Сценарій свята "Наша мова-солов’їна"

Про матеріал
Матеріал містить методи, щодо прищеплення любові до рідної мови. Дбайливе ставлення до збагачення та чистоти мови, розвиває монологічне, діалогічне мовлення, виразність, комунікабельність, формує громадянські компетенції в учнів, виховує патріотів України.
Перегляд файлу

Дегтярьова Людмила Володимирівна,

учитель початкових класів

Дмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Каховської районної ради

Херсонської області

Тема.Наша мова –  солов’їна

Мета. Прищеплювати любов до рідної мови. Дбати про її збагачення та чистоту, розвивати монологічне, діалогічне мовлення, виразність, комунікабельність, формувати громадянські компетенції у учнів, виховувати патріотів України.

Обладнання.(Святково прибраний клас. На столах зразки українських вишивок. Учні одягнені в українські народні костюми).

Перебіг заняття

І.Організація учнів до діяльності

Ведуча: Шановна громадо! Дорогі гості, батьки і діти! Ми раді зустрітись на нашому святі.

Ведучий: Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведуча: І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної України.

(Звучить у записі пісня «Чом, чом, земле моя!»

Учні:

1. Україно, краю милий,

Краю золотавий,

Поля твої - широкополі,

Пісні - дзвінкоголосі,

Села наші рідні,

Сади пишноцвіті,

Пшениці ряснії,

Городи багатії.

2. Любіть Україну, у сні й на яву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Ведучий: Для кожного народу його дорога його мова, а для нас найближча – українська.

Учні:

3. Ой, яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

В ній лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є і ще й байрак!

Ведуча: Мова! А що таке мова? Народ говорить; "слово до слова – зложиться мова", а Т. Шевченко ось як про неї каже:

4. Ну щоб здавалося, слова...

Слова та й голос – більш нічого,

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує.             (Діти виконують пісню «Рідна мова»)

5. Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько –

Тільки камінь має.

6. Як ту мову нам забути,

Якою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

7. Її, незміряно багату,

Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

Як день сьогоднішній чудовий,

Люблю, люблю вкраїнську мову.

8. Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Ведучий: Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття.

9. Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих - рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походів світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. Ведуча: Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх почує, незвичайною ніжністю і простотою.

(Діти виконують пісню «Котику сіренький»)

Ведучий: "І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", – закликає нас великий Кобзар. Любов до нашої неосяжної землі починається з любові до маленької батьківщини, до пам'яті про рідний поріг, до мудрості народної казки.

Ведуча: Немає у світі людини, яка б не любила казок, або не чула їх. І зараз ми подивимось, чи знаєте ви казки нашого народу. Послухайте уривки з казок. Відгадайте ці казки.

Учні читають уривки з 4-5 казок:«Царівна-жаба», «Котигорошко», 

Ведучий: Наш народ має і свої рослини-символи. Це – верба і калина. Колись було таке повір'я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно у родині з'явиться син.

Ведуча: Калину оспівував у своїх віршах Тарас Шевченко, він писав: «Найдеш у гаї ту калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино. її колись».

А в яких піснях чи віршах згадується, описується калина?

1- й учень: У вірші "Тече вода з-під явора" Т.Шевченка.

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

2- й учень: А ще у Кобзаря є вірш "Зацвіла в долині червона калина..."

Зацвіла в долині

Червона калина

Ніби засміялась – дівчина-дитина.

Ведуча: А зараз ми заспіваємо вам пісню про калину "Ой, є в лісі калина" (Виконують пісню з рухами)

Ведучий: Багатий український народ і на загадки та приказки. Спробуйте відгадати загадки.  (Діти загадують загадки).

 - А хто знає приказки і прислів'я?

(Залучаються до відповідей гості, батьки)

Учні:

1. Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть,

Як степу красу малинову,

Як рідного неба блакить.

2. Ти постаєш в ясній основі,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська мова.

3. Рідна мово материнська,

Ти – душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська. 3. (В українському костюмі)

Я – дитина українська,

Вкраїнського роду.

Українці – то є назва

Славного народу.

 І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїноьки

Вчила розмовляти..

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

Ми – за єдину Україну !

(Всі разом співають пісню «Ой зелене жито, зелене»).

Ведучий: В нашій мові є букви, які відразу відрізняють й з-поміж мов інших народів. Це букви "і" та "є". Буква "є" порівнюється з місячним серпиком, з молодим місяцем, а буква "і" – з свічечкою. І як свічечку треба берегти від вітру, негоди, так треба берегти і шанувати рідну мову.

Ведуча: Ти, дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "і"; а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви "є". Бо кажуть, дитино, що мова наша – солов'їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати такі часи, коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов'їв, дитино.

(Звучить пісня у виконанні П.Зіброва «Є, є в нас воля»)

 

 

Анотація

Вищеописана система роботи з формування у молодших школярів громадянської компетентності дає певні результати. Багаторічні спостереження за поведінкою, вчинками дітей показали, що використання технологій інтерактивного, проектного,  діалогового, вітагенного та інтегрованого навчання сприяють становленню особистості молодшого школяра як громадянина-патріота.

Як майбутні громадяни:

 учні мають уявлення про державну символіку України, про права й обов’язки людини, про взаємні обов’язки батьків і дітей;

 вони мають гарні знання про можливі правопорушення серед дітей та   розуміють сутність правопорушень як порушення прав інших людей;

 діти спроможні обґрунтовувати необхідність відповідати за свої вчинки;

 вони вміють встановлювати основні взаємозв’язки в соціальному житті: між вчинком і наслідком, між порушенням правил і відповідальністю;

 у поведінці та оцінках учні виявляють  прагнення до справедливості, чесності, відповідальності.

Як маленькі патріоти:

 учні усвідомлюють свою належність до українського суспільства;

 вони виявляють інтерес до пізнання минулого і сучасного України; до пізнання і збереження традицій школи;

 учні беруть участь у відзначенні пам’ятних подій, державних і народних свят;

 у поведінці та оцінках учні виявляють повагу до культури, мови, традицій власного й інших народів.

 

docx
Додано
27 серпня 2019
Переглядів
562
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку