Сценарій свята "Добрий день, Барвінку!"

Сценарій свята

Презентація вулиць міста Барвінкового

Тема. Добрий день, Барвінку!

Обладнання: святково прибрана зала; на стінах – різноманітні квіти, які символізують назви вулиць міста Барвінкового; зображення символу міста Барвінкового – хлопчика-барвінку.

Хід свята

Ведучий. Добрий день, любі друзі. Рада вітати вас всіх. Сьогодні вранці до мене завітав незвичайний гість. Це був хлопчик з величезною блакитною квіточкою на голові. Він сказав, що звуть його Барвінок, а завітав він до школи, бо помітив, що живуть тут дуже цікаві діти. Вони добре себе ведуть, гарно навчаються, приймають участь у всіх корисних справах, веселі, кмітливі, умілі.

У Барвінка є країна Барвінкова і він всіх нас запросив у гості. Діти, то як підемо?

Але дорога туди дуже нелегка. Ось карта. На ній намальований будиночок Барвінка і ведуть стежки. Кожен клас обере свою стежку і прокладатиме свій шлях добрими справами. За кожну гарну справу ви отримуватимете дзвіночок і прикріплюватимете на свою стежку, а в кінці навчального року ми побачимо, хто ж прийде в гості до Барвінка першим. Добре?

І тоді Барвінок поведе вас у величезну країну старшокласників «Країну Юнландію».

В країні Барвінковій діють свої закони. Їх ви будете вивчати і виконувати цілий рік. А ось із напрямками роботи ми вас познайомимо.

1 учень. І. Моя родина. Україна

Швидше хлопче, повертайся,

Треба все Барвінку знати,

Розпитай, почуй, дізнайся,

В дідуся, у мами, в тата.

Знайдеш тайну калинову

З скрині кожної родини,

Казку, пісню, чисту мову,

Долю неньки України.

2 учень. ІІ. До кришталевих криниць

Де барвінків гурт ступає –

Сяє сонце променисте,

Веселкові барви мають,

Б’є вода джерельно-чиста.

3 учень. ІІІ. Подорож у світ прекрасного

У Барвінковій країні

Дуже добрі й чемні діти.

Всіх дорослих поважають,

Меншим себе помагають.

Гарне слово завжди знають,

Вчасно його приміняють.

Гей, малята, поспішайте,

В цю країну вирушайте.

4 учень. IV. Рости розумними, трудолюбивими

Гей, барвінки, любі братці,

Досить пустощів і сміху,

Руки загартовує праця,

Розум загартовує книга.

5 учень V. Рости сильними, міцними, здоровими

Як барвіночок росою,

Вмийся вранці, прибирися.

Руки вбік, над головою,

Відштовхнися, підтягнися

Нежить, грип слідкує пильно,

Ходить, бродить по оселям,

Не лінуйся бути сильним

І здоровим, і веселим.

6 учень. VI.  У колі друзів

Усміхнись, потисни руку,

Стань у коло барвінкове

Хай летить в дарунок другу

Щира пісня, добре слово.

Ведуча.    Ой, а хто це до нас іде?

Барвінок.  Добрий день, діти! Я Барвінок.

Ведуча.  Ти знаєш, Барвіночку, діти зібрались у гості до тебе з дарунками. Кожен клас вибрав собі назву сере твоїх квітів-друзів, пісню, девіз, герб. Вони хочуть тобі це показати.

Барвінок.  То давайте подивимось...

Ведуча.    2-А клас.

(Виступ 2-А класу)

Ведуча.   Ми обрали квітку хризантему. Вона ніжна, чиста, красива, смілива.

1 учень. Всіх пізніше розквітає,

Ніжну, чисту душу має

Всі незгоди подолає

Квітка перемоги

Хай завжди сіяє.

Ведуча.   А вулиця наша називається “Хризантемія”.

Мер. Клас, наш девіз!

Один за всіх

І всі за одного

Ми пелюстки

Одної квітки.

Ведуча.   Кожна незалежна країна має свій герб. Ми хоч і не країна, але теж маємо герб. Ось він. Це земна куля. Яскраве сонечко ллє тепле проміння на землю. Адже всі ми знаємо, що для життя необхідне тепло і світло. Вода дає всьому живому силу і здоров’я. Без неї теж не можна обійтись. А квіти – це краса. Щасливе життя – це красиве життя. Ось такий наш герб.

2 учень.   А зараз послухайте легенду “Коли прийшов світанок”:

3 учень.   Пихата Ружа вважала себе головною серед квітів. Всі навколо догоджали їй, запобігали перед нею.

- Ой, яка ти красуня!.. – захоплювалася жоржина.

- У тебе такі ніжні пелюстки!.. – шепотіла лілея.

Пихата Ружа ще більше розквітала, ще дужче пишалася власною персоною. Вона гордо несла голову, наче корону, і лиш час від часу кидала, ніби милостиню зверхні погляди.

Якось, прокинувшись вранці, квіти побачили в саду новеньку. Вчора її ще не було, а сьогодні розпустилась, - скромна й мовчазна. Квіти здивовано перешіптувались, а втім ніхто першим не наважувався порушити тишу.

• Ти хто така? – врешті націлила на незнайомку зневажливий погляд зневажлива Ружа.
• Я – квітка. Хризантема... – пролунало у відповідь.
• Що? Квітка? Вона – квітка?! – зареготала королева розкішного саду. –Ой тримайте мене, ой рятуйте, бо всі листки обтрушу! Ой не можу! – не вгавала Пихата Ружа. Інші квіти теж догідливо хихотіли.

А Хризантема лиш сумовито усміхнулась і нічого не відповіла.

Минали дні. Однак в саду нічого не змінилося. Лиш Хризантема розквітала юною чистою красою і сяяла, як прекрасна зірка на темному небі.

Однієї ночі несподівано вдарив мороз, не мороз, а так собі: легенький подих далекої зими. Тремтячи від стужі, прокидались квіти. І  коли звернули погляди до своєї королеви – то жахнулись: від її краси й сліду не залишилось. Листя почорніло, пелюстки зів’яли, гоноровита голова – похилилась. Від неї відвернулися всі квіти.

І лиш Хризантема, від сліпучої вроди якої світанок видавався ще осяйнішим, ледь похитуючи голівкою, дивилась на Ружу. В її очах бринів жаль. Чистий щирий жаль.

Ведуча.    І на кінець нашого виступу послухайте пісню.

       “Не крутіть яскравий глобус”

Не крутіть яскравий глобус

Не знайдете ви на нім

Ту країну Барвінкову

Про яку я розповім

Ця нова країна наша

Ще не вивчена уся

А на ній міста чудові

Й наша Хризантемія.

Хай в нашу країну

Не ідуть, не ідуть поїзди

Нас мами всіх вперше

Приводять за ручку сюди.

В країні цій весело, дзвінко

Стрічають всіх нас тут привітно

Країна ця в серці моїм

Країна ця в серці твоїм.

Ведуча.   2-Б клас.

(Виступ 2-б класу)

Мер. Клас, наша вулиця!

Діти. Лілея.

1-й учень.  Квітка лілея майже 38 назв має. Її називають водяний мак, кувшинка, білі глечики, латаття, жовтець та ще багато інших назв.

2-й учень. Цю квітку не можна поставити в букет, але вона дуже красива на голубому дзеркалі води. Ця квітка розцвітає коли сходить сонце. А ввечері, із заходом сонця, ховаються від чорної ночі.

3-й учень.  А ще є така легенда.

Це було в старину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну.

Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю топилися у бистрій та глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явилися білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, вони розквітли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалося, що ніжні руки дівчат тягнулися до сонця, вітали світло. А ввечері із заходом сонця, ховалися від чорної ночі.

Відтоді ці чудові квіти, які прозвали ліліями, прокидаються із сонцем і засинають з його заходом.

Мер. На своєму гербу ми зобразили глибоку, швидку річку в якій топились українські дівчата і там де втонула красуня розквітала ця чудова квітка лілея.

І наш девіз:

В глибокому затоні

Далеко од людей

Живуть лілеї сонні

І тихо круг лілей.

Мер. А щоб нам веселіше мандрувалось, ми співаємо цю пісню:

Діти. Тільки прокидаюсь

Посміхаюсь я.

Промінці яскраві

Навкруги горять.

Я дивлюсь на сонце

Квітку бачу я

Білая лілея – сонячна моя.

Як настане вечір

Спати я піду

Розгойдає вітер

Воду голубу.

Співанку про квітку

Знов почую я

Білая лілея – сонячна моя.

Ведуча. 2-В клас.

(Виступ 2-В класу)

Мер. Клас, наша вулиця!

Діти. Червоний мак!

1-й учень. Неповторна краса, рідкісне видовище природи, коли цвіте мак! Рослина ця відома із сивої давнини. Існують різні легенди щодо походження цієї рослини. То мак виникає із крові убитої людини, то – з крові страшного дракона.

2-й учень. Вважалося також, що квітка маку постала як символ поєдинку любові та ненависті. Червоні пелюстки – це любов, чорна середина – ненависть.

3-й учень. Квітка маку – символ печалі і туги, водночас, надії на краще.

4-й учень. А ще така легенда:

Було це тоді, коли на наші землі нападали турки і татари. Одного весняного дня на село напали бусурмани. В одній сім’ї було двоє дітей: син і дочка. Батько прибіг до хати і сказав:

•       Я йду захищати село, а ви заховайтесь. Ти сину мусиш замінити мене.

Сили були не рівні. Захисники загинули. Ось татари вже близько. Взяв син у руки шаблю. Мамі з сестрою наказав тікати у сховище, а сам пішов на зустріч бусурманам. Затримав сміливий юнак ворогів на кілька хвилин, щоб мама з сестрою змогли втекти.

Від шаблюки ворога хлопець загинув Бусурмани порубали хлопця на шматки і порозкидали по полю, яке було засіяне житом.

Село татари спалили, полонених і худобу забрали з собою. Під вечір усе закінчилося. Мати з дочкою вийшли з сховища. Почали шукати свого сина і брата, та знайшли лише шматки тіла. Збирали вони ці шматки і поливали поле рясними сльозами.

Вранці побачили всі, як змінився лан жита. Зацвів синіми і червоними квітами. Там, де впали краплі крові хлопця, виросли маки, а в тих місцях, які були зрошені сльозами, зацвіли волошки

Отак і цвітуть поряд у житі чи  пшениці волошки і маки.

Мер. Тому на нашому гербі ці польові квіти, а посередині розгорнута книга. Бо наш девіз:

Всім нам хочеться світ пізнать,

Бо девіз наш:

“Все хочу знать!”

Мер. А, щоб нам було веселіше мандрувати, ми співаємо цю пісню:

Діти. Лугом поміж маками ми ідем.

Пісеньку веселую ми ведем.

Склали ми цю пісеньку голосну

Про червону маківку, про весну.

На вулиці маківок ми живем,

Тягнемось, мов квітоньки, і ростем.

Лугом поміж маками ми ідем

Пісеньку веселую ми ведем.

Барвінок. Молодці! Всі гарно приготувались до презентації. Я бажаю вам успіхів у мандруванні по чудовому місті Барвінкове і чекаю вас у своєму будиночку. Всім зичу як найбільше отримати дзвіночків.

До зустрічі! Бувайте.

(Звучить весела мелодія, барвінчата та гості свята залишають залу)