Сценарій до Дня української писемності та мови
«НАША МОВА- НАША ЗБРОЯ!»
Ведуча:
Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови - свято рідної мови. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", - лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...
Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Адже, слово до слова – зложиться мова.
Ведучий:
Кирило і Мефодій увійшли в історію як церковні діячі, просвітителі, святі апостоли.
На той час у Київській Русі використовували азбуку, яка називалася „глаголиця”. Це було важке письмо. У Києві жив і працював монах Нестор. Він дуже любив переписувати книги.
Коли він ознайомився з кирилецею, то почав писати літопис „Повість минулих літ, або звідки почалася земля Руська”.
У цій книзі – історія нашого народу від найдавніших часів до 1113 року.
Нестор увійшов в історію під ім’ям Нестора – літописця.
Писати книги було важко. Це займало багато часу та праці.
І ось у 1574 році зявилися перші друковані книги: „Апостол”, „Буквар”. Їх у Львові надрукував Іван Федоров.
Він випередив іноземних майстрів. Друковані книги зявилися не зразу. Писець переписував кожну фразу. Очі сльозилися, не чув він руки. І все це тривало роки і роки. Іван Федоров ввійшов у історію як першодрукар.
З появою друкарства книг стало багато. Їх могли уже читати і бідні люди. Культура і освіта стали доступні кожному.
У 1997 році з ініціативи товариства „Просвіта” імені Т.Г.Шевченка Указом Президента України 9 листопада, яке церква відзначає як День Преподобного Нестора – літописця, проголошено Днем української писемності та мови. День писемності – це повернення народові його духовності, історичної пам’яті. Бо, як казав Кирило „Душа, що не знає літер, - мертва душа!”
Це свято- велич українського духу. Ми пишаємося, що у нас є своя мова, збережена через писемність і увічнена у книгах від Нестора – літописця до наших днів. Це і наукові книги, словники, казки, повісті, романи
Ведуча:
О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я,
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я
Ведучий:
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе.
Ведуча:
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла.
Уч.1 Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальов –
ничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут жи –
вуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.
І де б ми не були, скрізь відчуваємо радість, зачувши рідне слово…
Уч. 2
«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний.
У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша державна мова України.
Уч.3
Сьогодні в українців свято –
Писемності та мови день,
Вітати поспішаємо завзято,
Вірші складаємо, співаємо пісень.
Уч.4
Бажаєм мові процвітати,
Народу, щоб її не забував.
В писемності та мові наша сила.
Як націю єднає нас.
Щоб наша гордість не пропала,
Надії вогник, щоб не згас.
В.1 Усіх вітаємо зі святом.
Щиросердно зичимо добра.
І хай у світі різних мов багато.
Солов`їна мова в нас одна!
В.2
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".
В.1 Упродовж віків українське слово живило душу, вчило бути чесним, любити свій край. У рідній мові закарбоване минуле нашого народу.
В. 2Тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова : витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі , нападки Московщини.Вбивали її, терзали, шматували рідну мову, та не знищили …
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
Читці:
1.Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
2. Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
3. Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
В.2 Вбивали її, терзали її, шматували рідну мову, та не знищили – звучить, гримить знову і знову, Вона, чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.
Мова. Жорстокі блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
Мене ,як дух степів , гарячу,
І осліпити, й повести
На чорні торжища незрячу…
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В'язнили, кидали за грати!
Та не скорилася я
І для вас відродилася!
Я - мова, та зимова казка,
Та ніжна материнська ласка,
Міцне те батьківське плече,
Але сьогодні щось пече.
Пече душа бо забуваєм,
Бо вже не чуєм і не знаєм
Свої пісні, свої вірші,
Та ще бринять вони в душі
Бо слово рідне – то скарбниця,
Тож хай не меркне, хай іскриться!
Це ж мої корені святі!
Без них не можу я зростати,
І щоб з колін повстати,
Ми мусим чути ці слова.
За них дорожчого нема.
І запитати хочу я:
Чи українська ми сім’я?
Коли не ціним рідну мову,
Й таке вживаємо в розмову,
Що хочу крикнуть на весь світ:
Як врятувати весь наш рід?
В.1 Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник іс – нування нації. Поки існує мова, існує народ.
В.2 І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній
землі, коли постала вже вимріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння.
Учень.
Ми забудемо біль і страшу біду.
Україно, від тебе я нікуди не піду,
Не втечу, не віддам, не продам в руки звіру.
Цей час покаже, яка в кого віра.
Хто землю свою боронить і любить,
А хто стільки років паплюжить і губить
Свою рідну неньку і мову свою.
Ми ворогу відсіч дамо без жалю.
Сюди йти не мали ніякого права.
Слава Україні! Героям слава!
В.2 Український народ – нескорений, українське слово невмируще. І ми віримо, що перемога буде за нами. Розквітне наша Україна, голосно зазвучить наше слово.
Читці:
1.Я подолаю тебе, враже, рідним словом,
Бо слово – рідний дім, куди ведуть усі дороги.
Я подолаю тебе, враже рідним словом,
За нами правда і за нами – перемога!
2.Ми подолаєм тебе, враже, рідним словом,
Усі гуртом ми станемо у стрій,
Бо українська мова – нації основа,
Її не гідний і мізинець твій!
3.Ми подолаєм тебе, враже, рідним словом,
Бо мова наша – вічна і свята,
З її коріння, хоч і нищиш знову,
Все українство світле пророста.
Учениця: Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця!
Учень: Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Учениця: Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово –
Не буде народу.
Учень: Вивчайте, любіть рідну мову,
Як світлу Вітчизну любіть,
Як стягів красу калинову,
Як рідного неба блакить.
Учениця: Українська рідна мова –
Милозвучна й чарівна.
Сміло всім сказати можу:
«Мови кращої нема!»
.