Сценарій лялькової вистави "Круть та Верть"

Дідусь. Доброго дня вам, друзі! Знаєте, щось так їсти захотілось… Бабусю, бабусю, а спечи-но мені колобка!

Бабуся. Ой дідусю, ніколи мені. Ось діткам треба казочку розказати. А ти поки що піди та дровець нарубай. А колобка я вже завтра спечу, бо поки казочку розповім, то так стомлюся, що і сили не буде.

Дідусь.  Діти, ви чули? Бач, втомиться вона від казочки. Сиди собі - ля-ля, ля-ля - цілий день. Це ж відпочинок, а не робота. Правда, діти?

Бабуся.  Ах так! Ну тоді добре – розказуй ти, тільки дивись – нічого не переплутай. Спробуєш, отоді й побачимо: робота це, чи відпочинок.

Дідусь. А й справді, чого це все бабусі казки розказують? Дискримінація!

Бабуся. Та добре, добре, заспокойся. Розказуй ти. А з вами, дітки, ми домовимося: коли дідусь буде розповідати щось не те – голосно тупайте ногами. Домовились?

Дідусь. Та йди вже, йди. Отож слухайте, дітки. Казочка називається «Круть та Верть». Жив був собі на світі колобок. Ой, що це я! Все про їжу і про їжу…

Бабуся. (виглядає) Отож-бо!!! Не колобок, а колосок. І не жив, а лежав. А хто його, дітки, знайшов? Так, молодці! Півник.

Півник (співає пісню «Цей край, де я родилась і живу»)

Вдалині, за річкою,

Колосок знайшов,

Коли із мотичкою

Я з городу йшов.

Дуже цінна знахідка,

Друзі, вам скажу.

Занесу додому це - мишам догоджу.

Пр.

Цей колосок пахучий, запашний.

Його нам треба ,друзі, змолотити.

Із нього вийде наїдок смачний,

Бо з тіста будем пироги ліпити.

Знайшовши його, браття ,вам несу.

Тож станем разом з вами працювати.

У роботі промине трохи часу -

Смаколиками будем ласувати.

 

Півник

От чарівний колосок!

Йду додому я хутчіш.

З мишами візьмем ціпок

Та змолотим оцю збіж.

 

Дідусь

Півник наш спішив додому,

Був такий щасливий

І ,забувши геть про втому,

Летів що є сили.

 

А на їхньому дворі

Два пироги гралися,

Сірі хвостики малі

Крутем й Вертем звалися.

Що таке? Що це за шум?

Аж заклало вуха!

 

Бабуся

Скоро діду твою казку

Не захочуть слухать!

 

Звісно, пироги в дворі не грались,

Бавились мишата.

Ти йди, діду, а я далі

Буду повідати.

 

Один Верть, а другий Круть,

Жваві та веселі.

З Півником вони живуть

У одній оселі.

Мишенята (співають  пісню Дзідзьо  «Люблю тебе, моя кохана»)

-Привіт, я Круть зовусь, малечо!

-Я Верть! Здоровенькі були!

Хоч кажуть всі, що ми ледащо,

Та на це не зважаєм ми.

Пр.

-Любим у ліжку повалятись

Десь до обіду і тоді

Поснідаємо й гайда гратись

Чи у піску, чи у воді.

Любим нічого не робити,

Нащо себе перетруждать,

Коли і так можна прожити,

Наїстись і відпочивать.

Півник

Хлопці, хлопці, подивіться,

Яку знахідку несу!

Тільки знайте, не баріться,

Змолотимо цю красу.

 

Круть

А хто ж буде молотити?

Робота – це для мене смерть.

 

Верть

Ми не будем це робити.

Правда, Круть?

 

Круть. Та правда, Верть.

 

 

Верть

Ти сам справишся, ти сильний,

А нам з братом тре заснуть,

 

Круть

Щоб також набратись сили.

Правда, Верть?

