Сценарій "День гарбузової каші"

 

 

 

 

«День гарбузової каші»

Класний керівник С. В. Андрєєва

 

 

Мета заходу:

              розширювати коло знань про звичаї та обряди українського народу, ознайомити з традиціями, розповісти в цікавій формі про корисні властивості цієї ягоди,  започаткувати традицію свята гарбузової каші;

            розвивати творчі здібності, позитивні риси характеру учнів, створити атмосферу свята, розвивати пізнавальний інтерес;   

            виховувати повагу і прищеплювати любов  до традицій, до казки, праці.   

  Форма проведення: українознавче свято.

Слайд1

    Доброго дня, шановні друзі! А у нас сьогодні свято. Гостей зібралося багато.

Раді ми вас привітати! «Гарбузовий день» почати!

 За народним переказом, Осінь – старша дочка Сонця, вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй:    « Забирай все моє багатство, віддаю тобі все моє золото. Будь щедрою, і люди полюблять тебе».

   І Осінь, як ви бачите, виконує наказ Сонця і щороку дарує нам щедрі дарунки полів і садів, чарує нас своїм осіннім золотом.

Слайд 2

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться!

В жовте і в червоне листячко фарбує

І картини дивні, чарівні малює...

 

Осінь, осінь, листопад...

Жовте листя стеле сад!

За моря в краї далекі

Відлетіли вже лелеки,

Хмари небо затягли,

Вітер віє з-за гори...

Осінь, осінь, листопад...

 

Хай усім буде затишно з нами,

Хоч за вікнами дощик шумить,

Поговорим про Осінь віршами

І хай ніжно  вона  зазвучить.

 

1.Пісня «Хмариночка - перлиночка»

 

 

 

  В лісі Осінь так пахне грибами

Жовте листя летить і летить

Верби схилені над ставками,

У намисті калина стоїть.

 

 

2.Фрагмент пісні  «Вміє осінь малювати»

 

 

Осінь на узліссі фарби розбавляла

Пензликом легенько листя малювала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени,

У красі осінній тільки дуб зелений!

Утішає ясен: - Не сумуй за літом!

Глянь, усі дерева в золото одіті.

 

 

 В парках і садочках, на доріжки й трави,

Падають листочки буро-золотаві.

Де не глянь, навколо килим кольористий,

Віти напівголі й небо синє, чисте.

Метушні немає, тиша й прохолода –

Осінь золотая тихо – ніжно ходить.

 

3. Муз. Вихід Осені (танок листочків)

 

 Осінь

 Я - красуня Осінь в лісі походила,

Для дітей старалась, кольори змінила,

Пензлем чарівним малюю я – і оживає картина моя.  

Тільки погляньте, яка краса!

Пензлик мій знову творить чудеса! (змахує пензлем, летять листочки)

 

Врожаї багаті  я людям принесла.

Овочі та фрукти щедро дарувала,

Тож всі подивіться, що я назбирала.

  4. «Ходить Гарбуз по городу» (Виходить Гарбуз зі своєю родиною під музику)

                              Боки він на сонці грів,

                Його літній дощик мив.

                От і виріс він такий

                Солоденький і смачний. 

 Ведуча

 

1.У бабусі на городі проживали в мирі й згоді

Овочі відмінні, дуже вітамінні.

Телебачення не мали, дуже скромно проживали.

Коли ж телевізор в них з’явився – кожен з овочів змінився.

Ось пан Гарбуз молоденький по городу проходжає –

« Міс овочі» собі вибирає.

Слайд3   

Гарбуз

1.Жовтопузий я Гарбуз,

Підкрутив зелений вус.

По городу походжаю

Собі пару вибираю.

 

Ведуча  

2.Морква косу розчесала, й до гарбуза промовляла

      Морква

1.Ой, Гарбузе-Гарбузоньку, візьми мене дівчиноньку!

Я струнка і кучерява, буду тобі для забави.

Гарбуз

2.Ні, Морквице, не годиться, бо худа і жовтолиця.

Та ще й хвалиться собою і пишається красою.

Морква

2.Не худа я, а струнка! Йду за пана Буряка!

