18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Сценарій свята до Дня святого Миколая "Дива однієї зимової ночі"

Про матеріал
Сценарій свята до Дня святого Миколая "Дива однієї зимової ночі". Матеріал дає змогу ознайомити вихованців із традиціями святкування Дня Святого Миколая в Україні, залучати дітей до духовних надбань нашого народу, відродження духовності, традицій і культури українського народу, морально-естетичного розвитку дітей.
Перегляд файлу

Управління освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області

Дитячий естетико-натуралістичний центр «Камелія»

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

 «ДИВА ОДНІЄЇ ЗИМОВОЇ НОЧІ»

 

C:\Users\КАТЯ\Desktop\Миколай 2018\48411829_722211451492142_3696184765435609088_n.jpg

        Підготувала

завідуюча організаційно-масовим відділом

Катерина Музиченко

 

 

 

 

м. Бровари

Мета.

Ознайомити вихованців із традиціями святкування Дня Святого Миколая в Україні.

Залучати дітей до духовних надбань нашого народу.

Відродження духовності, традицій і культури  українського народу,  морально-естетичного розвитку дітей.

Розкриття індивідуальних творчих здібностей та талантів, артистичних навичок, комунікабельності, вміння спілкуватися.

Виховання любові та поваги до ближнього, готовності зробити добру справу, прийти на допомогу.

 

Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:

пізнавальної – забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями, що стосуються хореографії, вокального співу та театрального мистецтва як видів мистецтва;

практичної – сприяє оволодінню навичками народного, класичного, сучасного танцю, методикою виконання елементів, рухів, вправ, принципів їх поєднання; розвитку координаційних прийомів, музикальності і виразності виконання;

творчої – забезпечує формування індивідуальних творчих здібностей вихованців у процесі оволодіння хореографічним мистецтвом, розвиток естетичних почуттів та смаків; розвиток музичних, вокальних, рухових здібностей; формування музично-естетичного смаку, відчуття гармонії в навколишньому світі, уміння бачити її в мистецтві, людях, природі; психологічному вивільненню та творчому розкриттю особистості через виконавський досвід;

соціальної – сприяє вихованню громадянської свідомості, національної гідності через театралізовані постановки; формуванню навичок професійного та соціального партнерства; прагненню до створення комфортного, доброзичливого клімату; професійній орієнтації.

 

Наочне оформлення.

 

 Ар’єрсцена, декорації, реквізит героїв дійства.

 

Музичне оформлення.

 

 Змонтований аудіозапис свята, який містить записи вокальних та хореографічних номерів.

 

Обладнання.

 

 Музична, світлотехнічна апаратура.

Звучить пісня «Миколай» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі», хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» та ліплять сніговика вихованці театральної студії «Сад», наприкінці пісні діти ставлять коробки, на будинок чіпляють шторку, лунає дзвінок – усі розбігаються, хлопець і дівчинка заходять за будиночок, у цей час лунає голос диктора, і за шторкою відбувається етюд (діти чистять зуби, розчісують волосся, п’ють чай, вихователька свариться).

Голос диктора: У одному казковому містечку на засніженому пагорбі стояв будинок. Там жили діти різного віку, статі, з різним кольором волосся, характером, мріями, снами, різного зросту і абсолютно різними перевагами у виборі цукерок. З дорослих в цьому будинку жила лише одна старенька  вихователька. Будні дітей часто минали доволі одноманітно і сіро, але сьогодні вони чекали на диво, адже це була ніч Святого Миколая.  В очікуванні дива діти швиденько приготувались до сну і лягли спати. Тільки Микита не спав, сильно хотілось йому віч-на-віч  зустрітися зі Святим Миколаєм і розпитати у нього: як же він встигає приходити за одну ніч до всіх дітей світу. Раптом на підвіконні Микита помітив листи, які діти написали Святому Миколаєві. Це означало, що вихователька забула їх надіслати, і тепер Миколай не дізнається про існування цього будинку і, значить, не принесе дітям подарунків, на які вони так чекають. Хлопчик поспіхом схопив листи і вирішив, що сам віднесе їх Миколаю. Щоправда, йому було трохи лячно,  адже на вулиці була темрява, мороз, завірюха, а він маленький і самотній мав самотужки знайти будинок Святого. Микита визирнув у вікно і побачив мільярди зірок. Він заплющив очі і з вірою в силу сьогоднішньої чарівної ночі промовив ось що.

Микита: Мені завжди так хотілось  зустріти Святого Миколая, не думав, що для цього треба буде йти вночі в такий мороз невідомо куди. А як же різні там привиди, злі духи, чорти? Мені не впоратись з ними самому. Ох, але йти все одно треба, адже діти заслуговують на найкраще свято! Ми стільки на нього чекали. От якби у мене був друг – сильний, веселий, сміливий і відчайдушний – і він вирушив би у дорогу зі мною, я б з таким нічого не боявся!

 

(У цей момент одна зірка впала з неба і бажанню судилося збутись. Сніговик, якого зліпили у дворі, оживає)

Сніговик: Ой, я не можу поворухнутись! О, втім,  можу ворушити рукою і двома. Так, крок, ой, крок, та що ж таке, крок, о, раз-два, раз-два, а-а-а-а,  я ходжу, я бігаю, я можу танцювати, стрибати, рахувати зірки вголос, ой, здається, однієї не вистачає. Стоп! Я розмовляю!? Ого, до цього моменту я міг тільки слухати,  а тепер я можу ще й говорити (бачить хлопчика, який за ним спостерігає, кричить) А-А-А-А! Ти хто?

Микита: Я? Та я хлопчик. А ти?

Сніговик: Ти що, ніколи сніговиків не бачив? Я – Сніговик. Ти з цього будинку?

Микита: Так.

Сніговик: Ну так ви ж мене і зліпили сьогодні ввечері.

Микита: Не знав, що сніговики вміють розмовляти і ходити.

Сніговик: Та я теж не знав, а спробував і якось вийшло. Може, я незвичайний сніговик. Наприклад, сніговик з майбутнього, або сніговик-трансформер, чи, може, в цю ніч просто падав живий сніг?

Микита: Хм, не хочу тебе розчаровувати, але ні сніговиків-трасформерів, ні живого снігу не існує. Дивно все це. Ну добре, вибач, Сніговику, нема коли мені з тобою довго теревенити. Я маю віднести листи Святому Миколаєві якомога швидше, бо мої друзі з будинку не отримають подарунків. Дорога далека, а часу в мене дуже мало.

Сніговик: Зачекай, хлопчику, а можна я піду з тобою? Мені так хочеться подивитись світ. Я колись чув, що він величезний і різноманітний. Я боюсь, що раптом ця магія скінчиться – і я знову стану звичайним сніговиком.

Микита: А ти не боїшся темряви і всіляких там невідомих страшних істот?

Сніговик: Боюсь? І ти це кажеш сніговику, який розмовляє і бігає? Я думаю, що мене швидше злякаються, ніж я когось. Тим паче, якщо раптом побачу когось страшного, то стану на одному місці нерухомо як звичайний сніговик, а ти заховаєшся за мене і ніхто навіть не помітить нашого існування.

Микита: Ну добре, ходімо.  До речі, мене Микита звати.

Сніговик: А мене – Сніговик! Приємно познайомитись!

Микита: І мені. Ну йдемо, не відставай! (йдуть)

Сніговик: Мені здається, ми щось забули (шморгає носом).
Микита:  Хустинку?
Сніговик: Ні. Щось важливіше.
Микита: Компас?
Сніговик: Близько.
Микита: Цукерку (облизується).
Сніговик: Я взяв (дістає 2 цукерки ,одну дає Микиті). А куди ми йдемо?
Микита: Ну до Миколая, я ж казав.
Сніговик: А де він живе?
Микита: В теплому будиночку.
Сніговик: А де він стоїть?
Микита: Біля озера.
Сніговик: А як дістатись до цього озера?
Микита: Стоп! Я думав, ти знаєш.
Сніговик: Мене зліпили три години тому, моя голова – одна велика сніжка, що я можу знати?
Микита: Як сніговик, який зміг рухатись і говорити, може не знати дороги до Святого Миколая?
(Зустріч з ліхтарями. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» виконує композицію «Ліхтарики».  Микита та Сніговик кружляють у танку) .

Сніговик: Клас, а що це таке яскраве і різнокольорове?

Микита: Це ліхтарі, вони вночі освітлюють дорогу і вказують шлях.

Сніговик: Які ж вони чудові, а давай запитаємо у ліхтариків, вони точно мають знати дорогу до Миколая, якщо вони не сплять щоночі, вони його точно мали бачити.

Микита: Агов, Ліхтарики, доброї ночі вам, а не підкажете нам, будь ласка, дороги до будинку Святого Миколая, ми несемо листи від дітей.

Ліхтарик: Доброї ночі! Ми б з радістю допомогли вам, але наше світло не сягає так далеко, ми освічуємо тільки цю ділянку дороги,  але, можливо, наші сестри – новорічні ліхтарики – знають, де мешкає Миколай, правда, ми їх вже давненько не бачили, ще з минулого року, якщо зустрінете їх, передавайте привіт від нас, ось вам шматочок нашого світла в дорогу, це подарунок, не заблукайте. Удачі!

Микита: Дякуємо вам, це нам може згодитись.

Сніговик: (намагається співати) Ліхтарики, ліхтарики, зелені, жовті, сині…

Микита: Сніговику, ти можеш трішки помовчати, я намагаюсь зрозуміти, куди йти далі.

Сніговик: Ну можна я хоч мугикати буду.

Микита: Ну мугикай, тільки не відставай, пішли швидше.

Сніговик:  (продовжує мугикати пісню) А куди ми йдемо?

Микита: Не знаю, поки прямо.

Сніговик: А це далеко?

Микита: Поки дорога буде прямою.

Сніговик: А потім яка стане?

Микита: Сніговику, не заважай мені, я намагаюсь зосередитись і зрозуміти, як вийти на правильний шлях або знайти когось, хто знає точно, де цей шлях. О, чуєш, вже не далеко до автомобільної траси, там точно когось знайдемо. Пішли.

(звук машин)

Сніговик: Зачекай, але на світлофорі зараз червоне світло, я не дуже знаюся на всіляких там правилах, але знаю точно, що на червоне світло не можна переходити дорогу.

Микита: Нема коли дотримуватись правил, ми поспішаємо.

(Микита намагається вирішити, в який бік йти. Шум машин. Він робить крок. Звук машин, яка гальмує. Сніговик різко відсмикує Микиту назад)

Сніговик: Ну, що я тобі казав? Хух, аж частина чола розтанула через тебе.

Микита: Ой, подумаєш, нічого б не сталось, ти даремно гарячкуєш, я  сто разів так робив, і нічого.

Сніговик: Даремно ти так. Хочеш, я розповім тобі одну історію про хлопчика, який був неслухняним і не дотримувався правил, як і ти. Я побачив її, коли стояв біля будинку ще до мого чарівного перевтілення.

Микита: Ну давай.

(Пісня про нечемного хлопця. Естрадно-вокальний ансамбль «Колібрі» «Я нечемний був у школі»)

Сніговик: Ось так Микито, тож ти задумався б.

Микита: Я так не поводжусь, я набагато чемніший. І взагалі, чому ти мене вчиш, як треба робити? Хто ти взагалі мені такий? Я сам тебе зліпив, а тепер ти будеш мене вчити? Балакучий і приставучий сніговик. Знаєш, що? Я сам піду до Миколая, не треба мені ніяких супутників, тільки час у мене забираєш! Повертайся назад на своє місце, набрид вже.

Сніговик сумно посміхається і йде. Зміна світла, стає темніше,  хлопчик йде й бурмоче собі під ніс.

Микита: Подумаєш, розумник знайшовся, та я сам собі командир, хочу – поводжусь чемно, не хочу – буду смітити, розбивати м’ячем скло, смикати дівчат за волосся, говорити погані слова, приносити двійки і перебігати дорогу на червоне світло.

(Гасне світло. З’являються злі духи з ліхтарями)

Духи: Так, бути поганим – це круто!

Микита: А-а-а, це хто?

Духи: Ми – злі духи. Ми любимо казати погані слова, лякати дітей, ставити їм підніжки, це так весело!

Дух 1: Ти так погано повівся, це так сміливо, ти такий незалежний!

Дух 2: Йди з нами, будеш допомагати нам, провокувати інших на темні справи!

Дух 3: Будеш дошкуляти всім разом з нам.

Дух 4: У нас ніхто тебе не буде вчити, ніхто тобі не дорікатиме. Ми не чистимо зуби на ніч, не спимо, коли не хочемо, і не їмо каші на сніданок!

Дух 5: Якщо ти будеш з нами, ніхто не казатиме тобі, що ти щось робиш не так.

Микита: Але я насправді не такий,  я просто так це сказав. Мені страшно!

Духи: Не бійся, ми зараз покажемо тобі, як у нас там круто і гаряче!

(Хореографічна постановка Театру танцю «Зоряни» «Злі духи»)

Духи: Ну що, ти з йдеш з нами? Ну ж бо, давай, лише крок.

(У Микиту летить сніжка, виходить Сніговик)

Сніговик: Так, а ваші батьки знають, що ви вночі не спите? (звертається до духів). Десь гуляєте і лякаєте дітей? Ви чистили зуби? А уроки зробили? А, ви ще не вечеряли? Скільки сторінок прочитав за сьогодні? А ти чого без шапки? А твою маму  я особисто знаю, завтра піду до неї на чай і розповім, як ти поводишся. А ти взагалі на вигляд хворий, та у тебе ж температура! Ти гарячий! Іди сюди, я дам тобі пігулку, ти ще й без шарфа! Все, швидко по домівках, поки я добрий.

Духи: Так, віддаєш нам хлопця і ми розходимось по-хорошому.

Сніговик: Ай-йя-яй, як ти зі мною розмовляєш? Я пам’ятаю тебе, ти минулого року мене отак виліпив (дає «п’ять»),  ходи, обійму!

(Сніговик обіймає одного духа, він крутиться, йому неприємно, Сніговик це розуміє)

Сніговик: А дайте-но я вас всіх обійму, мої хороші, мої миленькі, такі чемні і добрі!

Злі духи  викручуються, тануть і зникають. Хлопчик сміється, Сніговик злий, обертається, хлопчик вдає, що кашляє.

Микита: Ну, пішли. Куди нам, сюди?

(Йдуть мовчки)

Сніговик: Я думаю, чогось не вистачає.

Микита: Цукерки? (протягує)

Сніговик: Вибачень (зупиняється).

Микита: Та годі тобі, я ж не навмисне. Просто я самостійний і крутий. Ну вибач мене, будь ласка, я не мав рації, у мене нікого нема, крім тебе, тільки не ображайся на мене, я іноді  вчиняю так, ніби я це не я, але я буду намагатись стати кращим. Ти вибачиш мені?

Сніговик: Ти будеш скиглити до світанку, чи, може, ми вже підемо до Святого Миколая?

Микита: Ходімо.

(Хореографічна постановка Народного хореографічного колективу «Оксамит» «Ялинки», кружляють ялинки з хлопчиком і сніговиком)

Ялинка: А куди ви прямуєте?

Сніговик: До будинка Святого Миколая. Не знаєте, як пройти до нього?

Ялинка: Знаємо, так, дівчата? І можливо, підкажемо, тільки спочатку наші загадки відгадайте.

(Загадки.  Інтерактив із залом. Загадки читає Ялинка, а із залом спілкується Сніговик )

Загадки:

  1. Торох, торох,
    Розсипався горох.
    Почало світати – 
    Нема що збирати.
    (Зірки)
  2. Він скрізь: у полі і в саду,
    А в дім не попаде,
    І я тоді лиш з дому йду,
    Коли вже він не йде.
    (Дощ)
  3. Дуже я потрібна всім:
    І великим, і малим.
    Всіх я розуму навчу,
    А сама завжди мовчу.
    (Книга)
  4. Лишає він страшні сліди,
    Усе він пожирає.
    А як даси йому води – 
    Відразу помирає!
    (Вогонь)
  5. Плине він, біжить, минає,
    Нам його не вистачає.
    Щойно осінь – вже зима,
    Ось він був, а вже – нема.
    (Час)

Сніговик: Дякуємо вам, що допомогли відгадати загадки ялинок, тепер вони точно вкажуть нам дорогу. Ну то куди нам йти?

Ялинка: Ну, якщо чесно, ми не знаємо дороги. Але знаємо того, хто все на світі знає. О, здається, він як раз сходить.

(НХК «Оксамит», постановка «Місяць по небу ходить» і пісня у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі»)

Місяць: А ви не бачили мою кохану? Зірку. Вона впала сьогодні ввечері, і я без неї дуже сумую. Я не можу спустися на землю по неї, але, якщо б ви мені допомогли її відшукати і повернути, я б освітив вам шлях до Святого Миколая.

Микита: Ну, ми трохи поспішаємо(сніговик штурхає його). Але на це час знайдеться.

Сніговик: Звісно, без проблем, допомагати завжди приємно.

Місяць: Дякую, це для мене дуже важливо.

(Йдуть)

Микита:  Навіщо ти змусив мене погодитись шукати зірку, якщо ми не знаємо, який вона має вигляд.

Сніговик: Ти що, як можна сплутати зірку з кимось іншим. Вона ж така срібляста, яскрава, легка, чарівна. Ми її відразу впізнаємо.

(Під ялинкою сидить зірка в старому одязі, замурзана, хлопчик зупиняється, сніговик намагається йти далі і щось мрійливо бурмоче)

Сніговик: Чого ти зупинився? То поспішаєш, то стовбичиш, ходімо.

Микита: Зачекай. Давай підійдемо до цієї дівчинки, може, їй треба наша допомога, вона, мабуть, змерзла…

Микита: Чого тут сидиш? На когось чекаєш? Не холодно тобі тут сидіти в небо дивитись?

Зірка: Не заважай, я на Місяць чекаю.

Микита: О, так ти і є та зірка, що впала з неба?

Зірка: Кажу тобі, не заважай. Я для тебе впала. Твоє бажання виконувала. Хоч зараз облиш мене чи тобі ще щось треба?

Сніговик: Ми прийшли допомогти! Ми можемо спробувати повернути тебе до Місяця, він шукає тебе і дуже сумує, але якщо ти будеш так поводитись, у нас нічого не вийде.

Зірка: Для того, щоб повернути зірку, що впала на небо, потрібно мати величезну мужність, терпеливість, по-справжньому вірити у дива….

Сніговик: Перш за все ти маєш повірити в нас. Так, і взагалі  менше слів – більше діла, що конкретно ми маємо зробити?

 (Танець «Зірки» у виконанні Колективу сучасної та класичної хореографії «Славія». Після танцю Зірка зникає і сяє на небі )

Зірка і Місяць: Дякуємо вам за допомогу! Йдіть, і нічого не бійтеся, дорога сама з’являтиметься під вашими ногами.

(Сніговик і хлопчик йдуть)

Сніговик: Микито, а тобі не здається, що стало холодніше? Навіть я вже на бурульку скоро перетворюсь.

Микита: Так, неймовірно холодно, аж до кісток пробирає.

Сніговик: Я в таких випадках завжди згадую щось приємне, від чого стає тепліше. Наприклад, казки про якісь спекотні країни. Ти знаєш такі?

Микита: Ну так, одну знаю. Вона моя найулюбленіша – про Аладіна.  Хочеш розповім?

Сніговик. Звісно, хочу!

(Композиція «Аладдін» у виконанні циркової студії «Вальсет»).

Сніговик: Крута казка. Ще знаєш якісь?

Микита: Зачекай, дорога, яку нам  освітлював місяць, скінчилась. Це значить…

Сніговик: Подивись-подивись, що там таке світиться?

(НХК «Оксамит». Хореографічна постановка «Ангели, які зійшли з небес». Етюд ангелів з подарунками та мильними бульбашками. Сніговик і Микита загралися)

Сніговик: А чий це будиночок?

Микита: Так це ж і є будинок Святого Миколая, я його на листівках бачив. Ми прийшли!

Сніговик: Ура!

(Починають бігати, кидатись сніжками, гратися. Виходить Святий Миколай)

Святий Миколай: Що тут за шум?

Сніговик: Не заважайте, ми пускаємо мильні бульбашки!

Микита: Сніговику, це Святий Миколай! Добрий вечір, а ми просто трохи в мильні бульбашки загрались, а взагалі-то ми у серйозній справі до вас. Діти з нашого будинку написали вам листи, але наша вихователька забула їх відіслати.  І я подумав, що без них ви не дізнаєтесь про наше існування, а мої друзі так чекають на подарунки цієї ночі.  Ось, візьміть, будь ласка (віддає листи).

Святий Миколай: О, а я ніяк не міг зрозуміти,  у чому я помилився.  У мене залишились зайві подарунки, і я не міг зрозуміти, для кого вони.  Адже у всіх інших дітей я вже побував. Не хвилюйтесь, всі отримають подарунки. Зачекайте, а ви що самі вночі пройшли такий довгий шлях заради своїх друзів?

Микита: Так, це ж для нас завжди найочікуваніша ніч року, я спочатку звісно трохи сумнівався,  йти чи ні в таку холоднечу і темряву.  Але коли знайшов Сніговика,  стало не так страшно.

Святий Миколай: Так, справжня дружня підтримка завжди додає сил і впевненості для нових звершень і допомагає долати страх. Ну що ж, твій вчинок, Микито, надзвичайно порадував мене.  До кінця ночі ти можеш загадати будь-яке бажання, і воно обов’язково здійсниться .Тобі достатньо буде лише написати його на папері  і відпустити за вітром. Ой, я бачу ти зовсім змерз, мої помічники – янголи – віднесуть вас додому. Гарних свят! Не втрачайте віру в дива ніколи.

Сніговик: Ух ти! Ми полетимо-о!

Микита: Зачекайте, Святий Миколаю, у мене останнє запитання.  А як ви встигаєте завітати до всіх дітей світу за одну ніч?

Святий Миколай: Звісно, усіх я облетіти не встигаю, але  часто передаю дарунки дітям своїми помічниками-янголами. Бачиш, скільки їх у мене.

Сніговик: Я так і думав!

Микита: Дякуємо вам за все! До побачення!

Святий Миколай: До побачення, тримайтеся міцніше!

(Пісня «Бажання» у виконанні  вихованців Студії естрадного співу «Акварелі».  Всі діти розпаковують подарунки, радіють. Хлопчик і Сніговик задоволено за ними спостерігають. Наприкінці пісні хлопчик біжить до своєї шкарпетки і нічого не знаходить)

Микита: Хм, а у мене немає жодного подарунка, навіть однієї цукерочки.

Сніговик: От в тебе коротка пам'ять.  Святий Миколай подарував тобі здійснення одного будь-якого бажання. Ти можеш побажати, щоб в тебе було мільйон цукерок.

Микита: Точно! Ой, Сніговику, щоб я без тебе робив. Так що ж мені побажати? Може,  акулу на радіокеруванні (дивиться на Сніговика, той хитає головою)?  Добре. Може, тоді конструктор?

Сніговик: У тебе є можливість здійснити будь-яке бажання, і ти хочеш попросити конструктор? Так, помилявся я щодо тебе. Ти що, зовсім маленький хлопчик? Подумай! Чого ти хочеш насправді?

Микита: Я хочу, щоб у мене був величезний будинок і ти б жив зі мною, ми з тобою щодня грались в різні ігри і їли  пиріжки з вишнями.  А ще… (у цей час Сніговик починає танути, йому стає погано)

Сніговик: Ой, щось мені не добре, здається, я тану…

Микита: Швидше, хто небудь, допоможіть мені відвести його на вулицю.

(Діти допомагають відвести Сніговика на вулицю на те місце, де він був, хлопчик намагається зі снігу доліпити його, дуже переймається)

Сніговик: Дякую, Микито, мені вже краще. До кінця ночі лишилось 15 хвилин,  тобі треба загадати своє бажання.  Швидше, шкода, що я не зможу бути з тобою в твоєму будинку. Але нашу нічну пригоду я не забуду ніколи. Дякую тобі! (Сніговик починає ставати твердим).  О, здається, я знову потроху перетворююсь на звичайного сніговика.

Микита: Ні! (Хлопчик хапає папір та ручку і пише бажання,  читаючи вголос) «Святий Миколаю! Зроби, будь ласка, так, щоб мій друг Сніговик завжди був зі мною поруч і ніколи не розтанув, будь ласка,  швидше,  прошу тебе. Це моє найбільше бажання».

(Зміна світла і музики. Сніговик стає таким, як і раніше.  Підбігає до хлопчика.  Вони обіймаються, радіють)

Сніговик: Навіщо ти витратив на мене своє єдине бажання? Ти б міг таке загадати!

Микита: Ти – мій єдиний друг, і це мій найкращий подарунок в житті!

Сніговик: Я такий радий, що ми завжди зможемо бути поруч. Але в тебе навіть цукерки не лишилось.

(Діти починають сходитись і віддавати по трохи своїх цукерок).

Фінал. Пісня «На вушко» у виконанні Студії естрадного співу «Акварелі».  Усі виходять з Миколаєм  і пускають листи.

 

 

docx
Додано
25 березня
Переглядів
26
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку