26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Сценарій для шкільного театру "Івасик-Телесик"

Про матеріал
Казка "Івасик-Телесик" написана за мотивами народної казки для постановки на шкільній сцені. На допомогу керівникам драматичних гуртків.
Перегляд файлу

Івасик-Телесик (за мотивами народної казки)

Дійові особи:

  1. Автор
  2. Дід
  3. Баба
  4. Івасик
  5. Змія
  6. Зміючка Оленка 7.1 Змія
    1. II Змія
    2. III Змія
    3. Коваль
    4. Гусеня
    5. Онук
    6. Онучка

Автор:

Якось раз, уже надвечір, в коло сіли дітлахи

І пристали до дідуся, наче тії рип'яхи.

Онуки по черзі:

Розкажіть, дідусю, казку,

Розкажіть, прохаєм вас,

Ви їх знаєте багацько,

Перед сном потіште нас.

Автор:

Усміхнувся дід у вуса:

Що з них взяти - дітлахи.

Дід:

Що ж ви хочете послухать,

Яку казку хтіли б ви?

Хлопчик:

Про Кощея і про Змія, Про стару Ягу-каргу. Щоб і серце ізомліло.

Дівчинка:

Ні, дідусю, не таку:

Щоб добро перемагало,

Радісною, щоб була,

Щоб душа відпочивала

Й не злкяала нас вона.

Дід:

Ич які, - дідусь сміється,-

Скільки всього хочте ви

Ну то вже сідайте зручно, Розпочну вже, малюки.

Автор:

За морем це було чи в нашому краю, Давно чи недавно того я не знаю.

Та жили у хатці, як казка говорить, Дідусь і Бабуся, не знаючи горя.

Усе було б добре та Бог не дав сина, А що за життя, як немає дитини. Надію втрачати уже почали

Аж ось і дитину на світ привели

У світі бувають і більші ще дива. Дід з Бабой кохали і пестили сина Івасик-Телесик був справний хлопчина:

Слухняна, розумна, весела дитина.

Так ріс-підростав він на радість батькам

Вже скоро ходити і бігати став. Роки промайнули на крилах пташиних -

Десята весна вже Івасика стріла.

Він хоче батьків вже своїх годувати, Підходить і весело каже до тата:

Івасик:

Набридло, татусю, мені вже гуляти, Я маю вже сили і вас годувати. Зробіть мені човника, весельце срібне,

Я рибку ловитиму - діло потрібне: Що самі з'мо, дещо мо' продамо, То трохи й збагатиться наше добро


Дід:

Куди тобі, синку,

Ти ж зовсім дитя.

Не можу дозволити, поки що, я.

Ти підрости ще і сил набирися -

Доросле життя, ти повір, не

бариться.

Тож краще пограйся, в садку веселися

Та до обіду, дивись, не спізнися. Автор:

Та хлопчик заттявся, нікого не слуха:

Зробіть і зробіть, - проторочив всі вуха.

Що зробиш із хлопцем заттятим таким?

Махнув дід рукою і човник зробив,

Веселечко срібне і вудку легку - На ранок Івасик уже на ставку. У човника сів, відштовхнувсь від містка,

Човник ковзнув по воді, мов стріла. Івасик всміхається, пісню співа.

Івасик:

Срібне веселко, Корапчаста вода, Ловиться рибка Велика й мала.

Автор:

Матуся тим часом у рідній оселі Обід зготувала, безжурна, весела., В горнятка наклала, сорочку взяла, Прийшла до ставочка, синочка гука:

Матуся:

Івасику-Телесику,

Синочку мій малесинький,

Пливи, пливи до бережка,

Пливи, пливи скоресенько.

Ось дам я тобі їсти,

Ось дам я тобі пити, Сорочечку новеньку Принесла я змінити.

Івасик:

Чую, чую, матінко, Човник повертаю, Срібленьким веселком Воду загрібаю.

Тут я, біля тебе - Рибка ось яка!

Буде що вечеряти, Матінко моя.

Матуся:

Молодець, Івасику, Годуванець наш. Ось поїш кулешику, Вже й додому час.

Івасик:

Що ти, що ти, матінко - Рибка як клює, Я половлю трохи ще, Сонечко моє.

Автор:

Скочив він у човника і гайнув вперед.

Знову біля хати мати сина жде. Доля материнська синів виглядати - Стане біля хвіртки, вийшовши із хати,

Видивиться очі - чи ніде нема, їй застлала очі сива пелена.

Сонечко сяє у небі яснім, Плаває човник на хвилі швидкій, І була б веселою казка моя, Та вже на Івася чекає Змія.

Ось уже підслухала мамині слова,


 

Ось уже Івасика голосно гука.

Як не як, а страшнувато

 

 

Під кувалдою лежати.

 

Змія:

Коваль молот взяв у руки,

 

Івасику-Телесику,

Гепнув, плюнув, ще раз стукнув,

 

Синочку мій малесинький,

А Змія як закричить,

 

Пливи, пливи до бережка,

І змінився голос вмить.

 

Пливи, пливи скоресенько.

 

 

Ось дам я тобі їсти,

Не подякувавши майстру,

 

Ось дам я тобі пити,

До ставка вона біжить,

 

Сорочечку новеньку

Заховавшись за калину,

 

Принесла я змінити.

До Івасика кричить.

 

Автор:

Змія:

 

Івасик-Телесик розумний хлопчина,

Івасику-Телесику,

 

Він чує, що мова не мами - зміїна:

Синочку мій малесинький,

 

Аж надто вже гучно Змія загукала -

Пливи, пливи до бережка,

 

Не кличе так хлопчика рідная мама.

Пливи, пливи скоресенько.

 

 

Ось дам я тобі їсти,

 

Івасик:

Ось дам я тобі пити,

 

То не голос матінки - то зміїна річ,

Сорочечку новеньку

 

Не вернусь до бережка, хоч до ранку

Принесла я змінити.

 

клич.

 

 

 

Автор:

 

Автор:

Та що сталось?

 

Змія розгнівилась,

Голос мами

 

3 люті аж шипить.

Наш малий рибалка чує

 

До циган а-коваля

І до берега крутого

 

Що є сил біжить.

Свого човника правує.

 

Змія:

А Змія не гає часу -

 

Ковалю-ковалику, голос мені скуй

3 човника хвата Івася

 

Матінки Івасика, ти, напевне, чув -

І мерщій у ліс біжить -

 

Лагідний, співучий в неї голосок.

Хата в неї там стоїть,

 

Та хутчіше, ковалдю, в терміновий

 

 

строк.

Що цікаво - не пуста,

 

 

Там її чека дочка.

 

Коваль:

Мати зве Оленкою,

 

Голос, кажеш, тобі треба?

Зміючкою маленькою.

 

Це ми зробим вмить -

 

 

Клади голову скоріше,

Оленка:

 

Швидко час летить.

О, матусю, хто це з вами?

 

Автор:

Змія:

 

Змія голову зложила,

Та Івасика впіймала,

 

Очі зі страху закрила -

Тепер буде в нас обід -

 



Поласуємо як слід.

Ти ж доцюнечко швиденько Пічку розтопи жаркенько, Івася в ній запечи.

Я ж піду гостей покличу, Бо на двох якось не личить Таку здобич розділить - Треба подруг запросить.

Ти ж пильнуй тут все гарненько Я повернуся швиденько.

Автор:

Це сказала й подалася. А Оленка зосталася, Пічку жарко натопила, До Івася підступила.

Оленка:

Що, попався, неборака? Сідай швидше на лопату.

Івасик:

Коли ж не вмію я сідати? Такого не робив я в тата.

Оленка:

Ти подивись, яке цабе! Залась увесь - оце й усе.

Івасик: (кладе на лопату руку) Отак?

Оленка:

Яке отак? Ти геть здурів? Я хочу, щоб увесь ти сів.

Івасик: (кладе на лопату голову) То, може, так?

Оленка:

Ти з глузду з'їхав? І де ти взявсь мені на лихо! Кажу ж увесь залазь, з ногами

Івасик:

Такого я не вчивсь у мами. То, може, так? (кладе ногу)

Оленка:

Та ні, не так...

Івасик:

То покажи сама вже як.. Оленка:

Тримай лопату та дивись, Як старші роблять, і учись.

Автор:

Зміючка сіла на лопату, Івась її - у піч, і - з хати. На старий явір вліз у мить, Принишк і тихо там сидить.

Зміюка друзів запросила, Додому з ними йде щаслива. Сміються, гучно розмовляють, Ще б пак - обід на них чекає.

Ще до порогу не дійшла, Дочку свою уже гука.

Змія:

Оленко, дочко, відчини, Гостей в господу запроси.

Автор:

Даремно дочку кличе мати - Із хати й звуку не чувати.

Змія:

От вража дочка: мати - з хати, Й вона гайнула десь гуляти.


 

 

 

Ось вже задам тобі чортів,

Змії:

 

Івасика хай тільки з'їм.

Ех станцюєм гопака,

 

(заглядає в піч)

Хай летить все сторчака.

 

Хоч добре хлопця зготувала,

Гей Івасик був смачний,

 

А то б із дому геть прогнала.

Рибалочка молодий.

 

Автор:

Івасик: (з дерева)

 

Змія гука гостей до столу,

Ви танцюйте гопака,

 

Вже пожвавішала розмова,

Хай летить все сторчака.

 

Печеня на столі з'явилась -

Гей смачна була Оленка

 

Компанія розвеселилась.

Змія ваша молоденька.

 

Безладний гомін, сміх і спів,

Змія:

 

І тріск кісток з усіх сторін.

Тихше, тихше, чули ви,

 

Наїлись. Ледве дишуть гості,

Розмовляє хтось згори?

 

По хаті розкидають кості.

О, дивіться - он Івась,

 

 

Ану швидше звідти злазь!

 

Набридло їм уже співати -

А кого ж це ми із'їли?

 

На ґанок вийшли танцювати.

Ой, Оленку - доню милу!

 

У бубни вдарили, в цимбали,

 

 

У дикім танці застрибали.

Змії:

 

 

- Ану швидко злазь, злодюго!

 

Змії:

- І хвилинки жить не будеш.

 

Затианцюєм гопака,

- Уперед, нечиста сило,

 

Хай летить все сторчака.

Піднімайсь на праве діло!

 

Гей Івасик був смачний,

- Явір треба завалити,

 

Рибалочка молодий.

- Хлопця того погубити,

 

 

- Через нього хлопця з'їли,

 

Івасик: (з дерева)

- Уперед, нечиста сило!

 

Ви танцюйте гопака,

 

 

Хай летить все сторчака.

Автор:

 

Гей смачна була Оленка

Зуби в явора встромили,

 

Змія ваша молоденька.

Тільки тріски полетіли.

 

 

Крешуть, крешуть та де там -

 

Змія:

Тільки горе їх зубам.

 

Тихо, друзі, чули ви,

 

 

Хтось до мене розмовляє?

Змії:

 

 

- Розболівся в мене зуб,

 

Змія І:

- І у мене десь отут,

 

Та нікого там не має.

- А у мене поламався,

 

Весело нам танцювати,

- Стружки повен рот напхався.

 

Біля явора стрибати.

- Діла далі так не буде,

 

 

Бо залишимось беззубі.

 

 

- Треба бігти до коваля:

 

 

Хай нам зуби поміняє.

 


Автор:

Автор:

Залишили на сторожі

Полетіли гуси далі,

Матінку Змію,

Упаде вже зараз явір.

І побігли до коваля

Серце хлопця замирає -

поправлять біду.

Рятуватись як не знає.

Змії:

Знову гуси пролітають,

Ковалю-ковалику,

Знов Івасик їх благає.

Виручай в біді -

 

Скуй залізні зуби нам,

Івасик:

Зуби нам нові.

Гуси, гуси - гусенята,

 

Візміть мене на крилята.

Автор:

Віднесіть до таточка,

Коваль горно роздмухав,

Віднесіть до матіки.

Залізяку туди вклав,

 

Розігрів її до біла,

Гуси:

І робота закипіла.

Ніколи з тобою

 

Нам тут розмовляти,

Коваль:

Хай тебе молодше

Тукуи-туки молоток,

Візьме на крилята.

Гострий викую зубок.

 

Івасю прийде кінець,

Автор:

Ось який я молодець!

Полетіли гуси далі,

 

Серце хлопця завмирає,

Автор:

Упаде ось-ось вже явір -

Скоро зуби вже готові -

Порятунку вже немає.

Змії стали знов до бою.

 

Ось-ось явір упаде,

Змії святкують уже перемогу,

І наш хлопчик пропаде.

Не побачити хлопчику рідного дому.

Порятунку вже немає.

 

Та ось гуси пролітають,

Та даремно змії веселились -

А Івасик їх благає.

Гусинятко найменше у небі

 

з'явилось

Івасик:

 

Гуси, гуси - гусенята,

Івсик прохає і сліз не ховає -

Візміть мене на крилята.

Вже, навіть, від подиху явір хитає.

Віднесіть до таточка,

 

Віднесіть до матіки.

Івасик:

 

Гусеняточко, гусятко,

Гуси:

Візьми мене на крилятко,

Ніколи з тобою

Порятуй мене в біді

Нам тут розмовляти,

Пригоджусь і я тобі.

Хай тебе середні

 

Візьмуть на крилята.

 


Автор:

Підхопило Гусинятко Івасика на крилятко. Та втомилося сердешне - Сил нема Івася нести. Низько-низько так летить, А Змія внизу біжить, Та таки не наздогнала - Зачепилась і упала. Може, й досі там лежить, З люті виє і сичить.

Гусенятко ж прилетіло, На подвір'я Діда сіло, Ходить собі по дворі І пасеться у траві.

А Івасик зліз з гусяти, Тихо підійшов до хати, Вухо до вікна приклав - Слухає, що роблять там.

А бабуся напекла пирогів із сиром, На столі їх розклада, розмовляє з дідом.

Баба:

Цей тобі ось пиріжок,

Цей для мене буде...

Івасик:

А мені, матуся, що?

Ви мене забули.

Баба:

Хто це, Діду, там говорить?

Дід:

То вчувається. На дворі Вітер листям шелестить. Хто ж то може там ходить?

Баба:

Ох, немає в нас синочка.

Ось візьми ще пиріжочка,

А оцей візьму собі.

(Івасик радісний вбігає в хату)

Івасик:

Гей, матусю, а мені?

Що це ви такі смутні?

Подивіться - ось де я!

Викрала мене Змія,

Ледве-ледве врятувався,

І додому ось добрався.

Автор:

Цілують і пестять Івася батьки,

Раді-раденькі. А ви б не були?

Така небезпека поминула їх,

І чути в хатиночці радісний сміх.

Казку вже можна було б і кінчати,

Та декілька слів ще потрібно сказати.

Маленьке гусятко в дворі ще гуляє, Яка ж нагорода героя чекає?

Бабуся з вікна гусеня помічає

І діда тихенько під бока штовхає.

Баба:

Піди ізлови та засмажим на свято - Дуже смачні молоді гусенята.

Автор:

Івасик почув і до мами кричить. Івасик:

Не треба, матусю, гусятко ловить. Воно врятувало мене із біди.

Як важко летіти було гусиняті,

За нами ще гнались зміюки прокляті.

Воно ж не покинуло вашого сина,

А ви запекти вже героя схотіли.

 

Авто


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор.

Ну, звісно, тепер все змінилося вмить:

Ніхто вже не буде Гусятко ловить.

А, навпаки - всі його годували,             

І, навіть зерна у дорогу поклали.              

Крилом над подвір'ям Гусятко   махнуло

 І зникло з очей, наче, й зовсім не  було.

Дід:

За морем це було чи в нашому краї

Давно чи недавно, того я не знаю.

Ось і скінчилася казка моя.

Вам чи сподобалась, діти, вона?

Автор:

Закінчив Дідусь - вже нема що казати,

А в відповідь тиша - поснули малята.

Дідусь посміхнувся й пішов спочивати.

КІНЕЦЬ

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Пуляк Инесса
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Шабат Галина Миколаївна
    .Справжній талант! Цікаво і оригінально!
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
1 вересня
Переглядів
100
Оцінка розробки
5.0 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку