Сценарій "Поетичні перлини Пирятинщини" для учнів 8-9 класів

            Поетичні перлини Пирятинщини.

                                               Усний журнал

Мета :  познайомити учнів з поетами рідного краю, їх творчість.            Прививати любов,до читання, до  літератури рідного краю.

Обладнання : святково  прикрашена зала,книжкова  виставка,вислови відомих людей про поезію.

Бібліотекар :         Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька притаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись

Хтось ними марив, мучився, болів,

Із них почав і ними ж і завершив,

Людей мільярди  і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса й потворність,

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Шановні наші гості, діти, вчителі! Щиро вітаю вас на нашому літературно-поетичному святі «Поетичні перлини Пирятинщини». Свій захід ми приурочили до Всесвітнього дня поезії, який ми будемо відзначати 21 березня.

Сьогодні наша затишна літературна вітальня зібрала любителів і шанувальників поетичного слова, які цінують і розуміють силу поезії.

Запрошую вас згадати наших земляків-поетів і поетес, які пишуть за покликом душі для себе, для своїх близьких , друзів, колег.

 

Земля Полтавська, свята й благодатна –

Цвітом привітна, хлібом багата!

Скільки росою ранків умила,

Скільки талантів ти народила.

                           Лариса Назаренко

У розмаїтому літературному вінку овіяної славою, оповитої легендами і переказами Пирятинщини яскравіють імена Тараса  Шевченка,Євгена Гребінки, Володимира Ковпака, вабить творчість Івана Переломова, Олександра Грязнова,Ольги Гурби,Антоніни Заїки,Олени Олійник, Валентини Поднєвої,  Альони Гуленко та інших перлин Пирятинщини.

Немов розкішний духмяний букет лісових і польових квітів мальовничого Приудайя чарує лірика Дмитра Луценка.

Багатьох славних людей викохала у материнській колисці, виростила  пирятинська земля.

Ми пишаємося славною працею наших краян – і колишніх, і сучасних, вдячні їм за їхній внесок.

/Слайди О. Олійник      №1/

«Куди не поглянь, скрізь чарівні куточки моєї рідної України. Які лани пшениці, мов золотом виграє колосся в жнивну пору. Зеленіють лани кукурудзи, плантації цукрових буряків. Шумлять – зеленіють луки, устелені різноцвіттям чарівних квітів. Це все – наш чарівний полтавський край, моя Батьківщина – ненька – Україна.» Так писала в своєму етюді «Моя Україна» Олена Романівна Олійник, яка народилася у 1928 році в с.Кривки Решитилівського   району Полтавської області. Поетеса з Пирятина, яка переїхала до Пирятина в 1960 році і працювала заввідділом тканин в рай універмазі. За 20 років письменницької діяльності нею написано понад 1300 віршів, ряд яких покладено на музику композиторами  В. Охріменком, Б. Джурою,                   Л. Криворучко.

/слайд  О. Олійник №2/

Ростіть здорові, дужі і щасливі

Хай сонечко гріє теплом зігріває

А Бог й матір Божа вас всіх оберігає.

Сьогодні вірші Олени Олійник прозвучать у виконанні учнів 9-Б класу

Бондик Іллони

Бугар Анни

Лахаєва Владислава

 

/слайд  А. Гуленко/

 

Бібліотекар :  Тарас Григорович Шевченко писав :

 «Ну що б здавалося слова!

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.»

 

«Без тебе хочеться кричати,

З тобою хочеться мовчати»

З неприхованою любов’ю Альона Гуленко  говорить про рідну їй Пирятинську землю, про Пирятин і пирятинців.

Альна Гуленко народилася в 1985 році в м. Пирятині в родині вчителів. Навчалася в Пирятинському ліцеї. Вона є переможницею обласних та всеукраїнських конкурсів ( «Я вірю в майбутнє твоє , Україно», «Поетична весна», «Майбутній журналіст» та інші)  З 2002-2007 роки навчається в Київському університеті за спеціальністю «журналістика». Журналістські матеріали Альони публікуються в різних загально-політичних виданнях, нариси та сюжети виходять в ефірі Першого національного, ліричні твори  друкуються в університетському альманасі «Хвиля».

В 2004 році виходить перша збірка поезії «Моя душа в дорозі», 2007 друга збірка  «Хто ти?»

2007-2012 роках навчається в київському національному університеті театру, кіно і телебачення за спеціальністю «режисер телебачення». Під час навчання бере участь у творчих вечорах, підготовці режисерських етюдів та створенні відеоробіт, у тому числі й на місцевому пирятинському матеріалі (фільм-нарис про Сергія Козіна «Життя.Музика.Людина.» ,  пам’ятник історії в Березовій Рудці «Українська  піраміда», та ляльки-мотанки «Ляльки Сонця»), співпрацює з «5 каналом» як кореспондент.

З 2008 року працює кореспондентом у всеукраїнській загальнополітичній щоденній газеті  «Новая» (м.Київ).

У 2009 році –  посіда ІІІ місце в категорії «Публікація в пресі» на Всеукраїнському конкурсі «Репортери надії в Україні».

З 2011 року співпрацює з першим  національним каналом як сценарист.

З 2013 року проживає в м.Пирятині, працює в газеті «Пирятинська правда». Разом з Пирятинським телебаченням створює цикли програм «Погляд з близька» присвячених народним пісенним колективам. Альона Гуленко  є автором «Казки про Настусю», і в подальшому планує писати для дитячої аудиторії.

З віршами Альони Гуленко нас знайомлять 

Гартвіг Віолета

Оверченко Дарина

/слайд С. Буркун/

Сергій Буркун  -  нове, ще невідоме ім’я в літературі початку третього тисячоліття.

Молодий, перспективний, талановитий поет з благодатної співучої Полтавщини з Березової Рудки.

Лірика молодого поета мелодійна, глибоко філософська, відверта, чесна й іноді жорстоко патріотична.

Перша збірка поета «Горобині ночі» вийшла у 2004 році

Друга  - «Передчуття» - у 2007році

Це гучність серця й широта відкритої чистої душі поета до Батьківщини, до людини, до рідного краю лунають у відвертих словах Сергія Буркуна .

Вірш читає  Бондаренко Дмитро

/слайд    вірш/

Сьогодні ми слухаємо поезії різних часів і авторів. Вони всі різні, але їх об’єднує одне прагнення – зробити світ кращим, добрішим, духовно багатшим.

Отже, любіть поезію, читайте її. Поки вам хочеться чогось гарного, величного, поки ваша душа співає чи плаче, бо в поезії ви завжди знайдете відповідь на багато питань.

Нехай воскресне Слово з попелу і тліну,

З минулих літ, з палаючих ожин

Нехай воскресне Слово в мить єдину

В кібернетичну еру космосу й машин,

Коли немає діла нам до слова

У хаосі думок і метушні,

Воно премудре,плавиться в огні,

Воно, прозоре,видиться мені

Нехай воскресне Слово!!!

 

Поезія любить не всіх,

Поезія всім не дається,

І тільки тим , хто точно відчуває слово

Дорожить ним, розуміє, що

Воно початок усього світу,

Приносить радість творчості, задоволення

 

/слайд    Потаніна, Поднєва, Панченко/

Ірина Потаніна народилася в 1973 році в м. Пирятині. Закінчила Харківецьку середню школу, пізніше Березоворудський сільськогосподарський технікум, працювала заввідділом редакції районної газети «Пирятинські вісті». Пізнавати таїну художнього слова Ірина Потаніна почала зі шкільної парти. Друкується у місцевій газеті.

 

Валентина Іванівна Поднєва. Самобутня поетеса – пирятинка. Народилася в 1950 році. Видавець газети «О!». Друкується в періодичних виданнях. ЇЇ вірші сповнені щирості і любові до рідної землі, дихають свіжістю і чарівністю солов’їних гаїв, святістю хлібної ниви.

Панченко Оксана Кондратівна самобутня поетеса народилася в 1935 році на Хорольщині. Працювала медичним фельдшером, з юних літ займається віршуванням, друкується в місцевій пресі.

Вірші самобутніх поетес читають

Філоненко Ангеліна

Батрак Поліна

Рімша Дмитро

/слайд    вірш/

 

Популярний жанр літератури – це поезія. Наше спілкування з нею починається з віршів вміщених у дитячих книжках, підручниках з літератури.

Я вибрала долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До долі – моєї обраниці

                                  Л.Костенко «Доля»

 

Людина, яка знайомить на с з дитинства з поезією з шкільних підручників і книг на своїх уроках літератури є Антоніні Іванівна Заїка. Вона вибрала свою долю і немає до неї жодних претензій.

/слайд    Заїка /

 

Антоніна Іванівна Заїка народилася в 1959 році на Кіровоградщині. Дитинство  і юність пройшли на Черкащині. За фахом – вчителька української мови і літератури. З  1982 року мешкає в селі Теплівка Пирятинського району. Вчителює у Смотриківській школі. В 2005 році у Яготині вийшла перша збірка віршів. Була лауреатом літературних конкурсів «Сонячні кларнети». Веде літературний гурток у школі, бере активну участь у     Всеукраїнському святі «Осіннє золото».

Вірш Антоніни Заїки читає Погоріла Оля

Бібліотекар :

/слайд    Сенчило /

 

Поезія – це стан душі, звільнений від буденної суєти, а поети – це люди незвичайні: талановиті, наділені Божою іскрою, багатобарвним сприйняттям світу, з очима широко відкритими для всього прекрасного.

Олександр Довженко писав, що поет вміє бачити зорі навіть у брудних калюжах буденного життя.

Василь Стус наголошував : «Поет повинен бути людиною, такою, що повна любові, долає природне почуття ненависті,звільнюється від неї; поет – це людина. Насамперед,а людина – це добродій».

Я хочу познайомити вас з людиною – добродієм, який був знайомий з Василем Стусом, навчався у нього поетичного слова. Це Микола Сенчило.

Хіба міг знати в ті далекі сорокові роки хлопчик Миколка, що його повсякденні радощі й скорботи не просто залишаться в пам’яті, а вже в зрілі літа повернуться словесними образами і розкажуть у віршах про забави, ігри, лічилки, колядки і щедрівки. Найбільше хотілося складати вірші, коли одягнув солдатську форму.

Не міг не звернути увагу на солдата, який кожну вільну хвилину не марнує: дістає книжку і читає уважно,навіть здається, що військова форма на ньому зайва, такому б у клас до учнів чи в бібліотеку… Незабаром познайомився, бо земляки - обидва з Донбасу, - адже Микола Сенчило в Горлівці призивався, а Василь Стус виявилося, там закінчив філологічний факультет університету.  Відтоді Микола не раз читав свої вірші Стусу. Прислухався до порад свого товариша.

В  1972 році Микола Сенчило закінчив філологічний факультет  Донецького державного університету. З кінця 60-х друкувався в газетах «Кочегарка», «Соціалістичний Донбас», журналах «Донбас», «Перець». Здебільшого це були віршовані гумористичні й сатиричні усмішки.

З 1979 року мешкає в Луганську де видає чимало збірок. Микола Сенчило  часто приходив на уроки в школи Луганська, виступав в Українсько-канадському культурному центрі «Відродження». Він багато років член Всеукраїнського товариства «Просвіта», з 2004 року член Національної спілки письменників України.

А ще читає свої сатиричні «остючки та колючки» про тих можновладців і дрібних начальників, хто мову рідну й простих людей зневажає, а найбільше любить гроші й тілесні розкоші.

В 2014 році на Луганщину прийшла біда. Територію охопила  антитерористична операція і Миколі  Сенчилу прийшлося переїхати до Пирятина де він мешкає і зараз.

 

/слайд    Сенчило/

Гуморески  виконує учіень 8-а класу               

Давбієв Анатолій.

 

/слайд    Чен/

Поезія і молодь – тема невичерпна і актуальна в усі часи. На сьогоднішній день існує велика проблема, яка полягає у небажанні та незацікавленості молоді у читанні. Підростаюче покоління дедалі більше байдужіє до книг, що їх їм замінюють телебачення, комп’ютери, інтернет, відеоігри. Це негативно впливає на розвиток особистості сучасної молодої людини.

І все таки серед мільйонів молодих людей, які надають перевагу комп’ютерам та іграм можемо відшукати справжнісінькі перли художнього слова.

Серед них і наш  земляк Чен Ігор Вікторович. Випускник Пирятинського ліцею. Обдарований юнак неодноразово виходив переможцем обласних і районних олімпіад із кількох предметів, зокрема українська мова. Закінчив вищий навчальний заклад. На дозвіллі захоплюється спортом, шахами, живописом. Вдалою для Ігоря є також перша спроба пера у написанні художніх творів.

 

/слайд    Назаренко/

Назаренко Лариса Петрівна народилася в Чорнухінському районі на Полтавщині.  Член Полтавської спілки  літераторів та літературного об’єднання ім.Донченка О. в Лубнах.

Видавалася у колективних збірках «Поетичні барви освітян Полтавщини», «Дзвінке перо Посулля», «Калинове гроно»,  «Лубенський  ужинок».

Авторка віршів для дітей «Віночок», «Веселковий світ», «Казкова планета», та збірки казок «Калейдоскоп казок», «Таємниці маленького сніговичка». Автор збірки «Обличчям до Всесвіту».

Твори молодих літераторів читають

Черненко Євгенія

Колінчук  Дар’я

 

 

Бібліотекар :   

Чи задумувались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих? Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Вона народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба. Не без сумніву, поезія відіграє одну з провідних ролей у духовному збагаченні людини, кожен вірш – це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя. Змінюються часи і влада, змінюється життя і людський світогляд. Але незмінними залишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити, нерозгаданою залишається таємниця душі,в якій незгасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові.

Любіть поезію, читайте її,може вам хочеться чогось гарного, величного, коли ваша душа співає чи плаче, бо в поезії ви знайдете відповідь на всі свої питання.

Співає душа, народжується нова поезія,

Сьогодні як добре, що всі ми зібралися разом.

Несіть у життя добро, шляхетність і любов.

Мистецтво  - вічне