Сценарій до виховного заходу: "Ніколи знову 1939-1945"

Про матеріал

Щороку Україна та увесь світ відмічає урочистості з нагоди Дня Пам’яті та Примирення, для кожного не просто дата в календарі, це невід'ємна історія нашого народу, наших поколінь. Поглиблення знань дає можливість краще розуміти тогочасне, та активізує майбутнє. Історії підносить нам свої уроки – прийняти їх та аналізувати, це наш обов’язок.. Кожен рік проводяться зустрічі з ветеранами, вечори пам’яті, хвилини мовчання, але це все не заміниш на ті сльози, кров, що віддали наші попередники задля безхмарного неба над нами. Подана інформація розширює спектр розуміння значення цього свята, пробуджує патріотичні почуття, гордість за минуле, виховання героїчних почуттів, любові до Батьківщини, про невід’ємність свята у формуванні загальнолюдських цінностей. Виховний захід призначений як для студентів, так і для широкого загалу зацікавлених з даної теми.

Перегляд файлу

ЗМІСТ

Вступ

Методична мета
Виховна мета
Методика проведення виховної години з використанням різних форм і методів
1. Вступне слово куратора (викладача) про значення запропонованої теми .
2. Використання форми і методи (за розділами сценарія)
Сценарій виховної години.

Висновки

Список використаної літератури

Рецензія.

Вступ

Щороку ми святкуємо 9-е травня, для кожного не просто дата в календарі, це невід'ємна історія нашого народу, наших поколінь. Поглиблення знань дає можливість краще розуміти тогочасне, та активізує майбутнє. Історії підносить нам свої уроки – прийняти їх та аналізувати, це наш обов’язок, не винятком є і День Перемоги. Кожен рік проводяться зустрічі з ветеранами, вечори пам’яті, хвилини мовчання, але це все не заміниш на ті сльози, кров, що віддали наші попередники задля безхмарного неба над нами. Подана інформація розширює спектр розуміння значення цього свята, пробуджує патріотичні почуття, гордість за минуле, виховання героїчних почуттів, любові до Батьківщини, про невідьємність свята у формуванні загальнолюдських цінностей.

Виховний захід призначений як для студентів, так і для широкого загалу зацікавлених з даної теми.

Історія триватиме і творити її нам!

Методична мета

Розширити знання студентів про історію святкування 9-го травня та подій що йому передували; розкрити зміст свята; відродити почуття гордості за наше минуле, примножувати багатство та багатогранність героїчних сторінок минулого, розкрити білі плями історії рідного краю.

Виховна мета

Виховати у студентів почуття любові до свого народу, патріотизму та надати актуальні аргументи про невмирущий подвиг наших дідів, які відвойовуючи потом і кров’ю кожен сантиметр рідної землі, жертвуючи власним життям заради нашого світлого майбутнього, шанобливе ставлення до меморіалів слави, гармонію загальнолюдських та національних цінностей.

3.0. Методика проведення

виховної години з використанням форм і методів

(комп’ютеризація відеофільми, вірші пам’яті, художні вирази)

3.1. Форми і методи особистісно -зорієнтованого виховання, що використовуються під час проведення виховної години.

1. Методи формування свідомості особистості

- розповідь

- бесіда

- метод прикладу

2. Методи організації діяльності та формування досвіду громадської поведінки:

- громадська думка

- створення виховних ситуацій

3. Методи самовиховання:

- самоспостереження

- самоаналіз

- самооцінка

- самоконтроль

4. Методи інформації:

- пошук інформації

- візуально-слуховий

- словесний

5. Методи сугестії:

- метод прикладу

- метод авторитету

6. Методи виховання словом рідного мовлення

- мовлення в офіційному стилі

- використання патріотичних творів: віршів, поем, та ін.

7. Рефлексійні методи виховання:

- створення колективної думки схвалення

- збудження інтересу до кінцевого результату діяльності

- навіювання (як елемент народної сугестії)

Вступне слово викладача

Кожен рік 9 травня ми відмічаєм День Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. В цей день закінчилась одна із самих кровопролитних війн не тільки в нашій, але і в світовій історії. Багато наших солдат не повернулися додому, деякі повернулися пораненими та покаліченими. Але загинули не тільки солдати, адже дуже багато жертв було серед мирних жителів. Безпосередньо, тоді всі воювали – і під словами «мирні жителі» розуміли людей, не здатних в силу свого фізичного стану взяти зброю в руки та йти на фронт. Це були діти, жінки, літні люди, інваліди. Але і ця частина населення внесла значний вклад в нашу загальну перемогу.

Сценарій виховної години.

Викладач: Шановні гості! Наш захід присвячений світлій пам’яті 9 травня!

Ведучий:
Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
(п а у з а )
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!

Ведучий:

Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!.

Ведучий:

Хіба ж забудеш, як палили хати?
Гойдались мертві у страшній петлі,
І на шляху валялися хлоп’ята,
Багнетами прибиті до землі.
Хіба ж забудеш, як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дим.
До танків прив’язали людоїди
І розірвали надвоє живим.

Ведучий:

Травень... Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Ведучий:

Вже довгі роки День Перемоги відзначають усі без винятку громадяни України та інших країн колишнього СРСР. Але чи багато ми знаємо про свято?

Не перетворилося воно у простий символ, який не несе абсолютно ніякого сенсу для більшості? Свято, яке, ми дуже на це сподіваємося, ще довгий час буде нагадувати молодим поколінням про страшні дні війни і героїзм радянських солдатів.

Ведучий:

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашиської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

Викладач:

Починаючи розмову про День Перемоги, не можна не сказати про те, яким довгим був фінальний ривок до закінчення воєнних дій. Наступ радянських військ в районі Польщі та Пруссії довелося на січень 1945-го. Союзницькі війська також не стояли на місці і швидкими темпами рухалися до Берліну. На думку багатьох істориків та аналітиків, ознаменувало повну поразку Німеччини самогубство Гітлера, 30 квітня 1945 року.

Ведучий:

Втім, це не зупинило війська нацисткой Німеччини. Лише кровопролитні битви за Берлін привели до остаточної перемоги СРСР і союзників, але занадто великою ціною. Сотні тисяч убитих з обох сторін — і 2 травня столиця Німеччини капітулювала. Далі пішла і капітуляція самої Німеччини

Ведучий:

Перше повноцінне святкування на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні відбулися лише 24 червня 1945 року, хоча ще до цього по радіо було оголошено про те, що 9 травня оголошується офіційним Днем Перемоги.

Викладач:

Початок знаменної події, яке увійшло в світову історію, ознаменувався парадом, командував яким Костянтин Рокоссовского. Приймав же парад Георгій Костянтинович Жуков, один із найзнаменитіших військових командувачів 20 століття. Закінчився парад знаменитим виходом 200 знаменостей, кожен з яких кинув прапор німецького війська до мавзолею, тим самим продемонструвавши остаточність і масштабність перемоги радянської армії та радянського народу. В інших містах на честь великої дати були проведені святкові вечірні салюти.

Ведучий:

Волею долі такий варіант святкування Дня Перемоги протримався недовго. В 1947 році це знамените свято було визнано звичайним робочим днем, що автоматично відміняло паради та інші масштабні заходи.

Викладач:

Якщо вірити деяким документам, керівництво країни вважало, що втомлений від війни народ повинен був хоча б трохи призабути криваві події тих жахливих п'яти років. І лише у 1965-му, в рік двадцятирічного ювілею перемоги радянських військ, день 9 травня був відновлений в правах загальнонародного свята. У багатьох регіонах проходили власні паради, а завершувався день звичним салютом.

Ведучий:

Листи з війни – їх важко навіть зараз читати…

Письмо передо мной…простым карандашом…

И слов не разобрать у края и на сгибах…

Седьмой десяток лет, как с той войны пошел,

А голос все ясней: «Меня ты слышишь Лида?»

«Родная, я пишу тебе в последний раз – нас завтра бросят в бой…

Я не вернусь наверно…

Ах, как же я хочу обнять всех вас.. А помнишь Новый год,

тот самый, сорок первый?

Встречали вмести мы… Все за одним столом… И ты и Игорек…

Вот так бы встретить этот…

А тут у нас снега… А помнишь мы кино смотрели про войну, про финнов прошлым летом?

Жалею, что я взял так много табака. Он весь почти пропал, а ты б на хлеб сменяла…

Пишу тебе, Лидок, бумага есть пока… Дал лейтенант клочок, да вот осталось мало…

Морозы так крепки, и это не коль ранят, не дойду –

Замерших здесь немало…

Лидок, пишу тебе последнее письмо…»

Як він здогадався? Таким воно і стало… (в пам’ять Валентина Разуваєва, що загинув в січні 1943 р.)

Ведучий:

Варто згадати про всіх тих, хто захищав нашу країну в ті страшні роки. Точних даних про загиблих немає до цього часу, а приблизні цифри жахають. Різні історики називають цифри від 15 і до 28 мільйонів жертв тільки з боку військових, не кажучи вже про неймовірні кількості мирних жителів. Але зараз вже не настільки важливо, скільки людей загинуло під час Великої Вітчизняної війни, тим більше, що точної інформації не буде ніколи.

Набагато важливіше пам'ятати про це свято не лише як про зайвий вихідний день, а як про День Перемоги 9 травня.

Ведучий:

Нехай ті страшні дні вже так далеко від нас, але вони були, це наша історія, це фундамент нашого сучасного життя. Нам важко уявити, через що довелося пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Та давайте будемо пам'ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи – нашою дійсністю. Вони ні защо б не хотіли, щоб ми повторили їхній шлях.

Ведучий:

Вони нічого в нас не просять. Їх вже небагато лишилося в живих. Це не вони розвязували світові конфлікти, не вони грали в жорстокі політичні ігри, жертвуючи життями людей. Але це вони поклали тому край, врятували нас! І ми мусимо пам'ятати. Тому що пам'ять і вдячність – це все, що ми можемо дати нашим ветеранам. І це зробить кращими нас самих і наш світ.

Ведучий:

І незважаючи на всі жертви та страждання День Перемоги – це світлий день. Це день, в який стало зрозумілим, що все це було не дарма, що збулися мрії, що майбутнє – у наших руках. Це день, в який відлік часу можна було б починати спочатку, бо настала нова епоха – волі, миру, можливостей. І за все це ми маємо дякувати їм – нашим ветеранам

До слова запрошуються студенти для декламації віршів:

Ведуча:

Вони загинули. Але перемогли,
бо віддали життя для Перемоги.
Живу їх пам’ять вік шануєм ми,
увічнивши у обеліск безсмертя.
Та кулями пробитими грудьми
не зупинити ворогів упертих.
Загиблих поховали між беріз,
в їх шепоті і онімілім співі,
ішли у бій – не витирали сліз,
а закипали у священнім гніві.
Перемоглі! І радість між епох:
біля рейхстагу, сильні, благородні,
гриміли радістю величних перемог
в найвищім щасті – щасті всенароднім!
Тож в дні не забуваймо вікові:
здійнявши стяг, хто впав подовж дороги,
нам перемогу здобули живі;
у день осмути – свято Перемоги!

Ведучий:

Ну что могу я рассказать?

Война давно была, ребята

Но не смотря на то, хочу подать

Рассказ о жизни, про солдата

Что знаем мы о жизни той?

Что знаем о боях, о славе?

