“ Рядки, обпалені війною…ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ в ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ. (І.Вайсглас «Круки», К. І. Галчинський «Лист з полону», А.Маргул - Шпербер «Про назву таб

Тема:  “ Рядки, обпалені війною…ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ в ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ.  (І.Вайсглас «Круки», К. І. Галчинський «Лист з полону», А.Маргул - Шпербер «Про назву табора Бухенвальд»)»

Мета: в доступній  формі змалювати життя і творчість К.І.Галчинського, А.Маргул – Шпербера,                      І. Вайсгласа ; розглянути майстерність поетів в зображенні жорстокості й трагічності війни; розвивати мовленнєві навички з іноземної мови/німецької/; визначити провідні мотиви  творів; розвивати вміння виразного читання поезій /в тому числі в оригіналі/; сприяти вихованню в учнів патріотизму, любові до людей, повагу до історичного минулого своєї країни; формувати власну громадянську позицію.

Тип уроку: бінарний /німецька мова, музейна педагогіка, зарубіжна література.

Наочні засоби навчання: комп’ютерна презентація до теми уроку ,  відеозапис та аудиозапис пісень: «Степом…»/сл.М.Негоди, муз. А.Пашкевича,, Александер Бобек «Лист з полону»,  презентація «А.Маргул - Шпербер «Про назву табора Бухенвальд»»

Епіграф  уроку:

                                                                                            Ми памʼятаємо, значить живемо.

Безпамʼятство – воно страшніше болю.

Адже саме пам'ять робить нас людьми.

/Вадим Шефнер/

Erinnern wir, also wir leben

Bewusstlosigkeit ist unser Schmerz

Doch das Gedächtnis macht uns der Menschen

Хід уроку

І. Вступ  Звучить вступ пісні «Степом…» …»/сл.М.Негоди, муз. А.Пашкевича /вчитель говорить епіграф уроку, співає 1 куплет, на екрані йдуть кадри військової хроніки. (1хв.27с.)

Слово вчителя зар. літ. Доброго дня, діти, шановні гості. Недарма сьогодні ми призначили вам зустріч у Музейній кімнаті Бойової слави. (привітання Вч. німецької мови німецькою) В кімнаті зібрано експонати , присвячені подіям найкровопролитнішої з воїн ХХ ст. – ІІ Світової війни.

Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна -  страхіття, викликане  злою волею інших людей. Подивіться навколо, які слова –асоціації зʼявляються у вас в думках, коли ви говорите слово війна.                                                                           Хвилинка музейної педагогіки  Асоціативна розминка. /Відповіді дітей/

• Звідкіль ми знаємо про події цієї війни? (З історичних фактів, спогадів свідків, літературних творів.) 

        Читаючи рядки творів, написаних про дні військових потрясінь, ми немов гортаємо сторінки пам’яті свого серця. Сьогодні на уроці звучатимуть рядки поетичних творів, присвячених ІІ Світовій війні. Отже , діти тема нашого уроку  «Рядки, обпалені війною…ЗОБРАЖЕННЯ ТРАГЕДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ в ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ. »/запис у зошити/. (проголошення теми уроку Вч. німецької мови німецькою «Die Darstellung der Tragödie des Zweiten Weltkriegs in der europäischen Poesie») На уроці ми спробуємо створити уявну книгу памʼяті, де героями будуть автори поетичних творів і їх образи, а кожен з вас усвідомить свою громадянську позицію , завдяки поезії мовою оригіналу і в перекладі.

РОБОТА З ЕФІГРАФОМ  Ми памʼятаємо, значить живемо. Безпамʼятство – воно страшніше болю. Адже саме пам'ять робить нас людьми./Вадим Шефнер/ Як ви розумієте цей вислів?/вислови дітей/

  У памʼяті з глибини часу перед нами воскресають події, наповнені жахливим гуркотом небачено жорстокої, руйнівної й винищувальної війни, наскрізь просочені людською кров’ю і сльозами. Війна увійшла в життя кожної людини, і в кожне життя вона внесла тривоги і хвилювання, турботи і прикрощі. Отже, перша сторінка нашої книга памʼяті присвячена видатному румунському поетові Іммануелю Вайсгласу.

І група

Створіть біографічний ланцюжок, не повторюючи відомості з біографії поета 

1) Діти по черзі розповідають біографічні відомості з життя поета.

*Іммануель Вайсґлас (псевдонім Іон Йордан) – виходець із заможної румунської чиновницької родини єврейського походження, яка відзначалася своїми духовними запитами.

* І. Вайсґлас уважався улюбленцем муз: він чудово грав на фортепіано, писав вірші, багато перекладав. *У 1940 році видав свій переклад відомої поеми національного румунського поета Міхая Емінеску «Luceafărul» /Лусіафьорул/(«Вечірня зоря») у вигляді окремої брошури.                                                                                                                              *У 1942 р. його разом із батьками депортували в один із «трудових» таборів Трансністрії (нині територія Вінницької області). Вайсґласам вдалося вижити, хоча вони сповна зазнали там нелюдських принижень і знущань.

*Цей трагічний досвід поет згодом втілив у віршах збірки «Kariera am Bug» («Каменоломня над Бугом», Бухарест, 1947).

*Його друга поетична книга «Der Nobiskrug» (1972), «Останній рубіж» з’явилася тільки після перерви у чверть століття й була відзначена літературною премією румунської Спілки письменників. *Основною і наскрізною темою творчості Іммануеля Вайсґласа стала трагедія Голокосту, яку він особисто пережив.

*Одна із поезій, а саме поезія «Круки» звучить , як пересторога людству не забувати ті страшні події і не дати повторитися їм знову.

ВЧ. заруб л-ри  читає поезію укр..

2учителя поряд Давайте діти спробуємо дібрати асоціативний ряд символів до назви поезії «Круки»: по черзі спочатку укр.. , а потім німецькою(Крук – символ лиха, причому, лиха чорного і смертельно-небезпечного, бо він належить до небагатьох птахів-трупожерів.) 4-5.

Вч.нім. мови  .АУДІЮВАННЯ 

Die Raben

Trotzdem wir keine Zukunft vor uns haben,

so vergewissern wir uns doch zuletzt,

ob nicht der Himmel doch schwarzen Raben,

sobald es schneit, auf unser Leben hetzt.

So viele Raben geben uns zu denken,

unheimlich ists, wenn so ein Vogel schwirrt,

der uns, wenn wir auch plőtzlich seitwärts schwenken,

zu Haupten wie die Sorge folgen wird.

Und wer von uns zurückbleibt auf den Wegen,

will sich den Lebenden nicht anvertraun;

sie werden sich bald auf den Rücken legen

und schweigend auf den Schwarm der Raben schaun.

Sie ab und zu bedrohend mit den Händen,

wie man gewőnlich nach dem Nebel greift,

wo alle, die noch leben, einmal enden

und selbst der Tod uns wie ein Rabe streift.

Die Raben

Trotzdem wir keine ___________ vor uns haben,

so vergewissern wir uns doch zuletzt,

ob nicht der ___________ doch schwarzen Raben,

sobald es schneit, auf unser Leben hetzt.

So viele _________ geben uns zu denken,

unheimlich ists, wenn so ein Vogel schwirrt,

der uns, wenn wir auch ________ seitwärts schwenken,

zu Haupten wie die Sorge folgen wird.

Und wer von uns zurückbleibt auf den _______,

will sich den Lebenden nicht anvertraun;

sie werden sich bald auf den Rücken _______

und schweigend auf den Schwarm der Raben schaun.

Sie ab und zu bedrohend mit den __________,

wie man gewőnlich nach dem Nebel greift,

wo alle, die noch leben, einmal enden

und selbst der _____  uns wie ein Rabe streift.

Zukunft

legen

plőtzlich

Himmel

Händen

Raben

Wegen

Tod

Підсумок  Вчитель зар. літ:Отже , діти дібравши асоціації з поезії, скажіть, про що нас хотів попередити автор, про яку пересторогу ми повинні пам’ятати?

Майбутнім не живем, його немає,

Та може наостанок осягнем,

За що наc небо гнівно поливає

Цим градом чорних круків, мов вогнем.

(Осягнемо і ми, нарешті, за що загинули наші воїни, крізь що їм довелося пройти, щоб дати життя іншим.) Вони загинули, щоб ми жили. НЕ менш чуттєвою і глибокою є поезія «Лист з полону» відомого польського поета Константи Ільдефонса Галчинського  І ми прямуємо далі, друга сторінка нашої книги памʼяті.

ІІ група

Рольова гра. Виступ учня у ролі поета Константи Ільдефонса Галчинського

1905рік. Варшава. Я зʼявився на світ. Мама Ванда говорила, що батько частенько грав на скрипці і складав чудернацькі пісеньки. Мабуть, це я в нього вдався таким фантазером. Як говорять у нас, польською – я був «мажечель». У мене навіть два імені: Ільдефонс- видумане,  жартівливе, а інше, як у батька -  Константи. Я люблю писати зеленими чорнилами, бо зелений , символізує життя. Я люблю життя. Для мене світ – метафора, я все бачу інакше. Можливо тому і вижив у цій страшній війні. А можливо вона допомогла мені вижити. Вона – моя єдина кохана, моя дружина, моя «срібна Наталі».

  Вчитель зар. літ Константи Ільдефонс Галчинський – зелений листок польської поезії. Його ніжне кохання до дружини не змогла перекреслити навіть війна. Пʼять з половиною років у концтаборі «Альтенграбов», а здалося, що вони ніколи і не розлучалися. «Коханьє моє, коханьє» так звучить польською назва поезії «Лист з полону». Ця поезія покладена на музику. Послухайте її у виконання відомого польського співака Александера Бобека мовою оригіналу. Вступ /на вступі/ – Ніяка війна не завадить справжнім ніжним почуттям./звучить пісня -2хв.41 с./

Вч.нім. мови  Разом із Калініченко Альоною ми переклали цю чуттєву поезію німецькою мовою . Читання поезії «Лист з полону» по черзі  /укр.. –нім./

Калініченко А./нім./, Череута С../укр../

Вч. нім. мови Гра «Правда чи ні ?»

Ein Brief aus der Gefangenschaft

Mein Geliebter, Schatz!

Schläfst du schon Cute Nacht!

Im Dunkel sehe ich dein Bild

Aber die Nacht ist Frühling, Schatz

Der einzige auf der ganzen Welt

Lass deinen Namen heilig sein!

Wasser für mic him Sommer,

Und im Winter – mein Handschuh.

Du bist mein Glück Frühling

Herbst, Winter, Sommer…

Sag mir: “Gute Nacht!”

Komm schlafen, Schatz!

Für was bin ich alle glücklich

Mit dir inn Gottes Paradies?..

Heller als die Sonne ist klar,

Du bist das Lied meines Weges.

Вч.нім.м. Und jetzt rate mal sind diese Linien aus unserem Gedicht?

1. Das ist grade, das ist chief…(-)
2. Du bist mein Glück Frühling(+)
3. Im Dunkel sehe ich dein Bild(+)
4. So viele Raben geben uns zu denken(-)
5. Der einzige auf der ganzen Welt(+)
6. Entrucktes Leben, unvergeßner Tag (-)
7. ob nicht der Himmel doch schwarzen Raben (-)

Вчитель зар. літ Діти , давайте спробуємо знайти в поезії слухові, зорові образи, крім того образи дотику, аромату і кольору.

 Аналіз поезії «Листи з полону»/відповіді дітей/

Підсумок  Вчитель зар. літ: Отже , діти, дібравши сенсорні образи в поезії ми повинні дати відповідь на питання, що ж хотів нам довести поет? ( Що,не дивлячись на усі страшні випробування в житті, людина повинна завжди залишатися людиною і пам’ятати про тих, кого вона любить.)

  Зазвичай листи з полону не знаходили адресата. Але несли в собі оті безцінні почуття, які  людська пам'ять зберігає назавжди.

Хвилинка музейної педагогіки ; /екскурсовод Лєра починає читати лист. Розповідає про лист і показує  муз експонат .

  «Здравствуй, моя родная! Пишу тебе с далекой Германии. Не знаю получишь ли ты это письмо, моя единственная, моя ласточка. Я всегда буду так называть тебя. Помню твою улыбку, твои глаза, и твой взгляд такой нежный и немыслимо тоскливый. Не хочу беспокоить твое сердечко, но ты знай только одно : где бы я не был я всегда буду любить тебя одну. Твой Иван. 15 апреля 1943 год. Дахау. Западная Германия.» Це уривок з листа військовополоненого концтабору Дахау – Івана Федоровича Даценка, уроженця Лубенського району Полтавської області. Іван Федорович вижив у полоні і привіз цього листа із собою, він написав дружині Софії 40 листів за два з половиною роки перебування в концтаборі. І ніколи не втрачав надію повернутися додому. Говорив , що кохання зберегло йому життя  і наддало сили.

Вчитель зар. літ. Дякуємо, Леро. Дійсно, сильні духом люди, які не втратили надію змогли вистояти в тій страшній війні. І наша наступна сторінка книги памяті  присвячена одному з них.

ІІІ група

   У 2015 році  на території України розпочала роботу україно-румунська радіо станція  «РУМУНІЯ РАДІО СТЕЙШН». Сьогодні до нас завітала  журналістка цієї радіостанції, дослідниця біографії   відомого румунського поета Альфреда Марґула-Шпербера -- Христина Манта. Наступна сторінка  нашої книги памʼяті присвячена саме йому.                                                                                                       Виходить журналістка і Христина Манта  /інтервʼю  /                                                                                              А  Доброго дня, Христино. Дозвольте вам задати кілька питань щодо біографії відомого румунського поета Альфреда  Шпербера .                                                                                                                                                                                       Е  Доброго дня, відповім залюбки.                                                                                                                                                                           А Скажіть, будь ласка, що означає друга частина прізвища поета?                                                                                                                                                                                           Е  Як псевдонім він додав до свого простого прізвища Шпербер ім’я матері Марґула і став Марґул-Шпербером.                                                                                                                                                                                      А Якою мовою  Альфред  Шпербер володів досконало?                                                                                                                                                                                    Е   Німецькою. Можете собі уявити , поет народився в Україні на Буковині, мешкав в Румунії, за походженням був євреєм, а писав, говорив і навіть викладав мовою Гете, Гейне – німецькою.                                                                                                                                                                             А  Як Шперберу і його дружині Генці вдалося вижити під час окупації?                                                                                                                                                                             Е Незважаючи на своє єврейське походження, він навіть за тих часів був потрібним завдяки винятковій освіченості, хоча й не поділяв нацистських поглядів.  Лише завдяки впливовим друзям- німцям  поета не чіпали.                                                                                                                                                                                   А  Яке поезія Шпербера найбільше пов’язана з батьківщиною поета –Буковиною?                                                                                                                                                                                   Е    Ім’я рідного Бухенланда — Буковини нагадуватиме йому про нацистські злочини у поезії «Про назву табора Бухенвальд»                                                                                                                                                  А Я вам вдячна за цікаву і змістовну розповідь. До нових зустрічей                                                                                                                                                                                         Е До побачення.                                                            

ВЧ.зар. літ.  Понад 70 років гудуть дзвони Бухенвальда над колишнім табором смерті, нагадуючи про тисячі людських жертв, що пішли з життя через димарі печей, гудуть, щоб не забували!  /Перегляд відео ряда до поезії/

Вчит. Нім мови ; лексична робота – антоніми, синоніми, читання 

Auf den Namen eines Vernichtunglagers

Dass es bei Weimar liegt, vergaß ich lang.

Ich weiß nur: man hat Menschen dort verbrannt.

Fur mich hat dieser Ort besondern Klang,

Denn meine Heimat heißt: das Buchenland.

Entrucktes Leben, unvergeßner Tag;

Der Buchenwald – ich weiß es noch genau,

Wie ich als Bub in seiner Lichtung lag,

Und eine weiße Wolke schwamm ins Blau...

O Schmach der Zeit, die meinen Traum zerstőrt!

Erinnern, so verhext in ihrem Bann,

Dass, wenn mein Ohr jetzt diesen Namen hort,

Ich nicht mehr an die Kindheit denken kann,

Weil sich ein Alpdruck in meinen Träumen schleicht,

Ein Schreckgedanke, jeden Sinnes bar:

On jene weibe Wolke dort vielleicht

Nicht auch der Rauch verbrannter Menschen war?

Синоніми

der Schlaf – der Traum

das Vaterland – die Heimat

die Schande – der Schmach

denkwürdig - unvergeβner

Антоніми

der Tod – das Leben

die Nacht – der Tag

erinnern – vergessen

die Luft – der Racht

ВЧ.зар. літ.  Попрацювавши з лексикою поезії, спробуємо визначити рід твору, жанр,тему та ідею поезії. Ваші думки, що є темою поезії? Ідеєю?

РІД : лірика;   

Жанр: патріотична лірика.

Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд, гіркі спомини ліричного героя. 

Основна думка /ідея/: засудження війни, нацистської ідеології, що стали трагедією людства.

Підсумок  Вчитель зар. літ: У війни жахливе обличчя. Які ж думки і роздуми викликала у Вас проаналізована поезія? (відповіді учнів). Ні – Війні!

Вчитель зар. літ Заповідь божа нам каже: «Не убий». І люди не повинні вбивати, але захищати свою батьківщину від ворогів – це обовʼязок  громадянина. І смерть солдата, який захищає свою землю – це подвиг, це найвища честь. У кожного часу свої герої . На жаль, і сьогодення нас змушує згадувати тих, хто поліг за незалежність України уже в наш час. Герої АТО, ГЕРОЇ УКРАЇНИ, і серед Валерій Боняківський .

Хвилинка музейної педагогіки Екскурсоводи розповідають про Боняківського, презентують книгу.

     Боняківський Валерій Євгенович народився 14 січня  1970 р. Випускник Полтавської загальноосвітньої школи № 11 (1987р.)

Закінчив Ворошиловградське вище військове авіаційне училище.

Проживав у Полтаві. Приватний підприємець, художник, реставратор. Роботи Боняківського В.Є. зберігаються у приватних колекціях 34 країн світу.

    З початком бойових дій на Сході України – Валерій Євгенович – доброволець у складі Добровольчого Українського корпусу. Пізніше – командир штурмово-розвідувальної групи батальйону «Дніпро-1» (Фото-14). «На фронті у Валерія почалось інше життя, де він був потрібен. --- розповідає мати героя - Марія Карпівна.— Син легко сходився з людьми. І вони за ним йшли, йшли.»

      16 жовтня 2014 року Валерій загинув під селом Нетайлове (Ясинуватський район, Донецька область). У взвод прийшло нове поповнення. Валерій наказав хлопцям сховатись  в укриття, а сам не встиг. Друзі намагались його врятувати. Але все було марно… Батьківщина нагородила Валерія Євгеновича Боняківського орденом «За мужність ІІІ ступеня» посмертно. «Для мене син ще й досі воює, » -- говорить мати героя.                                              

                           Одного разу я прокинусь вранці  рано,

                            Грайливо сонце буде небо цілувати,

                            Птахи за вікнами співатимуть   сопрано,

                            А у кутку у чорній хустці… сива мати…

                            Що то за горе і чи де мені наснилось?

                             Та янгол за спиною відповість мені:

                              «Тебе немає, вже за тебе помолились.

                                Ти вбитий «Градом» був  учора    на війні».

Вічна слава героям, скорботна пам'ять загиблим.

Підсумок . Гра «Думки по колу» Наша зустріч в кімнаті Бойової слави добігає кінця. Ми повертаємось в сьогодення, але книгу памʼяті залишаємо відкритою. Головне завдання людства берегти мир і завжди пам’ятати про ІІ Світову війну, про подвиг, який здійснив наш народ, захищаючи неньку-Україну, не забувати про воїнів –героїв АТО сьогодні. Давайте разом всі станемо в коло, візьмемося за руки і різними мовами скажемо, що потрібно  людям, щоб зберегти мир, щоб весело сміялись діти і промовляли МИР, …………….

Домашнє завдання.  Скласти сенкан  до слова Памʼять /нім. і укр.. мовами/