РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Про матеріал
Робота з методики викладання української мови та літератури, яка передбачає дослідження теоретичного аспекту питання, вивчення ефективних методів, форм й прийомів інноваційних технологій, що дають змогу розвивати креативне мислення як складової соціалізації особистості.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

   Зміст

 

Вступ ……………………………………………………………………...3

Розділ 1.Соціалізація особистості засобами розвитку креативного

               мислення…………………………………………………………5  

  1.        Соціалізація особистості громадянського суспільства….6
  2.        Засоби розвитку креативного мислення………………….10

 

 Розділ 2. Соціалізація учнів засобами інноваційних технологій – шлях            

                до розвитку креативного мислення та формування пізнавальної

                активності……………………………………………………… 13

               2.1. Система роботи щодо реалізації процесу соціалізації та   

                       розвитку креативного мислення…………………………..13

               2.1.1.Інноваційні засоби соціалізації особистості на уроках   

                        української мови…………………………………………..14

               2.1.2.Основні стратегії соціалізації під час уроків з української

                        літератури…………………………………………………..20

               2.1.3. Розвиток креативного мислення та соціалізація особистості

                        в позаурочний час………………………………………….26

Висновки……………………………………………………………………28

Список використаних джерел…..………………………………………….29                          

 

 

 

ВСТУП

 

             У період реформування освіти роль учителя в навчально – виховному процесі повинна бути переосмислена кожним, щоб зрозуміти, усвідомити свою роль у життя нашої держави та її майбутнього. Аналізуючи сучасні вимоги до освіти, я обрала проблему для дослідження: «Розвиток креативного мислення учнів як складова соціалізації особистості на уроках української мови та літератури». Тема актуальна, тому що суспільство чекає від учителя не випускника з певною сумою знань, а людину, яка оволоділа певним набором компетентностей та наскрізних вмінь. Місія школи полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити орієнтири майбутнього, усвідомити себе як соціально визначену  особистість, яка протягом усього життя буде розвиватися у взаємодії з навколишнім середовищем. Отже, ми повинні в першу чергу займатися соціалізацією особистості,  але поняття «соціалізація» нерозривно пов ҆ язане з «креативністю». Тільки креативна людина « здатна до вироблення нових, оригінальних ідей та їх втілення, спрямована на творчість.» [  ]

    Мета дослідження: Розвивати в кожній дитині унікальну, неповторну, креативну особистість, якій властивий надзвичайний потенціал, здатну до саморозвитку і самореалізації, наділену бажанням жити у взаємодії з навколишнім середовищем, що  передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей.

Основні завдання:

  1. Дослідити теоретичний аспект питання. Вивчити ефективні методи, форми й прийоми інноваційних технологій, що дають змогу розвивати креативне мислення як складової соціалізації особистості.
  2. Визначити основні освітні стратегії соціалізації особистості.
  3.  Розкрити творчий потенціал в учнів, розгледіти особистість і, створивши необхідні умови, допомогти реалізувати себе, свої здібності, щоб у майбутньому стати успішними та конкурентоспроможним громадянами своєї країни.
  4. Сприяти формуванню національно свідомої особистості, яка спроможна критично осмислювати інформацію, давати їй оцінку з позиції загальнолюдських і національних цінностей.
  5. Систематизувати (з власного досвіду) методи, прийоми, форми роботи на уроках української мови та літератури, які сприятимуть реалізації
    процесу соціалізації та розвитку креативного мислення.
  6. Розробити методичні рекомендації щодо розвитку креативного мислення учнів як складової соціалізації особистості.

  Дослідження актуальне й перспективне, тісно пов' язане із завданнями сучасної освіти, практики будівництва національної школи України.  РОЗДІЛ 1

         Соціалізація особистості засобами розвитку креативного мислення

 

Засади розвитку креативного мислення та соціалізації особистості формуються на основі ієрархії понять:

 Соціалізація- це розвиток людини протягом всього його життя у взаємодії з навколишнім середовищем, яка передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в тому суспільстві, до якого вона належить. Цей процес відбувається в умовах стихійного взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також в ході цілеспрямованого, педагогічно організованого виховання.[ 13]

Креативний-  здатний до вироблення нових, оригінальних ідей та їх втілення, спрямований на творчість; творчий.[ 12]

 Задатки — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них. На їхньому грунті виникають здібності. Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості: чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення і т.д.[14]  

Обдарованість високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.[12]

Творча обдарованість – індивідуальний творчий мотиваційний і соціальний потенціал, що дозволяє отримати високі результати у різних сферах.[12 ]

Талант (гр. talanton —- вага, міра, рівень здібностей) — поєднання високо-розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.[15]

            Всі складові цієї ієрархії сучасний учитель повинен знаходити у своїх учнях і розвивати їх.

                              Українці здавна в народному характері мали одну виразну рису – здатність творити щось нове, неординарне, висловлюючись сучасною мовою – креативне. Такий наш менталітет. Про це свідчать твори народного мистецтва, усної народної творчості. Слово стало поетичним і образним уперше в пісні. Такий прекрасний творчий народ має право на продовження, на наступні креативні покоління.  «Сучасність вимагає нестандартного бачення проблеми, пошуку дійових нешаблонних рішень, кількох варіантів вирішення запропонованих завдань, розглядання відомого з нових позицій.»[22] Така творча діяльність дитини забезпечується специфічними здібностями, які називають креативністю. Вона полягає в умінні висувати неординарні  ідеї, уникати в мисленні традиційних схем.

                             Здатність до креативності у  школярів є неймовірно високою. Дитина творчої спрямованості бажає з головою заглибитись у те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, створює у своїй уяві багато різних образів. Зрозуміло, що здатність дитини до творчості, поєднана з високим інтелектуальним рівнем, це виняток, рідкісне явище у звичайному класі. Проте потенційна творчість притаманна кожній дитині. Завдання учителя – створювати умови, у яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку за допомогою креативного мислення

 

  1.        Соціалізація особистості громадянського суспільства

 

                          «Соціалізація – це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм, установок, цінностей, взірців поведінки, властивих суспільству, соціальній спільноті, групі, що зумовлюють її становлення і функціонування як суб' єкта суспільства.» [15]

               Розширення і поглиблення соціалізації людини відбувається в трьох основних сферах:  У сфері діяльності соціалізація пов’язана із засвоєнням нових видів діяльності, спрямованих на виділення передусім особистісних смислів, найбільш значущих для конкретної людини певних видів та аспектів діяльності.

                 У сфері спілкування соціалізація розширює коло спілкування, збагачує його зміст, поглиблює розуміння інших людей, розвиває навички спілкування.

                У сфері самосвідомості соціалізація означає формування власного «Я» як активного суб’єкта діяльності, осмислення особистістю своєї соціальної залежності, соціальної ролі, формування самооцінки та ін.

             У процесі соціалізації виділяють окремі стадії. За ознакою ставлення до трудової діяльності виділяють три основні стадії:

          1) Дотрудова стадія – охоплює дитячий, підлітковий та юнацький вік, має два самостійних етапи:

                 а) ранньої соціалізації, де провідною є ігрова діяльність, а її засвоєння відбувається шляхом імітації дій дорослих;

                 б) навчання.

          2) Трудова стадія пов’язана із зрілістю особистості; її специфіка полягає не стільки в засвоєнні, скільки в реалізації та поглибленні соціального досвіду.

            3) Післятрудова стадія пов’язана з реалізацією потенціалу осіб пенсійного віку.

            Цей процес відбувається в умовах стихійного взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також в ході цілеспрямованого, педагогічно  організованого виховання. Національне виховання молоді передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування національної гідності, активне включення кожної особистості в соціальне життя.

            Створення умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань навчання української мови та літератури учнів. Це завдання реалізується через соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками рідного народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема моральних переконань, відчуття прекрасного.

            Головною метою національного виховання є набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Національне виховання ґрунтується на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють найвищі зразки духовної мудрості українського народу. Отже, «соціалізація є складноорганізованою, структурновпорядкованою, дисипативною системою, базовими елементами якої виступають суспільство й особистість, що також мають системну організацію. Подальший розвиток освіти необхідно пов’язувати з подоланням її закритості та наданням процесу навчання творчого характеру, що вимагає переходу до синергетичної моделі освіти, яка повинна містити наступні основні компоненти:

             1. Відкритість освіти та творчий характер навчання, в якому ідеї синергетики можуть слугувати основою відкритого і цілісного сприйняття та усвідомлення світу.

                2. Інтеграція різних способів оволодіння людиною світом мистецтва, філософії, міфології, науки, релігії тощо (на основі цілісного сприйняття об’єктивної реальності). Сучасна освіта як засіб засвоєння світу повинна забезпечити поєднання різних способів його сприйняття та збільшити творчий потенціал людини для вільних і осмислених дій, відкритого пізнання дійсності.

                3. Включення у процес освіти сучасних природничо-наукових уявлень, зокрема, синергетичних, про відкритість світу, цілісність та взаємозв’язок людини, природи та суспільства; когерентність та нелінійність розвитку; хаос і випадковість як конструктивні начала. Розвиток у такому випадку розуміється не як однолінійний, односпрямований процес, пов’язаний з необхідністю, а як процес, що містить можливість вибору одного з багатьох шляхів розвитку навчального процесу.  

                  4. Вільне користування різними інформаційними системами, що нині відіграють не меншу роль у світі, аніж безпосереднє спілкування з викладачем. Синергетична теорія переконливо довела, що розвиток можливий лише у відкритих системах, що постійно обмінюються з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.

                 5. Особистісна спрямованість процесу освіти, коли за основу береться не соціум як цілісна система, а людина з її неповторністю, як постійне джерело стихійності, невпорядкованості та водночас джерело розвитку.» [ 5]

                    Для відкритої системи освіти це положення є основоположним фактором, тоді як класична модель освіти передбачає жорсткі норми, що уніфікують людську індивідуальність. «Синергетична модель освіти передбачає зміну ролі вчителя: перехід до спільних дій з учнем у нових ситуаціях у відкритому, змінному, незворотному світі. Основою реалізації освіти, яка відкрита майбутньому, є новий тип соціальних відносин, що передбачає взаємну допомогу та співробітництво.»[18] Спільне, творче засвоєння світу, коли учасники освітнього процесу об’єднуються в єдину структуру, що має властивості функціонально орієнтованого навчального середовища, забезпечує можливість реалізувати оптимальні освітні моделі для кожної людини. Людина в процесі соціалізації постійно накопичує соціокультурний досвід, а тому завжди змінюється і розвивається. Це надає їй можливість орієнтуватися у складних ситуаціях, приймати зважені рішення у відпо- відних точках  життєвого шляху. Засвоюючи та ефективно використовуючи нову інформацію, особистість здійснює самоорганізацію власного системного розвитку. «З позицій синергетичної парадигми соціалізація постає відкритою системою, здатною до самоорганізації, де хаос є конструктивним механізмом функціонування соціалізаційного процесу, оскільки поява нового пов’язана з порушенням звичайної впорядкованості та рівноважності, з переструктуруванням і модернізацією. Тому освіта неповинна перетворюватись на замкнений контрольований простір, у межах якого розв’язуються завдання соціалізації та виховання особистості».[18]

 

  1.        Засоби розвитку креативного мислення

 

                        Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту.   

«За даними О.Л. Солдатової, включення в систему освіти формування деяких способів креативної поведінки й самовираження, моделювання творчих дій, опанування технологій творчої діяльності демонструє суттєвий зріст креативності, а також появу і підсилення таких креативних якостей особистості, як незалежність, відкритість новому досвіду, чутливість до проблем, високу потребу в творчості» [ 11].

 Тому проблема навчання креативній поведінці надзвичайно актуальна для сучасної системи освіти. На жаль, в сучасній школі "губиться" багато обдарованих креативних учнів, бо вони не такі як інші і не завжди визнаються вчителями й однолітками. Вчителі надають перевагу дітям інтелектуалам, бо креативи – нонконформісти, бунтарі, фантазери, полюбляють гумор, виявляють його у відповідях при дослідженні нестандартних ситуацій. Формалізована стандартна освіта з обов’язковою дисципліною, змагальністю, уніфікованими програмами виявляється для них неприйнятною, постійно створює стресові ситуації.

У своїй роботі я використовую рекомендації, які Л.Б. Єрмолаєва-Томіна, «на основі досліджень західних психологів, сформулювала  педагогам щодо стимулювання розвитку творчих здібностей школярів:

1. Уважно і чуйно ставитися до всіх проявів творчої активності дітей.

 2. Змінювати внутрішній настрій по відношенню до кожного учня: потрібно бачити в кожному з них потенційні творчі здібності.

 3. Педагог повинен навчитися бачити креативність учнів не тільки під час занять, а й в інших видах позашкільної діяльності.

 4. Формувати в учнів достатньо високу самооцінку, що стимулювала б їх до діяльності.

5. Педагог повинен розвивати свою креативність» [ 17].

Педагогічна діяльність, що направлена на розвиток креативної середи, має ряд характерних ознак: – уважне відношення до незвичайних запитань; – уважне відношення до незвичайних ідей: – демонстрація цінності дитячих ідей; – надання дітям більшої самостійності; – створення вільних навчальних умов. У процесі викладання, що базується на принципах педагогічного супроводу, акцент робиться не на програмний матеріал, а на організацію індивідуальної пізнавальної діяльності на основі знання її психологічної природи і вчитель допомагає дітям відчути власне значення, віру в себе. «За умов такого навчання педагог стає не інформатором, а координатором, організатором діалогу, консультантом учнів з урахуванням їх індивідуальних здібностей. Він здійснює пошук найбільш ефективних способів засвоєння знань, заохочує цікаві знахідки, аналізує невдалі спроби, стимулює дітей до усвідомлення своїх поразок і перемог. Такий підхід до розвитку креативності є найбільш оптимальним в умовах навчально-виховного процесу школи.» [23].

                    Доволі цікавою є технологія    навчання,  запропонована   

А. Сологубом [ 21]. На думку автора, креативна освіта передбачає творчість учнів завдяки залученню їх до активного дослідження і формування творчого стилю діяльності, здобуття нових знань та вияву творчих рис. Це стає можливим завдяки використанню змісту освіти як матеріалу для дослідження та узгодження організації процесу навчання учнів з процесом наукового дослідження.

 Основна ідея мого досвіду полягає у відмові від механічного перенесення знань у проблемно-пошуковій діяльності учнів, організовую роботу так, щоб діти йшли шляхом творчого дослідження до формування проблем, гіпотез, пошуку шляхів їх розв’язання, формування понять та їх пояснення. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій. Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу вчителя з учнями. Першочерговим завданням є розвиток у школярів здібностей до самостійного формування нового досвіду, умінь, способів дії. Головним фактором креативного навчання є ініціативність учнів. При цьому учень із об’єкта педагогічного впливу перетворюється на суб’єкт спілкування. Він відповідає за свою діяльність так само, як і вчитель за свою. Не із кожного учня можна «зробити» креативну особистість. Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. «Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з іншими процесами, із рішенням реальних творчих завдань, а креативне мислення стає основним аспектом соціалізації особистості у подальшому житті.»[ 20]

 

 

                                                 РОЗДІЛ2                                                        Соціалізація учнів засобами інноваційних технологій – шлях до розвитку креативного мислення та формування пізнавальної активності

 

                Термін «соціалізація особистості» знайомий ще з інститутських лав, зустрічався він і пізніше в наукових стаття і різних дослідженнях, але я ніколи не задумувалася над тим, що весь мій педагогічний досвід тісно пов'язаний з цією проблемою. Систематизувавши свої наробки, я зрозуміла, що вся моя діяльність чітко направлена на соціалізацію особистості засобами розвитку креативного мислення.

 

          2.1. Система роботи щодо реалізації процесу соціалізації та   

                       розвитку креативного мислення

 

                            Основні аспекти реформування школи передбачають суспільний запит на виховання здорової і творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, неординарні рішення, бути успішним та конкурентоспроможним.
                У кожній дитині закладений великий потенціал. Основне завдання вчителів – розкрити цей потенціал, розгледіти особистість і, створивши необхідні умови, допомогти реалізувати себе, свої здібності, що допоможе їм в майбутньому стати успішними та конкурентоспроможними.

                  Українська мова та література найповніше вбирає в себе особливості української ментальності. Через мову учні засвоюють моральні поняття, ідеали, формують ціннісні орієнтири, які потім у реальному житті стають принципами життя особистості, засадами для реалізацій власних задумів, творчості, організації повсякденного життя.
             Пропоную методи, прийоми, форми роботи на уроках української мови та літератури, які я використовую,  сприяють реалізації процесу соціалізації та розвитку креативного мислення:
проблемні ситуації з реаліями життя;
технологія рольової гри;
дискусійні технології;
крос-культурне навчання;
власні ремарки до творів;
діалог письменника із сьогоденням;
ситуація успіху;
театралізація;
проектна діяльність;
активні та інтерактивні методи;
творчі завдання на уроках української мови;

інноваційні уроки з розвитку зв'язного мовлення.

 

2.1.1.Інноваційні засоби соціалізації особистості на уроках

української мови

 

      «Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце», - писала Софія Русова.[11] Чи не говорила вона вже тоді про соціалізацію особистості. Я повністю згодна з її думкою, але слід додати, що тільки те суспільство буде успішним, в якому кожне покоління набуває соціального досвіду, вивченням і успадкуванням духовних надбань народу, вихованням розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо – естетичної, правової, трудової та екологічної культур. Таке завдання я ставлю перед собою у педагогічній діяльності. І де, як не на уроках української мови, дітям набувати соціальної практики, розвиваючи креативне мислення, образну уяву та творчість. Найлегше це досягається за допомогою гри ( чи то дидактичної, чи рольової, чи інтерактивної).Адже гра – це засіб  формуванню знань, умінь, практики поведінки в соціальному середовищі та кращій орієнтації дитини у мотивах діяльності дорослих. За теорією Й.Хейзинга гра розглядається як діяльність, що «заряджає» людину духовною енергією для творчості. З цим не можна не погодитися. Деякі уроки з розвитку зв'язного мовлення в 5-7 класах проводжу як сюжетно – рольову гру-засідання редколегії часопису. Кожен учень – журналіст отримує від «головного редактора» творче завдання або проблемне питання чи ситуацію. Під час такого засідання учні можуть побути в ролі редакторів текстів, журналістів, фотографів (словесний портрет або опис природи, інтер'єру), мають можливість дати або взяти інтерв'ю. На таких уроках  учні не тільки вчаться мовленню, а й набувають практичних навичок спілкування, вміння слухати, які сприяють соціалізації дитини.

            Готуючись до  уроків розвитку зв'язного мовлення та враховуючи вікові особливості учнів, я виділила для себе аспекти, за допомогою яких підбираю матеріали та завдання:

5-7кл. – досвід (власні спогади, випадки із життя, поради дорослих);

8-9кл. – творчий пошук (гра слів, логіка думки, порівняння визначень);

Наприклад:

5 клас. Вивчення теми «Діалог». Завдання: підготувати та розіграти діалог між однокласниками, який ілюстрував би дружбу.

6 клас. Завдання: написати письмовий твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень.

 9 клас. Завдання: написати доповідь на морально-етичну тему, використовуючи складні речення.

          Пропоную на уроках скласти речення або твір – мініатюру з описами природи ( «Перший сніг», «Поле літнього вечора», «Рання осінь», «Весняне поле», «Уже зацвіли вишні», «Бузок у росі», «Проліски», «Ліс узимку»). За допомогою такого виду роботи учні вчаться бачити прекрасне, формується екологічне виховання.

         Цікавим є урок, на якому учні пишуть твір про музику «Завітаймо в музичний салон». Під час цієї роботи розвиваються творчі здібності, образне мислення, вміння покладати на папір свої почуття, насолоджуватись прекрасною музикою; виховувати естетичний смак.

      Музика – могутній фактор духовного і розумового розвитку дітей. Ще Сухомлинський сказав, що музичне виховання – це не виховання музиканта, а виховання людини.

    Однією з таких робіт є написання написання твору за фортепіанною п'єсою «Осіння пісня» П.І.Чайковського. Цей твір варто провести після вивчення теми «Пейзаж» з літератури та теми «Прикметник» з мови.

   Робота ця потребує попередньої підготовки. Спочатку разом з деякими учнями добираємо репродукції картин на тему «Осінь», а також готуємо ілюстрації на осінню тематику. Ці діти у музичному салоні будуть представляти художників. Вони приготують розповіді про те, хто і коли звертався до цієї тематики.

          Пропонуємо учням-літературознавцям вдома або скласти вірші про осінь, або знайти таку поезію у творчості українських поетів.

         Деякі школярі одержують індивідуальні завдання: приготувати коротку розповідь про творчість Чайковського та його фортепіанний цикл «Пори року»; дехто займеться словниковою роботою – дасть тлумачення таким словам: музика, мелодія, музичні теми, п'єси, цикл ( у нашому салоні їх ми будемо називати «лексикографи»). Після обговорення почутої музики, аналізу поезії, діти пишуть твір. Проведений урок допомагає зрозуміти не тільки те, що музика сприяє мобілізації і осмисленню дітьми власних життєвих вражень і досвіду, а й розуміти красу музики, художнього слова й природи.

               Створення умов для формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань навчання української мови та літератури учнів. Це завдання реалізується через соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками рідного

народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема моральних переконань, відчуття прекрасного.

        Розвивати  бажання вивчати народні звичаї та традиції допомагають уроки з використанням елементів народознавства і краєзнавства. Під час вивчення теми « Апостроф» п'ятикласники підготували ціле дійство з елементами святкування Масляної. На уроці поряд з інтерактивними засобами засвоєння знань були проведені народні традиційні ігри, що переплелися з дидактичними. Діти підготували комп'ютерні презентації про особливості святкування Масляної в Україні. А веселий настрій, позитивні враження назавжди запам'ятаються разом із правилами вживання апострофа.

