Сценарій до Дня української писемності і мови. " Наша мова- наша зброя"

           Сценарій до Дня української писемності та мови

              «НАША МОВА- НАША ЗБРОЯ!»

Ведуча:

Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови - свято рідної мови. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...

Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

Адже, слово до слова – зложиться мова.

Ведучий:

Кирило і Мефодій увійшли в історію як церковні діячі, просвітителі, святі апостоли.

На той час у Київській Русі використовували азбуку, яка називалася „глаголиця”. Це було важке письмо. У Києві жив і працював монах Нестор. Він дуже любив переписувати книги.

Коли він ознайомився з кирилецею, то почав писати літопис „Повість минулих літ, або звідки почалася земля Руська”.

У цій книзі – історія нашого народу від найдавніших часів до 1113 року.

Нестор увійшов в історію під ім’ям  Нестора – літописця.

Писати книги було важко. Це займало багато часу та праці.

І ось у 1574 році зявилися перші друковані книги: „Апостол”, „Буквар”. Їх у Львові надрукував Іван Федоров.

Він випередив іноземних майстрів. Друковані книги зявилися не зразу. Писець переписував кожну фразу. Очі сльозилися, не чув він руки. І все це тривало роки і роки. Іван Федоров ввійшов у історію як першодрукар.

З появою друкарства книг стало багато. Їх могли уже читати і бідні люди. Культура і освіта стали доступні кожному.

У 1997 році з ініціативи товариства „Просвіта” імені Т.Г.Шевченка Указом Президента України 9 листопада, яке церква відзначає як День Преподобного Нестора – літописця, проголошено Днем української писемності та мови. День писемності – це повернення народові його духовності, історичної пам’яті. Бо, як казав Кирило „Душа, що не знає літер, - мертва душа!”

Це свято- велич українського духу. Ми пишаємося, що у нас є своя мова, збережена через писемність і увічнена у книгах від Нестора – літописця до наших днів. Це і наукові книги, словники, казки, повісті, романи

Ведуча:

О мово рідна! Золота колиско,

В яких світах би не бувала я,

З тобою серцем, і по-українськи

Я вимовляю мамине ім’я

Ведучий:

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому  крила.

То як же не любить мені тебе.

Ведуча:

 

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла.

 

Уч.1 Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальов –

ничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут жи –

вуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

І де б ми не були, скрізь відчуваємо радість, зачувши рідне слово…

Уч. 2

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої      сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний.

У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує  веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша   державна мова України.

Уч.3

Сьогодні в українців свято –

Писемності та мови день,

Вітати поспішаємо завзято,

Вірші складаємо, співаємо пісень.

Уч.4

Бажаєм мові процвітати,

Народу, щоб її не забував.

В писемності та мові наша сила.

Як націю єднає нас.

Щоб наша гордість не пропала,

Надії вогник, щоб не згас.

 

В.1   Усіх вітаємо зі святом.

Щиросердно зичимо добра.

І хай у світі різних мов багато.

Солов`їна мова в нас одна!

В.2

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".

 

В.1 Упродовж віків українське слово живило душу, вчило бути чесним, любити свій край. У рідній мові закарбоване минуле нашого народу. 

В. 2Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова : витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі , нападки Московщини.Вбивали її, терзали, шматували рідну мову, та не знищили …

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

1884 р. – закрито всі українські театри.

1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Читці:

1.Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

2. Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

3. Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

 

В.2 Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили – звучить, гримить знову і знову, Вона, чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.

 

Мова. Жорстокі блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Мене ,як дух степів , гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища незрячу…

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В'язнили, кидали за грати!

Та не скорилася я

І для вас відродилася!

Я -  мова, та зимова казка,

Та ніжна материнська ласка,

Міцне те батьківське плече,

Але сьогодні щось пече.

Пече душа бо забуваєм,

Бо вже не чуєм і не знаєм

Свої пісні, свої вірші,

Та ще бринять вони в душі

Бо слово рідне – то скарбниця,

Тож хай не меркне,  хай іскриться!

Це ж мої корені святі!

Без них не можу я зростати,

І щоб з колін повстати,

Ми мусим чути ці слова.

За них дорожчого нема.

І запитати хочу я:

Чи українська ми сім’я?

Коли не ціним рідну мову,

Й таке вживаємо в розмову,

Що хочу крикнуть на весь світ:

Як врятувати весь наш рід?

 

В.1 Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник іс – нування нації. Поки існує мова, існує народ.

В.2  І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній

землі, коли постала вже вимріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного  коріння.

Учень.

Ми забудемо біль і страшу біду.

Україно, від тебе я нікуди не піду,

Не втечу, не віддам, не продам в руки звіру.

Цей час покаже, яка в кого віра.

Хто землю свою боронить і любить,

А хто стільки років паплюжить і губить

Свою рідну неньку і мову свою.

Ми ворогу відсіч дамо без жалю.

Сюди йти не  мали ніякого права.

Слава Україні! Героям слава!

 

В.2 Український народ – нескорений, українське слово  невмируще. І ми віримо, що перемога буде за нами. Розквітне наша Україна, голосно зазвучить наше слово.

Читці:

1.Я подолаю тебе, враже, рідним словом,

Бо слово – рідний дім, куди ведуть усі дороги.

 Я подолаю тебе, враже рідним словом,

За нами правда і за нами – перемога!

 

2.Ми подолаєм тебе, враже, рідним словом,

Усі гуртом  ми станемо у стрій,

Бо українська мова – нації основа,

Її не гідний і мізинець твій!

 

3.Ми подолаєм тебе, враже, рідним словом,

Бо мова наша – вічна і свята,

З її коріння, хоч і нищиш знову,

Все українство світле пророста.

  Учениця:   Не цурайтесь мови, люди,

                      Рідного джерельця.

                      Хай вона струмочком буде,

                      Хай дійде до серця!

 

Учень:          Хай вона в піснях лунає

                      Кожен день і в свято.

                      Соловейком хай співає

                      В українській хаті.

 

Учениця:     Не цурайтесь, люди, мови,

                      Не цурайтесь роду.

                      Як зачахне рідне слово –

                      Не буде народу.

 

Учень:         Вивчайте, любіть рідну мову,

                     Як світлу Вітчизну любіть,

                     Як стягів красу калинову,

                     Як рідного неба блакить.

 

Учениця:    Українська рідна мова –

                     Милозвучна й чарівна.

                     Сміло всім сказати можу:

                     «Мови кращої нема!»

 

 

 

 

 

 

.