Сценарій до Дня Збройних Сил України "Є така професія - Батьківщину захищати"

Сценарій до Дня Збройних Сил України 

 «Є така професія – Батьківщину захищати»

Мета: 

• виховувати глибокі патріотичні по­чуття, причетність і відповідальність за все, що відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя;
• формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів.
    

(Звучить пісня)

Ведуча: Добрий день, шановні гості, вчителі, батьки, учні і любі наші, найкращі чоловіки і хлопчики. За вікном шостий день зими, шостий день грудня, а це означає, що весь український народ вшановує своїх захисників і відзначає День Збройних Сил України.

Ведуча: Це свято мужності, сили, впевненості, надійності, міцності, шляхетності, вірності, тобто тих якостей, які асоціюються у нас зі справжніми чоловіками. Це свято сильної, відкритої, безкорисної і непідкупної дружби, яка проходить перевірку небезпекою і ризиком.

Ведучий: І разом з тим – це свято всіх нас, бо всі ми, українці, є причетними до наших збройних сил. Адже всі ми не лише любимо Вітчизну, а й пишаємося нею, отже, вважаємо себе зобов’язаними її захищати.

Учениця 1:

Воістину це так: в усі віки,

В усі часи, з початку світу-сонця

Попереду ішли чоловіки –

Захисники відважні, оборонці.

Йшли на війну, ішли орати лан,

Варити сталь чи зводити оселю,

Долати шторм, і спеку, й ураган,

І сина підкидати аж до стелі.

Біді назустріч свій робили крок,

І небо штурмували літаками,

І обіймали ввечері жінок

Кремезними і дужими руками.

Відтак в усі часи, в усі віки,

(І буде світ повік на цім стояти),

«За мужем» бути мріяли жінки,

Із чоловіком долю поєднати.

Хай не зів’яне щирість цих рядків,

Вони любов’ю нашою зігріті, -

Цей вірш для дорогих чоловіків,

Що задля нас живуть на цьому світі!

 

Ведучий: Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Другої світової війни.

Ведуча: І сьогодні солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Призначення власної армії, захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. «Бажаєш жити в мирі – готуйся до війни», - говорить мудре народне прислів’я. Армія – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань.

Ведучий: Щиро вітаємо всіх військовослужбовців з Днем Збройних Сил України та бажаємо вам усім незламної волі в подоланні труднощів військового буття, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій і побажань.

 (Пісня «Ти – солдат України»)

 В рідний дім, в Україну квітучу,

Найрідніше якої нема,

Із сходу ворог прийшов, як звір лютий,

Щоб зламати мирне життя.

Підіймемось на захист держави,

І відступлять недруги злі.

Принесуть перемогу і славу

України доньки й сини.

Приспів:

Ти солдат України!

Ти свою Батьківщину

Затулив вірним серцем

Наскільки стало сил.

Ти герой України!

Серцем вірного сина

Ти солдат України,

Своєї Вітчизни син.

 

Щоб єдиною, вільною, сильною

Моя Україна була,

Затули своїм серцем Вітчизну

Від образи, зневаги і зла.

Буде вічною рідна держава

І на нашому боці Господь.

Ми здобудемо волю і славу,

Український народ не збороть!

Приспів.

І не страшно життя залишити —

Ні печалі, ні страху нема.

Щоб зневіру і біль пережити,

Наші втрати були недарма.

Ми пройдемо цей шлях до знемоги,

Ворог згине у вирі війни.

Наближають День Перемоги

України доньки і сини.

Приспів

Ведуча: Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов’язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов’язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів.

 

Ведучий: Нелегка військова служба. Це ранні підйоми, багатокілометрові пробіжки і армійська дисципліна.

Учень 1 : Я вітаю діда, тата

З чоловічим справжнім святом!

Хто Вітчизну боронив –

Привітання заслужив!

Прадід мій пройшов війну –

Я вклоняюся йому.

В мирний час служив мій дід –

Захищав кордон, як слід!

Тато до армійських лав

Зовсім нещодавно став.

Відслужив належний рік

Як достойний чоловік.

Нині будем святкувати.

Дід почне розповідати,

Як у армії служив,

Всіх згадає, з ким дружив.

Прадід про війну розкаже,

Потайки сльозу змахне.

Фотографії покаже

І невесело зітхне…

Щось смішне про службу в війську

Пригадає тато звісно!

Всі ті спогади й байки

Буду слухать залюбки!

Тож ми, хлопці, підростаймо,

Професію обираймо,

Щоб у армії служити

І Вітчизну боронити.

