Сценарій "Мово моя материнська "

                             Мово моя материнська…

   

(У центрі залу святково прибрана світлиця . На сцені ведучі  - юнак і дівчина в національному одязі та учениці.)

Ведуча : Мово моя українська,

                 Батьківська,материнська,

                 Я знаю тебе не вивчену –

                  Просту, домашню,звичну,

                  Не з-за морів покликану,

                  Не з словників насмикану.

                  Ти у мені із кореня,

                  Полем мені наговорена ,

                   Дзвоном коси прокована,

                   В чистій воді смакована,

                   Болем очей продивлена,

                   Смутком багать продимлена,

                    З хлібом у душу всмоктана ,

                    В поті людськім намокнута ,

                    З кров’ю моєю змішана

                     І аж до скону залишена

                     В серці моїм.Ти звеш сюди

                     Добрих людей до бесіди.

 

    Ведучий : Із святом вас , шановні добродії ,із святом , шанувальники рідного слова.Мова – то цілюще народне джерело , і хто не припаде до нього вустами , той сам всихає від спраги.Століттями мова народу була тією повноводою річкою ,яку ми називаємо поезією.Поетична грань живе у слові і слово немислиме без неї , як немислима річка без води.

Ведуча : Рідна мова ! Запашна , співуча ,гнучка , милозвучна ,сповнена музики і квіткових пахощів ,вона встала з колін , як піднялася й наша Україна.Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце.А основою , джерелом культури є материнська мова.І той ,хто не знає рідної мови ,або цурається її ,засуджує себе на злиденність душі.

Ведучий : Арфо серця мого ! Люблю зажуру пісень твоїх і невмирущий оптимізм гумору твого ,і музику слів твоїх.Скарбе мій єдиний ! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі , без тебе- перекотиполе , що його вітер несе у сіру безвість , в імлу небуття.

1-учень : Як гул століть ,як шум віків ,
                  Як бурі подих – рідна мова.

                  Вишневих ніжність пелюстків ,

                   Сурма походу світанкова .
                   Неволі стогін , волі спів ,
                   Життя духовного основа.

    2-учень:Все в тобі з’єдналося , злилося ,

                    Як і помістилося в одній ! –

                    Шепіт зачарований колосся ,

                    Поклик із катами на двобій ,

                    Ти даєш поету дужі крила ,

                    Щоб підносить правду в вишину ,

                    Вченому ти лагідно відкрила

                    Мудрості людської глибину.

                    І тобі рости , не в’януть зроду ,

                     Квітувать в поемах і віршах ,

                     Бо в тобі - великого народу

                     Ніжна і замріяна душа.

       3-учень:Щира втіхо – рідна мово ,

                      Краю отчого окраса ,-

                      Є в тобі вогонь Тараса ,

                       Щира втіхо , рідна мово !

        4-учень:Трембітна мово.Музико.Калино.

                        І споконвічна й назавжди моя.

                        До тебе завше я душею лину.

                        Марія…мрія…мамине ім’я.

                        Зорею ,казкою ти снила тихо ,

                        Коли в колиску клала немовля ,

                        Вела за ручку , берегла від лиха

                        І вчила перше слово вимовлять.

        5-учень:Мова , наша мова –

                        Пісня стоголоса ,

                        Нею мріють весни ,

                        Нею плаче осінь,

                        Нею кличе літо.

                         В ній криваві рими

                         Й сльози «Заповіту».

                          Я без тебе ,мово ,-

                          Без зерна полова ,

                          Соняшник без сонця ,

                          Без птахів діброва.

                          Як вогонь у серці ,

                          Я несу в майбутнє

                           Невгасиму мову ,

                           Слово незабутнє.

            6-учень:Не одцурайтеся моєї мови

                            Ні в тихі дні , ні в дні зимові ,

                            Ні в дні підступно мовчазні ,

                            Коли стоїш на крутизні.

                            Не одцурайсь своєї мови –

                            У тебе іншої нема.

                            Ти – плоть і дух – одне-єдине

                             Зі словом батьківським – Людина.

                             Без нього – просто плоть німа ,

                             Без мови в світі нас – нема.

              7-учень:Одна вона у нас така –

                              Уся співуча і дзвінка ,

                              Уся плакуча і гримуча ,

                              Хоч … без лаврового вінка.

(На сцені дівчатка-старшокласниці вишивають рушники і співають :

                              З вечора вечірнього аж до ранку

                              Вишивала дівчина вишиванку…

 Під цю мелодію танцюють з рушниками.Потім стають двома півколами.На сцені з’являється дівчина у вінку із стрічками – Мова , а з нею маленькі хлопчики – Частини мови)

 Дівчата:

 1-ша: Купана-цілована хвилями Дніпровими ,

  2-га: Люблена-голублена сивими дібровами ,

  3-тя: З колоска пахучого , з кореня цілющого ,

  4-та: Із усмішки і сльози , сонця . вітру і грози –

   Всі: Наша мова.

   5-та: Як осмута матерів ,

    6-та: Думи сивих кобзарів ,

    7-а: І дівочі переспіви синіх вечорів ,

    8-а: Виплекана веснами і серцями чесними –

    Всі: Наша мова.

    Мова: Як путівець між нивами – проста.

                 Барвиста , наче далеч веселкова ,

                 Такою увійшла до вас в уста

                 І в долі заясніла ваша мова.

                 З роси , проміння , шуму колосків

                 Я вам дарую чисте першослово ,

                 Аби з ясних слов’янських берегів

                 У світі засвітитися дніпрово

Іменник: Є в світі слів багато ,

                  Але дорожчі всіх

                  Іменники : син , мати ,

                  Оселя , дім , поріг.

                  А ще - слова «родина»

                  І «ненька Україна».

                  Не забуваймо їх.

Прикметник:Мово , моя мово ! Мово кольорова !

                        Ой яке барвисте кожне твоє слово:

                        Синій , червоненький , любий . дорогенький ,

                        Щирий , добрий , золотий ,-

                        Ось прикметник я який .

Займенник: Є добрий друг в іменника ,

                       В числівника й прикметника.

                       А звуть його займенником –

                       Така ось арифметика.

                        Як втомляться іменники

                       У реченнях стояти ,

                       До себе звуть займенників від втоми рятувати.

Дієслово: Трудитись . працювати ,

                   Любити і чекати ,

                    Сіяти , ростить , збирати.

                    Вирости – до зір дістати.

                    Скільки різних дієсправ

                     На сьогодні я почав.

Числівник: Можу вам порахувати

                     Скільки є озер , морів ,

                     Скільки є зірок на небі ,

                     Скільки в морі кораблів.

Прислівник:Зустрілося слово ,

                       Спинилося слово:

                       Полюби мене калиново.

                       Зникало в степу

                        І з’являлось , як мрево :

                        Полюби мене тополево.

                        Виходило вдаль

                         І верталося знову:

                         Полюби мене ще й кленово.

 Всі: Всі ми любим нашу мову ,

         Наче пісню вечорову ,

          І служити будем їй ,

          Нашій мові дорогій.

Звучить пісня Н.Бучинська «Краща мова єднання»

1 читець: Мова-духовне багатство народу .»Скільки я знаю мов , стільки раз я людина «,- говорить народна мудрість.Але багатство , втілене в скарбницях мов інших народів , залишається для людини недоступним , якщо вона не оволоділа рідною мовою , не відчула її краси. Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови , тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова , тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів , тим активніше сприймає серце красу слова.

2 читець:Українська мова в багатстві , витонченості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття , аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи . Це не мова простолюду тільки , а мовацілої нації , політичне майбутнє якої іще попереду.

3 читець: В землі віки лежала мова
                  І врешті вибилась на світ.

                  О мово , ночі колискова!

                  Прийми мій радісний привіт ,
                  Навік пройшла пора безславна .
                  Цвіти і  сяй , моя державна !

4 читець: Ми пам’ятаємо  , що наше рідне слово було втоптане в землю , його висміював і забував зденаціоналізований обиватель.В умовах незалежності нашої держави українська мова , хоч не без труднощів поступово займає гідне місце в світі.

Звучить пісня С.Май « Мій рідний край»
5 читець: Ти зрікся мови рідної .Тобі

                  Твоя земля родити перестане ,
                  Зелена гілка в лузі на вербі
                  Від доторку твого зів’яне!

