Даний матеріал виховного заходу дасть змогу учням краще пізнати народні звичаї та традиції минулого, усвідомити необхідність їх збереження й передачі нащадкам.
Мета: краще пізнати народні звичаї та традиції;
розвивати творчі здібності дітей; усвідомлювати необхідність зберігати й передавати обряди українського народу наступним поколінням;
виховувати любов і пошану до них.
Ведучий 1: Україна – рідний край… золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.
Читець: Що таке Україна? За віконцем – калина,
Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця,
Серед лугу лелека і діброва далека.
Ведучий 2: З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожний, хто не черствий душею, хто сповнений любові й доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
Ведучий 2: Одним із свят, яке завжди відзначали наші прадіди, діди і батьки було зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія. Це свято відзначалося 13 грудня і вважалося днем пам’яті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозданного.
Ведучий 1: За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному пагорбі поставив хрест. Згодом там, де стояв хрест, було споруджено Андріївську церкву. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.
Читець : Просимо у нашу хату, превелику, пребагату.
Від зірниці й до зірниці хай лунають вечорниці!
Гей, на наших вечорницях, хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці.
Господиня: Уже й вечір, а дівчат і хлопців щось немає. Де ж вони забарилися? Молодість… гарна пора. Цілу ніч гуляли б, тільки б музика та танці. Тож споконвіку так ведеться. І ми колись … як згадаю… літа – літа!
Донька : Ой сумно мені, сумно.
Господиня: Чого сумуєш, доню, та так зітхаєш? Всіх хлопців відженеш від нашої хати.
(Лунає музика, під музику заходять дівчата і співають)
Господиня : Заходьте, дівчата, сідайте. А де ж ви хлопців загубили?
Дівчата : А де ж наші хлопці?
Хлопці стукають у двері : Пустіть до хати!
Дівчата : гарненько попросіть.
Хлопці знову стукають мовчки.
Дівчата : Хто там? Хто такий?
Хлопці по черзі: - Пес рябий! Баран круторогий! Ведмідь клишоногий!
Усі : Пустіть до хати.
Дівчата : Не пустимо до хати, бо дуже вас багато.
Хлопці : Пустіть, бо буде гірше.
Дівчата : Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини.
Хлопці : Дівчатонька, голубоньки, ми ж прийшли не битися, ми прийшли миритися. А спізнилися, бо на ярмарку були і гостинці принесли.
Господиня : Ну що, дівчата, пустимо до оселі хлопців?
(заходять хлопці й співають пісню «Розпрягайте хлопці коні»)
Господиня : Дівчата, а що це за вечорниці без ворожіння? Завтра ж Андрія. Давайте ворожити. Всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі. У яку народився Святий Андрій Первозданний. Давайте попросимо Андрія:
Андрію, Андрію, на тебе ся надію.
Хочем долю свою знати.
Просим тя допомогти.
- На Андріїв вечір всі дівчата ворожили, прагнучи дізнатися, яка доля чекає на них, хто буде судженим? А ви хочете вгадати свою долю? Давайте спробуємо.
Зараз ви тягніть кожна по предмету, а я скажу вам, що він означає:
(Стукіт у двері, господиня виходить і заносить цукерки. У кожній цукерці знаходиться листівка, в якій зазначено майбутню професію судженого.)
Ведучий 1: А чи чули ви про обряд з калитою? Послухайте.
У різних регіонах його називали по-різному: калита, король. Дівчата збиралися удосвіта в одній світлиці, потім ішли по воду. За повір’ям воду треба було носити з 12 криниць, бо вважалося, що кожна криниця символізує собою місяць року. Дівчатам до схід сонця треба було замісити тісто для калити. Випікали калиту так, щоб вона була сухою і важче відкушувалася. Потім її обмазували медом, прикрашали візерунками. Коли сходилася уся молодь. Вибирали пана Калитинського, який керував дійством та оберігав прив’язану до стелі калиту. Тож нехай оживе цей вечір з калитою. А пана Калитинського ми виберемо за однією простою ознакою: він повинен бути найспритнішим. Для цього зіграємо у гру зі стільцями.
Ведучий 2: Пана Калитинського вибрано. Дівчата вже калиту зробили. Гана наша калита вийшла. Кругла, наче сонечко, наче віночок. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.
У небо, калита, у небо.
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою радість закликаємо.
(на сцену виходять Калитинський та Коцюбинський)
Калитинський: Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди йдете?
Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський! Калиту кусати.
Калитинський: А я буду по писку писати.
Коцюбинський: А я вкушу.
Калитинський: А я впишу.
(Коцюбинський кусає калиту)
Калитинський: А хто ще калити хоче? Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде і добро в домі.
(усі хлопці по черзі виходять кусати калиту)
(входять дід та баба)
Дід : Дозвольте й нам на ваших вечорницях побувати, молодість згадати. Пам’ятаєш, бабо, які ми були хороші молодими?
Баба : Оце згадав! Ти зараз на себе подивися, куди ти годишся, старий, он уже й лисиною світиш. А пам’ятаєш як ми співали?
(виконують пісню «Ой під вишнею»)
Господиня: - Щось засумували ми. Давайте пісні веселої заспіваємо про вередливих жінок, що хотіли чоловіків своїх на базарі продати.
(лунає пісня «Ой там на товчку, на базарі»)
То, може, трошечки зігріємось. А для цього пропоную провести ігри між парубками й дівчатами.
- А зараз увага! Ось перед вами мотузка, яку потрібно намотати на ці моталочки, а для цього треба ласкаве слово сказати, а потім вже й мотати.
(конкурсанти намотують стрічки на моталочку)
Визначається переможець
Ведучий: Ми гуляли, веселились, усім весело було.
Вечорниці завершились, і, здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка дзвенить.
Про Андрія вечір спогад в нашім серці буде жить.
А я вам бажаю, щоб ви не хворіли,
Душею і серцем були молоді,
До рідного краю любов’ю горіли
І користь приносили рідній землі!
І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були!