Сценарій "Прощання з першим класом і другом Букварем"

Про матеріал
Сценарій містить цікаві інсценівки, вірші, поєднані єдиною сюжетною лінією.
Перегляд файлу

СВЯТО ПРОЩАННЯ З ПЕРШИМ КЛАСОМ І БУКВАРЕМ

 

Святково прикрашений зал.

 

Під музику виходить хлопець. Дзвінок по телефону. Дістає телефон, розмовляє.

  • Так, так, зрозумів, гаразд.

Закінчує розмову , засмучений сідає.

  • Легко сказати.

Виходять дівчинки

  • Шановний пане, ви чимось засмучені? Ми можемо вам допомогти?
  • Мені треба зняти фільм , а про що – не знаю.
  • Зніміть фільм про наше свято.
  •  Про яке свято?
  • У наших дітей  сьогодні свято прощання з першим класом і з нашим другом – Букварем .
  • Оце ідея! Тільки де ж всі діти? І які ж насправді у вашому класі учні?
  • Учні в нас різні

                Танцюристи є й музики,
                 Є спортсмени і базіки.                 ,
                 Галасливі і тихенькі.

   Є плаксиві й веселенькі

  Є гарненькі , чепурненькі,

  Є рухливі й повільненькі,

  Є завзяті і пасивні,

  Нетерплячі і активні.

   Артистичні і співучі.

                 Отакі у нас є учні!

  • А ось і ми всі.

Під музику вибігають учні, танцюють.

Читці:   
           1.  Добрий день – ми 1 – Б клас!
                В школі давно уже знають про нас:
                Трішки бешкетні! Трішки шумні!
                Ми гарні учні, хоча ще малі!


2.   За рік цей навчання ми класом здружились,
        Хоча і бувало подекуди бились!
        Сміялись, навчались і просто раділи,


   3.  Перший клас навчив читати,

     Перший клас навчив писати,

     Перший клас навчив дружити,

  Усі:        Щоб цікаво разом жити

 

5. Нас в їдальні заставляли

     все з'їдати до кінця,

     І була для бідних діток

                 це справжнісінька біда!

 

             6 . Нас постійно поучали:

там не стукни, не штовхни,

На перервах ти не бігай,

не сміти, ось, підніми!

 

         7.     Може, хтось і дорікав,

Що на перерві розважались.

Але ви повірте нам...

Усі. Ми дуже-дуже всі старались!

 

СЦЕНКА  1     Ну і мама! Ну і тато! .

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,—

Смішно і сказать комусь! —

Бо щодня мене питають

Лише одне: «Чому й чому?»

  •     Ти чому образив Віку?
  •     А чому отримав двійку?
  •     А чому прийшов так пізно?
  •     А чому в шкарпетках різних?
  •     Ти чому такий непослух?
  •     А чому не стелиш постіль?
  •     Ти чому цей вірш не вчиш?
  •     А чому портфель без ручки?
  •       І чому такий синець?
    Ох, настане мій кінець!
    Не поясниш їм ніколи,
    Хоч би й дуже захотів...
    Треба їх віддать до школи...

             Нехай питають учителів!

СЦЕНКА 2

               Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться,
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух...
Хтось запитує у Толі:
– Ти завжди крутько такий?
– Ні не кожен день я в школі,
аж два дні я вихідний.

СЦЕНКА 3

           Сашу тато запитав:
- Де ти зуби подівав?
Як ішов у перший клас, то усе було гаразд.
Саша з сумом проказав:
- В школі зуби всі зламав.
Гриз граніт науки я,
А тепер зубів нема.

 

СЦЕНКА 4

           Вчитель:

  • Чому, Вово, уроки за тебе завжди робить тато?
  •  А у мами немає вільного часу!
  •  

СЦЕНКА 5

         Вчитель:

  • Розвязувати задачу до дошки йде ... Микита. Слухай уважно умову задачі. Тата купив 1 кг цукерок, а мама – ще 2 кг. Скільки ...

 Микита біжить до дверей.

         Вчитель:

       Микито, ти куди?

      Додому, цукерки їсти!

  

СЦЕНКА6

Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
-  Синку,  як твій перший день у школі?  Чому ж тебе, синку, навчили?
-    Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.

 

СЦЕНКА7

Перший раз приніс додому  Петрик з школи букваря,
Мама книгу продивилась, аж до самого кінця.
Гарна книга, каже мама, і далеко не складна!
По дизайну акуратна, і обкладинка міцна.
Син обурливо промовив:

           Зовсім книга не проста,
       Коли сплю на ній у школі дуже муляє вона!

 

ЧИТЦІ: 8. Ми Букварика сьогодні

                  запросили в перший клас.

                  Скажемо йому «спасибі»,

                  Що навчив читати нас.

            

               9. Ми Букварика чекаєм,

                  А його усе немає.

                  Де ж так довго забарився?

                   Може, він десь заблудився?

 

             10. Щоб Букварик міг прийти,

                   Треба стежку поладнати

                   Й швидко слово прочитати.

Учні викладають слово «БУКВАР»

Виходить Буквар

       А ось і я прийшов до вас.

Це ж, здається, перший клас?

Я – той, хто вас навчив читати,

Мене впізнали ви, малята?

Добрий день, шановні діти!

Ну як же мені не радіти:

Бо прибув я якраз вчасно,

За це дякую вам красно.

Стежку вашу я знайшов

І по ній до вас прийшов.

 

Ой-ой-ой!  Я  на  свято  поспішав,

                   Посковзнувся  і  упав.

                    Із  рук  випав  мій  кошик –

                   Вітер  букви  порозносив.

                   Зараз  прийдуть  діти милі,

                   Що  ці  букви  довго  вчили.

                   Ой-ой-ой!  Хто  може  знати,

                   Як  ці  букви  позбирати?!

 

  Мишка.  Шкряб,  шкряб,  крізь  дірку  бачу

                      Хтось  у  залі  гірко  плаче.

                      Та  це  ж    Букварик.                  

                      Чим  тобі  допомогти,

                       Щоб  не  плакав  тут  ти?

 

    БУКВАР:  Я  всі  букви  розгубив.

                     Що  робити,  мишко  сіра?

     Мишка.  Ша – шо – ши , ше – ші – шу ,

                      Букву “ША”  візьми,  прошу.

     Котик.   Няв,  я  тут  шукаю  мишку,

                    Та  що  бачу?  Плаче  книжка.

                    Я – найкращий , найдобріший,

                    Я  є  котик  найгарніший.

                    Няв!  Великий  розум  маю.

                    Няв!  Усім  допомагаю.

                    Мудрий Букварику,  скажи,

                    Як  тобі  допомогти?

 

    БУКВАР:   Я  всі  букви  розгубив,

                     Допомоги попросив.

 

      Котик.  Букву  “КА”  тобі  залишу

                     Та  ще  Півника  покличу:

                     Мій  Півнику,  мій  братику!

                     Сюди  швидше  біжи,  БУКВАРИКУ допоможи!

 

     Півник:  Я Півник-стрибунець,

                    Маю гарний гребінець.

  Букварика здавна шаную,

  Букву «пе» йому подарую.

А тепер ми поспішаєм,

А решту букв діти позбирають.

 

Танець з буквами. В кінці танцю діти складають букви в кошик.

 БУКВАР: Як добре, що багато друзів мав
                    І букви швидко позбирав.

 

Учениця:  Відпочинь,   Букварику, та послухай, яка історія трапилась.

ЧИТЦІ:

11.    От так диво-дивина —
виріс ріг у кабана.

12.   Льоха вбралася у пір'я,
пси порили все подвір'я.

13.   А цаписько в курнику
заспівав: «Кукуріку!»

14  Лізуть горобці під квочку,
щоб сховатись в холодочку.

15.  А ягнята, мов коти,
геть обсіли всі плоти.

16.  Віл на яворі пасеться,
кіт у кошику несеться.

17.   А індики на воді плавають,
мов лебеді. А тепер скажіть мені
— де тут правда, а де ні?

  

 БУКВАР: Так-так, здається я здогадуюся, в чому  справа. Тут не обійшлося без моїх давніх знайомих. Зустрічав я їх не в одній школі.

 

Під музику виходять ЛІНЬ, НЕ ХОЧУ, НЕ БУДУ,НЕ ВМІЮ, Ммм.

 Лінь:
             Мене звуть просто – тітка Лінь.
             Я з Двійкою дружу.

А це мої дочки.(називають себе)
Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
За ними я ходжу, як їхня тінь, 

 Для них готую спокій і безділля.
Дитиночку приспати – так люблю!
Хай будуть ручки в неї білі, наче з вати!
З дітьми я разом їм, охоче сплю,
Не требам діткам лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.
І не ходіть ви в школу більш ніколи.   

Дочки-ліньки:

Хто це галас тут здійняв?!.
Знову діти! От морока!

      Треба вам оті уроки?

Краще грайтесь, розважайтесь
І нічим не переймайтесь…


Літери? Це просто дивно!
І кому вони потрібні?
У– горбате, А – нерівне.. ( показує)
Ну а цю… Не треба й вчити!

 

Ми  без них не знаєм лиха
І гуляєм у дворі!
З нас приклад всі беріть
І уроки не учіть.

 

Учні: 1.  Я їх впізнав.

                 Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:

 

Дочки-ліньки:

— Вітю,
взяв би краще —
та поспав...

 

Учень1.Суперечок не терплю!
               Що поробиш?
               Ліг — та сплю...

Учень 2. Вранці —
протираю очі:
ех, зарядочку б зробить!
Раптом чую —
лінь шепоче:

 

Дочки-ліньки:

— Та навіщо це
тобі?!

 

Учень 2.Як тут
                виберешся з ліжка?
                Що зробив я?
                Знову влігся...

Учень 3. Ну а вчора...
                Ну а вчора —
                навіть
                соромно згадать! —
                що мені усі уроки
                довелося прогулять.

                 Ні, я спершу
                 йшов у школу

                 радісно й охоче.
                 Раптом чую:
 

Дочки-ліньки:

— Не ходи-и-и...—

 

Учень 3.клята лінь шепоче!

               Як боротись —
               невідомо.
               Здався я,
               пішов додому...

Учень 4. Став сумним я
                і товстим —
                тільки й справ,
                що сплю чи їм,
                не життя — а горе!

Учень 5. Навіть з хлопців
                хтось гукне
                у футбол пограть мене—
                лінь одразу ж поруч!
                І від ранку та й до ночі
                щось шепоче
                та шепоче.

                Ех, коли б не вуха — 
                хто б її
                послухав! 

 

Учень1: Ми були раніше звичайними школярами і ходили до школи.

Учень 2: Але одного разу зустрілися з Лінню і ліньками. Спочатку все було добре.

Учень 3: На уроках письма ми відпочивали, на уроках читання куняли.

Учень 4: Але одного разу без запрошення до нас завітав Дід- буквоїд.

Учень 5:  Спочатку він бродив сторінками наших зошитів, а потім взявся і за нас.

Учень1: В наших іменах він з᾽їв усі приголосні і тепе нас звуть так (називають голосні своїх імен)

Так сумно, так невесело...

 

БУКВАР: Дуже прикро. Але це сталося через лінь і ліньки. Ну, Лінь, приступай        до роботи. Ти мусиш повернути дітям їхні імена.

Лінь і ліньки відмовляються.

 

БУКВАР: Що ж, любі мої, ми сьогодні з вами остаточно попрощаємося. То ж начувайтесь! Я зараз покличу сюди свого знайомого детектива, дуже розумного і працьовитого. Він відшукає загублені літери. А з тебе, Лінь, залишиться тільки тінь!

 


Під музику виходить детектив. Роздивляється шапочки з буквами на головах учнів.

 

Детектив: Так-так, проблема серйозна, діло непросте, але для такого геніального   шукача немає нічого неможливого. Здається, я нещодавно бачив загублені літери. Але самому мені не впоратися. Треба звертатися до батьків. Шановні батьки, допоможіть, будь ласка, відновити дітям імена.

Батьки складають з літер імена дітей. Діти дякують.

 

БУКВАР: Добре, діти, з вами! Та мені вже час повертатися до інших діток, які ще не   вмі­ють читати.

ЧИТЦІ:

18.     Добрий Букварику! Перша книжко!

          Хочеться навіть поплакати трішки.

     Жаль розлучатись, хоч і треба,

      Ми не забудемо  ніколи  про тебе.

 

ПІСНЯ «Букварику, прощай!»

 

БУКВАР:  Дякую вам за добрі слова.

         Йду, бо чекає мене дітвора.

         Всіх я мушу навчити читати,

         Щоб кожен розумним міг стати.

 

ЧИТЦІ:   19.   Шкільний рік закінчився. Ура, ура, ура!
                         Літні канікули — весела пора.

 

          20.   «Канікули! Канікули!» — 
Співає все навколо. 
Канікули, канікули, 
Канікули у школі!

 

          21.   А що таке — канікули? 
Це літні дні барвисті, 
Це час, коли нам ніколи 
Хоча б на мить присісти, 
Бо треба мчати босими 
Наввипередки з вітром, 
З густих лісів приносити 
Горіхів повні відра. 

 

          22.   Це час у річці хлюпатись, 
Підсмажувати спини 
І зранку в лузі слухати 
Тонку струну бджолину... 

 

          23.   Це час, коли за хлопцями 
Ми скучим, як ніколи, 
І нам страшенно схочеться 
Скоріше знов до школи! 

 

ПІСНЯ «Канікули, канікули!»

1

 

docx
Додав(-ла)
Сичова Олена
Додано
8 грудня 2019
Переглядів
134
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку