Сценарій новорічної театралізованої вистави "Білосніжка"

Білосніжка

Дійові особи:

Білосніжка

Король

Королева

Міністр

Принц

Брати-гноми

Робітничок

Розумник

Мрійник

Буркотун

Балакун

Лежебока

Плаксун

Зайчики

Дія І

Сцена 1

(Королівський Палац. У порожньому залі кілька ра­зів пробігає туди-сюди стурбований Король. Він ледь не перекидає мармурову статую і вибігає із кімнати. Несподівано статуя перетворюється на велику чор­ну ворону, яка, змахнувши крилами, перетворюється на Королеву.)

Королева. Я чаклунську силу маю,

На будь-що перетворююсь,

На тварину, на билину,

Куди захочу, туди лину.

Ця країна вся моя,

Королева у ній — я.

(Знервовано ходить по залу.)

Де подівсь Міністр той клятий?

Його б за смертю посилати.

Ось-ось приїде Принц із-за Синіх гір,

А Міністра нема до сих пір.

Як Білосніжка з Принцем стане під вінець,

Моїй владі настане кінець.

Мене залишать всі чаклунські сили.

От чи зробив Міністр, як я звеліла?

(Занепокоєний Король налітає на Королеву, ледь не збиває її з ніг.)

Король. Вибачте мені, благаю,

Що робити — я не знаю.

Королева. Та що з вами, дорогий?

Ви чого такий блідий?

Король. Та біда в мене сталась:

Моя донечка зникла,

І для мене день, як нічка,

Бо десь поділася Білосніжка.

Королева. Як це зникла? Шкода, бідну,

Я ж люблю її, як рідну.

Може просто побоялась,

Десь в куточку заховалась.

Перед весіллям через хвилювання

Вона була блідненька ще ізрання.

Король.  Її шлюб із Принцем — для країни свято,

Свою корону їм я хочу передати.

А сам тоді в саду буду гуляти

І з внуками у ігри різні грати.

 

Сцена 2

(Із-за колони підкрадається навшпиньки Міністр. Він кривляється та гигикає.)

Міністр. Гі-гі, га-га.

Ваша величність, ось і я.

Король. Міністре, друже мій, біда —

Пропала донечка моя.

Королева. Та вгамуйтеся ви трішки,

Це ж не перстень і не кішка,

То чого б їй так зникати?

І нащо вам шукати?

Ось приїде Принц до неї,

Сама вийде зі схованки своєї.

Міністр. Та що з нею станеться?

Звичайно, вона знайдеться.

Король. Білосніжко, моя мила,

Де ж ти доню заблудила?

(Король виходить.)

Королева. Дурний старий, терпіти вже несила.

(До Міністра.)

Ти все зробив, як я веліла?

Міністр. Так, завів дівча у хащі,

їй не вибратись нізащо.

Не знайде додому слід,

Буде звірям на обід.

Королева. Якщо так, то добре, йди,

Бо набрид мені вже ти.

Та нікому ні словечка,

Бо загинеш, як овечка!

Міністр. Я німий буду, як риба,

Бо мені проблем не треба.

(Міністр виходить. Королева лишається сама.)

Сцена З

Королева. Що за Королівство дурнувате?

Король — зануда, Міністр — тупуватий.

На додачу женихові тому

Король от-от віддасть корону...

Ні, так справа не піде,

Білосніжка вже зникла і Принц пропаде.

От тоді я вже завладарюю,

Всіх сусідів завоюю...

Женихи прийдуть в палати,

Щоб мене заміж узяти.

(Підходить до дзеркала, милується собою.)

Красуня, хоч куди —

Гарна, ставна, молода.

Хоч пів світу обійдеш —

Кращу за мене не знайдеш.

Щось хвилююся я трішки,

Гляну, де ж та Білосніжка?

(Королева бере кубок і починає над ним чаклувати.)

Чари-бари йди мана,

Що було, того нема,

Все, що близько, що далеко,

Нагорі чи в глибині —

Хай покажеться мені.

Диво-дзеркало, скажи,

Білосніжку покажи.

 

Сцена 4

(Над кубком здіймається клубок диму. Королева виплеску є вміст кубка на дзеркало — на ньому, ніби з туману, з'являється картинка: Білосніжка йде дрі­мучим лісом, колючі гілки захаращують їй дорогу, та­ємничі звуки лякають дівчину.)

Білосніжка. Бідна, я тут загину,

Бо дороги не знайду.

Міністр мене обдурив,

А такий добренький був.

Батечка сюди приплів,

Як до лісу мене вів.

Мовляв, казав він погуляти,

Щоб рум'яний вигляд мати

І жениха зачарувати...

Залишив мене у хащах,

Справи тут мої пропащі.

Прощай, татку, Принце любий,

Ой, потраплю вовку в зуби.

(На гілці кричить пугач.)

Ой, як страшно. Вже темніє,

З жаху серденько німіє.

Кущі чогось затріщали,

Певно, злі вовки примчали.

(Із-за дерев вистрибує Зайчик.)

Зайчик 1. Хто там ходить? Я боюся.

Де сестричка? Де матуся?

(Зайченя ховається назад.)

Білосніжна. Зайченятко! Заховалось?

Це воно мене злякалось.

Йди сюди, не бійсь нічого,

Я сама боюся всього.

(З лісу виходить Зайчиха із зайченятами.)

Підкажіть мені, гульвіси,

Як знайти дорогу з лісу?

Де голівку прихилити,

Щоб цю нічку пережити?

(Зайці радяться.)

Зайчиха. Пам'ятаєте місцину,

Де ми бачили хатину?

Зайчик 2. На полянці стоїть скраю,

Хто живе там, я не знаю.

(Зайченята беруть Білосніжку за руки і ведуть.)

Зайчиха. Білосніжко, зайченята,

Підемо скоріш до хати,

І невдовзі, мов картинка,

Нам покажеться хатинка.

Білосніжка. Ой, яка гарненька хатка,

Щиро дякую, звірятка.

Зайчиха. Певно, в хатці цій казковій

Люди теж живуть чудові.

(Заходять у хатинку.)

Як у ній все занедбали,

Тут давно не прибирали.

Білосніжка. Зараз віник я знайду

І підлогу підмету.

Прошу, поможіть, звірята,

В хатці тут поприбирати.

(Знаходить віник, замітає і співає.)

Наведу я чистоту

І підлогу підмету.

Розжену всіх павуків

З потаємних закутків.

Ще помию гарно вікна,

Щоб було багато світла.

Вранці сонечко зійде,

Порошинки не знайде.

(Ставить віник і озирається довкола.)

Стало затишно відразу,

Ще би квіточок у вазу.

Зайченя 2. Ми букет тобі нарвемо,

З лісу квітів принесемо —

Зайченя 1.Різнобарвних, запашних,

Ти й не бачила таких.

(Зайченята виходять і швидко повертаються з букетом квітів.)

Білосніжка. Дякую вам за букет —

Він чудовий, не секрет.

Справді, ліс цей – чарівний.

Скоро  прийде рік новий,

А у ньому стільки квітів,

Будуть звірі всі радіти.

Тільки темно дуже стало,

За вікном вже ніч настала.

Що це в лісі там тріщить?

Зайченя 2. До будинку хтось спішить.

Ми втікаєм, вибачай,

Заховайся, прощавай!

(Зайці втікають. Білосніжка ховається під стіл. Чути пісню, на порозі хатини з'являються гноми. Попереду Робітничок із великим ліхтарем.)

Сцена 5

Пісня гномів

Ми гноми працьовиті

Не знаємо про лінь.

У непрохідних хащах

Проводим цілий день.

Працюємо старанно

Щодня із року в рік,

А чим ми тут займаємся?

Не скажемо повік.

Лежебока. Ось домівонька моя,

Відісплюсь сьогодні я.

Буркотун. А тобі лиш дай поспати,

Свої боки відлежати.

Балакун. Ти теж, брате, позіхав,

Чом тепер бурчати став?

Плаксун. Буркотун наш, що й казати,

Дуже любить побурчати.

Буркотун. Тобі б, Плаксуне, помовчати.

(Погрожує йому кулаком.)

А то почнеш ридати.

Балакун. Наш Плаксун поревіти

Любить найбільше у світі.

Буркотун. Заплач, Плаксійку,

Дам копійку.

Балакун. Поплач, поплач, Плаксику,

Киця дасть тобі калачика.

Плаксун. Ви із мене не дражніться,

А на себе подивіться.

Робітничок. Чом на нього ви напали

І чом сваритесь, мов діти,

Гарно ми попрацювали,

Вдома треба відпочити.

Лежебока. Відпочити і поспати,

Гарно боки відлежати.

Розумник. Де ж ви хочете поспати?

Хлопці, це ж не наша хата!

Буркотун. Знов, Розумнику, мудруєш,

Чи над нами ти кепкуєш?

Розумник. Ти на мене не сварися,

А довкола роздивися.

Буркотун. Поки в лісі працювали,

В нас злодії побували.

Плаксун. Капці мої хтось украв

І піжамку теж забрав.

Балакун. Тривога! Хлопці, всі до зброї.

Чи є у нас набої?

Буркотун. Які набої? Не мели ти.

Комусь боки слід набити.

Мрійник. Може це добра фея була

І тут порядок навела?

Балакун (з посмішкою).

Добра фея на мітлі прилітала,

Нам хатинку замітала.

Лежебока. Бідна доленько моя,

Знов не відісплюся я.

Балакун. Не щастить тобі щось, брате,

Свої боки відлежати.

Завтра підем працювати,

Знову будеш ти куняти.

Буркотун. Та не смійся ти із нього.

Хлопці, зараз не до цього.

Хтось заліз у нашу хатку,

Наробив тут безпорядку.

Розумник. Хтось і справді побував,

Але він тут все прибрав.

Буркотун. Цього ще нам не вистачало,

В хатці все інакше стало.

Мрійник. Мріяв я, аж мені снилось,

Щоб у нас хоч щось змінилось.

Розумник. Хтось цей може ще у хаті?

Треба його пошукати.

Робітничок. Хтось шурхоче під столом.

Вилізай, просим добром. (Білосніжка вибирається з-під столу.)

Мрійник. Я ж казав вам, що це фея,

Яке гарне личко в неї.

Білосніжка. Вибачте мені, будь ласка,

Що зайшла до вас у хатку.

В лісі ніч уже спускалась,

Я померти там боялась.

Робітничок. Раді ми гостей вітати,

Та скажіть нам: «Як вас звати?»

Розумник. Назовіть ім'я своє.

В вас батьки, напевно, є.

Всюди, певно, вас шукають,

Люблять і переживають.

Білосніжка. Білосніжка мене звати.

Справді, є у мене тато.

Маму я не пам'ятаю,

А ще мачуху злу маю.

Мрійник. Гарно так дочку назвати

Міг тільки найкращий тато.

Білосніжка. У світі не знайти такого,

Він король в мене до всього.

Усі.Король?!

Розумник. Розкажіть нам, як це сталось,

Що принцеса в ліс прийшла?

Білосніжка. Міністр у ліс мене привів

І в темних хащах залишив.

Розумник. Для чого міністру королівства

Вести принцесу до лісу?

Білосніжка. Я й сама про це гадала.

Може, Королева наказала?

Мрійник. Вона, справді, дуже зла,

Якщо такий наказ дала.

Розумник. Ви не чули? Знають й діти:

Вона найжорстокіша у світі.

Білосніжка. Вибачте, що тут прибрала,

Хотілось, щоб хатка кращою стала.

Дозвольте у вас лишитись

І трішечки пожити.

Робітничок. Ви прибрали тут доречно,

Дякуєм за це ми ґречно.

Балакун. Щоб тут все було в порядку,

Нам хазяйку треба в хатку.

Плаксун. Ви ж не будете нас бити,

Тільки станете любити?

Білосніжка. Я вас кривдити не буду.

Ви ж такі хороші люди.

Буркотун. Вже вона хазяйка стала,

Цього нам ще не вистачало.

Балакун. Ти не хочеш, щоб лишилася вона,

Ця принцеса чарівна?

Хочеш вигнати із хати?

Ну, це вже занадто, брате!

Буркотун. Ні, це ти щось перегнув.

Хто таке від мене чув?

Згодні всі, то й я не проти,

Зайве нічого молоти.

Робітничок. Згодні всі, лишайтесь з нами,

Час знайомитись із братами.

Всіх нас семеро в сім'ї,

Я — Робітничок, це — брати мої:

Мрійник, Розумник, Буркотун і Балакун.

Плаксун. А мене Плаксуном звати,

Та не завжди я хочу ридати.

Білосніжна. Ви шістьох мені назвали,

Сьомого куди сховали?

Балакун. Не сховався Лежебока,

А відлежує десь боки.

Усі. Ле-же-бо-ка!

Лежебока. Ну чого ви розкричались?

Сонце ще й не прокидалось.

Балакун. Так життя проспиш все, брате,

В нас принцеса справжня в хаті.

Мрійник. В неї личко, мов сніг,

А волосся, мов нічка.

Гарна, добра вона,

А зовуть — Білосніжка.

Лежебока. Саме це якраз у сні

І примарилось мені.

Розумник. Ми, принцесо, просим вас:

«Поживіть трішки у нас!»

Буркотун. Ми тут дружно живемо,

Кривдити вас не дамо.

Робітничок. А тепер пора всім спати,

Зранку треба нам вставати.

Усі.Білосніжко, на добраніч!

І солодких снів вам на ніч!

Білосніжна. І вам солодких снів,

Для всіх семи братів!

(Гасне світло. Туман розсіюється. Королева сто­їть перед дзеркалом.)

Сцена б

Королева. Усі веселі, всі сміються...

Слізки ще у вас поллються.

Не дасте кривдити мені?

Гноми лісові дурні.

Є чаклунська в мене сила,

Буде так, як я схотіла!

(Забігає Король, ледве дихає від втоми.)

Король. Ні! її не знайду я,

Щезла дівчинка моя.

Замок, парк я обійшов,

Білосніжки не знайшов.

Якщо доні не знайду,

З горя, з розуму зійду.

Королева. Та годі побиватися,

Щоб із розуму зійти,

То треба його мати.

Король. Що побиватися?

Що ви казали мати?

Королева. Я нічого не казала.

Вам почулось. Я мовчала.

(Заходить Міністр.)

Міністр. Ваша Високосте, можна сказати?

Чи не вчасно? Можу й почекати.

Королева. Та кажи вже, як прийшов.

Ну чого стоїш, як стовп?

Міністр. Принц приїхав той заморський,

Із-за Синіх гір, загорський.

Король. Є жених, а нема доні.

З горя посивіли скроні.

Королева. Принц приїхав? Це чудово!

Дайте королівське слово:

«Білосніжку, як знайде,

Під вінець з нею піде!»

А як ні, скажіть для них,

Нащо нам такий жених.

Король. Так скажу: «Ти піди,

Мою донечку знайди!»

(Король вибігає.)

Королева(до Міністра). Ну а ти слідом підеш,

Про все мені докладеш!

Міністр. Зрозумів. Я вже біжу.

Все, що взнаю, розкажу.

(Міністр виходить.)

Королева. Той Міністр такий тюхтій,

Треба скласти план самій.

Що насамперед зробити? (Замислюється.)

Жениха кудись подіти?

Він закоханий піде,

В гномів дівчину знайде...

Заведу його я в хащі,

Хай загине в вовчій пащі.

(Бере кубок і починає чаклувати.)

Чари-бари, йди мана.

Що пройшло, то вже нема.

(Світло на сцені гасне.)

 

Дія ІІ

 

Сцена 1

(Ранок. Білосніжка прибирає в будиночку гномів. Заходить Робітничок.)

Робітничок. З добрим ранком, Білосніжко!

Спала ти вночі хоч трішки?

Чом проснулася так зрання

І взялась до прибирання?

Білосніжка. Встала я, бо сонце встало

І пташки защебетали.

Спала, дякую, чудово

І сни бачила казкові:

Снилась мені ваша хатка,

Ти з братами, Принц і татко.

Ніби скрізь мене шукають,

Але де знайти — не знають.

Робітничок. Правду, люба, кажеш ти,

Важко в лісі нас знайти.

Але це було вві сні,

Чи насправді — так чи ні?

Білосніжка. Він приїхати мав вчора,

Й не зустрів мене, от горе.

Одружитись Принц прийшов,

А наречену не знайшов. 

Робітничок. Гей, брати! Пора вставати,

Королівство рятувати.

(По черзі з'являються гноми.)

Плаксун. Чобітки мої десь зникли,

Біля ліжечка стояли.

Балакун. В Плаксуна чоботи були

І самі у ліс втекли.

Білосніжка. Я їх ваксою змастила,

У роздягальню помістила.

Буркотун. Не впізнати Плаксі

Чобіток у ваксі.

Білосніжка. Досить, братика, дражнити.

Чом ви сваритесь, мов діти?

Робітничок. Хлопці, є важлива справа:

Під загрозою держава.

Вчора із-за Синіх гір

Принц приїхав у Королівський Двір.

Розумник. А яка мета візиту?

Що він хоче в нас робити?

Робітничок. А мета у нього, брате,

З Білосніжкою побратись.

Шлюб цей вигідний державі,

А без нього — кепські справи.

Розумник. Я колись у книжках читав,

Вам про це розповідав,

Що добробут в нас настане,

Як під вінець принцеса стане.

Але тільки при умові,

Що з великої любові.

Робітничок. Скажи, дівчино, мені:

Любиш Принца ти, чи ні?

Білосніжка. Чесно вам усім зізнаюсь:

Над усе його кохаю

І без нього світ немилий,

Де й знаходжу в собі сили.

Розумник. Не втрачай лишень надії.

Зараз ми складем план дії,

Нумо, хлопці, міркувати,

Як закоханих з'єднати,

Королеву обхитрити

І себе не засвітити.

Робітничок. І в Палац треба піти,

Білосніжку стерегти.

В Королеви чорні плани,

Може статися погане.

Буркотун. Скільки можна говорити?

Справу вже пора робити.

Розумник. Ми в Палац йдем на розвідку.

Плаксун, Мрійник, Лежебока —

Стережете Білосніжку.

А щоб вам було не страшно,

Вдома лишим зброю нашу.

Білосніжка. Любі гноми, прощавайте,

За нас не переживайте.

Повертайтеся скоріше

І всім буде спокійніше.

Балакун. Звістки доброї чекай,

До побачення, бувай!

(Гноми йдуть.)

Плаксун. Не сумуй, ми добрі гноми,

В кривду не дамо нікому.

Мрійник. Швидко братики прийдуть,

Твого Принца приведуть.

Білосніжка. Я не стану сумувати,

Буду їсти готувати.

З Принцем братики прийдуть

І обід смачний знайдуть.

Лежебока. Щоб тобі не заважати,

Піду ляжу подрімати. (Виходить.)

Мрійник. Візьму зброю і лопату

І обійду нашу хату.

А ти, Плаксуне, не реви,

Білосніжку стережи. (Виходить.)

Плаксун. Білосніжко, прошу я,

Інше дай мені ім'я.

Бо я Плаксуном зовуся,

Слізоньки самі течуть.

Хоч не люблю я ридати,

Мрію гарно жартувати.

Білосніжка. Яке ж ім'я тобі дати?...

Якщо мрієш жартувати

І щоб плакати відвик,

Назву тебе Жартівник.

Плаксун. Щиро тобі вдячний я

За таке гарне ім'я.

Менше буду вже ридати,

А побільше жартувати.

Білосніжка. Ти про сльози забувай,

Плакати переставай.

Плаксун. Плакати я перестану.

Хочеш, я сміливим стану?

Можеш Сміливцем назвати мене,

Тепер вже нічого мені не страшне.

Білосніжка. Чуєш? Стукає хтось у хату.

Мені стало страшнувато.

Плаксун. Я вже більше не боюся,

Зараз піду подивлюся.

(Підходить злякано до дверей.)

Хто прийшов до нас у хату?

Зайчиха. Це ми, сірі зайченята,

В гості знов до вас прийшли

І гостинців принесли.

(Заходять зайці із кошиком.)

Білосніжка. Уранці біля хати манюсінькі сліди 

Зайчатчко вухате приходило сюди.

Стояло біля хати, ставало на поріг –

Хотіло нам сказати, що випав перший сніг.

Зайчик 1.

Я учила, хвилювалась,
Ось, нарешті дочекалась –
Під ялинкою я всім
Вірш чудовий розповім.
В кожнім лісі, в кожній хаті
Ароматні та гілкаті
Всі засяяли ялинки,
І для кожної дитинки
Знайдеться обов’язково
Подаруночок святковий.
Зайчик 1.

Попід вікнами Мороз ходить-щулиться, 
То загляне у садок, то на вулицю: 
- Де ж це дітоньки малі заховалися, 
Та невже ж вони мене полякалися? 
Я ж їм шкоди не зроблю анітрішечки, 
Тільки носика вщипну для потішечки!
Білосніжка. Коли встигли ви, звірята,

Подаруночки придбати?

Щиро дякую, сіренькі,

За гостинчики смачненькі.

(Зайці скачуть навколо Білосніжки, а вона — співає.)

Якщо в гості хтось прийде,

У танок із вами піде.

Потанцюймо дружно в колі,

Буде весело довкола.

(Зве Плаксуна.)

Жартівнику, іди скоріше,

Буде в колі веселіше.

(Усі весело танцюють і сміються.)

Плаксун. У танку було так смішно,

Щиро вдячний, Білосніжко.

Це я вперше танцював,

Буркотун не дозволяв.

Білосніжка. А якщо його перейменувати,

Може, він перестане бурчати?

 

Сцена 2

(У відчинені двері заглядає стара жебрачка — пе­реодягнена Королева.)

Королева. Вибачте, що завітала,

Я у лісі заблукала,

Та весела пісня ваша

Вивела мене із хащів.

Дуже хочу я води

І зайшла до вас сюди.

Білосніжка. Ходіть бабцю, не стидайтесь,

Ягідками пригощайтесь.

Королева. Ягід я не хочу, дочко.

Дай водиці, хоч ковточок.

Білосніжка. Ось водиця, ще й свіженька,

Пийте, бабцю, дорогенька!

Королева (попивши води).

Чим віддячити тобі?

Ось яблучко лісове:

Соковите і смачненьке,

Їж і згадуй про стареньку.

(Іде геть.)

Плаксун. Звідки ця стара прийшла

І де яблуко взяла?

Нема таких, навіть у хащі,

Ти б не їла його краще.

Білосніжка. Ти вже, друже, не боявся,

А тут яблука злякався.

Воно, певно, соковите,

Так і хочеться вкусити.

(Білосніжка кусає яблуко і падає на підлогу непри­томна.)

Плаксун (кидається до неї). Що з тобою, Білосніжко,

Подивись на мене ніжно.

Зайченята, побіжіть,

Сюди поміч приведіть.

(Зайченята вибігають. До хати заходить Мрійник з оберемком квітів.)

Мрійник. Ти — найкраща на цім світі,

Я приніс для тебе квітів:

Різнобарвних, запашних...

Білосніжко, глянь на них.

Чом не відкриваєш очі?

Чом дивитися не хочеш?

Плаксун. Сльози знов мене залили,

Білосніжку отруїли.

Мрійник. Справді, мертва. Що я бачу?

З горя я і сам вже плачу.

(Сидять обидва біля Білосніжки і гірко плачуть. Заходить Робітничок і решта гномів.)

Розумник. Годі, плакси, не ревіть,

Що тут сталось, розкажіть.

Білосніжка чом лежить?

Що із нею? Вона спить?

Плаксун. До нас у дім стара прийшла

І їй яблуко дала.

Я тривогу в серці мав

І не їсти попрохав.

Білосніжка раз вкусила

І додолу повалилась,

Яблуко на землю впало

І відразу чорним стало.

Розумник. Ця стара, справді, була

Наша Королева зла.

Щойно в хату я зайшов,

Ґудзик із гербом знайшов.

Ми ж в Палаці, як були,

Королеву не знайшли.

Балакун. Принца теж там не було, Невже вбила і його?

(Усі гноми починають плакати біля Білосніжки, кладуть біля неї квіти. У хату разом із зайченятами заходить Принц.)

Зайченята. В лісі ми його знайшли

І на поміч привели.

Принц. Прошу вас, допоможіть,

Чи дорогу підкажіть.

В горі всюди я блукаю,

Наречену я шукаю.

Гарна, мила, чарівна.

Кажуть зайці: «Тут вона!»

В неї личко, немов сніг,

А волосся, немов нічка,

І уста, неначе кров,

її звуть Білосніжка.

Розумник Принце, друже, ти спізнився,

Вона вмерла, подивися!

(Гноми відходять убік. Принц підходить до непри­томної Білосніжки.)

Плаксун. Сльози стримати несила, Королева її вбила.

Принц. Як це сталось? Чом замовк?

Зайченята. Стережіться! Вовк! Вовк! Вовк!

(У будинок забігає вовк. Усі з криком тікають. У кімнаті залишаються Плаксун і Принц. У ту мить, коли вовк збирається накинутися на Принца, Плакса стріляє у звіра. Вовк падає, його застилає дим. Коли дим розсіюється, на місці вовка лежить мертва Королева.)

Плаксун. Хто це лежить перед нами?

Стріляв я в вовка, а не в даму.

Принц. Хлопці, вдихніть глибоко,

Це ж Королева ваша жорстока.

(Білосніжка зітхає і сідає.)

Розумник. Дивіться — Білосніжка ожила,

Видно, Королева чаклункою була.

А от після смерті її,

Розсіялися чари злі.

(Принц кидається до Білосніжки, бере її за руки і підводить.)

Балакун. Значить, Плаксун не просто вовка вбив,

А нас від чаклунки злої звільнив.

Мрійник Головне — Плакса не спасував

І Білосніжку врятував!

Білосніжка. Він не Плакса, а повік

Буде у нас Жартівник.

Принц. Усі Жартівника вітайте

І Сміливцем величайте.

Розумник. Всі радійте: звірі й люди —

Рік новий  щасливим буде!

Зайчиха.

Падав сніг, падав сніг – для усіх, усіх, усіх, 
І дорослих і малих, і веселих і сумних. 
Всім, хто гордо носа ніс, він тихцем сідав на ніс. 
А роззявам, як на сміх, залітав до рота сніг. 
Вереді за комір вліз і довів його до сліз. 
А веселі грали в сніжки – сніг сідав їм на усмішки 
І сміявся з усіма: ой, весела ж в нас зима!
Зайченя 1. 
Чи приходить Новий рік,
Як не випадає сніг
Адже дід Мороз не в змозі
По асфальтовій дорозі
На санчатах приїздити –
Сумувати будуть діти!
Не хвилюйтесь! Що нам сніг!
Вчасно прийде Новий рік!
Дід Мороз сучасний нині –
Він приїде на машині!
Зайченя 2.

Стоїть ялинка на узліссі, 
Новорічне свято в лісі. 
Згуртувались звірі в коло, 
Прикрашають все навколо: 
Мама вішає морквину, 
Білосніжка - горобину, 
Принц ліхтарики приніс, 
Кольорами грає ліс. 
Гноми вішають для втіхи 
Позолочені горіхи. 
"Чепурна яка ялинка, 
Наче чарівна картинка, 
Святкувати нам вже час, 
З Новим Роком, друзі, вас!"

Білосніжка: 
Друзі, Гноми, Зайченята! 
Хутко поспішіть, малята, 
Пісню гарну заспівайте,
Глядачів розвеселяйте!