Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Мета: краще пізнати народні звичаї та традиції;

розвивати творчі здібності дітей; усвідомлювати необхідність зберігати й передавати обряди українського народу наступним поколінням;

виховувати любов і пошану до них.

 

Ведучий 1: Україна – рідний край… золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкі, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

 

Читець: Що таке Україна? За віконцем – калина,

 Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

 Дужі руки у тата, під тополями хата,

 Під вербою криниця, золотиста пшениця,

 Серед лугу лелека і діброва далека.

 

Ведучий 2: З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожний, хто не черствий душею, хто сповнений любові й доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

 

Ведучий 2: Одним із свят, яке завжди відзначали наші прадіди, діди і батьки було зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія. Це свято відзначалося 13 грудня і вважалося  днем пам’яті мученицької смерті одного з дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозданного.

 

Ведучий 1: За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному пагорбі поставив хрест. Згодом там, де стояв хрест, було споруджено Андріївську церкву. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.

 

Читець :  Просимо у нашу хату, превелику, пребагату.

 Від зірниці й до зірниці хай лунають вечорниці!

 Гей, на наших вечорницях, хто сумний – розвеселиться!

 Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці.

 

Господиня: Уже й вечір, а дівчат і хлопців щось немає. Де ж вони забарилися? Молодість… гарна пора. Цілу ніч гуляли б, тільки б музика та танці. Тож споконвіку так ведеться. І ми колись … як згадаю… літа – літа!

Донька :   Ой сумно мені, сумно.

 

Господиня:  Чого сумуєш, доню, та так зітхаєш? Всіх хлопців відженеш від нашої хати.

    (Лунає музика, під музику заходять дівчата і співають)

 

Господиня :  Заходьте, дівчата, сідайте. А де ж ви хлопців загубили?

 

Дівчата :   А де ж наші хлопці?

Хлопці стукають у двері : Пустіть до хати!

 

Дівчата :  гарненько попросіть.

Хлопці  знову стукають мовчки.

Дівчата :  Хто там? Хто такий?

 

Хлопці по черзі: - Пес рябий!  Баран круторогий!  Ведмідь клишоногий!

Усі :  Пустіть до хати.

 

Дівчата :  Не пустимо до хати, бо дуже вас багато.

 

Хлопці :  Пустіть, бо буде гірше.

 

Дівчата :  Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини.

 

Хлопці :  Дівчатонька, голубоньки, ми ж прийшли не битися, ми прийшли миритися. А спізнилися, бо на ярмарку були і гостинці принесли.

 

Господиня : Ну що, дівчата, пустимо до оселі хлопців?

  (заходять хлопці й співають пісню «Розпрягайте хлопці коні»)

 

Господиня :  Дівчата, а що це за вечорниці без ворожіння? Завтра ж Андрія. Давайте ворожити. Всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі. У яку народився Святий Андрій Первозданний. Давайте попросимо Андрія:

 Андрію, Андрію, на тебе ся надію.

 Хочем долю свою знати.

 Просим  тя допомогти.

-  На Андріїв вечір всі дівчата ворожили, прагнучи дізнатися, яка доля чекає на них, хто буде судженим? А ви хочете вгадати свою долю? Давайте спробуємо.

Зараз ви тягніть кожна по предмету, а я скажу вам, що він означає:

• гребінець – ще не час думати про хлопців;
• ключ – будеш гарною господинею;
• лялька – зрадить милий;
• перстень – незабаром весілля;

 

(Стукіт у двері, господиня виходить і заносить цукерки. У кожній цукерці знаходиться листівка, в якій зазначено майбутню професію судженого.)

 

• А щоб дізнатися про ім’я судженого, потрібно підійти до першого зустрічного чоловіка і запитати, як його звати, чи щоб він назвав чоловіче ім’я . Давайте спробуємо. (дівчата виходять і питають чоловічі імена).

 

Ведучий 1:   А чи чули ви про обряд з калитою? Послухайте.

У різних регіонах його називали по-різному: калита, король. Дівчата збиралися удосвіта в одній світлиці, потім ішли по воду. За повір’ям воду треба було носити з 12 криниць, бо вважалося, що кожна криниця символізує собою місяць року. Дівчатам до схід сонця треба було замісити тісто для калити. Випікали калиту так, щоб вона була сухою і важче відкушувалася. Потім її обмазували медом, прикрашали візерунками. Коли сходилася уся молодь. Вибирали пана Калитинського, який керував дійством та оберігав прив’язану до стелі калиту. Тож нехай оживе цей вечір з калитою. А пана Калитинського ми виберемо за однією простою ознакою: він повинен бути найспритнішим. Для цього зіграємо у гру зі стільцями.

 

Ведучий 2:  Пана Калитинського вибрано. Дівчата вже калиту зробили. Гана наша калита вийшла. Кругла, наче сонечко, наче віночок. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

   У небо, калита, у небо.

   А ти, сонечко, піднімись.

   Ти на нас подивись.

   Ми калиту чіпляємо,

   На місяць поглядаємо,

   Свою радість закликаємо.

   (на сцену виходять Калитинський та Коцюбинський)

Калитинський: Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди йдете?

 

Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський! Калиту кусати.

 

Калитинський: А я буду по писку писати.

 

Коцюбинський: А я вкушу.

 

Калитинський: А я впишу.

   (Коцюбинський кусає калиту)

 

Калитинський: А хто ще калити хоче? Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде і добро в домі.

   (усі хлопці по черзі виходять кусати калиту)

 

(входять дід та баба)

Дід :  Дозвольте й нам на ваших вечорницях побувати, молодість згадати. Пам’ятаєш, бабо, які ми були хороші молодими?

 

Баба :  Оце згадав! Ти зараз на себе подивися, куди ти годишся, старий, он уже й лисиною світиш. А пам’ятаєш як ми співали?

   (виконують пісню «Ой під вишнею»)

 

Господиня: - Щось засумували ми. Давайте пісні веселої заспіваємо про вередливих жінок, що хотіли чоловіків своїх на базарі продати.

   (лунає пісня «Ой там на товчку, на базарі»)

 

То, може, трошечки зігріємось. А для цього пропоную провести ігри між парубками й дівчатами.

• конкурс «Чорний ящик».  В ящику лежить річ, якою користуються  абсолютно всі. Ця річ з'явилася в ІІІ ст.. до нашої ери, потім зникла і з’явилася в середні віки в Італії. У Франції вона з’явилася в роки Філіпа ІV, а Людовік ХVІ видав указ у 1784 році, що довжина її повинна бути її шириною. Що це?   (хусточка)
• Молодці відгадали. То ж давайте пограємо в гру «Хусточка».

 

 - А зараз увага!  Ось перед вами мотузка, яку потрібно намотати на ці моталочки, а для цього треба ласкаве слово сказати, а потім вже й мотати.

   (конкурсанти намотують стрічки на моталочку)

    Визначається переможець

 

Ведучий:  Ми гуляли, веселились, усім весело було.

  Вечорниці завершились, і, здається, все пройшло.

  Ні, так просто не проходить,

  В серці струночка дзвенить.

  Про Андрія вечір спогад в нашім серці буде жить.

  А я вам бажаю, щоб ви не хворіли,

  Душею і серцем були молоді,

  До рідного краю любов’ю горіли

  І користь приносили рідній землі!

  І в вас, і в нас хай буде гаразд,

  Щоб ви і ми щасливі були!