САМОСТІЙНА НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Устянчук Ольга Іванівна,

викладач іноземної мови вищої категорії,

Відокремлений структурний підрозділ

«Фаховий коледж технологій, бізнесу та права

Волинського національного університету імені Лесі Українки»

E-mail: ustianchuk.olha@ktbp.net.ua

САМОСТІЙНА НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА

РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Автор статті здійснює аналіз самостійної навчальної діяльності студентів у процесі вивчення іноземної мови.

Cамостійна робота є важливою складовою частиною і основою підготовки майбутнього фахівця, оскільки мета самонавчання – особиста мотивація щодо опанування іншомовним матеріалом та засвоєння навчальної дії з наступним її опрацюванням на практичних заняттях. Практична реалізація такої мети сприяє формуванню творчої особистості та креативного розв’язання завдань інтеграції навчання і виховання, здійсненню принципів розвиваючого навчання.

Ключові слова: самостійна навчальна діяльність, самоосвіта, мотивація, творчий потенціал, креативність, дивергентне мислення, творча обдарованість.

Keywords: independent educational activity, self-education, motivation, creative potential, creativity, divergent thinking, creative giftedness.

Кардинальні зміни в українському суспільстві виокреслили нагальну потребу в формуванні та розвитку особистості, яка спроможна бути гнучкою та інноваційною у нестандартних ситуаціях сучасності. Саме тому від роботи з молоддю та організації навчального процесу в закладах середньої та вищої освіти сьогодні залежить конкурентоспроможність нашої країни. Завдання сучасності полягає в створенні умов, які б оптимально сприяли розкриттю можливостей та формування обдарованих особистостей й подальшого збереження інтелектуального потенціалу нашої держави.

Проблема формування в студентів умінь навчатися є однією з головних, від вирішення якої у значній мірі залежить удосконалення всього навчального процесу, направленого на всебічний розвиток обдарованої особистості, та результат - підготовку студентів до професійної діяльності.

Сформованість продуктивних вмінь створює умови для повноцінного використання випускниками вищих навчальних закладів власних зусиль, здібностей і обдарувань.

Суспільні зміни та активні міграційні процеси сьогодення спричинили швидке трансформування мети навчального процесу - перенесення набутих знань у нові, виробничі умови. Оволодіння оперативними інтелектуальними загально-навчальними уміннями та навичками визначає “компетентність” майбутнього фахівця.

Сучасні психологи та методисти одностайно наголошують про необхідність формування у старших підлітків здібностей до самостійної навчальної діяльності, наголошуючи на самоосвіті та самоконтролі студентів вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. Оскільки здобуття освіти у ВНЗ здійснюється згідно Болонської системи освіти, яка передбачає 50% від загальної кількості навчальних годин на самостійне опрацювання матеріалу студентами вузів.

В. Андреїв дотримується думки, що мета освіти полягає у створенні умов для переходу кожного учня чи студента до самостійного навчання, самовиховання та творчого розвитку своєї особистості, що надалі буде сприяти становленню соціально активної особистості [1].

Самостійне навчання – це основна з умов якісного освітнього процесу, протягом якого відбувається формування знань, умінь та навичок студента. Воно сприяє розвитку творчості та активізації прийомів пізнавальної діяльності, спонукає до креативних підходів у розв’язанні різноманітних завдань (технічних, економічних та наукових).

Самоосвіта в свою чергу, є одним з найскладніших видів систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина сама ставить перед собою пізнавальну мету й завдання, визначає шляхи досягнення мети, контролює хід самостійної роботи та поповнення знань, а також сама оцінює і вдосконалює їхні результати. Бажання особистості здійснювати самоосвітню діяльність залежить значною мірою від усвідомлення нею факту необхідності отримання знань шляхом самоосвіти та можливістю їхнього застосування для розширення діапазону своєї діяльності.

Ефективність самостійного навчання залежить від низки чинників:

-                  сформованості продуктивних умінь студента;

-                  оптимального поєднання аудиторного навантаження та самостійної роботи;

-                  проведення занять-консультацій на початку вивчення курсу.

При плануванні самостійної діяльності особлива увага відводиться:

-                  ознайомленню з навчальною дисципліною, засобах пошуку інформації у визначиній сфері, методах роботи з джерелами інформації тощо;

-                  сприяння та забезпеченню студентів необхідною методичною та навчальною літературою;

-                  здійснення контролю за самостійною роботою та низки заходів, що спонукатимуть до більш якісного її виконання [6, С. 5-9; 10].

Мотиваційний чинник один з найважливіших аспектів самостійної роботи. Кожен викладач/вчитель знає, що навчання відбувається успішно, за умов сформованості у студента позитивної мотивації, пізнавального інтересу, потребі в отриманні нових знань та інформації, почуття обов'язку, відповідальність та інші мотиви.

За визначенням «мотивація» – це сукупність психологічних явищ, у яких відображена наявність у людській психіці певної готовності, що спрямовує до досягнення мети; система мотивів або стимулів, яка спонукає людину до конкретних форм діяльності або поведінки (Соціолого-педагогічний словник, 2004; 97).

Дослідженню мотивації присвячені наукові праці вітчизняних (Б. Ананьєв,

Л. Божович, В. Ковальов, М. Корольчук, Г. Костюк, Т. Кудріна, О. Леонтьєв, Д. Ніколенко, С. Максименко, В. Осьодло, К. Платонов, С. Рубінштейн,

В. Ягупов та ін.) та зарубіжних вчених й методистів (Д. Аткінсон, Ж. Годфруа,

У. Джеймс, К. Мадсен, А. Маслоу, З. Фрейд, Г. Холл та ін.).

За визначенням науковців формуванню позитивної мотивації студентів сприяють:

1)                     чітка організація процесу навчання;

2)                     зміст завдань та способи їх виконання; 3) стимулювання контролюючої функції; 4) усунення деструктивних чинників [1, c.51].

Структура мотивації (за Б. Додоновим [2, с.48]) включає наступні компоненти, які суттєво впливають на ефективність та результативність самостійного опрацювання навчального матеріалу:

-  задоволення від самої діяльності;

-  значущість безпосереднього результату; - мотивація винагороди за діяльність, - опосередкований вплив на особистість.

Перший структурний компонент є «гедонічним» складової мотивації, інші – визначальні у структурі мотивації.

Про те, і перший, і другий (задоволення та значущість) компоненти визначають  спрямованість, орієнтацію на процес та результат діяльністі.

Мотивація та вплив (третій, четвертий компоненти) лише фіксують зовнішні (негативні та позитивні стосовно діяльності) чинники впливу.

Мотивація формується, в залежності від ситуації, з різних мотивуючих факторів. У зв'язку з цим, визначають - внутрішню та зовнішню мотивацію. Внутрішня мотивація відображає процес діяльності, у якому студент самостійно зацікавлений у навчанні, то тобто він навчається з власної ініціативи, дотримуючись власних спонукань [3].

Слід зауважити, що внутрішня мотивація може бути латентною (прихованою) (наприклад, надія, визнання, самовизначення) та явною (усвідомленою) (наприклад, кар'єра, ділові зв'язки, різноманітність, цікавість, компетентність).

Зовнішня мотивація складається з мотивів, які знаходяться поза особистими інтересами студента, - зовнішніми умовами, чи то матеріальними (заохочення, покарання) або соціальними мотивами (змагання, визнання чи почуття групи).

Однак складно провести чітку межу між внутрішньою та зовнішньою мотивацією та розглядати їх як дві відокремлені категорії. Зовнішні мотиви в функціональному плані спираються, базуються на внутрішні мотиви. Викладачі повинні чітно усвідомлювати причини, мету - зовнішні мотиви процесу опанування навчального матеріалу кожного студента.

Під час опанування навчального матеріалу, позитивна мотивація може бути сформована як на основі внутрішньої, так і зовнішньої мотивації студента. Але внутрішня мотивація є найбільш стійкою, хоча процес її формування набагато складніший та триваліший.

Володіння іноземною мовою є одним із видів соціальної активності людини.

У сучасній вищій освіті іноземна мова сприймається як невід'ємний компонент професійної підготовки майбутнього спеціаліста немовного профілю, освіченого фахівця та розвиток його творчого потенціалу з метою формування активної життєвої позиції.

Творчий потенціал й актуальна креативність – головна рушійна сила, що сприяє становленню й самореалізації особистості, завдяки якій відбуваються позитивні зміни в суспільстві. У сучасній психології доволі гостро піднімається питання про створення умов для розвитку творчих здібностей студентів. Багато праць торкаються цього аспекту (В. Мухіна, Н. Лейтес, В. Клименко,

В. Роменець та ін.).

Творчий потенціал – це аспект інтелекту, що характеризується новизною у мисленні та вирішення завдань. Творчість передбачає дивергентне мислення, пошук та реалізацію значної кількості нестандартних варіантів вирішення  будь якої ситуації (наприклад, незвичайне використання, асоціативні зв'язки)» [7].

Під дивергентним (від англ. divergent - різний) мисленням розуміється пошук результату у всіх напрямках, що часто призводить до оригінальних рішень. На думку Дж. Гілфорда, під креативністю слід розуміти здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення. Основою креативності є дивергентне мислення». Люди, у яких досить розвинений саме цей тип мислення, вільні від певних стереотипів, вони можуть пропонувати безліч способів вирішення однієї проблеми, незвичайні та нестандартні варіанти, продукувати багато нових й цікавих ідей. Саме від особливостей мислення залежить те, наскільки успішно людина справляється з вирішенням не лише професійних, а й життєвих проблем та ситуацій.

Визначення Е. Фрома щодо творчої обдарованості як здатності дивувати та пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового та спроможність глибокого усвідомлення свого досвіду, тісно переплітається з визначенням креативності психологом Дж. Гілфордом. Таким чином, відповідно до цього формулювання, критерієм творчості є не якість результату, а процеси, що активізують творчу продуктивність.

При визначенні креативности (творчої обдарованості) і Дж. Гілфорд, і Е. Торанс виокремлюють наступні критерії:

Продуктивність - здатність продукування максимально велику кількісті ідей. Цей показник не є специфічним для творчості, проте чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них найбільш оригінальних.

Гнучкість – здатність легко переходити від різноплановий явищ.

Протилежну якість називають інертністю мислення.

Оригінальність – один із основних показників творчої обдарованості. Це здатність висувати нові, несподівані ідеї, які суттєво відрізняються від загальноприйнятих.

Інший показник творчої обдарованості – «розробленість»: одні вміють краще продукувати оригінальні ідеї, інші - детально, творчо розробляти існуючі. Ці варіанти творчої діяльності фахівцями не ранжуються, вважається, що це різні способи реалізації творчої особистості [11].

Обдарованість здатна існувати лише в постійному русі та розвитку, а творчість існує лише в динаміці: чи розвивається, чи згасає. Завдання викладачів - створювати сприятливі умови для активізації творчого потенціалу студентів.

Метою опанування іноземними мовами у немовному вузі є навчання студентів іншомовного спілкування у професійній сфері. Головним завданням викладання - підготовка особистостей, які творчо мислять, вміють на практиці застосовувати отримані знання та вміння, аргументувати та відстоювати свою точку зору.

На заняттях з іноземної мови викладачі активно використовують різноманітні методи з метою підвищення творчої активності студентів. Наприклад, метод рольової гри є відмінним стимулом для виявлення творчих здібностей та результатів самостійного процесу навчання студента. Цікавим, на нашу думку, є наступний ігровий прийом. Після вивчення певної теми, що стосується їх майбутньої спеціальності, студентам пропонується виступити в ролі одного з персонажів (вчений на конференції; менеджер компанії; відвідувач, новий працівник відділу тощо.). У ході рольових ігор студенти повинні сприймати інформацію на слух та формулювати свої висловлювання.

Спершу подібний вид завдань викликав у студентів певні труднощі, але при регулярному його використанні на заняттях цей метод допомагає учню адаптуватися до мовного середовища. Така діяльність спонукає студентів до прийняття власних рішень, формулювання питань та відповідей, побудові монологічних висловлювань, вмінні чітко та аргументовано викладати свою бачення.

Подібні завдання сприяють подоланню як психологічного, так і мовномовленнєвого бар'єру, а також сприяють розвитку творчості, вмінню працювати в команді, формують відповідальність та дисциплінованість.

За визначенням українського методиста та науковця О. Вишневського, іноземна мова як навчальна дисципліна, активно сприяє всебічному розвитку особистості. Під час заняття  здійснюється поєднання мотивів, емоцій, поглядів, мети та очікувань студентів – з однієї сторони, та навчальних ситуаціяй, груп підлітків, викладача та його поведінкою, навчальниого матеріалу – з іншої [4].

Ми вважаємо, що навчальний предмет «іноземна мова» робить значний внесок у культуру розумової праці підлітків за рахунок розвитку таких специфічних навчальних умінь, як уміння користуватися лінгвістичними словниками, граматичними довідниками, методичними вказівками щодо раціонального виконання практичних завдань, спеціалізованою довідниковою літературою. Всі ці види роботи вчать студентів працювати самостійно та креативно.

Переклад іншомовних лексичних одиниць досить ефективно сприяє формуванню не лише лінгвістичних навичок, а й активізує дивергентне мислення та творчість студентів. Успішне виконання даного завдання є свідченням зацікавленості таким видом діяльності підлітків та широкою можливістю продемонструвати свої вміння та навички самостійного опрацювання матеріалів сленгових висловів у діловому мовленні.

У результаті дослідження студентам було запропоновано проаналізували та описали поширені сленгові вислови, що заміняють слово гроші в англійській мові.

Результати самостійної навчальної діяльності наочно продемонстрували студентам, що англійський професійний сленг є діалектом соціуму. Він відрізняється від стандартів лише специфічною (термінологічною) лексикою і більш високим рівнем емоційності. Більшість висловів фокусували ціннісні орієнтири мовців зокрема та ставлення до матеріальних благ в англоамериканській лінгвокультурі вцілому. Мову будь-якої професії не можна віднести до якогось варіанту - англійської, американської чи британської.

Вищенаведений опис висновків самостійного опрацювання навчального матеріалу є яскравим  прикладом звернення до проблемного навчання та його впливу на формування мотивації студентів (за визначеннями О. Леонтьєв, І. Лернер, М. Махмутов, М. Скаткін та ін.)

Пізнавальний інтерес зникає без пошуку, творчості, постійного руху процесів й оновлення знань, умінь і навичок. Продуктивну мотивацію, що спричиняється проблемними ситуаціями, характеризують такі елементи мислення як оригінальність висновків, нестандартність відповідей, швидкість та доцільність дій, відчуття проблеми, здатність виявляти нові аспекти об’єкта дослідження, здатність інтегрувати нові ідеї, гіпотези; гнучкість мислення; здатність класифікувати, узагальнювати, синтезувати; вміння трансформувати минулий досвід для здобуття нових знань; критичність і самостійність мислення, стійкість і глибина знань [8].

Самостійна навчальна діяльність студентів є необхідною передумовою сучасного освітнього процесу.

Самостійна робота – це самостійна навчально-пізнавальна діяльність проблемного, творчого та практичного характеру, яка основується на володінні студентами знаннями, вміннями та навичками, набутими на практичних заняттях з іноземної мови.

Cамостійна робота є важливою складовою частиною і основою підготовки майбутнього фахівця, оскільки мета самонавчання – опанування та засвоєння навчальної дії з наступним її опрацюванням на практичних заняттях. Практична реалізація такої мети сприяє розв’язанню завдань інтеграції навчання і виховання, здійсненню принципів розвиваючого навчання, формуванню творчої особистості та креативного фахівця.

Самостійна навчальна діяльність сприяє формуванню мотивації та креативності студенів в сучасних умовах реформування освітньої галузі.

Самостійна робота з іноземної мови вирішує такі завдання:

–   удосконалення знань, навичок і вмінь набутих на практичних заняттях;

–   розширення світогляду студентів;

–   розвиток творчих здібностей, самостійності, естетичних смаків.

Ефективність навчальної діяльності залежить від готовності студента до самонавчання та його індивідуальних якостей. Здатність до самонавчання є однією з найважливіших передумов не лише успішного оволодіння іноземною мовою, але й формування навичок самостійної діяльності взагалі.

Центральною проблемою щодо організації самостійної навальної діяльності є проблема забезпечення високої внутрішньої мотивації до самостійного її опанування.

Продуктивність самостійної роботи з іноземної мови залежить від психолого-педагогічних умов її організації:

- мотивації навчально-пізнавальної діяльність студентів; - реалізації професіонально-комунікативної компетенції студента; - здійснення контролю навчальних досягнень.

Головним завданням самостійної навчальної діяльності є формування навичок й вмінь самонавчання та самоосвіти, необхідних не лише для оволодіння іноземною мовою, а й професійними компетенціями для подальшого кар'єрного зростання студентів як спеціалістів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.                       Андреїв В.І. Педагогіка. К.: Центр Іновационих Технологій, 2010. 342 с.

2.                       Антонішина В.Л. Визначення сутності поняття креативності в психолого-педагогічній науці /В.Л. Антонішина // Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – 2010. – Вип. 14. – Кн. 11. – С. 11 – 18.

3.                       Антонова О.Є. Сутність поняття креативності: проблеми та пошуки / О.Є. Антонова //Теоретичні і прикладні аспекти розвитку креативної освіти у вищій школі: монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – С. 14 – 41.

4.                       Вишневський О. Діяльність учнів на уроках іноземної мови. К., 1986. – С. 89-191.

5.                       Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 376 с.

6.                       Концепція обдарованості // Обдарована дитина. – 2000. – №1 – С.5-

9.

7.                       Кочарян О. С., Фролова Є. В. Структура мотивації навчальної діяльності студентів: навч. посіб. Є. В. Фролова Харків : Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харк. авіац. ін.-т», 2011. 40 с.

8.                       Лимар Л. В. Корекція розвитку мотиваційного компонента готовності медиків до продуктивної взаємодії на заняттях англійської мови.

Проблеми сучасної психології. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2015. – Вип. 29. – С. 363-365.

9.                       Рудик Я.М. Організаційні форми надання вищими навчальними закладами додаткових освітніх послуг обдарованим студентам: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / Я.М. Рудик. – К., 2006. – 20 с.

10.                  Соціолого-педагогічний словник, 2004; 97 с.

11.                  Torrance, E.P. The search for satori and creativity. Creat Neck, New York:

Creative Synergetic Associates, 1979.