 

Учениця 2:: Борониш, татусю, ти рідну країну!

І кожну матусю, і кожну дитину,

Ти всіх від біди захищаєш завзято,

Тобою я дуже пишаюся, тату!

Я втрат тобі зичу не знати і втоми,

Живим і здоровим вертайся додому,

Щоб жити без зла, без війни, без руїни…

Вітаю із Днем Збройних Сил України!

 

Учениця 3:: У рідному війську ти службу несеш,

Я знаю – мене від біди ти спасеш,

Мене вбережеш ти від зла і тривог,

Бо вмілий і вправний ти майже, як Бог!

Бо ти – патріот, захищаєш державу,

Примножуєш силу її ти і славу,

Хоробро і вправно ти службу у війську

Й дуржаву борониш свою українську!

Хай згинуть назавжди усі вороги,

Панують хай мир і любов навкруги,

Вітаю тебе я зі святом щосили!

Здоров’я тобі! Хай живуть Збройні Сили!

 

Ведуча: Коли запроваджували це свято, ніхто навіть уявити не міг, що воно стане майже найголовнішим у житті сьогоднішньої України. Що люди у військовій формі стануть звичним явищем на вулицях українських міст.

Ведучий: І що ми на них покладатимемо величезні надії і всією Україною молитимемось за них, щоб повернулись живими.

(Пісня «Лист солдату»)

Знову пишу до тебе листа

Від дитячого, щирого серця.

Знаю, доля твоя не проста,

Знаю я, те, що лихо минеться.

Повертайся, будь ласка, живим!

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим,

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Приспів:

Милий солдате, любий солдате,

Лагідна посмішка, світло в очах.

Ти повертайся, живим повертайся, -

Доля країни у твоїх руках.

 

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Щоби Янгол закрив від біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила й не зачепила.

 

Учениця 4: Чекають синів своїх мами,

І моляться день і ніч.

Молитвами зцілюють рани,

Запалюють тисячі свіч.

У Бога, благають спасіння

В молитвах за рідних дітей.

Повернення, благословіння,

Та теплих ,спокійних ночей.

Благають, щоб все закінчилось,

Щоб більше не було війни.

Щоб крові на землю не лилось

І були живими сини.

Так молятся слізно і щиро,

Що чує це навіть земля.

Вона ж бо зиму не пустила,

Щоб снігом не вкрила поля.

Щоб ночі, не так холодили

Й солдатам було тепліш.

У Бога мами просили,

Щоб діти вертались скоріш!

Заплакані, стомлені очі,

Молитви-святий оберіг.

Матусі недоспані ночі-

Повернуть з далеких доріг.

Повернуть у батьківську хату

У темряві шлях осяють

Життя збережуть солдату.

Бо мами у Бога благають...

(Пісня «Кленова балада»)

Загриміли в полі, мов громи, гармати,

Стрільця молодого виряджала мати,

Витирала сльози і благала Бога,

Щоб вернув їй сина додому живого,

Щоб вернув їй сина додому живого...

Не плач, моя рідна, посивівша мати,

Я пішов на войну тебе визволяти,

А, як не діждешся з тої Січі мене,

Посади, благаю, біля хати клена,

Посади, благаю, біля хати клена...

Приспів:

А туман - білим полем,

А біда - чорним болем,

А душа - буйним кленом,

Зеленим, ой зеленим.

А туман - білим полем,

А біда - чорним болем,

А душа - буйним кленом,

Зеленим, зеленим.

 

Тягнуться до сонця стовбури кленові,

Зрошені сльозами горя і любові,

Довгими ночами тихо шепчуть віти, -

То твої, Вкраїно, найдорожчі діти,

То твої, Вкраїно, найрідніші діти...

Приспів.

Ведучий: У нас були духмяні ночі, сніжні зими, веселі колядки і раптом: бойові втрати, залишені міста, поранені, біженці, переселенці, анексовані території і якесь дивне слово АТО.

Ведуча: Всі війни починаються з першого пострілу. Такий перший постріл в нинішній війні пролунав 18 березня 2014 року. Від нього загинув на території українського Криму прапорщик Кокурін Сергій Вікторович

Ведучий: З того часу болем віддаються у наших серцях назви Донецький аеропорт, Ілловайськ, Макіївка, Маріуполь, Мар’їнка…

Ведуча: Сьогодні ми дійсно відчуваємо захист Збройних Сил, тому що на сході нашої країни іде неоголошена війна, так звана АТО. Вже чимало українських сімей відчули жахливі наслідки війни, втративши своїх рідних і близьких. Ми всі розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам.

 

Ведучий: Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам’ять вічності, Тому я пропоную хвилиною мовчання вшанувати тих, хто віддав своє життя за нас, щоб ми ходили до школи чи на роботу, за наше краще життя.

Хвилина мовчання.

Ведучий: Легендою стали захисники Донецького аеропорту. Їхню мужність визнали самі загарбники, назвавши цих сміливців кіборгами.

Ведуча: У багатьох загиблих залишились сім’ї – батьки, діти, дружини. Якось ріже слух: молода вдова… вдови не повинні бути молодими.

(Сценка «На місячній доріжці…»)

Автор:  ... На місячній доріжці зустрілись дві душі,
Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.
Одна – душа солдата, загиблого в бою,
А інша – немовляти, народжена в Раю.
І так би розминулись… але душа бійця
На іншу обернулась: знайоме щось з лиця.
Сказала:

Солдат:  «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій!
А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?»

Автор: Душа же немовляти була як чистий сніг:
Дитина: «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг…
Казав Господь, Галина - таке її ім’я,
Ось-ось народить сина, а син її – то я!
Мене на Землю жити господь благословив,
Я маю народитись… ти вже там пожив?» -
Автор: Так у бійця спитало майбутнє немовля
(Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?)

А той боєць «Галина» повторював ім’я …
Та це ж його дружина чекала немовля.
Сплили перед очима щасливі ті роки:
Як він , ще був хлопчина й просив її руки…
Весілля і навчання, І пристрасті потік…
Він всі її бажання виконував, як міг.
Усе було чудово: вагітність – добрий знак!
І взяв він з жінки слово, що родиться козак!
А потім…сум в родині... в країну зло прийшло.
Галини очі сині зробилися мов скло.
Галина: «Не йди – вона просила – Бо смерть гуляє там.,
Скількох вже покосила, та їй тебе – не дам!»
Автор: Та він своїй дружині сказав приблизно так:
Солдат: «Як друзів я покину, який же я козак?
Як гляну в очі сину, що з’явиться в цей рік?
Скажу, що в злу годину я за спідницю втік?»

Автор: Поцілував Галину і рушив на війну…
А потім..постріл в спину.. і запах полину….

Згадав боєць те стрімко й до немовля сказав:
Солдат: «Ти бережи Галинку що краща буде з мам.
Пробач мені, дитино, вас з мамою підвів.
Та буду я невпинно з тобою з перших днів!
Дивитимусь із неба, як швидко ти ростеш,
А все що буде треба в житті ти сам знайдеш.
Обнімемося ж, сину, тобі час йти в життя
А я прикрию спину тобі із небуття»
Автор: На місячній доріжці невпинний душ потік:
Одні – до Бога пішки, хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,
І щоб їх захистити хтось винен йти у бій.
Але допоки в серці в жіночому любов,
Життя не перерветься, відроджуючись знов!

(Звучить пісня «Я дочекаюсь тебе»)

Я дочекаюсь тебе, любий сину,

Повір дочекаюсь!

Я Божу Матір прошу,

Щоб від тебе біду відвела!

Слізьми омиті ікони           |

І в серці вогонь не згасає,   |

Бо я пишаюсь тобою,           |

Болюча кровинка моя!          | (2)

 

Я дочекаюсь тебе, мій коханий,

Повір дочекаюсь

І я в обійми твої,

Наче зірка з небес упаду!

І я зізнаюсь тобі,            |

Що кохаю, як вперше зізнаюсь, |

Своїм теплом я, коханий,      |

Від тебе біду відведу!        | (2)

 

Я дочекаюсь тебе, любий тато,

Повір дочекаюсь,

А поки ляльку свою бережу,

Ту, що ти дарував,

Я мрію, щоб ти побачив,       |

Як я в білій сукні кружляю.   |

Прошу тебе, повернись,        |

Ти найкращий у світі татусь!  | (2)

 

Ти повернешся, бо знаєш,

Що рідні серця відчувають!

Ти повернешся, бо чуєш,

Як молять вони до небес!

Ти повернешся, ми віримо,     |

Знаємо й вірно чекаєм!        |

Наші гарячі серця             |

В злу негоду зігріють тебе!

 

Учениця 5:  Я дякую, солдате, за життя,

Що я живу без куль над головою.

За те, що маю я надію в майбуття

І я думками завжди там з тобою.

Я дякую, солдате, і за те

Що маю те, чого немає в тебе.

