Мово моя материнська…
(У центрі залу святково прибрана світлиця . На сцені ведучі - юнак і дівчина в національному одязі та учениці.)
Ведуча : Мово моя українська,
Батьківська,материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню,звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена ,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана ,
В поті людськім намокнута ,
З кров’ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Ведучий : Із святом вас , шановні добродії ,із святом , шанувальники рідного слова.Мова – то цілюще народне джерело , і хто не припаде до нього вустами , той сам всихає від спраги.Століттями мова народу була тією повноводою річкою ,яку ми називаємо поезією.Поетична грань живе у слові і слово немислиме без неї , як немислима річка без води.
Ведуча : Рідна мова ! Запашна , співуча ,гнучка , милозвучна ,сповнена музики і квіткових пахощів ,вона встала з колін , як піднялася й наша Україна.Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце.А основою , джерелом культури є материнська мова.І той ,хто не знає рідної мови ,або цурається її ,засуджує себе на злиденність душі.
Ведучий : Арфо серця мого ! Люблю зажуру пісень твоїх і невмирущий оптимізм гумору твого ,і музику слів твоїх.Скарбе мій єдиний ! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі , без тебе- перекотиполе , що його вітер несе у сіру безвість , в імлу небуття.
1-учень : Як гул століть ,як шум віків ,
Як бурі подих – рідна мова.
Вишневих ніжність пелюстків ,
Сурма походу світанкова .
Неволі стогін , волі спів ,
Життя духовного основа.
2-учень:Все в тобі з’єдналося , злилося ,
Як і помістилося в одній ! –
Шепіт зачарований колосся ,
Поклик із катами на двобій ,
Ти даєш поету дужі крила ,
Щоб підносить правду в вишину ,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости , не в’януть зроду ,
Квітувать в поемах і віршах ,
Бо в тобі - великого народу
Ніжна і замріяна душа.
3-учень:Щира втіхо – рідна мово ,
Краю отчого окраса ,-
Є в тобі вогонь Тараса ,
Щира втіхо , рідна мово !
4-учень:Трембітна мово.Музико.Калино.
І споконвічна й назавжди моя.
До тебе завше я душею лину.
Марія…мрія…мамине ім’я.
Зорею ,казкою ти снила тихо ,
Коли в колиску клала немовля ,
Вела за ручку , берегла від лиха
І вчила перше слово вимовлять.
5-учень:Мова , наша мова –
Пісня стоголоса ,
Нею мріють весни ,
Нею плаче осінь,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
Я без тебе ,мово ,-
Без зерна полова ,
Соняшник без сонця ,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці ,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову ,
Слово незабутнє.
6-учень:Не одцурайтеся моєї мови
Ні в тихі дні , ні в дні зимові ,
Ні в дні підступно мовчазні ,
Коли стоїш на крутизні.
Не одцурайсь своєї мови –
У тебе іншої нема.
Ти – плоть і дух – одне-єдине
Зі словом батьківським – Людина.
Без нього – просто плоть німа ,
Без мови в світі нас – нема.
7-учень:Одна вона у нас така –
Уся співуча і дзвінка ,
Уся плакуча і гримуча ,
Хоч … без лаврового вінка.
(На сцені дівчатка-старшокласниці вишивають рушники і співають :
З вечора вечірнього аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку…
Під цю мелодію танцюють з рушниками.Потім стають двома півколами.На сцені з’являється дівчина у вінку із стрічками – Мова , а з нею маленькі хлопчики – Частини мови)
Дівчата:
1-ша: Купана-цілована хвилями Дніпровими ,
2-га: Люблена-голублена сивими дібровами ,
3-тя: З колоска пахучого , з кореня цілющого ,
4-та: Із усмішки і сльози , сонця . вітру і грози –
Всі: Наша мова.
5-та: Як осмута матерів ,
6-та: Думи сивих кобзарів ,
7-а: І дівочі переспіви синіх вечорів ,
8-а: Виплекана веснами і серцями чесними –
Всі: Наша мова.
Мова: Як путівець між нивами – проста.
Барвиста , наче далеч веселкова ,
Такою увійшла до вас в уста
І в долі заясніла ваша мова.
З роси , проміння , шуму колосків
Я вам дарую чисте першослово ,
Аби з ясних слов’янських берегів
У світі засвітитися дніпрово
Іменник: Є в світі слів багато ,
Але дорожчі всіх
Іменники : син , мати ,
Оселя , дім , поріг.
А ще - слова «родина»
І «ненька Україна».
Не забуваймо їх.
Прикметник:Мово , моя мово ! Мово кольорова !
Ой яке барвисте кожне твоє слово:
Синій , червоненький , любий . дорогенький ,
Щирий , добрий , золотий ,-
Ось прикметник я який .
Займенник: Є добрий друг в іменника ,
В числівника й прикметника.
А звуть його займенником –
Така ось арифметика.
Як втомляться іменники
У реченнях стояти ,
До себе звуть займенників від втоми рятувати.
Дієслово: Трудитись . працювати ,
Любити і чекати ,
Сіяти , ростить , збирати.
Вирости – до зір дістати.
Скільки різних дієсправ
На сьогодні я почав.
Числівник: Можу вам порахувати
Скільки є озер , морів ,
Скільки є зірок на небі ,
Скільки в морі кораблів.
Прислівник:Зустрілося слово ,
Спинилося слово:
Полюби мене калиново.
Зникало в степу
І з’являлось , як мрево :
Полюби мене тополево.
Виходило вдаль
І верталося знову:
Полюби мене ще й кленово.
Всі: Всі ми любим нашу мову ,
Наче пісню вечорову ,
І служити будем їй ,
Нашій мові дорогій.
Звучить пісня Н.Бучинська «Краща мова єднання»
1 читець: Мова-духовне багатство народу .»Скільки я знаю мов , стільки раз я людина «,- говорить народна мудрість.Але багатство , втілене в скарбницях мов інших народів , залишається для людини недоступним , якщо вона не оволоділа рідною мовою , не відчула її краси. Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови , тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова , тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів , тим активніше сприймає серце красу слова.
2 читець:Українська мова в багатстві , витонченості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття , аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи . Це не мова простолюду тільки , а мовацілої нації , політичне майбутнє якої іще попереду.
3 читець: В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово , ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт ,
Навік пройшла пора безславна .
Цвіти і сяй , моя державна !
4 читець: Ми пам’ятаємо , що наше рідне слово було втоптане в землю , його висміював і забував зденаціоналізований обиватель.В умовах незалежності нашої держави українська мова , хоч не без труднощів поступово займає гідне місце в світі.
Звучить пісня С.Май « Мій рідний край»
5 читець: Ти зрікся мови рідної .Тобі
Твоя земля родити перестане ,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне!
Ти зрікся мови рідної.Твій дух
На милицях жадає танцювати .
Від ласк твоїх закам’яніє друг
І посивіє рідна мати !
Ти зрікся мови рідної.Віки
Ти йтимеш темним , як сльота осіння.
Від погляду твого серця й зірки
Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної.Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому…
Впаде на тебе , наче сніг журба –
Її не понесеш нікому!
Ти зрікся мови рідної.Нема
Тепер у тебе роду , ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
Услід тобі він кине сміх-погорду !
Ти зрікся мови рідної…
6 читець:Рідна мово , я в тобі воскресну.
В мене ти , як і життя , одна.
Море слів – скарбів твоїх чудесних ,
Всім співцям не вичерпать до дна.
А мені тим паче , слово честі ,
Радий би хоч краплю донести.
Всі віки на люднім перехресті ,
Рідна мово , райдужно цвіти !
Ведучий:Як відомо у 1931 році у Парижі на конкурсі мов українська мова зайняла третє місце після італійської та французької.
7 читець: Мова рідна – з пісні та любові.
Це народ мій викохав таку.
Сотні літ несла вінок терновий ,
Птахом билась в клітці на замку.
Та з Парижу , з конкурсу на мови
Гордо йшла в лавровому вінку !
Ведуча: Мово рідна ! Ти безконечна , як море ,могутня , глибока.І котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця.Красо моя ! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть , і зойк матерів у годину лиху , і переможний гук лицарів у днину побідну , і пісня серця дівочого в коханні своїм , і крик новонародженого.В тобі , мово ,неосяжна душа народу !
8 читець:У ній усе :
Діброви й верболози ,
Дніпра і Ворскли витканий атлас ,
Козацька доблесть і кріпацькі сльози.
Ще й дума та , що вистраждав Тарас.
Розмай Карпат,
Де в’юниться на скелі
Смерічка недоторкано-струнка.
Незгасне сяйво вбогої оселі ,
Що нам дала у спадщину Франка.
9 читець:Порубана , але не вбита ,
Замулена , але жива.
Моя ти мово сумовита ,
М’яка , з вербовог шитва.
Не залишай мене у скруті ,
Коли ні сміху , ні плачу.
Не віддавай в полон манкуртам ,
Де рідне слово не почуть.
Не пробачай мені , сіромі,
Коли тебе під корінь жнуть,
Коли безбатченки із дому
Одну , мов покритку женуть.
Тебе не висіять крізь сито ,
Не розмінять на мідяки.
Моя ти мово росяниста ,
Не запресована в тюки.
Мого життя свята основа ,
Нема у тебе куцих меж.
Убити можеш дієсловом
І дієсловом любиш теж.
Нема у тебе ні світання ,
Ані смеркання – жити й жить.
Ти вся одне , одне повстання ,
Яке в віках не задушить,
Ведучий:Мова- найголовніший організатор духовного життя , єдності й розвитку народу.Там , де їй загрожує смерть , настає хворобливий розклад нації , де гине мова , гине й народ.
Ведуча:Свято рідної мови – це ствердження життєдайності рідного народу , його вільного розвою , його безсмертя в будуччині…Любімо нашу мову , бережімо і плекаймо її , як сестру , як матір , як власних дітей…
10 читець:Як довго хдали ми своєї волі слова ,
І ось воно співа , бринить.
Бринить , співає наша мова ,
І серце тішить , і чарує , і п’янить !
(Звучить аудіозапис « Молитва до мови « К.Мотрич)
Звучить пісня К. Бужинська « Україна –це ми»