Сценарій "Світо Наума. Посвята в однокашники"

Свято Першокласників:

«ПРИЙШОВ НАУМ — ЧАС БРАТИСЯ ЗА УМ».

(Посвята в однокашники)

 

Вітаємо Вас, діти вільної України, і Вас, дорогі гості, в нашій школі, зі святом першокласника.

 

Вчитель 2:Вітаю вас і я з цим знаменним днем. Але, щоб розпочати свято, першокласники повинні відгадати загадку.

Великий будинок дітей завжди жде

І часто, як вулик бджолиний, гуде.

Як чаша, він повен знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами.      (школа).

 

        На сцену виходять 6 першокласників.

1 учень:   Школа! Вулик ти дитячий,  ну, а діти, як бджолиний рій.

                 Вчаться тут і йдуть сюди терпляче і беруть початок з нього свій.

2 учень:   Як були ми дошкільнята,то ходили в дитсадок.

                 А тепер вже інший час –зустріла радо школа нас.

3 учень:   Ми тепер - не просто діти, шестирічки-неумійки,

                 Шестирічки - перший клас, школярі тепер всі з нас.

4 учень:   Якщо вчимося ми у школі,то звемося - школярі.

Радо в школі зустрічають однокласники мої.

5 учень:   У цьому році перший раз

Пішов я в школу в перший клас,

І першим в класі з того дня

3"являтись став до школи я.

6. учень:   Дивуються навколо друзі, і мама, і тато:

— Чому це ти до школи так любиш поспішати?

 Бо хочу, щоб у класі учительку щоразу,

                 Щоранку і щодня стрічав найпершим я.

(Діти співають пісню про школу).

 

  Сьогодні, 14 грудня, особливий день - день Наума.

 У давні часи навчання в школі починалося взимку. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки  відводили до школи дітей саме в цей день, бо "Пророк Наум наведе на ум".

    Ось чому ми саме сьогодні святкуємо День першокласника.

    За народними уявленнями, Наум - покровитель розуму, знань і доброчинства. А тому селяни були переконані: якщо на це свято розпочати навчання, то дитина успішно засвоїть знання, набереться розуму.

     Тяжко давалось в ті давні роки наука дітям. По-перше, вчителями на той час були малоосвічені дячки; використовувався метод заучування різних складів. Як правило, до школи ходити було далеко. Незважаючи ні на що, батьки віддавали дітей в школу, бо знання були у повазі. Саме в цей день існували певні традиції, пов’язані з навчанням.

     Напередодні Наума батьки відвідували дячка і домовлялись про оплату: за науку сина чи дочки потрібно було забезпечити вчителя дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на різдвяні свята. Ввечері до "кашоїда" має прийти хрещений батько з букварем.

(Міні-сценка)

Дійові особи:    кашоїд, хрещений батько, мати, батько.

Хрещений батько:     -Доброго вечора у вашій хаті!

(Батько говорив, а хрещенник повторював ).

Хрещений батько:   Що ж, сину, думаю буде тобі наука даватися.

Господиня: - Їж, синку, нехай навчання для тебе буде легким.

Адже "треба чимало каші з"їсти", щоб опанувати наукою.

 

Вчитель:   Вранці син з батьком йшли до церкви. Коли повертались додому, мати подавала кашу на сніданок і благословляла на добре навчання.

 

Господиня: (з іконою) Благословляю тебе, сину.

Батько:   (витягує свячену вербову галузку і тричі стьобає нею

сина, примовляючи:) - Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб тобі, сину, наука давалась.

Вчитель:   Батько з сином йшли до школи, несучи горщик з кашею і

гостинцями для вчителя. В школі учню показували різки, що стояли в кутку. І учень знав, що йому потрібно бути слухняним і чемним.                                                                               Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, але в ремісничих цехах братствах продовжували давню традицію – майстри набирали учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди.

    Наші першокласники провчилися в школі 100 днів і вже багато чого навчились: в букварі  добралися до букви …. , майже закінчили першу частину пропису, вивчили числа першого десятка, люблять малювати і працювати.

•   Адже так, дітки?    Ваші знання перевіримо за допомогою загадок.

• Нею тільки поводи —

Залишаються сліди.

Що за дивна штучка?

Та це просто... (ручка).

 

• Чорні птахи вилітали, біле поле засівали.

Що посіяли — узнаєш, коли книжку прочитаєш. (Букви)

 

• Олівці і ручки поскладали  усі діти у... (пенали).

 

• Настрибався зайчик вволю, білий слід лишив по полю.

Ми за ним спостерігали, слово «мама» прочитали. (Крейда)

 

•Цю найпершу в школі книжку знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку прокладає нам... (Буквар).

 

Учитель. А зараз згадаймо наш найперший день у школі — Перше вересня.

 

У кожного в пам'яті школа з дитинства свого вирина.

Немає таких, хто б не вчився у школі добра і тепла.

 

Є школа велика й маленька, сільська вона є і міська.

Ти в серці моєму навіки, ти будеш, рідненька, одна.

 

Для нас вчителі тут працюють, не прагнуть лаврових вінків.

На праведний шлях наставляють з любов'ю й терпінням   батьків.

 

Здрастуй, рідна школо! Ти давно нас ждеш,

У середині й довкола сяєш і цвітеш!

Вчителі тут, наче бджоли, тільки пролуна дзвінок —

Усі швидко і завзято починають свій урок.

 

А чому біжать струмки, а чому пливуть хмарки,

І чому приходить літо? Чом за гори і моря світла падає зоря,

І чому так пахнуть квіти? Що там далі, за селом?—

Хочем знать усе кругом.

     А чому гримить гроза, а чому блищить роса?

І чому так сонце гріє? Чом стартують від Землі   ,

 В дальній космос кораблі, і чому крилата мрія?

Що там далі, вдалині, в нашій рідній стороні?

 

     А чому торують шлях капітани у морях,

      І чому квітують весни?

Всі дороги, всі путі перед нами у житті.

Перед нами дні чудесні.

У щасливий, добрий час все відкриється для нас.

 

Пісня «Мій букварик»

 

Вчитель:   А про перші наші кроки  і тяжкі хвилинки

Нагадають вам, напевно, веселі смішинки. (Виступають першокласники).

 

 Учениця:       Годинник

 Щось годинник,- каже тато, -раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати, Мабуть, запилився.

-Звідки взятись тому пилу? - мовила Алінка.

-Я ж годинник з милом мила. Там нема й пилинки!

 

Учень:  Батьки-чомучки

 Ну і мама! Ну і тато! Наче справжні дошколята!

Нічогісінько не знають, Смішно і сказать комусь.

Бо щодня мене питають Лиш одне: чому    й чому?

-    Ти чому образив Віту?

-    А чому отримав двійку?

-    І чому прийшов так пізно?

-    Та чому в шкарпетках різних?

-    Ти чому такий непослух?

-    А чому не стелеш постіль?

-    Ти чому це вірш не учиш?

-    А чому портфель без ручки?

-    І чому такий синець?

Ох, настане мій кінець! Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи –

Хай питають вчителів.

 

Учень:   Коли б начальником я став хоч на одну годину,

То я б одразу наказав Закон ввести єдиний:

У дні святкові й вихідні батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон, до цирку й до театру.

Ще й всюди входи б спорядив словами охоронними:

 "Вхід без дітей для всіх батьків суворо заборонено!"

 

Учитель. Ой !!! А хто це до нас завітав?

 

Сценка «Знання і лінь» (учні п’ятого класу)

 

Знання. Доброго вам, діти, дня! Я — Знання! Від­чиняю для вас двері в школу, в перший клас. Вірним другом буду завжди, і кращого вам не знайти.

У гарній сукні заходить Лінь із хустинкою в руках.

Лінь. Як не знайти? Найкраща подруга для них я!

Знання. А ти хто?

Лінь. А я Лінь. Під моєю владою всі — і дорослі, і малі.

Знання.  Помиляєшся, небого, Пануватимеш недовго! Уже давно час тобі Зникнути із Землі.

Лінь. Зникнути? Ти що верзеш?

Знання. Ти ж нещастя всім несеш!

Лінь. А ти боїшся, маєш страх? Сьогодні буде тобі крах.

Знання. Долю свою я дітям вручаю. Пощади у тебе я не благаю.

Лінь. О, я супернице завзята! Зіпсую тобі це свято.

(Іде до дітей і махає хустиною над дитячими головами.)

Лінь (таємничо)

Засніть, засніть, мої раби, Прийдіть сюди, чарівні сни.

Знання. Схаменись! Ну й вперта Лінь... Ти ж мара, нікчемна тінь! Не в ті двері ти ввійшла. Тут паную лише я!

Лінь. Та ж засніть, засніть, раби, Хусточко, своє роби!

Чари твої безсилі, Бо діти розумні, милі. Твоїми рабами їм не бувати. Тут тобі і пропадати!

Лінь.  Що це зі мною? Темніє в очах… Я згораю! Ой, який жах! Зупиніться, я утікаю, біжу, ледарів пошукаю.

Знання.  Коли серце мудрістю горить  чари Ліні зникають умить.

Я радію, що перемогло, бо вам потрібне тільки я.

До ваших послуг мої володіння.

Вчіться сумлінно — й прийде до вас вміння!

Знання проводить конкурс «Мій портфелик» (потрібно обрати шкіль­ні речі)

Пісня «Осінь» (Фізкультпауза)

 

Сьогодні на наше свято прийшли учні 11 класу, надаємо їм слово.

 Ведучий 1:       (учень 11-го класу)

Добрий день, любі малята! Для нас — зміна ви завзята

Ви тепер вже не малі. Ви сьогодні — школярі.

 Ведучий 2:       (учень 11-го класу)

Ми хочемо теж вас привітати! І від душі вам побажати...

Вчитись добре й на «відмінно»,з бажанням вчитись безупинно.

Щоб вчителів ви поважали, своїх батьків всі шанували.

Любили школу неодмінно, щоб виросла нам гідна зміна!

Ведучий 3:      (учень 11-го класу)

 Бажаєм успіху і знань, змагань, і віри, і дерзань.

Знання потрібні для життя, для України майбуття...

Ведучий 4:     

 Здолати труднощі зумій, своє завдання зрозумій,

 Що лише той учитись зможе, хто власні ліньки переможе.

Ведучий 5:     

Найсвітліша дорога на світі - це дорога до знань, до школи,

Пам"ятайте це, любі діти. Не забудьте цього ніколи.

Ведучий 6:     

І хоч вчитись нелегко буває, та наука завжди хороша.

Кожна в світі людина знає, що знання - це найлегша ноша.

Ведучий 7:     

  Хай не ваблять витребеньки, хай вас лінощі не точать.

Хай живеться вам легенько і навчається охоче!

Ведучий 8:     

- Дорогі першокласники, сподіваємося, що ви наполегливо здобуватимете знання, будете гарно вчитися.  Ми приймаємо вас до нашої шкільної родини і вручаємо цей чарівний ключик від Країни Знань. Успіхів вам!

        

    Вчитель:   Учнів одного класу ми називаємо однокласниками. А раніше їх називали однокашниками. І ось чому: колись діти вчились у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили

До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.

Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в однокашники.   

      Отже приготуйтеся до урочистого моменту - прийняття клятви однокашників.

Ви у школі вже прижились,

Правил добрих ви навчились,

І сердечно обіцяйте

"Клянусь" за мною повторяйте.

     1:       Перше правило - учитися дуже старанно і гарно - клянусь!

2:       Друге правило - трудитися, батькам удома допомагати - клянусь!

3:       Бути чесним і правдивим - третє правило у нас,

        Бути другом незрадливим: клас - за тебе, Ти за клас - клянусь!

4:       Мудре правило четверте - знай і друзям розкажи,

         Наполегливо й уперто економ і бережи: Парту, книгу, кожну річ - клянусь!

5:       П’яте правило - читати, малювати і співати,

         гратися з товаришами і дружити з малюками - клянусь!

6:       Шосте правило ти знай - старших себе поважай - клянусь!,

Вітаємо вас, діти! Ідіть навчайтесь,

Розуму набирайтесь,з лихом не зустрічайтесь.

Хай вам щастить!              

 

А зараз прийміть вітання від своїх батьків.

(Виходять мати й батько є українському національному одязі. Мати несе, горщик з кашею, батько - велику миску з дерев’яними ложками - подарунок для однокашників).

 

Мати:   До схід сонця раненько вставала,

У трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні нашу кашу варила,

Щоб була у наших дітей сила.

Щоб ви гарно навчались і добра набували.

Батько:   (Роздає дітям ложки)

Хто скільки з"їсть крупинок,

Той матиме стільки гарних оцінок.

Ложки діставайте, з Богом, починайте.

Кашу з’їдайте. Смачного!

(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє).

Вчитель. Шановні діти, батьки! Ось ви і здолали перший бар'єр на вашій шкільній дорозі. Цілих 100 днів ви звикали до школи. Батьки заохочу­вали вас, діток, як могли. Не обійшлося і без якихось покарань. Сьогодні я хотіла, щоб про­сто зараз батьки разом із дітками переламали «лозину» — символ покарання.

Вчитель:   Привітати вас зі святом, діти, прийшли керівники школи,

надаємо їм слово. (Виступає заступник директора).

Вчитель: Дорогі дітки, сьогодні привітати з вашим святом завітав сам Батечко Наум.

Батечко Наум: Доброго дня, дорогі діти, вчителі, гості! Дякую Вам, що в День моїх іменин Ви святкуєте таке гарне свято. Вітаю Вас. Знаю, що Ви багато чого вже навчилися, багато чого знаєте та вмієте, але я хочу нагадати Вам про обов’язки , яких Ви повинні дотримуватись, як рівноправні громадяни нашої країни України. Отже слухайте мій наказ:

Наказ першокласнику

Люби свою мову, свій народ, свою Батьківщи­ну — Україну! Де б не був ти, дізнавайся про іс­торичні місця, людей тієї місцевості; навчись їх пісень, ігор, казок, легенд.

Шануй батька свого і матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі. Завжди пам'ятай, що найближчі й найрідніші люди — мама і тато. Вони дали тобі життя, годують, одягають тебе і дуже хочуть, щоб ти виріс доброю лю­диною. Шануй їх, в усьому намагайся допомогти, поводься так, щоб батьки тішилися і пишалися тобою.

Захищай слабших, турбуйся про молодших і старших.

Будь правдивим і справедливим, працьовитим і скромним. Дружи з дітьми, але не бійся сказати товаришеві про негарний вчинок. Допомагай до­рослим у корисних справах!

Бережися злого, роби добро. Намагайся ані словом, ані вчинком не завдати людям прикрості. Щодня роби зарядку, дотримуйся режиму дня. Дружи з сонцем, водою і повітрям.

Старанно вчися. Уважно слухай учителя на уроках, щоб шкільний день минув не марно.

Я ще не знаю до ладу, ким буду я в майбутнім:

У рідну армію піду, щоб стать бійцем могутнім.

 

Чи буду я робітником на велетні заводі...

Чи в океані моряком  піду на теплоході...

 

В країні нашій стільки справ, і кожна з них цікава,

Що я ще й досі не добрав —  яка найкраща справа?

 

Літак між хмарами водить?..  У шахті працювати?..

Ліси ростить, сади садить, будинки будувати?..

 

Чи поклади нові знайти  руди, вугілля, нафти?

Чи в інші зоряні світи  злетіти космонавтом?..

 

А ще привабливіш було б  стать лікарем великим.

І від усіх-усіх хвороб знайти цілющі ліки.

Щоб всі здорові та міцні жили б хоч років двісті!

Про все, що мріється мені, несила й розповісти.

 

Просторі стеляться путі, навкруг широкий обрій.

Мені відкрито все в житті - аби учився добре.

 

І я навчатимусь як слід! І буду вірним сином...

Милішої за цілий світ...

Усі (разом). Моєї Батьківщини!

 

Вчитель:   Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди.

Вчитель : Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам - бути гідним звання школяра і щасливої дороги до світу знань. (Звучить "Пісня про рушник ".) 

Під музику ведучий говорить:

Вчитель : В Україні є чудовий звичай - проводжаючи дітей у життєву дорогу, мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові.

Вчитель : Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.  (Учні виходять із зали під рушниками, які тримають мами).

 

 

Додаткові поезії

Григорій Коваль

КИЦЯ-ПЕРШОКЛАСНИЦЯ

Всілась Кицька на воротях у червоненьких чоботях. Стала думать та гадать, як і з чого починать, бо навчатись треба Киці рахувать на рахівниці.  По воротях походжає,  сірим хвостиком махає — любить-бо похвастаться Киця - першокласниця. А на клені горобці,  невгамовні стрибунці:  той стрибає, той летить,  рахівниця цокотить:  два та три, а потім п'ять. Десять! Двадцять!  Тридцять п'ять!           Скільки їх, скільки всіх, жовторотиків моїх? — Киця перепитує, хвостиком похитує.         Ну і птиці! Що за птиці? — Зрозуміть не може Киця.	Хто в гніздечко недалечко, хто в дупло — летять, летять.  Киця знову: «П'ять та п'ять... Десять... Двадцять... Тридцять п'ять... їх би в клітку посадити – легше б їх було лічити!..» Так розгнівалася Киця,  що жбурнула рахівницю і сама з воріт упала,  рахівницю поламала...  І сміються горобці, невгамовні стрибунці,  що одержить завтра Киця з додавання одиницю!
Тамара Коломієць НАЙМИЛІШЕ СЛОВО
Будівельники – бобри добре працювали — у бору для дітвори школу збудували. І таку звели, що ну! Подивитись варто: і вікно на всю стіну, і колоди-парти. Дятел дзьобом-долотом потрудивсь на ґанку.  Павуки усі гуртом виплели фіранку. Приволік ведмідь старий стіл-пеньок високий.         Ну, — сказав до дітвори, — почнемо уроки! Повсідалась малишня на колодах проти пня.  Сам ведмідь ступив на пень,  лоб кошлатий витер і промовив: — Добрий день! Візьмемось до літер! Намалюю на пеньку,  щоб завчить могли ми, по боках — по стояку, гойдалку між ними.  Хто цю літеру не зна, вчіть обов'язково:  це вона розпочина всім відоме слово.	Між словами усіма що найголовніше?  Кицька лапу підніма:         Це, звичайно, миша!         Морква! — квапиться зайча. — З грядки соковита.  Ведмежа із-за плеча:         Мед, — бурчить сердито.   Білченя ж мале-мале в лопушку-панамі,  хоч соромилось, але вимовило: — Мама!         Мама! — крикнули малі якнайголосніше — на усій-усій землі слово наймиліше! Засміявсь ведмідь: — Воно!  Вивчили, нівроку... — От і все. Дзвенить дзвінок з першого уроку. У квача гайда гулять поміж стовбурами.  Світить сонце між гілляк.  Ждуть додому мами.
Марія Пригара СВАРКА
Рано-вранці за дрібнички посварились дві сестрички.       Не чіпай моєї книжки!       Не бери ведмедя Мишки!       Дай сюди мій олівець,  що поламаний кінець!  І шматок отої стрічки,  і лялькові черевички. В мій куточок не ходи! Ми у сварці назавжди! — Посідали по кутках, надулися — глянуть страх!	А надворі дощ і вітер, дуже сумно так сидіти! Де не глянеш - скрізь краплинки,  навіть просвітку нема. ...Почекали дві хвилинки, обернулись крадькома.  Вдвох одразу обернулись, не хотіли — а всміхнулись.  Що за гра на самоті?  Вже й ляльки якісь не ті...  І, забувши всі дрібнички, помирились дві сестрички
Де букварик? - Де твій букварик? - В портфелі новому. - Ну а портфель де? - У столику дома. - Взяв би зі столу. - Так стіл же замкнувся... - То відімкнув би. - Ключа я позбувся... - Де ж це той ключ? - У портфелі новому. - Ну, а портфель де? - У столику дома.		ПРОМАХНУВСЯ От діла, так діла! — Знов рогатка підвела Нашого Матвійка.  На уроці в мух вціляв,  А якраз в журнал попав З поведінки — двійка.
МИЛОЧКА-КРУТИЛОЧКА У Милочки-крутилочки Є дзиґа заводна: Як заведеш — Покрутиться І спиниться вона. А Милочка- Крутилочка, Мов дзиґа, так і так — Все крутиться Та крутиться, Не спиниться ніяк!		ШВИДКО ВІДПОВІВ Коли прийшов зі школи внук,  Дідусь щоденник взяв до рук: За віщо двійку ти схопив?         За те, що швидко відповів…         За те, що швидко? — гримнув дід.  За це ж п'ятірки ставить слід! Та що ви, діду, кричите?  Сказав я швидко, та не те...

Коли мама вчителька

Беруть участь вчительські діти різного віку

. Починає звучати пісня "Наші діти".

(Старші ведуть за руки молодших.)

Третьокласниця: Ми прийшли до вас на свято,

Не займем часу багато.

Хочем тільки привітати,

 Сокровенне вас сказати.

Четвертокласник: Любі мами, любі тата,

Зичим витримки й завзяття.

 Як же вам допомогти,

Щоб ви нерви зберегли?

Бо шкільна ваша робота –

Це не головна турбота.

 Головне диктує час –

Треба думати по нас.

Тож вітаємо вас від імені всіх вчительських дітей, які вчаться, вчились і будуть вчитись у нашій школі.

 

Першокласник: Мама вчителька! Щасливий!

 Всі так заздрили мені,

Коли з мамою до школи

крокував я день при дні.

 

Одинадцятикласник: Та яке там щастя? Звідки?

Все не так, як у людей.

 І не заздрити - жаліти

Треба вчительських дітей.

 

 Дев'ятикласник: Спробуй в класі ворухнутися,

Чи з уроку утечи,

Не дай Боже, запізнишся –

Знають враз усе батьки.

Що всім можна - тобі зась,

 Не послухав - научайсь.

 

Десятикласниця: То не так ти одягнулась, "

Де ж це совість твоя й стид,

- Чую майже щохвилини,

 - Ти учительська дитина".

 Ну хіба не геноцид?

 

Другокласниця: Ввечері лягаю спати,

Прошу казку розказати,

 Як всім дітям перед сном.

Де там. Мама за столом.

Пише, пише, щось листає

І на мене не зважає.

А щось скаже - я й так знаю:

 "Плани тільки допишу І контрольні перевірю –

Все, що хочеш, розкажу".

 Тільки я уже не вірю.

 

Першокласниця: Мовчки в ліжко я лягаю,

 Покручуся й засинаю,

А вві сні

Мама бачиться мені

 Лікарем, кондитером,

Тільки не учителем!!!...

Шестикласник: От тому й кричати мушу

 І звертатись до людей

SOS! Рятуйте наші душі,

Бідних вчительських дітей