Домівку теплу, сонечко ясне,

Блакитне, мирне українське небо.

Я дякую, солдате, що стоїш

В передовій за рідну Україну.

За те, що почесний бій ведеш

І захищаєш неньку-Батьківщину.

Ти там стоїш, щоб сльози матерів не ллялись,

Хоч рідна мати плаче уночі.

Вона героя свого дожидає,

Вона чекає, у надіях живучи.

Я помолюсь за тебе, мій солдате,

Хай Бог оберігає вас в біді,

Бо на війні таких, як ти багато

І всі вони герої молоді.

Тобі, солдате, я завдячую життям.

Настане мир, ви цього дочекайтесь!

Одного лиш ми просимо усі:

«Додому, рідні, ви живими повертайтесь!»

 

Дівчина: Вертайсь, солдате, сіяти пшеницю,

Бо рік спитає: де ти, хлопче, був?

І на кордоні закопай рушницю,

І заспівай, щоби весь світ почув.

Про Україну, Лесю і Тараса,

Про рідну матір таку любов,

Що розлилась від Львова до Донбасу,

Любов лилась, але не наша кров.

Ті вороги, що звалися братами –

Колись прозріють. Поможи їм Бог.

А ми столи накриєм рушниками

Й печаль розділимо одну надвох.

Вертайсь, солдате, ми тебе чекаєм.

Тяжкий свій хрест ти гордістю проніс.

Хай Україну Бог оберігає

І очі наші висохнуть від сліз.

( танець)

Хлопець: Не плач. Не треба. Сльози не для нас.

Я повернусь. Ти тільки вмій чакати.

І не забудь оцей прощальний вальс,

Що ти танцюєш з завтрашнім солдатом.

А ще прошу: пиши мені листи

Про тихий вечір, про сільські новини,

А я піду, бо мушу берегти

У світі мир та спокій Батьківщини.

Я мушу йти, як батько мій і дід,

Бо ще потрібні на землі солдати,

Щоби щодня, зустрівши сонця схід,

Всміхалась до дітей щаслива мати.

А ти чекай. Печалитись не слід.

Я повернусь. Запам’ятай цей вечір…

 

Ведуча: Іде юнак. Тривожний біль світ

Ляга погоном хлопцеві на плечі.

(Пісня «Присягу двічі не дають»)

 Я б хотів обійняти гітару

Та зіграти по струнах душі.

Шкода ще не загоїлись рани,

Думка тішить, що ми не чужі.

Не чужі ми своїй Україні,

Ми за волю її до кінця.

Хай там що, та душею ми сильні,

Бо любов зігріває серця!

Приспів:

Щоранку будять солов'ї,

Солдати з честю в бій ідуть.

Бо вірні ми своїй землі,

Присягу двічі не дають!

Ми попри біль йдемо у бій

І нас не вабить чужина,

Бо вірні ми землі своїй,

Бо Україна в нас одна!

 

Я б хотів обійняти матусю,

Розказати про все як колись,

А тепер я кажу: "Повернуся,

Ти лиш Богу за мене молись!"

Я б хотів обійняти кохану,

Пригорнути до серця дітей,

Вірять люди в нас - це гоїть рани,

А ми віримо в наших людей!

Ведучий: Ви знаєте, як дружбу треба заслужити

Ведуча: Ви знаєте, як треба родину цінити

Ведучий: Ви знаєте, як Бога в молитві прохати. Коли душа хоче кричати.

Ведуча:  А ще у армії весло жити. Хоч не усім це зрозуміти

Ведучий: Там за наказом й сніг позеленіє. В холодну днину лист душу зігріє.

Ведуча: І на усіх одне велике св’ято„100 днів до дембеля” - це не багато!

Ведучий: А тепер давайте разом з вами подивимося, як живуть люди в майбутньому   в погонах. Зараз ми пропонуємо переглянути сценку «Осінній призов»

(На сцені імітація медичного кабінету. Йде відбір в армію. За столом сидить лікар.)

Лікар: Наступний!

(Входить перший призовник, пересувається човгає ходою.)

Лікар: Що у вас?

Приз.: У мене плоскостопість.

Лікар: (оглядає ноги) Мдаааа ... Формені ласти!

Приз.: Значить залишаюся на гражданці?!

Лікар: Ні! Йдете в підводники! З такими ластами - тільки в підводники!

Приз. : Я води боюся!

Лікар.: Боязнь води буває при сказі. Сильно боїтеся?

Приз.: Дивитися навіть страшно. Боюся.

Лікар: У вас типовий сказ!

Приз.: Значить, все-таки гражданка?

Лікар: Почекай, сказ - це собаки, Собаки - це кордон. Але ми вас, у прикордонні війська не посилаємо! (Слухає призовника) Зябра не турбують?

Приз.: Ні!

Лікар: От бачите, ви типовий підводник. Наступний!

(Входить другий призовник.)

Лікар прикладає до грудей призовника фонендоскоп.

Лікар: Так, у вас в легенях формена турбіна!

Приз.: Значить, залишаюся на гражданці?

Лікар: З такою турбіною тільки в авіацію! Мертву петлю знаєте?

Приз.: Не - а, тільки штопор. Ну, там ще стакан ... горня ...

Лікар: Нічого, в авіації бочку освоїте. Головне, не літайте в не льотну погоду, Карлосон ви наш.

Входить призовник.

Лікар: Що у вас?

Приз.: Ааа?

Лікар: Що у вас?

Приз.: ААА???

Лікар.: Глухий чи що?

Приз.: Ага.

Лікар: Значить в танкові війська.

Приз.: ААА?

Лікар.: Що ви голубчик, ви ж з танком створені один для одного. У танку теж глухо.

Приз.: А на гражданці залишитися ніяк?

Лікар: Ви ж глухий як не як. Будь ви німим, ми вас відправили в шпигуни зберігати державну таємницю. А поки по машинах!

(Входить наступний призовник, дістає гроші.)

Лікар (віднімаючи гроші) Важкий випадок.

При.: Значить гражданка?

Лікар: Яка гражданка? Десант! Спеціальний підрозділ "Нічні дияволи"

При.: Який "Нічний диявол" з сліпого?

Лікар: Нічні дияволи воюють в темряві, коли все одно нічого не видно.

При.: Ех, все до дідька!

(Входить наступний призовник.)

Лікар: У вас здається почки?

Приз.: Почки на березі ...

Лікар: Підозра на печінку.

Приз.: Печінка у тріски?

Лікар: Ой! Так, у вас же розсіяна увага! А ну - ка дивіться сюди і запам'ятовуйте. Це великий, це вказівний, це середній, це безіменний, це мізинець (стискає кулак і розтискає) Ну а тепер, де який палець?

Приз.: Нісенітниця собача ...

Лікар: Ось бачите, з таким букетом хвороб, Вам залишається тільки гражданка.

Приз.: Татку, ну чому?

Лікар: Та тому, що я твій батько! І армія тобі не світить!

Приз: А я все одно буду служити. Я сказав!

Лікар.: Ах, ти сказав! Ну, тоді я тебе зараз відразу в черепа і переведу! (Знімає ремінь і біжить за сином)

Ведучий: Ще наприкінці 18 століття німецький філософ Іммануїл Кант придумав теорію, що на планеті Земля має настати вічний мир. Але не тому, що людина стане розумнішою і перестане убивати собі подібних, а тому, що зникне економічне підгрунтя війн.

Ведуча: Кант, звичайно, був великим філософом і, очевидно, його передбачення має справдитись, але в далекому майбутньому. А поки що….

Допоки живемо на рідній землі,

З дитячих років і до самої тризни –

Усі ми, дорослі і, навіть, малі

Захищати повинні Вітчизну.

Ведучий: Ми нація мирна, щира і відкрита,

Та маємо долю складну і капризну.

Ми любим гостей, в нас дружба й довіра,

А ми захищати повинні Вітчизну.

Ведуча: Закінчаться війни, помиряться люди,

І спів солов’я у повітрі повисне.

Наші діти і внуки гордитися будуть,

Що ми для них захистили Вітчизну.

(Звучить пісня «Хай буде мир на Україні»)

Там зорі не падають

їм страшно на землю летіти

там бомби і кулі

і сонце у чорній імлі

Там люди загадують

бажання єдине на світі

щоб більше ніколи ніколи-ніколи

не було на світі війни

 

Хай буде мир  на Украіні

долоні здіймемо свої

Хай буде мир  на Украіні

хай буде мир на всій землі

Хай буде мир  на Украіні

долоні здіймемо свої

Хай буде мир  на Украіні

хай буде мир на всій землі

 

Те місто, що спалене

і міни,у  трави закуті

і дні наче марево

і сльози у сивих солдат

Доросліші стали ми

ми стали дружнішими,люди

щоб вистоять, виплакать

витримать бій цей

усі ми постанемо в ряд

Приспів

Ведуча: Дякуємо усім присутнім за увагу! І бажаємо чистого і мирного неба!