Розвиток творчих здібностей учнів

на уроках української мови та літератури  

 Вступ

Інтеграційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, вимагають нової школи, метою якої є створення "умов для розвитку і самореалізації кожної особистості", формування покоління, "здатного навчатися упродовж життя". Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні орієнтує дидактика, мають бути не просто питання "що вчити?", а "для чого вчити?" і "як учити?"  Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей та творчих здібностей  школярів.

Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею.

Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми “Розвиток творчих здібностей учнів на уроках  української мови та літератури”.

Мета. Забезпечення компетентнісного підходу у навчанні української мови і літератури в умовах профілізації освіти, формування в учнів здатності знаходити правильне рішення  в різних життєвих ситуаціях.

Основна частина

Традиційні та інноваційні технології

 Для реалізації завдань практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності.

Перевагу надаю особистісно  зорієнтованому навчанню. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості допомагає проблемне навчання. Серед інноваційних застосовуємо інтерактивні технології. Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовую інформаційно-комунікаційні технології, елементи проектного навчання. Застосовую складові технології креативного розвитку.

Під час реалізації ідеї особлива увага як на уроках літератури, так і на уроках мови приділяється розвитку ключових компетентностей: соціальної, мотиваційної, функціональної. Основні елементи  педагогічної діяльності, як правило, реалізую на таких  етапах:  прогнозування, змістовно-пошуковому, етапі моніторингу.

Застосовувані технології допомагають створити “суб'єкт - суб'єктні” стосунки, коли учень є суб'єктом пізнання. Для цього необхідно, щоб кожен усвідомив місце і значимість основних етапів  навчальної діяльності, як-от: мотивація – цілеутворення – планування – організація навчальної діяльності – реалізація завдань  – рефлексія – контроль і оцінювання.

          Створюю проблемні ситуації  на уроках : видозмінюємо мовний матеріал, аналізуємо, конструюємо тощо.

Не втрачає актуальності проблема грамотності учнів. Під час роботи з орфографічним матеріалом, зокрема у профільних класах, крім звичайних уроків, практикую проведення уроків-практикумів, семінарів, консультацій, заліків.

Ефективною є робота пошукового характеру із спостереження за мовою ЗМІ. Відібравши помилки зі сторінок газет, екранів телевізорів, юні філологи доходять висновку: щоб повідомити про щось, спонукати до дії (комунікативна компетентність), потрібно власні думки виражати чітко. Неграмотне мовлення, письмо не сприяє спілкуванню, а навпаки – викликає антипатію до співрозмовника. 

Ефективним для  виявлення та розвитку творчих здібностей учнів середнього шкільного віку є проведення уроків-подорожей, рольових ігор, уроків-фестивалів, уроків-вистав, уроків-вікторин. Для дітей старшого шкільного віку більш цікавими є нестандартні уроки, які сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей, що є складовими соціальної компетентності: інтегрований (“Пісенна творчість українських поетів”), урок-пошук (“Пошуки сенсу життя героями драматичної поеми Лесі Українки “Бояриня”, “Пошуки щастя героями повісті М.Коцюбинського “Тіні забутих предків”, урок-відкриття, урок-дослідження (“Що є добром для героїв роману  “Марія” У.Самчука?”). Логічним продовженням цієї роботи є організація позакласної діяльності учнів (проведення літературних вечорів, фестивалів тощо), залучення дітей до участі у конкурсах творчих робіт.

У процесі навчально-виховної діяльності використовую інтерактивні методи та прийоми. Вони є універсальними для розвитку життєвих компетентностей, формують уміння колегіально вирішувати завдання, сприяють активізації особистісних якостей школяра. Перевагу надаю роботі у групах, парах, яка реалізується через прийоми рольової гри , "Вільного мікрофона", “Сенкану”, уявної прогулянки тощо. 

Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикую підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові  теми: "Становлення давньої української літератури", "Література 40-60-х років ХІХ ст." Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо. Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп'ютерної (у програмі  Power Point); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему  роботи із здібними та обдарованими учнями.

Проводячи урок, використовую  інноваційні засоби навчання, диференційований підхід до учнів. Як результат, формується суб’єктний досвід -  досвід, набутий індивідом у процесі життєдіяльності, а це має бути природною складовою навчально-виховного процесу .

Як засіб розвитку рефлексії, практикую на уроці та вдома написання есе, створення асоціативних рядів, формулювання запитань, що змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським: "Чого навчає цей твір (образ)?", "Як би ви вчинили на місці літературного героя?", "Чи були подібні випадки з вами?", "Що наближає літературного героя до нашого часу?" Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності.

При оцінюванні вважаємо за необхідне: створення ситуації успіху, заохочення школярів до подальшої праці. Оволодіння навичками оцінювання, взаємо- і самооцінювання, гласність оцінки приводять до зниження конфліктності, формування позитивних Я-концепцій, що сприяє виробленню критичного ставлення до власної роботи, адекватного сприйняття відгуків (комунікативна компетентність).

ВИСНОВКИ

Сьогодні суспільству необхідно мати випускника, який не тільки знає і вміє здійснювати якісь операції, а людину компетентну, в якій поєднано  уміння і соціально-культурну поведінку, ініціативність, здатність працювати в групі, прогнозувати й досягати своєї мети. Важливо, ураховуючи не тільки знання й зміст літературної освіти, формувати універсальні навички й компетенції, які випускник зможе реалізовувати, застосовувати впродовж усього життя для свого сталого саморозвитку.

Готуючись до кожного уроку, прагну зробити процес навчання багатоаспектним: виробити в учнів уміння грамотно писати і висловлюватись, емоційно розповідати,  доречно підібрати слово у певній ситуації, передати своє ставлення до зображуваного тощо. За таких умов реалізується кінцева мета вивчення мови і літератури у шкільному курсі освіти, а з іншого боку – школярі пізнають життя і всі його глибини,  вчаться не розгублюватися у його круговерті.

Учитель не повинен зупинятися ні на своєму навчанні, ні в своїй творчості, ні в оволодінні новими методами і прийомами. Якщо педагог припинив своє творче зростання, значить, він перестав жити. Саме про це писав і Б.Степанишин: ”Творчість учителя-словесника треба розуміти не як суцільні методичні новації, а як постійне прагнення уникнути трафарету, одноманітності, що вбиває дитячий інтерес. Невпинний пошук і тремтливе очікування інтелектуального задоволення учнів від зустрічі зі світом образів красного письменства – ось результат творчості мовника”.