          У вигляді обряду перших вечорниць відбувся узагальнюючий урок у 9 класі за темою: «Складнопідрядне речення». Дев'ятикласники підготували інсценівку цієї визначної події в житті кожної української дівчини. На уроці звучали народні пісні, приказки, прислів'я. Кабінет був прикрашений вишитими рушниками, предметами народного побуту. Так учні, вивчаючи програмовий матеріал, із задоволенням збагачують свій життєвий досвід.

         Вважаю своїм відкриттям незвичайний урок – козацькі забави у мовознавчому шинку з  теми: «Складнопідрядне речення з кількома підрядними». Готуючись до такого уроку, діти обов'язково звернуться до історії козацтва, а також до звичаїв і традицій козаків, а значить зацікавляться минулим свого народу. Щоб обрати назву своєму куреню ( а їх аж три), треба знати прізвища або прізвиська козацьких героїв, підготувати про них розповіді, використовуючи складнопідрядні речення з кількома підрядними. Перемогу у козацьких забавах отримає той курень, який покаже найкращі знання з програмового матеріалу, а також виявить неабияку кмітливість під час виконання завдань з вивчення історії та побуту козаків.

       На своїх уроках застосовую різні форми, обираю інновації, в основі яких підготовка молодої людини до самореалізації в громадянському суспільстві, активізації креативного мислення, а не переказування абстрактної, «готової» інформації, відірваної від реалій життя і суспільної думки.

Пропоную декілька творчих проблемних вправ:

1.Вправа “Нове життя предмета” (де предмет можна використати)
- Склянка- ємкість, формочка, скалка…
-Цегла - для будівництва, обігріву, малювання, демонстрація сили, геометрична фігура, декор…
2. Вправа “Я-фотограф” (твір-опис зовнішності).
3. Складання акровіршів, сенканів, тексту, всі слова якого починають
на одну букву.
4.Складання асоціативного ґрона, логічних пар слів.
5.Написання SMS у минуле або електронного листа у майбутнє.
6.Творчі диктанти, редагування речень.
7. Вправа “Замалюй текст та відтвори його за малюнком”. (у вигляді символів, асоціацій)
8.Вправа “Філологічний стікер”.(вгадати слово, задаючи питання).
9. Вправа “Снігова грудка” (сніжинка-пухнаста сніжинка- вранці проснулася пухнаста сніжинка).

10.Проблемні питання, ситуації.

 - Поясніть написання слова кобзар, Кобзар, ”Кобзар”. Чому це слово пишеться по-різному?
11. Вправа “Прикрась слово”.
- Скласти словник епітетів до слова. (мова, осінь, мама…)

                     Серед нових методів стимулювання творчості найбільшу увагу звертаю на методи синектики, метод "брейнстормінгу" (мозкового штурму), метод кейсів, морфологічного аналізу, конференція ідей, гірлянди асоціацій.

             Використання на уроках  прийомів інтерактивного навчання, на мій погляд,  активізує  пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню  комунікативних умінь і навичок,  підвищує їхню  мотивацію, надає можливість якнайповніше реалізувати  основні засади особистісно зорієнтованого навчання.

         Для  формування в учнів власної думки та активної громадської позиції застосовую  такі вправи та прийоми, як: «Продовжте речення»,  «Вислови  власну думку», «Займи позицію», «Метод «Прес», «Спіймай помилку», «Навчаючи – учусь», « Аукціон знань».

           У сучасному світі важливим є вміння передавати інформацію, підтримувати бесіду, установлювати контакти, знайти спосіб уникнути суперечок під час дискусії, створити оголошення.  У цьому сприяють особливо популярні серед моїх учнів проблемні завдання з елементами моделювання.

      Під час вивчення теми «Односкладне речення» раджу використати рольову гру «Реклама». Учні класу поділяються на 5 груп, кожна з яких отримує завдання скласти і представити рекламу певного виду односкладного речення. Одержавши завдання, учні приступають до командної роботи, тобто кожен член групи ділиться своїми думками з питання, усе разом обговорюється, збираються приклади. У такий спосіб опрацювання теми кожен учень має можливість розкрити творчі здібності, удосконалити вміння і навички, а також сформувати елементи соціальної діяльності, тобто прослідковується зв’язок між засвоєнням мови і соціалізацією дитини.

                  Серед пріоритетних методичних засобів формування мовленнєвої соціалізації на уроках української мови чільне місце належить ситуативним завданням. Цей вид роботи дає учням можливість формувати і висловлювати думки відповідно до мовленнєвої ситуації, аналізувати і спів ставляти мовленнєві явища, аргументувати, доводити і переконувати, виконувати різноманітні соціальні ролі. 

                  На уроках української мови пропоную  ситуацію, діти повинні її вирішити, правильно висловивши свої думки. Наприклад: «Уявіть, що ваш товариш не любить читати книги, вам необхідно зацікавити його, змусити прочитати ваш улюблений твір». До чого тільки не вдавалися восьмикласники, щоб змусити товариша прочитати твір. Вони переказували зміст, зупиняючись на найцікавішому; готували цілі лекції про мудрість книги; пропонували цілий список цікавих творів. Всі виявили свій рівень творчого мислення, розвитку зв'язного мовлення у навчальному процесі, під час опрацювання конкретних мовних одиниць, спостережень над їх формою, семантикою.

Вважаємо, що слід подумати про вихід дітей з обговорення ситуації. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання:

-Як ви себе почували в той чи іншій ролі?

- Що сподобалось під час гри, а що – ні?

- Чи бували ви самі в такій ситуації?

- Чи була вирішена проблема? Чому? Як вона вирішена?

- Яку іншу лінію поведінки можна було б вибрати?

- Чи доводилося вам потрапляти в подібну ситуацію?

- Яким чином цей досвід може вплинути на ваше життя?

Вправи комунікативного характеру є передумовою вдалого використання вивчених мовних явищ у повсякденному житті. Для кожної вікової категорії добирають відповідні проблемні завдання, це дає змогу учням звернути увагу на проблеми сьогодення, висловити свої погляди, що, безумовно, сприяє соціалізації особистості.

          Таким чином,  методичний спектр учителя української мови  надзвичайно широкий, спроможний оптимально забезпечити сприятливе  середовище для соціалізації особистості школяра.

 

 

2.1.2.Основні стратегії соціалізації під час уроків з української

літератури

 

  Нині час кардинальних змін у суспільстві. Саме зараз Україні потрібні громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, розв'язувати різноманітні проблеми; громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення, які вміють творчо працювати. Тому вважаю за потребу формувати соціальну компетенцію учнів на уроках української літератури.

              Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби.

          Емоційність допомагає глибше пізнати світ, сильніше відчути любов до добра і ненависть до зла, захоплюватися благородством й боротися з тим, що заважає нам жити. На кожному уроці працюю над збагаченням словникового запасу, розвиваю творчу самостійність, інтерес до знань. Знаючи, що уроки літератури - це уроки моральності, патріотизму, проводжу в класах уроки-суди, уроки-семінари, уроки-концерти, уроки-подорожі, уроки-екскурсії, уроки-диспути та уроки-зустрічі. Нещодавно провела такий урок-зустріч з персонажами та автором повісті "Захар Беркут" І. Я. Франка у 7-ому класі.

Така нетрадиційна форма уроку дала можливість залучити до уроку всіх учнів, захопити їх своєю неординарністю, красою українського одягу, можливістю виявити і показати свої образотворчі вміння (було багато виконано малюнків до епізодів повісті), вміння висловлювати свої думки, ставити питання та давати на них аргументовані відповіді. Учні перевтілювалися в героїв повісті і намагалися донести до присутніх на уроці той дух патріотизму, єдності, згуртованості, доброти, чесності, людяності та справедливості, який був притаманний нашим предкам у 14 столітті, та показати актуальність цього твору в наші дні, бо він змушує нас замислитись над багатьма проблемами сьогодення.

                 Для мене важливо, щоб вихованці вміли правильно оцінити вчинки людей і свої власні, прагнули наслідувати позитивних героїв, бачити і розрізняти погане і прекрасне навколо. На уроках літератури намагаюсь, щоб школярі не тільки зрозуміли і запам’ятали виучуване, але й відчули його.

          Виховання засобами фольклору передбачає заглиблення в його сутність як своєрідного явища, носія багатопланової інформації – історичної, космологічної, ритуальної, естетичної, культурологічної.

З фольклорними творами, а саме календарно-обрядовою поезією, народними піснями, загадками, співомовками, літописами, учні знайомляться на уроках української літератури у 5 - 7 класах.

         Особливе місце в фольклорі займають такі художньо-образні явища як прислів’я і приказки, які мають великий виховний вплив на особистість дитини середнього шкільного віку завдяки своїй особливій формі, емоційності, образності, яскравості, доступності. Вони знайомлять дітей з морально-етичними нормами, формують навички культурної поведінки, лаконічно і в доступній формі вчать бути ввічливими, скромними, стриманими, відповідальними, працьовитими, щедрими, шанувати батьків, поважати людей, рідний край.

      Своєрідною енциклопедією народного побуту вважається «Енеїда» І.П.Котляревського. Працюючи над цим твором, застосовуємо метод синтезу поеми, створюємо власну енциклопедію. Це допомагає поринути в минуле свого народу, отримати інформацію про менталітет українців. Такий досвід є складовою соціалізації особистості.

      Креативне мислення і творчі здібності виявили учні 9 класу під час проведення уроку за темою: «Походження і розвиток української драматургії та театру». Урок був проведений у формі екскурса – дослідження. Почалася наша екскурсія ще з язичницьких часів. Екскурсоводи розповіли  про виникнення народних ігор, обрядів, які мали чітку структуру та дійових осіб. Тому ця група вважала, що драматичні твори походять із народних ігор та обрядів. Закінчилася екскурсія до слов'ян-язичників виконанням дівчат класу пісні – гри «Подоляночка».

         Друга група дослідників розповіла про мандрівних дяків та їхні п'єси, що на той час не давали бурсакам померти від голоду, а нині зацікавили літературознавців, як твори, від яких походить драматургія. Було запропоновано для перегляду епізод із кінофільма «Вій», коли бурсаки відправлялись на канікули.

       Третя група ознайомила слухачів з новими термінами: «Інтерлюдія», «Інтермедія», «Шкільна драма»- і представила інсценівку інтерлюдії – сучасну варіацію п'єси Котляревського «Наталка Полтавка».

        Екскурсоводи четвертої групи вважають, сучасна драматургія походить з вертепної драми. Вони показали виставу, створивши власноруч вертеп і ляльок. Всі виступи супроводжувалися комп'ютерними презентаціями. На уроці був створений  «Асоціативний кущ», використаний метод «Мікрофон», а також робота в групах. Але найважливіше, що дев'ятикласники приклали зусилля для вивчення минулого свого народу, дослідили обряди і традиції, творчо їх відтворили – це і є соціалізацією дитини.

     На уроках української  літератури приділяю належну увагу інсценізації, яка  сприяє мотивації саморозвитку, залученню та збагаченню власного досвіду, зумовлює потребу в набутті нових знань. Для цього обираю невеликі, але важливі для сприйняття змісту епізоди творів. Так під час вивчення «Кайдашевої сім'ї» учні із задоволенням представляють на розсуд своїх однокласників уривок, коли зійшлися дві сім'ї біля тину.

         У процесі формування та розвитку креативного мислення  школярів ефективним є проблемне навчання.  Для  полеміки  вибираю  те,  що  може  викликати  труднощі  в розумінні авторської позиції, схвилювати. Ось низка проблемних питань, над якими  була  організована   робота: «За що ми засуджуємо князя Ігоря?», «Як жилося б Катерині в сучасному суспільстві?»,«Григорій  Многогрішний   український супермен чи приклад для наслідування?», «Як склалася б доля Івана й Марічки, якби вона не втопилася?», «Палагна   кат чи жертва?», «Чи зуміли вирватися брати Половці із «подвійного кола»?»

                  Дискусiя – це активне висловлювання власних думок, тобто без інтерактивності  вона просто неможлива. Учні отримують можливість не тільки здобути нові знання, а й використати, активізувати вже наявні. На уроках використовую наступні види дискусії: згода – незгода,  капелюх з квитками,   відповіді по колу, дебати, форум.

             Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності учнів.  Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. Суть методу проектів полягає  в досягненні дидактичної мети через  детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись  реальним результатом - проектом.  Це може бути  відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, але найчастіше учні створюють комп'ютерні презентації. Метод проектів передбачає використання  індивідуальної, парної, групової роботи. У своїй  практиці я використовую різні  типи проектів: дослідницькі, творчі (ілюстрації до твору, власні вірші, сенкани), ігрові, інформаційні. Трапляються досить об'ємні проекти: «Празька школа», «Поети – шістдесятники», «Розстріляне відродження» та інші. Полюбляють учні займатися проектною діяльністю, досліджуючи творчість окремих авторів. Цікавим для п'ятикласників є проект «Народні казки», для шестикласників «Пісня – душа народу».

    Для розвитку креативного мислення на уроках літератури використовую елементи технології критичного мислення:

  • складання сенканів;
  • «Гронування». Під час вивчення творчості письменників, літературних періодів, направлень та стилів;
  • «Вільне письмо». Учні висловлюють свої думки щодо прочитаного твору;
  • «Порушена послідовність». Діти відтворюють прочитане, розкриваючи наскільки знають зміст твору;
  • «Запитання до автора»

Розвиваючи креативне мислення, даю завдання написати творчі роботи за   темами: «Лист до улюбленого героя», «Лист до автора твору», «Лист до персонажа, який мені не сподобався» та інші.

        Такі прийоми сприяють розумінню письменницького стилю, специфіки мови художнього твору, оволодінню основними видами мовленнєвої діяльності, розвитку здібностей до написання  мовних робіт  різних жанрів та висловленню власної точки зору щодо порушених у творі проблем.

         Ефективним  для   виявлення  та  розвитку  творчих  здібностей  учнів

середнього  шкільного  віку  є  проведення таких  уроків, як:

- урок – подорож («Подорож у країну літературних казок», 5 кл.);

- урок – диспут;

 - урок – дослідження;

- урок  творчості («Уявна розмова з Катериною», 9 кл.).

Уроки з елементами рольової гри:

- урок – казка («Чарівний світ  казок», 5 кл.);

- урок – вікторина («Сторінками прочитаних книг», 7 кл.);

- урок – зустріч з героями літературного твору;

- урок - інтерв′ю з автором твору (“Інтерв′ю з Тарасом Шевченком» 8 кл.);

- урок - щасливий  випадок ( «Життєвий і творчий шлях Марка Вовчка», 9кл.).

               Для  старшокласників  більш  цікавими  є  нестандартні  уроки,  які  сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей: 

-  урок-портрет «Яскравий світ художнього слова Л.Костенко»;

- урок-пошук  («Пошуки  сенсу  життя  героями драми - феєрії  Лесі  Українки  «Лісова пісня»,  «Пошуки  щастя  героями повісті  М.Коцюбинського  «Тіні  забутих  предків»);

- інтегрований  («Поети – шістдесятники» );

-  урок-відкриття,  урок-дослідження («Походження і розвиток української драматургії»);

- урок – батл ( творчість письменників, аналіз творів, характеристика літературних періодів).

             Для  підвищення темпу уроку на етапах  засвоєння нового матеріалу, закріплення та систематизації навчальних умінь  використовую технічні засоби навчання: відеоматеріали, мультимедійний проектор. На уроках літератури переглядаємо уривки із кінофільмів, знятих за сценарієм програмових творів. Це і «Зачарована Десна» О. Довженка, «Тіні забутих предків» С. Параджанова та інші.

 

           2.1.3. Розвиток креативного мислення та соціалізація особистості

                        в позаурочний час

 

         З метою розвитку креативного мислення та соціалізації особистості використовую інноваційні технології  в позаурочний час. Користуються популярністю у школярів інтелектуальні  ігри: «Найрозумніший», «Літературний турнір», «Брейн – ринг» та літературно-музичні вітальні за темою: «Гоголь і Україна», «Вічна пісня кохання», «Образ Коханої у ліриці Франка».

       Разом з учнями почали дослідження ( з оформленням далі стенду в шкільному музеї) творчості письменниці рідного краю, випускниці нашої школи Лариси Лазірко, взявши шефство над її мамою Л.І. Лазірко – Андрущак.

      На третьому поверсі школи разом з учнями 9-х класів зібрали матеріал і відкрили галерею, присвячену Т.Г. Шевченку, - «Вічний як народ». Тепер стало традицією проводити тут заходи до Шевченківських днів.

       У цьому році розпочата робота щодо організації  шкільної літературно – дослідницької лабораторії «Ми інгульчани». Учні школи провели пошукові роботи, зібрані предмети народного побуту, посуд і одяг, вишиті рушники, картини та скатертини, а також інформація про них будуть виставлені на стендах лабораторії. У межах роботи лабораторії  учні ведуть дослідження з літератури рідного краю, вивчають звичаї і традиції рідного краю, аналізують народні твори Криворіжжя, а  збирають інформацію щодо гімнів (« Гімн Кривого Рогу», «Гімн Інгульця», «Гімн 59-ї школи»).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                          ВИСНОВКИ

 

               Отже, креативне мислення є могутнім джерелом соціалізації особистості. Така людина є активною в усіх галузях матеріального і духовного життя суспільства, результати її діяльності найвищою мірою відзначаються оригінальністю, неповторністю, досконалістю. Відповідно і креативні здібності є граничною концепцією духовних сил людини, її емоцій, почуттів, уяви, фантазії, інтелекту.

          Застосування нетрадиційних форм навчання забезпечує на моїх      уроках ефективність і результативність, сприяє соціалізації особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.

               Креативний погляд на реальність, розвиток креативного мислення, соціалізація особистості – це мета моєї праці. Хто, як не творча особистість, здатна творити велике і прекрасне, хто, як не вона, є механізмом, який рухає суспільство вперед. Розвиваючи креативне мислення, ми створюємо не якусь сіру посередність, а соціалізовану особистість, здатну змінити громадянське суспільство на краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

п/п

Характеристика

джерел

Автор и назва джерел

1.

Вибрані твори

(багатотомні

видання)

Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн..1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2006. –

С. 165 – 171, 269 – 277.

2.

Книга одного

автора

Андреев В.И. Педагогика: Учебный курс для творческого саморазвития. – Казань: Центр инновационных технологий, 2000.

3.

Книга одного

автора

Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта// Психология мышления. – М. Прогресс, 1969. – С.433 – 456

 

4.

Книга одного

автора

 Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию/       Под. общ. ред. Ю. П. Сенокосова. – М.: Прогресс, 1990. –  С.366.

5.

Книга одного

автора

Можейко М. А. Социализация // Новейший философский словарь. – Минск: Книжный Дом, 2003. – С. 964.

6.

Книга одного

автора

Романець В.А. Психологія творчості.:Навч. Посібник, 2-е вид., доп. - К.: Либідь, 2001. – С.288.

 

7.

Книга одного

автора

Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Харків: ВГ «Основа», 2003.

8.

Книга двох авторів

Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Харків: Веста, 2003.

9.

Книга двох авторів

Пометун О., ПироженкоЛ. Сучасний урок: Інтерактивні технології  навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192с.

 

10.

Книга без автора

Краткий психологический словарь/ Сост.            Л.А. Карпенко/ Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

 

11.

Книга без автора

Психология: Словарь/ Под. общ.ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М., 1990.

12.

Книга без автора

Краткий психологический словарь/ Сост.            Л.А. Карпенко/ Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

 

13.

Книга без автора

Современная западная социология: Словарь / сост.: Ю. Н. Давыдов и др. – М.: Политиздат, 1990. – С. 316.

14.

Книга без автора

Соціальна педагогіка : мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр учбової літератури, 2008. –  С.336

15.

Книга без автора

Філософський словник соціальних термінів. – Хар- ків: «Корвін», 2002. – С. 540.

16.

Стаття в збірнику наукових праць

Пономарьова - Семенова Р.О. Теоретико – концептуальні підходи до проблеми обдарованості й креативності// Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога. – К., 1998. С.19 – 26

 

17.

Стаття в збірнику наукових праць

Власенко Ф.П., Твердовська О.В. Освіта як гуманітарна технологія соціалізації особистості// Освіта та розвиток обдарованої особистості/ Наука – практиці. – К., 2015. №4. С.24- 27.

18.

Стаття в збірнику наукових праць

Шевчук О. Роль школи в соціалізації особистості// психолого – педагогічні проблеми сільської школи. – К., 2015. №53. С.423 – 430.

19.

Стаття в журналі

Беженар Г.Д. Освітнє середовище гімназії як засіб самореалізації обдарованої особистості// Обдарована дитина. – 2008. - №10. С.11

 

20.

Стаття в журналі

Пономарьова - Семенова Р.О. Психологічні аспекти розвитку креативності обдарованої особистості// Обдарована дитина. – 2007. - №7.С.12

 

21.

Стаття в журналі

Сологуб А.І. Концепція креативної освіти у природничо – науковому ліцеї// рідна школа. – 2002, №12.С.9 - 34

 

22.

Законодавчі та нормативні документи

Національна доктрина розвитку освіти. – www. zakon. rada. gov. ua

 

22.

Законодавчі та нормативні документи

Реформа школи -  2018. - https://life.pravda.com.ua/

23.

Електронні ресурси

Заверико Н. В. Школа як фактор соціалізації учнівської молоді [Електронний Ресурс] : стаття / Н. В. Заверико // Електронний збірник наукових праць Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. – 2012. – № 1 (7). – Режим доступу до журн. : http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp7/konf3/Zaveriko.pdf

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
2 квітня
Переглядів
399
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку