Самостійна робота з теми "Складне речення з різними видами зв'язку"

Списати речення, визначити граматичні основи,  розставити розділові знаки.  Побудувати схеми.

1.Князь побував у соборі і йому сподобалося як Міщило викладає смальту відчувалася  рука майстра вправного добре навченого лихо тільки  що працював Міщило занадто повільно надто ж коли порівнювати з Сивооком.

2.Наставало  тепер те найголовніше задля чого на думку Сивоокову принесено всі пожертви й зусилля  розпочиналося таємниче й незбагненне навіть для того хто стояв коло джерел і початків.

3.Кафе поступово виповнювалося людьми гамором і коли цей поступовий процес заповнення дійшов до краю четверо мовчки перезернулися між собою вдоволені що тіснява й колотнеча їх зовсім не зачіпають що вони й надалі зостаються самі наодинці з безмежжям моря щедро дарованим їм оцим дивним майже чарівним вікном.

4.Я  дивився на сонце що тільки-но замріяло і в тому світлі містечко здавалося кимось вправно розкладеними шаховими фігурами.

5. З  одного боку мріяло сонце з іншого проглядався круглий місяць а мені вчувалися ті слова що вона тоді говорила про звірів хоча пройшло багато років.

6. Дивлюся й слухаю  прозоро співає струмінь битія і віриться що скоро-скоро так само заспіваю я.

7.Квапився мов перед смертю так наче відміряно йому  життя саме на цей собор і давно те відомо і повинен він  вкластися у відпущений йому час бо інакше незавершеною лишиться головна та власне  єдина справа позначена його іменем і обдарованням.

8.Вмираєш поступово в  своїх творах бо ніхто ніколи не задумається чию співає пісню ніхто не повірить що ікона перед  якою всі моляться написана твоєю рукою що оці сяйні мусіїї які світитимуться крізь віки викладені тобою.

9. І не треба довго стояти перед цими мозаїками бо нічого вони не скажуть а тільки вранішня зоря може прошепотіти його ім’я  сховане  століттями або продзвенить воно в золоті промені незгасного сонця над  прадавнім  Києвом.

10. Не можна не думати про українську мову про святий обов’язок пам’ятати хто ми  і чиї ми діти  що надбали  і що втратили  бо якщо не будемо думати  і дбати про неї  то загубимо її на віки.

11. Через багато років у шістдесят четвертому напровесні  я їздив на етюди по шевченківських  місцях  мене манила  прозорість глибини горбатих  полів якийсь  особливий настрій  який панував тільки у  Моринцях та Кирилівці.

12. Мені здавалося що я тут  відкрив для себе душу України  тут кожна  могила байрак  урочище  дорога дихали  минувшиною  яка начебто була розлита в повітрі  в просторі і яка таїлася  в кожній грудці в деревині в камені.