                  Ти зрікся мови рідної.Твій дух

                   На милицях жадає танцювати .

                   Від ласк твоїх закам’яніє друг

                    І посивіє рідна мати !

 

                    Ти зрікся мови рідної.Віки

                    Ти йтимеш темним , як сльота осіння.

                    Від погляду твого серця й зірки

                     Обернуться в сліпе каміння.

                      Ти зрікся мови рідної.Ганьба

                      Тебе зустріне на шляху вузькому…

                       Впаде на тебе , наче сніг журба –

                        Її не понесеш нікому!

 

                        Ти зрікся мови рідної.Нема

                        Тепер у тебе роду , ні народу.

                        Чужинця шани ждатимеш дарма -
                         Услід тобі він кине сміх-погорду !

 

                          Ти зрікся мови рідної…

6 читець:Рідна мово , я в тобі воскресну.

                 В мене ти , як і життя , одна.

                  Море слів – скарбів твоїх чудесних ,
                  Всім співцям не вичерпать до дна.

                  А мені тим паче , слово честі ,
                  Радий би хоч краплю донести.

                  Всі віки на люднім перехресті ,
                  Рідна мово , райдужно цвіти !

Ведучий:Як відомо у 1931 році у Парижі на конкурсі мов українська мова зайняла третє місце  після італійської та французької.

7 читець: Мова рідна – з пісні та любові.

                  Це народ мій викохав таку.
                  Сотні літ несла вінок терновий ,
                   Птахом билась в клітці на замку.

                   Та з Парижу , з конкурсу на мови

                   Гордо йшла в лавровому вінку !
Ведуча: Мово рідна ! Ти безконечна , як море ,могутня , глибока.І котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця.Красо моя ! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть , і зойк матерів у годину лиху , і переможний гук лицарів у днину побідну , і пісня серця дівочого в коханні своїм , і крик новонародженого.В тобі , мово ,неосяжна душа народу !

8 читець:У ній усе :

                 Діброви й верболози ,

                 Дніпра і Ворскли витканий атлас ,
                 Козацька доблесть і кріпацькі сльози.

                  Ще й дума та , що вистраждав  Тарас.

                  Розмай Карпат,
                  Де в’юниться на скелі

                  Смерічка недоторкано-струнка.

                  Незгасне сяйво вбогої оселі ,
                   Що нам дала у спадщину Франка.

9 читець:Порубана , але не вбита ,
                 Замулена , але жива.

                  Моя ти мово сумовита ,
                   М’яка , з вербовог шитва.
                   Не залишай мене у скруті ,
                   Коли ні сміху , ні плачу.
                   Не віддавай в полон манкуртам ,
                   Де рідне слово не почуть.
                    Не пробачай мені , сіромі,
                    Коли тебе під корінь жнуть,
                    Коли безбатченки із дому
                    Одну , мов покритку женуть.

                    Тебе не висіять крізь сито ,
                     Не розмінять на мідяки.

                     Моя ти мово росяниста ,
                      Не запресована в тюки.
                      Мого життя свята основа ,
                      Нема у тебе куцих меж.

                      Убити можеш дієсловом

                       І дієсловом любиш теж.

                       Нема у тебе  ні світання ,
                       Ані смеркання – жити й жить.

                       Ти вся одне , одне повстання ,
                        Яке в віках не задушить,
Ведучий:Мова- найголовніший організатор духовного життя , єдності й розвитку народу.Там , де їй загрожує смерть , настає хворобливий розклад нації , де гине мова , гине й народ.

Ведуча:Свято рідної мови – це ствердження життєдайності рідного народу , його вільного розвою , його безсмертя в будуччині…Любімо нашу мову , бережімо і плекаймо її , як сестру , як матір , як власних дітей…

10 читець:Як довго хдали ми своєї волі слова ,
                   І ось воно співа , бринить.

                   Бринить , співає наша мова ,

                    І серце тішить , і чарує , і п’янить !

(Звучить аудіозапис « Молитва до мови « К.Мотрич)
     Звучить пісня К. Бужинська « Україна –це ми»