Сценарій "ПРОЩАЙ, НАЙПЕРШИЙ ДРУЖЕ НАШ !" 1 клас

Свято – театралізоване дійство

«Прощай, найперший друже наш!»

 

Вчитель:  Любі гості! Мами й тата!

                   В нас – “Букварикове свято”,

                   Добре, що прийшли до нас,

                   В наш веселий перший клас.

                   І незнане й таємниче

                   З книжки першої берем,

                   Та дзвінок ласкавий кличе

                   На прощання з Букварем.

 

Сьогодні ми зібралися на свято,

   Щоб разом з вами , друзі, вшанувати                       

Чудову книжку, що всіх грамоті навчала,
 Знання з скарбниці всім подарувала!
 

В першім класі урочистий

День прощання з Букварем.

Світить сонце в небі чистім.

Всіх вітаємо з цим днем.

 

День вітання і прощання,

Свято перше  –  Букваря,

Перша сходинка зростання

Для малого школяра.

 

В  школі  нашій  справжнє  свято,

До  нас  гостей  прийшло  багато.

Нехай  лунають  пісня, сміх,

Щоб  гарний  настрій  був  у  всіх.

 

Зовсім, зовсім ще недавно

 Вересневої пори

 Мами в школу нас за руки

 Несміливих привели.

 

Як перше вересня дзвіночком

 Зізвало лунко в школу нас.

 Відтоді ми звемось гордо:

 В нашій школі – перший клас!

 

 Тепер ми учні. Перший клас…

 Нове життя тепер у нас.

 Прийшов урок на зміну грі,

 Тепер ми учні, школярі.

 

Як краплин у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як листків на гіллі –

Стільки книг на землі!

Та одна серед них –

Перша книга із книг:

Ту, що звем “Букварем”,

Ми найпершу берем.

 

Буквар взяли ми перший раз,

Як прийшли у перший клас.

І як нам радісно сказати :

„Тепер вже вміємо читати”.

 

Від  найпершого  дня

Дуже  любий  він  нам.

І  веде  нас  усіх

По  Країні  знання.

 

 Вже на рік ми підросли,

Друзів безліч здобули.

Та найкращим другом став

Нам усім Букварик.

Брав до рук його щодня

Першачок школярик.

 

  Хто з Буквариком не дружить

 Й букв не хоче вчити,

    Тому буде дуже тяжко

    В цьому світі жити.

 

Завдяки йому навчились ми читати,

В слова і речення всі літери складати,

Цю книжку завжди ставимо в відзнаку.

Висловлюєм йому свою подяку.

 

 

Ведучий. Шановні гості! Дорогі батьки! Любі діти! До вашої уваги пропонуємо історію, яка сталася в тридесятім царстві, в тридев’ятім государстві з однією вродливою, але дуже вередливою Принцесою, яка зовсім не хотіла вчитися і зробила так, що … Ой, та чого ж це я розторохкотілася, як сорока? Ви зараз самі все почуєте і побачите!

(Сценка «Цар і Принцеса»)

1-й уч. В тридесятім царстві

    В далекім государстві

  Правив дуже мудрий Цар,

  Вже старенький государ.

 

(Виходить Цар)

Цар.   Ой, який я вже старенький,

  Часто став хворіти.

  Королівству молоденький

    Цар потрібен, діти!

 

2-й уч.  У Царя була дитина,

     У сім’ї одна-єдина.

              Вік у дівчинки – сім років,

              Буть Принцесою не проти.

 

3-й уч.   Дуже Цар доньку любив,

 Та за успіхи хвалив.

 Час прийшов до школи йти,

 Ключ до справжніх знань знайти.

 

Цар.       Люба доню, час до школи

 Йти тобі навчатись.

 Щоб правити королівством

 В граматиці слід знатись.

 Вчити букви, вчити звуки.

 Вивчиш – і одразу

 Будеш вміти ти писати царськії укази.

 

4-й уч.   Та Принцеса вередує,

 Ніби про знання й не чує.

 Хоче тільки чепуритись

 Й зовсім вже не хоче вчитись.

 

Принцеса.        Та навіщо ж знати букви

           Й цифри ці примарні?

           Та від них мені насняться

           Тільки сни кошмарні.

 

Цар.       Доню, править королівством

 Дуже складна штука.

 Щоб в державі був порядок,

 Поможе наука.

 

 

Принцеса.        Дуже гарна я дівчина

        Й без тієї школи.

        А як буду Королівна –

        Не нароблю шкоди.

 

Ведучий. Дуже довго сперечалися Цар і Принцеса. Кожен намагався довести свою правоту. Не було в Короля спадкоємців, крім впертої Принцеси. І тоді вирішив він дати їй право видати один указ. І якщо цей указ наведе лад в королівстві, то Принцеса і без навчання в школі зможе стати справжньою Королевою. Дуже зраділа Принцеса!

 

Принцеса.    Писарю, сюди заходь,

    Сідай і мій указ виводь!

     Видам перший свій указ:

    «Хай всі букви зникнуть враз,

      Книг не буде вже ніколи,

          І закриються всі школи!»

 

Писар.           Лихо, лихо, Королівно.

     Все це буде дуже дивно.

    Як без букв, без цифр нам жити?

    Як це – в школу не ходити?

 

Ведучий.  Та чи можна сперечатися з самою Королівною? Писар слухняно дописав указ і він одразу ж вступив в силу. В королівстві закрилися школи, ніхто вже не вчився і почалися великі проблеми. Бо як же обійтися в наш час без грамоти?

 Йшли роки, зовсім стареньким став Цар, подорослішала і Принцеса.

Стала вона дуже гарною. Почали свататися до неї Принци. То квіти подарують їй, то коштовності. Та одного разу Принцесі надійшов лист.

 

(Сценка «Принцеса і Фея»)

 

Листоноша. Пошта для Принцеси -

        Дуже цінний лист.

    Я його Принцесі

    Дуже довго ніс.

 

Принцеса.      Мабуть, лист від Принца

           З далеких держав?

            Ой, який він гарний!

            Що ж він написав?

 

 

1-й уч.Та у цьому королівстві

 Букв ніхто не знає.

 І листа ніхто Принцесі

 Вже не прочитає.

2-й уч. Довго мучилась Принцеса.

 Бігала туди-сюди.

 Шкодувала, що з указом

 Тільки здобула біди.

3-й уч. Раптом сонце заясніло,

 Хмара відступилась.

 І у царському палаці

 Фея враз з’явилась.

(Заходить Фея)

Фея.  Добрий день тобі, Принцесо,

 І шановні діти!

 Бачу, тяжко без науки

 Вам у світі жити.

 Довго я спостерігала,

 Як ти тут ледарювала.

 Не хотіла в школі вчитись,

 Працювати і трудитись.

 А тепер не можеш ти

 Прочитать навіть листи.

 Ну, чи гарно ти вчинила,

 Коли школи відмінила?

 

Принцеса.     Фею, рідна, поможи,

            Мені букви поверни.

            Вивчу букви я одразу!

            Не тримай на нас образу.

 

Фея.    Я не можу це зробити,

 Допоможуть тільки діти:

 Школярики-першачки-

 Букваря товариші.

 

Принцеса.  Що ж робити, що ж казати?

     Як же школярів благати?

     Що Буквар ваш друг, я знаю.

     То й про поміч вас благаю.

     Попросіть Букварика,

     Вашого товариша,

    Щоб до мене повернувся

     І образи всі забувся.

 

Ведучий. Діти, допоможемо Принцесі і всім жителям королівства? Попросимо Букварика нам допомогти? Вирушимо у далеку дорогу? А не страшно?  Тоді – вперед і тільки вперед!

 

1-й уч. Ми – маленькі першачки

 Вже читаєм залюбки.

 Хочемо все в світі знати,

 Книжки всі хочем прочитати.

 

2-й уч. Цілий рік з Букварика

 Ми ранок починали.

 Разом ми раділи

 І разом сумували.

 

3-й уч. Вивчили ми букви,

 Знайшли їх в Букварі.

 З ним ми подружилися,

 Читать за рік навчилися.

 

4-й уч. Сторінку за сторінкою гортали ми щодня.

 І букви всі й значечки

 Тепер нам, як рідня.

 

5-й уч. Тобі, Принцесо люба,

 Допомогти ми хочемо.

 До зустрічі з Буквариком

 Всі школярі охочі.

 

6-й уч. Підем до нього в гості,

 Всі букви там візьмемо.

 Й до тебе в королівство

 Одразу повернемо.

 

7-й уч. Що ж, вирушаємо в дорогу,

 Беремо з собою знання.

 Вони як вода і як сонце

 Людям потрібні щодня.

 

Ведучий. Довго йшли школярі до Букварика. Багато перешкод траплялося на їх шляху. Але бажання допомогти Принцесі було таким сильним, що діти , нарешті, зустрілися з самим Букварем.

(Сценка з Буквариком)

1-й уч. Добрий день, Букварику,

 Наш найкращий друже!

 Ми до тебе, рідний наш,

 Поспішали дуже.

 

Буквар. В чому справа? В чому річ?

   Бачу, йшли ви цілу ніч.

   Мабуть, невідкладне діло?

   Поможу, якщо під силу.

 

2-й уч. В королівстві славнім

 Вже чимало років

 Діти не відвідують

 У школі уроків.

 

3-й уч. Букви там забули,

 Не вміють читати.

 Навіть до п’яти там

 Не вміють рахувати.

 

4-й уч. Всьому виною Королівни

 Необдуманий указ,

 Яким Принцеса знищила

 Науку всю ураз!

 

Буквар. Знаю, знаю, пам’ятаю,

   Як це трапилось усе.

   Знав я, що в майбутньому

   Це горе принесе.

   Я розсердивсь і пішов

   З королівства того,

   За роки забувся я

   Вже туди дорогу.

 

5-й уч. Любий наш Букварику,

 Маємо прохання.

 Виконай, Букварику,

 Принцеси бажання.

 

6-й уч. Вже порозумнішало

 Дівча вередливе.

 Зрозуміло – без науки

 Життя неможливе.

 

7-й уч. Хоче букви повернути,

 Цифри і книжки.

 Щоб вони у королівстві

 Дружно зажили.

 

Буквар. Я люблю усіх дітей,

   Їх навчати хочу.

   До Принцеси в королівство

   Повернусь охоче.

   Тільки букви від образи

   Розійшлись по світу.

   І знайти їх самотужки

   Я не зможу, діти.

   Вам даю шкільний портфель

   І мапу чарівну.

   Йдіть цим шляхом і знайдіть

   Букви для Царівни.

  Як знайдете, повертайтесь!

   І тоді разом, усі,

   Понесемо в королівство

   Ми знання для дітвори.

 

Учні. Дякуємо тобі, Букварику! До зустрічі!

 

 (Сценка з Мавкою)

 

Мавка. Що за діти заблукали

 У зеленім царстві?

 Що збираються шукати

 в моїм государстві?

 

1-й уч. Не хотіли тебе, Мавко,

 Ми потурбувати.

 Але букви в твоїм лісі

 Маєм пошукати.

 

2-й уч. Нам Букварик підказав,

 Що деякі звуки

 Вподобали в твоїм царстві

 І ліси, і луки.

 

Мавка. Дійсно, у моєму царстві

 З дуже давніх-давніх пір

 Є чимало різних звуків -

 Всі дзвінкі, як на підбір.

 То струмочок заспіває –

 Дзвінко-дзвінко дзюркотить.

 То пісенька залунає

 В небі птаха, що летить.

3-й уч. Лісова Царівно, мила,

 Подарунків не шкодуй

 І дзвінких чарівних звуків

 Для Принцеси подаруй.

 

Мавка. Я не жадібна, малята.

 Та прошу вас, розкажіть,

 Що найбільше вам у світі

 Помагає гарно жить.

 

4-й уч. Знає з ранніх літ дитина,

 Що життя щасливе

 Може бути в кожного

 Тільки у родині.

 

5-й уч. Мама, тато, дід, бабуся –

 Ними дуже я горжуся.

 Рідну сестроньку свою

 Дуже-дуже я люблю.

 

6-й уч. Моя родина – одна-єдина.

 Моя держава – Україна.

 Буду я їх шанувати.

 Буду в піснях прославляти.

 

7-й уч. У рідному краї і серце співає,

 Лелеки здалека нам весни несуть.

 У рідному краї і небо безкрає.

 І ріки – потоки, мов струни течуть.

8-й уч. Чи можна заабути ту пісню, що мати

 Співала малому, коли засинав?

 Чи можна забути ту стежку до хати,

 Що босим колись протоптав?

9-й уч. Тут мамина пісня лунає і нині.

 Її підхопили поля і гаї.

 Її вечорами по всій Україні

 Співають в садах солов’ї.

 

 

Мавка. Дуже гарні слова

 Ви про родину сказали.

 Дуже пісню веселу

 Про свій край заспівали.

 Подарую я звуки-

 Всі дзвінкі, лісові.

 Перетворіть їх у букви

 І забирайте собі.

(Мавка роздає дзвінкі звуки дітям).

 

Ведучий. Врятували школярі дзвінкі звуки і пішли далі лісом. Ліс ставав все густішим і дрімучішим. За їхньою мапою, десь тут, недалечко, мала бути хатинка Баби Яги.

(Сценка з Бабою Ягою)

 

Б.Я.     Я Бабуся, я Ягуся.

 Я нікого не боюся.

 Всіх спіймаю, всіх зв’яжу,

 До темниці посаджу!

 

1-й уч. Ой, Бабусю, не кричи,

 Не лякай школяриків.

 Вислухай спокійно нас –

 Прийшли ми від Букварика.

 

2-й уч. Заспокойся, усміхнись.

 Не кричи даремно.

 Адже, зустрічать гостей

 Треба завжди чемно.

 

Б. Я.    В мене погляди свої. 

           Як гостей стрічати.

 Ось покличу Бабенят

 Правил розказати.

 

1-е Бабеня. Не вмивайтеся ніколи

   І не мийте навіть рук.

   Непотрібне це заняття
   Не вартує стільки мук!

 

1-й уч. Як не будеш рук ти мити

 І бруднулею ходити –

 Будеш часто ти хворіти.

 Хто з таким буде дружити?

 

2-е Бабеня. Стригтися також не варто.

   Та й резону в тім нема.

   Бо однаково на старість

   Облисіє голова.

 

2-й уч. Гарна зачіска людині

 Завжди до лиця.

 Чи сподобалась вам, діти,

 Зачіска ось ця?

 

1-е Бабеня. Без запрошення йди в гості,

   Не вітайся там ні з ким.

   І нізащо слів «будь ласка»

   І «пробачте» не кажи.

 

3-й уч. «Добрий день» казати треба –

 Знаєм добре ми це всі.

 Будеш чесним, чемним, добрим –

 Пощастить тобі в житті.

 

Б. Я.     Дуже гарні в вас поради -

 Я прислухаюсь до них.

 Може стану у майбутнім

 Добрим другом я для всіх.

 Вам подякувати хочу

 На прощання у цей час.

 І приємний подарунок

 Приготуємо для вас.

 

4-й уч. Нам найкращим подарунком

 Будуть буквочки оті.

 Що колись ти заховала

 У хатинці на нозі.

 

Б. Я.    Так, так, так,

 Є в мене букви,

 Що два звуки позначають.

 І вони уже давно

 У моїй печі страждають.

 Подарую вам ці букви.

 В човник ви їх заберіть.

 І Принцесі вередливій

 В королівство віднесіть.

(Баба Яга з Бабенятами роздає дітям букви.)

 

Ведучий. Так були врятовані букви, що позначають два звуки. Подякували діти Бабусі-Ягусі і вирушили в дорогу. Довго чи дуже довго вони йшли, та врешті-решт стомлено зупинилися. Перед ними , на скільки видно оку, простягалося синє-синє море, на березі якого сиділа зажурена Русалка.

 

 

( Сценка з Русалкою)

1-й уч. Море синє перед нами.

 Де не глянеш – скрізь вода.

 Як тут букви відшукати?

 Ну з’явись, хоча б одна!

 

Русалка.    Я із моря випливаю,

   Кораблі я потопляю.

   Заховала у воді

   Звуки я глухі усі.

   Інших же мені не треба -

   Не беру я їх до себе.

   Під водою в мене тиша –

   Не знайдеш нічого ліпше.

   В морі я господарюю.

   Завжди його шепіт чую.

   Тож люблю я звуки ті –

   Тихі, тихі, всі сумні.

 

2-й уч. Ти, Русалко, не мудруй,

 Інші звуки ти почуй.

 Чути їх – це так чудово.

 Має їх вкраїнська мова.

 

3-й уч. Мов багато в світі є,

 Та вкраїнська над усе.

 Милозвучна і співуча,

 Наче пісня солов’я.

 А слов’янські братні мови –

 Це її сім’я.

 

4-й уч. Із слова починається людина,

 Із мови починається мій рід.

 Моя ласкава, мамина, єдина

 Щебече соловейком на весь світ.

 

5-й уч. Бентежна, тополина, калинова,

 Невипита, невибрана до дна –

 Це наша українська рідна мова,

 Немов бандури вічної струна.

 

Русалка.      Невже є в світі ще щось красивіше,

   Ніж моря шум, безмовство рибок.

   Невже є в світі щось прекрасніше,

   Аніж пірнути в море глибоко.

6-й уч. Струмочок дзюркотить,

 Щебече пташечка,

 Співає соловей в саду.

 Он грім гримить і дощик крапає -

 Повз це я без зупинки не пройду.

 

7-й уч. Якби в цьому світі

 Були тільки звуки

 Глухі, як в морській глибині –

 Життя б нецікаво у всіх нас проходило,

 І сум наступав день при дні.

 

Русалка.    Мені подаруйте краплинку тих звуків,

   Що роблять прекрасною мову.

   Я ж звуки глухі вам даю .

   Пливіть, ще зустрінемось знову.

(Русалка роздає дітям букви)

 

Ведучий. Подякували діти і Русалці. Взяли подаровані нею глухі звуки до чарівного човника і вирушили далі в дорогу. Перепливли море. А на іншому березі прямо перед ними височів палац Царівни Несміяни, яка весь час жалісно плакала і витирала сльози.

(Сценка з Царівною Несміяною)

 

Несміяна.   Я давно гостей чекала,

   На стежині виглядала.

   Плачу я-а-а-а

   День при дні-і-і-і.

   Виглядаю у вікні-і-і-і.

   Хто прийде-е-е-е пожаліти-и-и-и

   Пригорне одну у світі-і-і-і.

 

8-й уч. Ти, Царівно, не реви,

 Сльози ти свої утри..

 Ми розсмішимо тебе,

 З нами жоден сліз не ллє.

 

Ведучий.  Діти, давайте розкажемо Несміяні смішні і цікаві історії. Можливо, хоч це розвеселить її.

(Діти розказують смішинки).

Несміяна.   Дякую вам, любі діти.

   Звеселили ви мене.

   Вже до мене більше смуток

   Ні на крок не підійде.

   Де ж мені тепер подіти

   Всі ті звуки голосні,

   Що з дитинства раннього

   Зливались у плачі?

   Їх вживати так багато

   Більше я не буду.

   Стану гарно говорити,

   А про плач забуду.

 

9-й уч. Ми візьмемо голосні.

 Понесем Царівні,

 Щоб навчилися читати

 Друзі Королівни.

 

Несміяна.   Ще лежить у мене в спальні

   Під подушкою значок.

   Робить він постіль м’якою,

   А сам схожий на гачок.

 

10-й уч. Несміяно, цей значок

 Нам для слів потрібний,

 Щоб робить м’якими звуки

 Він є незамінний.

(Несміяна роздає дітям букви)

Ведучий. Віддала Царівна Несміяна дітям голосні букви, ще й про м’який знак не забула. Зайняли букви свої місця на чарівному кораблі і вирушили всі знову до Букварика. Шлях їх лежав через високі-високі гори.

 

 

Буквар.   Виправдали діти мої сподівання.

  Дякую, малечо, я вам за старання.

  Вам іти у другий клас,

  Ми надіємось на вас.

  Ще багато знань нових

  Вам слід опанувати.

  Королев наук премудрих

  Вам всім треба знати.

 

1-й уч. Королев наук ми будем поважати.

 Всі шкільні предмети будемо вивчати.

 

2-й уч. А тебе, Букварику, ніколи не забудем.

 І твої повчання мудрі далі нести будем.

 

3-й уч. Добрий Букварику, мудра книжко.

 Хочеться навіть поплакати трішки.

4-й уч. Жаль розлучатись, хоча і треба.

 Ми не забудем ніколи про тебе.

 

5-й уч. Спасибі тобі за добру науку,

 За паличку першу і першу букву.

 За перше слово і першу казку.

 За першої вчительки щиру ласку.

 

6-й уч. Ми пам’ятатимем довгі роки

 Мудрі й повчальні твої уроки.

 

Буквар.   Подяка вам, що букви зібрали,

  Знання свої ви показали.

  Візьму їх усі, в королівство піду,

  Всіх діток й Принцесу читати навчу.

 

Принцеса.   Букварику, Букварику, прости мене, прошу.

   Я букви твої вивчу і в зошит запишу.

 

Буквар. Дівчино люба, я вірю тобі.

  Діток-школяриків не підведи.

  Дуже старанно вони мандрували.

  Букви для тебе у хащах  шукали.

 

Принцеса.  Стану розумна я, буду писати,

   Послання від Принців я буду читати.

   Діток ніколи я цих не забуду,

   Укази розумні писати я буду.

   Адже знання допоможуть мені

                    Всі негаразди здолати в житті.

 

Рідний наш Букварику,

Ми тебе любили,

Ми з тобою весело

й радісно дружили.

Та прийшла пора прощатись,

Час з тобою розлучатись.

 

Віднині будеш серед книг

На місці першому стояти.

Ти - найдорожчий від усіх,

Бо научив дітей читати.

 

 

 

Буквар.

Що я  скажу  вам  од  душі,

Мої  малі  товариші!

Я  півроку  вас  учив,

Ви  тепер  письменні.

Літеру  за  літерою

Вчили  ви  щодня,

Підійшли  до  світлого

Справжнього  знання.

За  науку  в  перші  дні

Що  ви  скажете  мені ?

 

Перша книжко — мудра й мила,

 Ти читати всіх навчила.

 Кожна буква букваря —

 Це промінчик ліхтаря.

 Книжечка дитячих літ

 Нас виводила у світ.

 

 Букварику, мій друже вірний,

 Відверто я усім скажу —

 Що нині я — твій друг покірний —

 Уже читаю і пишу.

 Всі сторінки твої цікаві

 Були для мене, як рідня.

 В твоїх малюночках яскравих

 Нове знаходив я щодня.

 

Разом.

Прощавай,  Букварику, 

В  школі  перший  друже,

Ми  тобі,  Букварику,

Дякуємо  дуже!

 

Буквар. А тепер свої слова

               Вам скажу останні я:

Більше розуму та хисту,

Талану без краю;

Мати душу добру, чисту,

Вдачу чесну, кременисту –

Ось чого бажаю.

Правду завжди боронити

Чесно, по звичаю,

Серцем всім її любити

І для неї вік прожити –

Ось чого бажаю.

Працювати для народу

І для свого краю,

Боронити честь і вроду –

Ось чого бажаю!

 

Ось  і  прочитана  сторінка,

Котра  вінчає  нашу  книгу,

У  ній  і  зайчик,  і  ялинка,

І  перший  пролісок  з-під  снігу.

 

І  ще  цікавого  багато –

Про  землю  рідну,  хліб,  калину,

Як  треба  матір  шанувати,

І  як  любити  Україну.

 

Ми  завтра  підем  знов  до  школи,

Бо  у  знаннях  краса  і  сила.

Та  не  забудемо  ніколи,

Що  нам  ця  книжка  світ  відкрила.

 

Ведучий. Ось і закінчилась наша мандрівка в країну букв і цифр, в країну, де володарюють зання, дружба і наполеглива праця. Вже на рік підросли наші діти. За плечима у них величезний досвід шкільного життя. Адже не секрет, що найбільше найрізноманітнішої, найновішої, найцікавішої і найпотрібнішої інформації дитина отримує саме в перший рік свого навчання у школі. І весь цей час, вивчивши Букваря майже напам’ять, закріпивши на все життя табличку додавання і віднімання з дітками поряд були ви – милі мами, серйозні тата, лагідні бабусі і мудрі дідусі. Хай же сторицею вернеться вам ваша праця. Хай маленькі дитячі серця переповнюються гордістю за таких хороших батьків. І хай струмочки їхніх  ніжних душ завжди збігаються до цілющого родинного джерела, яке напуватиме їх любов’ю, ніжністю, вірою в свої сили, підтримкою і допомогою на все життя.               

Мотив «Бременські музиканти»

Ми ліниві до науки

 І не вчилися ні дня.

 Не беремо книжок в руки,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

 

 Букви й цифри беки, бяки,

 З лінню дружимо щодня,

 Щоб нас вчили, не потерпим,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

 

 Краще йдіть до нас, малята,

 Будем бавитись щодня.

 Добре жити неумійкам,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

 Не потрібні нам знання.

 Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

 

Мотив «Пісенька крокодила Гени»

1. Ви не бійтеся дітки, я – старенька бабуся,
І лихого я вам не зроблю,
Я люб’язна й ласкава, уладнаю всі справи,
Бо гарненьких діток я люблю.
                Приспів : Ну навіщо ті уроки ?!
                                 Їх так довго й нудно вчить!
                                 Та у вас вже від навчання
                                  Голова болить!
                2. Так покиньте читати і не треба писати,
                            Приберіть ці огидні книжки!
                      Краще йдіть погуляти: там стрибають малята,
                            З ними можете гратися й ви!