Сценарій свята «Чарівнице Осене, на рік прощавай, Зимонько-Снігуронько, завітай в наш край!»

Сценарій свята

«Чарівнице Осене, на рік прощавай, Зимонько-Снігуронько, завітай в наш край!»

Мета: розвиваюча: набуття досвіду публічних виступів, досвіду стратегічної і тактичної поведінки особистості в умовах, що постійно змінюються; виховна: формування таких позитивних рис характеру, як ініціативність, наполегливість у досягненні мети, сміливість, винахідливість, дисциплінованість, чесність у дотриманні правил гри; практична: сприяння  розвиткові пізнавальної активності учнів, набуттю естетичного досвіду; розвиток їхньої уваги, спостережливості, творчих здібностей; формування естетичної культури.

 

Ведуча 1:  Красувалась осінь у нас в Україні,
Одягала в червоне намисто калину,
Бо ж вкраїнська осінь - 
Це пишні жоржини, айстри різнобарвні,
Горішки ліщини, буряки цукрові,
Кукурудза стигла, гарбузи медові,
Різні повидла, варення, соління,
Гриби в маринаді...
Тобі, щедра осене, всі у нас раді:
І білочка в лісі, і в садочку квіти,
І горобчик в полі, і дорослі й діти.

Ведуча 2: Все в цей час підвладне мудрій чарівниці:

І хмарина грізна, і малий грибок.

Закружляв у вальсі пустотливий вітер

Золотого листя райдужний вінок.

Осінь – цариця натхнення і яскравих фарб,

 

Цариця врожаю і прекрасних обрядів.

Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала – красива, сонячна, барвиста.

Відкриваємо завісу ненароком, зазирнемо в осінню пору року.

 

Ведуча 1: Коли вона загляне в сад,
Наллється соком виноград,
І груші, й яблука  ранет,
Солодкі стануть, наче мед.

Ведуча 2:

З чарівним пензлем у руках – 

все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:

заходь у гості, щедра осінь.

Осінь:                 Добрий день, добрий час!

                           Рада, друзі, бачить вас.

                          Я – Осінь золота, прийшла до вас на свято.

                          Всім я принесла даруночків багато.

                          Дарую вам калиноньку в намисті,

                          Пишний коровай і квіти променисті.

                          Ой та тут же всі мені добре всі знайомі.

                          Я їх бачу кожен рік по дорозі в школу,

                          А раніш не на урок -

                          Поспішали в дитсадок

                          Що ж хлоп’ята і дівчата,

                           У минулий мій прихід Ви були іще малята,

                          А тепер ви підросли,

                         

 

                          В п’ятий клас давно пішли.

                          Скошеними нивами, безлистими лісами

                          Поспішала я щосили, щоб зустрітись з вами.

                          Не сама до вас пришла, я синочків привела.

                          Ви загадки відгадайте, як їх кличуть, розгадайте!

 

• У південний край землі
Відлітають журавлі,
Знов шкільний дзвінок лунає.
Який місяць наступає? (Вересень)

•Кличуть нас ліси,поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць… (Жовтень).

• Краплі з неба, дахів, стріх,
Дощ холодний, перший сніг.
Почорнів від листя сад.
Що за місяць? (Листопад)

Осінь:    А розкажіть, мої синочки, дітям, хто чим займається. Тобі слово, Вересню!

 

Вересень: Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

 

Жовтень: Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.

 

Листопад: Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

 

Осінь:       Мені казали, що учні цієї школи добре знають осінні прикмети та свята. Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

 

Учні:  Добре, ми розкажемо, бо ж сьогодні свято!

1 учень : У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші.

 

2 учень: А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

 

3 учень: Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

 

Осінь:   Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість.

 

 Пісня про Україну

 

Осінь:  Гарно з вами. Та час мені вже прощатися. Сьогодні останній день мого владарювання на землі, а ще багато справ незакінчених.

 

Ведуча 1: Спасибі, Осене, що в гості завітала,І місяцям осіннім вдячні ми.

Ведуча2:  Цієї зустрічі давно ми дожидали. Від неї учні задоволені усі.

 

Осінь: Прощавайте, милі діти! Зустрінемося першого вересня наступного року! Виходить.

 

Ведуча:  Пішла, так сумно, правда ж, друзі?

 

Учень:  Відлетіли пташки, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Всі гніздечка свої залишили
Й золоті, різнобарвні гаї.

 

Учениця:  Позолочене листя висіло,
Але сумно без пісні було.
За птахами й воно полетіло,
Щоб пісні відшукати й тепло.

 

Учень:  Вітерець їх підносив у небо
І кружляв, і носив, танцював.
Та спочити і вітрові треба —
Він листочки на землю спускав.

 

Учениця: А вони ще хотіли літати.
Танцювати під свист вітерця.
Та і листячку час спочивати.
Так закінчилась казочка ця.

 

Учень: Стало сумно, усе потьмяніло.
Сад безмовний, безлистий стоїть.
Синє небо від хмар посіріло
І тепер все дощить та дощить.

 

Учениця:  Сіро й сиро, постійно негода —
Так кінчається осінь у нас.
Що поробиш — така вже природа,
І зимі вже приходити час.

 

Учень: У народі кажуть: листопад осінь завертає, зимі ворота відчиняє. Скоро вона до нас на білому коні прискаче.

 

Учениця:  Всі радітимуть, бо взимку дуже гарно і весело. Можна і на ковзанах, на лижах і на санчатах покататися. Швидше б вона настала!

 

Учень: Усе б нічого, та взимку дні дуже короткі. Народна мудрість каже: «Зимою деньок, як комарів носок!»

Учениця:   Зате весело, хоч і морозець за щічки пощипує.

 

Учень: Не дуже й весело, коли холодно! Хоча мороз невеликий, проте довго не постоїш.

 

Учениця:  А навіщо стояти? Треба бігати, гратися, поки сонечко світить.

 

Учень:  Так, взимку сонечко світить, та не гріє. Сонце блищить, а мороз тріщить!

 

Учениця:  Все ти чимось незадоволений, а я навпаки люблю зиму, вона краща, ніж сира і холодна осінь.

 

Учень: Я також люблю зиму. Пригадалось, як мій дідусь, бувало про зиму каже. І правильно каже, бо так воно й є.  

 

 Учениця:  Воно то так, але я сумувати не люблю. Як каже моя бабуся: лиха тому зима, в кого кожуха нема. До зими треба заздалегідь готуватись, тоді все буде добре.

 

Учень: А ти вже приготувалась?

 

Учениця:  А ти думав!  Звичайно! Я не тільки про себе подбала, а й про братів наших менших! Ось так! І не лише я, а всі діти нашого класу потурбувалися про годівнички для птахів і про корм для них. А ти?

 

Учень:  І я так само. Про корм подбав не лише для пташок, але й для звірят, що живуть у лісі. Влітку ми з хлопцями насушили гілля та різного зілля, щоб підгодовувати звірів у сніжну погоду.

 

Учениця:  Отже,  ми всі молодці, не лінувались, а робили добру справу. Тепер саме час показати наші годівнички для птахів.

 

Учень: Кожен, хто  буде виносити годівничку, нехай розкаже, як її виготовляв і хто допомагав йому. 

 

Діти виносять годівнички і розповідають, з чого робили, хто допомагав. Годівнички можуть бути різної форми, з різних матеріалів. Після  показу всі годівнички виставляють на заздалегідь приготований стіл. У кінці свята діти за допомогою дорослих розвішують їх на деревах.

На сцену виходять дівчатка і хлопчики, вони розмовляють між собою

 

Дівчинка 1:  От ми і зиму зустрічаємо, адже вона вже на порозі! І треба до неї добре підготуватися.

 

Дівчинка 2:  І не тільки самим, а й допомогти птахам та звірам, бо їм узимку дуже сутужно: і холодно, і голодно. І от що я зробила. Коли тато привіз влітку зерно, у ньому було дуже багато насіння бур’янів, яке відсіяли й хотіли викинути. Але   я зібрала його у пластикові пляшки, які склала у сараї. Тепер мені є чим птахів підгодовувати! Та й тато мене похвалив.

 

Хлопчик 1:  І я так  само зробив, у мене теж чималі запаси!

 

Дівчинка 1:  А ще можна вивішувати для синичок свіже сало, вони його полюбляють. Тільки не солоне, бо сіль роз’їдає їхні шлуночки.

 

Хлопчик 2:  А ще можна і гарбузове насіння! Вони і його люблять!

 

Дівчинка 2: Знаєте, я читала, що коли птахів не підгодовувати, то з десяти синичок виживає лише одна.

 Хлопчик 1:  Справді, дуже шкода їх. Вони скільки користі приносять! Знищують шкідників…

 

Дівчинка 1:  Ой! Тихо, хтось іде!

Під музику входить Зима. Вона кружляє у танку і підходить до дітей.

 

Зима: Доброго дня, діти! Це я прийшла до вас – Зима! Принесла вам сніжку біленького, інею легенького, морозу кусючого, вітерцю летючого! Зустрічайте  мене! Не налякала я вас?

 

Хлопчик 2:  Ні, ми чекали тебе.

 

Зима: Ви хотіли, щоб я прийшла і не боялися?

 

Дівчинка 2:  Ми чекали і навіть приготувалися.

 

Зима: А що ви робили?

 

Хлопчик 1:  Ми вірші вивчили про зиму, пісні…

 

Зима: Я теж хочу з вами потанцювати і вірші розповісти.

Я – біленька Зима. Я несу холоди.

Йду до вас,  щоб земля відпочила.

Я із снігом, з морозом приходжу сюди

І у мене чарівні є крила.

Як  крилом  я махну,снігом все загорну.

Можу землю ще й інеєм вкрити.

 

Заметіллю частенько над світом дихну,

Ріки льодом умію накрити.

Але я ще і радість умію нести,

І  люблю ще із дітками гратись.

Ще люблю пощипати їх всіх за носи,

Посміятись, порозважатись.

 

Зима: А тепер перевіримо вашу кмітливість (ставить дітям запитання).

1. Чому в наш край приходить зима?
2. Звідки сніг береться?
3. Які звірі лягають на зиму спати? Де вони сплять?
4. Які птахи зимують у нашій місцевості?
5. Які птахи прилітають до нас  узимку?
6. А чому з’являється іній?
7. Які рослини не гинуть, а сплять під снігом ще й почувають себе добре?

 

Молодці, діти, на всі запитання відповіли, мабуть, багато читаєте. А коли так, то й віршів про мене чимало знаєте. Але зараз я б залюбки послухала пісеньку.

 

Діти співають пісню про зиму

 

Зима: За пісеньку дякую, а тепер час і вірші послухати.

 

Учень 1: Листя впало з дерев і тепла вже нема –

                Це на землю іде білосніжна зима.

                Сніг легенький з небес все кружляє, летить,

                Застеляє поля – стане білим весь світ.

 

Учень 2: Так чистенько навкруг: снігом все замело,

                Зникли квіти усі, десь поділось тепло.

                Це холодна зима вже прийшла на поріг,

                Морозець аж тріщить і кругом білий сніг.

 

Учень 3: Мороз розмалював шибки усі,

                Тепер тут є ліси, поля і гори.

                В кімнаті вікна у такій красі:

                На них і казка, і далеке море,

 

Учень 4: Й дерева срібні, квіти чарівні,

                Листочки чудернацькі розмаїті.

                Тепер живе в нас казка на вікні,

                Найкраща, мабуть, казка в цілім світі.

 

Учень 5: Хоч за вікном метелиця гуде,

               В кімнаті тепло, затишно, казково.

               Краси такої більш нема ніде,

               На вікнах казка – це чудово!

Учень 6: Зима – найтихіша пора, найтихіша,

                Природа в глибокому сні.

                Тому вона, мабуть, для мене найближча

                Дорожча й рідніша мені.

Учень 7:  Немає пташок, бо давно відлетіли,

                  Метеликів, бджілок нема.

                  Холодні сніги все навкруг побілили.

                  Ну що ж ти тут скажеш? Зима!

Учень 8: А всюди так чисто, так гарно, казково!

                Все іній пухнастий вкрива.

                Так тихо навколо, так гарно, Чудово!

                Замріяна казка жива!

 

Учень 9: А земля, мов птаха, чарівна і біла.

                В інею дерева, срібло срізь блищить.

                Де весною річка ніжно голубіла,

                Там сьогодні біла стежечка біжить.

Учень 10: Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.

                  І такий чарівний,  дивовижний світ.

                  Гілка не шелесне, вітерець не дише,

                  Лише червоніють снігурі між віт.

 

Учень 11: Білий сніг кругом, як вата.

                   Біжимо у двір із хати.

                   Сніжки ліпим, сніг качаєм –

                   Так ми зиму зустрічаєм!

 

Учень 12: Й зробимо Сніговика,

                   Хоч робота  й нелегка,

                   Бо мороз куса за вуха,

                   Ще й зірвалась завірюха.

 

Учень 13: Та сніжок качаєм сміло,

                   Робимо ми все уміло.

                   Кучугури накачали

                   І докупи поскладали.

 

Учень 14: А на голову – каструлю,

                  Там, де очі – дві цибулі.

                  Хтось морквину нам приніс –

                  Це чудово! Буде ніс!

 

Учень 15: Замість рота – бурячок!

                  Ось який сніговичок!
                  Буде двір охороняти

                  І нікого не впускати.

 

Зима: Чудово! Я теж люблю Сніговичка. Діти його роблять таким симпатичним, веселим. А ось і він, зустрічайте!

 

Під музику заходить Сніговичок

 

Сніговичок: Доброго дня! Це я – Зустрічайте!

                        І до танцю всі ставайте!

                        Щоб не мерзли ноженята,

                       Треба всім потанцювати.

                         А тепер тепленькі ніжки?

                        Що ж, пограємо у сніжки!

 

 Всі грають у сніжки, кидаючи один в одного пінопластовими кульками.

 

Сніговичок: От які ви молодці! А зараз саме час заспівати. А ви вмієте?

 

Діти: Уміємо! Ось послухай!

 

Діти співають пісню

 

Зима: Ось ви, діти, і вірші розказали, і прісні проспівали, загадки відгадали, та  й прислів’я про зиму знаєте, чи не так?

 

Діти:

1. Звичайно, знаємо: прийде лютий, запитає чи взутий.

2. Прийде літо – усе розмаїто, прийде зима – нічого нема.

3. Зима біла та не їсть снігу, а все – сіно!

4. Сонце блищить, а мороз тріщить!

5. Такий мороз, аж зорі скачуть!

 

Зима: Дякую,вам, дітки, за ваші знання. Але я приходжу для того, щоб земля перепочила і набралася сили. Нехай поспить під снігом, передихне, а Весна прийде – знову до праці. Сніжок землю накриває, під ним не холодно.  Та й рослинам там тепло. Сніг оберігає їх від лютих морозів.  Ну що ж, молодці діти! Ви все знаєте. Але найкраще те, що ви турбуєтеся про птахів та звірят. Он які гарні годівнички змайстрували! Я розглянула їх. Дуже вони мені сподобались. Тепер пташкам не буде голодно, бо ви про них дбаєте.

Отже, бачу, що серця у вас добрі, палкі. Тепер я сміливо можу приходити на землю. З такими гарячими серцями не страшні найлютіші морози. Дякую, що так зраділи мені, і що так зустрічали щиро!  Обіцяю вам багато снігу, морозцю, інею, хурделиці й завірюхи, щоб було радісно, весело й гарно! Та ще й свят багато принесу, ялинки під Новий рік, подарунки й зимові канікули.  А зараз час мені вже йти: забарилася я на вашому святі. А моє зимове господарство надовго покидати не можна. Але я не прощаюся. Ми з вами тепер щодня бачитимемося.

 

 Зима виходить

 

Ведуча1: Скільки б не співати, закінчувати час.

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в нас, і у вас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми здорові були.

Отримайте, люди, низький уклін,

Щастя і здоров’я   зичимо  усім!

 

Ведуча2: Ось і закінчилося наше свято. Бажаємо, щоб наші діти виростали добрими і працьовитими, чесними і вмілими, чуйними і творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю і захоплювалися нею, щоб змалку вивчали традиції свого народу і несли в своїй душі те найкраще, що є у нас, українців.