Сценарій для шкільного театру "Івасик-Телесик"

Івасик-Телесик (за мотивами народної казки)

Дійові особи:

1. Автор
2. Дід
3. Баба
4. Івасик
5. Змія
6. Зміючка Оленка 7.1 Змія
   8. II Змія
   9. III Змія
   10. Коваль
   11. Гусеня
   12. Онук
   13. Онучка

Автор:

Якось раз, уже надвечір, в коло сіли дітлахи

І пристали до дідуся, наче тії рип'яхи.

Онуки по черзі:

Розкажіть, дідусю, казку,

Розкажіть, прохаєм вас,

Ви їх знаєте багацько,

Перед сном потіште нас.

Автор:

Усміхнувся дід у вуса:

Що з них взяти - дітлахи.

Дід:

Що ж ви хочете послухать,

Яку казку хтіли б ви?

Хлопчик:

Про Кощея і про Змія, Про стару Ягу-каргу. Щоб і серце ізомліло.

Дівчинка:

Ні, дідусю, не таку:

Щоб добро перемагало,

Радісною, щоб була,

Щоб душа відпочивала

Й не злкяала нас вона.

Дід:

Ич які, - дідусь сміється,-

Скільки всього хочте ви

Ну то вже сідайте зручно, Розпочну вже, малюки.

Автор:

За морем це було чи в нашому краю, Давно чи недавно того я не знаю.

Та жили у хатці, як казка говорить, Дідусь і Бабуся, не знаючи горя.

Усе було б добре та Бог не дав сина, А що за життя, як немає дитини. Надію втрачати уже почали

Аж ось і дитину на світ привели

У світі бувають і більші ще дива. Дід з Бабой кохали і пестили сина Івасик-Телесик був справний хлопчина:

Слухняна, розумна, весела дитина.

Так ріс-підростав він на радість батькам

Вже скоро ходити і бігати став. Роки промайнули на крилах пташиних -

Десята весна вже Івасика стріла.

Він хоче батьків вже своїх годувати, Підходить і весело каже до тата:

Івасик:

Набридло, татусю, мені вже гуляти, Я маю вже сили і вас годувати. Зробіть мені човника, весельце срібне,

Я рибку ловитиму - діло потрібне: Що самі з'мо, дещо мо' продамо, То трохи й збагатиться наше добро

Дід:

Куди тобі, синку,

Ти ж зовсім дитя.

Не можу дозволити, поки що, я.

Ти підрости ще і сил набирися -

Доросле життя, ти повір, не

бариться.

Тож краще пограйся, в садку веселися

Та до обіду, дивись, не спізнися. Автор:

Та хлопчик заттявся, нікого не слуха:

Зробіть і зробіть, - проторочив всі вуха.

Що зробиш із хлопцем заттятим таким?

Махнув дід рукою і човник зробив,

Веселечко срібне і вудку легку - На ранок Івасик уже на ставку. У човника сів, відштовхнувсь від містка,

Човник ковзнув по воді, мов стріла. Івасик всміхається, пісню співа.

Івасик:

Срібне веселко, Корапчаста вода, Ловиться рибка Велика й мала.

Автор:

Матуся тим часом у рідній оселі Обід зготувала, безжурна, весела., В горнятка наклала, сорочку взяла, Прийшла до ставочка, синочка гука:

Матуся:

Івасику-Телесику,

Синочку мій малесинький,

Пливи, пливи до бережка,

Пливи, пливи скоресенько.

Ось дам я тобі їсти,

Ось дам я тобі пити, Сорочечку новеньку Принесла я змінити.

Івасик:

Чую, чую, матінко, Човник повертаю, Срібленьким веселком Воду загрібаю.

Тут я, біля тебе - Рибка ось яка!

Буде що вечеряти, Матінко моя.

Матуся:

Молодець, Івасику, Годуванець наш. Ось поїш кулешику, Вже й додому час.

Івасик:

Що ти, що ти, матінко - Рибка як клює, Я половлю трохи ще, Сонечко моє.

Автор:

Скочив він у човника і гайнув вперед.

Знову біля хати мати сина жде. Доля материнська синів виглядати - Стане біля хвіртки, вийшовши із хати,

Видивиться очі - чи ніде нема, їй застлала очі сива пелена.

Сонечко сяє у небі яснім, Плаває човник на хвилі швидкій, І була б веселою казка моя, Та вже на Івася чекає Змія.

Ось уже підслухала мамині слова,

Поласуємо як слід.

Ти ж доцюнечко швиденько Пічку розтопи жаркенько, Івася в ній запечи.

Я ж піду гостей покличу, Бо на двох якось не личить Таку здобич розділить - Треба подруг запросить.

Ти ж пильнуй тут все гарненько Я повернуся швиденько.

Автор:

Це сказала й подалася. А Оленка зосталася, Пічку жарко натопила, До Івася підступила.

Оленка:

Що, попався, неборака? Сідай швидше на лопату.

Івасик:

Коли ж не вмію я сідати? Такого не робив я в тата.

Оленка:

Ти подивись, яке цабе! Залась увесь - оце й усе.

Івасик: (кладе на лопату руку) Отак?

Оленка:

Яке отак? Ти геть здурів? Я хочу, щоб увесь ти сів.

Івасик: (кладе на лопату голову) То, може, так?

Оленка:

Ти з глузду з'їхав? І де ти взявсь мені на лихо! Кажу ж увесь залазь, з ногами

Івасик:

Такого я не вчивсь у мами. То, може, так? (кладе ногу)

Оленка:

Та ні, не так...

Івасик:

То покажи сама вже як.. Оленка:

Тримай лопату та дивись, Як старші роблять, і учись.

Автор:

Зміючка сіла на лопату, Івась її - у піч, і - з хати. На старий явір вліз у мить, Принишк і тихо там сидить.

Зміюка друзів запросила, Додому з ними йде щаслива. Сміються, гучно розмовляють, Ще б пак - обід на них чекає.

Ще до порогу не дійшла, Дочку свою уже гука.

Змія:

Оленко, дочко, відчини, Гостей в господу запроси.

Автор:

Даремно дочку кличе мати - Із хати й звуку не чувати.

Змія:

От вража дочка: мати - з хати, Й вона гайнула десь гуляти.

Автор:

Підхопило Гусинятко Івасика на крилятко. Та втомилося сердешне - Сил нема Івася нести. Низько-низько так летить, А Змія внизу біжить, Та таки не наздогнала - Зачепилась і упала. Може, й досі там лежить, З люті виє і сичить.

Гусенятко ж прилетіло, На подвір'я Діда сіло, Ходить собі по дворі І пасеться у траві.

А Івасик зліз з гусяти, Тихо підійшов до хати, Вухо до вікна приклав - Слухає, що роблять там.

А бабуся напекла пирогів із сиром, На столі їх розклада, розмовляє з дідом.

Баба:

Цей тобі ось пиріжок,

Цей для мене буде...

Івасик:

А мені, матуся, що?

Ви мене забули.

Баба:

Хто це, Діду, там говорить?

Дід:

То вчувається. На дворі Вітер листям шелестить. Хто ж то може там ходить?

Баба:

Ох, немає в нас синочка.

Ось візьми ще пиріжочка,

А оцей візьму собі.

(Івасик радісний вбігає в хату)

Івасик:

Гей, матусю, а мені?

Що це ви такі смутні?

Подивіться - ось де я!

Викрала мене Змія,

Ледве-ледве врятувався,

І додому ось добрався.

Автор:

Цілують і пестять Івася батьки,

Раді-раденькі. А ви б не були?

Така небезпека поминула їх,

І чути в хатиночці радісний сміх.

Казку вже можна було б і кінчати,

Та декілька слів ще потрібно сказати.

Маленьке гусятко в дворі ще гуляє, Яка ж нагорода героя чекає?

Бабуся з вікна гусеня помічає

І діда тихенько під бока штовхає.

Баба:

Піди ізлови та засмажим на свято - Дуже смачні молоді гусенята.

Автор:

Івасик почув і до мами кричить. Івасик:

Не треба, матусю, гусятко ловить. Воно врятувало мене із біди.

Як важко летіти було гусиняті,

За нами ще гнались зміюки прокляті.

Воно ж не покинуло вашого сина,

А ви запекти вже героя схотіли.

Авто

Автор.

Ну, звісно, тепер все змінилося вмить:

Ніхто вже не буде Гусятко ловить.

А, навпаки - всі його годували,             

І, навіть зерна у дорогу поклали.              

Крилом над подвір'ям Гусятко   махнуло

 І зникло з очей, наче, й зовсім не  було.

Дід:

За морем це було чи в нашому краї

Давно чи недавно, того я не знаю.

Ось і скінчилася казка моя.

Вам чи сподобалась, діти, вона?

Автор:

Закінчив Дідусь - вже нема що казати,

А в відповідь тиша - поснули малята.

Дідусь посміхнувся й пішов спочивати.

КІНЕЦЬ