22 червня о 18:00Вебінар: Telegram для навчання: практичні кейси зі створення вчителем каналу та бота

Сценарій шкільного свята «Звучи, рідна мово..»

Про матеріал

Мета позакласного заходу "Звучи,рідна мово" - виховувати в учнях шанобливе ставлення до рідного українського слова, пишатися його багатством і красою, не соромитися бути СОБОЮ - українцями!

Перегляд файлу

Саєнко Оксана Василівна, учитель української мови та літератури Криворізької загальноосвітньої школи І – ІІІ ст.. № 79

C:\Users\Ученик\Desktop\Саєнко\Саєнко Оксана Василівна кл. кер.jpg

Сценарій шкільного свята «Звучи, рідна мово..»

Звучить пісня Т. Петриненка у виконанні одинадцятикласниць «Україно»

На сцену виходять учні.

  1. Декламування поезії А. Матвійчука «Ми – українці»
  2. Монтаж
  1. О слово рідне! Пращура молитво.

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава –

Словяномовна праведна земля.

В мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

  1. О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не скорилось – ні!

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

  1. З далеких країв нашу душу тривожну

До рідної хати птах добрий несе,

Бо тільки матуся уміє і може

Порадить, утішить, пробачить усе.

  1. Запахнув чебрець з материнського поля,

Немов нагадати силкується він,

Що мати дала нам і сонце, і долю,

Дала, не забравши нічого взамін.

 

(  Вокальна група дівчаток виконує «Пісня про матір»

 сл.. Б. Олійника)

  1. Не забувайте, звідки ви і хто ви,

Чиїх очей лежить на вас печать.

У світі слів немає випадкових,

Хоча вони й століттями мовчать.

  1. Якби ви знали, як болить словам,

Як важко їм хворіть на пустодзвонство.

Як лихоманить демагогій гам,

І як їм нудить чванство і піжонство.

  1. Вони втомились людства хрест нести.

Знецінивши все істинне і справжнє,

Слова горять – із вічністю мости,

Та не згоряють.  Пломеніють завжди.

 

  1. Історія нашої мови, як і нації взагалі, надзвичайно трагічна і разом з тим повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу народу, його здатність знову й знову відроджуватись. Мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла нападки Московщини, і проте, перегорівши, дійшла до нас, як криниця, чистою, свіжою; як пташиний спів – милозвучною;  як Божий дар – святою.
  2. У 1939 році відбувся Всесвітній конкурс мов. Українська мова за милозвучністю зайняла друге місце. Усім світом вона визнана за одну з наймилозвучніших, наймелодійніших мов.
  3.         Пропонуємо ще один доказ того, що мова  наша – справді пречудова.

…У далекому 1916 році в купе вагона першого класу швидкого поїзда « Львів – Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць і українець, відомий юрист Богдан Костів. Молоді люди розуміли один одного, спілкувалися між собою то англійською, то німецькою.. І ось заговорили нарешті про те, котрій  із мов належить світове майбутнє і чому.

Сценка

Англієць: Англія – країна мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Ньютона. Безумовно, саме їй належить світове майбутнє.

 

Німець: А німецька мова – це мова великих імперій: Німеччини й Австрії, що займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії. Це мова Гете, Гейне, Шиллера. Безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

 

Італієць: Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, мова Данте й Петрарки, Верді, Пучіні. Вона повинна стати провідною у світі.

 

Українець: Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, геніального Івана  Франка. Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень. Але я піду іншим шляхом. Складу оповідання, в якому всі слова починалися б з  однакової літери. Назвіть яку-небудь букву.

Англієць: Це неможливо!

Італієць: У вас нічого не вийде!

Німець: Гаразд. Нехай це буде.. буква «П».

Українець: Чудово! Оповідання називається « Перший поцілунок»

                                         « Перший поцілунок»

Популярному поетові Павлу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення. « Приїздіть, прошу, пане Павле, - писав поважний приятель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повеселитесь»…

     Павло Подільчак поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали персони.

     Посадили Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Павло прочитав пречудо вії поезії. Поспівали пісень, потанцювали. Потім присутніх попросили пообідати. Принесли печені поросята, приправлені перцем півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричкою підливою, пироги, підсмажені пляцки.

     Потім Павло, Поліна пішли прогулятися, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Побродивши по парку, пара присіла під парканом, порослим плющем. Посиділи, помріяли, пошепотілися. Павло пригорнув Поліну. Прозвучав поцілунок…

      Прощай, парубче, привілля!

     Прийдеться поетові приймакувати.

 

Англієць: Прекрасно! Думаю, що в словнику найбільше слів на цю літеру. Спробуйте на букву «С».

Українець: Панове, я не тільки впораюсь із цим завданням, але й ускладню його. Нехай цього разу буде поезія « Самотній сад».

 

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний промінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки – спить самотній сад.

Німець: Браво! Змушений визнати: можливості вашої мови надзвичайні.

На жаль, сьогодні багато думає інакше, нерідко ще зустрічаються такі люди, як у сатиричному творі Едуарда Драча.

  1.         Здраствуй, дорогоє районо!

Я пішу заяву і сматрю в акно.

Це ж моєй дитинє скоро шостий год,

Ето ж в школу нинє вже ано пайдьот!

Но вмішалась сіла сатаністская,

Бо бліжайша школа – украінская!

Шо ето такоє?! -  Спрашиваю вас!

Нікуда дитину вести в 1-й клас!

  1.         Справді, прикро. Для багатьох в Україні рідна мова стала іноземною. Від 1959 року українці мали право звільняти своїх дітей від вивчення рідної мови. І мільйони батьків скористалися цим правом. Ганебно, але факт. І, як наслідок, у 1989 році  5 млн. українців відмовилися від рідної мови. А скільки їх сьогодні? 10? 15?.

13) Спонукав нас імперський Прокруст

       До невірності рідному слову.

В українця зринає із вуст:

« Я, ты знаєш, забыл свою мову»

Як цього зрозуміть молодця,

Що не здатен свого розкумекать,

Коли навіть заблудла вівця

Не забуде по-своєму мекать?

Нашу ж мову в час горя-біди,

Не одної тяжкої навали.

Не на те рятували діди,

Щоб онуки її забували!

Учитель: Ні, не забули, не зрадили рідного Слова. Сьогодні оголошуємо конкурс авторської поезії серед учнів 8 -11 класів.

(Конкурс поетів)

Бут Дарина

                       ***

Скалічена, але міцна держава.

Вона відродиться, як фенікс із золи.

Покотиться луною її слава

Через церковні дзвони золоті.

Іще казковим білопінним снігом

Свічки каштанів рясно зацвітуть.

Іще спекотним незабутнім літом

В обійми моря схочеться пірнуть.

Іще дитяча посмішка яскрава

Засвітить вогник в сутінках журби.

Іще на поклик відчаю кривавий

Обернуться усі серед юрби.

По венах рік блакитна кров тече.

І хто сказав те, що вона не панська?

Ми станемо й освятимо мечем

Христову віру, сильний  дух козацький.

І синя птаха щастя прилетить,

Своїм крилом нас від біди закриє.

І збереже іще на довгу мить

Шматок землі, що зветься Україна.

Без рідної землі ми -  чухраїнці.

А із землею - горді козаки.

Хіба сильніші будем поодинці,

Чи безвідновно канем у віки?

Ми станемо у бій невідворотній,

І голови солдати покладуть,

Однак не згубимо рідненьку неньку,

І з крові мальви буйно проростуть.

Ми не дамо тебе, святу, розп'яти,

Була до нас і будеш після нас.

Твоїм пісням іще не замовкати,

 а литися рікою довгий час!

 

Павловська Маргарита

Який сумний у осені пейзаж

Який сумний у осені пейзаж:

Опале листя, чорне дно калюжі.

Немає сонця, є тільки міраж

І радості від цього щось не дуже…

О, цей осінній, о печальний час!

Згадаєш, що було, а чи щось далі буде?

Вважаєш, від журби рятунку вже нема?..

Ти все згадай,і буде те, що буде…

У серці відшукай краплиночку тепла –

Ту літню спеку, моря срібні хвилі.

Згадай і річку, що в бабусі край села,

І хмари, що над полем, білі-білі.

Згадаєш все. Піде звичайна злива.

Така ж осіння, але затишно-гаряча.

То не проста вода, що Землю напоїла.

Просто на небі хтось так само гірко плаче.

Осінь не винна у твоїй журбі.

Ні дощ, ні вітер, ні дерева голі.

Шукай печалі краще у собі,

А не в журбі сумній Природи долі.

Який сумний у осені пейзаж:

Опале листя, чорне дно калюжі.

Немає сонця, є тільки міраж

І радості від цього щось не дуже.

Учениця виконує пісню Тіни Кароль «Україна – це ти»

         14) Рідна моя мово – материнське слово!

Буду пам’ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати

І не оскверняти, бо воно – святе!

15)Рідна моя мово – пісня колискова,

Про усе казкове на своїй землі,

Ніжно-пелюсткова мова світанкова,

На якій співають і птахи, й джмелі.

16)Рідна моя мово – слово веселкове!

Ти зі мною знову в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

 

Звучить пісня А. Демиденка «Звучи, рідна мово»

 

 

 

 

docx
Додано
5 березня 2018
Переглядів
636
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку