Сценарій свята до дня Матері

Матусю рідна, ти джерело мого життя

Дорогі наші, шановні присутні рідненькі наші матусі і бабусі, всі, хто носить таке величне ймення – жінка. Сьогодні ми запрошуємо Вас на наше родинне свято «Матуся рідна, ти джерело мого життя».

Тому, що лише від матері ми черпаємо силу і наснагу, красу і любов.

Жінку порівнюють із весною. Тож, напевно, недарма у час, коли земля заквітчалась різнобарвними кольорами, а пташиний спів переливається з ніжністю весняних ароматів і сонця, до нас приходить одне із найкращих свят.

( виходять діти з хлібом на вишитому рушнику )

День Матері – величне свято!

Ми хочем щиро привітати

Бабусь і мам в цей світлий день:

Привіт усім! Всім: Добрий день!

 

Про це і пташечка співала

Коли в садочку пролітала.

І вітер з листям шепотів

Теж привітати всіх хотів.

 

    І ми, малі сини і дочки,

    Рідненькі привітати хочем

    Із хлібом, сіллю стрінем їх

    Найкращих в світі, дорогих!

 

( діти кладуть хліб на стіл )

 

        В родині народилося дитя! Яке це щастя. Скільки втіхи! Але разом із цими всіма радощами закінчується безтурботне життя у матері. Недоспані ночі над колискою, бажання прихилити небо для своєї дитини десь, можливо недоїсти кусочок хліба, переживання, коли дитина йде до школи. А найбільше хвилювання – коли дорослі син чи донька йдуть в самостійне життя.

 

        Але це все любе й миле нашим матерям. Вони виховують своїх дітей нічого не просячи і не вимагаючи плати.

 

        І тому у ці світлі весняні травневі дні вони заслуговують на найкращі побажання і вітання, на найтепліші слова від своїх дітей.

 

       Отож, дорогі матусі і бабусі, прийміть ці щирі слова привітань від своїх діточок. Нехай приємними будуть для вас ці хвилини, проведені з нами.

 

     Для вас наш сьогоднішній концерт наші наймиліші, найрідніші, найласкавіші.

 

Ось і знову травень, все навкруг зелене.

Чути спів пташиний й квіти розцвіта.

А у тебе свято, моя люба нене:

Хочу тебе рідна щиро привітать.

 

Скільки слів для неньки сказано віршами

І про рідних пісню чуємо ми знов.

А які б мені то підібрать для мами,

Щоби передати всю свою любов?

 

Що ж мені для тебе, матінко, зробити

Щоб не рвалось серце твоє від журби?

Певно треба в світі всі нам чесно жити

І тоді не буде горя і біди.

 

І тоді не буде серденько боліти.

І не буде в косах мами сивини,

Коли будуть чемні і слухняні діти,

Коли будуть мудрі дочки і сини.

 

В кожної дитини – матінка єдина

Від біди і горя нас оберіга.

Хай для тебе, мамо, гарно пісня лине,

Нехай душу й серце твоє зігріва.

 

Пісня про маму

Хто найбільше в світі вміє

Нас любити та цінити,

Хто дарує ніжність, ласку,

Радість, втіху і тепло?

 

Приспів.

Тільки мама, мама одна

Лагідна, лагідна, як весна.

Тільки руки, руки її

Нас захистять,

Захистять від біди!

 

Хто нас так пригорне ніжно

До самого свого серця.

Хто навчить нас так любити

Правду світло і добро?

 

Приспів.

Вчитель.   Минає день. Темна нічка заколисує всіх після безкінченної праці. Тільки мама, як та пташка схилилась над колискою свого дитяти. Чи то захворіє, чи просто вередує – не хоче спати. Ці миті допомагають матусі коротати молитва і ніжна колискова пісня.

 

Заспівай мені мамо ту пісню,

Що в дитинстві співала колись.

І у серці моїм стане тісно

Від тих слів, що у ноти влились.

 

Заспівай колискову, матусю.

Голос твій від любові бринить,

А я спогадом знов повернуся

У дитинства щасливу ту мить.

 

Скільки ласки і сонця і неба

В колискової ніжних рядках.

І вже більше більшого щастя не треба,

Як дитя засина на руках.

 

Це в житті найдорожчі хвилини.

І навіщо безцінних скарбів,

Коли мати голубить дитину

Під свій ніжний і лагідний спів?

 

Хай ця пісня над світом полине,

Ну а я до матусі горнусь.

А потім укладу на коліна

І за всіх матерів помолюсь.

 

Небесна синя благодать

Небесна синя благодать
Лягає над церквами,
А я прошу в Ісусика
Здоров’ячка для мами.

Ударив дзвін і золотом
Прикрасив наші свята,
А я прошу в Ісусика
Здоров’ячка для тата.

Схилились фани у поклін,
Молитва в небо лине,
А я прошу в Ісусика
Здоров’я для родини.

 

Вчитель.  Міцна родина – це тепле гніздечко, в якому виростають діточки – пташенятка. Це коли мама відчуває підтримку від тата. Це мудрий, з насупленими бровами, але щирим серцем, дідусь і, звичайно мила і любляча бабуся.

 

Бабусю рідненька, матуся моєї мами,

Ти пізно лягаєш і рано встаєш.

Я знаю, що любиш мене до безтями

Всю душу і серце мені віддаєш.

 

Іскриться добро у очах твоїх милих!

А скільки любові у серці твоїм!

Від того і коси твої посивіли,

Що хочеш добро ти зробити усім.

 

Ти молиш у Бога за спокій в родині,

За розум і послух, відвернення зла.

Щоб злагода в домі у сина,

Дочка щоб оселю свою берегла.

 

І ми щоб, внучата, розумні зростали.

До неба нас вчиш рученята зносить.

Молитись за тата, молитись за маму,

За мир в Україні й родині просить.

 

Коли ти лягаєш, я сплю вже давненько.

А рано встаєш – я літаю ще в снах.

За все тобі дякую мила, рідненька!

Хай смутку не буде у твоїх очах.

 

Бабусю мила, голубко сива.

Щоб ти ще довго з нами прожила!

І хоч ти часом свариш на нас –

Ми тебе любим! Ти бабця – клас!

 

Як же бабусю свою не любити:

Для своїх внучат зробить все на цім світі.

Як кажуть , піде у вогонь і у воду.

Прийміть же цілунок від нас в нагороду.

 

Подивіться! В кожної бабусі

Очі сяють, сповнені любові.

Тож для рідних зараз, любі друзі,

Заспіваймо пісню колискову.

 

 

Колискова для бабусі

Заснули усі, всміхаючись в сні.

До неба можливо літатимуть в снах до зірок.

Бабуся ж не спить, про щось гомонить.

У неї на завтра багато роботи – думок.

 

Приспів.

Бабусю моя, засни дорога,

Нехай колискову тобі заспівають гаї.

Щоб бачила ти казкові лиш сни,

А ранком співали для тебе в саду солов'ї.

 

За бабцю свою я Бога молю

І ручки свої я в молитві зношу до ікон.

Нехай в літню ніч, чи в лютий морз

Ніхто не нарушить такий неспокійний твій сон.

 

Приспів.

Тихіше, вітри, у вікна не дміть.

Я бабці співаю своїх колискових пісень.

Нехай ще вона хоч трішки поспить,

Бо встигне іще натрудитись за весь цілий день.

 

Намалюю яскраве сонечко,

У якого чарівна посмішка.

І від цього так легко стане,

А ще поруч найкращі, кохані

Матусі і рідненькі бабусі

До яких я серденьком горнуся

То ж частіше для них, любі друзі,

Посилаймо усмішки свої.

 

      Посмішка зігріває серце і душу, від неї стає так добре і радісно, а тим більше, коли біля нас рідна людина.

 

     Мамо, матусю, матінко, нене. З чого починається воно – це ласкаве і лагідне слово?

 

     З людського народження з першого вигуку «ма-ма!». Отже, з початку життя. З отих миттєвостей, коли ми починаємо розуміти, що навколо нас люди і найрідніша, наймиліше серед них мама.

 

Тільки мама, в житті єдина,

Зрозуміти зуміє сина,

Посміхнеться так ніжно й ласкаво –

Бо ніколи в житті не лукавить.

Мама навчає: «Сину!»

Не принижуй у собі людину.

Так живи, щоби в синьому небі.

Світла зірка сіяла для тебе.

 

Руки мами не знають утоми.

Бо працюють в городі і в домі.

Теплом і любов’ю зігріті –

Вони найсвятіші у світі.

 

Піднімають дитя з колиски.

Й до грудей пригортають близько.

По землі вони вчать ходити

Руку мами – найкращі у світі.

 

Вчитель. У мами добрі і ласкаві руки, вона все вміє. У мами вірне і чутливе серце, у тому ніколи не згасає любов, вона ні до чого не залишається байдужою. Немає нічого на світі кращого і Богу милішого як серце матері до своїх діточок. Скільки б їх не було, чи десяток Бог благословив, чи тільки одним-єдиним – всі для неї рівні. Усіх щиро пестить, за всяким рівно вбивається, годує, всіх одягає.

 

Моя кохана, люба ненько!

Моя ти квіточка гарненька.

Теплом мене обігріваєш

Цілуєш, пестиш, пригортаєш

До свого щирого серденька

Тобі я кланяюсь низенько.

 

Молитву в Небо посилаю

І дякую, що маму маю

Кохану, рідну, неозору

Мою і втіху і опору.

З якою ще з маленьких літ

Долаю неосяжний світ.

 

Буває часто так долі…

Не в пошуках легкої долі,

А щоб підтримати родину

Матуся їде на чужину.

А там своє серденько крає,

Що поруч діточок немає.

 

Пісня «Мати - емігрантка»

Вчитель.  Можливо настане той час, коли буде багата і незалежна наша друга мати - ненька Україна. І буде гордо звучати: «Я – українець, господар своєї землі, Я - українка -  щаслива й багата у своїй родині».

Горде слово – українка,

Гарна дівчина в вінку.

То співає пісню дзвінко,

То кружляє у танку.

 

Бо веселу вдачу має,

Й працьовита над усе.

Усмішкою зігріває

Радість всім вона несе.

 

Я старалась працювала,

В хаті все поприбирала,

Одягнулася марненько

І на вулицю швиденько.

 

Буду добре приглядати

В кого гарні оченята.

Хлопцям нишком підморгну

Й танцювати враз почну.

 

Пісня «Ой, єсть в лісі калина»

 

Вчитель.  І справді, весела українська вдача. Її не обморожують холоди, не хилять бурі, не долають негаразди. Ми вмієм і працювати, і веселитись, і жартувати.

 

Постривайте! Постривайте!

Серцю суму не давайте!

Бо ж не всі такі ліниві –

Працьовиті є! і нині

Для вас пісню заспівають,

Як працюють – не дрімають.

Як ще з ранньої зорі

Йдуть у поле косарі.

 

Пісня «Вийшли в поле косарі»

 

Вчитель. Ну, а коли вже добре попрацюють, то тоді подавай їм на стіл, щоб і добре, і смачненьке. Але це не страшно, бо наші українські жінки вправні куховарки. А лінощі, то хіба лиш у жартівливій пісні.

 

Пісня « А мій милий »

 

Вчитель. Бабуся і мати – жінка й берегиня. З покоління в покоління вони передають своїм нащадкам любов до праці, до пісні, вчать шанувати і зберігати традиції.

Я родилась в тому краї,

Де співають водограї,

Де ростуть струнні смерічки

Й потічки біжать до річки.

 

Я родилась в тому краї,

Де сопілка ніжно грає,

Де в танок цимбали кличуть,

Де вишиванки всім личать.

 

Вчитель. Українські вишиванки. Скільки в них тепла і щирості. Під ніжний голос народної пісні лягають на біле полотно узори. Мами вишивали одяг для дітей, вкладаючи в них свої молитви і ніжні почуття. Вишиванки служили і одягом і оберегом.

Вишита сорочка – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності.

 

Мама рушник вишивала для сина

І дала в дорогу, немов оберіг.

Щоби не спіткала лихая година,

Любов і тепло, щоб у серці зберіг.

 

А інша нитки укладає в узори,

Щоб гарна сорочка в синочка була…

Бо кожному свої пасують кольори,

А в тих візерунках любов ожива.

 

Ось сині волошки… там маки червоні

Десь грона калини влились в полотні!

Це ж вишила мати сорочку для долі

Хай пишною буде, як сад навесні.

 

Я вдягну сорочку в неділю й на свято,

А в коси я квіти вплету польові.

Бо ж я україночка гарна й крилата,

Вклоняюся, нянько, тобі до землі.

 

Пісня «Мамина сорочка»

 

Вчила мене мати як на світі жити

Поважати старших, шанувати труд.

Рідну свою землю і батьків любити

Завжди посміхатись, ввічливою буть.

 

Як же спішимо всі скоро підростати,

І куди б нас доля наша не вела.

Присягаєм щиро: «Будем пам’ятати »

Цю святу науку, ці прості слова.

 

Вчитель. От і підходить до кінця наше свято.

Але ніколи не закінчується ріка материнської любові, ніколи не висихає криниця маминого серця. Та потрібно пам’ятати, що ніщо на землі не вічне.

Тож потрібно цінувати кожну мить цього життя, не марнуючи образами і непорозуміннями кожен день.

 

       Дорогі діточки! Шануйте своїх дорогих матерів і бабусь. Будьте добрими і щирими, щоб не було вам боляче колись, за змарноване життя сьогодні.

 

       Пройде час, ви підростете. Та куди б вас доля не вела – завжди пам'ятайте, що вас завжди чекає мама.

 

Ота, що на світі одна.

Ота, що над колискою.

Ота, що годувальниця і страдальниця.

Ота, що від порога і до могили.

Ота, що просто мама.

 

Дорогі бабусі й мами,

Ми вас любим до безтями.

І як всі порядні діти

Ми даруємо вам квіти.