Гарбузові так сказала.

Буряк

1.Я – червоний Буряк, Гарбузові – свояк.

Ходи до мене, Морквице, пошануймося, сестрице.

 

Ведуча

3.Картоплина підхопилась, Гарбузові поклонилась.

 

Картопля

1.Ой, Гарбузе-Гарбузоньку, візьми мене дівчиноньку!

Я хазяйка працьовита, у роботі дуже спритна.

 

Гарбуз

3.Подивись на себе, мила, личко ти давно не мила.

Ходиш и завжди в брудному. Не потрібна ти нікому!

 

 

Картопля

2.Як тобі я не така, то піду до Часника!

 

 

Часник

Я картоплю полюбляю і в таночку покружляю.

Я хоч пекучий і гіркий, зате гарний і стрункий.

 

Ведуча

4.Капустина застидалась, тихо з грядочки озвалась.

 

Капуста

1.Ой, Гарбузе-Гарбузоньку, візьми мене дівчиноньку!

Я заможня господиня – хусток маю повну скриню!

Гарбуз

4.Не візьму тебе до хати, бо не любиш працювати.

Лиш одну роботу знаєш – кожен день хустки міняєш.

Ведуча

5.А капусточка сміється:

Капуста

 

2.Пан Горох круг мене в’ється.

( Під музику заходить Горох.)

Горох:

Ходи до мене, Капустино, буде в нас своя родина.

 Я горох, із мене, діти,
Добрий можна суп зварити.
А горошок молодий
Смачно їсти і сирий.

(Виходять разом.)

Ведуча

6.Цибулина золотиста одягла нове намисто.

 

Цибуля

Ой, Гарбузе-Гарбузоньку, візьми мене дівчиноньку!

Буду тебе лікувати, всю родину доглядати.

Гарбуз

5.Не візьму я Цибулину навіть на одну хвилину.

Бо ти зла і язиката, будеш мені допікати.

Цибулина

2.Як тобі я не така, то піду до Огірка.

Огірок

Огірок я зелененький і смачний, і молоденький.

Із Цибулею дам лад, дуже добрий з нас салат. ( Виходять разом.)

Ведуча

7.Жовта Диня на осонні потягнулася спросоння .

Диня

Ой, Гарбузе-Гарбузоньку, візьми мене дівчиноньку!

Золотисті ми і гожі, і на тебе трішки схожі.

Гарбуз

6.Обійшов город не марно – подругу знайшов я гарну.

Буде в мене господиня – золотиста кругла Диня.

(Бере за руку)

Диня   

2.Я на грядці сонцем сяю.

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Пізнають та люблять –диню

5. Пісня Дині

 

Огірочки

  Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті і смугасті,

Прив’язали нас в рядках

На зелених ланцюжках...

Гарбуза сини ми  й дочки,

Люди звуть нас...     (огірочки)

 

              Морква 

   В темній я живу коморі.

А коса моя на дворі.

Гарбузова я сестриця

Мене звати...     (морковиця)

Буряки     Ми цукрові, ми кормові

Є брати у нас столові

В полі ми ростем рядками

Люди звуть нас...      (буряками)

Картопля    

2. Мене смажать, мене варять,

Хоч отрутою і кроплять.

Всі мене їдять і хвалять.

Звати як мене?        (Картопля)

                  Цибулина     

2. Як не віриш – перевір:

На мені 12 шкір.

А гризнеш – в сльозах покинеш,

Бо я звуся...       (цибулина)

Осінь      А чи живі, чи здорові

                  Усі родичі гарбузові?

Овочі (разомі)      Усі ми з гарбузової родини,

                         А виростаєм для людини!

Гарбуз       

               7.  За те нас люблять і шанують,

                        Що різні страви з нас готують.

                         Який салат без огірка?

                         А що за борщ без буряка?

                         Чи то без моркви?

                          Без капусти?

                          Без нас в каструлі буде пусто!

                          Це правда, хлопчики й дівчатка!

Овочі (разом)   Ми є! –

                           І всі живуть в достатку.

Осінь          Стиглі всі, на смак чудові

                         Всі родичі гарбузові.

6. Кінцівка пісні «Ходить гарбуз по городу»

                     Нехай живе рід Гарбуза,

Хай щедро родить нам земля,

Хай буде славний наш обід

І не буде ніяких бід.

Слайда 4

 Ведучий

 

А чи знали ви, що…

Гарбуз – ще той овочевий старожил. Він існує на планеті Земля приблизно 5000 років.

 

Традицію робити ліхтарики з гарбузів привезли у США ірландці, які вирізали ліхтарики з брукви до щорічного свята Самайн. Але з часом вони виявили, що стінки гарбуза значно м’якші і вирізати їх простіше.

Гарбуз настільки невибагливий у догляді, що його можна вирощувати в будь-якій точці світу, крім Антарктики.

Найменший гарбуз може важити менше кілограма, а найбільший сягати 250 кілограмів.

   Без гарбуза не обходився стародавній український звичай сватання. Якщо наречений не був любим та бажаним, йому вручали «гарбуз» і він, принижений і посоромлений, вирушав додому.

 Отже, запрошуємо вас до українського села і разом з героями п’єси «Сватання на Гончарівці» пригадаємо цей звичай…

 7.Музика

Сценка «Сватання на Гончарівці»

Стецько: Та й патлата!... А що в вас варили?

Уляна: (сумно)     Нічого! 

Стецько: (згадує)   Ну!...ну!... а тепер … що? 

Уляна: Що?

Стецько: Що?

Уляна: Що? Нічого?

Стецько: Брешеш – бо, як нічого? Батько казав, розпитай її обо всім. А хто зна, об чім  її розпитувати! Я усе попробував.

Уляна: Так іди до батька тай розпитай?

Стецько: Так він добре казав. Не іди каже, поки обо всім не домовишся.

Уляна: Ні об чім нам домовлятися.

Стецько: Як ні об чім, коли ти вже за мене ідеш?

Уляна: Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько: А чом не буде?

Уляна: Тим, що я за тебе не піду.

Стецько: А батько казав, що ти підеш.

Уляна: Не піду!

Стецько: Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде.

 От я і співаю:

(співає пісню)  

 А що чи хороша моя пісня?

Уляна: Така точнісінько, як ти, що нічого не второпаєш.

 Ось слухай я тобі заспіваю (співає пісню)                                                                                                      

Стецько:  Оце ж увечері  і старостів пришлемо. Чи присилать?

Уляна: А як же? Присилай, присилай …

  Побачиш в мене гарбуза.

 Стецько: А піч колупатимеш?

Уляна: А як же. От так всю поковиряю.

(Дере його по обличчю пальцями)

 Стецько: Бач, яка норовлива. Трохи баньок не виколупала.

 Як  ми  оженимось, то що будемо робити?

 Га?

Уляна: Ти знаєш, я не знаю.

 Стецько: Еге! Я тобі розкажу. Мене  батько  навчив (сміється).Напечемо коржів, зомнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо. Ото гарно жонатому!

О д а р к а. Давай же, Улясю, хустку молодому.

О д а р к а ( Уляна тікає, Одарка її зупиняє). Та що се ти, Уляно? Чи на тебе бiс  напав, чи що? Кiнчай дiло, кажу тобi! Ба який жених сватається багатий…

   У л я н а. З мiсця не пiду, хоч вбий!

   С т е ц ь к о. Та чого ти їй у пику дивишся? За патли та в потилицю! Цур йому, сьому сватанню: яке довге! Коли б швидше спати!

Скорик: (виходить на сцену)  Ану зачекайте. Я як бувалий чоловік при сватанні, можу вам заявити-тут пороблено, треба чари, матінко, з тебе знімати, як тільки знімемо, так Уляне зразу дасть згоду на весілля. Дайте мені вашу голову, пані матко. (покриває її хусткою і щось шепче): абрадабра-бум- калябра, чари вроків геть ідіть!

