СЦЕНАРІЙ СВЯТА ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ: « СКАРБ,ЯКИЙ НЕ МОЖНА ЗАГУБИТИ…»

 

СЦЕНАРІЙ  СВЯТА

ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ

ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ:

 

 

«  СКАРБ,ЯКИЙ НЕ МОЖНА

ЗАГУБИТИ…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала і провела вчитель української мови та літератури

ІЗОШ № 2

Серьогіна Ніна Вікторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        СЦЕНАРІЙ  СВЯТА

     ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ     

   ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ:

 

 

«  СКАРБ,ЯКИЙ НЕ МОЖНА  

               ЗАГУБИТИ…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала і провела вчитель української мови та літератури     

                                                ІЗОШ № 2

                                          Серьогіна Ніна Вікторівна 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить « Роде наш красний»

 

Шерстюк М.

 

 Мово рідна!Ти ж ,як море,неповторна ,безконечна ,могутня,глибока.І котиш хвилі своїх лексиконів ,а їм нема кінця-краю.Краса моя! В тобі мудрість віків ,пам»ять тисячоліть і зойк матерів у годину лиху,і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну,і пісня серця дівочого в коханні своїм,і крик новонародженого.В тобі, мово,неосяжна  душа народу- його його щирість,радощі й печаль,його труд,і піт,і кров,і сміх,і безсмертя його.

     Світлоносна!Ти завжди вабиш,чаруєш,кличеш на теплій могутні хвилі свої.І я вірний і вічний юнга твій.Єдина печаль проймає,що не вистачить життя,аби переплисти твій мовний океан.Бо ти є вічність.Ти є правда,добро і краса народу нашого.Тож такою і будь вічно,мово рідна!

 

Ведуча:

 

Любі друзі,звертаюсь сьогодні до вас мовою землі вашої,мовою матері вашої,нарду вашого мовою!

Сьогодні ми поведемо розмову про найдорожче серцю людини – його мову.Нещодавно  ще одним святом поповнився наш національний  календар: День української писемності  та мови, який відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування преподобного Нестора Літописця(портрет,короткі відомості)

 

Невський К.

 

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово!Ніжна,колискова!

Прийми мій радісний привіт!

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяй,моя державна!

 

Магла В.

 

Мова кожного народу

Неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду

В тиші – трелі солов»я.

Солов»їну ,барвінкову,

Колосисту навіки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її,плекати буду всюди,повсякчас,

Бо ж єдина-так,як мати,

Мова в кожного із нас.

 

Франчук А.

 

У світі налічується близько 3-х тисяч мов.І серед них-ніби запашна квітка в чудовому букеті- українська мова.Її багатство і краса ,витонченість і мелодійність визнана світом.У 1928 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов,українська мова зайняла третє місце після французької і перської.

 

Ведуча:

 

• А чи знаєте ви,як же виникла мова,як виникло письмо?

(презентація виникнення письма)

 

 

 

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведучий: Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян. Костянтин (Кирило) (827 – 14 лютого 896 р.), здобувши освіту в Константинополі, знав східні мови, латинську, арабську і староєврейську, був талановитим філологом, працював бібліотекарем у патріаршій бібліотеці, викладав філософію у вищій константинопольській школі. Мефодій (815 – 6 квітня 885 р.) був управителем однієї слов’янської провінції у Візантії, а згодом став помічником Костянтина в місіонерській, літературній і освітній діяльності.
У 862 році візантійський  імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.
– Адже ви обоє солуняни, – сказав Михайло, а солуняни всі говорять по – слов’янськи. Я знаю, – додав він, звертаючись до Костянтина, – ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у “Житіях Кирила і Мефодія”.
Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Моравську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що писати на воді!
За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій привезли до Велеграфа слов’янську абетку на 3-4 богослужебні книги, перекладені на слов’янську  мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка  (880 р.)  Костянтина названо “творцем слов’янського письма”.

Ведуча: Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця .
Кириличний алфавіт з XI ст. широко застосовується в історичній та світській літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов’янські народи: російський, український і білоруський.
В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.-Так виникла писемність,якою ми зараз і користуємося.

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.

 

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...

(Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

 

 

Кучерук В.(звучить мелодія)

 

Як же нам жити на рідній землі,

Щоб зникли навіки невігласи злі,

Щоб наша квітуча і щедра земля

Справді для людства раєм була.

За синєє небо,за жовте колосся

Боротися треба,щоб краще жилося

За синєє небо,за жовте колосся

Боротися треба,щоб щастя було

То як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди довіку щасливі були

Щоб мова народу в повазі була,

Від роду до роду між нами жила.

 

Сірооченко М.

 

Ми,українці,пишаємося нашою милозвучною,багатою мовою.Рідна мова налічує понад 300 тис.слів,з-а допомогою яких можна висловити найрізноманітніші думки,почуття.Усі слова зібрані й записані у спеціальні книги,які називаються словниками.Це –справжні скарбниці мовного багатства,народної мудрості;це- результат роботи багатьох учених-мовознавців.Кожна освічена людина користується словниками.

(презентація виставки словників)

 

Тиднюк Д.

 

Мова рідна- з пісні та любові,

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку,

Та в Парижі з конкурсу на мови

Гордо вийшла в лавровім вінку.

 

Жеглов Д.

 

Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію.Від Петра І і Еатерини ІІ до Й.Сталіна і Л.Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування  та викладання українською мовою,закривалися українські театри,скасовувалась українська преса,заборонялася українця дитяча книга.

(звучить пісня « Реве та стогне Дніпр широкий»..)

 

1720 рік- російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

 

1769 рік- видано розпорядження української церкви про вилучення у населення України українських  

         букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік- зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 

1862 рік- закрито українські національні школи,які безкоштовно організовували видатні українські

         діячі.

1863 рік- Указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 

1884 рік- закрито всі українські театри

 

1914 рік- російський цар Микола ІІ ліквідовує українську пресу-газети та журнали.

 

1938 рік- сталінський уряд видає постанову про обов»язкове вивчення російської мови,чим підтинає коріння української мови.

1989 рік- видано постанову,яка закріпила російську мову ,як офіційну загальнодержавну,чим українську було відсунуто на третій план,що позначається ще й до сьогодні.

 

(запалюють свічки)

 

Жеглов Д.

 

Я поклик правди із трибуни Віча.

Мій гнівний вирок-вбивцям і катам

Тобі я все віддам двадцяте віче

І тільки мову рідну не віддам.

 

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

 

Під музику продовжує учень прозу-молитву до мови.

 

 

Мова кожного народу,

Неповторна і — своя.

 

В ній гримлять громи в негоду,

 

В житі — трелі солов'я.

 

На своїй природній мові

 

І потоки гомонять,

 

Зелен-клени у діброві

 

По-кленовому шумлять.

 

Солов'їну, барвінкову,

 

Колосисту — на віки —

 

Українську рідну мову

 

В дар дали мені батьки.

 

Берегти її, плекати

 

Будем всюди й повсякчас,

 

Бо ж єдина — так, як мати —

 

Мова в кожного із нас.

 

-Мова народу- поняття священне.І зневажати її- це не лише ознака безкультур᾽я, а й бездуховності.Щоб наша мова буяла пишним квітом,ми присягаємо:

 

-любити і шанувати українську мову.

Присягаємо!

• Берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб.

  Присягаємо!

• Очищуват и  мову від словесного сміття.
• Шліфувати кожне слівце калинове.
• Присягаємо,що ми не будемо останнім поколінням,яке читає «Кобзаря» в оригіналі.
• Присягаємо!

 

Вчитель. Українська мова багата на слово...

 

1-й учень.
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.

2-й учень.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.

3-й учень.
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

4-й учень.
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.

5-й учень.
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.

 

О слово рідне! Пращура молитва,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська - творіння Ярослава -
Слов'яномовна праведна земля.
2-й учень.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос
І ратний клич Данилових полків.
3-й учень.
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул стоїть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
4-й учень.
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе Валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилась - ні!
5-й учень
О слово рідне! Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада ним!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
1-й читець.
Українці мої
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,
Де той рік, де той місць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є в нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш у пісні, а не в барилах вина,
І що щедрість у серці, не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас говорю,
Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати.
Запитуймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Українці мої! Та вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "могилах" і вмерти судилось нам ще од Тараса?
Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,
Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси.
Українці мої, як гірчать мені власні слова,
Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці,
Але мушу казати, бо серце, мов свічка сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
Українці мої, дай вам Боже, і щастя, і сил!
Можна жити "хохлом" і не гіркне від того хлібина,
Тільки хто ж колись небо прихились до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?
В.Баранов.

 

1-й учень.
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.

2-й учень.
Вся історія народу — в мові,
Мова — душа народу.
Позбавити народ рідної мови —
Це означає вбити народ.

3-й учень.
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.

4-й учень.
Зневажати мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.

5-й учень.
Зневажати мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.

6-й учень.
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу
Що був і є, і буде у віках.

 

(Звучить пісня “Мова у серці народу”, сл. Н.Красоткіної).

1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)
2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі).

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає ЇЇ закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.

1-й учень.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

2-й учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3-й учень.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

4-й учень.
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.

5-й учень.
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.

1-й учень.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

2-й учень.
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?

3-й учень.
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.

4-й учень.
Доню, моя доню,
Синьоока зірко,
У житті буває
Солодко і гірко.
Як би не манили
Твої очі зваби,
Не посмій вчинити
Батьківщині зради.

5-й учень.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути,
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову.
Мусиш пам’ятати.

6-й учень.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.

7-й учень.
Любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

8-й учень.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

9-й учень.
Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то повіє радість і любов.

10-й учень.
Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів.
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.

(Виконується  пісня: «  Україна”).

Вчитель. Українська мова багата на слово...

1-й учень.
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.

2-й учень.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.

3-й учень.
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

4-й учень.
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.

5-й учень.
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

 

2-й учень.
Ми – українські – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.

3-й учень.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.

                                                                                                                У нашій мові є чимало захоплюючого й дивовижного... І щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні.

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічну живу і нову,
І мову її солов'їну.

(В.Сосюра)

1-й читець.
О місячне сяйво і спів солов'я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це - мова моя,
Це - мова моєї Вкраїни.

2-й читець.
Яка у ній сила - і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя,
Душа голосна України!

3-й читець.
Ти - сурми на сонці, ти - стягів гаї,
Ти - вибухів огненних повна.
Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...

1-й читець.
О мово вкраїнська!

3-й читець.
Хто любить її...

1-й, 2-й і 3-й читці.
Той любить мою Україну.

(В.Сосюра)

Ведуча.
Щасливі ми і горді, що читаємо
Шевченка і Франка, і Лесю Українку
На українській незрівнянній мові
Й не потребуємо більше словників.

О, що за мова! Лиш торкнешся слова -
І заспіва воно, немовби вітер
Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, -
Струна? Чи слово? Чи сама душа?
О, що за мова!
Це ж бо мова - пісня...

(М.Браун)

(Звучить пісня "Встала мати Україна". Слова Д. Павличка на мотив "Ще не вмерла Україна").

Встала мати Україна,
Сонце засвітила,
Пробудилася народна,
Незнищенна сила.
Сотні літ нас розпинали,
Та не побороли,
Бо не вмерла Україна,
І не вмре ніколи.
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава,
Да святиться твоя воля
І твоя держава.
Слава тобі, Україно,
Від роду до роду,
Як накажеш - ми поляжем
За твою свободу.

Ведуча.
Мова... Слово... Здавна люди розуміли велику їхню силу.

4-й учень.
Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом.
Щастя, миру, добра.

(Звучить пісня "Як же нам жити на рідній землі". Сл. Ф.Тишка, муз, Г.Татарченка).

Як же нам жити на рідній землі,
Щоб зникли навіки невігласи злі,
Щоб наша квітуча і щедра земля
Справді для людства раєм була.

Приспів:
За синєє небо,
За жовте колосся
Боротися,,треба,
Щоб краще жилося.
За синєє небо,
За жовте колосся
Боротися треба,
Щоб щастя було.

Та як же нам жити на рідній землі,
Щоб люди довіку щасливі були,
Щоб мова народу в повазі була.
Від роду до роду між нами жила.
Приспів.

Ведуча.
Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближчою і найріднішою є українська...

4-й читець.
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс - лісок - лісочок,
Пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс,
Є іще й байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна звідкіля і звідки,
Можна і звідкіль,
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль...
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката...
І за все це, мово, дякуєм тобі.
(О. Підсуха)

5-й читець.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наче диво калинове,
Кохана материнська мово!
Несеш барвінь, гарячу, яру
В небесну синь пташиним граєм
І, спивши там від сонця жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломешть червоно
В сім'ї великій, вольній, новій.
(Д. Білоус)

 

(Звучить пісня "Рідна мова". Слова Г.Вієру, музика П. Дворського).

Одною мовою одвік
Всі люди плачуть,
Одною мовою сміється
Всенький світ.
Та як любов і гнів
Улити в спів гарячий?
Лиш рідна мова дасть тобі
На те одвіт.

Приспів:

Коли ж уже не плачеш ти і не смієшся,
Оглухнув серцем, не радієш, не болиш,
Тоді з землею на одинці застаєшся,
Знов мовою одною, рідною мовчиш /2р.
Одною мовою смієшся
І плачеш мовою одною,
Коли дитя вві сні
Ім'я твоє назве.
Та сум чи радість
Не загасиш за наказом,
Як мови рідної,
Що у душі живе.

Приспів.
Повтор. 1 к.

Ведуча.
Я знаю силу слова -
Воно гостріщ штика.
І навіть швидше кулі,
Не тільки літака.
Воно проміння швидше,
В нім - думка й почуття.
Воно іде в народи
Для вічного життя...
(В.Сосюра)

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу слузкить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає -
Народ говорить. І любов, і гнів
Утому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів:
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
(М.Рильський

8-й читець.
Мово! Велична молитва у своїй нероздільній Трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби та й висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами і небесним огнем очищення.

9-й читець.
Зцілювала Ти втомлених духом, давала їм силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю; і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою Слово.

Споконвіку було Слово,
Й було Слово в Бога.
Й було Богом святе Слово, -
Все постало з Нього.
І життя було у Ньому
Й життя стало Світлом,
Для вселюдського огрому
В темряві розквітлим.

Ведуча.
Помагай же Слову, Боже,
Із пітьмою в герці,
Щоб жило правдиве й гоже,
У людському серці.
(Д.Білоус)

10-й читець.
Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
Углибині моїх темнот і снів
Твоя лунала б мова солов'їно;

Той світ, що ти дала мені у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов 'я.
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови -
Ото була б загибель - смерть моя.
(Д.Павличко)

Ведуча.
Багато слів сказали ми про мову,
Чудову нашу, материнську, калинову,
Яка для нас - життєвий старт...
Адже ж у нас сьогодні свято,
Тож доречний тут і жарт...
(Звучать гуморески у виконанні учнів школи).

Ведуча.
У світі налічується близько 3 тисяч мов. Одні з них перебувають між собою у близькій спорідненості, інші - більш відділені одна від одної...
(В. Русанівський)

І те, що усі ми любимо нашу співучу та дзвінку українську мову аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів.
(П. Тичина)

(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова А.Демиденка, музика О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Приспів:
Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!
Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу, з тобою сміюся,
О ріднеє слово.

Приспів.
Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Граматика.
Українська мова - мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...

Ведуча.
І з нагоди свята - бажаємо всім удачі, добра і тепла...

Слово.
Незгоди людські хай не чинять вам зла...

1-й читець.
І тільки все добре в житті щоб велося...

2-й читець.
Хай збудеться все, що іще не збулося!

3-й читець.
Як сонце на небі щоденно сіяє...

4-й читець.
Так щастя в житті вашім хай розцвітає.

5-й читець.
Ми перед Словесністю схиляємося в поклоні...

6-й читець.
А ці дитячі сувеніри - учителям - наставникам!

(Помічники-учні дарують учителям сувеніри, виготовлені власними руками).

7-й читець.
Синів і дочок багатьох народів я зустрічав, які перетинали гірські й морські кордони і на подив багато бачили, багато знали.

8-й читець.
Я їх питав зі щирою душею:
- Яку ви любите найбільше мову?

9-й читець.
І всі вони відповідали:

Всі.
"...Ту, що нею співала рідна мати колискову".
(Д.Білоус)

(Усі учасники виконують пісню "Рідна мова").

Як то любо, як то мило
Жити в ріднім краю,
Рідним словом рідну пісню
Я щодня співаю.

Рідне слово всім нам любе,
Як отець і мати.
Рідна мова нам дорожча
За жовті дукати.
Рідним словом я горджуся,
Ним говорю, пишу.
Рідну мову, рідну пісню
Ніколи не лишу.

Рідним словом погорюю,
Рідним пожурюся,
Рідну пісню заспіваю
Та й розвеселюся.

« Не цурайтесь мови,люди» вірш

Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом.
Щастя, миру, добра.

Звучить пісня «Одна калина»

 

(Завіса).