щодо вшанування пам’яті воїнів, які загинули

в боях за визволення Інгульця

 

Тема: Знов білим цвітом вкрилися сади,

            І знов приходить свято перемоги…

 

(Н.Май «Маки червоні»)

 

Учень 1: Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригорта.

 

Ведучий 1. Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.

 

Ведучий 2. Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.

 

Ведучий 1. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель Західної України того далекого 17 вересня 1939 року, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами Наддніпрянської України 22 червня 1941 року. Вікопомна неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

 

Ведучий 2. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

 

(на фоні музика «Обращение Левитана 22 Июня 1941 года. Объявление о начале войны»

Пісня «Священна війна»)

 

Ведучий 1. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою людям, рідні яких віддали найдорожче, – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

 

 

 

(ГІМН УКРАЇНИ)

 

Учень: За тих, хто тут  відважно воював,

Хто не боявся горя і знемоги,

Хто впав в бою за крок до Перемоги,

Хто  в  смертну мить Вітчизну оспівав,

Оця сльоза ніколи  не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині…

Лишилась Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

 

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

 

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Звучить  музика «Реквієм»

Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині.

В руках запалена свічка.

 

Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 

 

Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

 

Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І безіменні ті могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

 

Ведучий 2: Прошу  усіх присутніх вшанувати пам'ять про полеглих  хвилиною мовчання.

                                        

( Звучить метроном)

(Солдат сидить у братської могили)

Пісня «Про перемогу» жінка

Може, очі сльозить гірких спогадів дим?
Може, в братській могилі його побратим?
Бо у день лихоліття піднявся на бій
І фашисту сказав: "Геть, поганцю, - не смій!"

Ким він був, цей солдат? Чий він син? Чий він брат?
Українець, грузин, білорус чи литвин?
Хто чекає його, не втрачаючи сил?
Не від ран, що на тілі - від пам'яті ран
Біля братських могил втре сльозу ветеран.

 

Учень: Доки світанками сонце встає, а на калині зозуля кує –

Пам’ять людська не забуде повік мук закатованих, попелу крик.

Там, де кривавий пройшов душогуб, свідком лишився опалений дуб.

Чорний, як лихо. І жахом пропах. Навіть боїться гніздитися птах.

 

(на фоні Ю. Левітан «О капитуляции фашистской Германии…»)

 

Учень: Віти – мов горе заламаних рук. Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!

Доки світанками сонце встає – Нам на калині зозуля кує!

Тільки, як тріскає в тиші земля, стогін важкий із могил промовля:

«Спинись, Людино! Мовчки поклонись. У тишині задумайся на мить.

 

Ведучий:

Багато  на нашій землі обелісків…

Вкарбовано в них  золоті імена…

Вклонися, людино, їм низько-низько-

Це пам'ять, яку залишила війна.

Спасибі всім, і мертвим ,і живим,

За те, що землю нашу зберегли.

І хоч було смертельно важко їм,

Та все вони зробили, що змогли.

 

Ведучий:

Уклін вам, ветерани, до землі

За щастя жити, мріяти, рости

У мирі, злагоді, в любові і теплі,

І пишним цвітом на землі цвісти.

Не бійтесь, люди, теплих слів

Для наших посивілих ветеранів.

Нехай і їм тепліше стане,

І в серці стихне давній біль.

Не бійтесь, люди, теплих слів

Для наших сивочолих ветеранів.

 

Учень:

Спасибі вам, що хочуть ваші діти

Душею дорівнятися до вас.

Хай кожному із нас в душі засвітить

Хоч однієї перемоги час!

Слово вам, наші ветерани.

 

Діти дарують квіти ветеранам

 

1 ведучий: Дорогі ветерани,  

Хай ці квіти весняні чудові

Подарують вам подих краси,

Щоб жилося у щасті й любові,

Благ усіх вам з роси і води!

Всю доброту, яка існує в світі,

Всю радість, що живе серед людей,

Найкращі всі, що до вподоби, квіти

Даруєм вам у цей святковий день.

 

Виходять діти з кольоровими кульками в руках

 

1. Мир на землі-і  сміх, і пісня лине,

    І діти йдуть до школи знов і знов.

    Й ніколи у боях ніхто не загине,

    Бо там господар — щастя і любов.

 

2. Коли б оглянути весь світ                                                                                                                      З вершини синіх гір                                                                                                                                        І крикнуть:                                                                                                                                           Люди на землі,                                                                                                                            Озвіться- хто за мир! 

 

3.-За мир!- озвуться матері, -                                                                                                                            Не треба лити кров!

 

4.-За мир! – підхоплять школярі                                                                                                               На сотнях різних мов.

 

5. Слухайте, чеснії люди Землі,                                                                                                                Дуже ми просимо вас:                                                                                                           Боріться, боріться, бо ми ще малі,                                                                                                      Мир захищайте для нас.

 

  6.О, світе мій! Будь мудрим світе!                                                                                                        Не дай озлобленій імлі                                                                                                                       Своїм безумством осліпити                                                                                                                    Життя і сонце на Землі!

 

7. Сплетімо руки, як рід єдиний                                                                                                   Знесімось вище найвищих гір                                                                                                            Хай клич людини над світом лине :                                                                                            «На всій планеті хай буде мир!»   

 

(Н. Бучинська «Перемога, свята, Перемога!»)

 

 

Ведучий: Запрошуємо всіх присутніх покласти квіти до меморіалу воїнам, які загинули в боях за визволення Інгульця.