   У л я н а (з радістю біжить за сцену). Зараз, дядьку, зараз.(несе під хусткою гарбуза та подає Стецькові)

   С т е ц ь к о (радіє,   не  взяв еще хустки,   кланяється ,  говорить). Спасибi матерi... що вчила батька спати... та будила... прясти...Ой, гарбуз!.. Це що Улянко, не підеш за мене, ой горе мені, горе..(задумався) А чого ж горе , наварю каші та і поїм. Оце  ж щастя гарбузова  каша…

(співає  пісню і виходять зі сцени)

Улянко, Улянко тепер ти кріпачка, нехай тобі виросте отака болячка…

8. Пісня «Каша»

ГАРБУЗ:

Гарбуз у нашій хаті – це овоч головний!

Господар він поважний! Корисний та смачний!

В нім вітамінів – море. Поживних речовин!

Він оптимізму повен! Гарбуз у нас один!

Гарбуз – чудовий дар осінній, із білим та смачним насінням,

Хто їсть кашу гарбузову, буде сильним і здоровим.

 

    А в гарбузовій каші – сила й слава наша! Хто цю кашу споживає – до ста років доживає.

    Для гарбузової каші слід вибирати стиглий гарбуз зі щільною м’якоттю. Шкірку зрізати, насіння видалити і порізати м’якоть на шматочки.

     

   Найкраще розкриває свій смак печений гарбуз. Але не менш солодкий і ніжний смак має гарбуз, зварений у молоці. Крупу для гарбузової каші можна брати будь-яку,  залежно від ваших уподобань. Та найбільш українською є гарбузова каша із пшоном.

   Секрет ідеальної каші з гарбузом у тривалому приготуванні на мінімальному вогні – щоб не булькала, а лише мліла. І звісно ж, не шкодувати вершкового масла. А ще чудово поєднуються в гарбузовій каші різноманітні сушені ягоди та фрукти – чорниці, журавлина, курага, родзинки і навіть сушені яблучка.

    До речі, кашу можна зварити в самому гарбузі: для цього слід відрізати верхівку, вийняти насіння, вишкребти серединку, покласти усі необхідні інгредієнти, накрити зрізаною верхівкою і готувати в духовці.

Жив собі хлопчик, звали його Саша.

Любив він дуже гарбузову кашу.

Весною він з бабусею город копав

Картоплю, моркву бурячок саджав.

А на обніжку посадив гарбузик

Насіннячко маленьке, наче гудзик.

Та став чекати доки те насіння

Ввіткне в земельку міцнеє коріння.

Ось влітку, коли зовсім тепло стало,

Насіння листячко Сашуні показало.

З явились вуса, квіти жовті, наче сонечко,

А з квіточок тих жовтих, наче у віконечко,

Гарбузик висунув свій гострий носик.

Він мабуть дозволу піти гуляти просить.

А коли з квіточки гарбузик наш пішов,

Серед картоплі місце сам собі знайшов.

Лежить гарбузик, став таки кругленьким,

Зеленим в смужечку і трохи вже жовтеньким.

А коли осінь на город зайшла,

Врожай збирати вже пора прийшла.

Прибіг Сашко, шукає свій гарбузик,

З насіннячка малого наче гудзик.

А там лежить т -а -акий гарбуз!

Ото за літо викохав свій пуз!

Його Сашку самому не підняти,

На допомогу діда треба звати.

А вдома вже бабуся той гарбуз

Розрізала, повичищала йому пуз.

Насіння на вікно сушить поклала,

А з гарбуза вже кашку лаштувала.

От в горщику кіпить гарбуз, ляскоче,

То йому боки молочко лоскоче.

Тоді добавила йому пшонця,

Ще й цукру, запашного масельця.

Упрів гарбуз, смачна пахуча каша!

Із ложкою біжить до столу Саша.
З’ їв кашку й став як той гарбузик -

Рожеві щічки й круглий повний пузик!

Слайд 5

   На доброму  святі ми побували. Одні вірші розповідали – інші співали! А тепер настав той час – пригощати будем вас. Щоб ви це свято не забували, кожен рік його святкували.  Будемо вас гарбузом частувати, смаколики їсти,  врожай прославляти.                   ( Виносять гарбуз)                                                                        ( Розрізають гарбуз, а в ньому цукерки.)          Оце так гарбуз!                                  ( Роздають дітям. )

9. Пісня «Дарунки осені»