О том, как в страшный летний зной

Стрелял солдат, убитым быть не в праве…

Война нам может рассказать,

О том, насколько был парнишка юным

И не успев жену свою обнять

Был свален он тем взрывом шумным

А сколько их – мальчишек смелых

На поле боя полегло

И в выпускных рубашках белых

Стреляли возрасту назло

Не дай Бог знать в 17 лет

Что такое потеря друга

Что такое от пули смерть

И как может быть жизнью мука

Плачет тихо седой ветеран

Склонив голову у обелиска

И обсыпанный пеплом курган

Вдруг отнёс к тем боям его близко…

Был вначале военный приказ

И его воевать научили

Научили не прятать глаз

Ну а вскоре про возраст забыли

Несмотря на количество лет

Амуницию выдали вскоре

И вручили на поезд билет

Ну, а матери – вечное горе

То время стало в горле её комом

О нём не может позабыть она никак

И промелькнёт обида в голосе знакомом:

«Не уж то жизнь его ценой в пятак?»

Прошло время – попал он на фонт

Ощутил запах пороха, пыли

И увидел седой горизонт

Поседел и солдат от военной той были

Он безмолвно сжимал автомат

Даже танки его не пугали!

Он не падал, ведь он же солдат

Ведь его дома близкие ждали

Он не мог поступиться назад

Лишь вперёд – на штыки продвигаясь

Вспоминал он письмо невпопад

И от злости лишь матом ругаясь

Он на фрица уверенно шёл,

Пусть боялся, но кто о том знает?..

За собой батальон целый вёл

Но тут пуля… Война, ведь – бывает

И теперь на века он в бронзе застыл

Но ещё сквозь года слышен тот пулемёт

И пусть голос его простуженным был

Все запомнят «За Родину! Вперёд!»

Всем знакомо нам слово «подполье»

Все мы знаем, кем был партизан

И о ней – о лесной партизанской доле

Я немного поведаю вам.

Воевали они что есть мочи!

Привлекали к себе молодёжь

И под кровелью тёмной ночи

Затевали у немцев грабёж

Не давали они отправить

Поезда, что в Германию шли –

Чтоб количество пленных убавить

Все архивы (картотеки) немецкие жгли

Убивали они полицаев –

Этих Иродов и Иуд

Что ни совести, ни чести не зная

Предавали и гробили люд

Но их делу пришёл конец –

Партизан этих фрицы схватили

Был пронзающий болью свинец,

А потом в шахты шурф… лучше б убили!

Мы не можем о них забыть –
О тех воинах память нетленна!

Мы обязаны свято чтить

Всех помянем мы – непременно!

Я хочу им поклясться! Не на Библии, нет

А на собственной совести, чести

Хочу дать всем живым и погибшим непреложный обед

Что память о них сохраним в наших душах все вместе!

Я клянусь, и прошу – поклянитесь со мной,

Ведь они в те года, когда молоды были

Не смотря на желанья и в стужу, и в зной

Выживали, и они не забыли!

Не забыли, как был их товарищ убит,

Как в концлагерь попали родные

И у них в голове ещё выстрел звучит

Пред глазами глаза, что всегда молодые

Но вот праздник – ПОБЕДА

И парад тот кремлёвский, что помнит весна

Но всегда будет жаль того лета

Того лета, когда начиналась война…

Висновок

Таким чином, виховний захід «День пам’яті 9-го травня» призначений не тільки для студентів, але й для гостей, які мають зацікавленість з даної теми. На деякий час учасники стають, немов свідками тих подій, переносять той патріотизм наших дідів до сучасності, виховують особистість в яскраво виражених палітрах, формують характер, надають широкий спектр розуміння вчинкам, та співпереживають кожне слово, кожну трагічну нотку. Це дає можливість акцентувати увагу на значенні даного свята, не тільки як простого дня календаря, але й про масштабний подвиг, якому немає рівних, адже боротьба за власну Батьківщину, тим більше яскрава Перемога - це героїзм. Відношення сучасних поколінь до цього свята – це заслуга нас! Тому виховання в цьому напрямку досить важливе для нашого майбутнього та для майбутнього нашої країни.