 

Верть. Та правда, Круть.

 

Півник

Що ж тут вдієш? Сам я буду

Молотити колосок.

І зерно з нього добуду.

Так, так, так, де мій ціпок?

 

(Півник бере ціпок і починає молотити колосок. За кадром співають пісню «Воїни світла»)

Не схотіли миші другу помагать,

Знов побігли гратись, тільки реготять.

Щоби не трудитись, втекли до ріки

І попідставляли сонечку боки.

Колосок взяв Півень і пішов на тік,

Сам ціпом махає - не жде цих базік.

Б’є, як в барабан, бам-бам!

Залишився він там сам на сам.

Пр.

Ой молотив Півник, Півник молотив.

Працював сердешний скільки було сил.

Ой трудився Півник, Півник трудився,

Тільки із чола піт рікою лився.

 

Півник

Ху! Ой і сильно я втомився,

Недарма я потрудився.

Ціле відерце зерна

Від верхушечки до дна.

 

До млина нести потрібно

Це зерно, щоби муки

Намолоти дрібно-дрібно.

Отакі в мене думки.

 

 

Гей, хлоп’ята! Подивіться,

Яке запашне зерно.

Тож давайте, не лініться

Та на млин несіть.

 

Круть

Ого!!! Це ж так тяжко,

Зараз душно.

І навіщо нам воно?

 

Півник

Та ж давайте, хлопці, дружно

Це на млин віднесемо.

 

Верть

Ні! Ні! Ні! Це вже без нас!

Сам із тим зерном ти будь.

Ще зачепиш нас хоч раз -

Начувайся! Правда, Круть?

 

Круть

То  робота не для нас.

Це – суцільна круговерть.

 

Верть. Нам і гратися вже час.

Правда, Круть?

 

Круть. Та правда, Верть.

 

 

Півник

Ох! Піду на млин я сам.

Що ж докажеш тим мишам…

(співає  пісню Романа Скорпіона «А я обійму»)

Я візьму в відерце зерно ось оце.

Закину на плечі ношу свою.

Я іду на млин зовсім один,

Я зроблю усе сам, зроблю все один.

Пр.

А я змелю, зерно це змелю,

Бо пиріжечки так сильно люблю.

Візьму у кулак всю волю свою

І цю роботу зроблю.

 

Бабуся

От уже й муки мішок

Півень ніс до хати,

А в мишей -  ну просто шок!

 

Круть

Верть, давай тікати!

Прийде Півень голосистий

І розпочне знову

То про дрова, то про тісто

Оту нудну мову.

Верть

Так, гайда скоріш у поле.

Півень нас там не знайде,

А впіймає – прощай воле…

Швидше, швидше – чую йде!!!

Мишенята. (співають пісню Вєрки  Сердючки «Гоп чина гоп»)

Ніхто нас не догонить,

Ніхто нас не спіймає.

Втечемо ми від Півня,

Сховаємось в траву.

Отеє працювати, оте допомагати.

Воно нам з братом ліньки.

Ми скажем йому: « Фуу!»

Пр.

Нас робота зовсім не хвилює,

Хай Півень один отам працює.

Оп, оп, опо, але, оп - хай він один працює!

 

Півник

Знову хлопці десь поділись,

Накивали п’ятами.

Ну нічого, розберусь я

З вредними мишатами.

 

Навчу їх труд цінувати

Й самим не лінитися,

Бо колись тре починати

Працювати вчитися.

 

Замішу я зараз тісто,

Затоплю вогонь в печі.

Прибіжать самі на всі сто,

Як запахнуть калачі.

(співає  пісню І. Федишин «А я закохана»)

 

Я заклопотаний.

Стоїть у діжці пиріжок замішений.

У житті я ще не був так заклопотаний.

Шкода, що Круть із Вертем утекли.

Я трудився все своє життя,

Хотів хлопців до цього привчить,

Та у відповідь я чую лиш їхнє ниття.

Без роботи безглузде буття,

Треба, мабуть, добре їх провчить.

То настала вже, напевно, підходяща мить.

Я вже придумав план. Тож, друзі,

Дістануть миші по заслузі.

Пр.

Я заклопотаний,

Запеклий бій з мишами ще не програний.

У житті я ще не був так заклопотаний,

Та Крутя з Вертем все- таки провчу.

 

Бабуся

Витопилась піч швиденько.

Пиріжки, як маки,

Півник повставляв рівненько

І почав чекати.

 

А тим часом аромат

Долетів аж до мишат.

І немає їм спокою,

Розмовляють між собою.

 

 

Круть

Ой як смачно пахне з хати,

Слинки в мене аж течуть.

Та й не можу я дрімати.

Йдемо, Верть?

 

Верть

Та йдемо, Круть.

Вже обіду час, й животик

Порожнісінький ущерть.

Покладем пиріг у ротик.

Смачно, Круть?

 

Круть. Та смачно, Верть.

 

Верть

Ой Півнику, пиріжки

Вже якраз поспіли!

 

Півник

А чому це ви так швидко

Та й до столу сіли?

Хто знайшов оте зерно?

Хто додом його приніс?

 

Круть

Не ми це зробили, бо

Розболівся у нас хвіст.

 

 

Півник

Хто колосок змолотив?

Хто на млин його відніс?

 

Круть. Тоді в мене хвіст болів.

Верть. А у мене болів ніс.

Півник

А хто піч топив і дров

Нарубав? Тісто місив?

 

Верть

Це не ми, боліло знов -

Мабуть, нас десь кліщ вкусив.

 

Півник

Ох, тяжка у вас хвороба

Прийшла, як нежданий гість.

Діагноз один – нероби!

Хто не працював – не їсть.

 

Бабуся

Опустили миші очі,

Повставали з-за стола,

Пиріжечків ну так хочуть,

Аж обертом голова.

 

Зрозуміли усе миші,

Давай Півню помагати:

Верть мерщій побіг по воду,

А Круть давай замітати.

До вечора так трудились.

Півник радів, що його

Сили марно не поділись,

І добився він свого.

 

Круть

Зрозуміли ми все з братом,

Що разом ми – сила!

Лінь від себе треба гнати,

Щоби жить щасливо.

 

Верть

Цінувати працю інших,

У злагоді жити.

Бо, кажуть в народі, гуртом

Легше й батька бити.

Півник

Мрійте! Працюйте! Старайтесь!

Та не забувайте,

Ви роботи не цурайтесь -

Близьким помагайте.

(Співають пісню «Мрія моя»)

Щира праця всіх нас окриляє,

Безліч шансів у житті дає.

Ми розкажем тим, хто ще не знає,

Щоб трудитись сонечко встає.

Не цурайтесь праці, милі діти,

І підставте помочі плече.

Щоб ви знали: під лежачий камінь

Чистая водиця не тече.

Пр.

Мрія твоя збудеться обов’язково. Ти чуєш?

Мрія твоя збудеться, коли ти щиро працюєш.

Сила твоя – життя у праці, і ми це знаєм,

Бо трудимось, щоби збулась вона.

 

Пам’ятайте діти: в праці сила,

Та можливості лише в труді.

І де би життя вас не носило,

Ці слова згадаєте тоді.

Не цурайтесь праці! Геть зневір’я!

Закотіть рукав, сховайте злість!

З роду не забудете прислів’я:

«Той хто не працює, той не їсть».

Пр.

Дідусь

Зрозумів і я, Бабусю,

Що казки – робота.

Недооцінив. Тепер проти тебе

Не відкрию й рота.

А поки ти працювала,

Колобка я спік.

Нумо швидше куштувати,

Поки він не втік.

 

Дід і баба. Пам’ятайте, любі друзі,

Дістається по заслузі