Сценарій до Дня писемності та мови

Сценарій до Дня писемності й мови

Мета проведення свята: ознайомити учнів з розвитком словянської писемності ; формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Ведучий     Здрастуй, Слово!

Українська мово!

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!

Ведуча. Слово - брила, слово – крила, диво.

У незнане зоряне політ.

Через мову щиро і правдиво

Одкривається нам білий світ.

Ведучий. Добрий день, шановні гості! Ми раді вітати вас на Святі рідної мови з нагоди Дня писемності.

Виходить глашатай і зачитує Указ Президента.

Глашатай.  Указ №1241/97  від 6 листопада, 1997 року «Про День української писемності та мови».

 Установити в Україні День писемності та мови на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства. Відзначати цей день  щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".

                                                                             Президент України Леонід Кучма

Нестор (пише і промовляє): Велика бо бывает польза от ученья книжного: книгами мудрость бо обретаем и воздержанье от словес книжны. Се бо суть реки, наполняющие вселення, ее суть исходящи мудрости: книгам бо есть нещетная глубина: сими бо  впечали утешаеми  есмы.

(Повторює).  Велика бо бывает польза от ученья книжного.

Піднімається і говорить: Ви , напевно, здогадалися, хто я? Так, мене звати Нестором. Народився я в Києві. У 17 років поступив послушником до печерської обителі, але мономахом став не одразу. Згідно з церковними правилами ті, хто готував себе служінню Богу  в монастирі, підлягав обов’язковому трирічному випробуванню. Випробування я витримав і був удостоєний дияконського сану.  Коли мені було 40 років, я взявся за написання літописного звіту, щоб розповісти нащадкам «откуда есть пошла русская земля. Кто  в Киеве нача первые княжити.»

Ведучий. Результатом 20-річної важкої праці  Нестора Літописця стала «Повість минулих літ».

Ведуча. Із Києва повість пішла між слов’ян і стала досить популярною та шанованою.

Ведучий. Для тих часів це неймовірно титанічна праця, автором якої була освічена людина, що віддала своє життя  улюбленому книжному навчанню, людина, яка знала кілька іноземних мов.

Ведуча. На відомій скульптурі Антокольського з Київського музею мистецтва ми бачимо Нестора з пером у руці, вічно схиленим над писанням, що творить подвиг свого життя, даруючи нам історію і сам залишаючись у ній. 

Ведучий. У цей день, 9 листопада, за традицією, покладають квіти до пам’ятника Нестора Літописця, відзначають найкращі здобутки просвітителів та мовознавців у сфері мови та культури українців.

Ведуча.  У слова свої закони вічно мінливого руху.

У слова свої закони світла, тепла, ваги.

Слово – клітина мислі, артерія сили духу.

Тільки воно єднає різні людські береги.

Звучить пісня про рідну мову

Ведучий. Пригадаймо історію виникнення писемності.

Ведучий. Протягом багатьох десятиліть учених цікавлять питання: коли і як народилась слов’янська писемність, абетка і чи мали наші предки до цього якісь інші писемні знаки?

Ведуча. Дослідники вважають, що слов’яни мали примітивне письмо ще в першій половині першого тисячоліття. Пізніше вони почали користуватися грецькими буквами. Докази про наявність писемності у східних слов’ян можна знайти в арабських істориків. Але, на жаль, ніяких писемних пам’яток з тих часів до нас не дійшло. І так було доти, доки великими просвітителями – братами Кирилом  і Мефодієм – не був створений алфавіт.

Ведучий. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки).  Мати братів була грекинею, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.

Ведуча. У 862 році візантійський  імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.

– Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло,- а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив до  Моравії.

 Відповідь Костянтина знаходимо у "Житіях Кирила і Мефодія":

• Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!

Ведучий. За свідченням джерел, Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграда слов’янську абетку та 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську  мову.   Костянтина названо "творцем слов’янського письма".

Вірш

Учениця. Тепер ти вільна , рідна мово,

Писемність гучно розцвіла.

Все більше ніжності, любові

На наші довгії літа.

Розмова, думка, голос тихий,

Цікавий погляд дуже милий.

Тримайся мужності, вивчай.

Вдивись в лексичний водограй.

Ведуча. Кирилиця – оригінальна система слов’янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Її азбука складається з сорока трьох літер, 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличного алфавіту була близькою грецькому та візантійському. Такі накреслення літер у подальшому стали основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності. І нині кирилиця в основі нашого алфавіту.

Учениця.  А літери – як неба зорі,

Являють щастя нам удень.

Увечері ти бачиш долю,

Мрійливий затишок пісень.

Як добре, земле українська,

Що кращії твої сини

Плекають мову славнозвісну

На творчій, ясній глибині. 

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх панів.

На сцені 12 дівчат в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну з дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається і йде в глибину сцени)

• 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
• 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
• 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
• 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
• 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
• 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
• 1884 р. – закрито всі українські театри.
• 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".
• 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
• 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
• 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
• 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Ведучий. Ми – українці. Живемо у вільній , незалежній державі. Розмовляємо рідною державною мовою. А вона в нас красива і багата, мелодійна і щира, як душа нашого народу.

Ведуча. Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це – наша гордість, бо все, що створене нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Вірш «Я так люблю»

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І кобзарева дума незабутня.

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща  й невичерпна, як криниця.

Святине наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти як і насущний хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

Ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова –  Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечую – Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати й оберігати.

Ведуча. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.
Ведучий.  Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

. Ведучий  Невичерпні багатства народної мови своїм величезним талантом розкрив

Т. Шевченко ,  і як ніхто, осягнув чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...Знать од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть між люди.

Ведуча. Сьогодні зі щирими словами ми звертаємося до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу Батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі.

 ( Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла ,насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

Ведучий

Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне", а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Читець

Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
 

Ведуча.  Які багатющі можливості нашої мови! ,

 -Чи могли б ви, - звернувся українець до англійця, німця, італійця, - написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися б з однакової букви?

 -Ні, ні, ні! Це неможливо.

                 - На ваших мовах це неможливо. А нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.

- Нехай це буде буква «Б».

Учень. "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла".

Учень 2. . "Багато бачив бандурист бід, батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого".

Учень 3. Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!".

Ведучий

Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ми не пішли –наша Батьківщина, земля наша,  наш народ, наша мова завжди будуть з нами.

Пісня «Над Україною»