7 жовтня о 19:00Вебінар: Як педагогічні працівники можуть створити безпечний онлайн-простір для учнів

Сценарій свята на тему : "Дзвенить струмочком рідна мова"

Про матеріал

Сценарій свята на тему : "Дзвенить струмочком рідна мова" для 3 класу. Головні герої :Українська мова, ведучі, та інші діти.

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Перегляд файлу

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

 

 Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

 

Хлопчик. Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться, 
Ми зичим достатку усім і добра. 
Хай сонце всміхнеться, життя удається, 
І доля завжди щоб привітна була. 

(Кладуть хліб на стіл)

(Виходить 4 дівчинки  у вишитих костюмах з лампадками )

(під музику говорять ці слова)

Дівчинка1: - Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.

Дівчинка2: – Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Дівчинка3: – Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!

Дівчинка4: – Мово наша! Дзвінка кринице на дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь , тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

(ставлять лампадки на стіл з хлібом)

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

 

(Під музику в зал заходять учні, по дві сторони одягнені в український одяг сідають,   а інші танцюють).

(танець з віночками)

 

Учень1: Розпочнемо ми знайомство, любі друзі,
Нам Мова двері відчиня гостинно,
І не лякайтесь, бо в усій окрузі
Вас не приймуть так тепло і родинно.

 

Учень2 :Тож завітаймо, друзі, в край цікавий!
У сні, в дорогу поспішаймо!
Наш корабель прямує величавий
в країну «Рідна Мова» вирушаймо.

 

 

Вчитель: У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів  

 придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

Учен3: О мово рідна, ти для нас, як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.

Учень4: Ми — українці з мовою своєю,
У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягнемо висот.

 

Вчитель: Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Учень5: Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

 

Учень6:  Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому  крила.

То як же не любить мені тебе!

(пісня про Україну)

 

 Вчитель. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

 І ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є своя держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови але сьогодні вона відроджується.

 

(Сценка про мову яку виганяли)

 

Вчителька: Жодній мові світу не було так тяжко, як українській. Нашу мову

принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували.

 Злі люди глумилися з нашої мови, сміялись з неї.

 

(виходить дівчинка в українському костюмі з підручником укр. мови в руках і всміхається)

Мова: Я - українська рідна мова
Мелодійна, світанкова.
Я від серця йду до серця
І дзвеню, як те джерельце.

(виходить 2дівчинки модно одягнені, підходять до мови  починають її смикати за вінок, за спідничку, за сорочку, за коси і сміються з неї)

Мова:                       (повертається кругом, хоче плакати )
 

Дівчинка1:Ти чьо, іспугалася?

Дівчинка2: Каралєва родної мови.

(дівчата виходять)

 

 

Хлопчик:                      (вирвав книгу з рук Мови і сміючись кинув)

 

Мова:                                         (іде і плаче)

Вчителька: Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї місця немає.

(іде мама і дівчинка)

(дівча звертається до мами)

Дівчинка: Мамо, а чому ця красуня плаче і хто вона?

Мама: А ти дитинко запитай її сама.

Дитина:                           (підходить до мови)

Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Мова : Не люблять мене, не шанують. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Дитина: Яка бідна і заплакана дівчина! Яка сумна сирота! Куди ти йдеш? Чому так гірко плачеш? Хто ти, дівчино?

Мова:  Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Дитина: Бідна мово, іди зі мною. Ти будеш  жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати  пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і я знала, хто я.

Мова: Бачу, що мене ти шануватимеш, любитимеш, не забуватимеш. Тоді я буду жити у твоєму сердечку і устах.

 

Мова:      (сідає на підлогу. Біля неї дівчинка. Мова починає читати)

 

Мова: Є у людей на землі рідна мова,
Кожна на лад свій звучить.
А серед них і я, світанкова

гордо у небо лечу.

(заходить хлопчик і мовчки сідає)

Мова: Світла я, українська, пречиста,
Рідна, як Небо й Земля!
Ніжна, барвиста, свята й промениста —
Нею любов промовля.

(Заходять дівчата і сідають мовчки)

Мова: Лечу я , прекрасно, над світом
У казці, у пісні, у прозі й віршах!
З любов’ю і щирим весняним привітом
Лишаюсь у добрих і щирих серцях!

Хлопчик: Ми все зрозуміли.

Дівчина: Ми навчимося нею гарно розмовляти,
Читати вірші і писать слова.
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.

(виходять)

Вчитель. Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі. Але вона вистояла і сьогодні звучить гордо і крилато.

 

Учень7: Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу

 

Вчитель: Давайте пригадаємо перші уроки рідної мови від матусі. Звичайно -це колискові пісні.


Учень1: У цей світ ми увійшли ще малюками
У світ багатий, загадковий і казковий 
Стежину колисковими піснями
Матуся нам стелила у світ мови.
                                           (Звучить колискова).
 

Вчитель.  Не замовкла мова в устах патріотів рідного слова, звучала вона  в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова і пісня.   

 Учень2: Причасти мене розмовою українською мовою,
Зачаруй мене словнозвісною українською піснею;


Учень3:Причасти мене розмовою українською мовою,
Зачаруй мене ніжною українською піснею.

 

                                      (пісня)

 

Вчитель: А згадаймо український дотепний жарт і сміх. Українці сміялися споконвіку. Відомо, що вони – творці гумору і сміються відтоді, відколи себе пам’ятають , бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає.

 

Вчичель: Я думаю, що і ми всі любимо жартувати.

А зараз надамо слово нашим гумористам.

 

Учень:  Гумореска «Суперечка».

Автор: Матір звуть Елеонора, а батечка – Савка,

Синок у них підростає, ім’я йому Славка.

Батько щирий українець, мати сибірячка.

     Мати: Нє говорі,

     Ведучий:  учить мати,-

     Мати: гавкаєт собачка.

Вєдь нє гавкает собачка, она дєтка, лаєт.

Ето тебе твой папаня язик засоряєт.

Сколько раз я говорила: пожалєй рєбйонка!

Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш казльонка?

   Грабар Син: Прошу слова вибирати,-

    Автор: насупився Савка.

     Син:Це ти мене зараз лаєш, а собака – гавка!

 

 Учень:   Гумореска « Йде синочок до школи вперше».

Пита батька мати:

         Якій мові ми синочка

Будемо навчати?

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

         Хай вивчає ту, якою      

Печатають гроші.

 

     Учень: Дорогі друзі, українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як оцій дівульці, про яку я вам зараз розкажу. Гумореска називається « Гаряча філософія».

 

Яромир: Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу на нещасні «трійки»,

Але в мами є знайомий

В університеті.

Будеш ти на філософськім

Вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу

  Я вам радив би вступити

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки

І оладки гарні.

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає Каструлю

Зі Сковородою.

 


Учень:                      НАШІ ХЛОПЦІ

 Іде вуйко Хрещатиком —

 Приїжджа людина.

Запитує у зустрічних: — А котра година?

 Перехожі пробiгають, позиркують скоса.

 Той рукою вiдмахнеться,

 Той відверне носа.

А тут раптом двоє негрів вийшли з гастроному

Один глянув на годинник: — Зараз чверть на сьому.

Вуйко низько поклонився. — Дякую, шановнi!

 Значить, є ще у столиці україномовні.

(весела пісня)

Вчитель: Крім  сміху, українці ще славились розумом. Велику кількість українського слова присвячено прислівям і приказкам.

Вони відображають спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

Вчитель: Давайте ми зараз з вами побуваємо в гостях у тітоньки Сови, навчимося її мудрості. Але щоб до неї потрапити потрібно виконати   завдання: доповнити прислівя.

  Прислів’я про мову

 1. Гостре словечко коле                                 сердечко.

 2. Давши слово – держись, не давши –         кріпись.

 3. У кого рідна мова, в того й душа               здорова.

 4. Від теплого слова і лід                                розмерзає.

 5. Слів не розкидаєш, добру славу                 маєш.

6. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.

7. Хто говорить – сіє, хто слухає –                жне.

 9. Слово до слова – зложиться                     мова

 

(слайд на екрані Сова ,запис голосу)

Слова сови: Вивчайте прислівя, приказки, передавайте з покоління в покоління. Ця мудрість пройшла крізь віки. І нехай вона буде доровказом у вашому житті.

Учень1: Не цурайтесь мови, люди.
Рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде.
Хай дійде до серця.

 

Учень2: Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.

                                           (Пісня)

Україночка: Я — україночка. Хоч зовсім ще маленька,
Але ходжу до школи в перший клас!
Читати я навчилася легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в нас

Учень3: Бо ж вона така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата
І така чудова!

 

Учень4: І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками,
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.

 

Учень5: Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі,
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.

 

Учень6: Бо рідна мова, наче рідна мати,
Вона завжди пригорне до грудей.
Важливо дуже різні мови знати,
Та рідна — найрідніша для людей.

Учень7: Ми малі, та всі ми друзі,
Ми одна родина.
А найбільша наша мати –
Рідна Україна.

                                      (танець з стрічками)

 

Вчитель: Наше свято закінчилось, але мова хай ще сильніше звучить над просторами землі, хай набирає сили і ваги, хай милує серця усіх українців в різних куточках планети, та й не тільки українців, а й усіх людей.

 

 

docx
Додав(-ла)
Марчук Юля
Додано
12 лютого 2018
Переглядів
759
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку