Виховна година. Новорічна пригода "Рукавичка"

 

 

ІНСЦЕНУВАННЯ   КАЗКИ

 

                                                                                      ПІДГОТУВАЛА:

                                                                                     вчитель  поч.  класів

                                                                                     Доборович  В.В.

 

 

 

Мета: вчити  дітей  виступати  на  сцені, вміння  виконувати 

            ролі, передавати  інтонацію, настрій  героїв.

            Прививати  любов  до  природи. Виховувати  дружбу.

Обладнання: костюми  до  казки, декорації.

 

ЗМІСТ  УРОКУ

В.     Жили – були  дід  та  баба. Пішов  якось  дід  хмизу  у  ліс  назби-

рати. Йшов  старий ,  збираючи  гілочки , та  й  загубив  рукавичку.

Ось  біжить  мишка.

Мишка:   Хто, хто  в  рукавичці  живе?

                  Хто, хто  в  тепленькій  є?

                   Може  господар  на  колядку  вийде?

(Співає  колядку)

                   Тут  я  буду  жити.

В.     Коли  стрибає  жабка.

Жабка:     Ква-ква-ква!

                   Хто, хто  тут  є?

                    Хто, хто  в  рукавичці  є?

Мишка:    Мишка-шкряботушка. А ти  хто?

Жабка:      Жабка-скрекотушка. Пусти  й  мене.

Мишка:     Е-е-е,  а  що  ти  вмієш  робити?

Жабка:       Вірші  читати, загадки  розгадувати.

Мишка:      Іди. Будем  разом  жити.

В. От  їх  уже  двоє.  Біжить  по  стежинки  зайчик.

Зайчик:     Хто-хто  тут  є?

                    Хто, хто  в  рукавичці  живе?

(Звірі  відповідають  по  черзі)

Зайчик:     Я  зайчик-побігайчик .Пустіть  і  мене.

Звірі:          Що  ти  вмієш  робити?

Зайчик:      Вмію  прудко  бігати, міняти  шубку  на  зиму,  швидко 

                     гризти  моркву. Ще  я –

                     Вухастенький  зайчисько,

                     Я  веселий  стрибунець.

                     На  галявині  лісовій

                     Поведем  таночок  мій.

(Хорвод  “Пісня  про  ялинку”  на слова  І. Негоди)

В.  От  уже  їх  троє. Коли  це  спішить  по  стежинці  лис  і  бурчить.

Лис:             В  мене  хвіст, немов  той  віник,

                      Ну  й  роботу  має!

                      Всі  слідочки, всі  стежинки

                      Хвіст  той  замітає.

                       Хто, хто  тут  є?

                       Хто, хто  в  рукавичці  є?

 

(Звірі  по  черзі  відповідають)

Звірі:          Що  ти  вмієш  робити?

Лисиця:            Я  вмію танцювати,  а  ще  я  хочу  вам  загадки  

                    запропанувати, пісню заспівати.

                                         ( Загадує  загадки, пісня «Я лисичка,я сестричка»)

(Звірі  забирають  з  собою  лиса)

В.  Вже  їх  четверо. Аж  тут  скаче  козел-дерезел.

Козел:     Хто, хто  тут  є?

                  Хто, хто  в  рукавичці  живе?

                                     (Діти  відповідають  по  черзі)

Козел:      Я  козел – дере зел. Пустіть  і  мене  жити.

Звірі:        А  що  ти  вмієш  робити?

Козел:       Я  вмію  голосно  мекати. Ме-ме-ме.

Звірі:         Мало.

Козел:        Подивіться  як  я  стрибаю, бігаю.

Звірі:          Мало.

Козел:        Я  вам  буду  з  магазину  молоко, сметану  носити.

                    Я  такий  козел, що можу  перевернутися  у  веселого  гусака.

                                  (Пісня “Веселі  гуси”)

В.  От  їх  уже  п’теро. Уже  стало  тісно. Коли  кущі  тріщать.

      Вилазить  ведмідь-набридь, да  й  до  рукавички.

Ведмідь:     Хто, хто  в  рукавичці  живе?

                                (Звірі  відповідають)

Ведмідь:       Пустіть  і  мене  до  себе  жити.

Звірі:             У  нас   уже  тісно.

Ведмідь:        В  тісноті  та  не  в  обіді.

Звірі:              Залазь.

В.  Вліз  ведмідь. Так  тісно  стало, що  рукавичка  ось-ось  розірветься.

       Злякалися  звірі. Що  робити?

Дід:                 Бачу, що  моя  рукавичка  подружила  багато  звірят.

                       А  що  як  на  цьому  місці  збудуємо  дім,  дім  доброти 

                       і  дружби.

Звірі:             Згодні.

В.   Збудували  вони  дім  і  стали  жити- поживати  та  добро  по 

      всьому  світу  розносити.

                    (Пісня “Дружба”)