Сценарій свята до Дня святого Миколая "Дива однієї зимової ночі"

Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області

Дитячий естетико-натуралістичний центр «Камелія»

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

 «ДИВА ОДНІЄЇ ЗИМОВОЇ НОЧІ»

        Підготувала

завідуюча організаційно-масовим відділом

Катерина Музиченко

м. Бровари

Мета.

Ознайомити вихованців із традиціями святкування Дня Святого Миколая в Україні.

Залучати дітей до духовних надбань нашого народу.

Відродження духовності, традицій і культури  українського народу,  морально-естетичного розвитку дітей.

Розкриття індивідуальних творчих здібностей та талантів, артистичних навичок, комунікабельності, вміння спілкуватися.

Виховання любові та поваги до ближнього, готовності зробити добру справу, прийти на допомогу.

Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:

пізнавальної – забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями, що стосуються хореографії, вокального співу та театрального мистецтва як видів мистецтва;

практичної – сприяє оволодінню навичками народного, класичного, сучасного танцю, методикою виконання елементів, рухів, вправ, принципів їх поєднання; розвитку координаційних прийомів, музикальності і виразності виконання;

творчої – забезпечує формування індивідуальних творчих здібностей вихованців у процесі оволодіння хореографічним мистецтвом, розвиток естетичних почуттів та смаків; розвиток музичних, вокальних, рухових здібностей; формування музично-естетичного смаку, відчуття гармонії в навколишньому світі, уміння бачити її в мистецтві, людях, природі; психологічному вивільненню та творчому розкриттю особистості через виконавський досвід;

соціальної – сприяє вихованню громадянської свідомості, національної гідності через театралізовані постановки; формуванню навичок професійного та соціального партнерства; прагненню до створення комфортного, доброзичливого клімату; професійній орієнтації.

Наочне оформлення.

 Ар’єрсцена, декорації, реквізит героїв дійства.

Музичне оформлення.

 Змонтований аудіозапис свята, який містить записи вокальних та хореографічних номерів.

Обладнання.

 Музична, світлотехнічна апаратура.

Звучить пісня «Миколай» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі», хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» та ліплять сніговика вихованці театральної студії «Сад», наприкінці пісні діти ставлять коробки, на будинок чіпляють шторку, лунає дзвінок – усі розбігаються, хлопець і дівчинка заходять за будиночок, у цей час лунає голос диктора, і за шторкою відбувається етюд (діти чистять зуби, розчісують волосся, п’ють чай, вихователька свариться).

Голос диктора: У одному казковому містечку на засніженому пагорбі стояв будинок. Там жили діти різного віку, статі, з різним кольором волосся, характером, мріями, снами, різного зросту і абсолютно різними перевагами у виборі цукерок. З дорослих в цьому будинку жила лише одна старенька  вихователька. Будні дітей часто минали доволі одноманітно і сіро, але сьогодні вони чекали на диво, адже це була ніч Святого Миколая.  В очікуванні дива діти швиденько приготувались до сну і лягли спати. Тільки Микита не спав, сильно хотілось йому віч-на-віч  зустрітися зі Святим Миколаєм і розпитати у нього: як же він встигає приходити за одну ніч до всіх дітей світу. Раптом на підвіконні Микита помітив листи, які діти написали Святому Миколаєві. Це означало, що вихователька забула їх надіслати, і тепер Миколай не дізнається про існування цього будинку і, значить, не принесе дітям подарунків, на які вони так чекають. Хлопчик поспіхом схопив листи і вирішив, що сам віднесе їх Миколаю. Щоправда, йому було трохи лячно,  адже на вулиці була темрява, мороз, завірюха, а він маленький і самотній мав самотужки знайти будинок Святого. Микита визирнув у вікно і побачив мільярди зірок. Він заплющив очі і з вірою в силу сьогоднішньої чарівної ночі промовив ось що.

Микита: Мені завжди так хотілось  зустріти Святого Миколая, не думав, що для цього треба буде йти вночі в такий мороз невідомо куди. А як же різні там привиди, злі духи, чорти? Мені не впоратись з ними самому. Ох, але йти все одно треба, адже діти заслуговують на найкраще свято! Ми стільки на нього чекали. От якби у мене був друг – сильний, веселий, сміливий і відчайдушний – і він вирушив би у дорогу зі мною, я б з таким нічого не боявся!

(У цей момент одна зірка впала з неба і бажанню судилося збутись. Сніговик, якого зліпили у дворі, оживає)

Сніговик: Ой, я не можу поворухнутись! О, втім,  можу ворушити рукою і двома. Так, крок, ой, крок, та що ж таке, крок, о, раз-два, раз-два, а-а-а-а,  я ходжу, я бігаю, я можу танцювати, стрибати, рахувати зірки вголос, ой, здається, однієї не вистачає. Стоп! Я розмовляю!? Ого, до цього моменту я міг тільки слухати,  а тепер я можу ще й говорити (бачить хлопчика, який за ним спостерігає, кричить) А-А-А-А! Ти хто?

Микита: Я? Та я хлопчик. А ти?

Сніговик: Ти що, ніколи сніговиків не бачив? Я – Сніговик. Ти з цього будинку?

Микита: Так.

Сніговик: Ну так ви ж мене і зліпили сьогодні ввечері.

Микита: Не знав, що сніговики вміють розмовляти і ходити.

Сніговик: Та я теж не знав, а спробував і якось вийшло. Може, я незвичайний сніговик. Наприклад, сніговик з майбутнього, або сніговик-трансформер, чи, може, в цю ніч просто падав живий сніг?

Микита: Хм, не хочу тебе розчаровувати, але ні сніговиків-трасформерів, ні живого снігу не існує. Дивно все це. Ну добре, вибач, Сніговику, нема коли мені з тобою довго теревенити. Я маю віднести листи Святому Миколаєві якомога швидше, бо мої друзі з будинку не отримають подарунків. Дорога далека, а часу в мене дуже мало.

Сніговик: Зачекай, хлопчику, а можна я піду з тобою? Мені так хочеться подивитись світ. Я колись чув, що він величезний і різноманітний. Я боюсь, що раптом ця магія скінчиться – і я знову стану звичайним сніговиком.

Микита: А ти не боїшся темряви і всіляких там невідомих страшних істот?

Сніговик: Боюсь? І ти це кажеш сніговику, який розмовляє і бігає? Я думаю, що мене швидше злякаються, ніж я когось. Тим паче, якщо раптом побачу когось страшного, то стану на одному місці нерухомо як звичайний сніговик, а ти заховаєшся за мене і ніхто навіть не помітить нашого існування.

Микита: Ну добре, ходімо.  До речі, мене Микита звати.

Сніговик: А мене – Сніговик! Приємно познайомитись!

Микита: І мені. Ну йдемо, не відставай! (йдуть)

Сніговик: Мені здається, ми щось забули (шморгає носом).
Микита:  Хустинку?
Сніговик: Ні. Щось важливіше.
Микита: Компас?
Сніговик: Близько.
Микита: Цукерку (облизується).
Сніговик: Я взяв (дістає 2 цукерки ,одну дає Микиті). А куди ми йдемо?
Микита: Ну до Миколая, я ж казав.
Сніговик: А де він живе?
Микита: В теплому будиночку.
Сніговик: А де він стоїть?
Микита: Біля озера.
Сніговик: А як дістатись до цього озера?
Микита: Стоп! Я думав, ти знаєш.
Сніговик: Мене зліпили три години тому, моя голова – одна велика сніжка, що я можу знати?
Микита: Як сніговик, який зміг рухатись і говорити, може не знати дороги до Святого Миколая?
(Зустріч з ліхтарями. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» виконує композицію «Ліхтарики».  Микита та Сніговик кружляють у танку) .

Сніговик: Клас, а що це таке яскраве і різнокольорове?

Микита: Це ліхтарі, вони вночі освітлюють дорогу і вказують шлях.

Сніговик: Які ж вони чудові, а давай запитаємо у ліхтариків, вони точно мають знати дорогу до Миколая, якщо вони не сплять щоночі, вони його точно мали бачити.

Микита: Агов, Ліхтарики, доброї ночі вам, а не підкажете нам, будь ласка, дороги до будинку Святого Миколая, ми несемо листи від дітей.

Ліхтарик: Доброї ночі! Ми б з радістю допомогли вам, але наше світло не сягає так далеко, ми освічуємо тільки цю ділянку дороги,  але, можливо, наші сестри – новорічні ліхтарики – знають, де мешкає Миколай, правда, ми їх вже давненько не бачили, ще з минулого року, якщо зустрінете їх, передавайте привіт від нас, ось вам шматочок нашого світла в дорогу, це подарунок, не заблукайте. Удачі!

Микита: Дякуємо вам, це нам може згодитись.

Сніговик: (намагається співати) Ліхтарики, ліхтарики, зелені, жовті, сині…

Микита: Сніговику, ти можеш трішки помовчати, я намагаюсь зрозуміти, куди йти далі.

Сніговик: Ну можна я хоч мугикати буду.

Микита: Ну мугикай, тільки не відставай, пішли швидше.

Сніговик:  (продовжує мугикати пісню) А куди ми йдемо?

Микита: Не знаю, поки прямо.

Сніговик: А це далеко?

Микита: Поки дорога буде прямою.

Сніговик: А потім яка стане?

Микита: Сніговику, не заважай мені, я намагаюсь зосередитись і зрозуміти, як вийти на правильний шлях або знайти когось, хто знає точно, де цей шлях. О, чуєш, вже не далеко до автомобільної траси, там точно когось знайдемо. Пішли.

(звук машин)

Сніговик: Зачекай, але на світлофорі зараз червоне світло, я не дуже знаюся на всіляких там правилах, але знаю точно, що на червоне світло не можна переходити дорогу.

Микита: Нема коли дотримуватись правил, ми поспішаємо.

(Микита намагається вирішити, в який бік йти. Шум машин. Він робить крок. Звук машин, яка гальмує. Сніговик різко відсмикує Микиту назад)

Сніговик: Ну, що я тобі казав? Хух, аж частина чола розтанула через тебе.

Микита: Ой, подумаєш, нічого б не сталось, ти даремно гарячкуєш, я  сто разів так робив, і нічого.

Сніговик: Даремно ти так. Хочеш, я розповім тобі одну історію про хлопчика, який був неслухняним і не дотримувався правил, як і ти. Я побачив її, коли стояв біля будинку ще до мого чарівного перевтілення.

Микита: Ну давай.

(Пісня про нечемного хлопця. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» «Я нечемний був у школі»)

Сніговик: Ось так Микито, тож ти задумався б.

Микита: Я так не поводжусь, я набагато чемніший. І взагалі, чому ти мене вчиш, як треба робити? Хто ти взагалі мені такий? Я сам тебе зліпив, а тепер ти будеш мене вчити? Балакучий і приставучий сніговик. Знаєш, що? Я сам піду до Миколая, не треба мені ніяких супутників, тільки час у мене забираєш! Повертайся назад на своє місце, набрид вже.

Сніговик сумно посміхається і йде. Зміна світла, стає темніше,  хлопчик йде й бурмоче собі під ніс.

Микита: Подумаєш, розумник знайшовся, та я сам собі командир, хочу – поводжусь чемно, не хочу – буду смітити, розбивати м’ячем скло, смикати дівчат за волосся, говорити погані слова, приносити двійки і перебігати дорогу на червоне світло.

(Гасне світло. З’являються злі духи з ліхтарями)

Духи: Так, бути поганим – це круто!

Микита: А-а-а, це хто?

Духи: Ми – злі духи. Ми любимо казати погані слова, лякати дітей, ставити їм підніжки, це так весело!

Дух 1: Ти так погано повівся, це так сміливо, ти такий незалежний!

Дух 2: Йди з нами, будеш допомагати нам, провокувати інших на темні справи!

Дух 3: Будеш дошкуляти всім разом з нам.

Дух 4: У нас ніхто тебе не буде вчити, ніхто тобі не дорікатиме. Ми не чистимо зуби на ніч, не спимо, коли не хочемо, і не їмо каші на сніданок!

Дух 5: Якщо ти будеш з нами, ніхто не казатиме тобі, що ти щось робиш не так.

Микита: Але я насправді не такий,  я просто так це сказав. Мені страшно!

Духи: Не бійся, ми зараз покажемо тобі, як у нас там круто і гаряче!

(Хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» «Злі духи»)

Духи: Ну що, ти з йдеш з нами? Ну ж бо, давай, лише крок.

(У Микиту летить сніжка, виходить Сніговик)

Сніговик: Так, а ваші батьки знають, що ви вночі не спите? (звертається до духів). Десь гуляєте і лякаєте дітей? Ви чистили зуби? А уроки зробили? А, ви ще не вечеряли? Скільки сторінок прочитав за сьогодні? А ти чого без шапки? А твою маму  я особисто знаю, завтра піду до неї на чай і розповім, як ти поводишся. А ти взагалі на вигляд хворий, та у тебе ж температура! Ти гарячий! Іди сюди, я дам тобі пігулку, ти ще й без шарфа! Все, швидко по домівках, поки я добрий.

Духи: Так, віддаєш нам хлопця і ми розходимось по-хорошому.

Сніговик: Ай-йя-яй, як ти зі мною розмовляєш? Я пам’ятаю тебе, ти минулого року мене отак виліпив (дає «п’ять»),  ходи, обійму!

(Сніговик обіймає одного духа, він крутиться, йому неприємно, Сніговик це розуміє)

Сніговик: А дайте-но я вас всіх обійму, мої хороші, мої миленькі, такі чемні і добрі!

Злі духи  викручуються, тануть і зникають. Хлопчик сміється, Сніговик злий, обертається, хлопчик вдає, що кашляє.

Микита: Ну, пішли. Куди нам, сюди?

(Йдуть мовчки)

Сніговик: Я думаю, чогось не вистачає.

Микита: Цукерки? (протягує)

Сніговик: Вибачень (зупиняється).

Микита: Та годі тобі, я ж не навмисне. Просто я самостійний і крутий. Ну вибач мене, будь ласка, я не мав рації, у мене нікого нема, крім тебе, тільки не ображайся на мене, я іноді  вчиняю так, ніби я це не я, але я буду намагатись стати кращим. Ти вибачиш мені?

Сніговик: Ти будеш скиглити до світанку, чи, може, ми вже підемо до Святого Миколая?

Микита: Ходімо.

(Хореографічна постановка Народного хореографічного колективу «Оксамит» «Ялинки», кружляють ялинки з хлопчиком і сніговиком)

Ялинка: А куди ви прямуєте?

Сніговик: До будинка Святого Миколая. Не знаєте, як пройти до нього?

Ялинка: Знаємо, так, дівчата? І можливо, підкажемо, тільки спочатку наші загадки відгадайте.

(Загадки.  Інтерактив із залом. Загадки читає Ялинка, а із залом спілкується Сніговик )

Загадки:

1. Торох, торох,
   Розсипався горох.
   Почало світати – 
   Нема що збирати.
   (Зірки)
2. Він скрізь: у полі і в саду,
   А в дім не попаде,
   І я тоді лиш з дому йду,
   Коли вже він не йде.
   (Дощ)
3. Дуже я потрібна всім:
   І великим, і малим.
   Всіх я розуму навчу,
   А сама завжди мовчу.
   (Книга)
4. Лишає він страшні сліди,
   Усе він пожирає.
   А як даси йому води – 
   Відразу помирає!
   (Вогонь)
5. Плине він, біжить, минає,
   Нам його не вистачає.
   Щойно осінь – вже зима,
   Ось він був, а вже – нема.
   (Час)

Сніговик: Дякуємо вам, що допомогли відгадати загадки ялинок, тепер вони точно вкажуть нам дорогу. Ну то куди нам йти?

Ялинка: Ну, якщо чесно, ми не знаємо дороги. Але знаємо того, хто все на світі знає. О, здається, він як раз сходить.

(НХК «Оксамит», постановка «Місяць по небу ходить» і пісня у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі»)

Місяць: А ви не бачили мою кохану? Зірку. Вона впала сьогодні ввечері, і я без неї дуже сумую. Я не можу спустися на землю по неї, але, якщо б ви мені допомогли її відшукати і повернути, я б освітив вам шлях до Святого Миколая.

Микита: Ну, ми трохи поспішаємо(сніговик штурхає його). Але на це час знайдеться.

Сніговик: Звісно, без проблем, допомагати завжди приємно.

Місяць: Дякую, це для мене дуже важливо.

(Йдуть)

Микита:  Навіщо ти змусив мене погодитись шукати зірку, якщо ми не знаємо, який вона має вигляд.

Сніговик: Ти що, як можна сплутати зірку з кимось іншим. Вона ж така срібляста, яскрава, легка, чарівна. Ми її відразу впізнаємо.

(Під ялинкою сидить зірка в старому одязі, замурзана, хлопчик зупиняється, сніговик намагається йти далі і щось мрійливо бурмоче)

Сніговик: Чого ти зупинився? То поспішаєш, то стовбичиш, ходімо.

Микита: Зачекай. Давай підійдемо до цієї дівчинки, може, їй треба наша допомога, вона, мабуть, змерзла…

Микита: Чого тут сидиш? На когось чекаєш? Не холодно тобі тут сидіти в небо дивитись?

Зірка: Не заважай, я на Місяць чекаю.

Микита: О, так ти і є та зірка, що впала з неба?

Зірка: Кажу тобі, не заважай. Я для тебе впала. Твоє бажання виконувала. Хоч зараз облиш мене чи тобі ще щось треба?

Сніговик: Ми прийшли допомогти! Ми можемо спробувати повернути тебе до Місяця, він шукає тебе і дуже сумує, але якщо ти будеш так поводитись, у нас нічого не вийде.

Зірка: Для того, щоб повернути зірку, що впала на небо, потрібно мати величезну мужність, терпеливість, по-справжньому вірити у дива….

Сніговик: Перш за все ти маєш повірити в нас. Так, і взагалі  менше слів – більше діла, що конкретно ми маємо зробити?

 (Танець «Зірки» у виконанні Колективу сучасної та класичної хореографії «Славія». Після танцю Зірка зникає і сяє на небі )

Зірка і Місяць: Дякуємо вам за допомогу! Йдіть, і нічого не бійтеся, дорога сама з’являтиметься під вашими ногами.

(Сніговик і хлопчик йдуть)

Сніговик: Микито, а тобі не здається, що стало холодніше? Навіть я вже на бурульку скоро перетворюсь.

Микита: Так, неймовірно холодно, аж до кісток пробирає.

Сніговик: Я в таких випадках завжди згадую щось приємне, від чого стає тепліше. Наприклад, казки про якісь спекотні країни. Ти знаєш такі?

Микита: Ну так, одну знаю. Вона моя найулюбленіша – про Аладіна.  Хочеш розповім?

Сніговик. Звісно, хочу!

(Композиція «Аладдін» у виконанні циркової студії «Вальсет»).

Сніговик: Крута казка. Ще знаєш якісь?

Микита: Зачекай, дорога, яку нам  освітлював місяць, скінчилась. Це значить…

Сніговик: Подивись-подивись, що там таке світиться?

(НХК «Оксамит». Хореографічна постановка «Ангели, які зійшли з небес». Етюд ангелів з подарунками та мильними бульбашками. Сніговик і Микита загралися)

Сніговик: А чий це будиночок?

Микита: Так це ж і є будинок Святого Миколая, я його на листівках бачив. Ми прийшли!

Сніговик: Ура!

(Починають бігати, кидатись сніжками, гратися. Виходить Святий Миколай)

Святий Миколай: Що тут за шум?

Сніговик: Не заважайте, ми пускаємо мильні бульбашки!

Микита: Сніговику, це Святий Миколай! Добрий вечір, а ми просто трохи в мильні бульбашки загрались, а взагалі-то ми у серйозній справі до вас. Діти з нашого будинку написали вам листи, але наша вихователька забула їх відіслати.  І я подумав, що без них ви не дізнаєтесь про наше існування, а мої друзі так чекають на подарунки цієї ночі.  Ось, візьміть, будь ласка (віддає листи).

Святий Миколай: О, а я ніяк не міг зрозуміти,  у чому я помилився.  У мене залишились зайві подарунки, і я не міг зрозуміти, для кого вони.  Адже у всіх інших дітей я вже побував. Не хвилюйтесь, всі отримають подарунки. Зачекайте, а ви що самі вночі пройшли такий довгий шлях заради своїх друзів?

Микита: Так, це ж для нас завжди найочікуваніша ніч року, я спочатку звісно трохи сумнівався,  йти чи ні в таку холоднечу і темряву.  Але коли знайшов Сніговика,  стало не так страшно.

Святий Миколай: Так, справжня дружня підтримка завжди додає сил і впевненості для нових звершень і допомагає долати страх. Ну що ж, твій вчинок, Микито, надзвичайно порадував мене.  До кінця ночі ти можеш загадати будь-яке бажання, і воно обов’язково здійсниться .Тобі достатньо буде лише написати його на папері  і відпустити за вітром. Ой, я бачу ти зовсім змерз, мої помічники – янголи – віднесуть вас додому. Гарних свят! Не втрачайте віру в дива ніколи.

Сніговик: Ух ти! Ми полетимо-о!

Микита: Зачекайте, Святий Миколаю, у мене останнє запитання.  А як ви встигаєте завітати до всіх дітей світу за одну ніч?

Святий Миколай: Звісно, усіх я облетіти не встигаю, але  часто передаю дарунки дітям своїми помічниками-янголами. Бачиш, скільки їх у мене.

Сніговик: Я так і думав!

Микита: Дякуємо вам за все! До побачення!

Святий Миколай: До побачення, тримайтеся міцніше!

(Пісня «Бажання» у виконанні  вихованців Студії естрадного співу «Акварелі».  Всі діти розпаковують подарунки, радіють. Хлопчик і Сніговик задоволено за ними спостерігають. Наприкінці пісні хлопчик біжить до своєї шкарпетки і нічого не знаходить)

Микита: Хм, а у мене немає жодного подарунка, навіть однієї цукерочки.

Сніговик: От в тебе коротка пам'ять.  Святий Миколай подарував тобі здійснення одного будь-якого бажання. Ти можеш побажати, щоб в тебе було мільйон цукерок.

Микита: Точно! Ой, Сніговику, щоб я без тебе робив. Так що ж мені побажати? Може,  акулу на радіокеруванні (дивиться на Сніговика, той хитає головою)?  Добре. Може, тоді конструктор?

Сніговик: У тебе є можливість здійснити будь-яке бажання, і ти хочеш попросити конструктор? Так, помилявся я щодо тебе. Ти що, зовсім маленький хлопчик? Подумай! Чого ти хочеш насправді?

Микита: Я хочу, щоб у мене був величезний будинок і ти б жив зі мною, ми з тобою щодня грались в різні ігри і їли  пиріжки з вишнями.  А ще… (у цей час Сніговик починає танути, йому стає погано)

Сніговик: Ой, щось мені не добре, здається, я тану…

Микита: Швидше, хто небудь, допоможіть мені відвести його на вулицю.

(Діти допомагають відвести Сніговика на вулицю на те місце, де він був, хлопчик намагається зі снігу доліпити його, дуже переймається)

Сніговик: Дякую, Микито, мені вже краще. До кінця ночі лишилось 15 хвилин,  тобі треба загадати своє бажання.  Швидше, шкода, що я не зможу бути з тобою в твоєму будинку. Але нашу нічну пригоду я не забуду ніколи. Дякую тобі! (Сніговик починає ставати твердим).  О, здається, я знову потроху перетворююсь на звичайного сніговика.

Микита: Ні! (Хлопчик хапає папір та ручку і пише бажання,  читаючи вголос) «Святий Миколаю! Зроби, будь ласка, так, щоб мій друг Сніговик завжди був зі мною поруч і ніколи не розтанув, будь ласка,  швидше,  прошу тебе. Це моє найбільше бажання».

(Зміна світла і музики. Сніговик стає таким, як і раніше.  Підбігає до хлопчика.  Вони обіймаються, радіють)

Сніговик: Навіщо ти витратив на мене своє єдине бажання? Ти б міг таке загадати!

Микита: Ти – мій єдиний друг, і це мій найкращий подарунок в житті!

Сніговик: Я такий радий, що ми завжди зможемо бути поруч. Але в тебе навіть цукерки не лишилось.

(Діти починають сходитись і віддавати по трохи своїх цукерок).

Фінал. Пісня «На вушко» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі».  Усі виходять з Миколаєм  і пускають листи.