Самостійна робота для 9 класу "Складносурядні речення і складнопідрядні означальні й з'ясувальні"

Все, що видається випадковим і позбавленим змісту, насправді підлягає необхідності й доцільності.

 Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла.

Мудрого не зламає лихо і не зіпсує нещастя.

 Питають сосни, де я мешкаю.

Слово, мовлене часто, викликає спротив залежно від того, хто, як і коли мовить.

Я до тебе прийшов із захопленням сина од степів, де Славута легенди снує.

Ідесь далеко дзвонять їхні кроки, і крешуть іскри із камінних плит.

Професор запевняє, що цей твір не належить перу письменника Ринальдо Ринальдіні.

Люблю я ті часи, як сонце вже встає.

Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було.

Не знаю я, що буде після нас.

Цей різець вловив і висвіт материнської душі, який не згасає.

На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розпускалися.

Те, що почав він своє життя поразкою, не давало йому спокою.

Людині треба, щоб її робота залишилася після неї самої жити.

Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кінату.

Де в світі є мова така чарівлива, щоб справжнєє щастя могла розказать?

Я син землі, що родить хліб і мрію.

І ми співали, і вони з нами також.

 Гадаю, що Ви так само не забули тої дати, Вельмишановна.

Я живу в країні, яка мені дорога.

Надворі дощ, а тут сухо і тепло.

Я вдячний тому, хто дав мені життя.

Я люблю будинок, де минуло моє дитинство.                                                                                                                    Подув вітер - і ліс радісно загомонів.

Не треба дякувати тому, хто тебе  не розуміє.

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Або я піду звідси, або вона стане іншою.

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на синьку, густо  розведену в воді.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь –якої теорії, є всесильний час.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

Ми знали велике озеро,  де щороку  гуси зупинялися й жили тижнів зо два, а то й    більше.

Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі.

Між двома вікнами, що дивилися великими шибками на вулицю, біліла береза.

 Хто знання має, той і мур зламає.

Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання.

Добре того вчити, хто хоче все знати.
Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду.
Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Хто п’є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря.

Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь.

На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні.

Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.

Бібліотека Ярослава Мудрого, яку досі так і не знайдено, славилася у всій Європі.

Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти.

Варто відзначити, що Ярослав був людиною всебічно освіченою, на відміну від батька.

Тільки те дерево може жити, розвиватись, зеленіти й давати плоди, яке глибоко пустило своє коріння в землю і в той же час зметнуло буйну крону в небеса 

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Чи справді необхідно, щоб жінка була мужня?

Хуртеча за вікном розгулялася така, що усе гуло-стугоніло.
Дніпро ще не зовсім звільнився від криги, проте навігація почалася.

За козацьких часів на Україні були поширені шовкові пояси, що їх тоді привозили з Персії та інших країн Далекого і Близького Сходу.
Що буде через якусь тисячу років з мистецтвом, ми не знаємо.

Проходив дощ, а потім було зимно.

Ми сиділи у великій світлій кімнаті, у якій я вже був не раз 

 Людство може і має зробити все, щоб зберегти природу 

Твори митця, що насичені романтичною піднесеністю почуттів і  позначені духовною чистотою, м'яким ліризмом, близькі ментальності українського народу.

Усі ці риси яскраво виявилися вже в одному з перших масштабних творів композитора опері «Лісова пісня», яка була створена за однойменною драмою Лесі Українки. 

Він удовольнився тим, що зміцнив кордони своєі держави, захистив її від ворогів.

 Він збудував у Києві й Новгороді соборні храми в ім’я Святої Софії, які збереглися до наших днів.

А наступна опера, яка була написана за мотивами повісті Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» засвідчила, що композитор спроможний піднятися до найвищих музичних вершин.

Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь.

Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили.

Усе: і небо, і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно, і тривожний крик птиці, і невисока росиста отава — сповіщало, що літо здає ключі сумовитій осені 

 У нього зовсім не кучеряве волосся, але у нього кучерява душа, думка, фантазія.

 Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла.

Ніколи в бурі не загине, хто Прометея має дух .

Хвала тому, в кого душа орлина.

І тут сталось щось, чого він ніколи не міг сподіватися.

Яке життя, таке й товариство.

Раптом виявилось, що Павка великий винахідник-конструктор.

Тигрицею, яку печуть тавром, ревла земля під кінським копитом.

Життя — це оббирання з реп 'яхів, що пазурами уп'ялися в душу.

Не можна допустити, щоб людиною керував страх.

Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину .

Я слухав рідну пісню, рідну мову, а вона лилася, наче струмок.

Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.

Так дівчині хотілося, щоб ніхто не побачив її.

Сьогодні не можна залишитися байдужим до цього неймовірного фразео­логічного розмаїття, яке неможливо ні виміряти, ні описати.

Матінка не дурно казали, що світ не без добрих людей.

Для нас тобі був цілий світ, як вимріяна казка.

Щасливий, хто сни має милі.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут .

Продовжуючи цю думку, можна сказати, що крилаті слова передаються від покоління до по­коління, від одного народу до інших.

Те, що було, минулося.

Старий дзвонар одного давнього вечора розповідав, як десь дівчата дзвонами привертали парубочі серця .

Отаман дав знак, щоб галера спинилася .

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

Легендарний давньогрецький поет Гомер образно відзначав, що на кри­латих словах летять думки з вуст мовця до слухача.

Річка широка та глибока, а вода синя та чиста.