Сценарій свята "МОВА КАЛИНОВА"

ТЕМА:  „МОВА КАЛИНОВА ”

 Мета: Формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови.. Пробудити почуття національної гідності.

     Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Наочне оформлення: Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, жовті та блакитні повітряні кульки, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня – душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша – солов’їна».

Музичне оформлення: українська народна пісня ,пісні про Україну та мову

Обладнання: магнітофон, мікрофони, декорації, диски з записами пісень.

 

Свято відбувається в актовій залі школи.. Звучить музика. 

(На сцену виходять — хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

 

Дівчинка. 
Добрий день вам, 
добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
 

Хлопчик. 
Гостей дорогих 
ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, 
любов’ю і миром,
Для людей відкрита 
школа наша рідна,
Тільки б жодна кривда 
в неї не забігла.    !

 

( Виходять ведучі)

Ведучий: Наказ. «Вельмишановна громадо села Литвинівка! Нині світлеє свято зібрало нас у цьому залі. Зібрались люди добрі на свято своє – „Мова калинова ”, присвячене дню української писемності та мови. 

  І Прославимо в цей деньУкраїну, пісню українську, мову рідну. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних! По цьому бути!»

 

 Ведучий.

 Шановні присутні! Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови, запроваджений в 1997 році Указом Президента, в  якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова!

 

Ведучий:

    Тож, сьогоднішня зустріч – це ще одна сходинка до взаєморозуміння, до мовного єднання до якого так прагнув шановний меценат із Канади Петро Яцик.

 

Ведучий:

     Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна — це наша Батьківщина.

Ведучий:

    У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна — золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

1-й учень.
Люблю тебе, 
моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому
крила.
То як же не любить 
мені тебе!
 

2-й учень.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, 
щоб завжди ти цвіла.
Я буду вчитись в школі 
на «відмінно»,
Щоби мною ти 
пишатися могла!
 

3-й учень.
Люблю твої ліси, 
струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
 

4-й учень.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
 

5-й учень.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
 

6-й учень.
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
 

7-й учень.
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, 
Ще й талановиті.
 

8-й учень.
Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом.
Наша велика славна Україна!

                        Учні виконують пісню про  Україну

 

 

Ведуча:

Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

 

Ведучий:

Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А що тут? Мовчазні друзі походжають широкими коридорами – ніхто ні з ким не спілкується, не розповідає про вчорашні пригоди… Стоїть мертва тиша.

 

Ведуча:

Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите до класу, сідаєте за парту. А що далі? Чи змогли б ми за таких обставин отримати освіту, відчути себе часткою суспільства? Гадаю, що ні.

 

Ведучий:

 Отже, мова – найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це найбільше і найдорожче добро кожного народу.

 

Ведуча:

 Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

 

Наперед виходять учні-читці.

 

Читець: Мова кожного народу

Неповторна і своя:

В ній шумлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять

Зелен клени у діброві

По-кленовому шумлять.

 

Читець: Солов’їну, барвінкову,

Колосисту на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, –

Бо єдина, так як мати, –

Мова в кожного із нас!

 

Ведучий: Ой, хтось до нас іде!

 

Ведуча: Це ж іде наша Рідна мова, а там далі – хлопчик на сопілці грає та бавиться гурт дітей.

 

Ведучий: Такий гарний край, сонячний,багатий і широкий, а вона все йде та йде… Іде та плаче, плаче та сльози втирає. Так багато хат, шкіл, церков, а для неї немає місця…

 

Хлопчик: Чому ти тут, бідна дівчинко?

 

Дівчина: Прогнали мене.

 

Хлопчик: (сердито) Хто посмів тебе прогнати? Невже правда? Чи є на світі такі лихі люди? Таж тепер увесь світ визнає людські права?

 

Дівчина: Ти, мабуть, мене шануєш і не дозволиш, щоб мене забили…

 

Хлопчик: І чи завжди так було?

 

Дівчина: О, ні! Колись я була щаслива і багата! Моя мати була вільна, славна, увесь світ її знав. А тепер? Усе змінилося.

 

Підбігають діти.

 

Ганнуся: Яка бідна, заплакана дівчинка!

 

Марійка: Яка сумна сирота! Хто ти? Як називаєшся?

 

Дівчина: Я – Українська Мова. Мене виганяють з України. Я блукаю по чужині і не маю спокою. На чужині також мене забувають, у хату не пускають.

 

Ганнуся: Нещаслива ти, наша рідна мова! Бідна мово! Ми тебе не забудемо!

 

Марійка: Ти будеш із нами жити – нам будеш оповідати вірші, казки, байки!

 

Хлопчик: Ти допоможеш нам пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чи її діти.

 

Ведуча: Так говорили діти, їхні очі світилися вогниками. Дівчина перестала плакати, поглянула на дітей та й каже…

 

Дівчина: Знаю, любі діточки,. Ви мене шануєте, любите і не забуваєте. Не можу йти далі. Проганяють мене зі школи, з церкви, з дому, хочуть мене забити, а я ще живу і буду жити! Я буду жити в устах і серцях українських дітей, які мене – Українську Мову – не забувають і ніколи не забудуть!

 

Ведучий: Сумна, невесела історія. Але я впевнений, що в нашій школі з рідною мовою так ніхто не поводиться. А тому я закликаю всіх: любіть рідну мову!

 

Звучить пісня

 

 

 

 

 

 

Виходить Мова з маленькими українцями

 

Мова.      Звідки ти і хто такий?

 

Хлопчик. Українець я малий

 

 Мова.        І яку ти знаєш мову?

 

Хлопчик.      Українську, чорноброву

 

 Мова.      Де живеш ти, хлопчик, нині?

 

Хлопчик.     В тополиній Україні

 

Мова.        А ти хто така?

 

Дівчинка.   Українка я маленька.

Українці – батько й ненька.

Все що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

Своє ціную, свого вчуся,

До українського горнуся.

І чужого я навчаюсь,

              І свого я не цураюсь

 

 

Мова        Вивчайте мову українську –

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів,

Це квітка ніжна і чудова,

         Кохання батьківських степів

 

 

Ведучий       Українська наша, рідна мово,

В кожнім слові твоїм – цілий світ.

Бачу барви у нім веселкові,

І калини червоної світ.

 

Ведучий  А ще небо блакитне бездонне,

І Ярило, й пшеничні поля.

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний,

 

ВСІ:             Це все наша вкраїнська земля

Ведуча: Ми любимо і шануємо свою рідну мову, бо знаємо, який довгий і важкий шлях вона проклала до сьогодення. Тому намагаємось говорити до ближніх теплі слова, сіяти в серця людей все добре і розумне.

 

Читець: Сійся-родися,

Ніжне «будь ласка»,

Вдячне «спасибі,»

«Вибач» тремтливе –

Сію дитині, слово у серці,

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!»,

В серденьку ласку щедро даруй ти

Людям дитино.

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла,

Як батьківська хата.

 

Ведучий: Я думаю, що треба звернутися трішечки до історії. Бо яка ж то розповідь без історії?! Мова допомагала людям порозумітися між собою, допомагала нашим предкам у їхньому важкому житті.

 

Ведуча: Минули століття, змінювалися люди, вдосконалювалися мови. А далі сталася велика подія: люди винайшли письмо. Колись у школах не було ні зошитів, ні книжок, ні щоденників, ні класної дошки.

 

Ведучий: Тому учням доводилося зі слів вчителя все завчати напам’ять. Тому винахід письма полегшив навчання, відкрив дорогу розвитку багатьох наук і мистецтв.

 

Ведуча: Наше слов’янське письмо пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас. Поклав початок цьому один дуже давній і беручкий народ – фінікійці, які жили за 30 століть до нас.

 

Ведучий: На нашу землю ця азбука прийшла 1000 років тому, весь час змінюючись та вдосконалюючись.

 

Ведуча: Сучасна українська літературна мова остаточно сформувалася на початку ХІХ ст.. Вважається, що зачинателем її був Іван Котляревський, а основоположником – Тарас Шевченко.

 

Ведучий: Українською мовою розмовляють приблизно 45 мільйонів чоловік. Наша мова належить до високорозвинених мов світу.

 

Ведуча: У результаті всесвітнього конкурсу мов, який було проведено у Парижі (1928 р.), українська мова посіла 3-тє місце серед чотирьох мов-переможниць, поступившись французькій та італійській і залишивши за собою перську мову.

 

 Ведуча

  Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери «Б». «Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла».

 

Ведучий

  «Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого».

 

Ведуча

  «Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!».

 

Ведучий

  А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові «хенд» – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова «мама» – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко.

 

Учениця

 Ой яка чудова українська мова!

 Де береться це, звідкіля і як?

 Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

 Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

 І така розкішна і гнучка, як мрія...

 Є в ній хурделиця, віхола,

 Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

 Та не в тому справа, що така багата.

 Помагало слово нам у боротьбі,

 Кликало на битву проти супостата

 Та звучало сміхом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

 

Ведучий 2     Рідне слово є важливим засобом виховання людини. Відомий український педагог Василь Сухомлинський писав: „Мова – це віконце, через яке людина бачить світ”. Видатний учитель вважав, що слово і мова є важливими складовими духовної культури людини

 

Ведучий 1. Кожен мовець повинен прагнути того, аби його мова стала досконалою, зрозумілою всім. Та висловлювати свою думку логічно, ясно, грамотно, доречно, виразно і багато посильно не кожному.

                 Ось послухайте діалог двох юнаків:

 

Юнак 1.  Слышь, ты, як попасти в магазин, де продають, як это називається, каструлі, чайники. Меніпотрібна чара, понімаеш? Недавно приехал у ваш город, поселився в общазі. А їсти готовити нема в чому. Оце і мотаюсь шукаю інструмєнти для пріготовлєнія піщі.

 

Юнак 2.  Вибачте, я вас зовсім не розумію. Мені здається, що вам потрібна крамниця „Тисяча і одна дрібниця”. Однак за чарами вам варто було б звернутися до чаклунки. Тож чіткіше висловлюйте свої думки.

 

 

Ведучий 2. Це типова ситуація. І, певно, дехто з вас потрапляв у неї. А причина непорозумінь – порушення процесу спілкування, адже ці юнаки на різних рівнях   володіють мовою

 

Ведучий 1.  Перший учасник діалогу і не здогадується, що діалектні і жаргонні слова не є засобом комунікації всіх мовців. Йому просто не доступний літературний рівень опанування мовою.

Від таких мовців нашу мову треба просто захищати.

 

 

Ведучий 2  Приємно слухати ніжну, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з грамматикою все гаразд. Але, на жаль, не завжди буває так. Дехто забуває, що чистота мови, її  багатство –така ж необхідна  річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду.

 

Ведучий 1.  Не вірите? Ми спробуємо вас переконати. Послухайте діалог двох однокласників, які зустрілися після вихідних днів…

 

 

 

Розігрується драматизований діалог:

 

•                  Хелоу, кент!  Як ти тіпа на діскарі вчора оттягнувся?

 

•                  Привіт, Олеже. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Дню української писемності і мови «Квітни, мово калинова».

 

•                  Так що – і дискаря не було?

 

•                  Ні, ми лише подивилися чудове   літературно-мистецьке свято.

 

•                  Во, блін, галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами у мене на хаузі  отривались. Родаків дома не було. Кльово!

 

•                  Що ж ви робили, Олеже? Як провели свій вільний час?

 

•                  Повний отпад! Бабки зібрали, прикинь,  такий балдьож – хавать є шо, музон ніштяк. Такі приколи були…

 

•                  Слухай, братан…

 

•                  Вибач, Олеже, не розумію я тебе. Ти  якою мовою говориш?

 

•                  Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською в  натуре!

 

•                  Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай. (Іде).

 

•                  Ну, братан, давай ше побазарим. Ех ти, а ще друг називається… І чого ото він випендрюється?

 

Ведучий 2: І справді, чого? А ви не здогадуєтесь?

 

Ведучий 1:  Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови,  потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на жаль, сам цього не  усвідомлює.

 

Ведучий 2 :Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі  тліє у душах багатьох отой комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв,  українською говорити не престижно, бо це мова , сільська, та й не модна.

 

Учень   Ніжна,  мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, владна,

Мудра, сонячна, принадна,

Солов’їна, барвінкова

Українська мова!

 

Ведучий: А зараз, ми хочемо перевірити ваші знання із мови, провівши невеличку вікторину.

 

Ведуча:  Отож, перше питання:

1.                           Скажіть, будь ласка, то яка ж наука

Вивчає в нашій мові звуки? (Фонетика).

 

2.               Чому Фонетика так називається?

(Назва походить від грецького слова phoneticos –  «звуковий» – це розділ мовознавства, у якому і вивчається звуковий склад мови).

 

3.               Скільки букв в українському алфавіті? (33)

 

4.               Скільки звуків в українській мові? (38)

 

5.               Ми ніскільки не хитруєм:

Нас і бачать, нас і чують, –

Це зовсім не дивина.

Які ж наші імена? (Букви і звуки).

 

6.               Що таке алфавіт? (Це сукупність розташованих у загальноприйнятій послідовності букв).

 

7.               Шість звуків вільно можна

Співати, як пісні,

Ці звуки знає кожен.

Як звем їх? (Голосні).

 

8.               Назвіть голосні звуки. (а, о, у, е, и, і).

 

 9.   Я один в сім’ї такий,

Кажуть, надто вже м’який.

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак. (М’який знак).

 

10     Це усі повинні знати:

Нас не можна роз’єднати.

Відрізняємось ми чим?

Літер дві, а знак – один.(дж, дз).

 

Ведуча: Завдяки мові ми маємо ще один національний дар, яким можемо похвалитися. Це – пісня, милозвучна, як дзвінок, легка, мов пушинка.

 

Ведучий: Легенда про пісню.

    Якось Господь Бог вирішив наділити дітей всього світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, вдягнена  у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

 

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

 

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

 

– Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

 

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

 

– Є в мене неоцінний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

 

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

 

Ведуча: Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів.

 

Звучить пісня 

 

 Ведучий

Український народ любить жартувати. Хоч би якою стомленою була людина, але, почувши дотепний жарт, - усміхається. Пожартуємо і ми.

 

   Інсценівка усмішки П. Глазового «Кухлик».

Автор              Дід приїхав із села,

                        Ходить по столиці.

                        Має гроші - не мина

                        Жодної крамниці.

                        Попросив він…

 

Дід                 Покажіть кухлик той,

                       що  скраю.

 

Продавець.    Што? Чєво?

                       Я нє понімаю.

 

Дід                 Кухлик, люба, покажіть,

                       Той, що збоку смужка.

 

Продавець    Да какой же кухлік здєсь,

                      Єслі ето кружка!

 

Автор           Дід у руки кухлик взяв

                     І насупив брови.

 

Дід               В Україні живете

                     Й не знаєте мови!

 

Продавець  У меня єсть свой язик.

                    Да к чєму  мнє мова?

 

Дід             Цим пишатися не слід,

                   Бо якраз така біда

                   В моєї корови:

                   Має, бідна, язика,

                   Та не знає мови.

 

Ведучий. Шануйте, мої любі, рідну мову, щоб з вами не трапилося того, що з міською продавщицею, щоб не пекти раків за невміння користуватися рідним словом – цим безцінним даром батьків.

 

2.    Як вовка лякати

Електричкою мисливці

Їдуть на качок

Скільки можна там почути

Всяких балачок!

Літній дядько молодому

Весело кива

Перевірим, як у тебе варить голова

Йдеш ти полем без патронів

Розстріляв усе,

А тобі назустріч вовка

Сатана несе –

Що ти зробиш?- Заховаюсь в ямі за кущем!...

•                                  Знайде, синку, й з’їсть негайно

З шапкою й плащем.

Є одна мисливська хитрість

Знай її і ти.

Не ховатись, а на вовка

Треба прямо йти.

Перед вовком сядь, роззуйся

І штани зніми

І лупи по морді вовка

Мокрими штаньми

Вовк штанів боїться мокрих

Більше ніж вогню

Це кажу я щиру правду

Не якусь брехню.

Молодий не дуже вірить, скоса погляда

•                                  Добре, - каже, - якщо буде поблизу вода

Чи баюра, чи калюжа

Чи якийсь струмок

А як ні, то що робити?

 - Не журись, синок!

Доки будеш роззуватись

Та знімать штани

Десять раз у тебе стануть

Мокрими вони.

 

 

Ведучий: Наша мова, як і кожна, легко, без зусиль, сама до рук дається. Не шкодуйте часу і зусиль для вивчення мови. Вона – наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Так заповідав наш великий поет – Тарас Григорович Шевченко.

 

… Учіться, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

 

Ведуча: Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити…

 

Коли забув ти рідну мову –

Яка б то мова не була –

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до тла.

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини,

Моря діамантів – це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

То матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини …

О мово чудова! Хто любить її,

Той любить свою Україну!

 

Ведучий . Сьогодні на святі у нас присутня дорога людина, ……………………………………………………………………………………………………………………………………Надаємо їй слово.

 

Ведучий. Велике спасибі Вам за гарні слова , прекрасні віші, чудову зустріч. На згадку про нас даруємо…………………………………………

І чудову пісню…………………………..

 

 

Ведучий. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

 

Яка ж багата рідна мова!

Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить.

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

Вона барвиста і чудова

І кривдити її не смій!

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок і порівнянь.

Бо в ній усе – і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг,

Й свята мадонна – мати з діточками,

І Матір Божа – вічний оберіг.

 

Не цурайтесь мови, люди

Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Бо ж вона така багата,

Українська мова.

Неповторна і крилата

І така чудова.

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками.

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Найрідніше, сокровенне, найдорожче в світі

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

Не цурайтесь люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово –

Не буде народу.

 

 

Учениця. Коли до серця крається тривога,

За долю України я боюсь,

З молитвою звертаюся до Бога,

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей.

Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

В світлий день пришестя, в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй,

Коли до серця крається тривога,

За долю України я боюсь,

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

 

Учениця читає «Молитву за Україну» О. Кониського.

Боже, Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до раю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни.

Всі твої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай доброго світа.

Щастя дай, Боже, народу.

І многая, многая літа!

 

Учень                

            Мово! Пресвятая Богородице мого народу!

З чорнозему, з любистку,  м’яти,  рясту, євшан-зілля, з роси,                                                                             з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності,славі й гордому духу.

Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим,що пили Тебе, цілющу джерельницю.

                            Воскресни! Повернися! Возродися!

 

(Всі учасники шикуються зі свічками)

 

Молитва за мову

– Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.

 

– Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи

.

– Уклади в уста мого народу

Незнищенні істини прості,

 

– Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.

 

– Дай нам милосердя і терпіння,

 

– До байдужості не доведи!

 

– Від змертвіння і від запустіння

 

Усі:    Отче, збережи і захисти!

 

Ведучий

  Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

 

 Ведуча

  Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Звучить пісня

Ведуча. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова.

Пам’ятайте, що ми українці, нащадки козацького роду, а не хохли без роду і племені. Як сказав В.Сосюра: «І той лиш пошани достоєн, хто мову шанує свою».

 

Ведучий. Бережімо духовний заповіт наших поетів любити свою землю, любити рідне слово. А щоб нас поважали у світі, тож будьте українцями «думкою, мовою, ділом». Тож розмовляйте красиво, влучно, правильно, адже українська мова – одна з наймилозвучніших у світі:

О не згуби ти свого родоводу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

 

Ведуча. Живи, чудова наша мово!

Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів, сила нашого сьогодення і поступ майбутній.

 

1-й учень.
Друзі шановні,
Матусі і тата, 
Вдячні ми всім, 
Хто прийшов на це свято.
 

2-й учень.
Ми — українці — велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках 
червона калина,
Рідна земля для нас всіх —
Україна.
 

3-й учень.
Розвивайся, звеселяйся,
моя рідна мово!
У барвінки зодягайся,
українське слово.
Колосися житом в полі,
піснею в оселі,
Щоб на все життя 
з тобою ми запам’ятали, 
Як з дитячої колиски
мову покохали.
 

4-й учень.
Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.
Разом. 
Щастя, миру і добра.                      Лунає пісня

 

 

Тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

 

 

 

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

  1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

  1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

  1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

  1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

  1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

  1884 р. – закрито всі українські театри.

  1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".

  1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

  1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

  1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

  1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні