18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Сценарій свята "Барви весни".

Про матеріал
Сценарій пропонує об'ємний матеріал (веснянки, ігри, хороводи, заклички, вірші, сценки, пісні тощо), який знайомить з народними традиціями у весняний період.
Перегляд файлу

Свято «Барви весни»

Вчитель:    У кожного з нас – своя улюблена пора року. І все ж одна з них навіює особливу радість.

         Весна…  Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це оновлення і відродження природи відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини – усе, що є живого на землі. Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.

                         Стояла я і слухала весну.

                         Весна мені багато говорила.

                         Співала пісню дзвінку,голосну,

                         То знов таємно-тихо шепотіла.

                         Вона мені співала про любов,

                         Про молодощі, радощі,надії.

                         Вона мені переспівала знов

                         Те, що давно мені співали мрії.

  Коли приходить весна, кожному з нас здається, що народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні. Бо хіба не зачаровує тебе вона, коли слухаєш спів – ніжний, щирий, зворушливий?

                                              ( Лунає мелодія веснянки)

Учениця:      Весна приходить в рідний край,

                       Живе все оживає.

                       Пташки здалеку знов летять

                       Й пісні свої співають.

Учениця:   Навесні пробуджується  земля, оживає природа, а з нею – радісні надії та клопоти хлібороба. Піснями, танцями, хороводами, веселими забавами зустрічали наші пращури весну.

Учениця:    Ой, виходьте, дівчата, на вулицю весну-красну зустрічати.

                      Будем  весну стрічати та віночки сплітати.

                      А віночки сплетемо – хороводом підемо.

( Веснянка «Благослови, мати»)

Мати:                 Благословляю вас, діти, весну закликати!

                            Весну закликати, зиму проводжати.

                            З веселою посмішкою, із жайвором-пташкою,

                            З водою свяченою,з колосками хліба і добром у серці.

Дівчата:            Дякуємо вам, матінко.

Учениця:          Давайте такої, щоб і хлопці почули!

(Веснянка «Розлилися води»)

Учениця:         Весно-весно, крига скресла!

                           Йди до нас у добрий час!

Учениця:         Та позелени нам вигін,

                           Та посій квіточки-леліточки!

Дівчинка:   Щось не долинають до весни наші голоси. Давайте піснею покличемо!

(Українська народна пісня «Щебетала пташечка»)

Дівчинка:    Закликали весну не тільки співами й хороводами. У день Сорока мучеників всюди по Україні господині пекли обрядове печиво – по сорок  «соловейчиків», «голубочків», «жайворонків» - і роздавали його дітям, щоб «птиця водилася». Діти влаштовували з цим печивом ігри, бігали наввипередки вулицями, садами, городами, супроводжуючи свої забави пісеньками, примовками:

                        Пташок викликаю

                        З теплого краю:

                        - Летіть, соловейки.

                        На нашу земельку.

                        Спішіть, ластівоньки,

                        Пасти корівоньки!

 

                  Жайвороночки, прилетіть до нас,

                  Тепло-літечко принесіть нам.

                  Зима надоїла – весь хлібчик з`їла.

Хлопчик:    Які ці жайворонки цікаві! Напровесні від землі не відірветься, зате у високості такі трелі переливає…

Дівчинка:   То він помагає сівачам землю засівати. Старі люди розповідали, що ніби ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм срібним дзвінким голосочком  сповіщає про те, що вже весна прилетіла, в поле виходити час, час орати, час сіяти.

Дівчинка:    Веснянка про цих провісників весни дуже хороша є.  Діти, а ходіть-но сюди! Ви ж підете по селу із жайворонками весну славити?

Діти:    Обов`язково. Мама вже й жайворонків нам напекла.

Дівчинка:   Тоді слухайте,а я вас веснянки навчу, з якою треба по селу ходити.

                                 Чом ти, жайворонку,

                                 Рано з вирію прилітав?

                                 Іще по горах сніженьки лежать,

                                 Ой, ще по долах криженьки стоять.

                                 Ой, я тії криженьки ніженьками потопчу,

                                 Ой, я тії сніженьки крильцями розмету.

(Веснянка «Повертайся, ластівко, …»)

Мати:     Беріть, діти ці пташки і несіть їх на руках попереду себе. Йдіть уздовж кутком та всіх вітайте з весною.

Діти (вклоняючись, разом):   Спасибі, матінко! (Йдуть)

Хлопчик:     Дядьку Петре, тітко Маріє! Будьте здорові з весною! Кланяємось вам цим хлібом-жайворонком!

Дядько Петро:    Дякуємо за поздоровлення та за уклін.

Тітка Марія:   Пригощаємо й вас такими ж хлібцями. Хай вони вас окрилюють!

( Назустріч вибігає гурт хлопчиків та дівчаток)

Дівчинка:    Щось холод під свиткою гуляє, і сонечка не видно.

Дівчинка:    А давайте будемо його закликати. ( Діти піднімають руки догори і йдуть по колу).

                                       (  Веснянка «Вийди, вийди, сонечко…»)

Хлопчик:     О, дивіться, сонечко визирнуло з-за хмар.

Дитина:      У день сорока мучеників дівчата варили 40 вареників із сиром і частували ними хлопців. Увечері молодь збиралася за селом на горбах, співали до ночі веснянки. Дівчата бралися за руки, утворювали коло, на півколо, і так рухалися під пісні. Хлопці заводили свої парубоцькі ігри-забави: боролися, бігали наввипередки тощо.

            (  Вибігають діти, весело сміються, піднімають галузки із землі і підкидають угору)

Хлопчик 1:     Привіт! Привіт, пташечко!

                          На тобі на гніздечко, а мені на щастячко!

Дівчинка 1:    На тобі на гніздечко, а мені на втіху,

                          Щоб людей і пташок обминало лихо!

Дівчинка 2:  А навіщо ви так робите? Навіщо галузки підкидаєте?

Хлопчик 2:  Так треба. Коли перший раз побачиш лелек або журавлів, що повертаються з вирію додому, то треба галузки підкидати, щоб пташки бачили, що ти радієш їхньому поверненню. А якщо саме твою галузку вони візьмуть для свого гнізда, ти будеш щасливим цілий рік.

Дівчинка 2:   Чудово! А я й не знала. Треба і мені пташкам побажати добра. А що сказати?

Дівчинка 1:    Кажи, що серце підказує.

Дівчинка 2:   Цю галузку візьміть, вам треба багато,

                        Щоб у вашім гнізді вивелись пташенята!

Хлопчик 1:    От і ти тепер птахів зустріла і добра їм побажала. Добре, що пташки повернулися, тепер уже справжня весна настала. Тепло прийшло, день побільшав, зацвіли квіти.

( Веснянка «Ой прийшла весна»)

Учениця:                     Яке чарівне небо стало,

                                      У нім така ясна блакить.

                                      А щире сонечко заграло –

                                      І веселіше стало жить.

                                      Розквітли проліски блакитні,

                                      Фіалки ніжні зацвіли.

                                      А хмарки, білі і тендітні.

                                      У синім небі попливли.

Учениця:     Весна у край наш прилетіла

                      Чарівна, радісна, ясна.

                      І кожна пташечка зраділа,

                      Бо принесла тепло весна.

                      Побільшав день і більше світла,

                      І радості немає меж!

                      Ось квітка сонечком розквітла,

                      Весні радіють люди теж.

Учениця:                   І звірі ті, що взимку спали,

                                    Прокинулись уже від сну.

                                    Із нір своїх повиповзали,

                                    Щоб стріти радісну весну.

                                    Вона тепло усім дарує,

                                    Всіх закликає до життя.

                                    Погляньте, як земля квітує,

                                    Зимі немає вороття!

Учениця:     І вже пташки, усім відомо,

                      Із вирію летять до нас.

                      Всі повертаються додому,

                      Бо пташенят ростити час.

                      Летять метелики на квіти,

                      Прокинулись від сну джмелі.

                      Теплу і сонцю раді діти.

                      І все радіє на Землі.

Учениця:                       Ну, як же в світі не радіти,

                                        Коли тепло, ясна блакить!

                                        А очі всім милують квіти,

                                        Це чарівна і дивна мить.

                                        Бо стільки радості і світла,

                                        Побільшав, потеплішав день.

                                        Земля від квіт рясних розквітла,

                                        А в небі – тисячі пісень!

                       Хоровод «А вже красне сонечко …»

                       ( Входить Весна)

Хлопчик:    Хто ти така, красуне дивна?

Весна:      А я Весна, весна-царівна!

                  Куди ступлю – сонце сяє,

                  Міста й села оживають.

                  Ріки й дерева величаві

                  Землю-матір прославляють.

Дитина:    А що ж ти нам, Веснонько, принесла?

Весна:               На дерева – цвіту,

                           На поля – жита;

                           На травичку – росу,

                           На дівчаток – красу!

                           А на хлопчиків – сили,

                           Щоб росли і міцніли,

                           Пісеньки співали,

                           В решето складали.

Учениця:    Ой, весна-весна красна,

                     Що ж ти нам, весно, ще принесла?

Весна:           Принесла я вам літечко,

                       Ще й запашнеє зіллячко.

                      А дівчатам по віночку

                     З хрещатого барвіночку.

А ще привела я вам три парубки красні, три місяці ясні. Місяць Березень – перший красень/

Березень:     Перший місяць я весни,

                        Я – пролісковий цвіт.

                      Я пережив зимові сни

                      І знов родивсь на світ.

Весна:     Квітучий Квітень вас вітає.

Квітень:     Я -  Квітень, славний квітникар,

                    Сонячно і рясно

                    Уквітчав вам календар

                    Першим цвітом – рястом.

Весна:          І Травень тішить вас розмаєм.

Травень:      А чим же місяць Травень

                       Поміж братами славен?

                       Іду і весело співаю,

                       Дощами землю поливаю,

                       Святковими піснями

                       І громом над полями.

( Пісня «Ку-ку, ку-ку – чути в ліску»)

Весна:          Ви чуєте ніжні-ніжні голоски?

Березень:   То заспівали вже мої струмки.

                      Березневі струмки – водограї співучі,

                      Перші дні весняного сонця дзвінкі.

                      Як же люблять пробуджені верби плакучі

                      В тій воді полоскать свої коси тонкі.

                      Березневі струмки – чарівні самоцвіти.

                      В них і золото сонця й небес бірюза.

                      В них краса весняна,її зелень і квіти.

                      А вода – срібнострунна, мов чиста сльоза.

Весна:    Другий мій гонець – Квітень – вдатний молодець. Розкажи і ти нам щось веселе,адже в цю пору ніхто не повинен сумувати.

Квітень:          Розповім я, матінко, про тебе,

                         Адже ти у нас найкраща.

                         Весна в вінку з черемхи і бузку

                         На теплу землю стелить килим свій.

                         Зозуля їй кує: «Ку-ку! Ку-ку!»

                         Мете в садках квітковий сніговій.

Весна:       Ти, Травню, всім даєш тепло,

                    Щоб на землі все ожило.

                    Несеш проміння й світло,

                    Щоб ожило все і розквітло.

                    То що ти, сину, маєш сказати?

Травень:    Я розповім, матінко, про радісний настрій,

                     який буває у дітей весняного дня.

                     Весняний день – прозорий, голубий,

                     Навколо ніжно пахне білим цвітом.

                     Під вікнами туркочуть голуби,

                     Щебечуть на подвір`ї жваві діти.

                     Душа чутлива, мов ота струна,

                     До барв весняних, запахів та звуків.

                     Так може чарувати лиш весна

                     Після холодних місяців розлуки.

Діти:      Спасибі, Весно, що даруєш

               Чудові квіти у гаю.

               Бо хто не любить, як навкруг

               Усе цвіте й співає.

Дитина:    Колись давно, як починалися веснянки, перед початком свята дівчата варили горщик каші, виносили на вулицю, закопували під вербою і прибивали кілочками.

Учениця:      Пора вже кашу закопати,

                        Щоб урожай був багатий.

Учень:          Ой, новенький горщик,

                       Пшоняна каша,

                       Щоб щасливо нам жилося,

                       Родинонько наша.

Учень:           Закопаймо кашу, родино,

                       Щоб нам добре жито родило;

                       І житечко, і ячмінь,

                       Щоб у щасті жити всім.

Дівчинка:     А у нас же кругом пшениця?

Хлопчик:       Чи жито, чи пшениця,

                        Аби було чим живиться.

Усі разом:    Роди, земле, жито-пшеницю,

                        І всяку пашницю.

Учениця:    Закопали горщик каші

                      Ще й кілочком прибили,

                      Щоб на нашу вулицю

                      Парубки ходили.

Учень:    А коли луки покривалися травицею. Сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину – Ягілочку. Дівчата прихорошували її вербовими котиками, хрещатим барвінком, взявшись за руки, водили хороводи.

Учениця:     Вийди, вийди, весняночко,

                      Прийди до нас, Ягілочко,

                      Прийди, прийди, теплом утіш,

                      А ти, сонечко, світи ясніш.

                         (Хоровод «Ягілочка»)

Учень:       Дівчаточка-вороб`яточка, радьмося.

                    Та й виходьмо на травицю – граймося.

                    Та й виходьмо на травицю в добрий час.

                    Нема таких співаночок, як у нас!

 

Учениця:      Зеленая весняночка пишно йде,

                        Пташечки із вирію нам веде,

                         Розсіває в полі ярий світ

                         Під тим небом синім, як блакить.

Учениця:       Зеленая весняночка – добрий час.

                        Ластівки щебечуть раз у раз.

                        Бджілоньки літають по садках,

                        Медочок збирають по квітках.

Учениця:      Зеленая весняночка – красний цвіт,

                       Збираймося, дітоньки, у похід.

                       Збираймося гуляти у поле, у гай,

                       Нехай приголубить нас рідний край.

Учень:     Разом із пробудженням природи від зимового сну в Україні розпочинався цикл народних весняних свят.

     Свято Благовіщення – 7 квітня – пов’язане з багатьма прикметами і різними заборонами. У народі вважалося:  якщо Благовіщення припадає на суботу або неділю – рік буде щасливим, якщо на п’ятницю – нещасливим. За давніми віруваннями, Бог благословляє в цей день рослини.

Учень:     Вважалося, що у цей день трави і зілля мають чудодійну силу. Люди вірили, що розбуджена теплим сонечком земля передає свою силу траві, рослинам, а від них сила переходить у людину. Тому топтали ряст і примовляли:

                          Топчу, топчу ряст, ряст.

                          Бог здоров`я дасть, дасть.

                          Іще буду топтати,

                          Щоб на той рік діждати.

У цей день водили весняний хоровод «Кривий танець»

                        (  Хоровод «Кривий танець»)

Діти:                Дивіться, хто до нас у гості завітав! Просимо, сідайте, будь ласка!

Дядько Петро:   Спасибі, діти. Як же гарно ви водили «кривого танця»!

Дитина:   А чому танець називається «кривим»?

Дядько Петро:  Танець цей з`явився дуже давно, коли на наші землі нападали татари. Батьки привчали дітей остерігатися ворогів, заплутувати свої сліди, аби по них чужинці не потрапили в село. Для цього й був придуманий «кривий танець».

Тітка Марія:   Заспівайте, діти, ще веснянку, гарно слухати.

                             (Веснянка - гра «А ми просо сіяли»)

Учениця:   Дядьку Петре, а що означає слово «ладо»?

Дядько Петро:  Цій пісні, діти, може тисячу, а то й більше  років. У наших предків Лада – богиня сонця, злагоди, любові та достатку.

Дитина:  Дядьку Петре, чи є ще в народу якого такі веснянки, як у нас?

Дядько Петро:   Ні, діти, веснянки збереглися тільки на Україні. Їх ще називають гагілками або гаївками.

Дитина:   Тітко Маріє, а чому перший місяць весни називається «березень»?

Тітка Марія:  Саме в цей час починає рухатися  по стовбурах березовий сік і з`являється листя. Березень- означає «зелене дерево». У деяких областях України його називають «соковик», «новолітець», «красний місяць».

Квітень:   Дядьку Петре, а як же мене називали у давнину?

Дядько Петро:   Цвітень – переплітень, переплітає трохи зими, трохи літа. А ще називали тебе наші пращури «краснець», «снігогін», «дзюрчальник», «водолій».

Тітка Марія:   А твоя, красеню Травню, назва походить від імені давньо-римської богині весни – Майї. Це вже пізніше нарекли тебе «пісенником», «травником», «місяцем-громовиком».

Учениця:    Весна – це надії і сподівання, це радість і впевненість у своїх силах. Весна збагачує нашу землю не тільки красою, але  й талантами. Якраз напровесні народилися два велетні української літератури – Леся Українка і Тарас Шевченко.

Учениця:   Як любила і чекала цю пору Леся Українка! Перед чарами весни, здавалось, відступала недуга, а зболена душа вщерть переповнювалась радістю, мріями, насолодою від краси природи, навіювались нові думки і плани для творчості.

                 Знов весна і знов надії

                 В серці хворім оживають.

                 Знов мене колишуть мрії,

                 Сни про щастя навівають.

                 Весна красна! Любі мрії!

                 Сни мої щасливі!

                 Я люблю вас, хоч і знаю,

                 Що ви всі – зрадливі.

Учень:    А кого залишить байдужим краса весни, описана Тарасом Шевченком?

                   …Світає,

                  Край неба палає.

                  Соловейко в темнім гаї

                  Сонце зустрічає.

                  Тихесенько вітер віє,

                  Степи, лани мріють;

                  Між ярами над ставами

                  Верби зеленіють…

                  І все то те, вся країна

                  Повита красою,

                  Зеленіє, вмивається

                  Дрібною росою.

                  Споконвіку вмивається…

                  Сонце зустрічає…

                  І нема тому почину

                  І краю немає!

(Пісня «Зацвіла у лузі…»)

Дитина:    Принесло нам сонечко знов тепло,

                   Скрізь ласкаві промені розлило.

                   З трав і квітів виткало килими,

                   На лужку погралося із дітьми.

 

                  Дякуємо, весно, що не забарилась,

                  Що в цей день чудесний

                  З теплом до нас з`явилась.

                  Вже ліс зеленіє. Все оживає.

                  Усе радіє! Усе співає!

Весна:   Крім сонця, тепла і зелені принесла я вам урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня з смачними пасками, різнобарвними крашанками.

Учень:   У вербну неділю дівчата й хлопці після богослужіння жартома билися свяченою вербою коло церкви і дорогою додому, примовляючи:

               Будь великий, як верба,

               А здоровий, як вода,

               А багатий, як земля!

               Будь плідний, як лоза!

               Не я б`ю – верба б`є,

               За тиждень – Великдень,

               Недалечко червоне яєчко!

               Спаси і сохрани, Матір Божа,

               Під своїм покровом!

Учень:   До Великодня готувалися заздалегідь: білили хати, прикрашали кімнати рушниками, прибирали подвір`я, готували святкові страви, розписували писанки. 

Тиждень під Великдень

           Верба-цвітна Неділенька

           Вербою махала,

           Що за тиждень вже Великдень,

           Всім нам пригадала.

                    То ж не мав і Понеділок

                    З Вівторком спочинку,

                    Виганяли і найменшу

                    З хати порошинку.

         А Середа-господиня

         Мала теж мороку,

         Випікала жовту бабу

         Паску круглобоку.

                   Четвер «страсті» прочитав

                   В смутку та в жалобі,

                   А П`ятниця сторожила

                   При Господнім гробі.

          Ледве писанки Субота

          Встигла посвятити,

          Вже й Великдень нам співає

          «Христос воскрес, діти!»

Учень:    У Великодню суботу виготовляють крашанки і писанки. З давніх-давен використовували природні   барвники – лушпиння цибулі, кору дуба, проліски, бузину.

                 На землі багато є чудес,

                 ними світ, мов ниточками, виткано,

                 Та коли Христос-Господь воскрес –

                 Всі дива на писанці розписано.

                 В ній не тісно мешкати дивам,

                 Як у Храмі вічної любові,

                 Сонце й зорі поселились там,

                 Диво-квіти різнокольорові…

                 Писанка – наш древній оберіг,

                 Наша пам'ять і надія світла.

                 Щоб тепло у серці ти зберіг,

                 Писанка веселкою розквітла!

Мати:        Дуже люблять українці Великоднє свято. А який же Великдень без писанок? Підсідайте, мої любі, ближче, будемо писанки писати.

Дівчинка:       Які ж вони гарні!

Мати:    Кожне яйце купали у трав`яних фарбах, які називали «галунами». Тому яйце, фарбоване однією фарбою, часто називали галунками.

Хлопчик:    Матусю, а що то за квіточка й цяточки?

Мати:      Квіточка – то сонечко золоте, цяточки – чарівні знаки дощу, поясочок – рідна земелька, колесо – знак вічності.

Дівчинка:     Великодні писанки – справжнє диво:

                        Все так чітко, правильно й красиво.

                        На них диво-лебеді випливають

                        І квітки чарівнії розквітають.

                        Кожна наша писанка – то перлина,

                        бо старалась-малювала кожная дитина.

                        Всі писанки – мальованки барвисті,

                        Як дівчата –красуні в намисті.

Мати:      Є різні техніки розпису яєчок, і називаються великодні яєчка по-різному: крашанки, галунки, мальованки, дряпанки, крапанки, писанки. Фарбоване, розмальоване яйце вважається оберегом. А що символізує кожен колір на писанці, знаєте?

Діти:       червоний – колір любові, радості, життя;

                 зелений – колір весни, пробудження природи, надії;

                 жовтий – колір хлібного лану, світла,тепла;

                 коричневий – колір матері-землі, дарунків ланів;

                 білий – колір чистоти, невинності;

                 синій – колір неба, простору, вітру, здоров`я.

Мати:    Коли я була маленькою, то зі своїми друзями грала у різні великодні ігри з писанками. Давайте, діти, і вас навчу цих ігор.

(Діти грають ігри «Під якою шапкою яйце?»,  «Дістань писанку»  тощо)

(Пісня «Писанка»)

Учень:    У суботу ввечері, коли дзвонили дзвони, всі йшли до церкви. Там урочисто освячували принесені з дому великодні страви.

(   Театр у великодньому кошику)

Ведучий:    Пасхальна служба завтра вже настане.

                      І в хаті господині всюди лад.

                      До церкви кошичок приготувала,

                      Поклала страви до посвяти в ряд.

                      А із кошиком дива стали відбуватися:

                      У кошику всі речі стали вихвалятися.

Паска:         Величається так пишно

                     Великодня паска ніжна.

                     У шафрановій сорочці,

                     У зеленому віночку,

                     Ще й моргає до дитинки:

                     «Підійди, візьми родзинку!»

                     Паска личка не ховає –

                     Її свято – кожен знає.

Ведуча:      Обізвалась крашанка.

Крашанка:  Я – красуня галичанка.

                       Я – найкраща поміж всіх!

                       Господи, прости мій гріх…

Ведуча:       Крапочка до крапочки –

                      Кольорові цяточки.

                      Крапаночка урочисто

                      Одягла своє намисто.

Крапанка:  Пишна я, немов царівна,

                     Симпатична і чарівна.

Дряпанка:       Скромні я узори маю.

                          Де лиш голка погуляє –

                          Срібні олені красиві,

                          Все виходить у майстрині!

                          Хоч не пишна я, дарма,

                          Мене любить дітвора.

Ведуча:   Обізвалась раптом лунко

                  Волиняночка-галунка:

Галунка:      З усіх озер своїх цю синь

                      Дарувала нам Волинь.

                      За свою прекрасну вроду

                      Сподіваюсь нагороди:

                      Перше місце, звання «міс».

                      Хочу всім я втерти ніс.

Ведуча:     Писанка усе це чула…

Писанка:    Гей! Спитайте у гуцула,

                     Що з високих гір Карпат

                     Взяв для мене стільки барв!

                     Писанкою гордо звуся

                     Й першістю не поступлюся!

Ведуча:   Одягла нову запаску,

                   Запишалася ковбаска…

Ковбаса:   Я рум`яна, запашна

                    Великодня ковбаса.

                    Закручена у кільце,

                    Заховала я сальце.

                    Ви мене не забувайте,

                    Нагороду добру дайте!

Ведуча:   Шинка пишна, наче пані,

                  У коричневім жупані,

                  Гонорується, пишається,

                  і усіх вона питається:

Шинка:    Правда ж, я така смачна,

                   І рожева й запашна?

                   Чи завуджена, чи в тісті…

                   Дайте мені перше місце!

Ведуча:    Обізвалось жовте масло.

Масло:     Ви забули наше гасло:

                  «Свій до свого по своє!»

                   Пам’ятайте ж ви про це.

                   Масла вміру споживайте,

                   Про здоров`я добре дбайте!

Ведуча:   Сир до масла підкотився,

                  Запишався, загордився.

Сир:         В молоці мене скупали

                 Та й у кошичок поклали.

                  Будуть гостей пригощати,

                  Варто і мене згадати.

Сіль:         Я чомусь попала в тінь.

Ведуча:   Обізвалась раптом сіль.

Сіль:         Хоч я сіра й кам`яна,

                  Та без мене страв нема.

Ведуча:      Хрін й собі став в оборону.

Хрін:            Хто зрівняється зі мною?

                     Хоч зелена борода,

                     Та козак я хоч куда!

                     Я пекучий, добре знаю,

                     А проте не дошкуляю.

                    Добра з мене є приправа.

                    Де є хрін, там добрі страви!

Крейда:   Креслить крейда чітко хрестик

                   В християн усіх на дверях,

                   Щоб сюди в лиху годину

                   не проник лукавий враг.

Зелене:    Ой у мене є зелене:

                  Мірт, шпарагус і бушпан.

                  Ними кошичок прикрасим –

                  Стане він неначе пан.

Ведуча:    Ось барвистий рушничок,

                   Чепурунчик-козачок,

                   Кошичка обняв крильцем

                   І сказав своє слівце.

Рушничок:   Я даю вам мудру раду:

                        Кошик – не Верховна Рада,

                        Гетьманів у нас доволі.

                        Не давайте примхам волі:

                        Не сваріться, не пустуйте,

                        Людей краще почастуйте,

                        Бо кінчиться уже піст-

                        В воскресінні добрий зміст.

Ведуча:        Свічка завершає весь парад,

                       Вона до паски ніжно притулилась.

                       Струнка і скромна, мовчазна й сувора,

                       Вона одна нікому не –хвалилась,

                       Чекаючи, коли настане урочиста ніч…

                       Послухаймо її смиренну річ.

Свічка:         Свічка світить, полум’я хитається

                       І промінчик ніжно мерехтить.

                       Якщо ти молитву щиро промовляєш,

                       То вона до Бога долетить.

Ведуча:       Вже лунає Благовіст.

                      Йде той дзвін і з сіл, і з міст.

                      Ллється світло із небес,

                      Це Ісус Христос воскрес.

Учениця:    Котилася писаночка згори на долину,

                     Прикотилась простесенько до нас у гостину.

                     А за нею йде Великдень, несе білу паску,

                     Дзвонить в дзвони, розсипає радощі і ласку.

Учень:   Коли у твоїй душі дзвонять дзвони, лагідне сонце пригріває землю, пташки співають, то це свідчить про те, що настало довгоочікуване свято – Великдень. Свято це встановлене на пам'ять про воскресіння розп`ятого на хресті Ісуса Христа. Світлої неділі скрізь звучить піднесене вітання «Христос воскрес!» у відповідь чується радісне «Воістину воскрес!»

                  (Пісня «Воскресний дзвін»)

Учень:     Після Великоднього святкового обіду молодь і діти поспішала грати ігри, співати гаївки, змагатися у спритності, швидкості, витривалості, силі.

Хлопчик:    Ану ж, хлопці, зіграймо у гру «Купса».

                                ( Діти грають гру «Купса» )

Учень:       У великодній понеділок українці ходять один до одного в гості, христосаються, обмінюються крашанками.

Учениця:        Великодній понеділок називається ще й обливальним, бо цього дня за старовинним звичаєм хлопці обливали дівчат джерельною водою. Цей звичай символізував очищення водою тіла і душі.

 

Учень:    Ще одна сторінка нашого свята присвячена святому Юрію. Це свято припадає на 6 травня. На святого Юра весна господарює:   з`являються перші сходи ярових, зеленіють ліси, гаї, сади.

Учениця:    У народі казали: «Святий Юрій відмикає ключем землю, випускає тепло, весну, росу, несе трави, квіти, зелень».

Учень:     У цей день виходили в поле. Діти качались по озимих посівах на всі чотири сторони – «аби жито родило». Дівчата водили хороводи, співали веснянки, а хлопці високо в небо кидали грудки землі і цим наворожували високі жита. І всі обов`язково накликали дощ.

 

Учениця:       Навесні оживає природа,

                         Радість в кожному серці бринить.

                         Це жінок привітати нагода.

                         Подаруймо ж їм радісну мить.

Дитина:     У травні, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітерець приносить до нас Свято Матері.

Хлопчик:      Ой, пішов би я до Березня

                        Поміж березами:

                        Дай, Березню, трохи квіток

                        На свято для мами.

Березень:    Ще квіточки не зацвіли,

                        Листочки маленькі.

                        Земля встала, та не вбралась

                        Ще на свято неньки.

Хлопчик:      Ой ти, Квітню, ти так гарно

                        Земленьку вбираєш,

                        Ти вже, певно, для матусі

                        Гарні квіти маєш.

Квітень:        Ой, вбираю я земленьку,

                        Вбираю, як вмію.

                        Але свято неньки вбрати,

                        Здається, не вспію.

Хлопчик:     Ой ти, Травню, красний Травню,

                       Прибраний багато,

                       Ти даш мені одну днину

                       Матусі на свято?

Травень:      Ой! І знав я , колись буде

                       Матусине свято.

                       Тому кожну свою днину

                       Вбрав гарно, багато.

Дитина:       В усьому світі День Матері Святкували і святкують у другу неділю травня. Чи є краще, більш кохане слово в усіх мовах світу,ніж слово «мама»? Божа Матір,Мати-Україна, рідна ненька – це три матері, що освячують наше життя.

Учень:   Мати – берегиня роду людського, всього того, що передає він з покоління в покоління.

                 Якщо говорити між нами,

                 То все починається з мами.

                 І казочка перша у світі,

                 І сонячна подорож в літо,

                 Найперші легенькі сніжинки

                 І колюче диво – ялинка.

                 Від мами – і літери й слово,

                 І куплена разом обнова…

                 Якщо говорити між нами,

                 То все починається з мами.

Дитина:      Поклін тобі, кохана ненько,

                     За золоте твоє серденько,

                     Що все віддало б в любім зриві,

                     Щоб тільки ми були щасливі

                             ( Пісня «Квіти для мами», після якої діти дарують матусям квіти)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
25 березня
Переглядів
145
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку