Сценарій свята до Дня української писемності й мови «Мово наша рідна!»
Сценарій літературно-мистецького свята до Дня української писемності й мови «Мово наша рідна!»
Мета: виховувати в учнів любов до рідної мови, до слова.
Обладнання: медіапроектор, екран, презентація, всі учні у вишиваних сорочках.
Напередодні свята учні рознесли всім педагогічним працівникам заздалегідь підготовлені запрошення такого тексту:
Святково прибрана актова зала.
На екрані – кетяги калини. Вислови про мову:
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови….
М. Рильський
Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
…Мово українська! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна….
С. Плачинда
Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Іван Багряний
Мово моя українська –
Батьківська, материнська,
Рідна мені до болю –
Дужий я із тобою!
В. Бичко
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово
Дмитро Білоус
Купана-цілована хвилями Дніпровими,
Люблена-голублена сивими дібровами,
З колоска пахучого, з кореня цілющого,
Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози
Наша мова.
Наталка Білоцерківець
Хід свята
Мій друже юний!
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою!
Видучий: Нині свято зібрало нас у цій залі, свято рідної мови. Тож прославимо в цей день мову. Нехай же у віках живе творіння славне — українське слово.
Видучий: Судилася українській мові терниста доля. Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного з нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.
Учень (під музику):
Почалася з маминого слова,
З буйних трав і синього Дніпра,
Рідна мово, зіронько ранкова!
Кущ калини з рідного двора!
Учень (під музику):
Ти – журлива пісня мого діда,
Коровай весільний на столі,
Вишиванка сонячного літа,
Сад вишневий щедрої землі.
Учень (під музику):
Дівчино з привітної господи!
Із пшениці сплетена коса.
Рідна мово, серце мого роду!
Ти мій біль, моя любов, сльоза.
Учень (під музику):
Ніжна, мила, світанкова,
Ясна, чиста, колискова,
Мелодійна, дзвінкотюча,
Дивна, радісна, співуча,
Лагідна, жива, казкова,
Красна, чарівна, шовкова,
Найдорожча, добра, владна,
Мудра, сонячна, принадна,
Солов’їна, барвінкова
Українська мова!
Ведучий: Ой, хтось до нас іде!
Ведуча: Це ж іде наша Рідна мова, а там далі – хлопчик на сопілці грає та бавиться гурт дітей.
Ведучий: Такий гарний край, сонячний,багатий і широкий, а вона все йде та йде… Іде та плаче, плаче та сльози втирає. Так багато хат, шкіл, церков, а для неї немає місця…
Хлопчик: Чому ти тут, бідна дівчинко?
Дівчина: Прогнали мене.
Хлопчик: (сердито) Хто посмів тебе прогнати? Невже правда? Чи є на світі такі лихі люди? Таж тепер увесь світ визнає людські права?
Дівчина: Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене забили…
Хлопчик: І чи завжди так було?
Дівчина: О, ні! Колись я була щаслива і багата! Моя мати була вільна, славна, увесь світ її знав. А тепер? Усе змінилося.
Підбігають діти.
Ганнуся: Яка бідна, заплакана дівчинка!
Марійка: Яка сумна сирота! Хто ти? Як називаєшся?
Дівчина: Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою. На чужині також мене забувають, у хату не пускають.
Ганнуся: Нещаслива ти, наша рідна мова! Бідна мово! Ми тебе не забудемо!
Марійка: Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки!
Хлопчик: Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чи її діти.
Дівчина: Знаю, любі діточки,. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому, хочуть мене забити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, які мене – Українську Мову – не забувають і ніколи не забудуть!
Читець: Мова кожного народу
Неповторна і своя:
В ній шумлять громи в негоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять
Зелен клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Читець: Солов’їну, барвінкову,
Колосисту на віки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, –
Бо єдина, так як мати, –
Мова в кожного із нас!
Ведуча: Ми любимо і шануємо свою рідну мову, бо знаємо, який довгий і важкий шлях вона проклала до сьогодення. Тому намагаємось говорити до ближніх теплі слова, сіяти в серця людей все добре і розумне.
Ведучий: цікаві факти про мову
Ведучий: А зараз, ми хочемо перевірити ваші знання із мови, провівши невеличку вікторину.
Ведуча: Отож, перше питання:
1. Скажіть, будь ласка, то яка ж наука
Вивчає в нашій мові звуки? (Фонетика).
2. Чому Фонетика так називається?
(Назва походить від грецького слова phoneticos – «звуковий» – це розділ мовознавства, у якому і вивчається звуковий склад мови).
3. Скільки букв в українському алфавіті? (33)
4. Скільки звуків в українській мові? (38)
………………………………………………………………..
Ведучий: Наша мова, як і кожна, легко, без зусиль, сама до рук дається. Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення мови. Вона – наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Так заповідав наш великий поет – Тарас Григорович Шевченко.
… Учіться, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Ведуча: Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити…
Коли забув ти рідну мову –
Яка б то мова не була –
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до тла.
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини,
Моря діамантів – це мова моя,
Це мова моєї Вкраїни.
То матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини …
О мово чудова! Хто любить її,
Той любить свою Україну!
Учень: Усе є в нашій мові, тільки треба наполегливо вивчати, безмежно любити її і пишатися нею! Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності!
Учень (читає Молитву за мову):
Боже милосердний, що на небі,
Українську мову збережи.
Всім, хто має в серці віру в Тебе,
Об’єднатись в слові поможи.
Уклади в уста мого народу
Незнищенні істини прості,
Щоб ніколи рабству на догоду
Не збивався з істини путі.
Дай нам милосердя і терпіння,
До байдужості не доведи!
Від змертвіння і від запустіння
Отче, збережи і захисти!
Ведучий: Наше свято закінчується
Ведуча: Але сподіваємося, що у ваших серцях залишиться живий вогник української мови. Нашої рідної мови.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку