тендітне, довірливе - і разом з тим емоційна розкутість, спопеляюча сила пристрасті. А понад усе, ніби наперекір фізично кволому тілу, таке дуже здоров'я духовне, сила мужності, що дозволила тому ж І.Франкові назвати молоду поетесу " трохи чи не одиноким мужчиною на всю новочасну соборну Україну."

... Прийшла до нас Лариса Косач - Леся Українка, яка в імені своєму вищим повелінням уславила Україну.

Любов і страждання - від неньки, чоло високе і врода жіноча - від неньки, ім'я сонячне і ласкаве " Леся Українка" - від неньки-України. І ми вклонімося мудрій і добрій матері - Олені Пчілці. Ім'я донечки, стиха мовлене маминими вустами, планетарно прозвучало на цілий світ і пішло в мандрівку століть із печаттю духу України. А з далини літ живим вогнем світить у прийдешнє слово Олени Пчілки, заповідь матері своїй Лесі і всім маленьким українкам :

Знаю, бо казала

 Мені моя ненька,

Що я українка,

Правдива, маленька.

Знаю, Україна

Серцю мому мила,

Я по-українськи

 Молитися вчила.

 А моя опіка –

То Божая Мати,

Мати України

Повна благодаті.

Ось мою молитву

Прийми, Отче Боже,

 Нехай Україні

Вона допоможе.

Тихе мамине слово, виплекане в колисці, освітило любов'ю Лесину душу - почув його цілий світ. Дитячим серцем дев'ятирічної дівчинки Леся уже в першому вірші мовила рідній Україні про любов.

Ні долі, ні волі в мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

 Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно.

 

Нема життя без України, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це Мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі! Пісня Лесина йшла від серця, брала силу в огню, що палив її душу і спалював сильніше від сухоти, і спалив у жертовній любові до України, а над жертовником навічно запалав покинутий огонь її пісень. Вогонь від Прометея, відданий народові як надія на визволення.

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо. " Що болить?"- мене питали, Але я не признавалась - Я була малою горда, - Щоб не плакать, я сміялась. А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра злобна епіграма, - Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну, То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії.

... Воскресає Україна. Воскресає народ, який не міг своїм мученицьким життям до себе дорівнятись, до своєї великої і спраглої свободи душі, і сльоза над його долею пекла Лесю більше від вогню. І то не Мавка проснулася від зимового сну в лісах Волині, то наша стражденна Мати-Україна почула весну і каже світові устами дочки:

Ні! Я жива! Я буду вічно буду жити ! Я в серці маю те, шо не вмирає! О, не журися за тіло! Ясним вогнем засвітилось воно, Чистим, палючим, як добре вино, Вільними іскрами вгору злетіло. Легкий, пухкий попілець Ляже, вернувшись, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю, стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, ім промовляти душа моя буде. Я обізвуся до них Шелестом тихим вербової гілки, Голосом ніжним тонкої сопілки, смутними росами квітів моїх. Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав, ще як напровесні тут вигравав, мрії збираючи в гаю... Грай же, коханий, благаю!

... Спасибі, Лесю! «Пісня лісова», Що ти писала на зорі століття, Сучасна й зараз, і її слова Живуть в душі, а значить, в цілім світі.

Лесі Українці Славлю, славлю тебе я у дні ці Світлу й чисту, як неба блакить! Твоє слово, гостріше від криці, У серцях буде вічно дзвеніть. Буде кликать у сонячні далі Слово щире у ніжній красі, Щоб веселе було і в печалі, Як зоря у вечірній росі. Твоє слово разюче, як зброя, Що боронить свій край і свій дім.

 

І схиляю в шанобі чоло я Перед світлим безсмертям твоїм.

(В.Сосюра.)

"Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі; тонко, легко, але невідмінно, невідборонено нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене!"

Так починається вірш у прозі "Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...", який має всі ознаки ліричної поезії. Інтимна лірика Лесі Українки своєрідна, навіть віддалено ніким не повторена в мотивах і образах, ніколи не друкована за житгя поетеси. Вона є виразом найболючішої, найпрекраснішої, найшляхетнішої часточки жіночої душі. Стосунки поетеси із Сергієм Мержинським - це історія взаємної приязні, товариської підтримки, вірної дружби, душевного єднання і... кохання без відповіді, нездійсненних мрій, вічної розлуки, гіркої самотності. Це було щось вище й сильніше за щасливу земну любов. Тому й пахли листи від любого друга ліричної героїні вірша зов'ялими трояндами. Але писані вони були тонкою, тремтячою рукою смертельно хворої людини. Без страху перед смертю, із вірою у вічне потойбічне житгя лірична героїня просить: "Візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на місці, де ми були в житгі, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже..."

Лесі Українці

                                                                Слова й мелодія Євгенії Лещук

На рідній Волині зросла І пісня, і мужності сила. По всій Україні пішла - Досвітні вогні засвітила.

 Русалкою вийшла з лугів,

А лицарем стала у зброї.

 І нищила всіх ворогів

Словами епохи нової.

Відважно крізь терни ішла, п

іднімала до бою.

 І зірка провідна вела

     Знедолених всіх за собою.

Лишила нам скарби свої,

І світочем стала Вкраїни.

І пісня не змовкне її,

І слава повік не загине. / 2р.

Лінгвістичний двобій «Диво калинове». 6 клас

• Конкурс «Інсценізація»

Відбувається інсценізація української народної казки або уривка з казки. Оцінюється артистичність, оригінальність (декорації, костюми, шумові та зорові ефекти). (5 балів)

• Конкурс «Прислів'я»

Першу половину називає ведучий, другу - учні. (0.5 бала за відповідь).

1.         Зробив діло - гуляй сміло.
2.        Хто рано посіє, той рано пожне.
3.        Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
4.        Без труда нема плода.
5.        Хто стане орати, той стане багатим.
6.        Книга вчить, як на світі жить.
7.        Одна голова дабре, а дві — краще.
8.        Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся»
9.        Слово не горобець, як вилетить — не впіймаєш.
10.     Злагода будує, а незгода руйнує.
11.      Злий плаче від заздрості, а добрий від радості.
12.     Дерево міцне корінням, а людина — родом і народом.
13.     Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти.
14.     Під лежачий камінь і вода не тече.
15.     Добре говорить, а зле творить.
16.     Кому честь, тому й хвала.
17.     Вір своїм очам, а не чужим.
18.     Розумний научить, а дурень - намучить.
19.     Сказане слово - срібло, а мовчання - золото.
20.     Друга шукай, а знайдеш - тримай.
21.      Бережи одежу знову, а здоров'я - змолоду.

• Конкурс «Пантоміма».

За допомогою жестів та міміки покажіть прислів'я так, щоб команда суперників змогла відгадати його. (4 бали).

•                      Баба з воза — кобилі легше.
•                      Не кажи «гоп», поки не перескочиш.
•                      Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

4. Конкурс «Загадки»

Від кожної команди по одному учаснику. За кожну правильну відповідь команда отримує один бал.

1.Язика не має, а науки навчає.

2.                                                                                                                    Лежить, мовчить, а сто дурнів навчить          (Книжка)
3.                   Куди мене шлють — туди і лечу,

   Куди прилечу — там не промовчу. (Лист)

4.                                                                                                                    Що в порваній кишені може бути? (Дірка)
5.                                                                                                                    Два брати тікають, два наздоганяють. (Колеса)

6.Грамоти не знаю, а цілий вік тішу. (Ручка, олівець)

7.Коли хочеш ти читати,

   То мене повинен знати,

   А коли мене не знаєш,

То нічого не вгадаєш.                (Абетка)

8.Не кущ, а з листочками; не одежина, а зшита;не людина, а розказує. (Книжка)

 

9.Море є — не попливеш, Дорога є — не поїдеш,

Гори є — не здолаєш, Земля є — не зореш. Що це? (Географічна карта)

10. Ношу їх усе життя, а ліку їм не знаю. (Волосся)

11.Сіре сукно тягнеться у вікно.(Ранок)

12.Сім братів віком рівні, іменами різні. (Дні тижня)

13.Летів птах на дванадцяти ногах та одне яйце зніс. (Місяці року)

14.Росте дуб, у нього дванадцять суків, п'ятдесят дві гілки,

на кожній гілці по сім листків. Що це за дуб? (Рік, місяці, тижні, дні)

15.Дві зірки весь світ бачать. (Очі)

15.Віконниці то зачиняються, то відчиняються. (Повіки)

5. Конкурс художників

За хвилину учасники мають намалювати будь-яку ілюстрацію до казки «Яйце- раице». Це конкурс на дотепність. (4 бали).

6. Конкурс «Скоромовки»

1а хвилину учасники мають вивчити і проговорити скоромовки. (З бали) Коваль кував коня, Кінь коваля копитом, Коваль коня кнутом.

Сів шпак на шпаківню, Заспівав шпак пісню півню: — Ти не вмієш так, як я, Гак, як ти, не вмію я.

Підсумок гри. Нагородження.

 

Висновок:

Л. С. Виговський свого часу зазначав: «В основу виховного процесу має бути покладена особиста діяльність учня, і все мистецтво вихователя повинне зводитися до того, щоб направляти і регулювати цю діяльність». Учений підкреслював важливість перетворення учня на суб’єкт пізнавальної діяльності, адже в процесі формування різних механізмів мислення людина набуває вмінь аналізувати інформацію, відбирати потрібні факти, логічно осмислювати їх, робити висновки і узагальнення, формувати власну точку зору на різні явища життя, прогнозувати розвиток подій генерувати власні ідеї, переносити набуті знання на нові ситуації.             

 Протягом останніх років відбувається суттєва переоцінка концептуальних підходів до цілей, задач і вмісту освіти. Тому технології вивчення рідної мови можуть бути і повинні оптимально враховувати пізнавальні можливості й інтереси дітей, а також умови, у яких здійснюється навчальний процес, і тим самим максимально сприяти особистісному і соціальному розвитку учнів. Розробка методики навчання рідної мови на рівні певної технології означає можливість застосування прогресивних навчання кожним педагогом, який оволодів цією технологією, що забезпечує істотне підвищення ефективності навчального процесу.

 До перспективних освітніх технологій, апробованих у кращих освітніх закладах країни, слід залічити соціально й особисто зорієнтовані технології, інформаційні освітні технології , технології саморозвитку, життєтворчості.

 Інформаційні освітні технології відкривають небачені раніше перспективи індивідуалізації навчання й підвищення його ефективності. Саме завдяки цим технологіям позбувається механічної і рутинної роботи у процесі навчання, може організувати власну пізнавальну діяльність на оптимальному рівні складності набуває неоціненного досвіду орієнтуватися в неосяжному масиві інформації, визначити пріоритети та обирати стратегії, що збагатять його досвідом творчої діяльності, забезпечить необхідну підготовку для життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

 Головним завданням сучасної освіти стає не стільки оволодіння сумою знань скільки розвиток творчого, самостійного мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу й оцінки інформації. Окрім того, потребам сучасного процесу навчання відповідає така організація діяльності школярів, що формуватиме власний досвід пізнання, вироблятиме життєво важливі  компетентності і спонукатиме до активного самостійного набуття нових знань на основі застосування раніше засвоєних. Сам час диктує необхідність по-новому організувати роботу педагога, спрямувати його зусилля на розвиток в учнів самостійного творчого мислення.

 Однією з форм цього завдання є  використання на уроках мови інноваційних технологій, зокрема проектної діяльності учнів. Метод проектів – один із найефективніших методів, що дозволяє реалізувати компетентний підхід до освіти, сформувати ключові компетенції дітей. Необхідною умовою до виконання проектів є наявність інформаційного ресурсу, що забезпечує самостійність учня у виборі теми проекту та в його виконанні. Наприклад, цікавими й перспективними для розвитку пізнавальної компетентності учнів є проекти на такі теми: «Моє рідне місто», «Моя майбутня професія», «З родини йде у світ людина» тощо.

 Під час роботи над створенням таких проектів учні опановують засоби дослідницької діяльності, а саме: навчаються використовувати інформаційні технології (Інтернет), працювати зі спеціальною літературою, спілкуватися з людьми різного соціального статусу та різних професій.

 Серед проектних технологій важливу роль також відіграють мережеві освітні проекти, а саме: конкурсні, навчальні, змішані. До останніх, наприклад, належить проект дистанційних навчальних олімпіад з української мови. Участь у мережевих проектах може підвищити рівень знать та інтересу до предмета, сформувати адекватну оцінку учнів. Дуже цікавою може бути робота зі створення спільних проектів з учнями з інших регіонів України.

 Уроки з застосуванням мультимедійних технологій активізують самостійну пізнавальну діяльність учнів, формують інтелектуальні здібності такі як порівняння, зіставлення, систематизація, класифікація, рефлексія, а також залучають до сприйняття норм і цінностей суспільства, до навчання і спілкування. Під час таких уроків учні мають реальну можливість відчути успіх прямо зараз, а не завтра. Беручи участь у різноманітних видах діяльності, діти налагоджують стосунки,  відразу ж отримуючи зворотний  зв’язок, знаходячись у рефлексивній позиції, можуть аналізувати власну діяльність. Учитель, використовуючи на уроках програму “Power Point”, отримує можливість пояснювати матеріал нетрадиційним способом, сприяти підвищенню пізнавальної діяльності учнів на уроці, активізувати творчі здібності.

 Результатом проведення таких уроків є формування соціально активної, духовно багатої особистості, що здійснюється через оволодіння мовою, як засобом спілкування (усною та писемною).

 ОТЖЕ, ЦЯ ТЕМА Є АКТУАЛЬНОЮ І В МАЙБУТНЬОМУ, БО ЛЮДИНА завжди повинна вільно володіти мовою, і з її користю опановувати знаннями про рідний край, виховуватися гідним громадянином своєї держави.

 

Список використаної  літератури:

1) Концепція створення засобів навчання нового покоління для середніх закладів освіти України.- К., 1998,

2) Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии. - М„ 1995.

3) Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор пед.наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. - К.: Ленвіт, 2003.

4)Пентилюк Ш. Методика вивчення української мови в загальноосвітній  школі. - К„ 2001

5)Пометун О.І., Пироженко Я.В. Сучасний урок.Інтерактивні технології навчання,- К., А.С.К., 2005

6)Улііденко А,Б., Уліщенко В.В. Застосування інформаційних технологій у

навчанні мови та літератури: методичний посібник.-X.,2006