1 липня о 18:00Вебінар: Шкільна дошка – ігрове поле вчителя

Сценарій новорічного свята

Про матеріал
Сценарій новорічного свята для старших класів, з використанням музики із фільмів та мультиплікації 80 - 90 років. Незвичайні зустрічі Діда Мороза та Снігурки
Перегляд файлу

                                                                                                                                                                                1

 

Новорічні пригоди

 Муз матеріал:

  1. ”В гостях у казки” музика.
  2.  Пісня  « Три белых коня»

  3.  Танок «Бабок  Йожок»

 4.  Розбійники «Бременські музиканти»

 5.  «Летючий корабель» «Водяной»

 6.  «Проснись и пой»

  7.  Новини – 95 квартал.

 8.  Реп

 9.  «Новогодняя ночь» Газманов

 10.  Пісня  «У леса на опушке»

 11.  Пісня  «Снежинка»

 

 

(Муз. «В гостях у казки»)

( У віконці зявляється казкарка)

 Казкарка : Кажуть, що під Новий рік що не забажається, завжди все відбудеться, завжди все збувається.

 Казкарка : Одного разу у селі жили собі дід   та баба    і мали вони двох доньок: Настусю (фото) – дідова дочка, Марфушка - ( фото «Морозко») бабина  дочка. Баба свою доньку пестила, шанувала, а дідову – щоденно працювати змушувала. Минав час , проминули години , загули хуртовини.

                   (звуки  зимового  лісу, хурделиці )

Везе старий свою доньку у лісову гущавину, не за власним бажанням, а за старухиним велінням . Уже гризла вона його, сварила, зі світу зживала:

  •  Я , Марфушеньку – душеньку сватаю, сватаю, а всі бачать лишень Настьку-  проклятую. Завези її до лісу негодную. Геть з очей змію підколодную. »

 І повіз старий доньку до лісу. А в останню мить вирішив повернутися з Настусею додому, тільки Настя тихенько сплигнула з воза і залишилась у лісі.

Настя (виглядає  з-за ялинки ): Доконає вона тебе, таточку, поїдом заїсть, прощавай, не згадуй мене лихим словом.

Казкарка:   А тим часом обходив свої володіння Дід Мороз. . (  співає « У лісі лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялиночка і зайчик з нею ріс. Ішов тим лісом Дід Мороз червоний в нього ніс….». Бачить дівчинка під ялинкою, здивувався).

Дід Мороз : Звідки така чудо -  юдо?

Настя: З дому.

Дід Мороз: З дому? А чи тепло тобі , дівчино?

Настя: Тепло, Морозко. Тепло, батенько. (Дід сміється, обходить ялинку з іншого боку)

Дід Мороз:  І тепер тобі тепло?

Настя:  Тепло, Морозко. Тепло, батенько

Дід Мороз:  Гарна ти дівчина, несперечлива. Ось тобі закутайся ( дає  плед)

Настя: А як же ти, не замерзнеш?

Дід Мороз:  (сміється ) Не замерзнеш.(Настя повільно падає додолу.)

Дід  Мороз: Ой, що це з тобою, дитина мила.

Настя:  Прощавай, Морозко, замерзаю я.

Дід  Мороз:  Гей сані, що котяться самі, морозні, швидко льотні, (бере Настю під руки , веде до саней). Тримайся , не мерзни. Ого –го.

 (   «   звук бубенців.»)

  Казкарка:   Так і опинилася Настуся у дідовому палаці. А так як він знайшов її у лісі, то й назвав Снігуркою . Дівчинка була завзята, в усьому Діду Морозу допомагала, пройшов час, прийшов Новий рік. Настала пора їхати, вітати усіх зі святом.

(Стіл з іграшками «Майстерня Діда Мороза», стоять сані. Картинка «Тронний зал» -  худ. Фільм «Снігова королева»)

Дід Мороз:  Ну, що Снігурочко, чи всім ми подарунки приготували? Чи нікого  не забули, ні дорослих, ні дітей.

 Снігурка: Та ні, начебто всіх порахували.

Дід Мороз: То що ж, тоді вперед. Нас чекають крісла –  сани і ведмеді разом з нами, прокладуть нам санний путь , куди треба довезуть. Яка адреса перша? Хто швидше за всіх, устиг запрошення надіслати.

Снігурка: Є в  Україні, славне місто Київ і в ньому є центр, ось туди ми і навідаємося.

(Д. М. і С. сідають в сані, їдуть; сцену прибирають, Пісня «Три белах коня»)

Казкарка:  А тим часом на лісовій галявині зібрався шабаш – бабки  Йожки злетілися обмінятися останніми новинами.

( Свист і танець.)

1 Баба Яга:  У Діда Мороза з’явилася онука, Снігуркою  кличуть.

2.Баба Яга: Подарунків вони наготували  видимо - невидимо і їдуть зараз вітати усіх зі святом

3. Баба Яга: Що будемо робити, так смачненького хочеться. Тай з іграшками я б побавилась.

Баба Яга: Гаразд. Спробуємо домовитись з розбійниками.

(Свист  (Із Бременських музикантів)

Розбійники:  О, з’явились – не забарились.

Баба  Яга:  Ой, лісові мешканці, розбійники – грабіжники. Поміж іншим не хотіли б ви мати злата по 2 ушата, срібла по 4 відра, а що вже міді, то тьху, неміряне. Розрахунок за легенький грабунок.

Розбійник:  Давай! 0

( Баба Яга кидає мідь на землю, всі кидаються збирати, а вона пальцем підзиває отамана )

Баба Яга:  З них і міді достатньо , а вам мішечок із златом. (трясе, мішком, він хотів забрати, вона не дає) Потім, спочатку робота.

 Отаман:   Ех, не довіряєте.

Баба Яга: (В центрі) Ой, душегубчики–  голубчики, тільки тихо. ( Баба Яга прислухається, падає на землю. Звучит муз. Бубенці)

Так от злодії, діло ваше просте, зовсім пусте. Зараз через це місце проїдуть  Дід Мороз і Снігурка,  Їх треба скрутити, зв’язати, питати. Зрозуміло!.

Усі: Зрозуміло.

Отаман: : Тоді всі по схованкам. ( напад на  Діда Мороза і Снігурку.  Снігурку зв’язують. Дід Мороз падає, а коли піднімається, падають всі)

Дід Мороз : Тримайся внучко! ( Бій продовжується, а на авансцені баба Яга з  отаманом.)

 Отаман : Як вам робота, гоніть гроші. ( вихоплює мішечок з грошима )

Баба Яга: Тутеядці, пограбували стареньку. ( в цей час Дід Мороз піднімається і розбійники тікають).

 Отаман : Болвани, злякалися, за мною.( Дід Мороз хватає мітлу, Баба Яга падає на коліна)

Баба Яга .: Мітла, мітла, пробач, бабусі. (Дід Мороз розганяє всіх )

Дід Мороз : не буде тобі прощення.  А де це ми знаходимося. (Дід Мороз і Снігурка  приводять себе в порядок, а в цей час на пеньку з’являється водяний з кікіморами. Пісня водяного)

Снігурка: Дивись, он водяний, Мабуть,  ми на болоті

Дід  Мороз:  ( водяному) Ну, що ти все ниєш і ниєш, скільки можна. Хоча б раз подивився б на життя в яскравих кольорах. Дивись, що тут відбувалося, а ми нівроку. Всі живі, веселі, життя продовжується. ( Пісня  « Проснись і пой»)

Дід Мороз: Оце потрапили в халепу. Як же нам тепер до Києва дістатися.

Водяний: А он хатка, бачите, а в ній бабуся. Вона у нас все і про всіх знає, у неї і запитає.

Дід Мороз:  Гаразд, прощавай. Тільки ти вже більше не сумуй

  Доброго здоров’ячка, вам. Як – ся маєте, як буваєте.

Казкарка  : І ся маю, і буваю, і бувальщини розповідаю. А ви хто такі?.

Снігурка: Та ми Дід Мороз і Снігурка. Нам до Києва треба, миттєво, та не знаємо як це зробити, не підкажете.

Казкарка  : А чого, ж сідайте. Зараз на Київ машина буде їхати, от вас і довезуть.

Дід Мороз: ( Здивовано) А чому машина, а чому до Києва?

 Казкарка: А про це я вам і розкажу. … Декілька днів тому у нас в селі таке сталося….

( сценка)

Сільські бувальщини:

Чоловік: Жінко, жінко, де ти поділася, трясці твоїй матері, я уже вдома.

Жінка: Чого ти репетуєш, що вже трапилося?

Чоловік:   Сідай, щоб не впасти.

Жінка:   Та, що ж це відбувається

Чоловік:   Тримайся за лавку.

Жінка:   Ой, матінко!

Чоловік:   Мене садять у тюрму.

Жінка:   У тюрму. Це за голову сільради, що ти підстрелив.

Чоловік:   Ні, не за голову.

Жінка:   А за що ж тоді?

Чоловік:   За порося. Але я впевнений, що справа не в поросяті, а в нашому голові. Так трапилося,що я опинився на його ділянці, перетнув його межу. Я готовий був вибачитися, виплатити будь – які кошти. Але він стояв на тому, щоб я сів.
Жінка:  Боже ж мій, Боже! Чого тебе поперло на його ділянку.

Чоловік:   Це трапилось саме по собі. Коли ми з Явдохою, пішли вздовж лісу , до галявини…..

Жінка:   Підожди, з якою, Явдохою?

Чоловік:   А хто сказав з Явдохою?

  Жінка: Ти.

Чоловік:   А чому це тебе дивує?.

Жінка:   Вибач, але мене це більше ніж дивує. А хто така Явдоха?

Чоловік:   Собака!

Жінка:   Собака? А де ти її узяв.

 Чоловік: Мені її позичив кум.

Жінка:   І собаку нашого кума звати Явдоха?

Чоловік:   Явдоха.

Жінка:   Що за нісенітниця, назвати собаку ім’ям дружини.

Чоловік:   А що ти хочеш від нашого кума. Він з привітом у голові.. Ти ж чула як він називав свою дружину – кіса!

Жінка:   А що тут такого.

Чоловік:   Не нервуй мене. То назвати дружину ім’ям кішки тебе не дивує, а собаку ім’ям дружини – тебе дивує. Де логіка, я не розумію. Так от, йдемо ми  е … з собакою, йдемо собі вздовж лісу , розмовляємо.

Жінка:   А хто з ким розмовляє?

Чоловік:   Та я,  я розмовляю з собакою, не собака ж зі мною. Ну от  ми йдемо,  йдемо, йдемо, кругом природа, погода. Явдоха бавиться як мала дитина. Я й не звернув уваги, як ми потрапили на ділянку цього клятого голови. Раптом  щось як шугоне з - під ніг, Явдоха як заверещить нелюдським голосом: «Стріляйте, куме,  стріляйте ».

Жінка:   Та пожди, як це може собака верещати нелюдським голосом: «Стріляйте, куме, стріляйте».

Чоловік:  А ти що хотіла, щоб вона по – людські верещала. Ясна річ, не людською мовою. Вона загавкала: гав, гав, гав. У неї хвіст як струна, груди ось так, лапи ось так, на обличчі рум’янець.

Жінка:   На чиїм обличчі..

Чоловік:   На моїм, на моїм. Ти навіть не повіриш, Явдоха завжди така спокійна жінка…

Жінка:   Так значить, Явдоха все ж таки жінка?

Чоловік:   Та ні . Я кажу, Явдоха…. Завжди така стримана…. Кожна жінка легко впорається з такою собакою… і раптом вона рветься вперед,  як очманіла. Я стріляю раз –  підскакує  порося, я беру трішки нижче, стріляю вдруге –  і тут в гору підплигує голова . Порося мовчить, голова кричить, усі збігаються. І ось я –  винуватець. Сьогодні відбувся суд, суд розбирається, суд повертається, усі встають, мене саджають. І ось сьогодні у 8 вечора, за мною приїде воронок. І мене, депутата селищної ради, повезуть через усе село, як останнього бомжа.

Жінка:   Боже мій, Боже мій, невже нічого не можна вдіяти. А адвокат?

Чоловік:   Адвокат, він виявився бездарним неучем. Ні,треба збиратися. 

Жінка:   Як, вже. Ти не можеш піти пізніше, тюрма, мабуть, цілодобово працює.

Чоловік:   Ні, я дав слово прокурору, що буду рівно о 20 00.

Жінка:   Господи, зроби так, щоб за цей час посадили якомога більше порядних людей, щоб тобі там не було  сумно.

( Заходить Стецько, кум )

Жінка:   А хто це до нас? А   Стецько завітав. Ви чули –  Остапа саджають в тюрму.

 Стецько: Агрипина Йосипівна, я співчуваю вам. Але ж кінець – кінців просидіти там якихось пару діб, це –  не кінець світу.

Чоловік:   По – перше, не пару. А 10

 Стецько:  Ну, 10.

Чоловік:  По – друге, я дома ніколи скільки не сидів.

Стецько: Ну вибач, сусіде, але ніхто не винуватий, що ти ні з того – ні з сього вирішив зробитися мисливцем.

Жінка: Так, а чому ви не відмовили його від цього, а ще друг,  сусід…

Кум:   Агрипина Йосипівна, я завжди був проти полювання.

Жінка: Ну гаразд, ви, а кум, він йому ще й свого собаку позичив.

 Стецько:  У кума немає собаки.

Жінка:   Остап мені тільки що сказав, що у кума є собака, Остап, ти мені, що набрехав.

Чоловік:   Нє… но… шшш…

Стецько:  А. Й..  невже ви подумали, що Остап  вам збрехав, ай – ай – ай.

Жінка:  Значить тоді ви мені , сусіде, збрехали.

 Стецько:  Я … ніколи не брешу.

Жінка:   Пождіть, якщо ви кажете, що у кума немає собаки, а Остап –  що є. То хтось із вас явно бреше.

Стецько: Агрипина Йосипівна,  я зараз вам усе поясню. Справа у тім, що 20 хв. назад собака у кума здохла. Остап цього не знає,  а я знаю, тому він каже є собака, а я кажу нема собаки.

Жінка:   А від чого вона здохла?

 Стецько:  Розірвалося серце, прямо у мене на очах, бідний Бобик, я так його любив.

Жінка:   Чому Бобик, Явдоха.

Стецько: Явдоха – це жінка кума.

Жінка:  Я знаю, що жінка, але чоловік мені сказав, що собаку кума теж звати Явдоха, а ви кажете Бобик…

  Стецько: Хто, я казав…

Жінка:   Так, так, Ви казали

Чоловік:  Ну так!

Стецько:   Ну да, це дуже просто. Справа у тім, що Бобик став Бобиком перед смертю, а до цього він був Явдохою.

Жінка:  Та як же це може бути?

Стецько: Я вам повинен пояснити. Що кум… кум…. знайшов свого собаку давно, ще щеням, тобто значно раніше ніж оженився. І коли вони з дружиною почали   жити, у них почалися різні нісенітниці.

 Жінка: Я уже нічого не розумію. Які нісенітниці?.

 Стецько:  Ну, це зовсім просто, наприклад, кум сидять собі у коморі, йому потрібна допомога, він кричить Явдохо, Явдохо, і що ж виходить?.

Чоловік:  Що ж виходить?.

Стецько: Собака   думає, що кличуть дружину і не біжить, а жінка думає….

Чоловік:  Що кличуть собаку….

 Стецько:  І теж не рипається. Уявляєте, яке життя почалося у кума. От він терпів, терпів і терпець урвався, і він вирішив дати собаці інше ім’я і назвав її Бобик.

Жінка:  Але ж Бобик –  це чоловіче ім’я.

Чоловік:  Чоловіче

 Стецько :   Чоловіче, так, чоловіче.

Жінка:  Ну,…

Стецько:  Але як  собі думав кум?

Чоловік:  А як собі думав кум?

 Стецько:  Якщо він дасть собаці нове жіноче ім’я, то що його чекає в майбутньому? Характер у нього важкий, жінка може від нього піти, собака – ніколи. З іншого боку, він людина молода, і може одружитися вдруге. Де гарантія, що його молоду дружину не будуть звати теж Явдохою? Тому він і дав собаці нове чоловіче ім’я. Собака цього не витримала і здохла. Здохла Бобиком, будучи по природі Явдохою…. Ху ,як у вас тут жарко.

 Чоловік:  Агрипино, серденько, принеси з льоху холодного узвару. Спасибі тобі, Стецю, ти найкращий друг.

  Стецько: А ти свиня!

Чоловік: Як ти можеш читати нотації людині, арештанту. Кому, кому?  Стецько:  Я повинен тебе вигороджувати.

Чоловік:  Замість того, щоб мені поспівчувати, помягчити останні хвилини….. Стецько: Дідько б тебе забрав…. Ну гаразд….. Що ти збираєшся робити сьогодні увечері

Чоловік:   А що?

Стецько:  Я хотів би поїхати з тобою….

  Чоловік: Куди зі мною, у тюрму?

 Стецько:  Ні, це т и зі мною, на Новорічне свято у район.

Чоловік:   Ні, Стецю, мене чекає інша компанія, грабіжники та вбивці.

 Стецько:  Твоя компанія нікуди не дінеться

Чоловік:  Але ж я дав слово , що о 20.00 буду у тюрмі.

 Стецько:  Яка різниця для тюрми о 8 ранку, чи о 8 вечора.

Чоловік:   Для тюрми може й ніякої, а для Агрипини?

 Стецько:  А при чому тут Агрипина.?

Чоловік: Але ж вона буде думати, що я у тюрмі?

 Стецько:  Ну нехай і думає, думи прикрашають жінку.

Чоловік: Так, але брехати жінці це погано, ти мене зваблюєш.

 Стецько:  Значить відмовляєшся

Чоловік: Відмовляюся.

 Стецько: Ти хоч знаєш від чого ти відмовляєшся?

Чоловік: Ну і від чого я відмовляюся?

 Стецько:  Танці до ранку, дівчата  у вишиванках, пісні в мікрофони, концерт у районі, горілки ціла річка, веселая нічка….

Чоловік: Гаразд , умовив, їду з тобою на Новорічне свято. (з’являється жінка)

  Кохана, я уже йду в тюрму

Жінка: У новому вбранні.

Чоловік: Так, а що тебе дивує, все ж таки я йду в нове місце, вперше. Стецько: Так, коли він ще раз туди попаде, то вдягне робочу одежу і піде як своя людина.

 Жінка:  А ти не рано зібрався? Адже за тобою, воронок пришлють о 20.00.

 Чоловік:  Ні, я не буду чекати воронка, я сам  поїду на своїй машині.

 Стецько: Так!

Чоловік: Прощавай, я з нетерпінням буду чекати закінчення строку.

(Жінка одна) Ні, це чудово, мені каже що йде в тюрму, а сам іде на Новорічне  свято.. А я… А я…. А я теж поїду на Новорічне  свято. Ну, любі чоловіки , пождіть., я вам влаштую таке свято, будете його довго пам’ятати!

 

 ( Дід Мороз і Снігурка під час сценки йдуть, а  казкарка сидить.)

 Казкарка : А тим часом у Київському Центрі концерт у самому розпалі, звучали пісні, танці, учнівські  новини

(На сцену виносять стіл і 2 стільця. «Учнівські новини»)

 1.ведучий:  А ти пригадуєш хоч інколи школу?

2.ведучий:   Так, особливо деякі моменти.

1.ведучий:  Це ж які?

2.ведучий:    Наприклад, за той час доки звучала фраза: І  т – а – к  до дошки піде… Ми встигали схопити легкий інфаркт, помолитися, а дехто вивчити половину  домашнього завдання.

1.ведучий:  До відома вчителів та батьків, якщо дитина не хоче вчити віршів , доведіть їй , що це реп. .. тільки 18 – 19 ст. Одразу запам’ятає.

  1.ведучий: Із щоденника Дар’ї Донцової , запис вчителя:” Підготувала реферат з біології, читаю вже 3 –ю неділю, маю надію, що вбивця не зебра”.

 2.ведучий: Учнівські рядки з творів випускників:

  • Муза Пушкіна була світліша за музу Блока, а тому жила з ним у мирі та злагоді.
  • Інколи муза водила Пушкіна послухати шум морських хвиль, а інколи скакала на коні поруч з ним.
  •  Давайте звернемося до роману «Майстер і Маргарита», який було закінчено у 1940 р., тобто одразу після Жовтневої революції.
  • Парадокс. В центрі вчителі вимагають від учнів знання з усіх предметів, а самі знають лише один.

1 і 2 ведучі:  До нових новин.

(Реп двох із ларца;  ведучі звільняють сцену)

1. Привіт,  з Новим  Роком!

2. Приходить Новий Рік до нас.

1. Чекати, що завгодно, ми можемо в цей день і час.

2. Тільки де ж блукає старий і сивий дідуган

1. Що вітання – подарунки дістає із рюкзака.

2. Гей, Дід Мороз ми втомилися чекати. Ти повинен будь давно, дідуган патлатий.

1. У святковій нашій залі, всі давно мене дістали. Просять пісню заспівати, або в ігри з ними грати.

2. Покажись,  не нервуй нас.

 Разом:  Дід Мороз ( карабарас, роблять паси руками, чаклують,  з’являється  Дід Мороз)

Дід Мороз:  Ну я Дідусь, я Мороз, борода із вати, подарунки вам приніс, хоч і старкуватий. Я готовий піти в пляс, привітання є для вас, хоч у Польщу мені треба, на Канари, Адіз – Абебу, я готовий танцювати, під ялинкой , під сосной, в хоровод гайда за мной.

 Снігурка: Ми до вас так поспішали, на нас розбійники напали, і було б це діло швах, тільки мешканці із лісу за розбійників взялися, розбіглися злодії, ми ж залишилися живії.

 Дід Мороз: А я думав, що помру. Та як же Чілі і Перу, і Алжір , і Ніагара, І Одеса, і Самара, і Карпати, І Кубань, Аргентина, Нідерланди, пожалійте мої гланди. Щоб по світу помотатися, мабуть треба тренуватись. Що, Снігурко, прийшов час, разом підемо у  пляс, хай щасливим буде вік,

Всі: Здраствуй свято Новий Рік!

(Пісні «Новогодняя ночь») 1 – й куплет  Дід Мороз і Снігурка.

 Казкарка: І я там була, мед – пиво пила, і  Снігуронька гарненька, і  Дід Мороз хоч старенький, танцювали неперевершено. Тут і свято було завершено.

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
15 березня
Переглядів
56
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку