Сценарій свята до 8-Березня "Найдорожчим присвячується..."

І знову починається весна,

Так, як було це ще у неоліті.

Лиш перша брунька вибухне на вітті,

І знову починається весна!

І знову починається життя,
Швидкі шалені зміни на землі,

Кінчається симфонія зими –

І знову починається  краса.

Уч. Добрий день, шановні гості! Весна, посмішки. Гарний настрій. І романтичне, приємне, чисте, як крапля талої води, свято 8-Березня – свято Жінок – творінь Господа, прекрасних, як сама весна!

           Уч. Сьогодні ми маємо чудову нагоду поздоровити наших мам, бабусь, вчителів – усіх жінок, що дарують нам любов, мудрість, радість і тепло.

Дзвенять струмки, мімози пахнуть ніжно,

І сонця промінь б`є в гладінь вікна,

Свої пелюстки розпустив підсніжник –

Це свято жінки нам несе весна.

Це свято квітів, поглядів, кохання,

Це час збування мрій і сподівань,

Прийміть жінки найкращі привітання:

Слова із найпрекрасніших бажань.

Спасибі вам за ласку і турботу,

І навіть за окремий вихідний,

Що мають всі у школі, на роботі –

За все вам вдячні – вам уклін земний.

Вважаємо, що є причин багато

І сильну половину привітать,

За те, що поруч жінка, а це – свято,

Безмежне щастя – чого ж ще бажать?

     Уч.  Як добре, що на світі є жінки,

Що полонять нас ласкою щомиті.

Ну хто без них були б чоловіки?

Невдахи, нечепури неумиті.

На кого б задивлялися щодня

У транспорті і вдома, й на роботі?

І мрій своїх пришпоривши коня,

Всміхались загадково при нагоді?

Як добре, коли маєш власний дім,

Де нас чекають і обід, і ласка,

Як добре, коли лад і спокій в нім,

І кожний день чекаєш, наче казку.

 Для вас, шановні наші жінки, звучить музичне вітання (грають діти)

      Уч. Для нас, найдорожчі жінки – це, звичайно, наші мами, бабусі, і сьогоднішній вечір присвячується їм.

       Уч. Матері – ось що насичує нас любов’ю до життя.

Без сонця не цвітуть квіти,

Без любові нема щастя,

Без жінки нема любові,

Без матері –нема ні поета, ні героя.

        Уч. Це вас піснями славили в віках,

І будуть щиро славити поети,

Бо ви на теплих лагідних руках

Плекаєте світле майбуття планети.

Яким безбарвним все б довкіл було,

Якби нам не ясніли ваші очі,

Якби не це незмірене тепло,

Не руки ці, натруджені жіночі.

Тож недарма вінок душевних слів

Ми вам шлемо, кохані мами.

Щасливі будьте, низький вам уклін.

За серце щире і теплом багате.

      Уч. Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, що б ти не робив,

Назавжди вона твій шлях освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.

В дні важкі і в дні на щастя щедрі

Не забудь – вона завжди в тобі.

Тож живім, як мами, щиро й чесно

І як мами, світ оцей любім.

       Уч. Боляче дітям – боляче й мамі,

Тільки – утричі, а не так само.

Кожна стежина, кожна дорога,

Що простяглась у світ од порога, –

Буде дорогою нашої мами,

Тож постараймося йти тільки прямо.

       Уч. Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти  крізь пустелі і хащі,

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами.

       Уч. Я твій портрет фіалками вберу –

Ти ж дуже любиш голубі фіалки,

Мене ти вчиш і правді, і добру,

Мене до праці ти привчила змалку.

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки – й ті такі ласкаві.

Ти все дала й нічого не взяла,

Ні крихти хліба, ні «Спасибі» навіть.

Все те, що мав, і те, що в мене є,

Що від людей, що від землі святої,

Що радістю в рядках моїх встає,

Передано в моє життя тобою.

Дочку, можливо, матиму… Хто зна,

Про що в гаю зозуля накувала…

О, як я хочу, мамо, щоб вона

Твоє велике й щедре серце мала!

      Виконується танець або пісня

       Уч. Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш  краплину поту.

Що ж прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей – не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму: «Мамонько, вітаю із онуком!».

Добре ж як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину,

А людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки…

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

      Уч. Дитина і мати. Картина звичайна.

І все ж ніби сонця промінням осяяна.

Блакитом мальована, сонцем залита

І стежками чаром веселки сповита…

Загорнена в вічність… В безмежні простори

І краща, ніж земних митців архітвори. 

В ній все те найкраще, що має Вселенна,

Її малювала рука божественна.

Чисті звуки серця – і біль, і сліз море,

Посвята і розкіш, і щастя, і горе…

Дитина і мати… Картина звичайна.

Життя все нового – незбагненна тайна.

       Уч.  Кожну згадую риску незабутню твою,

Пам’ятаю з колиски я усмішку твою.

Від нещастя врятує – добре знаю це я –

Мати, мама, матуся, найдорожча моя.

Тільки вдачу пророчить побажання твоє,

Бачу рідні я очі, чую слово твоє.

Щастя горе затулить − добре знаю це я −

Мати, мама, матуся – найдорожча моя.

        Уч. Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати,

Для життя, для щастя, для журби.

        Уч. В маминих очах любов, як цвіт лілеї,

Та біль тривог – це бачимо не раз.

Коли нам гірко, ми йдемо до неї,

Не забуваймо і в солодкий час.

Праведну любов, яку берем в дорогу,

І доброту від матері дано.

Куди б не йшли, тамуючи тривогу,

Усюди світить мамине вікно.

         Уч. Схожа я на зіроньку, що на небі сяє, -

Так мене матусенька часто називає.

Схожа я на пташку, що в гаю співає, -

Так мене матусенька часто називає.

Схожа я на зайчика, що в гайку стрибає, -

Так мене матусенька часто називає.

Схожа я на сонечко, а чому – не знаю –

Так мене матусенька часто називає.

Найкращі дні для наших матерів –

Це дні, коли щасливі наші діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матерів зробити.

        Уч. Материнська любов – наче сонце ясне,

В ній є стільки весни, в ній є стільки тепла.

Материнська любов сповиває серця,

Мов веселка пала, а буває сумна.

 Звучить пісня про маму.

Материнська любов наче розмах крила –

В далину, в майбуття нас несе крізь літа.

Материнська любов в цілім світі одна,

Із її джерела п’є наснагу весна.  

        Уч. Сьогодні у нас на святі є дуже почесні гості. Це молоді симпатичні бабусі. Ви тільки вслухайтесь: бабуся, бабусенька, бабунечка. Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе слово! А чому? А тому, що бабуся – це мамина або татова мама. Ми, мабуть, удвічі дорожчі для неї, бо ми – дитина її дитини, ми – онуки. Правду кажуть у народі: діти – це діти, а внуки – це справжні діти! Не в кожної мами є стільки терпіння, ласки і готовності допомогти.

        Уч. Нашим бабусям припорошила скроні сивина, а деяких зовсім вибілила. І кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слухали їхні діти і ми, онуки. І болить у бабусь серце за нас, за наших мам і тат.     

        Уч. Вже срібні роки заплітають їй коси,

Вже діти дорослі й онуки ростуть,

А серце таке молоде її досі,

І руки спочинку ніяк не знайдуть.

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом, стравами і пшеницею.

Пахнуть рученьки  м’ятою-рутою,

Пахнуть хатою незабутою.

Пахнуть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками.

Пахнуть рученьки ніжною ласкою.

Не помічені, вкрай натруджені,

Не відзначені, хоч заслужені.

Звучить пісня про бабусю.

           Уч. Найкращим і найдорожчим хочеться побажати всього найкращого й тільки гараздів. У цьому побажанні в думках серцем мимоволі звертаємося до вищих сил.

Сцена із свічками.

Рід наш – з кореня верби,

Не шукай древніше знаті.

На фамільному гербі

Ми карбуєм вічне: мати.

Є у кожної дитини

Матінка єдина –

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

І у кожному серденьку

Є і буде жити

Божа Мати – наша Ненька,

Мати всього світу.

Пречистая Мати,

Просять діти вірні –

Сповни наші просьби

Сердечні, покірні.

Дай, щоб ми, невинні,

У мирі зростали

І Тебе, і Твого Сина

Завжди прославляли.

Є у мене найкраща матуся,

За неї до тебе,

Пречиста, молюся.

Молюся устами,

молюся серденьком

До тебе,

небесна Ісусова Ненько.

Хто щодня теплив водичку,

Щоб мене скупати?

Це – ти, моя прихильнице,

Це – ти, моя мати.

Хто гойдав мене в колисці

До сну засинати?

Це – ти, рідна, невсипуща,

Це − ти, моя мати.

Хто учив мене ходити,

Сміливо ступати?

Це – ти, моя ріднесенька,

Це – ти, моя  мати.

Хто водив мене за руку,

Вчив мамою звати?

Це – ти, моя зоре ясна,

Це – ти, моя мати.

Хто мене змалечку

Вчив працювати?

Це – ти, моя наставнице,

Це – ти, моя мати.

Хто щоранку шле до школи

Знання здобувати?

Це – ти, моя люба нене,

Це – ти, моя мати.

Мати Божа! Мати Божа!

Дай здоров’я моїй нені,

І тобі я назбираю

Ярих квітів повні жмені.

Благаю у тебе

Від серця словами

Опіки та ласки

Для рідної мами.

Зберу дзвіночки лелійові,

Що найкращі у діброві,

І нарву волошок в полі –

Матінці дай щастя й долі.

На землі одна лиш мати,

Ти нам мати там, на небі,

Ти рятуй мою матусю

В небезпеці і потребі.

Пошли їй не скарби,

А щастя і долю,

Щоб дні їй минали

Без смутку і болю.

Рятуй від недуги

Матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я,

Рукам даруй силу.

Щоб діток зростила

І вивела в люди,

Щоб ними раділа

Й пишалась усюди.

За це ми складаєм

В молитві долоні

До тебе, Царице

На сонячнім троні

        Уч. Сьогодні серед наших гостей присутні і наші вчителі. Так, вчителі. Та це, в першу чергу, прекрасні вродливі жінки, ніжні й турботливі мами.

     Виступ-привітання  хлопчиків, вручення подарунків дівчаткам.

Милі наші, чарівні дівчата!

Для вас всміхається весна. Нехай дарує вам вона

Від долі – радості, сто літ без старості,

Найкращі квіти, а від нас – привіти!

Ви у весни позичили чарівності,

У сонця усмішку, а у природи – вроду.

Вам зичимо здоров`я, щастя, вірності.

Для вас складаємо оцю величну оду.

Вам доля хай дарує у прихильності

Щасливі роки, сповнені кохання.

Від радості – неспокою й невтомності,

І здійснення й найменшого бажання.

Чарівних, гарних, любих, милих

В цей день святковий радо ми вітаємо,

Вам небо б прихилили б, щоб могли ми,

Гараздів всіх земних і щастя вам бажаємо.

Ваші коси до рук наших просяться,

Так і хочеться їх протягнути.

На уроках на вас очі косяться,

Їх не можна ніяк відвернути.

Голос ваш хочем слухати й слухати,

Коли вчитель урок вас питає.

Ми на вас боїмося і дмухати,

Ви – найкращі! Це кожен з нас знає.

В цей день весни, свободи, рівноправ’я,

В цей мирний день і в час великих змін,

За вас ми виголошуєм заздравіє

І вам земний ми віддаєм уклін.

      Уч.  І наші мами, і наші бабусі теж були колись школярочками. Шкільні роки залишаються в пам’яті назавжди.  Пам’ятаються невдачі і успіхи, сльози і радість. Незабутній слід школа лишить і в наших серцях. Загляньмо в Храм Науки: там не завжди було сумно і нецікаво.

Гумористична сторінка (звучать гуморески Павла Глазового)

Виконується танець

  Уч. А зараз настав час рекламної паузи.  Не переключайтесь!

Це операція «Осіння моква. Чому ви не в калошах?»

Запитаємо у Євдокії Кіндратівни:

−  А чому ви надаєте перевагу саме такому взуттю?

−  Ой, сину, вони ж такі зручні, не линяють, не рвуться, дуже ефективні на наших вулицях, особливо після дощу. Тільки правда чавкають по болоту, як голодні собаки, але  то нічого – я їх до ноги прив’язую, щоб не згубити.

−  А не хочете поміняти їх на дві, три пари шкіряного взуття? Ну будь ласка!!1

−  Ні! Тільки калоші!

− А ви ще не в калошах? Тоді ми йдемо до вас!!

         Уч. А ми продовжуємо і дякуємо за те, що залишилися на нашому каналі.  У наш час, крім «чомучок-дітей», з’явилося багато «чомучок-батьків». При соціологічному опитуванні виявилося, що цей синдром має майже кожна родина. Та діти-чомучки уже знайшли із цієї складної ситуації вихід. (Звучить гумореска Анатолія Костецького «Батьки-чомучки»)

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята:

Нічогісінько не знають –

Смішно і казать комусь,

Бо щодня мене питають

Лиш одне “Чому” й “Чому”.

- Ти чому образив Віту?

- А чому отримав двійку?

- А чому прийшов так пізно?

- А чому в шкарпетках різних?

- Ти чому такий непослух?

- А чому не стелиш постіль?

- Ти чому це вірш не учиш?

- А чому портфель без ручки?

- І чому такий синець?

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів

      Уч. Відколи світ, відколи чисті зорі колишуться на втомі трударів,

Стоїть добро у вічному дозорі у чесних мріях наших матерів.

Земля давно зійшла би із орбіти, якби вогонь любові їх погас,

Якби не вміли матері терпіти і мучитись за кожного із нас.

У всі часи – святкові і буденні – вони теплом наповнювали світ,

Проста людина і безсмертний геній красу їх душ несли, як заповіт.

Й колишуть вічність матері недремні під чистим небом і в часи буремні

        Уч. Пригадай собі голос матері,

Як хочеш почути совість.

Пригадай собі руки милої,

Як хочеш повернути щастя.

І дівчинці семилітній

З лялькою на руках,

Сивий, старий чоловіче,

Дай дорогу!

        Уч. Дозвольте ще раз, найдорожчі наші, Вас привітати!

Щастя й здоров’я в житті побажати,

Мирного неба і ясного сонця,

Що щедро й ласкаво Вам світить в віконце,

Хай злагода й мир будуть у Вас на порі,

А лихо нехай обминає поріг!

Хай діти й онуки шанують завжди,

А доля Вам щедрі дарує плоди.

І то не біда, що давно сивина,

Усмішки красу не захмарить вона.

      Уч. Як вода джерельна, будьте Ви здорові,

Хай сміються очі, не хмуряться брови,

Хай живуть у серці почуття високі,

Хай дарує доля Вам сто щасливих років.

       Уч. І якщо часом огорне зажура, згадайте, що ми Вас дуже любимо і цінимо, хоч не завжди це показуємо. Згадайте власне дитинство, переживайте його ще раз разом із нами. І хай ці спогади завжди будуть приємними, звеселяють душу, піднімають настрій.

      Уч. Дні дитинства – наче плин води,

Проліта дитинство – та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди.

     Звучить пісня «Планета дитинства».

     Заключне слово вчителя.

Хто рятує нас від швидкоплинних буднів,

Від обманів і турбот, і самоти,

Хто дарує нам минуле і майбутнє

І торує шлях до світлої мети?

Усміхнені й чарівні

Принцеси й королівни,

Весняні наші феї, прекрасні жінки!

Хай вас оберігають,

Хай ніжно вас кохають,

Хай будень стане святом

Віднині й навіки!

Хай вам доля усміхається небесно.

Хай удача все життя заполонить,

Хай любов, мов Фенікс з попелу, воскресне

І наповнить щедрим щастям кожну ми